ВИХОВНИЙ ЗАХІД
на тему:
«Свято нашого роду»
Підготувала: Тетяна Боднар
СЗШ №3 м. Трускавець
Ведучі: Добрий день вам, добрі люди!
Хай вам щастя-доля буде, Не на день і не на рік, А на довгий-довгий вік.
Ведучі: Хочем вам ми показати-
Чим наш рідний край багатий! Хай лунає на весь світ Слава про вкраїнський рід!
Ведучі: На білому світі є різні країни,
Де ріки, ліси і лани. Та тільки одна на землі Україна, А ми – її доньки й сини.
Ведучі: Усюди є небо, і зорі скрізь сяють,
І квіти усюди цвітуть.
Та тільки одну батьківщину ми маєм –
Її Україною звуть!
Сьогодні у нас свято нашого роду. Сама тема говорить про те, що ми проведемо розмову про наш рід, сім'ю, матір, хату. Україну. Про наш прекрасний український рід, про його співучий народ, побут, пісні, страви, одяг, символи.
Калина, верба, тополя, мальви... Одвічні вкраїнські символи, якими опредметнювалося найсвященніше, найдорожче, найсокровенніше -любов до рідної землі, до свого народу. Там земля мила, де мати родила!
Україно, земле рідна Земле сонячна і хлібна. Ти навік у нас одна. Ти, як мати, найрідніша Ти з дитинства наймиліша Ти і взимку найтепліша - Наша отча сторона.
Родина - це наша сім'я батько, мати, бабуся, дідусь, прабабуся...
3 дитинства, ще того не розуміючи, бабусі, мами, співаючи над колискою, сіють перші зерна рідного українського слова. Підростаючи, діти розуміють, що кожна сім'я це родина. Кожен батько продовжує рід свого батька, а початківцем роду являється все ж жінка-мати, берегиня!
Берегинею наші пращури називали богиню, що берегла їх від усякого лиха і дарувала добро. Згодом так стали називати в народі жінок, які берегли і підтримували домашнє вогнище, були покровом усьому родинному колу.
Мандрівників, що проїжджали повз Україну, приємно вражала врода українських дівчат, їхня охайність і співучість. Чимало чужинців вважало за честь вибрати тут собі дружину.
Згадаймо легендарну бранку - захоплену турками українську дівчину, яка згодом стала дружиною султана. Вона відома світові під іменем Роксолана.
Немає кращого друга, як вірна подруга; господиня в домі - покрова всьому; але насамперед жінка - берегиня роду, турботлива і ласкава мати.
Матуся, неня, ненечка так називають цю найріднішу для кожного людину.
Слово нені і лікувало, і повертало сили після хвороби, і захищало від злих сил. і давало наснагу. /Пісня/
Жінка - берегиня стоїть у витоків нового життя, вона це життя плекає і зміцнює. В цьому її боже призначення, найперша і найголовніша суть.
Рід великий, край багатий.
Лине пісня з поля
Будем долю віншувати.
Щоб вродила доля.
Щоб дала нам щастя, вроду
І живлющу воду,
Нема роду переводу
І не буде зроду.
"Живемо не батьками, помремо не людьми" - зауважували старі люди молодим. Що ж, цілком зрозуміло, що немає у житті батька і матері події, яка б хвилювала більш, ніж поява нового члена сім'ї. Дитина - частина їхнього життя, його продовження.
Поява на світ нового члена сім'ї була для всієї родини великою радісною подією і відповідно оформлювалась різноманітними обрядами. Хранителькою обрядів була баба-повитуха.
Пологи приймала повитуха, яку називали «бабою», «бабою-бранкою». Щоб полегшити пологи, вона відчиняла усі замки, скрині, а влітку і двері. Символьним моментом було обрізання і зав'язування пуповини: хлопчику відтинали на сокирі, плекаючи надію, що він стане справжнім майстром, а дівчинці - це робили на гребені від прядки. Зав'язуючи пуповину, баба промовляла: «Пуп зав'язую, ум - розв'язую: після цього немовля клали на кожух - символ добробуту і багатства».
Нечиста сила могла викрасти народженика і замінити його своєю дитиною, яку люди називали «обмінком». Щоб цього не трапилося. У деяких селах дитя загортали у чорну чи червону запаску, а до правої ручки прив'язували коробочку з часником, або «печиною» - шматочком пічної глини. У день народження намагалися нічого з дому не виносити, тим більш продавати -щоб дитина домівку знала.
Коли дитину вкладали в колиску, в головах викладали хліб з сіллю знак життя та ніж, або ножиці на охорону від злих сил. Баба вчила молоду матір прийомів догляду і захисту дитини та себе.
Так, протягом 6 місяців біля породілля та немовляти повинно знаходитись щось залізне, а також охоронне зілля, з яким не можна було розлучатись увесь цей час.
Обряди відвідання і святкування родин на Україні мали специфічно жіночий характер, чоловіки участі у ньому не брали. Жінки приносили на родини горщики каші з молоком, або цю кашу готувала баба-повитуха. Горщечок з кашею прикрашали «квіткою букетиком з пшеничних колосків і кетяга калини. наприкінці свята цей горщечок розбивали.
Основним з усіх обрядів - хрестини. Перш, ніж нести дитину до церкви, баба купала немовля.
Купалися ластів'ята та в чару-водиці Щоб були ми білотілі, чорноброві, та ще й білолиці У любисточку купали, живу воду наливали. Щоб здоров'я тіло мало. Лиха-горенька не знало.
У перший купіль клали освячені трави і квіти. У купіль дівчину додавали меду, іноді молока / щоб гарною була/; хлопчикам - коріння дев'ятисила / щоб сила була /, або й сокиру / щоб умів майструвати/.
Кожен, хто приходив до хати, під час купання, мав кинути у купіль монету на щастя.
Ми вам розкажемо, що приносили для дитини, коли її перший раз купали.
Вінок шлюбний – щоб доля гарною була.
Гребінець – щоб кучеряве було.
Квіти – щоб росла дитина гарною.
Голку й нитку, щоб дівчинка стала швачкою.
А коли пройшло 7 тижнів, вбирали дитину у першу, щойно пошиту сорочку, а в подолок клали хліб, цукор, гроші. Тому тепер кажуть: « Я тебе бачила у першій сорочці».
Скупану дитину обсушували біля палаючої печі – прилучення до домашнього вогнища.
1. Дитя, щоб росло – не марніло, |
2. Щоб росла маленька помічниця |
Щоб тяженько не хворіло, |
Щоб синок – соколик ріс. |
Сили й розуму набиралось |
Щоб та рідна батьківська оселя |
Своїх батьків не цуралось. |
Була оберегом щастя у житті. |
Колискова доленьку нехай постелить
Руки материнські – хай благословлять її.
/Дитина в колисці, а мати співає колискову /.
1. Ой, люлі, люлі |
2. Ой, люлі, люлі |
Налетіли гулі |
Налетіли гулі, |
Із чужої сторони |
Сіли на воротях |
До нашої дитини. |
У червоних чоботях. |
3. Ой, люлі, люлі |
4. Стали думать і гадать |
Налетіли гулі. |
Чим дитину дарувать. |
Сіли на колисці |
Чи санками, чи дранками |
В червонім намисті. |
Чи красними ягідками. |
5. Даруймо сонки – дрімки Сонки – дрімки в колисоньки Добрий розум в головоньки.
/ Сідає, пряде і колише, потім грає М. Лисенко «Колискову» на скрипці / .
«У нашім раї на землі
Нічого кращого немає
Як тая мати молодая
З своїм дитяточком малим»
Входить батько: Я люблю свою хату: І подвір’я, й садок Де і сонця багато І в жару холодок.
Все для мене тут рідне: Стіни білі, як сніг, І віконце привітне, І дубовий поріг.
- Насте, там куми йдуть.
Збирай все до церкви
- Не хвилюйся, все готово.
/ Стукіт в двері, заходять куми /.
Гості: «Нехай вас Бог годує, щастя і долю готуєбатькові і матері на потіху, людям на услугу.» Батько: Заходьте, сідайте, будьте ласкаві, у нашій хаті, на нашій лаві. / Баба постелила кожух, кладе дитину на нього. Мати підносить горілку, закуску. Кум, кроплячи стелю горілкою, каже до баби: «Щоб його одреклась, а до другого поволоклась»./ Батько: Нате, вам, народжене, а нам принесіть хрещене. /куми кладуть гроші на кожух, беруть дитину, хліб - їдуть до церкви /. / Батьки, баба ставлять страви на стіл/. Батько: А он вже з церкви йдуть. Куми заходять. Брали рождене, а принесли хрещене. Кум: - Клади, кумонько, хліб святий на стіл. А зараз по хаті побігаємо, щоб Катруся ніжками швидко тупотіла по світлиці, п'ятками вибивала по підлозі. /Бігають, потім кладуть дитя в колиску /. Дай, Боже, сон з усіх сторон ! / В хату входить молодиці / Помотай, вам, Бог! Як він вас тут милує? Чи живі, здорові? Мати: - Тільки і залишилися живі, а жиру вже немає! Гості: Нехай на синах і дочках виростає жир. А тобі на гостинці, та затуляй бочки, де були сини й дочки!
1. Ми в пошані поставали 2. А я дала дві ягнички. і зложили наші дари. Я принесла палянички. Меду в дала дві чари А я нічого не мала. Я - сиру барильце Співаночку заспівала.
3. – Ой там, на горі 4. Ой, матуся моя, Малювати молоді. Позич мені грошей. Малювати, малювати, Викупити в малярика Чорні брівоньки мені. Брівоньки хороші.
5. Як послала мене мати Макітерки позичати. Макітерки не дали Ломакою прогнали.
Батько: - Гостей дорогих ми вітаємо щиро Стрічаємо з хлібом, любов’ю і миром. Для людей відкрита хата наша біла Тільки б жодна кривда в неї не забігла. Мати: - Сідайте, будьте ласкаві, всі у нашій хаті. Страви наші куштувати З жита, пшениці – гарні паляниці. /Хрещені батьки на початку обіду давали обрядовий хліб і наділяли всіх гостей./ Гості їдять, святкують. Ой заграйте, музики В мене гарні черевики. Починайте скоріш грати Бо хочеться танцювати. Ой заграйте, музики Піддайте охоти Як порвуться черевики Надіну чоботи. Чом ви, друзі , сидите Танцювати не йдете? Ви ж до танців беручкі Нумо, вдарим в каблучки. / танцюють/.
Хлопці:По дорозі жук, жук По дорозі чорний. Подивись на мене, дівко! (2рази) Який я моторний. Дівчата: Полюбила коваля Така доля моя. Я ж думала - кучерявий. а в нього чуба нема.
Хлопці:Ішов Гриць з вечорниць, Вночі слободою. Сидить сова на воротях, Крутить головою. Дівчата: Він сердяга, як побачив Та через городи. Заплутався в бур'яні Та й наробив шкоди. - Вже й пора додому всім. Збирайтесь, ходім! - Сядем, сядем, заспіваєм Аж все, що тільки знаєм. Поки підем спати, Щоб раненько встати. / співають«Зеленее жито, зелене» /. Баба: А зараз, дорогі гості, готуйте гроші на мило. даю вам квітку, щоб наша дитина цвіла, квітка
Побажання гостей: Бувай здорова, як риба Гожа, як вода Весела, як весна, Робоча, як бджола, Багата, як земля. Нехай Бог здоров'я прибавить у ручки, у ніжки і в животик трішки. Баба: Грошей назбирала, то завтра до корчми поїдемо на бороні. Мати: Я хочу вам подарувати цю хустку. Вдячна вам за допомогу. 1. На ній – і гроно, і пелюстка, 2. То – нареченим на щастя, І небо, й райдуги на ній. То на добро матерям. Мов берегиня вроди, хустка Вічний дарунок – хустка квітчаста Здавен у нашій стороні. Знана стежками вітрам. 3. Веселі ви, чи сумовиті На схилах Ворскли, чи Дінця, - Нема таких жінок у світі. Котрим вона не до лиця.
/пісня /.
- Скільки б не співали, А кінчати час. Кращі побажання Ви прийміть від нас. І у нас, і у вас хай буде гаразд, Щоб ми і ви щасливі були! Наша дума, наша пісня Не вмре, не загине. От де, люди, наша слава, Слава України! Тут, де ми живемо Наш рідненький край. Боже, Україні, щастя-долю дай!
Тут, де ми живемо, Вся рідня, брати. Боже, Промінь згоди В серцях засвіти. - Хліб ясниться в хаті, сяють очі щирі Щоб жилось по правді, щоб жилося в мирі. - Щирі вітання і найкращі побажання, міцного здоров'я та багато років щасливого життя. - Хліб-сіль і низький уклін прийміть від своїх дітей.