Сценарій виховного заходу "Оксана Петрусенко - український соловейко"

                            Сценарій виховного заходу

                          Літературно-музична композиція

   «Оксана Петрусенко – український соловейко»

  до 120-річчя від Дня народження народної артистки України,

                    співачки Оксани Андріївни Петрусенко

Захід проходить у залі. Стіни прикрашені вишитими рушниками, портретами Оксани Петрусенко. На екрані – відеоряд фотографій Оксани Петрусенко. В цей час у запису лунають фрагменти пісень у виконанні Оксани Петрусенко: «Чи я в лузі не калина була», «Спать мені не хочеться», «Плавай, плавай, лебедонько», «Ой я дівчина Полтавка»

                           Відео 01

На сцену виходять учні-читці – діти в українських костюмах, читають вірш Тетяни Шерстюк «Оксанині пісні»

1 учень. Дзвенить піснями Балаклія –

               Чудовий край співучий наш.

               Пісні і душу, й серце гріють,

               Приносять втіху повсякчас.

2 учень.  В піснях – душа мого народу.

                Є в них і радість, є і сум.

                Авжеж, козацького ми роду,

                Який створив таку красу.

3 учень.  Пісні лунають над лісами,

                Співають річка, поле й гай,

                Бо народилась тут Оксана,

                Її нам дав співучий край.

4 учень.  Красою дивною, мов квітку,

                Її Всевишній наділив.

                А голос незрівнянний, чистий,

                По всьому світу задзвенів!

5 учень.  І хоч пішла від нас так рано,

                Та спів небесний все луна.

                Для нас співа, співа Оксана,

                В своїх піснях живе вона!

6 учень.  Нехай дзвенить народна пісня,

                Нам душу й серце зігріва.

                Її краса, краса велична,

                Повік не вмре, повік жива!

Ведучий. Оксана Петрусенко – легенда світового вокального мистецтва, зірка оперної сцени, співачка з дивовижним голосом, який підкорив увесь світ. Вона чарувала публіку й своєю зовнішністю, привабливістю. В чарівному голосі було стільки життя, що вона одразу брала в полон слухачів. Темперамент, високе творче горіння, натхнення були виразником її пісенної душі. Душі українського народу.

Ведуча. Ім’я славетної співачки тісно пов’язане з Балаклійщиною. Ксенія Андріївна Бородавкіна (таке справжнє ім’я Оксани Петрусенко) народилася 5 лютого за старим стилем, а за новим -  17 лютого 1900 року в родині бідного селянина Андрія Бородавки. В паспорті у співачки в графі «місце народження» значилось: село Балаклія Зміївського повіту Харківської губернії. Протягом усього свого життя Оксана Андріївна вважала своєю малою батьківщиною саме нашу Балаклію.

Ведучий. Кілька років тому врезультаті досліджень архівних документів виникла версія, що Оксана народилась у Севастополі, а з Балаклії був родом її батько, Андрій Олефірович Бородавка, який мав від природи чудовий голос. Батько служив на Чорноморському флоті матросом, саме там його прізвище військовим писарчуком перероблено на Бородавкіна. Мати, Марія Іванівна Кулєшова, була родом з Орловської губернії.

Ведуча. Ксені було лише трішки більше року, коли весною 1901 року батько помер від туберкульозу. Мати вийшла ще раз заміж, але новий чоловік безбожно пиячив, і після народження брата Івана вони розлучились. У таких умовах, у бідності й нестачах почалося життя Ксенії Бородавкіної. Та світ не без добрих людей. Завдяки капельмейстерові (диригенту хору), з доньками якого дружила, Ксеня пішла вчитися до міської чотирикласної школи.

Ведучий. І на одному зі шкільних концертів її спів почув старенький учитель та розпізнав великий талант дівчинки. На жаль, ім’я його не зберегла історія, але відомо, що саме він, затятий українець, познайомив Ксеню з творами російських велетів – Пушкіна, Лермонтова, Тургенєва, Толстого – та з кращими зразками української літератури. Під впливом учителя дівчина опанувала  українську мову, захопилася творами Котляревського та Шевченка.  Саме цей старенький учитель був першим на шляху дівчини, хто навернув її серце до української мови й пісні, до національної культури в цілому. Від нього вона дізналася й про існування українського драматичного театру.

Ведуча. Жити ставало з кожним днем усе важче. Мала Ксеня приносила додому якісь копійки, підробляючи солісткою в церковному хорі. З 14 років працювала в Севастопольському порту. Але саме в 14 їй пощастило погостювати два тижні в Балаклії (на Харківщині) у бабусі Параски Костянтинівни Бородавки. Балаклія вразила дівчину піснями, народними обрядами, розкішним народним вбранням, яскравими рушниками, що висіли над іконами, фотографіями на стінах. Ксеня неначе потрапила в інший, незвичний для себе світ – поетичний, романтичний, аж неначе казковий. У пісні балаклійців дівчина просто закохалася, жадібно вбираючи в себе і мелодії, і слова. Так і пройдуть вони через усе її життя.

Виступ фольклорного гуртка «Борщів’яночка» (керівник М. В. Сидоренко) з обрядовою композицією та піснями. Виступ квартету народного гурту народної пісні «Весела Слобода» (керівник Т. А. Шерстюк) з «Віночком українських народних ліричних пісень».

Ведучий. Після повернення додому Ксенія жила мізерними підробітками, а потім влаштувалася на фабрику робітницею, із 17 років співала в аматорських концертах. У вересні 1918 року Ксенія пішла з дому з музично-драматичною трупою Степана Глазуненка. Мати не хотіла відпускати донечку, і Ксенія вирішила втекти таємно. Якимось чудом мати про все дізналася, і коли поїзд вже відходив від перону, у вікні Ксенія побачила матусю. Дівчина щиро попросила пробачення – і матуся її благословила.

Ведуча. Одного разу Ксенія прочитала оголошення, що в Херсонський державний український драматичний театр набирають артистів. І пішла спробувати щастя. Прийшла в солдатській шинелі та у великих солдатських чоботах. Дуже хвилювалася, адже привели її прямо до музичного керівника театру Петра Бойченка. І Бойченко каже: «Дівчино, як тебе звати?» - «Ксеня ...» - «А прізвище?» - «Бородавкіна ...» - «Така мила дівчина, а прізвище смішне ... Ану, заспівай!» - вона й заспівала, розхвилювала всіх. Петро Бойченко й каже: «Де ти здобула такий цінний скарб? Заспівай нам ще що-небудь, Оксано! »- « Я - Ксеня!» - «А тепер, дівчино, запам'ятай! З цього дня ти - Оксана, і забудь про «Ксеню»! Випробування ти витримала блискуче: ми зараховуємо тебе до складу нашого колективу на правах «артистки з голосом». Згодом Бойченко став чоловіком Оксани.

Ведучий. Минув час, Оксана почала виступати. Йшли останні репетиції «Запорожця за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського. Потрібно було виготовити афіші, які повідомляли про дебют Оксани в партії Одарки. Всі артисти театру були одностайні, що прізвище «Бородавкіна» не підходить такій гарній синьоокій стрункій співачці з неповторної краси голосом. Що ж писати на афіші? І почали артисти придумувати - Петрова, Шевченкова, Любченко, Барвінок… Тоді Бойченко встає й каже: «А давайте дамо їй прізвище Петрусенко! Мене батько називав Петрусем, Петрусенком». А вона дивиться своїми блакитними очима: «Та нехай буде Петрусенко!» Ось так в афішах і з'явився псевдонім: «Одарка - Оксана Петрусенко».

У запису звучить Пісня Одарки «Ой казала мені мати» з опери С. Гулака-Артемовского «Запорожець за Дунаєм» у виконанні Оксани Петрусенко.     Відео 02

Ведуча.  У 1920 році в Херсон приїхав виступати видатний український актор Панас Карпович Саксаганський.  Петрусенко грала Наталку, а він – Возного. Вони відпрацювали десять спектаклів, і це були десять справжніх уроків високого мистецтва. Возний у трактовці Саксаганського був не комічним дурнуватим підстарком, а людиною, якій випало складне життя, але яка в душі зберегла порядність і людські почуття. Співала Петрусенко гарно, але дістала зауваження Саксаганського відносно реплік. Ще не раз їхні творчі шляхи перепліталися, і кожна зустріч була для Оксани творчою школою.

Звучить фрагмент вірша у виконанні учня-читця.

Українську народну пісню «Там, де Ятрань круто в’ється» з репертуару О. Петрусенко виконує лауреат міжнародних конкурсів Андрій Шерстюк.

Ведучий.  У 1921 році Херсонський театр розпався. Довгі сім років Петрусенко мандрувала по Росії й Україні в складі пересувних музично-драматичних труп. Сувору школу життя в мистецтві вона пройшла за ці роки, але в усіх трупах  вирізнялася своїм чудовим неповторним голосом.

У виконанні учня-читця лунає фрагмент вірша.

У запису звучить фрагмент української народної пісні «Стоїть гора високая» у виконанні Оксани Петрусенко. Відео 03

Потім ця пісня лунає у виконанні лауреата міжнародних конкурсів Андрія Шерстюка.

Ведуча. У 1923-24 роках Оксана навчалася в Київському музично-драматичному інституті імені Лисенка. Одночасно вона двічі на тиждень брала уроки у видатного музичного педагога Олени Муравйової. Закінчити навчання не вдалося, бо закохалася у співака-баритона Мефодія Семенюту-Барила. Сумісного життя, на жаль, не вийшло. 16 січня 1925 року Оксана народила сина Володимира. Улітку цього ж року  поїхала до Харківського оперного театру в надії залишитися в Харкові. Витримала проби, але працювати там не судилося. Її запрошують до Казанського оперного театру. Саме тут Оксану Петрусенко почали називати «українським соловейком». Після двох років в Казані трохи працює в Баку. Далі її другий чоловік, оперний тенор Василь Москаленко, отримав запрошення спочатку до Свердловського, а потім до Самарського театру, і Оксана була змушена працювати там же, де й він. Нарешті, в 1934 році Оксану Андріївну прийняли солісткою Київського театру опери та балету, де вона працювала до самої смерті. Ці шість київських років – роки її тріумфу і слави.

Ведучий. Скільки ролей було виконано! Скільки арій заспівано! Аіда з однойменної опери Верді, Ліза з «Пікової дами» Татьяна з «Євгенія Онєгіна», Оксана з «Черевичків» Чайковського, Купава з «Снігуроньки» Римського-Корсакова, Тоска з однойменної опери Пуччіні і ще багато інших. В останні роки життя Петрусенко наполегливо запрошували на роботу в Москву, до Великого театру, але на відміну від багатьох інших українських співачок чи співаків, вона відмовилась залишити Україну. Співачка блискуче виконувала українські народні пісні. Розповсюджена думка, що українські народні пісні серед жінок найкраще виконувала саме Оксана Петрусенко.

На екрані – відеоролик під пісню «Ой джигуне, джигуне» у виконанні Оксани Петрусенко. Відео 04

А зараз послухайте цю пісню у виконанні наших земляків – уславленого народного гурту народної пісні «Весела Слобода» в обробці керівника гурту – Тетяни Шерстюк.

У відеозапису звучить українська народної пісня «Ой джигуне, джигуне» у виконанні народного гурту народної пісні «Весела Слобода» в обробці Тетяни Шерстюк. Відео 05

Ведуча. На початку березня 1936 року в Москві проводилася декада української літератури й мистецтва. Оксана Петрусенко мала шалений успіх у публіки. Однак її колег це засмучувало й роздратовувало: вони люто заздрили таланту співачки. У Москві Оксана одержала визнання, яке вже не можна було замовчувати: звання Заслуженої артистки УРСР, орден "Знак Пошани", матеріальне забезпечення, перспективу подорожі в Мілан. На жаль, поїздка до Італії не втілилася в життя через погіршення політичних стосунків з урядом Мусоліні. Весною 1937 року були дуже успішні гастролі в Ленінграді і повне визнання її таланту публікою, але "зіркової хвороби" не було. Одного разу у вихідний день по набережній Неви прогулювалися три співачки, в тому числі й Петрусенко. Поруч проходили морські офіцери, привіталися, познайомилися, запросили на свій корабель. Співачки погодилися. Через деякий час були вже на борту корабля, оглянули все, потім їх попрохали заспівати. Спочатку Оксана заспівала сама, потім утрьох на три голоси заспівали "Лугом іду, коня веду". Над водою спів було чути далеко. Незабаром з інших кораблів почулися оплески і вигуки "Браво!".

Лунає українська народна пісня «Лугом іду, коня веду» у запису у виконанні Оксани Петрусенко. Відео 06 

Потім ця пісня звучить у виконанні квартету «Веселої Слободи» в обробці Тетяни Шерстюк.

Ведучий. У 1937 році піднялася хвиля репресій в Україні. На Петрусенко посипались доноси. Колеги почали жахатися Оксани. Гримувалася вона сама, в антрактах до неї теж ніхто не підходив.У липні 1937 року Оксана дізналася, що її звільняють з театру. Її охопив відчай і розпач, вона намагалася навіть накласти на себе руки. Подруга, що приїхала несподівано, побачила Оксану з зашморгом на шиї. Тієї ж ночі вони таємно покинули Київ і відправилися до Москви. До кого вона зверталася в Москві, невідомо, але на роботі в Київському театрі її було відновлено.

На екрані – фото картин Катерини Білокур. Фото 07

Ведуча. Оксана Андріївна була дуже доброю й чуйною людиною. Вона допомагала всім, хто до неї звертався. Зокрема, завдяки їй, Україна відкрила талант художниці Катерини Білокур, яка написала листа Оксані з проханням посприяти перегляду своїх робіт фахівцями.

8 липня Оксана Петрусенко народила сина Олександра.

А вже через сім днів увесь Київ тужив: 15 липня 1940 року о 14 годині раптово обірвалося життя легендарної співачки. Фото 08

За офіційною версією померла вона від тромбоемболії легенів, похована на Байковому цвинтарі Києва поруч з церквою. Існують версії, що Петрусенко отруїли на замовлення заздрісних конкурентів. Ця смерть, неждана-негадана, неймовірна, загадкова, але…реальна, тяжким болем відізвалася у серцях мільйонів шанувальників її виняткового таланту. Сина виростила й виховала Алла Педченко – приятелька Оксани й палка шанувальниця її таланту.

У виконанні учнів-читців вучать вірші  П. Тичини та В. Сосюри, присвячениі пам’яті Оксани Петрусенко й написані в день її смерті.

П. Тичина.  Пам’яті Оксани Петрусенко

Співала ж дзвінко, дужо,  незрівнянно!

А голос був – із  щирого срібла!

Ой рано, рано, дуже рано,

Оксано, ти від нас пішла…

Їй од природи стільки було дано!

Як велетень –вона росла й росла.

Ой рано, рано, дуже рано,

Оксано, ти від нас пішла…

У нас же літо зараз: засміялась

природа вся! Чудовий урожай!

А ти в далеку путь зібралась?

Не від’їжджай, не від’їжджай…

Тебе ще слухать хоче вся країна, –

набратись сонячного почуття –

і Бессарабія, і Буковина,

що скресли до життя.

Й народ, яким жила ти, – вічна сила –

носитиме твій образ на руках!

Що смерть? Сьогодні хай скосила,

але не скосить у віках!..

Співала ж дзвінко, дужо, незрівнянно!

А голос був – із  щирого срібла!

Ой рано, рано, дуже рано,

Оксано, ти від нас пішла…

Ведучий.  Балаклійці свято шанують пам’ять «українського соловейка». Попри всі версії, ми вважаємо її своєю землячкою, як і вона вважала себе уродженкою Балаклії. У Балаклійському краєзнавчому музеї є зала, присвячена Оксані Петрусенко, в якій стоїть її рояль, зібрані концертні костюми та особисті речі. Одна з вулиць міста названа ім’ям співачки. Вже багато років у Балаклії проводяться конкурси вокалістів, присвячені пам’яті славетної землячки. Нам є чим пишатись. Серед переможців цього конкурсу – багато талановитих балаклійців. Випускницю Балаклійської дитячої музичної школи, а нині – студентку Київської музичної академії ім. П. Чайковського Надію Більдій, яка є переможницею цього конкурсу, можна назвати сучасною Оксаною Петрусенко.

У запису лунає пісня Наталки з опери М. Лисенка «Наталка Полтавка» «Віють вітри» у виконанні Надії Більдій   Відео 09 .

Ведуча. Пам’яті Оксани Петрусенко присвячують свої вірші балаклійські поети, до яких пишуть музику наші композитори. Зараз пролунає пісня Сергія Івончика на слова Анатолія Перерви «Джерело Оксани» у виконанні балаклійської співачки Галини Кравченко.

У запису звучить пісня Сергія Івончика на слова Анатолія Перерви «Джерело Оксани» у виконанні балаклійської співачки Галини Кравченко. Відео 10

     Оксана Петрусенко є глибоко національною особистістю, яка символізує Україну, її самобутню мистецьку душу, ліричний і героїчний вольовий жіночий характер, лагідну душу й чарівну вроду. Збігло 80 років, як перестало битися її полум’яне серце. Багато засяяло зірок на українському мистецькому небосхилі. Однак її зірка й досі яскраво мерехтить, чарує й принаджує. Голос співачки й сьогодні зворушує людей, здобуває все нових і нових шанувальників по всьому світу.

У виконанні квартету народного гурту «Весела Слобода» лунає пісня «Краю мій коханий» (муз. Ю. Бесєди, сл. П. Перебийноса).

       У тематичному святі вшанування пам’яті народної артистки України Оксани Андріївни Петрусенко брали участь:

- лауреат міжнародних конкурсів, соліст народного гурту народної пісні «Весела Слобода» Андрій Шерстюк,

- квартет лауреата міжнародних конкурсів народного гурту народної пісні «Весела Слобода» Балаклійського районного Будинку культури у складі Таїсії Мирошниченко, Надії Постернак, Андрія Шерстюка та керівника гурту Тетяни Андріївни Шерстюк,

- фольклорний гурт «Борщів’яночка» Борщівського навчально-виховного комплексу, керівник Майя Віталіївна Сидоренко,

- танцювальний колектив Борщівського навчально-виховного комплексу, керівник