Сценарій виховного заходу «Така традиція існує, що на Андрія кожен хлопець пустує…» (Для старшокласників)

Департамент освіти і науки Київської обласної державної адміністрації

Державний професійно - технічний навчальний заклад

 «Богуславське вище професійне училище сфери послуг »

Відродження національних звичаїв та традицій минулого - складова патріотичного виховання                   (з досвіду роботи)

Дяченко Світлана Миколаївна,

вихователь гуртожитку ДПТНЗ

 «Богуславське вище професійне

училище сфери послуг»

    Ідеалом виховання будь якої державі є компетентна,  всебічно гармонійно розвинена, високоосвічена, соціально активна і національно свідома людина, що наділена глибокою громадянською відповідальністю, високими духовними якостями, родинними і патріотичними почуттями, яка є носієм кращих надбань національної та світової культури, здатна до саморозвитку і самовдосконалення.

Головна мета національно – патріотичного виховання - набуття молодим поколінням соціального досвіду, успадкування, духовних надбань українського народу, досягнення високої культури міжнаціональних взаємин, формування у молоді незалежно від національної приналежності, розвиненої дyxовності, моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, екологічної культури.

Реалізувати це завдання ми зможем, якщо звернемось до духовних джерел нашого народу.

На сучасному етапі розвитку суспільства вивчення обрядів, звичаїв, традицій предків у освітніх закладах є актуальною потребою духовного відродження нації. Адже, саме рідна мова, історія народу, його традиції, звичаї та обряди, зокрема, фольклор, моральні приписи, різні види народного мистецтва художня творчість, народні символи та  символіка, – все це є тим благодатним ґрунтом, на якому зростає національна свідомість. Звичай, обряд, обрядовість, – це способи відтворення національних знань через пошукову діяльність, спрямовану на світорозуміння, а також розуміння свого місця у світі.

Чи знаєте ви, як і коли ворожили дівчата, якою була посвята в парубоцтво, як закликали весну наші пращури, коли заготовляли лікарські рослини, якими символами зустрічали Новий рік на Україні? Про ці та інші обряди і звичаї учні дізнаються завдяки проведеним таким виховним заходами національно – патріотичного  характеру: «Гадання на Катерини»; «Андріївські вечорниці», «Така традиція існує, що на Андрія кожен хлопець пустує…», «Ой масляна прийшла, нам весну принесла…», «Свято Колодія»  та ін.

Сценарій виховного заходу

«Така традиція існує, що на Андрія кожен хлопець пустує…»

(Для старшокласників)

Мета: Сприяти розквіту духовної сутності здобувачів освіти, розширенню компетентностей вихованців про традиції та звичаї українського народу; засвоєнню соціального досвіду, багатства духовної культури нашого народу, його національної ментальності, своєрідності світогляду.

Формувати почуття патріотизму; національної самосвідомості, розвиненої духовності, моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, фізичної, екологічної культури;  повагу до українських традицій, обрядів, звичаїв, рідної мови, культури, до власної історії; відчуття своєї належності до України,  до свого народу; відповідальне ставлення до рідного краю, до Батьківщини, до народу; розуміння необхідності активної праці на благо Вітчизни, примноження її багатств та віру в майбутнє своєї держави.

На засадах педагогіки партнерства виховувати громадянина – патріота України готового самовіддано  й творчо розбудовувати її як суверену, незалежну демократичну правову соціальну державу; забезпечувати її національну безпеку; знати свої права й обов’язки, цивілізовано відстоювати їх, сприяти єднанню українського народу, громадянського миру і злагоди в суспільстві; сприяти розвитку індивідуальних здібностей і талантів вихованців.

Обладнання: криниця - журавель; ікони; вишиті рушники;  хустки; вінки; стрічки; гасниці; піч; дрова; кочерга; рогач; коцюба; квач; чавунчик із сажею;  віник; стіл; скатертина;  мисник з посудом; качалка; макітра з варениками; воскові квіти з  паперу; калина для прикрашання калити;  калита; глечик із узваром; прядка; домоткані доріжки; плетений із лози тин.

Страви:   вареники з картоплею, сиром, капустою,  калита.

Хід виховного заходу 

Ведуча: Україна! Країна смутку і краси, радості і печалі, розкішний вінок з рути і барвінку, над яким світять яскраві зорі. Це історія мужнього народу, що віками боровся за волю, за  своє щастя, свідками чого є високі в степу могили, обеліски та прекрасна на весь світ народна пісня.

Ведучий:    Українська пісня!…Хто не був зачарований нею, хто не згадує її, як своє чисте, прозоре дитинство, свою юність красиву і ніжну. Який митець не був натхненний  її мелодіями!… Яка мати не співала цих легких, як сон пісень над колискою своїх дітей? Українська пісня – це бездонна душа українського народу, це його слава.

  Ведуча: Ласкаво просимо! Ласкаво просимо! Моя Вкраїна щиро промовля.

Ведучий:  Добрий вечір, шановна родино, любі друзі, дорогі гості! Щиро вітаємо вас на нашому родинному святі.

Ведуча: Є у нашого народу чудові традиції – колядування і вечорниці, віддаючи шану минулому, беручи все найкраще у сьогодення, ми на вечорницях відроджуємо усе найкраще, що є в народі: його пісню, мову, етнографію, історію.

Ведучий: Вечорниці, досвітки це  одна з форм осінньо - зимових вечірніх розваг молоді. Вечорниці починалися пізньої осені і тривали до початку Великого Великоднього посту. На вечорницях дівчата пряли, вишивали, мотали пряжу, чесали вовну.  Хлопці ж - плели кошики, майстрували  предмети домашнього вжитку, розповідали різноманітні історії, казки, співали пісень, танцювали, залицялися, та шукали собі пару для майбутнього подружнього життя, поєднуючи дозвілля з роботою. Тут можна було почути багато розповідей про чаклунів, відьом, русалок!

Ведуча: Дівчата відвідували вечорниці тільки у своєму селі і трималися переважно одного гурту, а хлопцям дозволялося відвідувати усі вечорниці свого села, а також  і  сусідніх.

Ведучий: Для проведення вечорниць дівчата підшуковували простору

хатину. Господиня цього дому — самотня жінка (бабуся, вдова), яку всі прибулі величали «вечернична, паніматка». Саме вона стежила за дотриманням усіх звичаїв та традицій під час вечорниць.

Ведуча: Давайте ж завітаємо до однієї з українських хат, де на нас уже чекають.

(На сцену виходить господиня, господар з хлібом-сіллю.)

Господиня:

Добрий вечір, щедрий вечір!

З щастям, любі друзі!

Честь і шана людям сивим,

Працьовитим і дбайливим.

Слава мамам і бабусям,

Слава хлопцям і дівчатам,

Неспокійним і завзятим.

Гостей дорогих ми вітаємо щиро

Прийміть каравай наш із жита, пшениці

Ласкаво всіх просимо на вечорниці!

Парубок:

Українські вечорниці

Починаєм перший раз

Хай веселий сміх іскриться

У серці кожного із нас!

Хай дзвінке, веселе слово

Пружно рветься в небеса

Наша пісня пречудова

Хай ніколи не згаса!

(Кланяються. Господиня дає гостям хліб-сіль.)

Ведучі: Тож запрошуємо на наші вечорниці!

(Ведучі виходять. На сцені з’являється  господиня вечорниць, починає застеляти  скатертиною стіл, чепуриться, сідає до столу.)

Господиня: Сьогодні свято. Треба причепурити трохи світлицю. Зараз дівчата прийдуть калиту пекти. Ой, і люблю ж я це свято Калити! Скільки сміху і пісень у цей вечір!

(Прикрашає світлицю. Стук у двері. )

Господиня: О, а це хто? Невже дівчата?

(Входить кума)

Кумася: Добрий вечір! З Андріями будьте здорові!

Господиня: О, здоровенькі були, кумонько! А що це Вас занесло так рано? Невже з усім в господі справились.

Кумася: Да справилась. Ви знаєте, кумонько, спішила упоратись, бо знаю, що до Вас же сьогодні парубки й дівчата на вечорниці прийдуть?

 Господиня: (Сердито) Да, прийдуть. А Ви оце прийшли в гості так ніби нічого й не сталося.

Кумася: Да прийшла. Дай думаю зайду - подивлюсь як теперішня молодь розважається. Та й молодість свою згадаю. А хіба що?

 Господиня: (Сердито) Та ніщо. Тільки я оце дивуюсь.  Дивлюся  на Вас і бачу, що совість Вас не мучить, що  Ваші кури, прокляті, всю мою цибульку вигребли, що я на зиму посадила?

Кумася: Цур Вам. Навіть в такий святий день Ви не можете без лайки обійтися. Якщо так, то я Вам ось що скажу, не була б це святая правда. У Вас же очі витрішкуваті як у жаби, а стан кривий як у баби от і не помітили чиї ті кури були!

Господиня: Це у мене очі витрішкуваті? Це у мене стан кривий? То краще на себе подивіться. Ви ж ходите, наче горох в ступі товчите, а як говорите, то носом свистите!

Кумася: Я свищу? Та Ви… ти …ти…ти  кругла як повний місяць, а мордою хоч пацюки бий, сама товста, як бодня, а шия – хоч обіддя гни.

Господиня: О ти бач, найшлась мені красуня  - лице як тріска, стан наче копистка, руки як кочерги, сама як дошка, а як іде, то аж кістки торохтять!

Кумася: Ой, ой бідний твій чоловік був, ти ж як з вікна виглянеш, то на вікно три дні собаки брешуть, а на лиці у тебе неначе чорти сім кіп гороху змолотили.

Господиня: Хм! То мій хоч вдома біля мене сидів,  а твій Петро…

Кумася: Що мій Петро, ні, що мій Петро,?

Господиня: А твій Петро, кожного ранку до Гальки й зараз ходить!

Кумася: Та ти що! Не може бути! Та я ж цю Гальку..! Вона ж скавчить, ніби собака, що зав’язла у тину! А борщ такий напартолить, що й собаки не їдять!

Ох, ця Галька…І де вона взялася на нашу голову(помирившись, ідуть зі сцени – обговорюють)

Ведучий: Да, не просте життя у цих жіночок.

Ведуча: Так, це точно. На те воно й життя. То біла смужка, то чорна.

Ведучий: Але ж наші кумоньки помирилися. Тому і нам не потрібно сумувати. Адже, сьогодні у нас свято. 

Ведуча: Свято,  то свято. Але я бачу що дехто з наших гостей уже сумувати почав, тому пропоную  зараз провести конкурс на спритність «Веселі шаровари». Для цього конкурсу нам потрібно два учасника. Хто більше накадає кульок – то й переміг.

Ведучий: Я знав що наші парубки влучні та прудкі. Ви молодці: так тримати. Але вечорниці це не лише ігри та розваги, а й ворожіння.

Ведуча: Ось як  ворожили дівчата на Андрія. Брали перстень, гілочку вишні, ляльку й квітку паперову (квіти виготовляли самі дівчата осінньо-зимовими довгими вечорами із різнокольорового паперу та прикрашали ними ікони та портрети в кімнатах) - і кожну річ під окрему тарілочку клали. Найперше старшій дівчині долю вгадували. Всі за неї переживали, бо хотіли знати, чи вийде скоро заміж, чи ще буде цей рік дівувати.

Ведучий: Та дівчина, якій вгадували долю, не мала бачити, як дівчата будуть підкладати під тарілки вищезгадані речі. Як тільки їх розклали, то запрошували дівчину «тарілку» вибирати, щоб свою долю вгадати. Кожна дівчина вибирала лише одну тарілку. Момент вибору був дуже хвилюючим, адже кожна з них вірила: що вона вибере на свято Андрія, то це її й чекає.

(Ведуча запрошує бажаючих поворожити й дізнатись свою «долю»)

Ведучий: Якщо під тарілкою буде перстень - скоро заміж вийде; якщо - квіточка, то ще дівуватиме; якщо гілочка, то незабаром її розлука з милим чекає, а коли витягне ляльку, то зраду від коханої людини матиме.

Ведуча: Було ще й таке ворожіння. Дівчина знімала свій чобіт та кидала його від себе із заплющеними очима. Кидаючи, не мала права зрушити з місця, бо не збудеться. В який бік чобіт носком упаде, звідти й буде її наречений шукати. 

Ведучий: Можна й так було ворожити. Дівчата вибігали на подвір'я, ставали біля тину та рахували кілки, промовляючи: „Молодець, старець". Останній кілок обов'язково оглядали. Якщо кілок тоненький і рівненький, то тій дівчині випаде хлопець молоденький; а коли кривий і товстий, то такий і хлопець буде; а якщо кілок з товстою корою, то суджений буде багатий, грошовитий та з бородою. Це найвеселіша ворожба. Дівчата одна з одної кепкували, жартували... Вірили - не вірили, а все ж трішки хвилювалися, бо всім хотілося заміж за молодого парубка.

Ведуча: А ще брали чобіт у дівчини, від стіни до порога переставляли і так промовляли: молодець, удовець, буду дівувати, - і як вийде, то таку долю

ця дівчина буде мати.

Ведучий: А зараз запрошую сміливих, дівчат поворожити. Для цього нам потрібно п’ятеро активних учасниць.  Від стіни  дівчат одна перед одною наперед будуть ставали і хто перед порогом стане, та перша вийде заміж, а дівчина за нею -другою буде справляти весілля; за другою - третя і т.д.

Ведуча: А які ви знаєте ворожіння? Розкажіть, поділіться.

На Україні побутувало дуже багато найрізноманітніших ворожінь. Ми знаємо лише маленьку часточку традицій та обрядів "Андріївських вечорниць" наших предків. Проте і досі "Андріївські вечорниці" - це веселе і колоритне дійство, жарти і сміх, який охоплює не тільки молодь, а і старше покоління. Це збитки, жарти, пустощі, здебільшого хлопців, які дозволяються тільки в Андріївську ніч. У народі говорять: «Така традиція існує, що на Андрія кожен хлопець пустує».                                                                                                            

Ведуча: А зараз пограємо в гру «Хустина» (Повітряні кульки прив’язані на шпагаті).  Для конкурсу потрібні два парубки. За хвилину ви маєте зав’язати на них хустки. Переможець той, хто більше зав’яже.

Ведучий: Наступний конкурс «Подолай перешкоду» (Перешкоди: стілець, мобільний телефон та миска з водою, хустки). У конкурсі приймають участь два сміливці. Ви повинні із зав’язаними очима, на осліп якнайшвидше подолати ці перешкоди.

Ведуча: Тобто пройти так, як ви до дівчат крадетесь. Переможець той, хто пройде і не наштовхнеться на ці предмети.

Ведучий: Наступний конкурс «Знайди прищіпку»  (Прищіпки, хустки). Запрошуємо два учасника, які повинні відшукати із зав’язаними очима всі 10 прищіпок. Хто перший відшукає – то й переміг.

Ведуча: Ви всі молодці: були активними та завзятими.

  Ведучий: А чи не час дівчата нам Калиту чіпляти?

Дівчата: (Промовляють)

У небо Калита, у небо,

А ти, сонечко, підіймись,

Ми Калиту чіпляємо,

На місяць поглядаємо,

Свою долю – радість закликаємо.

Ведучий: А щоб Калита була смачна і висока нам треба приставити вартового. Тільки де його взяти?

(Стукіт.)

  Ведуча: Ви хто?

  Калитинський: Я пан Калитинський, я буду стерегти Калиту.

(Стукіт.)

Ведуча: А ви хто?

Коцюбинський: Я пан Коцюбинський?

(Їде на коцюбі.)

Коцюбинський: (Під’їжджає до Калитинського на коцюбі.)

Добрий вечір, пан Калитинський.

Калитинський: Добрий вечір, пан Коцюбинський. Куди їдете?

Коцюбинський: Їду Калиту кусати.

Калитинський: А я по писку писати.

Коцюбинський: А я вкушу!

Калитинський: А я впишу!

(Сперечаються доти, доки хтось не засміється.  Хто засміявся, не має  права кусати Калиту)

Господиня: А може ще хтось з присутніх хоче попробувати вкусити Калиту.

(На сцені з’являється чорт)

Чорт: І я хочу Калиту кусати.

Господиня: А ти можеш нам загадки відгадати?

(Відгадує загадки, витанцьовує коня, кусає Калиту)

З А Г А Д К И:

1. Хто плаче, а сліз немає? (скрипка)
2. Що у хаті напохваті? (клямка)
3. Чорна корова всіх поборола. (ніч)
4. Золоте  яблучко в синьому морі купається. (сонце і небо)
5. За лісом за пралісом золота діжа встає. (сонце)
6. У кімнаті горіло 50 свічок, 20 із них загасили. Скільки залишиться?  (Залишиться 20, бо загашені свічки не згорять).
7.  Коли чорній кішці легше за все потрапити у дім?  (Коли двері відчинено).
8.  Яке колесо не крутиться при правому повороті?  (Запасне).
9.  Як глибоко у ліс може забігти заєць? (До середини, далі він буде вибігати).

Ведуча: На Андрія дівчата багато ворожили, завбачуючи свою долю. Дійства, пов'язані з ворожінням, такі ж, як і напередодні Нового року!

Ведучий: Так, незабаром Новий рік, і так хочеться, щоб приніс він нам та нашій Україні мир, добробут і спокій. Щоб у старому році залишилися всі проблеми і негаразди, високі ціни і мала зарплата, пропуски уроків і порушення дисципліни, зверхність і жадібність. Щоб у новому році нам жилося весело, щасливо, мирно, впевнено й заможно.