Сценарій виховного заходу " Вклоняємось доземно українському воїну..."

Вклоняємось доземно українському воїну…

Тема:"1 жовтня - День захисника України".

Мета:  познайомити учнів з Державним святом – Днем захисника України, розширити і поглибити поняття про повагу до старших, захисників та захисниць; розвивати в учнів звичку поважно ставитись до військових, співчувати чужому горю; вміти бачити хиби у своїй поведінці та виправляти їх; виховувати мужність, відвагу і спритність, любов до свого народу, до неньки України.

Хід виховного  заходу

Дорогі діти, колеги, батьки і гості!

Сьогодні ми зібралися, щоб відсвяткувати День захисника України , який в Україні відзначається 1 жовтня. Традиція вшановувати захисників Батьківщини зародилась ще у минулому столітті (ХХ ст.). На ту пору особливо вшановували і вітали людей у погонах, бійців діючих армій, офіцерів та солдатів. Згодом стали вітати й чоловіків, які відслужили в армії. Ще пізніше жінки та дівчата стали вітати взагалі всіх хлопців та чоловіків. Тому сьогодні ми зібралися не випадково.

Народна мудрість стверджує, що земля може нагодувати людину своїм хлібом, напоїти водою зі своїх джерел, але захистити себе не може. Тому це святий обов'язок тих, хто живе, хто користується всіма її благами і дарами. Виконуючи цей почесний обов'язок, юнаки ідуть служити в армію, щоб берегти мир і спокій своєї Батьківщини, стояти на сторожі її інтересів.

Але сьогодні, коли на території нашої держави йде війна,  це свято особливо актуальне, тому і сама назва дещо трансформувалася і тепер – це День захисників і захисниць України, тому що на війні є багато дівчат і жінок.

Авторський вірш, так мені лягло на думку і на душу 13.03.2022, моя проба пера «Війна», а прочитає мій вірш учениця 9-Б класу Кодочігова Анна   

Війна у двадцять першому столітті.

О п’ятій ранку розпочався жах.

Бомбардування міст несамовиті.

Страшенний розпач у людських очах.

 

Оговтавшись укріпла Україна.

І розпочала  проти ворога свій хід.

Їм не поставити нас на коліна.

Всі разом - Північ, Південь, Захід, Схід.

 

Вкраїнські воїни - ви наша сила!

Ми молимось щоби не рідшав стрій.

Підрізали лихим ординцям крила,

Рашисти -  мародери і відстій.

 

Ми будем бити, гнати і давити

Із України клятий «русский мир».

Ми- вистоїм! Ми будем жити!

Усім смертям наперекір.

 

Повстали  всі супроти супостата

Старі, дорослі, а також малі.

Проженемо́  чуму раши́стську разом

Із рідної вкраїнської землі.

 

Наступить день- здобудем перемогу.

Закінчиться ця довгая війна.

Усі ми будем дякувати Богу

Та смерть людська для всіх – страшна ціна.

Війна триває і на даний момент багато наших воїнів на передовій оберігають наш споій. Серед них батьки учнів нашої школи і нашого класу: Зубрицьий Микола Михайлович, Гарголінський Ростислав Романович, мій брат – Мацків Андрій Станіслававич, мій син  ФришоТарас Володимирович.

Нас захищає і вчитель фізичного виховання нашої школи Демко Олег Іванович.

 Одного разу, під час відпустки , Олег Іванович подарував нашій учениці Юліані Ніроді , яка цього річ навчається у 11-А класі солдатський шеврон свого побратима. Шеврон – знак розрізнення - на рукаві військового однострою, вказує на військове звання, тривалість служби або для визначення "свій-чужий". До вашої уваги вірш учениці 11-А класу

« Шеврон» виконує автор Юліана Нірода.

В руці шеврон, на ньому два крила,

Напнуті у пітьмі, немов вітрила,

На клаптику нового полотна

 Крокує витязь. Хмари за плечима.

Ліворуч - скеля гостра і стійка,

Пронизує небесне видноколо,

Сумна могила – постать мовчазна

По праву руку в полі неозорім.

Стара могила сіра, кам’яна,

В степу чорніє, спокою чекає,

А спокою не було і нема, -

Понад землею тінь війни чигає.

Крокує воїн, за спиною – ніч,

А два крила ясніють за плечима,

Зі злом зустрітися готовий віч-на-віч,

Він під міцним покровом Серафима.

 

У Єдиному реєстрі осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, куди вносяться за заявками родичів як цивільні, так і військові, наразі нараховується близько 38 тисяч українців.

Багато наших захисників і захисниць на даний момент знаходяться в полоні, але є й такі, що повернулися з полону. Серед звільнених всіма відома парамедик Катерина Поліщук - позивний « Пташка ». До вашої уваги ще один мій авторський вірш, написаний 23 вересня 2022 року.

«Пташка» на волі…» прочитає  вірш учениця 7-Б класу

 Марунетчин Ірина

« Пташка» прилетіла! Дякую, мій Боже!

Ти  почув молитви наших матерів.

Інших, хто в полоні, врятувати зможеш,

Бо вони герої нашої землі.

Радість є велика, бо людей звільнили.

Рідні зустрічали зі сльозами їх.

Хто іще в полоні дай їм, Боже, сили,

Хай молитви наші захистять усіх!

Славні українці - завжди мирні люди!

Боро́нимо землю ми від ворогів.

Наше діло праве – ПЕРЕМОГА буде!

Україна  - ВІЛЬНА з-поміж всіх віків!

Спеціалізована структура ООН, ЮНІСЕФ вважає, що за час повномасштабної війни в Україні майже 2 000 дітей загинули або були поранені. Ярослав Базилевич зі Львова втратив усю свою сім'ю – дружину Євгенію і трьох доньок – 21-річну Ярину, 18-річну Дарину та 7-річну Емілію.А ще багато дітей вивезено на територію країни-агресора.

Серед загиблих є учні нашої школи:

1.Горбатенко Андрій Олегович народився у Бориславі 3 жовтня 2001 року і загинув у боях за Україну на півдні України 25 лютого 2022 року. Герою був всього 21 рік. Навчався хлопець у 3 школі, згодом – у професійно-технічному ліцеї нашого міста. Службу проходив за контрактом у 80-ій окремій десантно-штурмовій бригаді.

2. Мазурик Любомир народився у 1995 році. Навчався у 3 школі. Від рук окупантів, обороняючи Україну, загинув у віці 27 років  .Трагедія сталася 21 травня 2022 року поблизу населеного пункту Пилипчатине Донецької області.

3. Дурнота Андрій Андрійович народився 5 жовтня 2002 року в місті Борислав, що на Львівщині. Навчався у 3 школі .Після школи хлопець здобував освіту у місцевому професійному ліцеї. Там він познайомився зі своєю майбутньою дружиною.        ,.

Воював в районі Горлівки Донецької області, та загинув 01.04.2023 року під час мінометного обстрілу під час виконання бойового завдання. Проявив себе відважно, захищаючи Україну та рятуючи своїх побратимів, залишаючись вірним своїй Батьківщині до останнього подиху життя.Отримав травми не сумісні з життям.

Присвоєння Героя посмертно Дурноті Андрію Андрійовичу, солдату 24 Окремої МеханізованоїБРигади імені короля Данила.

 

4. Петро Іонов народився в Бориславі 20 липня 1991року. Коли йому було три роки, разом зі старшими сестрами та братами потрапив до дитячого будинку “Оріана”. Як згадують працівники дитбудинку, Петро був наймолодшим у сім'ї, тому старші діти про нього особливо дбали.

Після закінчення школи №3 захисник навчався у професійному ліцеї. У лавах ЗСУ служив стрільцем-снайпером мотопіхотного відділення. Загинув 12 серпня 2024року в Бахмутському районі під час виконання бойового завдання.

Прошу вшанувати пам’ять усіх загиблих захисників, захисниць і мирних людей хвилиною мовчання.

Хвилина мовчання

 Пісня «Над землею тумани»

Слова: Алла Бінцаровська Музика: Сергій Родько

Над землею тумани,

Наче сум за синами,

Наче сум за синами,

Що не стріли весни.

І тепер на світанні

За ними зітхають,

Так важко зітхають

У полях полини.

Ой, ті гіркі полини,

У полях полини...

 

Розійдіться, тумани,

Бо не видно за вами,

Бо не видно за вами,

Що квітує земля.

Ой, сини, поверніться

У думах, у пісні,

У жалібній пісні

Ви, сини, з небуття!

 

Ой, обірвалось життя,

Обірвалось життя...

Ой, обірвалось життя,

Обірвалось життя...

 

Над землю тумани

Сивиною упали,

Сивиною упали

Та й на скроні батьків.

Назавжди зупиніться,

Всі війни на світі!

На білому світі

Не вбивайте синів!

 

Ой, не вбивайте синів!

Твоїх, земле, синів...

Ой, не вбивайте синів!

Твоїх, земле, синів...

 

Над землею тумани,

Наче сум за синами,

Наче сум за синами,

Що не стріли весни.

І тепер на світанні

За ними зітхають,

Так важко зітхають

У полях полини,

У полях полини...

В Україні є багато воїнів, які втратили кінцівки, дуже ушкоджені, але живі.

Багато з них були одружені, а це виклик для одружених пар.

Зараз ви прослухаєте пісню Ірини Федишин « Рана»

 Кохання отримує чималі виклики у часі війни. Хтось чекає вдома, хтось, на жаль, не дочекався…, а хтось дочекався , але це вже інше кохання, набагато глибше і сильніше. Бо любити - це віддавати. У пісні розповідається історія, у якій захисник втратив ноги у бою за Україну. Хлопець пише листа коханій і з трепетом запитує: «чи схоче ще його чекати?» На жаль, у нашому житті є багато таких історій. Але кохання сильніше за виклики долі. Життя продовжується, і, незважаючи ні на що , кожен має право радіти життю. А пари, які прийняли такі виклики долі - по справжньому надихають і захоплюють. Ця пісня присвячується усім тим, хто кохає.

Пісня « Рана» Ірини Федишин       

А за вікном весь білий світ
Не знає, як їй це сказати:
Він на війні лишився ніг,
Чи схоче ще його чекати?..
Який важкий цей біль розлук,
Він відчує крик та втому...
Просив: Ти напиши в Facebook,
Чи повертатися додому?..

Він так в житті
Ще не чекав, не чекав,
Вогнем горіла в серці рана...
Під вечір тихо
Прочитав, прочитав:
Тебе чекаю, твоя кохана!..
Він так в житті
Ще не чекав, не чекав,
Вогнем горіла в серці рана...
Під вечір тихо
Прочитав, прочитав:
Тебе чекаю, твоя кохана!..

Він плакав плакав цілу ніч,
А зорі за вікном світились,
Їх міліони світлих свіч -
Це є любов, це не приснилось!..
В руках троянди він тримав,
Такі самі, як на весіллі,
Її кохає, як кохав,
Війна дала їм чашу в сілі...

Він так в житті
Ще не чекав, не чекав,
Вогнем горіла в серці рана...
Під вечір тихо
Прочитав, прочитав:
Тебе чекаю, твоя кохана!..

Попри все любіть, кохайте,
Щоб не сталося - чекайте!
Вірність - дорога ціна,
Бо любов - вона така!..

Він так в житті
Ще не чекав, не чекав,
Вогнем горіла в серці рана...
Під вечір тихо
Прочитав, прочитав:
Тебе чекаю, твоя кохана!..

«Молитва з надією»   Фришко Іванна Іванівна

 

До Тебе молитву складаю, мій Боже.

Я знаю, що кожному ти допоможеш.

Полеглих забереш до Себе на Небо,

Загиблих відправиш також куди треба.

 

Подбай ще за тих , хто живим є щитом,

Про діток й дорослих, які є в метро,

Про тих, що ховаються досі в підвалі,

За тих, що врятовані десь з-під завалів.

 

Мій Боже, сьогодні до Тебе молюся

За сивого батька й стареньку матусю,

Які у дитинстві війну пережили

І плачуть, що часу такого дожили.

 

За весь закатований ворогом люд,

О, Боже, спини цих рашистських паскуд

І земленьку нашу не дай їм топтати,

Благаю, врятуй усіх наших солдатів.

 

Молитву щоденно у серці я но́шу

І милості, Господи , в Тебе я прошу.

Дай ворогу розуму, справжнє прозріння.

Народу моєму дай, Боже, спасіння.

 

Молюся за діток, що вбили в війну,

За їх матерів, що лишились без сну.

За те, щоби сльози не лили ночами

Усі українські знедолені мами.

 

Чекає син й донечка рідного тата.

Сестричка чекає на любого брата.

Діду́ся в колисці малі онуча́та,

А нас в Україні таких є багато.

 

Та грім іще гряне з усіх звідусю́д,

Чекає рашистів страшний лю́дський суд.

Заколоси́ться все поле зора́не,

Із попелу наша країна поста́не.

 

Ростиме верба і цвістиме калина.

Діждеться з війни ненька воїна-сина.

Прийде довгожданная тая година,

Перемо́гу здобу́де моя́ Україна!

На нашому святі присутні наші захисники: Іван Самсонов, Ярослав Гром і учень нашої школи Віталій Магур.

•      Учням цікаво звідки ви родом і на якому напрямку ви служили?
•      А мені цікаво, де ви навчалися і яку освіту здобули до війни?
•      Ким ви працювали до війни?

Хай Господь дає нам сили долати усі виклики долі і оберігає наші сімʼї. А для тих, хто ще не зустрів своє кохання, вірте, що воно обовʼязково прийде. Любимо, цінуємо і пишаємося вами, наші захисники. Віримо у нашу перемогу і дякуємо всім воїнам, які у цю хвилину стоять на варті , оберігаючи наш спокій.

«Дякую тобі, воїне-друже» Ірини Федишин

 

Дякую тобі, воїне-друже

Що Україну любиш дуже

Хлопці, хлопці, сині, карі очі

Ви пішли із дому лютневої ночі

Україну рідну захищати

Сміло смерті в очі заглядати

Хлопці, хлопці з полум'я і сталі

Сильні, мужні, витривалі

Ворогам свободу вашу не здолати

Силу духу темряві не залякати

Знай, на тебе мама й тато чекають

Дівчата у вікні виглядають

Дякую тобі, воїне-друже

Що Україну любиш дуже

І я за тебе в молитві

Ми переможем в цій битві

Дякую тобі, воїне-друже,

Що Україну любиш дуже

І я за тебе в молитві

Ми переможем в цій битві

Знаю, важко зараз і пече

І за побратимом сльоза тече

І руїни, смерть перед очима

Та з тобою білі крила за плечима

Намалюю квіти і поля

Де радієм перемозі ти і я

Буде мирне небо, зацвіте калина

І розквітне наша рідна Україна

Знай, на тебе мама й тато чекають

Дівчата у вікні виглядають

Дякую тобі, воїне-друже

Що Україну любиш дуже

І я за тебе в молитві

Ми переможем в цій битві

Дякую тобі, воїне-друже

Що Україну любиш дуже

І я за тебе в молитві

Ми переможем в цій битві.

 

Авторський вірш «Я дуже хочу жити в Україні» .                26.08.2022

Я дуже хочу жити в Україні

І їхати нікуди  не збираюсь.

Хай ті сирени виють хоч щоднини,

Хоча вночі від них іще лякаюсь.

Війна… Зараз ніхто не має права

Тепер утратити свою державу.

Нас, українців, горе об’єднало.

На всіх загарбників знайдем управу.

Параду захотіли за  три дні…

А нас поставити хотіли на коліна

Та опинилися самі тепер на дні,

Бо будемо боротись до загину.

Завжди були і є пристосуванці,

Хоча і зрадників в історії чимало,

Бо люди гинуть через тих поганців,

О, Боже, щоб їх небо покарало.

За всі загублені людські  життя,

Які жертовною политі кров’ю.

Через непотріб у сташній війні,

Що почалась з людського безголов’я.

Та славні ми - нащадки козаків!

І їхню славу не дамо зганьбити.

Ми вистояли з поміж всіх віків!

У вільній Україні будем жити!

Тому я тут й нікуди не тікаю.

Історія нам зради не прощає.

У вільній Україні, добре знаю,

Народу слава в світі ще засяє.

Слава Україні!

Героям Слава!