Сценарій випускного балу "Тут душа дитинства наша квітла..."

Сценарій випускного балу

Тут душа дитинства наша квітла

Звучать фанфари, виходять 2 пари ведучих

• Червневий вечір за шибками, гарячий, ніжний і легкий. Я хочу обійнять руками весь світ, красивий і дзвінкий.
• Нестримно хочеться співати, летіти просто до небес, політ від щастя відчувати, щоб щирий потяг цей не скрес.
• Добрий вечір всім, хто зібрався на цьому шкільному подвір’ї!
• Вітаємо вчителів і гостей свята!
• Вітаємо мам, тат, братів і сестер, бабусь та дідусів, які зараз шалено хвилюються!
• Сьогодні в нашій школі чудове свято - свято, якого з нетерпінням чекали випускники. І не тому що разом з ним завершується школа, а тому, що немає в шкільному житті більш хвилюючого моменту, ніж той, коли ти останній раз заходиш у стіни рідної школи як учень, а виходиш самостійною, дорослою людиною, що належить вже до іншого життя.
• Це свято важливе для всіх, хто знаходиться сьогодні тут.Воно важливе батькам, які протягом 11 років хвилювалися за своїх дітей і разом з ними переживали перемоги і поразки.
• Воно важливе вчителям, адже ніхто не проводив з вами більше часу, ніж вони.
• І, звичайно ж, воно важливе самим героям цього свята. Ми говоримо «героям», а не «винуватцям», так як вони здолали найперший етап на великому шляху під назвою Життя. Все, що зустрінеться на цьому шляху, буде завтра, а сьогодні - прекрасне свято, свято молодості і краси, дружби і вірності!
• Увага! Увага! Ввімкнуті камери у батьків та гостЕй!
• Працюють усі мікрофони!
• Святково налаштовані вчителі та гості!
• І нарешті, схвильовані головні герої нашого свята - випускники!

ЗДВР:  - Доброго вечора, шановні! Ось і промайнули 11 років, наші діти підросли. Сьогодні закінчується перша серія їхнього фільму під назвою «Життя». Сьогодні прощаються зі школою наші випускники. Сьогодні у нас – випускний вечір! Цей день проводить межу між дитинством і самостійним життям, тому дозвольте мені запросити в цей прекрасний час нашу гордість і надію, тих, кому присвячується ця подія, заради кого всі ми тут зібралися, для кого цей вечір - перша сходинка у самостійне життя - наших випускників! І зараз на червоній доріжці зустрічаємо бурхливими оваціями випуск-2018 Новомиргородської ЗШ І-ІІІ ст. № 1!

ЗустрічаймоКорнійчук О. В., саме вона була режисером-постановником перших 4 років  вашого шкільного життя, на доріжці з’являється продюсер 11 класу, класний керівник, спортивний та наполегливий чоловік Марінов І. С.

(Заходять під ____________________, дефіле     (папка Музика додається окремо!)

ЗДВР   Вечір, присвячений урочистій події вручення атестатів про повну загальну середню освіту випускникам Новомиргородської загальноосвітньої школи I – III ступенів №1, оголошується відкритим. Підняти прапор!    (гімн)

ЗДВР –Дорогі випускники! Заключним акордом шкільної симфонії відлунало ЗНО. Ви дописали до кінця складне речення свого дитинства – час щасливих винаходів, веселих турбот. Ось і настав цей день – день прощання зі школою! Роки навчання в ній поволі і без поворотно відпливають у минуле. І перша літера, виведена невмілими рученятками, що здавалася магічним символом, і перша цифра, що пробуджена у нескінченному ряді математичних знаків, і перше кохання, і перша невдача – все це творило із вас найдовершенішу особистість, ім’яї й – Людина! Ви, діти, маєте знайти своє місце в житті, реалізувати себе і бути людиною, а це не просте, протее найважливіше завдання! Пам’ятайте: школа – це ваш дім. І ви, втомившись від життєвих буднів або щоб порадувати нас своїми удачами, можете приходити сюди.Тут на вас чекають завжди.

Ведучий 1: Сьогодні у нас свято. І ми довго думали, як зробити його незабутнім і радісним.

Ведучий 2: І, як завжди, сценарій нам підказало саме життя.

Ведучий 1: Ми знаєм всі давним-давно, що все життя – одне кіно. Всі жанри можна зустріти тільки тут. Бо наша школа – справжній Голівуд!

Ведучий 2: Ось ми й вирішили створити супермегаблокбастер «До кінця виживають найсильніші»!

Ведучий 1: А  головним сценаристом нашого фільму є директор школи Жовнір А. М. З-під її руки кожного дня вилітають сторінки списаного сценарію, вона найкраще знає: кому і яку роль дати, як використати освітлення та музичний супровід для того, щоб шкільний фільм став таким, як має бути. Тож саме вона вручить випускникам квитки на наступну прем’єру серіалу під назвою “ Доросле життя”.

Ведучий 2: Слово для вручення атестатів та нагородження надається директору школи Жовнір А. М. , заступнику з навчально-виховної роботи Лопанчук О. М. (Директор і завуч вручають атестати)

Ведучий 2: На нашій прем'єрі присутні почесні гості. Слово для привітання надається ….   ______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

Вед: - Ми вважаємо своїм святим обов’язком познайомити наших гостей з головними винуватцями свята – з випускниками!

- Ти про що? Хто ж їх не знає? Це ж вони неспішно, з почуттям власної гідності, гордою ходою, урочисто запізнюються на перший урок!

- Що ти! Не запізнюються, а поспішають, просто в їхніх біологічних годинниках іноді (тобто дуже часто) сідає батарейка. І одинадцятикласник не може запізнюватися: він просто затримується!

- Ага! А ти, черговий, стоїш на посту і млієш від тієї ходьби, і думаєш: ну чого я не старшокласник? І розумієш: рука не підніметься записати їх до чорного списку. Ти ж іще хочеш троньки пожити…

- Так, це вони, починаючи з 1 вересня, з жалістю дивляться на свого класного керівника, ніби запитуючи: і за що тобі таке? Недовго ж тобі залишилося… радіти поряд із нами… -  так жаліти вчителя, щоб усім серцем, усією душею, може тільки випускник! Випускник, який прощається із своїм дитинством.   (виходять)

 

Під І-й куплет пісні «Це світ добра» (обріз) з’являються хлопчик та дівчинка

Хлопчик.   Ви впізнали нас?

Дівчинка.  Ми – це відображення ваших дитячих та шкільних років.

Хлопчик.   А свої улюблені іграшки пам’ятаєте?

Дівчинка.  Вони сьогодні сумують за вами.

Хлопчик.   Хлопчики, насупившись, розбирали на запчастини іграшкові автомобілі. Їм завжди хотілось побачити, що там всередині.

Дівчинка.  А дівчатка годинами заплітали своїх ляльок і заколисували плюшевих зайчиків і ведмедиків.

Хлопчик.   Сьогодні настав той день, який проведе межу між дитинством та дорослим життям, і вам доведеться попрощатися з нами назавжди.

Дівчинка.  Тому даруємо вам цю чарівну квітку. З її допомогою ви здійсните подорож в минуле і разом з нами згадаєте всі етапи безтурботного дитинства та шкільного життя.         (ідуть, махають руками на прощання випускникам)

 

Випускник підходить до квітки, відриває верхню білу пелюстку (з’являється кольорова  з написом «Країна дитинства»)

Лети, лети, пелюстинка, через гори і долини, Через море, океани, через вітри і бурани.

Віднеси усіх туди, де маленькі ми були. В країну дитинства усіх поверни (звучить муз перетворення, як у казці)

Сценка «Пологи 2018»   (див додаток)

Ведучий 2. Від першого дня вашого народження поруч з вами були найкращі, найрідніші, найпотрібніші люди – батьки.  (Далі можна репом)

Ведучий 1. Провчилися з вами і мами, і тата, разом переходячи з класу у клас.

Їм правила всі довелося згадати і навіть уроки робити за вас.

Ведучий 2.  На батьківські збори ходили матусі, хоч, правда, і тато був раз. Може, два…

А що було після – сказать не беруся, не можу дібрати культурні слова!

Ведучий 1.  Хто дітей ростив, кохав, ніченьки не досипав?За провини хто сердився? Навіть часом сторожився? І терпляче, день за днем, їх виховував ремнем? Помагав учителям...  Дякуєм кому?

Вип-ки разом: Батькам!!!

Ведуча: Дитинство – казка, мов чарівна мить, там завжди сонячно і світло, і річка вдаль приваблива біжить, а поля травами розквітли.

Ведучий: Там скільки сонця, радості, тепла, краси чарівної без краю!Там наймиліша стежка пролягла, лиш вороття туди немає.Там все яскраве і дзвінке, тож згадайте своє дитинство золоте!

Ведучий. Не секрет, що дитинство так просто не зникає. Пройдуть роки, перш ніж ви, шановні випускники, розпрощаєтеся з ним. От і сьогодні – не відпускає вас дитинство. Просить затриматись у чарівній країні, яку легко покинути, та не просто повернутись.

Заходять ЛЯЛЬКИ під_муз «Лялька»______________________

 ЛЯЛЬКА 1:  Вітання вам, наші друзі! Ви напрочуд чарівні сьогодні. немає заспаних очей, утомлених посмішок, набурмосеного виразу обличчя, невиконаних домашніх завдань, худеньких сумочок чи пакетиків, у яких вміщається 2 зошити, переламані лінійки, якими користуються півкласу. Зате є солідні юнаки й дівчата, за яких нам не буде соромно в майбутньому.

 ЛЯЛЬКА 2:  Ми віримо, ви не будете забувати про те, як гралися з нами, хоча вже довгі місяці ми сховані в шафи і не дочекаємося, коли вже нас дістануть з шаф і розкажуть про нову таємницю...

 ЛЯЛЬКА 3:  Як кололи голками ручки, бо тільки вчилися шити, як поспіхом за останні ночі скачували доповіді чи  реферати в паніці, що не встигнуть, як оперативно доставляли інформацію на флешці чи відразу у ВК, як за лічені хвилини експериментували з домашніми завданнями, як маленька краватка оберталася великою проблемою.

 ЛЯЛЬКА 4:  Як уміло показували спортивні та військово-прикладні таланти, як надовго могли читати лекцію на літературі про психологію, як дивно могли опинитися одночасно в декількох місцях, як у барі «Новий»…

 ЛЯЛЬКА 1: Тсссссс! А все інше таємниця! У дорозі вам буде нелегко, тому ми принесли вам сік, який надає сил, бо сам він родом із вашого дитинства. (Дарують ВЕЛИЧЕЕЕЕЕЕЗНИЙ сік або «РАСТІШКА»).

ЛЯЛЬКА 2: Ми кажемо вам, наші випускники, до побачення, бо щиро віримо в те, що зустрінемося з вами неодмінно, адже не так і просто забути нас, бо ми ще стільки можемо вислухати ваших сокровенних мрій.

 (Танцюють «Ляльки», виходять)

 

Випускники.  В дитинстві все яскраве і дзвінке, уміє серце милувати. А малинове сонечко таке, що у словах не передати.

• А неба синь нас кликала в політ, там чисті роси найсвітліші. Там вперше пізнавали дивосвіт й були, мабуть, найщасливіші.
• Йде до школи стежечка знайома, мами нас по ній колись водили, тут нам кожна квіточка відома, — малюками бігали й ходили…НІМ
• Тут ми наші весни зустрічали і душа дитинства наша квітла. Пору юності ці стежечки вітали і вели до радості і світла. ЗАБ
• А здається, так недавно нас в школу привели батьки…Все так було цікаво й незвично, а вже сьогодні ми – випускники!ВОЛ
• Вже не покличе дзвоник в рідні класи й лінійка вереснева буде не для нас.      КОЖ

Ще свіжі спогади. Й задумаєшся часом, Як швидко у житті спливає час.

• Ось час пробив. Ми школу покидаєм уже назавжди… тут не буде нас.          ГОН

Розійдемося, у світ ясний рушаєм, І засумує школа, рідний клас.

- І плац лишається, і світлі класи, лишаються молодші школярі,                       СОВ

Тут вічна юність непідвладна часу, дитинство вічне у шкільнім дворі.

Випускник 2 підходить до квітки, відриває 2-гу білу пелюстку (з’являється «Початкова школа»)

Лети, лети, пелюстинка, через гори і долини, Через море, океани, через вітри і бурани. Вертаємось в шкільну основу – тобто в початкову школу.

Ведучий 2  Тоді все було вперше:

Ведучий 1   -- перший клас,

Ведучий 2  -- перший зошит, у якому написали перше слово –  “мама”,   

Ведучий 1  -- перша парта, за якою сидів перший шкільний друг,

Ведучий 2  -- і, звичайно, найвродливіша, найрозумніша та найдобріша вчителька. Ваша перша шкільна мама

Випускник. Запам’ятали назавжди ми перший клас, перед очима – далеч неозора…Вже стільки років злинуло, а вас вітаємо, учителько, як вчора.

Випускник.  Ми в першім класі... Той малий буквар, як таємницю, ви для нас відкрили.

Ви, певно, мали незвичайний дар, бо нам подарували дивні крила.

Випускник.  Як вам подякувать тепер за все? За двійку навіть – усього бувало!Любов до вас  у серці пронесем та вдячність у словах, хоч слів нам мало.

Випускник.  Уроків неповторний дивосвіт і Ваших слів живе-зоріє згадка.

Випускник.  І нині вдячний шлють для Вас привіт уже дорослі хлопчики й дівчатка.                    

Випускник.  Букети ці, як в той далекий ранок, ми хочемо піднести вам

І стати мовчки на привітний ганок, бо серцю вірять більше, ніж словам.

Звучить «Пісню про першу вчительку»(дарують квіти)

Виходять першокласники (хлопчик і дівчинка).

Д: Дорогі випускники, поки ви ще тут, хочемо дещо з’ясувати.

Х: Це правда, що у кожному наступному класі все більше й більше треба вчити?

Д: Значить, це правда, що чим більше вчишся, тим більше навантаження?

Х: Тільки ми от одного не можемо зрозуміти. Порівняймо портфель першокласника й одинадцятикласника.   (показують)

Д: Шановні присутні, відгадайте, де чий?

Х: Це – мій, а це - …..(промовчимо) (виймає речі для порівняння)

Д: Це – мій, а це - …..(промовчимо) (виймає речі для порівняння)

- Слухайте,я ось знайшов чийсь щоденник за 11 років, який сумно визирав із смітника.

- А цікаво, скільки ж всього уроків у випускників було за всі роки навчання у школі? (розкриває щоденник і читає):

- 967 уроків проспав, з 830 — втік, 1027 уроків хворів, з 15 уроків відпустили, на 950 уроках хворіли вчителі, не було заміни (це ж, реально, брехня!, їздили на екскурсії, прокурив, був карантин… Так, дійсно, у когось було цікаве життя.

Сценка «Щоденник»

 Вривається Щоденник під музику____________

Щоденник - Ось , нарешті, я це зробив! Свобода! Цілих одинадцять років пройшло, і нарешті я вільний! Більше ніхто не буде мене кидати, писати зауваження, обмальовувати й виривати сторінки! Ура!!!!!

Виходять ручки

Ручка - А куди це ти зібрався, Голубчику?

Ручка - Ти думав, якщо дзвоник останній пролунав, то ти вільний?

Ручка - Від нас не втечеш! Свої права ми знаємо – це у нашій владі: тебе відпускати чи ні!

Щоденник - Чого ви до мене вчепилися? Кому я вже потрібний сьогодні? У дітей випускний, а ви із своїми записами! Ну ніде від вас не втечеш! І тут знайшли!

Ручка - Бо ми свою роботу знаємо! Кому як не нам , червоним ручкам, все доводити до ладу!

Ручка - На твоїх сторінках не вистачає 245 оцінок з фізики. І, до речі, не всі вони відмінні!

Щоденник - Не одна фізика у школі!

Ручка - «Не виконав домашнього завдання» не вистачає 547 записів!

Щоденник - У щоденник треба оцінки ставити, а не мемуари писати!

Ручка - Протягом трьох місяців не записано розкладу на сторінках!

Щоденник - вони його напам’ять знають

Ручка – Хтооо? Ти смішний? Їх по школі ходили вчителі шукали й на уроки запрошували з поклоном!

Ручка - А де підписи батьків?

Щоденник - Вони на батьківські збори приходили!

Ручка – Ваші аргументи тут недоречні. Дівчатка, ану тримайте його, у всьому має бути порядок!

(підступають до щоденника)

Щоденник - Стійте! Стійте! Ну чого ви такі жорстокі? А ви думаєте легко бути учнівським щоденником? А тим паче, якщо це щоденник хлопчачий! То запхнуть тебе у портфель під книжки, або в пакет, або й зовсім не носять, закрутять сторінки, а як погана оцінка, то можуть тебе так закинути за шафу, що три дні у пилюці лежиш, чуманієш. А знаєте, який жах тебе охоплює, коли потрапляєш батькові до рук ? Можеш і не вціліти! Мною ж лупцювали цих (показує на випускників) не раз! А ви із своїми дописами…

Ручка - А й , правда, що це з нами?

Ручка – Адже свою справу ми виконували справно. Якщо розібратися, то у щоденнику багато гарних оцінок за вірш напам’ять, проект, презентацію, доведення теореми, за диктант.

Ручка – А я писала про гарну поведінку і участь у позакласній роботі, подяку за участь у спортивних змаганнях.

Щоденник – Я переконаний , що абсолютно неважливо, які записи, оцінки стоять в учнівському щоденнику, головне, щоб всі вони були прочитані, і з усієї цієї писанини учні зробили висновки!

Ручки – Згодні ! Відпускаємо тебе! Ти – вільний!

Звучить відбивка

Тут можна танець малих позитивчиків!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

Випускник підходить до квітки, відриває 3-тю білу пелюстку (з’являється «5 клас») 

Лети, лети, пелюстинка, через гори і долини, через море, океани, через вітри і бурани.

Віднеси усіх нас враз в рідну школу – в 5 клас.

Ведучий 1.  Пам’ятаєте ту мить, коли ви з теплих і лагідних рук першої вчительки перейшли до середньої школи з безліччю кабінетів та вчителів?

Ведучий 2.  Коли  несміливо, але з гордістю ставали, як то кажуть, «на крило» і відчували себе майже дорослими, навчаючись вже аж на ІІ поверсі?

10 клас!

 1: Усі ми, учні нашої школи, глибоко переконані, що потрапити в кабінет директора чи завучів чи й просто зустрітиїх на коридорах під час уроків – це найвища міра покарання. Так думаютьусіучні. усі! Тільки не ви!

 2: Коли ми отримуємо купу «двійок» ,втікаємо з комбінату, нам довго і переконливо втовкмачують, які страшні наслідки можуть мати такі вчинки.

1: Ми, звичайно, даємо слово, що ніколи таке не повториться. усі! Тільки не ви!

 2: І самі віримо, що завтра почнемо новее життя й починаємо! усі! Тільки не ви!

3: Усі знають, що сааме адміністрація створює погоду в школі, від них залежить шкільний клімат.

4: І ми бачимо, що клімат у нашій школі був дуууууже сприятливим для вас.

3: Адже всі, хто не підготувався до уроку, і звичайні порушники ховаються поза вуглами. Усі! Тільки не ви!

4: А ви! Ви просто лежите на диванах і чекаєте, допоки вчитель запросить вас на урок! ЧОМУУУУУУ? (разом)

3: питання назавжди лишається риторичним!

1: А ми, дорогі наші старші друзі, хочемо побажати вам пам’ятати все, чого навчали вас у школі: цінувати кожну мить життя, дорожити кожною секундою і бути щасливими!

Звучить_________________. Номер «Чари ночі»

Випускник підходить до квітки, відриває 4-ту білу пелюстку (з’являється

«11 клас») 

Лети, лети, пелюстинка, через гори і долини Через море, океани, через вітри і бурани Поверни в сьогодні нас, де 11 клас

• Ну що? Настав момент істини? Я б сказав, ключовий момент у вашому житті, учителі! А уявіть, шановні вчителі, що ми – це ви, а ви – це ми! Ви сидите на уроці, а ми вчителі!!! Іііііііі….. Поооооооїхали!      (двоє випускників)

• Якого кольору шкарпетки у Міккі-Мауса?
• Де ви були, коли вбили Кеннеді?
• Які у вас асоціації з прізвищем (каже своє)?
• Які були останні слова Му-Му?
• Наслідки перебудови?
• Як розшифровується ХУК?
• Що ви мені поставили за минулий рік?
• Який викладач викладає в  другому кабінеті справа від першого кабінету зліва?
• Чому Сталін не живе в мавзолеї?
• Що ви їли на сніданок?
• Де Гудіні ховає свої ножиці?
• Де ключі від танка?
• Чому Бермудський трикутник не квадрат?
• У чому сенс життя?
• Назвіть основні права учня першої школи?
• Куди беруться діти?
• Назвіть суму плям 101 далматинця.

• Ну? Як воно? Отооооож!
• Між іншим, часто такі питання ми ставили перед батьками. І уявіть, з якою радістю відповідав нам стомлений тато або мама, що нашвидкуруч нам готувала вечерю.
• Мндааааа, було, а ще я пам’ятаю, з якою терплячістю і ніжністю батьки вчили зі мною слова на Свято першого дзвоника    (звуч  заставочка)

Сценка про батьківську любов

Надпис «Переддень 1 Вересня»

(Дівчинка, майбутня першокласниця, старанно вчить вірш, поруч стоїть батько з ремнем)

Д: - Здрастуй, школо! Здрастуй, рідна! Здрастуй, вчителько моя! Дуже радісно й п…..

Б: (дивиться, пристукуючи ремнем по коліні)  - ще раз!

Д: - Здрастуй, школо! Здрастуй, рідна! Здрастуй, вчителько моя! Дуже радісно й п…..

Б: - Придурошні! Боже, ну чому в такого гарного й розумного батька такі придурошні діти! Так, все! Збирайся!

Д: - Кудииии? (хниче)

Б: - В інтернат!

Д: - А що це?

Б: - А це місце, де нема інтернету!!! А найголовніше! Там нема батьківської любові і лаааски!!! (кричить) Ти хочеш жити без батьківської любові і лаааски??? Га????

Д: - (перелякано кліпає) Нііііі.

Б: - От хай ти тільки завтра мене на лінійці осрамиш перед людьми!!! Все! В інтернат!

Надпис «Свято першого дзвоника»

Стоїть дівчинка, посміхається батько

Д: - Здрастуй, школо! Здрастуй, рідна! Здрастуй, вчителько моя! Дуже радісно й п…..

(Батько багатозначно киває, - гм)

Д: - Дуже радісно й привітно йде до тебе дітвора!

Б: - Дааааа! Ми це зробили! Це моя дочка! Це моя гордість!!!!

(Заставочка)

Слово випускників до батьків

1. Звертаюся до найрідніших, до найніжніших, дорогих, до двох людей найзолотіших, до наших рідних і близьких. До тата й мами слово мовлю. Скажу, що сильно вас люблю. Моє чуття зовсім не нове. Я тихо голову схилю.

2. Я ж поруч з вами ще побуду, піду іще в десятий клас. Надійним другом завжди буду і посміхатимусь до вас. Я вдячний вам за допомогу і за заступництво не раз. І я трудитимусь як зможу, нехай в сім’ї буде гаразд!

4. Зі мною завжди рідний тато, його надійнеє плече. Із ним працюю я завзято, із ним я винесу усе. І вам, батьки мої хороші, здоров’я зичу і добра. Позаду вже безсонні ночі. У вас красуня є! Дочка.

5. Від нас усіх – слова найкращі, найкращі помисли й діла. Часи минули не найтяжчі. Ми ваша мила дітвора. Ми ваші діти і нащадки. Ви ж наші друзі бойові.Завжди ви знайдете десятку, як буде треба – тисячі!

6. Ви не журіться і не плачте, бо ще заплачемо і ми. Хоч бізнесменом, друзі, станьте, щоб з них грошей нам не тягти. Не будем думати про гроші, а будем думать про життя. Яке воно – таки хороше, бо все хороше – це сім’я!

7. Це тато, мама і дитина. Це вічне коло і любов. Прийміть найкращі побажання! Прийміть найнижчий наш поклон!

8. Мамо! Тобі низесенько вклонюсь! Мамо! За тебе Богу помолюсь! Мамо! Прийду завжди на твій поріг! Мамо! Ти найдорожча за усіх!

9. Мамо! На рідні руки нахилюсь! Мамо! Пробач мені щоденний гріх! Мамо! Ти найдорожча за усіх!

 

 

10. Мій тату, лиш з тобою я щаслива. Ти мене чудово розумієш, завжди пораду дати вмієш Допомагав в тяжку хвилину, усі образи ти прощав і захищав мене, свою дитину. За тебе я молюсь щодня, бо що без тебе в світі я?

11. Горе чи нещастя, чи біда яка, всіх нас виручає татова рука. Татові руки знають труд і піт. Дітям помагають вийти у широкий світ. Батьки – рідні, щирі, добрі і міцні, у житті дороги з вами не страшні!

12. Спасибі вам, моя родино, за теплоту й любов родинну, за дружбу й спокій у сім’ї, і за турботу щогодинну, за вашу відданість святу своїм уже дорослим дітям

13. За людяність і доброту – Ми вдячні вам за все на світі!

РЕП від БАТЬКІВ

 

ЗДВР: -Скажіть, діти, де ваше улюблене місце було в дитинстві? Де завжди було тихо й затишно, спокійно. Правильно, у мами на ручках. Мами, сідайте, а ви, діти, уявіть себе малюками, і… їм на ручки. Мамин запах, риси обличчя і тепло тіла так необхідні в перші дні. Матусям не хочеться відпускати свого малюка, притискати й обіймати, дарувати всю теплоту почуттів і любові. А ви, батьки, забезпечте надійний тил і захист: станьте поруч.

Пам’ятаєте першу мамину колискову, татове мугикання? Пам’ятаєте, ваш політ до неба з дужих татових рук. А перше слово… «Мааама» – і радості на маминому обличчі не було меж! А перший слинявчик? А перше розбите колінце і сльози градом? І завжди ви заспокоювалися, тихо схлипуючи, і засинали спокійно в одному надійному місці – у мами на ручках. Батьки! Що може бути дорожчим, аніж той скарб, що зараз ви обіймаєте. І зараз ваші серця б’ються в унісон, бо ви щасливі й схвильовані: ваші котики й зайчики, ваші вреднючі й такі рідні, найдорожчі дітки вилітають із затишного батьківського гніздечка… Але… то буде завтра. А зараз, діти, запрошуйте своїх батьків на танець.

Звучить________________________

- Рівно 11 років назад усі ми були направлені в цю школу для виконання великої місії.

- Пацани. Активні, спортивні, в міру агресивні і прогресивні. Улюблений шкільний предмет - перерва, коли життя б'є ключем, правда, іноді по голові. На уроках впадають в тривалу сплячку або віддаються глибоким роздумам на тему «Що далі?».                   НІМЧ

- Дівчата. Загадкові, красиві. У міру серйозні і стервозні. Улюблений шкільний предмет - дзеркало. Люблять вирішувати важкі завдання, головне з яких - у чому завтра йти до школи? Також із задоволенням виконують вправи зі стрільби: немилосердно стріляють очима направо і наліво.                                                                          

- Нам судилося пройти найскладніших 11 рівнів, досягти наміченої головної, високої мети - знешкодити ЗНО Атестатовича, і перейти до виконання наступного, не менш складного завдання: визначитися з місцем подальшого нашого перебування

- Ох, усього було! Згадаймо!

Білборд

На уроці географії

— Чув про Атлантичний океан?

— Так.

— Я його переплив!

— А ти чув про Мертве море?

— Так.

— Я його вбив.

__(після кожної сценки «Відбивочка-муззаставочка»_________________

Мама вкладає малого Федю спатки:

— Бачиш, дитятко, сьогодні я не зробила тобі жодного зауваження.

— Молодець, мамо! Завжди будь такою гарною!

___________________________________________________

— Татку, наш учитель сказав, щоб ти не допомагав мені більше готувати уроки.

— Чому, синок?

— Мені досить і тих помилок, які я роблю сам.

__________________________________________________

 

На уроці музики:

Додому буде пісня « Дівка явдошка»

Проходить тиждень, батьки починають телефонувати один одному:

Що там малим задали?

Алло, дікаяблошка

Алло, здається дікаякошка.

Алло. По-моєму, дівка, як дошка.

_______________________________________________________________________________

А от кажуть, що клас схожий на свого класного керівника!

Це значить, що ми такі ж розумні, виховані, дисципліновані, ерудовані, як наш Іван Семенович?!

Ні, це значить, що з кожного правила є винятки

_______________________________________________________________________________

Сама фраза: «Уважно слухайте! Це буде на ЗНО!» - вже в печінках сидить!

Уже після першого ЗНО ми попросили водія кермувати до Польші: збирати полуницю.

_______________________________________________________________________________

Що ти там шукаєш? Щось гуглиш?

Так. Прийшли результати ЗНО. Питаю у гугла, як вернути батькам гроші за репетиторство.

_______________________________________________________________________________

Сценка 1. “Пограбування у банку”.

А зараз уявіть: працівники банку сидять за столами.  Вбігає грабіжник.  - Всі на землю! Це пограбування!

Всі впали на підлогу, а одна працівниця сидить, тремтить і бурмоче:  – Квадрат гіпотенузи дорівнює сумі квадратів катетів.

Грабіжник: – Що ти  там бурмочеш? Я ж тебе можу вбити!

Вона ще раз повторює, а потім каже:-я думала, що хоч колись у житті зможу використати теорему Піфагора.

_______________________________________________________________________________

Сценка.    

Учитель: - Ну? Готувався до заліку?

Учень: - Так, аякже! Я навіть помився!

Учитель: - Енергія! Пиши: буква е! Велика буква Е! Та не прописна! Друкована! Дорівнює! Та паралельні горизонтальні лінії, а не вертикальні! Так. Дорівнює ем , маса, маса. Так, ем (m) це. Та що ти пишеш? Без е! це – це наша ес. Та не пиши ес, пиши си. Не пиши си, без иии! У квадраті! Витри квадрат! Не все в квадраті, с в квадраті! Та не обводь квадратом нічого!!! Не знаєш ти нічого! Йди звідси!

_______________________________________________________________________________

(реальні цитати від випускників)

«В Україні розпочалось зовнішнє незалежне оцінювання для випускників. А це означає, що скоро нам буде з чого посміятись», - говорили наші вчителі. І, на жаль, вони мали рацію!

Хочеться забути все, відкинути, забути, а ще краще кайфанути.

У школі я пройшла наче 2-у світову війну.

Шановні перевіряючі, поставте мені добру оцінку, бо батьки мене повісять.

Я поспорив з другом під параграф з біології, що я його вивчу, але в мене не получілось вивчити половину і розказав другу. Друг сказав, що не треба вчити другу, а я зрозумів, що не треба спорити під те, чого незнаєш.

Сиджу я у цьому класі і чухаю там, де не свербить, бо нічого не знаю.

Щастя – мати гарну жінку, горе – мати таке щастя.

США суне свої штати куди не потрібно.

Я вирішив, що якщо не можу вступити де подобається, піду, де добре платять.

Як казав мій дідусь, фермер, хазяйство вести – це вам не яйцями трясти!

В. Симоненко писав: «Можна вибрать друга і подругу брата!»

Мойсей вів народ через постелю.

Прикладом може слугувати поема Т.Шевченка «Катерина», яка завагітніла без підтримки батьків.

Продавець побіг за Майком, а Майк забіг в тупік і зрозумів, що влип по самі помідори.

Яскравим прикладом з літератури є Колобок – головний герой однойменної казки, який втік від діда, баби та інших мешканців лісу, бо повірив у власні сили, і через це його з‘їла лиcá.

Щоб бути успішною людиною, я не тільки вчуся на власних помилках, а ще й постійно повторюю вивчене.

На мою думку, головне – це віра в себе: от сиджу я на ЗНО, нічого не знаю, – і де ті друзі? Але навіщо мені їхня підтримка, якщо вони знають не більше, ніж я.

Катерина кинула дитину під поїзд, що їхав на Москву, а сама втопитилася в криниці.

Яскравим прикладом може слугувати вірш "Хрущ під вишнею".

Добився сам - добий і другого.

Читаю цитату дослівно: «Ось здаючи ЗНО тобі ніхто не допоможе ти повинен сам сидіти і думати як тобі висидіти 4 години! А особливо коли тобі нафіг не потрібно це ЗНО і ти написав все за 15 хв. тобі потрібно чимось займатися, а ще потрібно написати твір а у тебе в голові в думках тільки «Цветнастроениясиний, в нутрі мартіні а в руках бікіні» і ти сидиш і думаєш яка це (тут увімкнути звук пі) «жопа» коли в тебе ЗНО а ти о мартіні думаєш»

Коли я отримав атестат після 9 кл, я ледь не зомлів від побаченого і просто морально вмер.

Яскравим прикладом є Адольф ІВАНОВИЧ Гітлер.

Хвороба була сильнішою за Лесю Українку, тому від неї залишилися тільки вірші.

Я зробив висновки, що не можна покладатися на оточуючих. Треба все робити власноруч, навіть власних дітей!

Головною мотивацією є не віра в себе чи підтримка друзів, а те, щоб не повернутися туди, звідки ти так боляче виліз.

Я не натякаю, шановний екзаменаторе, але доброю підтримкою будуть мені додаткові бали.

На мою думку, це все.

Випускник 1 Відгадай, а в якому шкільному приміщенні учні готові провести 7 уроків підряд?

Випускник 2 Нууу, напевно, в їдальні?

Випускник 1 А ось і ні! У спортзалі!

Випускник 2 (мрійливо) Дааа...скільки прекрасних хвилин ми провели на лавках спортзалу. Ми гаряче обговорювали останні новини, вчили вірші, списували домашні роботи. І ніколи у нас не виникало питання, чим зайняти ці 40 хвилин.

Випускник 1  І це не тому, що вимогливий Іван Семенович – учитель фізкультури, це тому, що він наш класний керівник!

• Я хочу, щоб ви згадали один старий, але дуже зворушливий фільм. Там був такий епізод. Через багато років колишні однокласники прийшли до школи на вечір зустрічей. Вони зайшли в свій рідний клас, сіли за свої парти. Їх знімала камера. Вони хвилювалися, але камері було що знімати, тому що ці люди багато чого досягли в житті. Хтось став академіком, хтось телеведучим, хтось написав книгу. Всі дуже голосно говорили про свої професійні досягнення. І ось камера крупним планом бере жіноче обличчя: «А ким ви працюєте?» Вона відповідає: «Мамою...» Всі в подиві. Як можна! У наш час не відбутися у професії. На неї сиплються співчутливі погляди, недоречні поради. І раптом... всі помічають, що зовнішню сторону скляної стіни обліпили діти. І їх було не п'ять і не десять. Тільки тоді люди зрозуміли, що таке для неї бути мамою. Іване Семеновичу, сьогодні в нашій студії ваші діти. І ви – наш тато!
• Підійдіть же зараз до нас, своїх дітей, і допоможіть востаннє здійснити нам наші бажання.

Кл. кер –  у коло, підходять, говорять слова, дають йому кульки…..(відпускають, аплодують)

Звучить_____________________________

 

- А зараз ми вітаємо майстрів, які запалили на небосхилі нові зірки - це наші дорогі й улюблені вчителі.

- Прийшов час сказати «спасибі»!

- За 11 років навчання, за тисячі проведених разом з вами уроків в наших головах відклалося багато важливого і необхідного в житті. І ваша праця, дорогі вчителі, не пропаде даремно!

- Можна я додам?

- Звичайно, слухаємо.

- Кожен урок був, по-своєму, цінний. На кожному ми здобули величезні знання, хоча іноді ми були нестерпні.

- Правила пунктуації, синуси і косинуси, закони Ома, таблиця Менделєєва, перша  революція, В. Підмогильний, епітети і метафори, закони нашої держави.

- Все це, і не тільки, ми назавжди запам'ятали і тепер готові йти вперед вірним курсом і повним ходом у доросле життя. Будьте впевнені, ваші уроки були не марні.

- А ще, знаєте, в наших серцях назавжди залишаться душевні розмови і цікаві ігри, які проводили вчителі зазвичай в кінці семестру. Адже, пізнаючи вас в простій бесіді, ми щоразу відкривали для себе безліч чудових людських якостей і правил, яким з тих пір незмінно слідуємо.

- Ми обіцяємо, що через усе життя пронесемо переливи шкільних дзвінків, неповторність першого шкільного уроку, світлий смуток випускного балу, дух шкільного товариства, сердечну подяку і вдячність нашим вчителям.

- Прощаючись сьогодні зі школою, ми хочемо сказати вам, що вона навчила нас відрізняти погане від доброго, правду від неправди.

- Школа подарувала нам і перше кохання, і вірних друзів, і радість пізнання того, що створено людським розумом.

- А ще подарувала нам хвилини спілкування з добрими і мудрими людьми - з нашими вчителями.

- Вам, хто всі ці роки був поруч з нами, допомагав, радив, наполягав, переконував!

- Вам, самим добрим і суворим, терплячим і турботливим..

-Вам, нашим близьким, рідним і улюбленим вчителям

- Ми говоримо: "СПАСИБІ!"

- Дорогі вчителі, ми ніколи не забудемо ваших імен, ваших звичок, вашої великої науки. Минатимуть літа, колись сивина торкнеться і наших скронь, але навіть через багато літ ми з вдячністю згадуватимемо про вас.

- Сьогодні з нагоди нашого свята ми хочемо, щоб пам'ять про нас залишилась у серцях учителів, школярів, ми даруємо школі своє фото і сподіваємося, що ви з посмішкою будете згадувати наш клас.

Звучить____________________________, дарують фото, квіти

 

Випускник підходить до квітки, відриває 5-ту білу пелюстку (з’являється «Доросле життя») 

Лети, лети, пелюстинка, через гори і долини, через море, океани, через вітри і бурани.

Уже пора нам всі іти – ми покидаєм школу назавжди!

ЗДВР: Кінематограф завжди дивував серця і душі глядачів. І люди заворожено дивилися на біле полотно, яке оживало, ледь гасло світло в залі. Але завжди настає фінал. Промінь проектора гасне, і з ним відходять у минуле всі страхи і сльози, сміх... емоції... Навіть найкращий фільм стає пам'яттю. Пам’ятайте, діти, Життя людині дається один раз. І жоден подих, жодне слово, зітхання, жодну посмішку не змінити і не повторити, не пережити вдруге. Перегорнуто сторінку дитячих літ, перед вами чистий аркуш. Заповніть його без помилок, так, як учили вас ваші наставники.

О, здрастуй, школо! – я гукаю  знову. Сьогодні я тобі вклоняюсь низько і привітання шлю найкраще слово, бо ти дитинства мого колиска.Давай дитинство візьмемо за руки, в шкільні роки іще раз зазирнем. Минаючи жертовники науки, ми у казковий сад його ввійдем.                     (Пісня “Крапелька дитинства”) виходять молодші братики й сестрички, обіймають випускників, ведуть за руки до арки.

Діти  - Добрий вечір, ми – ваше дитинство.  - Ти пам”ятаєш мене?  -- Я приходжу до тебе у кольорових чарівних снах і спогадах.   - Я пещу тебе ніжними маминими руками і співаю колискову. - Я нагадую тобі про безтурботні дні, перше кохання.  - Я повертаю тебе у мріях до шкільної країни, країни Дитинства.

(Підходять до арки, віддають молодшим братикам-сестричкам іграшки, самі йдуть під аркою, загадують бажання))

- Бал випускний. Танцюють всі навколо. Перлини сліз змахну з засмучених очей. Дитинство безтурботне вже ніколи не побіжить в блакитну далечінь. Воно залишиться тепер у школі, в яскравій пам’яті у нашій назавжди. І ще не раз наберемо доволі  з його джерел цілющої води.

- Останній день дитинства в нашій школі, а завтра жде доросле нас життя. Крізь всі роки ми збережем казкові Дитинства нашого такі дзвінкі літа.Було воно щасливим й веселковим, наповнене цікавим світом знань. Тут перша вчителька, і друзі, а навколо життя кипіло знахідок й змагань.

- Дитинство наше — пісенько завзята, прощатися з тобою нам пора. І візьме за маленькі рученята тебе тепер вже інша дітвора. Пливи ж, кораблику дитинства милий, в дзвінкий, чарівний, неповторний світ і прощавай. Тебе ми так любили! Неси з років далеких нам привіт.       

- Тож зустрічай усіх нас, доле світла, не дай зігнутися від нелегких проблем.Веди до успіху, до перемог, до світла, не дай упасти під житейським тягарем.Ми віримо, що буде все, як треба, щасливі зорі усміхнуться нам.Нас кличе до польоту синє небо. Ми летимо назустріч всім вітрам!

- Зустрічай нас, небо синьооке, зустрічай нас, майбуття щасливо.І не будь, життя, до нас жорстоке, подаруй нам радість, світле диво!    

Танцюють вальс

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 1

Пологове відділення 2018

- Вечір добрий, шановні! Не міг не завітати от до цих красенів та красунечок! Лікар я! Місцевий гінеколог. Усім відомий Брюшенко Владислав___Працюю добре і довго. Я лікар із досвідом. Не одне покоління випустив на світ Божий! Пам’ятаю дооообре 2000-ий та 2001-ий роки.  Тоді така затяжнааааа осінь була, тепла. А потім якось раптово випав сніг. І посипалися як сніг на голову батькам ці діточки. Намучився я з ними: особливий підхід до них треба було мати. Шубушні такі! Словом, як це було, розкажуть мої акушерки.

1. Кожухар? Чекайте! Народжує!  Ох! Як же спекотно! Ні хвилини спокою!

2. Алло! Є, татусь, є у вас дитятко! Дівчинка! Хороша така, тихенька, Оленкою мама вже назвала! Щось собі мовчки вовтузиться, сама себе забавляє. Але ми її вам скоро не віддамо! Вона такі зачіски нам усім поробила, куди там тому Дюденку!!!

1. Пологове відділення Новомиргородської лікарні. Слухаю. Забажан? Ні ще. Лежить одна у відділенні. Вже й підлоги помила, і реєстраційні журнали допомогла заповнити. Чекайте. Кричить! Зателефонуйте пізніше!

2. Алло! Так, пологове. Прізвище? Ооо, тату, що ж ви так рано святкуєте, що й прізвище забули? Згадаєте – наберете. А! То вам до хірурга! (хтось помилився!)

1. Слухаю? Медведєв? Є! Блакитноокий блондинчик у вас! Прямо таки малий Сковорода. Мовчить, мовчить, формули малює якісь, а потім раптом як почне лепетати щось філософське! І по-німецьки! На жаль, тільки йому зрозуміле!

2. Забажан? Так! Є! Нареееешті! Дівчинка у вас! Але й галаслива, активна! Тисячі рухів у хвилину! Ногами таке виписує! Танцюристка! Точно! Строїть медсестер, командує всіма! Забирайте швидше! Хай зразу до школи йде! Вилитий Мойсей!

1. Парасенко? Є! Хлопчик! Ми й не зрозуміли зразу, що він уже народився. Постійно спить і мовчить. А це раптом попросив комп’ютер, каже, що різатиме музику. А вчора увечері повторював кілька разів, що буде щось фільтрувати й охолоджувати. Що воно таке?…

2. Качур? (говориш тихенько) Є! Дівчинка! Чому шепочу? Бо не хочу їй заважати! Не встигла з’явитися на світ, схопила збірник Авраменка й муштрує, диктанти пише, а потім усе це відразу перекладає англійською! А оце в обід такий нам пиріг спекла до чаю! Мммм! Смакота! Так що могорич можете не купувати!

1. Німчінова? Є така! Ще не родила! Одна на відділення лежить! Шановний! Як вас там? Сьогодні всесвітній день закоханих! Чули? (співає «Валентинов день»). От і почекайте. (вбік «Га?») Тихо! Є! Є! Купідончик вам  дівчинку приніс! Хоче все й відразу! І до м’яча тягнеться, й до книжки, гінеколога вчила танцювати, і до рота ручку суне (у медсестри забрала). Мабуть, ведучою буде. Так що скажіть Каті Осадчій, хай іде на пенсію: інтерв’ю у зірок братиме Даша!

2. Волощук? Шановний! Ви совість маєте? 8 березня! Які пологи!? Ми святкуємо!!! Зателефонуйте завтра! Оооооох! Ці батьки!

1. Так!  Волощук? Народила! Є! Дівча у вас! Не встигла з’явитися, вже сколотила компанію навколо себе, увечері в пісочницю всіх водить. Регочуть, музику рубають!

2. Гончар? Є! Дівчинка! Очі як у Мавки! То зелені, то блакитні (залежно від настрою!) Не встигли ми вийти в ординаторську, вона приволочила горобеня, бездомне котеня. А це верещить і вимагає собаку в палату. Її саму треба вигулювати, а вона собаку просить!

1. Стороженко? Чекайте, зараз гляну! Дівчинка! Дівчинка! Мила така! Уже з усіма переговорила, вимагає постійної уваги до себе, усім переробила манікюр, навіть гінекологу. А тепер хоче кота в палату! Хоча б одного!

2. Федорченко? Так! Є! Дівчинка! Мовчазна така, серйозна. Мама їй дитяче піаніно принесла, каже: «Буде грати!» А Валерія Русланівна зразу посерйознішала така і відповідає: «Ніколи мені! Закони учитиму!» Мабуть, суддею буде! А ще попросила не виписувати. Каже, що Аню якусь підожде!

1. Алло! Так, пологове! Як ваше прізвище? Хоменко? Ой! Є! Усі стіни нам розмалювала. Поки наш гінеколог спав під час чергування, і йому обличчя розмалювала! Школа, де вчитиметься Аня, щасливою буде! Точно художницею буде дитина! Справжня тобі Білокур!

2. Кравцова? Так! Народилася дівчинка у вас! На Білосніжку схожа! Уже встигла перефарбуватися в чорнющий  колір. А це ось десь знайшла фотоапарат, ходить по палатах, усім фотосесії влаштовує!  Чим тобі не місцевий Лепеха!

1. Ти що!??? Вона крутіша!  (пауза) Алло! Пологове! Слухаю вас! Як прізвище? Іваніцький? Хлопчик у вас! Найбільший ріст має! Мабуть, волейболістом буде. Наша медсестра купила синові м’яч, так він забоав, займається. А це якийсь мрійливий став, підморгує медсестрам. Знайшов ромашку й шепоче : «Лєна, Даша чи Лєра? Лєна, Даша чи Лєра?» А це знов м’яча взяв, гуляє. Точно переплюне навіть французького Ервіна!

2. Совенко? Є! Народився! Найменшенький із класу! Але постійно щось жує. Пожував і просить іще! Рожевощокий такий, хороший карапуз! Мабуть, борцем буде! Він у нас улюбленець! Купу компліментів медсестрам складає! Ох!

 

 

 

 

Додаток 2    (РЕП від батьків)

Ми пам’ятаєм день і час, як повели вас в перший клас,

як зранку в школу вас будили, як на батьківські збори ходили.

Як вперше «мама» ви сказали, як перше слово ви прочитали.

Скільки з вами ми не спали, твори шкільні ми з вами читали,

вірші напам’ять часто зубрили і в поліклініку разом ходили.

Потім доводили ми теореми, ще ми шукали в інсті меми,

Разом навчання ми долали, потім всі дружно разом ридали.

Очі вже мокрі, просяться спати, зараз вам нові вершини долати.

Які б не були у вас проблеми, хай не виникають у вас дилеми.

Вам допоможем, усе порішаєм. Ми ж бо батьки ваші й ми все знаєм!

Не буде більше вісім уроків. І від загрузки не буде памороків!

Не буде й контрольних, ні ЗНО. Скоро ви скажете: «А що то було?»

Буде трохи важче і нові завдання, а ще ви зустрінете скоро кохання.

Будуть скоро модулі, сесії, пари, наукові завдання і семінари.

Це все буде завтра, а зараз гуляєм і на випускному для вас ми співаєм.

Зачіска і туфлі, сукня, макіяж… і почнеться скоро дорослий вже вояж.

Випускне вбрання сидить на тобі. Я не розумію, коли промчали дні.

Скільки ж мороки в дитинстві ми мали. От скажіть, малі, нам: коли повиростали?

Наші діти, ви йдете усі в нове життя, але для мами й тата ти все одно маля.

І в цю хвилину мама і тато – хочем вам дещо знов побажати!

 Будьте сильними, будьте чудовими, станьте шикарними і загадковими,

будьте ефектними і прекрасними, і, врешті-решт, супермегакласними!

Будьте чарівними і сміливими, будьте веселими і щасливими,

будьте спортивними і креативними, будьте привітними і амбітними!

Вершини долайте і перешкоди, ідіть до зірок, диктуйте ви моду!

Зараз ви слухаєте наш батьківський бас. Тож запам’ятайте, дітки, любимо ми вас!