Сценарій випускного "Кружляє доля вальс"

 

Сценарій випускного вечора 2018

 Кружляє доля вальс

 

(Під ліричну мелодію голос за кулісами)

Надворі літо…

Справжнє тепле літо…

У зелені втопилися сади,

Рясніють всюди різнобарвні квіти,

Аж серце завмирає від краси.

Надворі літо…

Наше щедре літо…

Цей особливий неповторний час,

Коли дитинство з юністю у парі

Танцює з вами перший ніжний вальс.

Надворі літо…

Наше тепле літо…

В якому радість й смуток водночас.

Ось-ось здійсниться заповітна мрія,

Світ невідомий кличе в далеч нас!

 

Ведучий

Бувають дні, яким нема ціни –

Коли коханий поруч чи кохана,

Коли хмелієш в пахощах весни,

Та дні такі не раз ще будуть з нами.

 

Ведуча

Усе повторюється - радість і печаль,

У нас в житті усе ще може бути –

Від перших «Здрастуй» до гірких «Прощай»,

І лиш дитинства світ не повернути.

 

Ведуча

І дощ, і сніг, і щастя, і журба –

Все буде ще не раз в житті людини,

I тільки випускний, святковий бал

У кожного із нас один-єдиний.

                                  

Ведучий   Доброго вечора, шановні батьки, вчителі, гості!

                  Ще не так давно пролунав останній дзвоник, позаду –

напружена пора зовнішнього незалежного оцінювання, і ось – випускний бал, до якого 11 років, як по сходинках, довелось крокувати нашим випускникам.

 

Ведуча      Так, ця шкільна 11-річна історія промайнула різнокольоровим хороводом, у якому було скільки всього пам’ятного: цікаві уроки, справжня   дружба, яскраві перемоги, перше кохання…

 

Ведучий Лише з роками починаєш розуміти, наскільки дорогі люди, з якими пережито ці миті! І ось вона – найяскравіша, хвилююча і незабутня подія – випускний бал.

                   Останній акорд дитинства і перша нота вступу у доросле життя.

 

Ведуча    Коли, як же все почалося?

Ведучий А почалася ця історія в далекому 2001 році.

 

(музика) 

Ти ще не віриш - а я вже в тебе є.  

Ти ще не знаєш, як я виглядаю,

А в мене вже волоссячко твоє

І усмішку татусеву я маю.

А я вже вмію мріяти й рости,

Емоцій різних маю вже багато,

Я вмію чути, як смієшся ти,

І як баском тобі щось каже тато.

Я так чекаю сонця і весни,

Бо навесні зустрінуся із вами.

А поки що я сплю і бачу сни,

Де я в обіймах татуся і мами.

 

(під презентацію до ангелочка підходять мами з проханнями)

• Ангелочку, будь завжди поряд із моєю кровиночкою. Якщо я відволічуся, захисти мого синочка від біди. Нехай він буде здоровим і красивим, прошу тебе.(Б.К.)
• Ангелочку, благаю тебе, не відступай від мого хлопчика: я так довго його чекала. Нехай люди завжди радіють йому, як я зараз радію. (С.Г.)
• Ангелочку, прошу тебе, супроводжуй мою донечку всіма життєвими стежками. Хай вона завжди буде щасливою і радісною.(А.І.)
• Ангелочку, будь ласка, допоможи моєму синочку вирости добрим і справедливим. Нехай його люблять люди, як я люблю.(В.С.)
• Ангелочку, почуй моє прохання. Хай моя донечка на своїй життєвій стежині зустрічає лише добрих і чуйних людей. Дай їй терпіння й мужності.(Л.К.)
• Ангелочку, нехай мій син росте сильним і здоровим. Хай на кожній життєвій стежині чекає його удача та вірні друзі. (В.К.)
• Ангелочку, прошу тебе, щоб моя донечка зростала в мирі й достатку. Нехай її доля буде щедрою на любов, красу та добро. (Н.К.)

 

Ведучий: Слово мама росте з нами тихо, як ростуть дерева, сходить сонце, розквітає квітка, як тихо світить веселка, гладить по голівці дитину рідна рука. Із букви-краплинки та звука-сльозинки народиться одного дня на світ святе слово мама, мовлене устами янголятка, й осяє хату.

Ведуча Тільки не дано нам запам’ятати цю мить, як і не згадати того дня, коли над нашою колискою вперше нахилилася мати.

Ведучий: І ось вони вже школярі. Довгих 11 років вони вчилися, дружили, разом відпочивали, пізнавали цей світ. Час пролетів непомітно. 

Ведуча Сьогодні для всіх щасливий і урочистий вечір. Ми всі довго чекали на нього, але на серці не тільки радість, а й якийсь тихий зворушливий смуток. Чому ж так стискається і щемить серце?

Ведучий: Може, тому, що відлунали шкільні дзвінки і діти залишають рідну школу - свій другий дім.

Ведуча: А може, тому, що закінчується шкільна юність і вечір сьогоднішній проводить межу між дитинством і дорослим життям.

Ведучий: Тож дозвольте запросити тих, кому присвячується ця подія, заради кого ми всі зібралися на шкільному подвір’ї.

Ведуча: Тих, для кого це свято – перша сходинка у самостійне життя – випускників Дібрівської загальноосвітньої школи І – ІІІ ст.

 

Під музику заходять випускники

Ведуча: Вітайте гучними оплесками мовчазного, працелюбного, правдивого    Глобу Олександра.

2. Добру, привітну, щиру Іщенко Аліну.

3. Запрошуємо на свято скромного, красивого, дотепного й самостійного Кравченка Богдана.

4. Розумну, добру, цілеспрямовану Копотун Анастасію.

5. Веселого, товариського, непосидючого Скляра Вадима.

6. Ніжну, мрійливу, кмітливу Крамаренко Валерію.

7. Веселого, дотепного, амбітного Красюка Віктора.

 

Ведучий:  Прощай, дитинства золота країно! 
Ведуча: Прощай, красива лялько — назавжди! 
Ведучий:  Прощай, старенька легкова машино, І тракторці, 
Ведуча:  і міні-поїзди. 
Ведучий: Прощай, м'який ведведику вухатий, 
Ведуча:  Прощай, малий собачко волохатий, 
Ведучий:  Прощай, прекрасний світ казкових див, 
Ведуча:   Прощай, солодкий сон дитячих днів. 
Ведучий:  Прощай, чарівний океан уроків, 
Ведуча:   дзвінків, 
Ведучий: контрольних і шкільних порогів. 
Ведуча:   Прекрасний, неповторний, світлий рай, 
Ведучий: Ми від'їжджаєм. 
Ведуча:  Юність, зустрічай! 

 

Ведучий: Урочистий вечір, присвячений врученню атестатів про повну загальну середню освіту випускникам 2018 року оголошується відкритим.

 

Ведуча: Крилатий вітер розвиває стяг –

Блакить із золотом на нім переплелися,

Наш прапор майорить неначе птах:

Народ не вмер й нікому не скорився!

 

Ведучий: Увага! Право підняти Державний Прапор надається випускникам школи __________________________________________________________.  

 

Звучить гімн України

 

Ведуча: Сьогодні, дорогі випускники, можливо, як ніколи, ви відчуєте, що школа – це ваш рідний дім і сьогодні він у сяйві квітів ніби притих, щоб попрощатись з вами, випустити в далеку дорогу, яка називається дорослим життям

 

Ведучий: Вже у першім броді гасне літо.

Скільки зроблено, відмолено, прожито!

Це ж бо вам життя складає вірші,

Бо сьогодні ви - найщасливіші.

 

Ведуча: Нехай серця не знають супокою,

Хай обганяють мрії часу біг,

І ваша юність буде хай такою,

Щоб їй ніхто не заздрити не міг.

 

Ведучий: Червневий вечір, синь безкрая.

Цей день вам довго не забуть.

Сьогодні, друзі, вам вручають

Всім атестати. В добру путь!

 

Ведуча: Ні, нема щасливіших на світі,

Ніж оті, кому 17 літ.

І слова, любов'ю обігріті,

Вам директор промовляє вслід.

 

Ведучий: Розпочати свято випускного вечора та право вручити атестати зрілості надається директору школи Ларисі Олександрівні Гуржій.

 

Виступ директора

 

Віршики про учнів до вручення атестатів

 

Випускник:

Наших почуттів нерозтрачених чашу,

І живий подих весни,

І любов, і вдячність нашу

Адресуємо директору ми.

Від зорі до зорі у роботі,

Вічно в пошуках Ви і в турботі,

Все хвилює Вас завжди і повсякчас,

Справжніх українців виховуєте з нас.

Вам бажаємо такою ж залишитася,

Усім негараздам на зло посміхатися.

Здійснення мрій, наснаги і сили,

Щоб наших дітей у школі зустріли.

 

Ведуча: Село моє рідне – дитинства колиска

Усе тут знайоме, і рідне, і близьке.

Громада сільська вас нині вітає,

І доброї долі щиро бажає!

 

Ведучий: Дорогі випускники! Із врученням атестатів зрілості від імені всіх односельчан вас вітає сільський голова Ян Владиславович Квілінський. Тож вам слово, шановний Яне Владиславовичу!

 

Виступ сільського голови

 

Ведуча: Дякуємо вам за вітання, мудрі настанови, з якими наші випускники вирушать у самостійний політ.

 

Випускники: Ось ми вже й одержали атестати, заради яких

• Недодивлялися сни
• Ходили у школу
• Писали самостійні та контрольні
• Вислуховували тисячі повчань
• Хвилювалися на ЗНО
• Відповідали на безліч запитань.
• Так, наше шкільне життя було повне сюрпризів.
• І спогади про шкільні дні ми збережемо на все життя.

 

(забігає випускник)

 

• В. Знайшли!!!
• В. Що знайшли?
• В. Знайшли чарівну шапку.
• В. яку шапку, що ти знову вигадав?
• В. розумієш, за її допомогою можна дізнатися найпотаємніші думки людини
• В.Як?
• В. Так, просто одягаєш шапку. Задаєш питання. Ну, наприклад, що ти думаєш про 11 шкільних років?
• В. А чому я?
• В. Для чистоти експеримента (одягає на голову шапку).
• Пісня «в голове моей опилки – не беда».
• В. Клас. А давайте подивимося, що думають про нас, про школу та й про себе наші вчителі.
• В. Ну, з кого почнем?
• В. Зрозуміло з кого, з директора? (спускається в зал).
• В. Що думає про сьогоднішній день Лариса Олександрівна? («Куда уехал цирк»).
• В. А як Микола Іванович збирав своїх спортсменів на треніровки («Антошка»)
• В.А що думає Ігор Сеогійович, коли у нас зависає комп’ютер. («Крикну, а в ответ тишина»)
• В.А чого нас навчила Олена Іванівна (2 х 2 = 4)
• В. А що думає Олексій Фелорович про наше ЗНО? («Не сыпь мне соль на рану»)
• А про що думає Світлана Анатоліївна, коли педрада затягується до третьої? («Відпусти, я благаю відпусти…»)
• В. А як Іван Іванович збирається у відпустку? (Выйду на улицу, гляну на село»)
• А як проводить вихіжні Ксенія Вікторівна? («Подруга ночь…»)
• В. А зараз ми дізнаємося, що про нас думає Віра Андріївна («Я не здамся без бою»)
• В. А що бачила Олена Олексіївна, коли заходила в клас (носики-курносики)
• А про який дрес-код мріє Моніка Сергіївна? («Я иду такая вся…»)
• А чому Тетяна Іванівна не встоїть на місці?  («Вокруг меня весь мир кружит»)
• А де б зараз хотіла опинитися Жанна Олександрівна? («А моє море хвилюється раз…»)
• А на що сподівається Ольга Олександрівна? («Все буде добре…»)

 

 

 

Випускник 1: 

Хліб шкільний, він такий нелегкий для людей:

Забувати про власні тривоги,

Вчити розуму інших, чужих вам дітей,

Щоби вивести їх на дорогу.

 

Випускник 2:  

За недоспані ночі, любов і тепло,

За бажання, хоч чогось навчити,

За терпіння, усмішку, сердечне тепло

Ще не раз вам подякують діти.

 

Випускник 3:  

У день цей святковий, коли вчителі

Мають змогу хоч трішки спочити,

Я бажаю від учнів всієї землі:

Хай ваш шлях вистеляють лиш квіти.

(дарують квіти вчителям)

 

 

Випускник:

Подяка працівникам школи.

 

 Говоримо спасибі і тим,

•  хто, балансуючи між учнями, примудрялися підмітати і мити підлогу, не зачіпаючи нікого.

- За дзвінки на хвилину раніше,

- За відремонтовані крани, вікна та двері,

- За смачні обіди,

- за чисте подвір’я,

- за швидку доставку на уроки й додому,

- за тепло в класах.

- Спасибі бійцям невидимого фронту.

 

Хто в школі мив і прибирав,

Хто взимку нам тепло давав,

Хто школу нам вночі охороняв,

І за майном хто наглядав

Всі. Спасибі вам за все.

 

Слова-відповідь учителів учням

 

Ведучий:

 Росте людина. Її життя починається світанком душі – дитинством. Залишається воно у пам’яті як потаємне і світле. І скільки б не пройшло років, берег дитинства притягує до себе, повертає з найвіддаленіших куточків людської пам’яті.

 

Ведуча: Багато людей ще пам’ятає наших випускників маленькими, дехто й досі вважає їх такими.

 

Ведучий: Самі випускники вважають, звісно, інакше. Та й хіба можна повірити, дивлячись на цих богатирів і красунь, що вони колись були маленькими.

 

Ведуча: Але ж були. І сьогодні ми хочемо, щоб згадали ви і перші літери букваря, перші слова на дошці, мелодійний дзвінок, що кликав на урок, і повернулися на мить у Дитинство.

 

Ведучий: Шановні випускники, а ви пам’ятаєте 1 вересня 2007 року? Одягнену новеньку шкільну форму, величезні букети квітів, за якими вас не було помітно. Ви вперше переступили поріг школи.

 

Сценка

(на сцену виходить двірник - бабулька з мітлою сідає на стілець, плює насіння, співає)

 Ой летят утки

Й два гуся

Ї кого люблю-у

Того боюся.

 

(Мама веде сина за ручку)

 

МАМА. Скажіть, будь ласка, тут в школу записують?

ДВІРНИК. Тута, тута.

МАМА. А хто тут старший? Мені потрібно хлопчика в школі записати.

ДВІРНИК. Я сама старша. Старший мене тут тільки оцей дуб. А ви дитину до школи підготували?

МАМА. Звичайно, підготували. Дитина знає три мови, теорію відносності, ІТ-технології.

ДВІРНИК. Ну а прогулювати, брехати, огризатися з учителями і плювать жвачками в стелю може?

МАМА. Ой ні. Ми ще це не проходили. Але він здібний!

ДВІРНИК. Значить, будемо вчити.

 

(Забігає мама з дочкою)

 

МАМА. Ой, де тут можна доньку в школу записати?

ДВІРНИК.Тута, туда. Здібна?

МАМА. Ой, скажу по секрету у мене дуже талановита дівчинка. У 3 роки оперу написала «Памперс моєї мрії». А весь цей рік працювала над монументальними полотнами. Ось (розкриває, показує, якась мазня написано «мама»)

ДВІРНИК. Ага. Бегемотик з морквиною як живий.

МАМА. Та який це бегемотик. Тут же ясно написано «МАМА». Це я. Взагалі до дитини потрібен індивідуальний підхід. Творчий, але дівчинка пока й сама не знає, що б таке створити?

ДВІРНИК. Знач. Будемо вчить творить!

 

(Забігає батько)

БАТЬКО. Скоріше, скоріше запишіть цього малолітнього злочинця в 1 клас. Пацан ідеально пристосований до навчання. В мозгах – повний вакуум, абсолютна пустота, можна навіть сказать – справжня целіна, так що сійте розумне, добре, вічне.

(хлопчик наводить автомат на батька, він піднімає руки, встає)

ДВІРНИК. Пу-ум. Сіять. Ой летять утки й два гуся…

 

Випускник.

Це добре, розумне, вічне сіяла в наших душах перша вчителька. Вона заспокоїла нас: комусь витерла сльози, комусь поправила бантик, але серед усіх саме мене взяла за руку і повела до класу.

- Ти все плутаєш! За руку вона взяла мене!

- Та що ви! Це ж була я! Саме мене вона взяла за руку.

Разом: Вона взяла нас за руку і повела в клас.

- А скільки було у неї рук?

- Не знаю! Але встигала вона все: пожаліти, й посварити, і гачки писать навчити.

 

Ведучий: Саме вона, перша вчителька, відкривала вам світ.

 

Ведуча: Тож сьогодні ми запрошуємо до слова вашу першу вчительку Олену Олексіївну Нікіфорову.

Виступ першої вчительки

 

Вип.:Знов аркушик прожитого життя

У пам’яті відновлена картина

Підперши ручками голівку

У букварі задумливо читає щось дитя

 

Вип.:Учителька найперша вчила нас

Виводили ми палички невміло

І відкривали дивну книгу знань

Сторінку ту життя для нас закрило

 

Випускниця. Тож, шановна Олено Олексіївно, дякуємо за все, що Ви зробили для нас, за ваше розуміння і підтримку.

 

Ведуча: В хвилини радості й дитячої печалі

Учитель був нам вірний помічник,

Його ми дружню руку відчували, -

Він поруч був – ваш класний керівник.

 

Сценка класний керівник

 

КЛАСНИЙ КЕРІВНИК. Слава Богу! Довела їх уже до 11 класу. Навіть не віриться, що мої учні такі дорослі.

(підходить учень із запискою)

УЧЕНЬ.  Наталіє Василівно, моя мама записку передала.

КЛАСНИЙ КЕРІВНИК. «Шановна Наталіє Василівно! Прошу вас негайно зайти до нас додому для бесіди про успішність і поведінку мого сина» Признавайся, що натворив?

УЧЕНЬ. Я, що, нічого.

(переходять в інший куток сцени)

КЛАСНИЙ КЕРІВНИК. (винувато). Добрий день, я класний керівник вашого сина, ви мене викликали?

МАМА(обурено). Що ви собі думаєте? Я 10 років назад віддала вам дитину. Чисту, невинну, білу і пухнасту. А що ви з ним зробили? Це ж чучало якесь! У батька гроші на пиво вимагає. Додому приходить тільки їсти і спати. А вчора я знайшла в нього в кармані цигарку.

КЛАСНИЙ КЕРІВНИК. (оправдується) та ні, в школі він хороший. На кожному уроці миє руки і чистить зуби. Ретельно пережовує навчальний матеріал. Кожного дня хоча б по два уроки гуляє на свіжому повітрі. Уроки три спить. Дівчаток цигарками пригощає.

МАМА. Мало спить, мало гуляє. Он блідний який! Я його від вас заберу. Віддам в 1 клас англійської гімназії з літературно-фізкультурними нахилом. А вам дітей довірять взагалі не можна.

 

Випускник: Мені десятий вже минало,

Як я пішов у п’ятий клас,

Коли, гуляючи по школі,

Зустрів у коридорі Вас.

Ласкаві руки, добрі очі,

І досвід, мудрість на виду.

Одразу я собі подумав:

«Нам треба вчительку таку!»

 

Вип.: І все збулось! Ви поруч з нами

Ділили радість і журбу,

Вели шкільними нас шляхами

І вчили бачити красу.

Наталіє Василівно, ви завжди вчили

Розуміти істину життя просту.

 

 Ведуча: Отож, естафету вітань передаємо їй, Березовець Наталії Василівні.

 

Висту кл. кер.

 

Випускник: Шановна наша Наталіє Василівно, спасибі вам за те, що ви завжди йшли нам назустріч, завжди розуміли і підтримували нас!

 

Випускник: Ваша енергія та наполегливість допомагали нам у навчанні.

 

Випускник: Ваше терпіння давало нам надію, що ми зможемо все подолати разом з вами.

 

Випускник: Для нас ви були опікуном, другом, адвокатом, психотерапевтом, і справжнім бойовим командиром.

 

Випускниця: Хай доля ніколи не зраджує вам,

 

В.І буде безхмарним життя і красивим.

 

В.Щоб у гармонії ви пробували весь час,

 

Разом Здоровою, натхненною і завжди щасливою.

 

Випускниця. Наталіє Василівно, за всі ці роки ми поєдналися невидимими нитками. Але сьогодні настав час нас відпустити.

 

Випускник: Тож зробіть це і збережіть частинки цих стрічок, як найсвітліші спогади про нас.

 

(кл. кер. Перерізає стрічки)

 

Кл.кер. я ще раз хочу подякувати вам, діти, за те, що ви є в мене, і з легким серцем відпускаю вас, щоб доля ваша була легкою. А ще хочу, щоб ви також відпустили…мрії. Ці кульки-бажання ваших мам. Тому загадайте свої бажання і відпустіть їх, хай вони легко здіймаються і здійснюються.

 

Ведучий: Світ дитинства – пісня веселкова 
І казкові неповторні сни, 
Перше слово ніжності й любові. 
Перша брунька ранньої весни. 

Ведуча:   

Дорогі випускники, добігають ті миті, коли ви стоїте пліч-о-пліч зі своїми шкільними друзями. Тому пригадайте найкращі моменти й пам’ятайте про них якнайдовше, хай ці спогади зігрівають і підтримують вас у бурхливих життєвих хвилях.

 

Презентація

Випускники

 

- Всі ми були направлені в цю школу для виконання великої місії.

 

- Пацани. Активні, спортивні, в міру агресивні і прогресивні.

- Улюблений шкільний предмет - перерва, коли життя б'є ключем, правда, іноді по голові.

- На уроках впадають в тривалу сплячку або віддаються глибоким роздумам на тему «Що далі?».

 

- Дівчата. Загадкові, красиві. У міру серйозні і стервозні.

- Улюблений шкільний предмет - дзеркало.

- Люблять вирішувати важкі завдання, головне з яких - у чому завтра йти до школи?

- Також із задоволенням виконують вправи зі стрільби: немилосердно стріляють очима направо і наліво.

 

- Нам судилося пройти найскладніших 11 рівнів, досягти наміченої головної, високої мети - знешкодити ЗНО Аттестатовича, і перейти до виконання наступного, не менш складного завдання визначитись з місцем подальшого нашого перебування.

 

Пісня  «Ми будем пам’ятити шкільні роки»

 

Ведуча:   

Батьки і діти – це любов і сльози,

Це вічне щастя і одвічний біль.

Це – сонце і тепло, сніги й морози,

Мед на вуста й на вічні рани сіль.

Як на троянді – колючки і квіти,

Так і в житті є радість і печаль.

 

Ведучий: А діти – це і щастя, і турбота,

Відповідальність і тривога теж.

Без відпочинку й вихідних робота,

Любов така, яка не має меж!

 

Ведуча: Позаду успіхи й невдачі, сльози радості і печалі. Усі ці роки з вами були ваші найближчі люди, батьки, які готували вас до дорослого життя, а тепер разом із учителями вивели на цей шлях.

 

Ведучий: Так шалено б’ється серце, а то зовсім десь зникає його стукіт і тато, і мама ще пам’ятають себе такими ж юними, свій випускний. А тут така несподіванка: красуня – донька на високих підборах або ж серйозний син, вищий за тата. Ще зовсім недавно тримали їх на руках, безпомічних немовлят, а сьогодні відлітають вони з батьківського гнізда.
 

випускник:

Що може бути кращим у світі цім,
Ніж батьківський і материнський дім?
Що може бути кращим за вечерю в домі,
За батьківським, міцним столом,
Де в шумнім гомоні і в кожнім слові,
Все сповнене любов’ю, а не злом.
 

випускник:

Дорогі наші батьки, всі ці 11 років ви були поруч з нами. Вивчали математику, біологію, англійську і українську, право і історію, а вже як трудились за нас годі й говорити, слідкували за кожним нашим кроком, оберігаючи від неприємностей і бід.

 

випускниця:

 

тож прийміть щирі слова вдячності й каяття.

 

Презентація для батьків

 

Ведуча: Ось і підходить хвилююча мить. Мить, якої ви чекали давно. Бо ж саме зараз прозвучить для вас, дорогі випускники, прощальний вальс. І понесе він у ваше життя колір сонця, світла і золота. Хай же буде з вами у житті червоний колір кохання, зелений колір надії і блакитний колір мрії.

 

Ведучий: Прийди світанок… Сонце зустрічай!

Дай для польоту пташенятам неба!

Слова останні – школо, прощавай!

Ми завжди будем пам’ятать про тебе!

 

Ведуча: Ой куди світанок дня покличе,

Поведе куди він завтра вас?

І щемить чекання на обличчі

І звучить шкільний прощальний вальс.

 

 Вальс випускників

 

Ведучий: 

двері вам цей день у світ новий відкриє 
Ви сміливо йдіть у майбуття 
Орлині крила вам зростила школа 
Їх не зламає бурями життя 

 

Ведуча: Як свято дитинства, кінчається казка 
Як стрічка кіно, обриваються сни, 
І не сподівайся уже на підказку 
Проблеми вирішувать сам мусиш ти.

 

Ведучий: Від школи, як від лагідної мами, 

В життя доросле, в зоряну блакить, 

Одинадцятий клас ваш журавлями, 

На зустріч сонцю впевнено летить! 

 

Ведуча: Ми все, що знали вам дали в дорогу: 

Знання, уміння і душі тепло, 

Щоб з часом крокували тільки в ногу 

Й провалля на маршруті не було. 

 

Ведучий: Щоби здійснились дивні ваші мрії 

Неначе пісня, склалося життя. 

Щоб не згубили Віри і Надії 

Й не стало у Коханні вороття! 

 

 

Ведуча: В добру путь, дорогі випускники!