Сценарій випускного вечора "Чарівник Смарагдового міста"

ЧАРІВНИК СМАРАГДОВОГО МІСТА

(сценарій випускного вечора)

 

Святково прикрашена зала. Звучить музика

ФАНФАРИ - початок свята

Звучать у запису слова:

 

Нехай злітає музика увись,

Лунає урочисто, як ніколи.

У цю хвилину, друже, посміхнись,

Вітай випускників своєї школи!

 

 Оскільський ліцей  проводжає свій _______ випуск! Знайомтеся з випускниками _____  року!  (випусники виходять на сцену в супроводі ритмічної мелодії; називаються їхні імена)

 

 

Вип: Немає права схибити в житті,

         І це хвилююча для нас хвилина.

         Ми йдем в майбутнє - горді, молоді,

         І це на нас надіється Вкраїна!

 

Звучить Гімн України

 

Вед: Шановні випускники, зі словами привітання до вас звертається:

 

(Виступи гостей. Випусники вручають гостям квіти

Завіса закривається. Звучить лірична музика. )

 

Вип (перед завісою): Дитинства неповторний час

                                    Дива дарує й ласку,

                                    І ми запрошуєм всіх вас

                                    В чарівну світлу казку...

 

Завіса відкривається. На сцені - Учень і Учениця. Вони по різних боках сцени, , упівоберта до зали

 

Учень (трагічно): Вона мене кидає...

Учениця (трагічно): Він мене більше не покличе...

Учень: Вона, що ні на крок не відпускала мене від себе стільки років...

Учениця: У нього так скоро з'являться інші...

Учень: Вона, що снилася мені уночі, та, що хотіла бачити мене завжди: у будь-якому настрої, за будь-якої погоди...

Учениця: Виявляється, таких, як я, у нього багато...

Учень: А я ж думав про неї увесь час!

Учениця: А я ж  так поспішала, коли чула його голос!

Учень: Я ніколи її не забуду!

Учениця: Я ніколи не забуду його!

Учень: Моя... школа!

Учениця: Мій... шкільний дзвінок!

 

Починає звучати мінусовка пісні "Я не здамся без бою" ("Океан Ельзи"). На сцену з різних боків  виходять  випускники: група Школи, група  Майбутнього. В руках у випускників - таблички з написами: "Упевнених кроків!", "До побачення!",  "Іди вже!" і т.д.  (група Школи); "ЗНО!", "Пошук роботи!", "Одруження!"

Випускник співає, на певних словах піднімаються таблички.

 

 (До Школи): Що ж це я, що ж це я не зумів

Зрозуміти все вчасно? Все ясно:

Вже час пролетів, як я й хотів; можна іти,

А йти так важко. ("До побачення!")

Я готовий в цю мить, я готовий читать вірші,

А хочеш - напам'ять? ("Уже не треба!")

 

Школо, ти забрала мого життя одинадцять років,

А тепер говориш: іди собі -

Упевнених кроків! ("Упевнених кроків!")

Твої класи кличуть, кличуть мене,

Ведуть за собою.

(До Майбутнього): Ну а ти? ( "ЗНО!") Яким би не було ти -

Я не здамся без бою! ("Пошук роботи!")

 

 (До Школи): Що ж це я, що ж це я не зумів

Зрозуміти тебе, себе? Сьогодні,

Сьогодні іду, без тебе сумую,

Сумую без тебе, А може, не треба? ("Треба!")

Я готовий в цю мить шість уроків сидіть, повір,

А хочеш - і вісім?!

("Іди вже!")

 

Під час виконання пісні Школа та її група випихає Випускника, а Майбутнє зі своєю групою ловить.

 

Вип: А от цікаво, яким насправді буде наше майбутнє?

 

Вип. підходить до Майбутнього, перевертає одну із табличок; на зворотньому боці написано: "Казка"

 

Вип: Я думаю, що це буде просто казка!

Вип: Казка?! Це що - чим далі, тим страшніше?

Вип: Ну чому ж? У казках завжди щасливий фінал. Щоправда, на шляху до нього завжди є якісь перешкоди і випробування, але справжні герої долають їх.

Вип: Слухайте, не впадайте у дитинство. Сьогодні випускний вечір, скоро нам дадуть атестати - і все, ми вільні люди!

Вип: Ні, я так не згодна! Просто отримати атестати можна було і без оцього всього (розводить руками, показуючи на святкову залу)

Вип: І без всього оцього (показує на себе: зачіску, сукню, туфлі)

Вип. (хлопець) : А у нас (копіює випускницю) оцього всього і немає.

Вип: Ага, то ви просто так у костюмах і начищених черевиках?

Вип: Ну, не просто так, але оці ваші казкові витребеньки - дитячий садок!

 

Випускники продовжують сперечатися.

Завіса закривається.

На авансцену обережно пробираються Чарівники

 

Ч (збентежено): Вони не вірять у казки!

Ч: Вони думають, що чудес на світі не буває!

Ч: Просто вони упевнені, що вже дорослі. Але ж ми з вами знаємо, що це зовсім не так. (З легким жалем):  Вони теж це зрозуміють, але значно пізніше.

Ч: Але ж сьогодні у їхньому житті справжній казковий вечір! А вони такі скептичні, ніякого дива...

Ч: А ми з вами навіщо? (Змовницьки ): Ходімо!

 

Перешіптуючись, ідуть за лаштунки. Завіса відкривається.

 

Дівчинка збирається на випускний. Щось наспівує.

Мама переглядає її дитячі фото, перебирає малюнки, книжечки.

 

Мама: Ну ось, доню, ти і виросла (зітхає).

Д (обіймає маму за плечі): Мамусю, не сумуй! (бере в руки фото) Ой, невже це я? Така смішна! А це що? (читає) " Любимій мамі у День Весни". (Здивовано): Ти бережеш мої листівки? І казки?! (Бере книжку): Ой, та це ж моя улюблена - "Чарівник смарагдового міста!"

Мама (задумливо): Ти під неї так гарно засинала... (поглянула на годинник) Та мені вже час збиратися! І сорочку татові прасувати! А ти вже йдеш?

Д (продовжує розглядати свої дитячі речі): Так, мамочко, за мною зараз зайдуть мої однокласники, і ми пішли. Ще ж сцену треба приготувати, фінальну пісню повторити... (бере в руки книгу "Чарівник смарагдового міста", перегортає сторінки, наспівує ):

 

В Смарагдове містечко

Дорога небезпечна,

Та ми крокуєм разом

У місто чарівне...

 

Чується голос: "Іринко, ти вже готова?". Заходять однокласники

 

Вип: Та вона тут казки читає!

Вип (бере до рук книжку): ""Чарівник смарагдового міста"..." Я цю казку пам'ятаю!

Вип: Ти ще скажи, що читав!

Вип: Ну, не читав, а мультфільм дивився, то й що?

Вип: І, напевно, як і Страшила, хотів отримати від чарівника Гудвіна трішечки (постукує по голові) розуму?

Вип (ображено): Ні, трішечки злості, щоб стукнути тебе!

Вип: Ой, не сваріться! (мрійливо, притискаючи книжку): А класно було б, якби можна було отак просто попросити у чарівника що хочеш - і отримати!

Вип: Я б обов'язково попросила вічної краси! (до однокласника): А ти?

Вип: Ну, я, напевно, сили, рішучості!

Вип (розсудливо): А я кмітливості, розуму.

Вип: А я - везіння в усьому!

Вип: А я таланту!

Вип: А я добра - для всіх.

 

З трьох боків сцени Чарівники махають чарівними паличками.

Випускники на якусь мить завмирають

 

ЧАРІВНИКИ:

Прилетіть, вітри казкові,

Незвичайні, кольорові,

І у цю чарівну мить

Всіх у казку віднесіть!

 

Чується свист вітру. Завіса закривається.

Коли завіса відкривається - випускники стоять на жовтій доріжці, на заднику - обриси чарівного замку. Випускники здивовано озираються

 

Вип: Що за маячня? Звідки усе це взялося? (до Іри): Твій тато що, фокусами захоплюється?

Іра: (розгублено): Ніколи не захоплювався. Один раз хотів щось на картах показати, але ми з Марійкою цей фокус з третього класу знали, на тому все й закінчилося.

Вип*: Стоп, стоп, стоп. Це якийсь жарт. З чого усе почалося?

Вип: Ми прийшли до Іри, вона книжку дивилася : "Чарівник Смарагдового міста"...

Вип: Потім хлопці засперечалися...

Вип: А потім усі почали говорити, про що б попросили  Гудвіна, чарівника.

Вип: А потім піднявся вітер - і все. Ми тут.

Вип*: Не хочу вас розчаровувати, але ми справді в казці. (до Іри): Хто хотів казкове майбутнє? (Іра знизує плечима)

Вип: Нічого собі - почитали казочку. А як же тепер випускний?

Вип: Слухайте, ви справді як діти. Ну які казки у наш час? Ви можете тут стояти дивуватися, а я пішов. (Іде, але у який бік би він не пішов, починає свистіти вітер, і він змушений повертатися) Маячня якась...

Вип*: У нас залишився один шлях - доріжка із жовтих цеглинок. Ходімо, до випускного ще дві години, устигнемо розібратися, у чому тут справа!

 

СПІВАЮТЬ

В Смарагдове містечко

Дорога небезпечна,

Та ми крокуєм разом

У місто чарівне.

І хоч у казку вірити

Не дуже нам доречно,

Та лиш одна дорога

Веде тебе й мене.

 

Випускники виходять. На сцені - Чарівники

 

- Я все ж таки сумніваюся, чи все ми зробили правильно?

- А хіба вони не хотіли дістати від чарівника розуму, сили, краси, таланту? Ось і нехай спробують!

- Але ж на цьому шляху їх чекає стільки несподіванок і навіть небезпек!

- А хто сказав, що бажання здійснюються просто так? Аби чогось досягти, треба добре потрудитися. А ми ходімо назирці, щоб завжди бути поряд, тим більше, що зла Бастінда вже готує для наших підопічних якусь прикрість.

 

БАСТІНДА співає

(пісня з мультфільма, мінус є в інтернеті)

 

Я нудьгую вже давно:

Є комп'ютер і кіно -

Діти не читають вже книжки.

Але враз забило дух,

Пролетів у лісі слух,

Що сюди ідуть випускники.

Будуть труситися всі,

Будуть плачі голосні,

Будуть тут танцювать

Під мої пісні!

Зачаклую я усіх,

Припиню веселий сміх,

Я його страшенно не люблю!

І усі наступні дні

Догоджатимуть мені,

Їх в своєму лісі поселю!

 

 

Чаклує біля дзеркала:

 - А, ось вони, голубчики, ідуть, усміхаються! Краси захотілося, розуму, таланту? Якщо не виберетеся звідси за дві години, то залишитеся тут назавжди! І ні талант, ні розум, ні сила вам вже не знадобляться - ви станете моїми прислужниками! (креслить посеред сцени велике коло) Головне - щоб вони зайшли у це чарівне коло - з нього без моєї допомоги нікому не вибратися!

 

Заходять випускники

 

Б (сплескує у долоні): А ось і шановні гості! Заходьте, заходьте (показує рукою на середину, де накреслене коло, випускники, трішки здивовані,  заходять туди): От і чудово! (підстрибує з радощів)

 

Вип: Десь я її бачив(ла), але не можу згадати, де!

Б (з жалем): Не можете пригадати мене, найпідступнішу, найхитрішу відьму Бастінду?

Вип (ляскає себе по лобі): Бастінда! Точно - це вона!

Вип: От так зустріч!

Вип: Я так розумію, що від цієї зустрічі нічого доброго чекати не доводиться. Мабуть, ходімо звідси, ця особа не дуже приємна!

 

Випускники хочуть вийти за межі кола, але кожного разу, як тільки вони наближаються до його краю, лунає сирена, і вони змушені повертатися назад.

 

Б (роблено співчутливо): Що, не виходить? І не вийде - коло чарівне, вас звідси не випустить. А рівно за дві години сплине час, протягом якого ви можете повернутися назад. Якщо ж ні - залишаєтеся тут! Ти (до дівчини) будеш прати мої носові хусточки! А ти (до другої) - готуватимеш мені солодкі тістечка! А ти... ти ж таланту хотів? Будеш мене розважати :  грати на гітарі і співати!

 Так, зараз можете поплакати, носові хусточки у нас є кому прати, а я піду у справах ненадовго (виходить).

 

Випускники залишаються самі

 

Вип: Здається, усе набагато серйозніше, ніж ми думали. Ця божевільна не випустить нас звідси. А у нас всього дві години.

Вип: Спокійно, треба усім подумати, що робити, а потім разом вирішимо.

 

Думають. На екрані - їхні думки

 

Іра: Ой, мамочко, що б таке розумне придумати?

Влад: Дідько, через цю халепу на футбол не встигну...

Лена: Бастінда - казковий персонаж. Треба згадати фольклор...

Артем  Г.: Треба хоч вигляд зробити, що думаю...

Віка: Цікаво, чи є цьому хоч якесь наукове пояснення?

Артем К.: Треба скласти алгоритм дій...

Даша: І що, ніхто не побачить моє нове плаття?

Микита: Бастінда, срібні черевички, Гудвін - ???

Сергій: Чого я маю думати? Одинадцять років без цього обходився - і зараз обійдусь...

Альона: Ніяк не пригадаю - читали мені цю казку в дитинстві, чи ні?

Андрій: Казав же батькам: не хочу я й ти на цей випускний!

Даня: А чого це всі замовкли?

 

Заходить Бастінда. Випускники не одразу її помічають.

 

Б: О,  - думають! Але одразу видно, що безграмотність ми подолали, а до грамотності ще не дійшли.

Вип: Хто б казав! Ти сама сидиш тут у своїй казці віками, а інших, мабуть, і не читала.

Б: Ну чому ж? У мене багато друзів у інших казках : Бабуся Ягуся, Кощій, Кікімора.

Вип: Ну звичайно, казочки - найвищий твій рівень!

Б: На себе подивіться! (до випускника): От яка у тебе улюблена книжка?

Вип: "Анна Кареніна!" (усі здивовані, пауза) Я у ній сто гривень знайшов...

Б: Чудесно! З таким багажем вам ніколи не вибратися звідси, бо зазвичай я загадую цікаву загадку усім, хто потрапив до мого чарівного кола; і хто не відгадує, той залишається  тут. Тож я можу спокійно відпочивати (намагається піти).

Вип: Чекай, а яка ж загадка?

Б (ліниво): Загадка? Загадка проста, але тим, хто навіть підручники лінується носити до школи, її нізащо не відгадати! Можете мені повірити, у мене таких багато. Правда, я їх усіх перетворила на тарганів - вони такі кумедні! До того ж, я люблю влаштовувати тарганові перегони.

Вип: А ми все-таки спробуємо, кажи!

 

Б (глузливо): Як собі хочете! Слухайте.

Багато в мене є загадок,

А відповідь лише одна.

Сім тисяч рішень і здогадок,

Тож вам дістанеться сповна!

І час не варто марнувати,

На жаль, він швидко так летить!

Доволі, я вкладуся спати,

А ви трудіться - хай щастить!

 

 

Бастінда виходить. Випускники спантеличені, деякий час не можуть оговтатися,

переглядаються

 

Вип: Мені одному (одній) здається, що ця стара відьма знущається з нас? Хіба це загадка?

Вип: Отак по-дурному я почувався лише один раз - на скорочених батьківських зборах.

Вип: Як це - на скорочених ?

Вип: Ну, я, батько і директор (пауза). Це було, коли я увесь урок фізики проспав.

Вип: Ну звісно, ти ж любитель спати на уроках!

Вип: Який же він любитель - він справжній професіонал!

Вип: Не відволікайтеся на усілякі дрібниці: у нас немає на це часу!

Вип*: Справді, спробуймо згадати загадку Бастінди:

         Багато в мене є загадок...

Вип: А відповідь лише одна...                 Під час читання на екрані з'являються рядки

Вип: Сім тисяч рішень і здогадок...        цього вірша

Вип: Тож вам дістанеться сповна!      

Вип: І час не варто марнувати...

Вип: На жаль, він швидко так летить...

Вип: Доволі, я вкладуся спати...

Вип: А ви трудіться - хай щастить!

 

Вип: Ну і що? Нісенітниця якась!

Вип* (тре скроні пальцями): Стривайте, у цьому щось має бути, я це відчуваю!

Вип (урочисто-глузливо): Перед вами - фіналіст "Битви екстрасенсів Микита Полєхін!

Вип* (здогадуючись): Екстрасенси тут якраз і  ні до чого! Читайте ще раз загадку! (звертається до когось із однокласників): Записуй першу літеру кожного рядка!

 

 

Випускники починають недовірливо прочитувати кожен рядок. Випускник записує перші літери:"БАСТІНДА". На екрані ці ж літери виділяються кольором

 

Вип*: Ось! Я це і мав (мала) на увазі! Це ж акровірш! Перші його літери складають слово. Думаю, це і є відгадка. Спробуємо?

Усі: Бас-тін-да!

 

Чується скрип, неначе відчиняються важкі металеві ворота, а потім - чарівна музика.

Випускники обережно ідуть до межі "кола", проходять його.

На радощах обнімаються.

 

Вип: Молодець,  Микито! Усі разом: ура  Микиті!

Вип: Ура Олені Олександрівні і українській літературі. У мене з цієї теми двійка була, я її перескладав.  Ходімо швидше, поки Бастінда не прокинулася!

 

Звучить заставка "В Смарагдове містечко...". Випускники виходять,

наспівуючи. На підлозі залишається аркуш з написом "БАСТІНДА"

На сцені - ЧАРІВНИКИ

 

Ч: Вони чудесно справилися із завданням!

Ч: Чесно кажучи, я страшенно хвилювався!

Ч: Я теж! Але Микита  виявився  кмітливим .

Ч: Ходімо далі за ними. Можливо, їм знадобиться і наша допомога. Тим більше, що Бастінда вже прокидається.

 

Чується наспівування Бастінди. Вона виходить на сцену

 

Б: Ну що, голубчики, готові перетворитися на тарганів? (помічає відсутність випускників, а далі знаходить аркуш з відгадкою): Цього не може бути! (тупотить ногами): Розумники знайшлися! (нервово ходить по сцені): Нічого-нічого, далеко ви не зайдете; у вас на шляху - Сонна галявина. Вона вас і спинить.

Завіса закривається

Звучить заставка "В Смарагдове містечко..." Завіса відкривається.

Обабіч доріжки з жовтих цеглинок ростуть червоні квіти.

Виходять випускники, але не всі. Кілька чоловік відстали (учні, які постійно

спізнювалися на уроки) Випускники ідуть групами, продовжуючи свої розмови.

 

Вип: Ти знаєш, тільки при одній згадці про нього у мене серце скажено б'ється, руки тремтять, ноги підкошуються, я навіть говорити не можу.
Вип: Та як же йогозвуть?
Вип: ЗНО!

 

Вип: Ти знаєш, сусідська  бабуся нещодавно такого довгого вірша читала напам'ять. Без єдиної запинки. А їй дев'яносто років. Чудеса!
Вип: Нічого дивного: за дев'яносто років можна було вивчити!

 

Вип: Ні, ось ти скажи: хто в оповіданні Тургенєва «Муму» не вмів говорити?
Вип: Човен.
Вип: Відповідь невірна!  Герасим...
Вип: Стривай... А човен що, говорив?

 

Вип: Якби ти могла зустрітися і поговорити з будь-яким письменником, живим,  чи вже ні, кого б ти вибрала?

Вип: Живого...

 

Випускники помічають квіти

 

Вип: Ой, як тут гарно! (зриває і нюхає квітку) А який аромат! Я хочу назбирати букет!

Вип: У нас немає часу: Бастінда може наздогнати нас будь-якої миті!

Вип: Але ж ми все одно не всі: хлопці, як завжди, спізнюються.

Вип ( з досадою): Доведеться чекати, хоча це може нам дорого обійтися.

Вип: Дівчата, не гаймо часу: із цих квітів вийдуть гарненькі віночки! (починають збирати квіти)

 

Стиха починає лунати колискова

 

Вип (позіхаючи): Так спати хочеться!... Може, відпочинемо?

Вип: Ні-ні, ні в якому разі! (намагається розбудити всіх, але сам поступово засинає): Ну хіба що трішечки...

Випускники "засинають", обнявшись один з одним

На сцені з'являються ті, хто спізнився

Заходять швидко, попереду іде один, потім різко спиняється

і жестом спиняє інших.

 

Вип: Як зворушливо! Сплять, як немовлята!

Вип: Тут щось не те. Чуєте, як дивно пахне? (здогадуючись): Так,  носові хусточки у всіх є? (усі кивають) Швидко робіть маски, закривайте носа і рота! Усіх негайно треба евакуювати !

Вип: Як?

Вип: Ось так! (бере на плечі когось із "сплячих" і виносить за лаштунки)

 

Завіса закривається

На сцені - Чарівники

 

Ч: Хто б міг подумати: їх врятувала звичка хлопців спізнюватися на уроки!

Ч: А вони молодці - не розгубилися і все правильно зробили!

Ч: Бастінда знову залишиться ні з чим!

 

Виходять. Завіса відкривається.

Випускники оговтуються

 

Вип: Ну, хлопці, якби ви не спізнилися, то ми б залишилися тут назавжди.

Вип: Сонна галявина - це пастка Бастінди. Ви нас врятували.

Вип (урочисто): Слава вам! (жестом показує на хлопців)

Вип (все ще ошелешено): Слава Олександру Михайловичу, я уроки з цивільного захисту одразу згадав!

Вип (відсапуючись): І Михайлу Олександровичу, фізична підготовка виявилася не зайвою.

Вип: І Кирилу Петровичу з Антоном Юрійовичем: тільки запахло квіточками тими - то я і леткі речовини пригадав, і дифузію...

Вип: Добре, що все добре скінчилося. Рушаймо далі, часу у нас зовсім обмаль лишилося.

 

Звучить заставка "В Смарагдове містечко". Випускники виходять

Заставка Бастінди. З'являється вона сама.

 

Б (розлючено): Я не можу в це повірити! Їх не зупинила навіть Сонна галявина! (виходить роздратована)

 

 

Випускники ідуть через сцену.

Один якийсь збентежений.

 

Вип: Микито, що з тобою? Ти часом не захворів?

Вип: І справді, ти якийсь не такий...

Вип (відмахується) Та нічого...

Вип: Та говори вже!

Вип: Розумієте, поки я на тій Сонній галявині спав, мені такий дивний сон наснився...

Вип: Розповідай!

Вип: Ну добре. Сниться мені, значить, що я - вчитель, а наші вчителі - учні...

 

Відео: учительська, учителі сидять за своїми столами.

Дзвінок. Входить Випускник-Учитель.

 

 

Вип: Добрий день! (на нього ніхто не реагує). Дубль два: Прем'єр-міністр обіцяв учителям зарплату підвищити! (усі обертаються) Стовідсоткове влучання. Добрий день!

Усі: Добрий день...

Вип: Хто готовий відповідати? (фізрук тягне руку) Михайле Олександровичу? Вивчили домашнє? Ну відповідайте!

М.О.: Можна вийти?

Вип: А велика перерва для чого була? Сидіти і не рипатися! Так хто відповідатиме? Н-да , добровольців немає. Тоді нам відповість... відповість... вчитель географії. Прошу, Ольго Володимирівно!

О.В.: А чого завжди я? Тільки що, так зразу я!

Вип: Не скигліть, Міклухо-Маклай, а розповідайте, куди впадає Чорне море? І чому у річки два берега, а у моря один? Хто підказує? Не знаєте? Соромно! Знову двійка! Ні, це забагато. Одиниця! Третя поспіль. Ай-я-яй!

(Фізрук тягне руку): Ну можна вийти?

Вип: Куди вийти? А таблиця множення на 8, га? Мовчимо? Не вийде, Михайле Олександровичу! Математика - цариця полів!

Уч. матем.: Не полів, а наук! Смію зауважити...

Вип: А вас ніхто не питав! Ясно? А якщо вже ви обізвалися, то скажіть, чому дорівнює сума квадратних катетів?

Уч. матем.: Яких-яких катетів?

Вип: Не знаєте? Може, ви і про квадратну гіпотенузу не чули? Два, Ніно Петрівно! Несіть щоденника! А ви, Кириле Петровичу, чому сяєте? З хімією у вас все в порядку? Відповідайте, при якій температурі кипить прямий кут? Що, повний нуль? Ваша вчорашня виплакана трійка наказала довго жити! А контрольну ви здерли, копір! Так і поясните батькам, що влаштувалися у школі ксероксом.

(Заходить вчитель історії  - спізнилася): Дозвольте сісти на своє місце!

Вип: А чого це ми спізнюємося?

А.О.: За булочкою бігала...

Вип: А... І як, наздогнали? Завтра щоб з батьками до школи. Я їм розкажу, яку ледацюгу виростили на мою голову... А це що за сторонні звуки? Учителі літератури! Сидять базікають! Ну, Олено Олександрівно, розкажіть, у якому році Шевченко написав свою "Лісову пісню"?

О.О : Я забула... Я вчила...

Вип: Учила вона! Переучила! Книжки в сумці, а хлопці на думці! Добре, хоч про Шевченка чула. Великий футболіст! Хоч за це "три" втулю. Слабеньке...

(Учителька біології листає журнал)

Вип (забирає журнал): Люди добрі! Журнал мод читає! Встати, Олено Миколаївно! Вирядилася, як на дискотеку! І губи нафарбувала! Скромнішою треба бути! Відповідайте, для чого людям потрібна нервова система?

О.М.: Щоб нервувати...

Вип: От-от! У мене через вас крім нервової системи нічого в організмі не залишилось! Ні, любі мої, так справа не піде, завтра ж батьківські збори!

 

Випускники дивляться відео (сон),  схвально кивають головами, усміхаються.

 

Вип: Уявляю, як ти почувався, коли відчитував їх, як першокласників!

Вип: У тому-то й річ, що уві сні  - це одне, а от після... Дивне якесь відчуття.

 

Усі запитально дивляться.

 

Вип: Розумієте, я раптом відчув, як це: заходиш у клас, а там сидять зайняті своїми справами учні і усім своїм виглядом демонструють повну байдужість до тебе і твого предмету. (Усі переглядаються).  Один-двоє ще тебе якось слухають, а решта просто мріє, щоб ти дав їм спокій. Знаєте, як це неприємно? Я от подумав: виберемося звідси -  обов'язково попрошу вибачення у вчителів і за поведінку, і за навчання...

Вип: Та воно, мабуть, нам усім не зайве це зробити...

 

Співають

"Не йди" ("Океан Ельзи")

Казка мого дитинства,

Хай зникне все,

Хай продовжиться тільки цей час.

Школо, ти ще так близько,

Тільки уже не чекає до себе наш клас.

 

Дивно, хочеться зараз сказати,

Просто, вчителю просто сказати:

Вибач, як же так швидко все сталось?

Вибач, так просто склалось,

Знаю, що вдалось

Не все...

 

Знаю, часто був винен,

Не помічав гіркоти і печалі в очах.

Тільки мої провини

Твоя усмішка розвіяла десь на вітрах.

 

Знаєш, хочеться зараз сказати,

Просто, вчителю просто сказати:

Вибач, як же так швидко все сталось?

Знаєш, так просто склалось,

Я вибачаюсь

За все...

 

 

Випускники вручають квіти учителям

Виходять за лаштунки

З'являється Бастінда, за нею обережно ідуть Чарівники

 

 

Б: Ні, ні і ще раз ні! Сонна галявина - і та їх не спинила! Може, їм хтось допомагає? (дивиться на всі боки, Чарівники ухиляються) Ох, якщо дізнаюся! Ох, я тому не заздрю! Зітру на порох!

Нічого-нічого, у мене залишився ще один сюрприз для цих розумників! Я упевнена, що з цим їм нізащо не впоратися самотужки. Вони ж казок не читають, уроки пропускають. А на уроці зарубіжної літератури їм навіть презентацію давали "Засоби боротьби з нечистою силою в усній народній творчості". Там же все написано! (дивиться у чарівне дзеркало) А ну перевіримо, хто на тому уроці був? Гаврик - не був, Кропівцева - була, Петренко - був, Полєхін - був, Варибрус - не була, Бєлкін - не був, Бебешко - не був і так далі... Не був, не була, не була... презентацію собі скачав - один Петренко! Все, ось ви і попалися, голубчики! Навіть якщо хтось здогадається скористатися тією презентацією, то у моїх володіннях ніякого мобільного зв'язку, а тим більше - улюбленого ними вай-фаю! А далі я вже подбаю, щоб вони заблукали остаточно!

 

Виходить. Чарівники вражені.

 

1-й Ч: Оце так! Як же їм тепер  допомогти?

2-й Ч: Ремінякою б їм допомогти, та уже запізно. Сучасні діти увесь час потрапляють у якісь халепи виключно через те, що не слухають батьків і не хочуть навчатися!

3-й Ч: Це правда. Але ж ми не можемо залишити їх у такій небезпеці. Що робитимемо?

2-й Ч: Тут без чарівної книги не обійтися!

 

Один із Чарівників іде за лаштунки

і виносить велику книгу. Кладуть її на підлогу, розгортають

 

2-й Ч: Так, подивимось... Де знаходиться смерть Кощія... Це і у дитсадку діти знають... Як знешкодити Вампіра - початкова школа... Як виявити відьму методом занурення у воду - хто читав "Конотопську відьму", той знає... Ага, ось!  "Як відновити мобільний зв'язок у володіннях Бастінди!"

 

1-й Ч (читає):

Там, де зла Бастінда править,

Треба миті не проґавить -

Ту хвилину, що для вас

Є щаслива в певний час.

Лиш ота настане мить -

Отоді вже поспішіть!

Казка свій зупинить плин

Лиш на декілька хвилин!

 

3-й Ч: Треба негайно повідомити про все випускників! Ми не можемо їм показуватися, тож напишемо записку. Хоча, чесно кажучи, я нічогісінько не зрозумів: яку саме мить вони повинні не проґавити?

2-й Ч: На жаль, це все, чим ми можемо їм допомогти. І якщо і  вони не здогадаються... (скрушно хитає головою)

 

Виходять

З одного краю сцени в інший проходять  випускники, за ними назирці - Бастінда

 

Б: Ходіть по колу і по колу,

     Не вийти з нього вам ніколи!

Насправді з нього вийти можна,

Але на це лиш той спроможний,

Хто на уроки звик ходити

І слухати, що каже вчитель! (виходить за лаштунки, задоволена)

 

Вип (дівч): Ой. я, здається, шпильку з волосся загубила!

Вип (хл): Ну не повертатися ж нам тепер через твою шпильку!

Дівч: Не повертатися, звісно...

 

Ідуть далі, раптом дівч. бачить свою шпильку

 

Дівч: Ой, моя шпилька! Як вона могла тут опинитися? Ми ж не поверталися!

 

Усі переглядаються. Чується сміх Бастінди

 

Вип (здогадується): Бастінда!

Вип: Вона водить нас по колу!

Вип: І що - ми справді залишимося тут?

Вип: Ні-ні-ні, має бути якийсь вихід! (думає). Здається, про щось подібне нам на уроці зарубіжної літератури говорили!  (намагається пригадати) Щось про нечисту силу у фольклорі...

Вип: Точно, нам ще і презентацію давали: "Засоби боротьби з нечистою силою в усній народній творчості"...

Вип: ( з надією) Скачав?

Вип: Ні...

Влад: (увесь цей час намагається зателефонувати, безнадійно): Я скачав. Вдома в ноутбуці.

Вип: Телефонуй швидше!

Влад: Марно. Я пробував. Зв'язку нема.

 

Сміх Бастінди. Усі пригнічені.

Із-за лаштунків Чарівники кидають на сцену записку.

Вип. підбирають

 

Вип.( читає):

Там, де зла Бастінда править,

Треба миті не проґавить -

Ту хвилину, що для вас

Є щаслива в певний час.

Лиш ота настане мить -

Отоді вже поспішіть!

Казка свій зупинить плин

Лиш на декілька хвилин!

 

Вип: Здається, хтось хоче нам допомогти!

Вип (скептично): Знову якісь ребуси!

Вип (задумливо): Ту хвилину, що для вас є щаслива в певний час. В певний час, в певний час... Який же це час?

 

Звук годинника. Вип. дивиться на годинник

 

Вип: П'ятнадцята нуль п'ять... Це щаслива хвилина, чи ні?

Вип: Звичайно, щаслива - сьомий урок закінчився.

 

Усі запитально дивляться на Влада

Він знову намагається зателефонувати

Звук телефонного виклику

 

Усі: Ура! Є!

Влад: Рано радієте - моя мама з комп'ютером не дуже дружить...

 

Усі нетерпляче махають руками.

Звук рингтона

 

СЦЕНКА "Мама з комп'ютером" ("Дизель-шоу")

 

 

- О, синочок телефонує! Слухаю!

- Мамусю, привіт!

- Привіт, синку! Що сталося?

- Мамочко, мені потрібна твоя допомога!

- Ну звісно, синку, все зроблю.

- Мені треба файл з комп'ютера поштою переслати.

-  Може, я тобі краще комп'ютер поштою перешлю?

-  Ні, мамо, я ж на репетиції, а моя презентація залишилася в домашньому комп'ютері. Ти не хвилюйся, я буду тобі допомагати.

- А, будеш допомагати? Ну, значить, валер'янка знадобиться.

- Мамочко, спочатку треба включити комп'ютер.

- А, включити, так? Ну і валідол тут на місці, слава богу.

- Мамо, не хвилюйся так сильно, там нічого складного. Я б і сам це все зробив, але у мене не відкрито віддалений доступ, і мій ай-пі не коннектиться через проксі-сервер.

- Синочку, а з ким ти зараз розмовляв?

- З тобою, а що?

- Ти знову почав курити оту гидоту?

- Ні, мам, спробуй відкрити комп'ютер.

- О, господи, легко сказати - відкрити. Як його відкрити?

- Там треба кришечку потягти.

- Кришечку потягти, кришечку потягти. Синку, ти коли кришечку тягнеш, вона у тебе скрипить?

- Ні, вона не повинна скрипіти, мам! З іншого боку потягни!

- А, з іншого... Ой, все, все! Все відкрилося.

- Відкрила, молодець! Тепер треба його увімкнути. Там спеціальна кнопочка є така.

- Владику, тут кнопок!..

-  Мамо, твоя кнопка без надписів.

- А, без надписів, так?

- Натиснула?

- Не вмикається, синку!

- Це пробіл, мамо. Твоя кнопка праворуч угорі.

- Праворуч угорі... Вмикаю... О, увімкнувся!

 Молодець, мамо! Тепер дивися: на робочому столі лежить папка, бачиш?

- Зажди... Лежить папка...

- Відкрила?

- Відкрила.

- У ній файл!

- Файл... Владику, так він порожній!

- Як порожній? Там же моя презентація повинна бути!

- Синку, він порожній. Я взяла папку на столі, а там - файл порожній, і все.

- А, на столі... Мамо, подивися в комп'ютер. Бачиш такі жовті значки? Вони називаються папки. Які папки ти бачиш?

- Я бачу папку "ХХХ"", а другу - "Робота".

- Тобі потрібна "Робота", мам!

- Це мені потрібна робота? Синку, та мені б до пенсії якось дотягнути!

- Мамо, папка "Робота", відкрий її!

- Як її відкрити?

- Бачиш - на столі мишка?

- Владе, ти все-таки куриш...

- Мамо, це така штука, зі шнурком таким. Це називається мишка. А на екрані - стрілочка. Посмикай мишкою - і стрілочка смикатися буде. Посмикай мишкою, посмикай. Стрілочка смикається?

- Нічого не смикається, окрім мене.

- Мабуть, комп'ютер не бачить мишки.

-  (До комп'ютера): Ти, скотино, за 10 тисяч, ти  цю мишку не бачиш?

 - Добре, мамочко, спробуй так: бери мишку в праву руку і тягни її у правий верхній куток. Тягни.

- Владику, я дотягла її.

- Дотягла? Стрілочка рухалася?

- Ні...

- Мамо, а хвостик мишки, він у комп'ютер увімкнений?

- Ні, синку...

- Його треба увімкнути в ЮСБ.

- Синку, я не знаю, що таке ЮСБ, я кладу трубку.

- Мам, вибач, я не буду ускладнювати. Дивись, під кнопочками є прямокутничок.

- Бачу прямокутничок.

- Пальчиком по ньому поводи.

- О, стрілочка! З'явилася стрілочка!

- Мам, ти молодець!

- Владику, а може, завтра закінчимо?

- Мам, далі легше! Бачиш "Мій комп'ютер"?

- Синку, ти мене що, дурепою вважаєш? Я перед ним сиджу!

- Мамочко, ні. У моєму комп'ютері є "Мій комп'ютер" .

- А ти, хлопче, не тільки куриш...

- Мамо, значок "Комп'ютер" бачиш? Мишкою на нього наведи. Наведи на нього мишкою. І два рази клацни.

- Не виходить.

- Не виходить... З першого разу ні в кого не виходить. Натисни кілька разів.

- О, щось відкрилось!

- Відкрилось? Читай!

- "Відформатувати жорсткий диск!"

- Ні! нічого не натискай!

- Я нічого не натискаю!

- Нічого не чіпай!

- Я нічого не чіпаю!

- І нічого... Дихаємо... дихаємо... дихаємо... Заспокоїлись, заспокоїлись!.. Натисни на хрестик! Ти натиснула на хрестик?

- Я уже і на хрестик натиснула, і перехрестилася. Може, мені молитву яку прочитати?

Заходить Бабуся

БАБУСЯ:

- Привіт, доню!

- Ой, все-все-все! Тут мама приїхала!

- Бабуся?

- Бабуся твоя, так! Я завершую розмову!

- Ні-ні-ні, дай бабусі трубку!

-  (До бабусі): Твій онук! (Бабуся бере телефон)

- Хеллоу!

- Ба, привіт!

- Привіт, внучище!

- Ти приїхала?

- Ну звичайно, приїхала! А ти що, на мій Інстаграм не підписаний, чи що? Я уже і геолокацію включила!

- Ні, ба, не бачив...

- До речі, слухай, ти мені в "Однокласники" більше не пиши. Видалилася я звідти.

- А чому?

- Однокласники закінчилися. Що хотів, га?

- Ба, мені треба файл з комп'ютера передати.

- А, а тобі як - по милу чи в скайп краще?

- Та як тобі зручно...

- Ну, по милу, звичайно.

- Ба, тоді швидше!

- Слухай, я тобі краще віддалений доступ відкрию, сам порпайся!

- Супер! Давай!

- Відкрито!

- Дякую!

- Все, бувай, онучку!

Мама ошелешено спостерігає. До бабусі:

- Мамо, як ти з усім цим розібралася?

- Доню, я з субсидіями розібралася! А це - дрібниці!

 

Виходять. На сцені - випускники. До Влада:

 

Усі (нетерпляче): Читай, що там у тій презентації?

Влад (читає): Нечиста сила як уособлення темряви завжди боялася світла. Світло - символ розуму, знань, а ще - любові, доброти і щирості.

 

На екрані - райдуга

 

Вип: Погляньте: райдуга! Здається, нам туди!

Вип: Так просто? А де ж знання, розум, любов?

Вип: По-перше, ________ згадав(ла), про що говорили на зарубіжній літературі - це знання.

По-друге, хіба це  не мамина любов, коли вона, боячись комп'ютера, як вогню, мужньо витримала цю екзекуцію до кінця?

Вип: А бабуся - це взагалі і розум, і любов!

 

Заставка "Смарагдове містечко"

 

Вип: Слухайте, а ми ж зовсім скоро до батьків тільки в гості будемо приїжджати.

Вип: От тільки зараз зрозумів (ла), що буду за ними скучати.

Вип: Учителі говорять, що ми зараз такі самі, як наші батьки були у школі.

Вип: То що, і ми будемо боятися на батьківські збори ходити?

Вип: Мої і досі згадують батьківські збори у 4-му класі.  Тетяна Степанівна нас тоді з початкової школи випускала. Пам'ятаєте?

Завіса закривається. На екрані напис: "Батьківські збори. Рік ____"

Завіса відкрита. Батьки сидять у класі. Вчительки ще немає

 

Б: Ви вже зробили за  Артема домашнє завдання на завтра?

М: Зробила...

Б: Дайте списати!..

 

М: Як вам це вдається? Я за теперішніми підручниками для 4-го класу взагалі нічого не можу зрозуміти!

М: Мені повезло: у мене дві вищі освіти.

 

Заходить учитель - це перша вчителька випускників

 

В: Добрий день!

Усі: Добрий день!

В: Сьогодні у нас багато питань щодо навчання і виховання ваших дітей. У мене запитання до вас, Оксано Дмитрівно. Чому ваш син на уроках постійно сонний?

М: То у ньому таланти дрімають!

 

В: Ваша Даша сказала, що у реченні "Дівчинка відпочиває" немає дієслів!

Б: Ну так правильно. Дієслово відповідає на питання "що робить?" А дівчинка нічого не робить - вона відпочиває!

 

В: Подивіться робочі зошити ваших дітей. (роздає)

Б: Тетяно Степанівно, я не розумію, чому тут двійка? Написано ж: "Класна робота!"

 

 

М: Тетяно Степанівно, мені здається, що ви занадто складні теми даєте для  дитячих творів:  "Образ природи у дитячих віршах".

В: А як би ви хотіли полегшити цю тему?

М: Ну, хоча б: "Образ природи у вайбер-повідомленнях"...

 

В: Майте на увазі - целише початкова школа. А що ж буде далі?

 

Батьки співають ("Ми маленькі діти" з фільма "Пригоди Електроніка"))

 

Коли ще наші діти маленькими були,

Не вміли і ходити - ми мріяти могли.

Майбутнє малювали і донькам, і синам.

І ще тоді не знали, що доведеться нам

     Уроки знову вчити,

     Розв'язувати рівняння ,

Поробки  якісь робити,

     Їх клеїти до світання.

Швиденько час минає, вже діти підросли;

Комп'ютера немає - до школи хоч не йди,

Немає Інтернету - закінчилось життя!

Для нас іще газета, для них є тільки сайт.

Фейсбуки, Інстаграми,

     Планшети і айфони,

     Навіщо їм тата й мами,

     Рідніші їм телефони!

Уже дзвінок останній і вечір випускний,

І ляже  на світанні їм знову шлях новий.

І треба лиш триматись нам у житті своїм,

Онуків дочекатись і порадіти їм!

     Бо наша палка надія

     На те, що колись онуки

     Відплатять і нашим дітям

     За наші батьківські муки!

     А ми будем їх любити,

     Усе будем  дозволяти,

     Хай взнають і наші діти,

     Як бути мамою й татом!

 

Заходять Випускники

 

Вип: От так зустріч! А ви як сюди потрапили?

Вип: Вас теж Бастінда зачаклувала?

М: На жаль, ми вже дорослі, і влада казкових чаклунів на нас не розповсюджується.

Вип (трохи ображено): Так ми теж уже не маленькі!

М: Так, час вашої казки спливає, і ми можемо побути у ній разом з вами зовсім недовго.

Вип: Але як ви сюди потрапили?

М: У вашу казку? А ми потрапили у неї давно - ще коли ви вірили у Діда Мороза, боялися Баби Яги і хотіли бути сильними, як Котигорошко і красивими, як Царівна-Либідь.

Вип: Ну це зрозуміло. Сюди ви як потрапили? У володіння Бастінди? Ви що, слідкували за нами?

М: Запам’ятайте, ми завжди будемо слідкувати за вами, де б ви не були. І навіть якщо ви будете десь далеко, материнське серце завжди відчує, що вам потрібна допомога. Правда, без допомоги добрих чарівників ми б не знайшли дороги до цієї казки.

Вип: А,  ці  чарівники, напевно,допомагали і нам!

Вип: Але ж Бастінда – вона така небезпечна! Вона могла перетворити вас на тарганів!

М: А ми звернулися до Тетяни Степанівни. Вона найкраще розуміється на казках, адже усе своє життя навчає найменших, як колись вас.

М: А ще довелося просити про допомогу Віталія Анатолійовича. Він, як класний керівник, навчився прораховувати всі ваші ходи на сто кроків уперед!

Вип: То Віталій Анатолійович теж тут?

 

Із-за лаштунків виходить класний керівник

 

Кл. кер.: Звичайно, а де ж має бути класний керівник за десять хвилин до вручення атестатів своїм вихованцям? Тільки разом з ними!

Перша вчителька:  Ми разом з вашими батьками щиро радіємо за вас: дорослих, упевнених, красивих. Пишаюся тим, що була вашою першою вчителькою………………..(вітання)

Кл. кер.: Ви були дуже креативним класом. ……………….(вітання)

 

Випускники вручають квіти першій учительці, класному керівнику і проводжають до зали

 

Мама:  Дві дороги пройшли ви – дитинство і школу,

      І на кожній долали перешкоди в житті.

Мама : Дорогі наші діти,не забудьте ніколи

      Те, чому вас навчали батьки й вчителі!

 

Батьки ідуть до зали

 

Вип: Здається, Бастінда знову програла!

Вип: Але якби не наші батьки... Якби не Тетяна Степанівна, Віталій Анатолійович!..

Вип: Так, вони у нас - найкращі!

 

Звучить чарівна музика. Висвітлюється Замок

 

Вип: І все-таки ми повинні дійти туди! Ми маємо нарешті познайомитися з чарівником Гудвіном!

 

Завіса закривається. Вип. співають "Смарагдове містечко"

Завіса відкривається. На сцені - директор ліцею (чарівник Гудвін)

Випускники здивовані

 

Ус і (розгублено): Доброго дня, Наталіє Яківно!

Н.Я.: Доброго дня! Ласкаво прошу у мої  володіння - володіння  чарівника Гудвіна!

Вип: То чарівник Гудвін - Ви?!

Н.Я.: А ви здивовані? Одинадцять років ви йшли до того, щоб отримати те, що хочете. Хтось був наполегливим і старанним, хтось - не дуже, але всі ви прагнули мати везіння, знання, красу, талант. Сьогодні кожен із вас отримає те, що заслужив - хіба не так вчинив би мудрий Гудвін?

 Щойно ви гідно  пройшли крізь володіння Бастінди, щоправда, не без сторонньої допомоги. Але це дуже добре, що по життю разом з вами йшли до сьогодні і йтимуть далі люди і добрі чарівники, які допомагатимуть вам завжди, аби лише ви уміли цінувати цю допомогу.

 А мені залишається тільки вручити вам чарівний документ, який  засвідчує, що ви подолали першу сходинку до своєї великої мети.

 Отже, атестат про повну загальну середню освіту отримує...

 

Вручення атестатів. На екрані - дитячі фото випускників.

 

Вип: Ви знаєте, а мені шкода залишати цю казку. Тут було класно - разом з вами, моїми однокласниками.

Вип: Тут було класно і все зрозуміло -

         Школа, домівка, уроки, дзвінок.

         Тільки дитинство уже пролетіло,

         І у майбутнє ми робимо крок.

 

Вип: Казку дитинства ми тут залишаєм,

         З тими, хто прийде сюди після нас.

         А усім вам ми разом обіцяєм:

Усі:  Ви ще почуєте, друзі, про нас!

 

Вип: Чекайте, а як же Бастінда? Ми більше з нею не побачимося? Адже вона так хотіла перетворити нас на тарганів!

 

Виходить Бастінда

 

Б: А я думала, що ви вже  й не згадаєте мене, найпідступнішу, найхитрішу відьму Бастінду! Хоча моя хитрість і підступність вас не зупинила. Поважаю! Щоправда, якби не ці сентиментальні створіння... (жестом запрошує із-за лаштунків Чарівників): Ідіть, ідіть, цього разу ваша взяла!

 

Виходять Чарівники

 

Ч: А хіба ти ще не усвідомила, що добро завжди перемагає зло?

Б: Так, хоч перекваліфіковуйся! Затрималася я з вами, піду!

Вип: Ми будемо тебе згадувати!

Б: Коли будете читати казки своїм дітям, не забудьте про "Чарівника Смарагдового міста": там буду я, Бастінда! До зустрічі! (виходить).

 

Вип (до Чарівників): То це ви допомагали нам увесь час?

Ч: Так, ми не могли залишити вас у небезпеці. Хоча багато з чим ви упоралися самі.

 

Вип: І що ж далі?

Ч: Далі - нам час повертатися у казку. А ти, і ти, і ти - бери своє і йди!

Ч (разом): Щасливої дороги!

 

Фінальна пісня - "Бери своє і йди" ("Антитіла")

 

Бери своє і йди -

Великі кроки - великі й думки.

У долі не питай,

Твори її - і будеш знати, де рай.

І у життя іди,

Буде важко, але ти іди.

За нами - школи роки,

Над нами - сонце і срібні мости.

 

 Буде удача хай із нами,

 Шаленими вітрами нас доля несе.

Дайте дорогу, не питайте, для чого,

 І любіть нас такими, як є.

 

Бери своє і йди,

Великі кроки - великі й думки.

Що знаєш - то знай,

Що буде далі - у себе питай.

Майбутнє прийде,

Старе забуде і нове знайде.

А ти життя не марнуй

І сам собі своє щастя будуй.