Сценарій випускного вечора "Як козаки знання шукали"

ВИПУСКНИЙ ВЕЧІР

ЯК КОЗАКИ ПО ЗНАННЯ ХОДИЛИ

 

Святково прикрашена сцена, на сцені — столик для атестатів. Звучить музика.

На екрані — заставка: кілька  колективних фото випускників на фоні школи, у класі, на спортмайданчику тощо і відповідний напис

 

Відлетіли літа, як птахи,
Відшуміли снігами і грозами.
І дівчатка  малі, й  хлопчаки
Стали зрілими, стали дорослими.

І тепер, відлітаючи вдаль

У життя із новими світаннями,

Світлу нам подарують печаль

Із надією і сподіваннями.

 

І всміхнеться ясна далина -

Їхні славні звучать імена!

 

Зустрічайте! (імена випускників)

Випускники виходять на сцену у супроводі індивідуально підібраної мелодії.

 

Натхненна, світла, урочиста мить,

Ця сцена — п'єдестал учнівський слави.

Випускники! На вашу честь звучить

Славетний Гімн вкраїнської держави!

 

ГІМН УКРАЇНИ

 

 Для привітання та вручення атестатів про повну загальну середню освіту випускникам _____________________________  року на  сцену запрошуються директор ______________________________________

 

Вихід під музику.

ВРУЧЕННЯ АТЕСТАТІВ

 

СЛОВО ДЛЯ ПРИВІТАННЯ  - ГОСТЯМ

Вип ( із жалем): І що — ми більше не учні?

Вип (із радістю): Ура! Ми більше не учні!

Вип (із жалем): Цей документ — кінець дитинства і початок справжнього дорослого життя?

Вип (із радістю): Цей документ — кінець дитинства і початок справжнього дорослого життя!

 

Випускники співають “Ріка-печаль”

Д: Там, де для нас дзвінок дзвенів — тепер порожній клас,

Х: І ні у кого з вчителів діла нема до нас!

Д: Там залишились назавжди наші шкільні роки,

Х: Нас не заманите туди — ми вже випускники!

 

Д: А колись навчання тут текла ріка,

З самого світання -  чиста і стрімка.

Х: З самого світання спокою нема -

Вся весна — навчання, осінь і зима.

 

Д: Там, де навчались я і ти - там інші зайдуть в клас...

Х: Тепер туди не треба йти — небо почуло нас!

Д: Школа не жде тебе й мене, на жаль, на жаль, на жаль -

Прощальними вечором майне наша легка печаль.

 

Усі: Бо колись навчання тут текла ріка,

З самого світання -  чиста і стрімка,

З самого світання — чиста і стрімка

Нашого навчання тут текла ріка!

 

Заходять двоє хлопців із квітами в руках

 

Вип: О! “Пророков нет в отечестве своем!..» Дівчата, здається, ваші залицяльники!

Вип: А третій де?

Вип: А третій на турніку висить, щоб підрости!

 

Випускники-хлопці демонстративно відвертаються і відходять убік, але продовжують спостерігати за дівчатами

 

1-й Хл: Машо, вітаю тебе із закінченням школи! (дарує квіти, Маша дякує, легкий кніксен)

2-й: А я вітаю тебе, Юлю! (квіти,  Юля дякую легким кивком головою)

 

Вип: О! А ось і третій — козак Артур Смерека!

 

Із-за лаштунків спиною до сцени виходить 3-й Хлопець у шароварах і вишиванці, з квітами в руках, завершуючи розмову з  кимось за лаштунками

 

3-й: Ой-ой-ой! Дуже смішно! Зате все дихає — ось, подивись! (тріпає шаровари; повернувшись і поправивши вишиванку, підходить до Юлі К., зітхає, змірявши очима її зріст, трохи відходить і простягає квіти) Вітаю тебе, Юлю, із закінченням школи!

Юля: Дякую! (бере квіти)

 

Вип. із сантиметровою стрічкою в руках обходить Юлю і Артура, вимірюючи зріст

 

Вип: Артурчику, ще трохи повиснеш на турніку — і ласкаво просимо до нашої Юлі залицятися!

Юля: (дивлячись зверху вниз на однокласника): Хто б казав!

 

Вип. , почухавши потилицю, відходить

 

Дівч:: Артуре, а це у тебе сценічний одяг, чи уже повсякденний?

А (гордо): Так одягалися козаки, а я — нащадок козака!

Дівч: А що ти знаєш про козаків?

А: Ну, вони були хоробрими, відважними...

Дівч: Сміливими, безстрашними, рішучими, відчайдушними. Артурчику, а яка у тебе оцінка з історії?

А: Ну, шість...

 

Хлопці підсміюються, але дівчата дивляться на них запитально, і ті знічуються

 

Дівч: А з фізики? А з англійської? (Артур відповідно реагує)

Дівч (до Хлопців): А у вас набагато краще? (1-й чухає потилицю, 2-й знизує плечима)

Дівч: Ех ви, козаки!

Дівч:. до усіх хлопців): А козаки, хлопці, були людьми освіченими! (до Артура) Тож дякую за квіти, та все ж таки треба ще трішечки дістати знань!

А: (рішуче) А що ж? І піду, і дістану! (виходить)

Дівч: (до Хлопців) Чого стоїмо, кого чекаємо?

Дівч: Уперед, по знання! Чи ви не козаки?

Хл.: Як це? Звичайно, козаки! Гей, Артуре, зажди! (доганяють)

Дівчата: Щасливої дороги, козаки!(“махають хусточками”)

 

Вип: Слухайте, хлопці, а ми що, так і будемо спокійно спостерігати, як якісь зайди до наших дівчат залицяються?

Вип: А ходімо за ними — подивимось, як вони знання добуватимуть. (багатозначно): Може, допоможемо чимось!

Вип: Тільки треба знати, куди вони прямують, щоб випередити!

Вип: Скануємо дані їхнього навігатора — і все!

Усі згоджуються.

 

Дівч: А мені теж цікаво подивитися!

Дівч: То хто нам заважає? Ходімо!

Звучить заставка з мультфільма про козаків.

Випускники театральним жестом показують на екран і виходять за лаштунки.

На екрані — заставка - “Як козаки по знання ходили” і картинка з мультфільма

Відео — козаки пливуть у Грецію.

На сцену виходять Хлопці — Козаки — усі у вишиванках і шароварах.

Звучить композиція “Сіртаки”

З'являються Олімпійські Боги -  випускники. Вони зайняті кожен своєю справою, не звертають у ваги на козаків.

 

1-й К: Доброго дня у вашій хаті! (ніхто не реагує)

2-й: Глухі вони, чи що?

3-й: (насторожено) А може, це привиди безтілесні?

1-й: Сам ти привид! Це Боги олімпійські.

2-й: Ану, давай нашу трембітку! Зараз ми їх від сплячки розбудимо!

3-й біжить за лаштунки, виносить трембіту

2-й: (бере трембіту і дме Зевсу у вухо)

 

Зевс (повільно і спокійно повернувши голову до Музи):

Музо, скажи мені зараз швиденько про того,

Хто на священнім Олімпі порушує спокій?

Хто про безпеку не дбає свою, нерозумний?

Хто розгнівить не боїться великого Зевса?

 

1-й: Та нікого ми не збираємося гнівити!

2-й: Ми просто хочемо, щоб ви поділилися з нами  своїми знаннями!

Зевс (не звертаючи уваги на Козаків):

Музо, я в гніві! Скликай всіх Богів терміново, ( Муза махає рукою, усі Боги швидко підходять до Зевса, стають півколом)

Виникли в нас на Олімпі нагальні питання:

Троє істот нерозумних, нікчемних, нахабних

Хочуть, щоб ми поділились своїми знаннями!

 

3-й: А що ж тут такого кримінального?

 

Б: Довгих 11 літ ми знання здобували!

Б: Сонця не бачили — все за комп'ютером чахли!

 

1-й: За комп'ютером?

 

З: Неук! (з притиском, дивлячись на попереднього оратора): Метафора це!

Б: Ми вже скелю обгризли, ту, що гранітом науки назвали раніше!

Б (подає шматок каменюки) Ось, для нащадків іще залишилося трохи!

 

2-й: Та навіщо нам ця каменюка?

 

Б: Дар ти не хочеш від Зевса прийняти, невдячний?

Б: Наша святиня — науки граніт! ЇЇ гризли

Всі покоління — і вам не завадить погризти.

 

3-й: Я сумніваюсь, що, з'ївши оцю каменюку,

Станемо ми ну хоча б на отак! (показує на пальцях) розумніші!

 

1-й: А от проблеми із травленням нам не минути!

 

Б: Ба, вже гекзаметром чешуть, невдячні прибульці!

 

2-й: Ми так і не зрозуміли — ви поділитеся з нами знаннями?

 

Б: Все, що надбали гіркими своїми сльозами,

Ночі не спавши — усе задарма вам віддати?

 

3-й: А що ви хочете навзамін?

 

Зевс: Із-за далеких морів на хвості нам сорока

Звістку принесла, що три нерозумні прибульці

Будуть шукати знання, щоб дівчат здивувати.

Тож щоб отримати знань необхідних дещицю, (трохи подумавши)

Муз наших славних спочатку чим-небудь здивуйте!

 

(Козаки тихенько радяться)

 

1-й: Було б кого дивувати!

2-й: Мумії якісь, а не Музи!

3-й: Наші дівчата у сто разів кращі!

1-й: Чим же їх здивувати?

2-й (змовницьки): Артуре, мені здається, що по-справжньому їх можеш здивувати тільки ти!

3-й: А чому я?

2-й: Музи — жіночої статі?

3-й: Ну, жіночої...

2-й: Ну то варто тобі тільки заспівати — і все!

1-й: Точно, Артуре! А ми тобі поможемо!

3-й (із сумнівом) Так цим же “Смереку” не заспіваєш — он які серйозні, аж страшно дивитися!

1-й: А ти їм (подумавши) — попурі!

3-й: Ну добре, спробую... Але ж ви допомагайте!

1-й і 2-й роблять заспокійливі жести. Артур бере бандуру, співають з Музами

 

Коз: Несе Галя воду, коромисло гнеться,

За нею Іванко, як барвінок, в'ється.

- Галю ж моя, Галю, дай води напиться...

Музи: Ти здала контрольну, дай хоч подивиться...

 

 

Коз: Місяць на небі, зіроньки сяють,

Тихо по морю човен пливе.

Музи : Хлопці й дівчата твори складають,

Вчитель читає — серденько мре!

 

Коз: Ніч яка місячна, зоряна, ясная,

Видно, хоч голки збирай...

Музи: Вийди, коханая, винеси фізику -

Тести списать мені дай!

 

2-й: Виявляється, древньогрецькі Музи знайомі з українським фольклором! Цікаво...

 

Муза: Тільки у міфах ми всі народились Богами,

Музами, тими, що кожен талант надихають.

А у житті — перш, ніж музою стати, чи Богом -

Треба навчатись, старанно знання набувати.

 

1-й: Хто ж вас навчав, хто знання вам давав від початку?

 

М: Наша верховна Богиня, найперший наставник.

Зевс: Їй навіть Зевс уклонитись сьогодні готовий

І олімпійські усі небожителі також!

 

Випускники показують на екран. Відео — Н.Я., перша вчителька

 

Б: Нашій Богині лавровий вінок ми даруєм,

тим визнаєм її владу над нами довіку!

 

Спускаються до зали, одягають на голову Н.Я. лавровий вінок

 

1-й: Ну що ж,хлопці, нам, напевно, не варто затримуватися. Дякуємо!

Боги: Приходьте ще!

2-й: Бач, і гекзаметри свої забули, жлоби нещасні. Вони ж ніяких знань нам не дали!

1-й: Нічого, не святі горшки ліплять. Далі помандруємо, може, десь більше пощастить.

3-й (до Богів) До побачення, чемпіони олімпійські!

Б: (велично) Хай вам щаслива простелеться далі дорога!

Козаки виходять

 

Вип. (знімаючи з себе простирадло): Ух, здається, здихалися!

Вип: Цікаво, куди вони далі помандрують?

Вип: А не треба довго думати, треба за ними йти.

Усі: Ходімо, ходімо...

 

Виходять

Відео — козаки пливуть до Єгипту.

Випускники швидко готуються до зустрічі — перевдягаються, розміщуються на сцені.

Біля Піраміди — Фараон. Один Вип. “малює” з нього портрет; кілька  - переписувачі з пергаментом і пензлями; один сидить з барабаном і дрімає.

Заходять Козаки

 

2-й: Доброго здоров'я!  (уклоняючись і знімаючи шапку) Хто тут у вас головний?

 

Вип. (зачудовано): Що це? Я чую мову, подібну переливам срібної флейти, шелесту зеленого листя у піщаній пустелі! Ви чужоземці? З якої дивної країни ви прибули сюди?

 

Той, що з барабаном, прокидається, дивиться на годинника і б'є у барабан.

Усі кидають свої заняття, здіймають руки догори і хором промовляють:

 

О Ра, ти полонив усі народи світу,
Ти міцно їх зв'язав любов'ю свого серця.
Для нас ти — небожитель недосяжний.
Ти світло життєдайне щедро ллєш
На землю. Кожен день життя людей —
То слід ноги твоєї.

 

Усі повертаються до своєї роботи

 

Вип: То звідки ж наші сонцесяйні гості?

 

1-й: Ми прибули з України. Мандруємо, аби здобути знання.

 

Вип: О, ви на правильному шляху. Наш Фараон — втілення мудрості, хай продовжать небеса літа його, хай буде багаточисельним сімейство його, хай буде благословенним кожен день його...

3-й (перебиває) А поговорити з ним можна?

Вип: (повернувшись до Ф.) О божественний і найясніший повелителю, хай продовжать небеса літа твої, хай буде багаточисельним сімейство твоє, хай буде благословенним кожен день твій...

2-й: Тут треба рішуче діяти! (до Ф.) Вельмишановний Фараоне!

Ф: (велично) Хто посмів  турбувати мою світлість?

Вип: О благородний повелителю, нащадку славного роду фараонів єгипетських, з далекої Вкраїни прибули до володінь твоїх ці достойні люди...

 

 

 

Той, що з барабаном, прокидається, дивиться на годинника і б'є у барабан.

Усі кидають свої заняття, здіймають руки догори і хором промовляють:

 

О Ра, ти полонив усі народи світу,
Ти міцно їх зв'язав любов'ю свого серця.
Для нас ти — небожитель недосяжний.
Ти світло життєдайне щедро ллєш
На землю. Кожен день життя людей —
То слід ноги твоєї.

 

2-й: З глузду вони з'їхали, чи що?

1-й: Та ні, то у них звичай такий.

3-й: Так ми з їхніми звичаями звідси до ранку не виберемося!

 

Усі повертаються до своєї роботи

 

Ф: І за чим же ви прибули?

Вип: О натхнення очей моїх, насолода душі моєї, хай продовжить небо дні і ночі твої...

2-й ( не витримуючи) За знаннями! Ми прибули за знаннями!

Ф: (підвівши догори вказівний палець)  Наша мудрість — у цих пергаментах (показує рукою)

 

 

 

Той, що з барабаном, прокидається, дивиться на годинника і б'є у барабан.

Усі кидають свої заняття, здіймають руки догори і хором промовляють:

 

О Ра, ти полонив усі народи світу,
Ти міцно їх зв'язав любов'ю свого серця.
Для нас ти — небожитель недосяжний.
Ти світло життєдайне щедро ллєш
На землю. Кожен день життя людей —
То слід ноги твоєї.

 

2-й: Слухайте, це якесь божевілля!

1-й: Нічого не поробиш: у чужий монастир зі своїм уставом не ходять.

 

Усі повертаються до своєї роботи

 

3-й: А можна у вашу мудрість хоч краєчком ока зазирнути?

Ф. киває головою, 1-й і  3-й схиляються над пергаментом, переглядаються і піднімають пергамент, показуючи глядачам, чухають потилиці. 2-й тим часом ховає барабан, сівши на нього і прикривши жупаном.

1-й: От тобі й набралися мудрості.

3-й: І як вони його читають? Це ж абракадарба якась!

 

Той, що з барабаном, прокидається, дивиться на годинник, починає шукати барабан, метушиться. 2-й сидить на барабані, поправляючи жупан.

 

Вип: О найясніші гості! Чи задоволені ви мудрістю нашого сонцесяйного повелителя, хай продовжать небеса дні і ночі його...

1-й: (перебиваючи) Задоволені, задоволені — хай буде благословенним сімейство його, хай продовжаться літа його і все таке інше!

 

3-й: (уклонюяючись і задкуючи) Залишайся здоровим, о натхнення душі моєї...

 

Усі козаки виходять

Той, що з барабаном, угледівши його, хапає і б'є.

 

Вип: (стягуючи з голови чалму чи повязку) Та досить уже! Противник нейтралізований.

Бараб-к: (ображено)  Ти сказав кожні три хвилини бити — я і б'ю.

Вип. безнадійно махає рукою

Ф: Класно ти їх одшив! Де тільки слів стільки знайшов?

Вип: А я, між іншим, уроки мови і літератури не прогулював!

Вип: А Надія Петрівна завжди нас навчала, що наша мова мелодійна, красива і багата на синоніми. Ось і знадобилося!

 

Випускники стають на середину сцени

 

Вип: Тож ми сьогодні тільки можемо сказати Надії Петрівні — нашому улюбленому учителю і класному керівнику: (говорять по рядочку)

 

Хай продовжить небо Ваші дні і ночі,

На сто літ зозуля щастя напророчить,

Хай у Вас здійсняться всі бажання й мрії.

Ви для нас — натхнення, Ви для нас -  Надія! (усі)

 

На сцену під музику виходить класний керівник Чашка Н.П.

Вітання

 

Вип: Так, куди налаштований навігатор наших козаків?

Вип: Вони прямують... до Франції.

 

Відео — козаки пливуть до Франції. Ейфелева вежа

Випускники швидко готуються до зустрічі

 

Вип: Хто що пам'ятає про Францію?

Вип (замислившись): Ну, Ейфелева вежа, “Три мушкетери”...

Вип: “Три мушкетери”... Чудово! Ти - Д'Артаньян, ти — Констанція Бонасьє, дівчата — зорієнтуєтеся по ситуації, а ми — мушкетери його Величності короля Франції!

 

Випускники одягають капелюхи, дівчата беруть віяла

Відео — козаки обнімаються з французами

Козаки виходять на сцену

 

Вип: Бонжур, месьє! Бачу, ви чужоземці. Що привело вас до Франції?

1-й: Та ось, мандруємо по світу у пошуках знань.

Вип (з лукавістю) І, напевно, усе заради прекрасних дам? (дівчата закриваються віялами)

2-й: Так, заради них. А ви звідки знаєте?

Вип: Усі подвиги здійснюються заради прекрасних дам.

3-й: Тільки щось нам не щастить. У Греції були, в Єгипті — ні з чим поїхали. Може, хоч у вас   чогось навчимося.

Вип: Благородна ідея! Тільки розумієте, саме зараз ми зайняті і не зможемо приділити вам достатньо уваги (робить знак усім)

Усі: Ах, на жаль, на жаль!

1-й: Так може, ми вам допоможемо, а ви — нам?

Вип: О, у нас делікатна справа: наш Д'Артаньян готується до весілля. Він щойно привіз королеві діамантові підвіски, тож вона у нагороду дала дозвіл на його весілля з Констанцією Бонасьє. А весілля — це такі клопоти, такі клопоти!

 

Дівчата співають “У кохання,  як в пташки, крила...»

 

Що вдягати і що взувати, який замовити макіяж?

Ламбрекени, вазони, квіти — подумать треба про антураж? (Усі “записують”)

Про усе треба нам подбати — чи всі продукти на кухні є?

Що найперше на стіл подати?

 

К: Звісно, сало... (усі роблять круглі очі) і олів'є!

 

Дівчата ледве не непритомніють. Усі обмахують їх хусточками

 

1-й (до дівчат): Ви чудово співаєте. Але у мене дивне відчуття, що я вже десь чув ці голоси...

2-й: І у мене якесь... дежавю.

 

Дівчата збентежено переглядаються

 

3-й: Здається, хлопці, нам і тут робити нема чого. (1-й і 2-й згоджуються; 3-й до випускників): А вам я так скажу щодо весілля: у нас в Україні такий порядок — як батько скаже, так і буде! На цьому й бувайте!

 

Козаки виходять

 

Вип (до дівчат): От тобі й маєш — вас ледве не упізнали!

Вип: Ваші залицяльники, як виявилось, не такі уже й лопухи!

Вип: А ви чули: у нас в Україні як батько скаже, так і буде! Круто!

Вип: Так це правда. І ми без наших батьків нічого у цьому житті ще не варті.

Вип: Найтепліші слова нині — тільки для вас,

І для вас все навколо співає.

Вип: Ви у цьому житті найрідніші для нас,

Вас на сцені своїй зустрічаєм!

 

Батьки виходять на сцену

 

Мама: От у чому наші діти праві, то це у тому, що у нас як тато сказав, (тато гордо розпростує плечі) так по-маминому і буде! (тато знічується)

 

Вип: Середньостатистична українська родина. Ранок. Мама іде на роботу раніше за всіх.

 

Усі виходять за лаштунки. На сцені — стіл з тарілками і виделками, два стільці.

Біля столу — два портфелі

Мама фарбує губи, збирається на роботу

Діма, заспаний, сідає за стіл, починає “переключати” пультом телевізійні канали

 

Мама: Хлопці, я побігла на автобус. Дімо, не спізнюйся у школу. Поснідай! (Діма робить нещасний вираз обличчя) Я сказала: поснідай! Сергію!

 

Виходить Тато у фартусі, через плече — рушник, руки — у борошні

 

М: Закінчиш готувати омлет — розбуди Ніку, перевір портфель, заплети. І щоб усі поснідали! (Діма закочує очі під лоба, мама дивиться у гаманець) Ой, у мене  гроші скінчились. Сергію, дай гривень 400.

Т (здивовано): Навіщо стільки?

М: На манікюр, на зачіску, на косметику!

Т (іде по гроші, бубнить): А мені повезло — я одразу красивим народився!

М:  Що ти там бубниш? Повертайся швидше, я на автобус спізнююсь!

 

Тато дає гроші, мама швидко виходить, Діма полегшено зітхає

 

Т: Наша мама — як інспектор ДАІ — усього наговорить, гроші відбере, настрій зіпсує, а ти ще і винен!

 

Діма усміхається, клацає пультом

 

Т (гукає за лаштунки): Ніко, вставай, умивайся — і снідати! (до Діми) Ти вивчив географію, чи знову двійку принесеш? Що вам задавали?

Д (неохоче): Вивчити все про Панамський канал.

Т: Вивчив?

Д: Що я можу вивчити? Наш телевізор цей канал не ловить!

Т: Ніко, снідати!

 

Виходить Ніка. Вона у шкільній формі, але не заплетена, в руках — заколка у вигляді кошичка, який надягається на зібране у вузлик волосся.

 

Тату, мене ще треба заплести!

 

Тато зачісує дівчинці угору все волосся,  помічає, що омлет горить, однією рукою “перекидає” омлет, другою тримає зачесане волосся. Дівчинка повертається навколо своєї осі, волосся закручується, тато закінчує “причісування”, скрутивши вузлик і закріпивши заколкою. Дівчинка сідає за стіл, неохоче копирсається у тарілці

 

Доню, ти таблицю множення на чотири вивчила?

Н: Вивчила, тату.

Т: Скільки буде два помножити на два?

Н: Чотири!

Т: Молодець, ось тобі чотири цукерки!

Н: Якби знала, сказала б, що 16!

Т: Ніко, їж омлетик! Ну, за маму, за тата, за братика!

Д: Якщо їсти за маму, за тата і за братика, то уся сім'я залишиться голодною! Бувайте, я побіг! (швидко виходить, узявши портфеля)

Н: Я теж побігла, татусю! Омлетик дуже смачний! Котику сподобається! (виходить з  портфелем)

Т (знесилено опускається на стілець, пробує омлет, кривиться, відсуває тарілку, бере пульт і починає переключати канали) І що та географічка задає: Панамський канал же дійсно не ловить!

Виходять усі батьки і випускники

 

Б: Вітаєм, вас, діти, а серце щемить:

Ви вчора були малюки,

А зовсім вже скоро — одна лише мить -

Скінчаться дитинства роки.

 

 

Б: Яким воно буде, ваше життя? 
Повне звитяг і дерзань?
Чи буде у ньому багато сміття,
Чи буде у ньому печаль?

 

Б: І хочемо часу сказать: зупинись,

Дай ще раз ці роки прожить!

Та вже ваші мрії злетіли увись,

Тож хай вам в житті пощастить!

 

Б: Дорогі наші діти, усі наші найкращі побажання ми склали у цей горщик.

Поклали вам у нього жита, щоб веселіше , радісніше вам стало жити. 
Та трохи гороху, щоб багатіли потроху. 
Вкинули вам і квасолі для гарної творчої долі. 
Додали і часнику, щоб усім ви були до смаку. 
Та ще мірочку вівса, щоб частіше збиралася шкільна родина вся. 

І пшениці насипали жменьку, щоб до нас приїжджали частенько!
Цей символічний горщик і рецепт передаємо на збереження вам, бо коли ви наступного року зберетеся, у ньому можна буде і кашу зварити, недарма ж вас на все життя будуть називати однокласниками-однокашниками. (передають горщика дітям)

Усі: Щасти вам!

Діти: Дякуємо!

 

Батьки ідуть до зали

Звучить пісня “Я бажаю вам сонця і миру”

Випускники дарують мамам квіти і виходять за лаштунки

На сцену виходять Козаки

3-й: Я вже й утомився. Важке це діло — знання добувати!

2-й: Найгірше те, що ми нічого і не добули. І де ці знання шукати?

1-й: Здається, я знаю, де!

2-й і 3-й (безнадійно) Де?

1-й: Вдома! У нашій рідній школі, у наших учителів!

3-й: Так ми що, дарма півсвіту об'їхали?

1-й: Чому дарма? Ми багато побачили, досвіду набули. А досвід ніколи не зайвий. Але знання, здається, найкраще добувати вдома!

2-й (поплескуючи 1-го по плечу): Ти правий, друже! І чому ми одразу до наших учителів не звернулися? Скільки часу втратили!

3-й: Але ж у наших учителів зараз відпустка. Відпочивають, мабуть, від нас, природою милуються, віночки плетуть...

Відео — дівчата на лузі у віночках ( “Як козаки наречених визволяли”)

 

1-й: Нічого, наші учителі ніколи нам не відмовлять. То що — додому?

2-й і 3-й: Додому!

 

Козаки виходять за лаштунки.

На сцені — випускники

 

Вип: Ну що, де наші друзі-козаки? Що показує наш навігатор?

Вип (дивиться на навігатор): О, оце сюрприз! Вони прямують додому!

Вип: Зустрінемо!

 

Випускники виходять за лаштунки

На сцені — учителі-жінки в українських костюмах

 

У: Нарешті відпустка!

У: Відпочинемо хоч трохи від тих двієчників!

 

Звучить піратська музика, на сцені - двоє піратів

Мотузкою закручують учителів і “тягнуть” за лаштунки

Одразу на сцену вибігають Козаки, відсапуються

 

1-й: Ех, не встигли! Пізно ми їх помітили!

2-й: І що тепер буде? Наших учителів украли!

 

Заходять випускники

 

Вип: Ну що, горе-залицяльники, дістали знань?

Вип: Яка погода у Греції?

Вип: Що цікавого пишуть у пергаментах?

Вип: Чи гарно співають француженки?

 

2-й: Ми здогадувалися, що це були ви... та вам за це треба пики начистити!

3-й: Правильно!

1-й: Заждіть, не до того зараз. (до випускників): А ви вчасно! Учителів украли!

Вип (глузуючи): Ну звичайно, украли! Знань немає, то значить, і учителів їхніх украли!

2-й: Даремно смієтеся. Наших (і ваших, до речі, теж) учителів справді украли.

Вип: Хто?

3-й: Джек Горобець і його компанія!

Вип: А ви не вигадуєте?

 

Козаки починають активно жестикулювати, розповідаючи

Відео — пірати викрадають дівчатами

Вип: От так історія! І що ж тепер робити?

Вип: Треба учителів визволяти, як же наша школа без них?

Вип: То уперед, швидше! (швидко виходять)

Козаки разом: А ми? Стійте! (доганяють)

 

На сцену Джек Горобець і його компаньйон “витягують” зв'язаних учителів

Розплутують, ледве не стукнувшись лобами

 

Д: Ну що, вельмишановні учителі, страшно?

Уч: Та не так страшно, як дивно!

Уч: І, здається, ми з вами уже зустрічалися.

Д: Звичайно, зустрічалися! У мене навіть залишилися дуже зворушливі спогади про наші зустрічі (мрійливо): Наприклад, ми з вами вчили алфавіт! Ніколи його не забуду!

 

Учителі переглядаються

 

Д (до компаньйона): Неси мерщій оту абетку! (до учителів): Повторення! Усього лише повторення, шановні! (до глядачів) Отже, вашій увазі — сучасний учительський алфавіт!

 

Джек киває компаньйону, той бере літеру, називає її, Джек коментує

 

К: А!

Д: Ах, подивіться, хто прийшов!

К: Б!

Д: Будь людиною — виплюнь жуйку!

К: В!

Д: Ви коли заспокоїтесь?

К: Г!

Д: Горе ти моє, де твій зошит?

К: Д!

Д: Давай щоденник, двієчнику!

К: Е!

Д: Екзамени на носі!

К: Є!

Д: Євгене, скільки можна розмовляти?

К: Ж!

Д: Жаль, що ваші батьки постійно зайняті!

К:З!
Д: Знову курив під школою?

К: І!

Д: І де ти взявся на нашу голову?

К: Ї!

Д: Їхали-їхали — і приїхали!

К: К!

Д: Коли все це скінчиться?

К: Л!

Д: Люди ви чи не люди?

К: М!

Д: Мене послухайте!

К: Н!

Д: Не треба мене заспокоювати!

К: О!

Д: О боже мій!

К: П!

Д: Просто геніально, що ти прийшов на мій урок!

К: Р!

Д: Розвернись — дошка праворуч!

К: С!

Д: Сядь і не нервуй мене!

К: Т!

Д: Тобі не соромно?

К: У!

Д: У кого дзвонить мобільний?

К: Ф!

Д: Феноменальна відповідь!

К: Х!

Д: Хто забрав крейду?

К: Ц!

Д: Це зошит з алгебри чи ганчірка?

К: Ч!

Д: Чия шпаргалка?

К: Ш!

Д: Шикарна зачіска!

К: Щ!

Д: Щоденник на стіл!

К: Ю!

Д: Юлю, де твоя спідниця? Це — спідниця?

К: Я!

Д: Я пішла по директора!

 

Чується музика, Джек бере підзорну  трубу, дивиться

 

Д: О, вдячні учні поспішають на допомогу своїм учителям!

К:  (бере у Джека трубу і теж дивиться) От диваки! Одинадцять років із них знущалися уроками, контрольними, чергуваннями, а вони дивись як поспішають! ( до учителів) І нащо ви їм?

Уч: Напевно, розуміють, що знання, отримані у школі — це основа їхньої успішності у житті!

Д: Ось зараз ми їх, успішних, гарненько пужнемо!

 

Джек дістає іграшковий пістоль

На сцену вибігають випускники. За ними — козаки

Зупиняються

 

К (глузуючи): Поглянь, Джеку, а вони не самі, а з помічниками!

Д (наставляючи пістоль): Проходьте, проходьте, гості дорогі!. Така чисельна делегація! Чим зобов'язаний?

Вип: Негайно звільніть наших учителів!

Д: Невдячні! Та ми звільнили вас...від них!

К: Адже це вони примушували вас вчити уроки, писати твори замість ганяти у футбола чи зависати і Інстаграмі!

Вип: Вони дали нам знання!

Д: Теж мені, скарб! Що з цих знань: золото? Срібло?

Ю.К. (виходить наперед): І золото!

М: (виходить наперед) : І срібло!

 

Джек із компаньйоном вражені медалями

Джек опускає пістолет, а потім оговтується і наставляє пістолет на дівчатами

Д: А якщо я це золото і срібло у вас просто  відберу? Допоможуть вам ваші знання?

 

Наперед виходять Козаки

1-й: Ми допоможемо!

Д: Колоритні персонажі. Ну що ж, спочатку нейтралізуємо вас! (посміхається і наставляє пістоль на козаків)

 

1-й: Хлопці, а згадаймо бойовий гопак!

 

Звучить гопак. Під цю композицію козаки і пірати виконують рухи, під час яких  пірати зазнають “ударів” і падають

 

Вип: Нічого собі гопачок!

Уч: Ну, хлопці, вразили!

3-й: Та ми заради вас готові будь з ким позмагатися!

Уч (усміхаючись): Так уже і заради нас!

2-й: Звичайно, заради вас. Ми півсвіту обійшли у пошуках знань, а повернулися у свою рідну школу.

Уч: А хтось недавно говорив, що йому знання не потрібні.

3-й: Ми дуже помилялися. Знання нам потрібні, і навіть дуже.

Вип: Їм просто перед дівчатами соромно, от вони і вирішили знань пошукати.

Уч: А це і непогано.

 

Джек із компаньйоном підводяться, крекчучи

 

Вип: О, здається, наші друзі оговтуються!

Д (випробовуючи рухомість нижньої щелепи): А скажіть, шановні, а ми теж можемо отримати знання?

Вип: А вам навіщо?

Д: Здається, добувати золото знаннями значно безпечніше, ніж розбоєм.

Уч: Ласкаво просимо на повторний курс навчання!

Д (до козаків): Мир?

Козаки (тиснучи руку Джеку і К): Мир! (до дівчат): Ми обов'язково повернемося! Зі знаннями!

Дівчата: Чекатимемо!

 

Учителі, Джек із компаньйоном і Козаки виходять за лаштунки

 

Вип (услід усім, хто виходить) Подивимося після канікул, як ви будете вчитися!

Вип: Подивимося уже не ми.

Вип: Подивляться усі, хто залишається: наші учителі, наші молодші друзі.

Вип: А у нашій шкільній історії ми за кілька хвилин поставимо крапку.

Вип: Але поставимо її тільки для того, щоб з великої букви почати нову сторінку нашого життя.

Вип: Завтра стрінем на світанні

Сонця ясен схід.

Ляже в буйнім квітуванні

Перед нами світ.

Закружляє нас з тобою

На прощання вальс.

Рідна школа із любов'ю

Проводжає нас.

 

 

ВАЛЬС

Вип: Життя наче потяг. Зупинка під назвою «Школа»,
А потім чекає на нас невідомий маршрут.
Прощання щемке. І розчулені очі довкола:
Ми підемо далі, а ви залишаєтесь тут.

 

Вип: За роки шкільні нам чимало вдалося пізнати:
Кохання і дружбу, і радість, і відчаю тиск.
Гадаємо ми, що навчили ви нас відрізняти,

Де щедрість і вірність, а де тільки зовнішній блиск.
 

Вип:Дороги в майбутнє…Колись і вони завертають.
Відчиняться двері – ми рідний побачимо клас.
Тут нас зрозуміють, розрадять і завжди чекають,
Бо школа ніколи не зможе забути про нас.

 

 

ФІНАЛ - “ВИПУСКНИЙ” СКРЯБІНА