Сценарій випускного вечора "Ніч у ліцеї"

СЦЕНАРІЙ ВИПУСКНОГО ВЕЧОРА

НІЧ У ЛІЦЕЇ

Зала святково прикрашена. Звучить музика. У запису - слова

 

Збуваються сьогодні світлі мрії,

І літо ніжно обійма за плечі.

В очах у кожного - і радість, і надія,

Тут випускний шкільний останній вечір...

 

 

Зацікавлена зала затихла в чеканні.

Ось вона - неповторна,хвилююча мить!

наші учні найстарші на бал свій прощальний

Невпізнанні, блискучі, йдуть, щоб всіх підкорить!

 

На сцену запрошуються випускники Оскільського ліцею_____  року!

Випускники під музику виходять на сцену.

 

Вип:  Шле сонце з висоти промінчики ясні,

           Чекає атестат - шкільних років розв'язка.

           Попереду у нас - не звідані ще дні,

           Позаду - наче мить - шкільна щаслива казка.

 

 

 

 

Вип: Дуже швидко і так непомітно

         Вдаль дитинства пролинули дні,

         І майбутнього ще нам не видно,

         І позаду вже роки шкільні.

 

Вип: Вітаємо усіх на нашім святі,

          Воно і смутком, й радістю бринить.

          Це свято зустрічі і свято розставання,

          І майбуття прекрасна світла мить.

Вип: Дякуємо усім, хто завітав до нас на випускний вечір: усій нашій Оскільській громаді, рідним, друзям, гостям.

Вип: Щиро дякуємо нашим учителям!

Вип: Нашим рідним батькам!

Вип: Дякуємо тим, хто і в цю мить захищає країну  і кожного із нас на східних кордонах. Низько вклоняємося тим, хто поліг за  незалежність України у ході російсько-української війни.

Вип: Пишаємося і дякуємо нашим односельцям - ветеранам АТО. Ваша мужність - це приклад для кожного із нас.

 

Вип: Немає права схибити в житті,

         І це хвилююча для нас хвилина.

         Ми йдем в майбутнє - горді, молоді,

         І це на нас надіється Вкраїна!

 

Звучить Гімн України

За лаштунками: Для вручення атестатів про повну загальну середню освіту випускникам Оскільського ліцею ____ року на сцену запрошується директор ліцею Загоруйко Наталя Яківна.

Вручення атестатів

Після урочистої частини. Один із випускників закохано розглядає атестат. Усі звертають на це увагу.

Вип: Що це з тобою? Атестата ніколи не бачив?

 

Співають ("Я не вірю тобі" з репертуару О. Білозір); на екрані - фото

 

Я так довго його чекав,

Що не вірю очам своїм!

Я навчався: читав, писав,

Щоб нарешті він став моїм!

Ти нелегко мені діставсь,

Тим рідніший мені стократ!

Я не вірю, що дочекавсь

Мій зароблений атестат.

 

Я не вірю очам,

Я не вірю словам,

Та невже це не сон,

Та невже не обман?

Скільки в ньому тривог,

Скільки вивчених тем,

Про майбутнє думок,

У яке ми ідем.

В ньому аж одинадцять літ           (фото шкільні)

І надійний батьківський тил.        (фото - батько з ременем)

В ньому - втрачений апетит         (фото - за обіднім столом)

І незміряна втрата сил.                 (фото - у тренажерній залі).

А недоспаних в нім ночей!          (фото - на дискотеці)

А розв'язаних тестів у нім!           (фото - біля компа - стрілялки)

Він - утіха моїх очей,

Він - натхнення в серці моїм!

 

Вип: Чесно кажучи, я уже і не сподівався, що отримаю його.

Вип: Так би й було, аби ми  до світанку з усім   не впоралися!

Вип (до зали): Що, хтось іще не знає, про що мова? О, це надзвичайно цікава історія.

Вип: І вона заслуговує на те, щоб ви про неї дізналися!

Вип: А відбувалося усе так...

 

Розбігаються за лаштунки. На екрані - відео (записати заздалегідь)

 

ВІДЕО

Випускники заходять до класу, стомлено сідають на стільці. Хтось дивиться на годинник

Вип: Ого, уже восьма вечора! Але залу уже прикрасили, тож можна відпочивати.

 

Заходить випускник, тримає в руках цілий пакет із кольоровими кульками

 

Вип: Хто тут зібрався відпочивати? А кульки надувати?

Вип: Ой, точно, ще ж кульки...

Випускники беруться до роботи. Заходить завгосп

З-п:  Так, ви ще довго?

Вип (невдоволено): Судячи з усього, до ранку...

З-п: Що ж мені з вами робити? (дивиться на годинник)

Вип: Оксано Іванівно, ви йдіть, тільки ключа від школи залиште, ми вам його потім до поштової скриньки вкинемо.

З-п: Ну добре. Тільки тихенько тут, не бешкетуйте, а то усім дістанеться від директора. Тримайте (знімає ключа зі зв'язки, іде).

Вип: Прикольно! Прямо "Ніч в музеї"! (підходить до дошки, пише: "23.06.2018. Ніч в музеї" Другий перекреслює "в музеї" і пише "в ліцеї", третій вставляє "перед випускним". Звучить музика. Двоє випускників - хлопець і дівчина у святковому одязі. Дивуються.

 

Напис на екрані "Із цього усе й почалося"

Випускники виходять на сцену. У декого кульки в руках. На підлозі - кілька кульок. Оглядають один одного

Вип: Як це сталося?

Вип: І що це означає?

Вип: Це означає, що ми самі начаклували собі ніч у ліцеї. Ось (піднімає з підлоги записку) : "Ласкаво просимо до участі у квесті "Знайди атестат".

Вип: А наше вбрання? Це ж для випускного!

Вип: Саме так (читає далі): " Протримаєтесь до ранку - буде атестат і випускний. А якщо ні - вбрання зникне, атестатів не буде!"

Вип : Чудово! (іронічно) Татусю, мамусю, не хвилюйтесь про витрачені гроші: я ж усе-таки один раз одягнув ці брюки. А на більше ми і не домовлялися.

Вип: А мені подобається! Це ж так класно: нарешті наша школа стає місцем пригод, хоча б на одну ніч!

Таємнича музика

 

Ціла ніч у ліцеї - темна і чарівна,

Чари ночі цієї ми відчуєм сповна.

І немає бажання повернути назад,

Нас так вабить світання...

(Один): А мене - атестат!

 

 

 

Усі співають ("Ми маленькі діти"  з "Пригод Електроніка")

 

Нам завжди всі говорять: дорослішати час,

Попереду дороги життєві ждуть на вас,

Серйозними ставати давно уже пора,

Майбутнє обирати - ви вже не дітвора!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

А нам до душі пригоди,

Ми скажемо по секрету:

Нам дайте лише опору,

Ми перевернем планету!

 

Так швидко пролетіли усі роки шкільні,

Ми раптом зрозуміли, що справді не малі.

Але цієї ночі ми знову дітлахи,

Простеляться на ранок щасливі нам шляхи

(Після першого куплету Артур осудливо махає рукою і йде)

 

Вип: А де це Артур?

Усі: Артуре, Артуре!

 

Виходить Артур у костюмі Черепашки ніндзя. Усі вражені.

 

Артур: Та тут я! Чого ото репетувати?

Вип: Артуре, щ це?

А: А що?

 

Його повертають до "дзеркала" - до екрана. Там - таке ж зображення.

 

А: Матір Божа!

Вип: Я знаю, що це! У фільмі "Ніч в музеї" усі експонати в музеї оживали вночі! У нас - ніч в ліцеї. Артур зараз у подобі Черепашки ніндзя. Де ти був?

А: У кабінеті першого класу. Там світло не вимкнене. А мене батьки знаєте як за це лають! Рефлекс.

Вип: То ти вимкнув світло?

А: Звичайно. Я ж кажу: рефлекс.

Вип: А чому ж воно знову горить?    (фото)

А: Не знаю, я вимикав. Я ж кажу...

Усі: Рефлекс! (Артур ображено відвертається)

Вип: Не ображайся, просто ти прикольно виглядаєш!

Настя (знову знаходить записку): Думаю, ми всі зараз будемо прикольно виглядати: нам усім доведеться туди зайти. Ось: " Перше випробування нашого квесту - "Кімната першокласника". Удачі!

Вип: Кімната першокласника... А звучить, як "кімната людожера"!

Вип: Ходімо!

 

Виходять за лаштунки. Звучить таємнича музика. На сцену виходятьвипускники в костюмах мультгероїв:

 Денис - (Ковбой)

Коля (Вінні-Пух)

Микита (Кощій)

Женя (Заєць)

Ілюша (Чебурашка)

Вип: Одразу видно, хто які мультфільми любив дивитися.

Вип: Одразу видно, які мультфільми нам дозволяли дивитися батьки. Чебурашко, а де твій Гена?

Випускник-Чебурашка (похмуро): Мені Чебурашка подобався...

Вип (тихцем іншому): Гени більше немає...

Вип: Чому?

Вип (показує очима на зріст Чебурашки): Чебурашка з'їдав усі його порції...

Чебур.: А Вінні-Пух теж без П'ятачка! (ображено відвертається).

В-П: Може, ви скажете, що я теж П'ятачка голодом заморив?

Вип: Теоретично міг би...

Вип.-П'ятачок   (вибігає із-за лаштунків): Я тут, я тут! Довго не міг знайти свої окуляри. Ось (надягає окуляри).

Вип: Цікаво, який вигляд матимуть зараз наші дівчата?

П'ят.: Я їх бачив: нічого цікавого. Ось: (жестом показує за лаштунки)

 

Виходять дівчата. Усі їх обступають. Розчаровані.

 

Вип: І що це?

Дів: А що?

Вип: Де Фіона ? (показує надуті щоки)

Вип: Або Кікімора? (показує довгий ніс)

Вип: Або хоч Царівна-жаба якась? (показує вибалушені очі).

Дівчата роблять реверанс

Д (разом): Ми -  принцеси Вінкс.

 

Хлопці зневажливо махають руками. Музика.  На екрані - напис: "Квест починається..."

 

ЗАВІСА. НА екрані - класна кімната 1-го класу.

 

Вип: О, це моя парта! Я за нею чотири роки просидів!

Вип: А краще було б, якби провчився...

Вип: Ой, не чіпляйся до слів. Краще скажи, що ми тут робимо?

Вип: Зараз дізнаємося... (бере конверт з парти, читає)

Слова із цих складів складіть

Й сміливо, друзі, далі йдіть...

 У конверті аркуші паперу, на яких - склади: ВА-ЛЕН-ТИ-НА  ВО-ЛО-ДИ-МИ-РІВ-НА

Співають

("Подзвони мені..." )

Із складів складать слова,

Наче в першім класі діти:

МИ і ДИ і ЛО і ВА -

Що тут можна зрозуміти?

Може, вийде Вінні-Пух?

Ну а може, Чебурашка?

Може, Заєць-легкодух, /2р.

Може, Ніндзя-Черепашка?

 

П'ятачок, Ковбой, Кощій?

Як же тут складів багато!

треба думати мерщій,

Бо не бачить атестата!

Хоч у перший клас іди

До дітей по допомогу,

Хто підкаже нам дорогу / 2р.

І врятує від біди?

 

Нумо, казко, оживай!

Мало часу до світанку!

Нам свою підказку дай,

Щоб устигли ми до ранку.

П'ятачок, Ковбой, Кощій,

А сюди іще дівчина...

Ось, читайте всі мерщій: / 2р.

Вийшло слово ВАЛЕНТИНА!

 

Вип: Точно, Валентина! Валентина Володимирівна, наша перша вчителька! Ну ти молодець, _______!

 Складають слова ВАЛЕНТИНА ВОЛОДИМИРІВНА, на екрані - її фото.

Вип: Ми дуже вдячні своїй першій учительці  Валентині Володимирівні Зискало за її доброту і вимогливість, за те, що дала нам ази науки і виховувала у кожному кращі риси.

 

Музика. На екрані - напис: МОЛОДЦІ! ПЕРШИЙ ІСПИТ ВИ СКЛАЛИ.

 

Вип: Ну що ж, рухаємось далі!

 

На екрані -  коридор школи

 

Випускники вже без мультяшних костюмів. "Чебурашка" обережно мацає вуха і полегшено зітхає.

Вип: Ти чого?

Чеб.: Я боявся, що не позбудуся цих вух ніколи!

Пят.: А я - свого п'ятачка!

В-П.: А мене мій горщичок з медом навіть дуже влаштовував. Шкода - зник.

Вип: Подивимося, що буде далі. (до дівчат) Може, хтось таки побуває в образі Кікімори! (показує "ніс").

Настя Б.: Може, але не зараз. Бо зараз ми прямуємо до учительської! Там Кікімор точно немає!

Вип: До учительської? Ого! (одягає окуляри, проходить характерною ходою повз однокласників, затримується біля одного, закочує очі і говорить, змінивши голос): Забірник, що це за каракулі?

Арт. (ображено): А чому зразу Забірник?

Вип: Ну Коваленко, у чому різниця?

Катя Коваленко: Різниця у тому, що Коваленко пише розбірливо!. У мене таке враження, що кора головного мозку тобі дісталася від дуба.

Вип (махає рукою): Жартів не розумієте. Ходімо вже до учительської!

Усі переглядаються: Ходімо!

В учительській на столах розкладені підручники. Випускники розбрідаються по учительській, хтось підходить до столу, бере підручник, читає :

Вип: "Біологія". О, тут, мабуть, сидить Олена Миколаївна. Знаєте, мені здається, що вона дуже побожна людина.

Вип: Чому це ти так вирішив?

Вип: Але ж коли я відповідаю, вона щоразу підводить до неба очі і говорить : "Боже мій!"

Вип: О, тут ще й мікроскоп! У шостому класі я думав, що мікроскоп - для мікробів!

Вип (біля іншого столу бере до рук підручник хімії): "Хімія. 10 клас". Це, мабуть, місце Кирила Петровича. Слухайте, коли у нашого хіміка народиться син, знаєте, яким буде його перше слово?

Усі: Яким?

Вип: Ізопропілфторметилфосфонат!

Вип (бере глобус): О, тут місце Ольги Володимирівни (крутить глобус).

Вип: Що ти там шукаєш?

Вип: Францію. Мрію там побувати.

Вип: Так ти ж не там шукаєш. Ти що, не знаєш, де Франція?

Вип: Чому не знаю? Чудово знаю - десь у Парижі.

Вип (осудливо): У Парижі... Ось візьми підручник, почитай! (розгортає підручник. Він "говорить голосом О.В.: " Скучив за географією? Тоді скажи, які корисні копалини ти знаєш?") - ЗАПИСАТИ ЗАЗДАЛЕГІДЬ!

Вип (перелякавшись): Кам'яне вугілля, залізна руда, картопля...

О.В.: Картопля? Геніально! Два бали!

Вип (квапливо закриває підручник): Що це було?

Вип (розгублено): Голос Ольги Володимирівни... Але ж її тут немає! (бере підручник, обережно відкриває).

О.В.: І ти хочеш поспілкуватися? Назви  п'ять тварин, які мешкають у Африці!

Вип (розгублено): Дві мавпи і три слона!

О.В.: Ганьба!

Вип (ошелешено) : Я що, з підручником розмовляю? (швидко закриває підручник, очима показує однокласникам на інший, відбувається мовчазний діалог поглядами, другий вип-к бере підручник історії, відкриває. Він "говорить" голосом Аліни Олексіївни, вчителя історії):

А.О.: Відповідай, хто взяв Ізмаїл?

Вип: Я не брав!

Випускники переглядаються. Один підходить до столу вчителя фізкультури М.О.

Вип: Розслабтеся. Це ж ніч в ліцеї. Не дивно, що підручники говорять голосами наших учителів. А ви вже й перелякалися! (мимоволі бере м'яч зі столу М.О.)

М.О.: Усім мовчати! Руки за голову! Швидко! Ноги на ширину плечей!

Вип (перелякано): Це пограбування?

М.О.: Це урок фізкультури!

Вип. кладе м'яч

Вип: І м'яч розмовляє!

Вип (роздратовано): Це якось наближає нас до атестата?

Настя Б.: Це залежить від нашої кмітливості. Ось (читає): "Цей етап квесту  буде успішним, якщо ви примусите учителів танцювати під вашу дудку".

Вип: Усе пропало! Примусити УЧИТЕЛІВ!

Вип: ТАНЦЮВАТИ!

Вип: ПІД НАШУ ДУДКУ!

Вип: Це неможливо!

Вип: Чекайте! А якщо звернутися до Олени Олександрівни? Невже вона нам не допоможе?

Вип: Точно! Хто, як не класний керівник? Тільки ж як ми з нею зв'яжемося?

Вип: Зараз спробуємо. (Підходить до столу О.О., бере підручник літератури, розгортає. Голос Олени Олександрівни)

О.О.: Чого являєшся мені у сні? Чого звертаєш ти до мене Чудові очі ті ясні, сумні?

Вип: Олено Олександрівно, допоможіть нам! (Пауза) . Тиша... Олено Олександрівно, ви нам допоможете? (Пауза)  Нічого... (закриває книгу)

Вип: Стійте, я, здається, зрозумів (ла)! (Бере книгу, розгортає, повторюються слова О.О.)

Вип: В довгу, темну нічку невидну Не стулю ні на хвильку очей -

Все шукатиму зірку провідну, Ясну владарку темних очей.

О.О: Автор?

Вип: Леся Українка.

О.О.: Назва?

Вип: "Contra spem spero".

Звучить чарівна музика. Виходить О.О.

О.О. : Молодець, __________. Цього вірша ми вчили у ___ класі, а ти досі пам'ятаєш.

Усі здивовані.

Вип: Олено Олександрівно, як ви тут опинилися?

О.О.: Дуже просто. Ніч сьогодні чарівна, усе у ній можливо. До того ж, поки ви є учнями, я за вас відповідаю. Але насправді, якби __________ не здогадався (лася) на вірш відповісти віршем, то невідомо, чим би закінчилися ваші пригоди.

Вип: Олено Олександрівно, перед нами - нездійсненне завдання: ми маємо змусити вчителів танцювати під нашу дудку!

О.О.: Ну то тримайте дудку!

Випускники виходять до зали. Виступ учителів

 

Після виступу вчителі спускаються до зали, випускники - на сцену

 

Вип: Я не вірю своїм очам! Невже нам вдалося примусити учителів танцювати під нашу дудку? Олено Олександрівно, це Ви нам допомогли. Ваша дудка справді чарівна.

О.О.: Насправді, дудка звичайнісінька. Іграшкова сопілка.

Вип: А як же тоді? (показує рухи танцю вчителів)

О.О.: Дуже просто. По-перше, учителі теж колись були учнями і чудово  пам'ятають себе у вашому віці. А по-друге ...

 

Відео (вчителі в учительській. Говорить директор): А по-друге, і це головне, - ми справді щиро хвилюємося за кожного із вас і бажаємо вам доброї долі. Щасти вам!

 

Вип усі: ДЯКУЄМО!

КВІТИ

Класний керівник  вітає випускників від себе і повертається до зали.

 

Напис на екрані - "ВИ ЗА КРОК ДО АТЕСТАТА. УДАЧІ!"

Вип: Після виступу учителів я уже нічому не здивуюся, навіть якщо нам доведеться вилізти на шкільне горище.

Настя Б.: На горище - ні, але  те, що це буде місце, до якого дехто, можливо, жодного разу не заходив - то це без сумніву.

Вип: У нас у школі немає такого місця.

Настя Б: Є. Бібліотека. (дивиться на когось із випускників)

Вип: Ти хочеш сказати, що я ні разу не заходив до бібліотеки? Та у мене досі "Курочка Ряба" удома лежить,  яку я у першому класі узяв почитати!

Вип (іронічно) Дочитав? То, може, здаси книгу - хай наступні покоління фольклор вивчають.

Вип (ображено): Дочитав... Зараз у всіх інтернет - нащо до бібліотеки ходити?

Вип: От якраз той випадок, коли інтернет не допоможе. Ідемо до бібліотеки!

 

На екрані - шкільна бібліотека

Вип: І справді, як раніше люди без інтернету жили? Адже усі ці книги тепер легко поміщаються у звичайному смартфоні. І важелезні томи носити не треба.

Вип: _________, це твій підручник з хімії?

Вип: Мій? Чому ти так вирішив?

Вип: Тут твоє прізвище. (розгортає підручник, читає): Кисень вступає в реакцію...

Вип: Кисень? Це старий підручник! Зараз - оксиген.

Вип: Це, мабуть, підручник якогось твого тезки. Але почерк - твій?

Вип: Не може такого бути. Дай подивлюся. (Придивляється) Почерк... мій. (Дивиться на останній сторінці) Рік _____. Це мого тата підручник! А я вже думав - містика якась!

Вип: ("Дістає" з полиці книгу) О. Дюма, "Три мушкетери".  Ой, тут якесь фото... (дивиться на фото, а потім - здивовано - на Настю Б.) Насте...

Настя Б: Що таке?

Вип: Здається, це твої батьки. Молоді ще...

Настя Б: Дай сюди. Справді, це мої мама і тато. Ой, тепер я розумію, чому мама завжди говорила, що у тата трохи задовгий ніс. Напевно, це фото мама забула у книзі, коли брала її читати. Це ж треба, щоб ти знайшов його через стільки років! До речі, "Три мушкетери" - улюблений фільм моїх батьків.

Вип: І моїх!

Вип: І моїх!

Вип: Моя мама завжди передивляється серію, у якій  друзі-мушкетери шукали підвіски королеви.

Вип: Слухайте, мушкетери підвіски знайшли, а ми атестати - ще  ні!

 

Звучить таємнича музика. На екрані - Мушкетер (тато)

М: Хтось забув, що ніч у ліцеї - це чарівна ніч? Мушкетери ЇЇ величності Освіти - до ваших послуг. Один за всіх!

 

На сцену заходять Мушкетери (батьки): І всі за одного!

Випускники непомітно залишають сцену.

 

БАТЬКИ:

1-й: Ваша Величносте, вельмишановна Освіто! Навіщо ми зійшли зі сторінок цієї книги?

Королева: Ми маємо знайти атестати випускників. Інакше постраждає честь Освіти, а батькам доведеться ще раз пережити кошмар під назвою ЗНО.

2-й: А хіба це кошмар для батьків?

3-й: А хіба ні?

Співають

(з к-му "Д'Артаньян і три мушкетери")

На нервах рік життя моє, та це ніхто не бачить,

Бо випускник у хаті є / 2 р.

Й на горизонті ЗНО маячить.

 

Коли приходить час, забудь книжки й кіно,

Коли приходить час, будь поряд до кінця!

Двогранний кут згадай, бо в тебе - ЗНО,

І тримай при собі усі круті слівця.

 

Навчи дитя, як ти колись, ховати скрізь шпаргалки,

Згадай, ти мав у цьому хист/ 2 р.

А я у цьому - професіоналка!

 

4-й: Знаєте, мені здається, що якби на атестатах вмикався вай-фай, наші діточки вже самі б давно його знайшли.

5-й: Панове, не забувайте, зараз ми мушкетери її Величності  Освіти, а не звичайні батьки. У наших дітей - казкова ніч, а коли ще ми повернемось у казку?

6-й: І у наш улюблений фільм!

Кор: Так, пригадайте, підвіски Королеви викрала Міледі. Тож хто міг викрасти атестати?

 

Співають

(з к-му "Д'Артаньян і три мушкетери")

Немає книг, є Інстаграми й чати,

Кому, скажіть, здалися атестати?

У час суцільних хмарних технологій

Із цим немає жодних аналогій.

 

Говорите серйозні речі знову!

Ми з вами роль виконуєм казкову.

Чарівна ніч, і більш таких немає,

І разом з нами казка оживає...

Дві мами трохи відволікаються

 

1-ша: Тобі легше гратися у казки: у тебе ще дитина мала є.

2-га: Згодна. Це ще у мене пристойний вигляд, а буває ж і костюм Баби Яги доводиться одягати.

1-ша: До речі, ти вже купила собі  костюм  на випускний?

2-га:  Купила, тільки він чоловікові не сподобався.

1-ша: Так ти його поміняй у магазині.

2-га (робить круглі очі): У нас є магазини, де чоловіків міняють?!

1-ша: Та до чого тут чоловік?

Повертаються до гурту

 

Б: Казка, казка... Наші діти давно не вірять ні в які казки: ні у чарівників, ні у добрих Фей...

М: Не вірять, але ж згодилися бути сьогодні Чебурашками і Вінні-Пухами.

Б: Ми теж згодилися бути мушкетерами.

М: Ми робимо це заради них, наших дітей. І вони колись так само будуть робити різні дурниці заради своїх дітей.

 

Виходять випускники

 

Вип: То це все  не насправді? Оксана Іванівна з ключами, ніч у ліцеї? (до зали): Я переконливо зіграла здивування?

Вип: Звичайно, ми всі все знали. Але хіба від того цей вечір перестає бути чарівним? Адже попри все, він залишиться ОСТАННІМ вечором у ліцеї.

 

Мами читають вірш

 

Пора найкраща - юність золота,

Коли так легко стеляться літа.

І мрії в серці квітнуть осяйні

 І ще думки не визріли сумні.

 

 Ще мало вами пройдено доріг,

 А от шкільний позаду вже поріг!

 Чимало часу - одинадцять літ

 Ви тут навчались, пізнавали світ.

 

Вели дискусії про вічне і земне

 Й не вірили, що швидко час мине.

Нехай тала́нить вам у майбутті,

І хай збуваються всі мрії золоті.

 

З шкільного найріднішого порогу,
З найкращої юнацької весни.

У добрий час, у світлу путь-дорогу
Благословляємо вас, доньки і сини!
 

Вип: То що, ніяких чудес не буде?

Вип: Чому не буде? Випускний вечір - без чудес?   Читай!

 

Вип (читає): Наступного дня увесь Париж тільки і говорив про бал, який міські старшини давали на честь короля і королеви і на якому їх величності мали танцювати знаменитий Мерлезонський балет.

Вип: Бал? А чому б і ні? (бере книгу, "читає): Наступного дня увесь Оскіл тільки і говорив про випускний бал на честь одинадцятикласників,  на якому вони мали танцювати знаменитий випускний вальс!

Вип: І у цю мить скрипалі проголосили початок балету...

 

ВАЛЬС

 

Вечірнє сонце, дякую за день!
Вечірнє сонце, дякую за втому.
За тих лісів просвітлений Едем
і за волошку в житі золотому.

За твій світанок, і за твій зеніт,
і за мої майбутні вже  зеніти.
За те, що завтра хоче зеленіть,
за те, що вчора встигло одзвеніти.

За небо в небі, за дитячий сміх.
За те, що маю незрадливу душу.
Вечірнє сонце, дякую за всіх,
За те, що можу і за те, що мушу.

 

ФІНАЛЬНА ПІСНЯ ("Джеральдіна" з репертуару Арсена Мірзояна)

 

Вечір прощання,ти далеко від мене, дивний час,

І пора розставання вже назавтра чекає нас.

Вже не буде підказок, хоч попереду цілий світ!

Не боюся поразок, люба школо, привіт!

 

І не знаєм, що на завтра чекає нас,

Відлітає із дитинства наш дружний клас.

Проводжайте, це наш старт у нове життя,

Побажайте нам щасливого майбуття.

 

Яким ти будеш, мій наступний прийдешній день?

Хочу вірити в чудо, у щасливий фінал моїх пісень.

Хочу вірити в щастя: у мирний Донбас, український Крим,

Буде все якнайкраще, так і буде - летим!