Сценарій випускного вечора "Життя - це мить"

Сценарій випускного вечора

«Життя – це мить...»

Музика. Фанфари.01

Ведучий. Шкільна юність… Це справді найкраща пора життя людини. Юність захоплює дружбою, мріями, першим коханням.

Але… Але все в цьому світі має свій початок і своє закінчення. На жаль спливають зорепадом і шкільні роки.

Важливий для людини лише час,

Думки у часі, в радості, здоров’ї.

Ми в ногу з ним, а він біжить від нас,

Лиш проміжки заповнює любов’ю.

І затихає круглий циферблат,

І стрілки вальс у ритмі відбивають,

 А бій курантів, мов звучить набат…

Назначеного часу все чекають.

Серця свої відкривайте із радістю зустрічайте дорослих дітей.

Музика.02 ( «На випускний»)

Виходять випускники.

ВЕДУЧИЙ ЗАПРОШУЄ ДИРЕКТОРА ШКОЛИ.

Музика. Фанфари. 03.

Виходить директор. Відкриває урочисту частину.

Гімн. 04.

Вручення атестатів.

Привітання директора.

Гімн. 04.

Директор спускається в зал.

Музика 05.

 

Музика. 06.

 Вихід випускників. «А жизнь не кончится завтра»

- Ось і настав цей незвичайний день. День святковий, радісний, веселий і сумний водночас.

- Залишились позаду і казково-незвіданий світ пізнання, і щире спілкування. Все це – позаду.

- А попереду самостійне життя.

-  Подивіться, які красиві наші землі, наші люди. Тому і народжуються тут такі гарні діти…..

- Як швидко закінчились шкільні роки.

- У мене є пропозиція. А давайте створимо музей шкільного життя.

- Класно, а як ми його назвемо?

- Наприклад: музей «Радощів та сліз»

- Увага, увага! Відкрито прийом експонатів до нашого шкільного музею «Радощів та сліз».

                Музика. 07. Швидко виносять стіл, стілець.

 Підходять 2 випускника.

- Так, що у тебе?

- Я хотів би здати свій щоденник.

- Та ти що! Його можна з валер’янкою показувати.

- А у тебе що?

- Шпаргалка.

- Ну і шпаргалка! З якого предмету?

- Універсальна.

- А у вас?

- А у нас гуморесочки про школу.

- Ну це завжди в ціні. Наприклад, озвучте!

- Добре. Ось декілька. (розгортає зошит, читає).

Дивіться блокбастер «Сідай», і продовження «Сідай 2».

М’яч у вікно директора ще летів, а діти уже гралися у схованки…

 А ми у своїй школі оголосили війну запізненням та прогулам.

- Ну і як?

- Програли….

 А ось іще одна.

Да, подушечка и кроватка они такие. Им человека завалить раз плюнуть.

 -Ну добре. Це все вже було. А що такого незвичайного, цікавого ви можете запропонувати до нашого музею.

 - Я знаю. Давайте будемо колекціонувати шкільні годинники.

 - Годинники? Чому саме годинники?

- Бо час -  це найцінніше, що є у нашому житті. Треба використовувати його з користю!

Тік – так, тік – так, 
Не зупиниться ніяк. 
Довго йтиме наш годинник 
По секундах, по хвилинах, 
За годиною година, 
Пробігає швидко час. 
 

- Я вже бачу цю рекламу. Ви кажете – час іде? Ні, божевільні, це ви проходите! Не проходьте – зупиніться!

Всьому свій час. Час руйнувати і час будувати. Час мовчати і час говорити. Все це так. Але що ще? Є ще щось, що треба сказати...
Не живи вчора, не мрій про завтра, сконцентруй свій розум на даному моменті.

- І ось у нашому музеї вже 12 годинників.

- Чому саме 12? Правило реклами – ніколи не розказувати все до кінця. Потрібна хоч якась таємниця. Тільки скажемо одне: кожен годинник - це окрема сторінка нашого шкільного життя. І біля кожного ми будемо зупинятися.

Музика 08. «А я считаю дни до нашей встречи»   ( Дівчина або хлопець виносить годинник на якому вказано час)

Отже зупинка 1. Годинник «Найкращий у світі керманич»

На сцену запрошується директор школи – Дорогань Світлана Богданівна.

Музика. 09. Директор підіймається на сцену.

 Ми звикли пишатися школою,

Ми впевнені, що ніде

Краще нашої, чесне слово,

Школи немає на великій землі!

 

Дякуємо за терпіння, за науку.

За те, що поруч були стільки літ.

За дружню простягнуту руку.

За те, що ви зберігали нас від бід.

В руках атестат - попереду все прекрасне!

Спасибі за все! Побажайте нам щастя!

Світлана Богданівна! Вам відома казка про «Квітку-семицвітку», яка робила людину щасливою, виконуючи її бажання? Кажуть число 7 магічне. І я чула, що воно щасливе.  Сім днів у тижні. Сім раз відміряй, а раз відріж. А ще людина буває на сьомому небі від щастя. А мені найбільше подобається веселка, у якій виграє дивовижних сім кольорів. Сьогодні ми створимо наш квітку-семицвітку – шкільний віночок. Віночок, який цвістиме усе життя в нашому шкільному музеї. Як вам така ідея?

Давайте розпочнемо. Ми будемо вплітати в наш віночок різнокольорові стрічки. Кожен колір щось означає.

Учениця.  Фіолетовий – це колір початку нашого шкільного життя, знайомство з початковою школою. Складний, насичений, містичний. Колір довіри, істини та глибини знань. (Бере стрічку і дає директору один край. Так робитиме кожна дитина, коли представлятиме колір веселки.)

Учень. Синій – характеризує спокій, гармонію, новизну. І таке було у нашому шкільному житті.

Учениця. Голубий – колір безтурботного, безхмарного дитинства.

Учень. Зелений - колір молодості. Він розслаблює та добре впливає на здоров’я.

Учениця. Жовтий- колір сонця і тепла, оптимізму. Колір фантазерів.

Учень. Оранжевий – веселий, відкритий, емоційний. Це колір хорошого настрою.

Учениця. Червоний – колір активності, впевненості. Цей колір обирають сильні, рішучі та енергійні. Це колір нашого майбутнього.

Учениця. Ми створили віночок- квітку-семицвітку. Він надзвичайний, змістовний, рідний.  Ми даруємо його вам. Ми знаємо, що ви як гарний садівник виростите ще не одну таку красу.

Дарують віночок директору.

Слово директора.

Музика. 09.

Директор спускається в зал.

Вальс. 10.

Із кожним днем наше життя летить, 

Не обертаючись, вперед, назустріч щастю. 

Із кожним днем наша душа тремтить, 

Бо хоче знов в дитинства дні прекрасні. 

 

І хай минають наші довгі дні, 

І хай пройдуть наші короткі ночі, 

Лиш спогади залишаться одні, 

Бо пам’ятати щастя кожен хоче. 

Музика. 11. «Есть только миг…»

Годинник «Світ суворих, але справедливих»

Годинник знову йде, не зупиняється ні на мить.

Нова зустріч у нас попереду.

В нашій школі голос завучів звучить.

Розумних, дбайливих, всіма улюблених.

•  За те, що все йшло на лад, зростав наш інтелектуальний рівень, ми дякуємо нашим Тетяні Миколаївні, Ользі Григорівні та Тетяні Миколаївні.

Промайнули шкільні роки, 
Нам стежини життя невідомі, 
Та по них вже потрібно йти 
Нас хвилюють питання знайомі. 
Де нам вчитись! Куди нам піти? 

- Зупинись, постривай! Щоб викликати теплі усмішки на ваших обличчях, ми приготували рекламу вищих навчальних закладів, яка допоможе дати відповіді на деякі запитання, що постійно тривожили наших завучів: куди ж ми підемо після школи?

Музика реклами. 12.
Учень 1: Вступайте до педагогічного вишу! Матимете зіпсовані нерви, поганий зір, і мозолі на язиці та пальцях. А ще отримуватимете маленьку зарплату, матимете заморожені комунальні послуги і як найвищу нагороду - інфаркт. Проте ви забезпечите роботою медиків. 
Учень II: Вступайте до медичного вузу! Матимете всі шанси отримати алергію від формаліну, легкі тілесні ушкодження від пацієнтів. Під час епідемії всі інфекційні хвороби - ваші, проте у вас буде шанс своєчасно купити собі лікарняний. 
Учень III: Вступайте до аграрного вишу! Матимете свою гусочку, свою курочку, своє молочко і сметанку, власну картоплю, моркву, горох і квасолю, а також власні мозолі та радикуліт і знову ж таки забезпечити роботою медиків. 
Учень IV: Вступайте до юридичного вишу! Матимете всі шанси отримати персональний сотовий телефон, персональний комп'ютер, персональний лімузин та отримаєте персонально по шиї та вимушені будете знову звернутись до медицини! 
Учень І: Ось тепер, як не крутіть, а навчатись в виші йдіть і добре обміркуйте, закінчивши який вуз ви будете завжди з роботою.

Музика 07.  (Сценка про професії)

Музика 13.   «Перед зеркалом девчушка лет пяти…»

Зупинка годинника третього «Світ дитинства»

Антоніна Володимирівна, Ольга Михайлівна, Тетяна Леонідівна, Зіна Никифорівна! Ви нас впізнали? Посміхніться... Стоять тут ваші першокласники! Посміхніться і ви – Ніна Максимівна, гаана Миколаївна та Галина Федорівна. Бо коли когось із наших перших вчителів не було, то були поруч саме ви.

Носили ранці ми великі,

Лінійки, ручки, промокашки.

Ми вас з любов'ю згадуємо,

Такі рідні, такі знайомі.

Слово надається першій вчительці, нашій Антоніні Володимирівні.

Музика. 14.

Виступ. Відео.

Час проходить, наш музей поповнюється новими експонатами. І ось у наш музей потрапив алфавіт, але незвичайний, а вчительський. Хочете дізнатися, що означають букви мовою вчителів?

Музика 07.  (Виходять по черзі).
А – а подивіться, хто це зайшов до класу. 
Б – боже, ти знову їв жуйку, а її треба жувати. 
В – ви колись заспокоїтесь, чи ні? 
Г – горенько моє, де ж тій зошит? 
Д – давай щоденник, двієчнику! 
Е – екзамени на носі, що ви собі думаєте? 
Є – є добровольці на прибирання туалету? 
Ж – жаль, що ваші батьки постійно зайняті. 
З – запам’ятайте – знання – це сила. 
І – і звідки ти взявся на мою голову. 
Ї – їхали – їхали і нарешті приїхали. 
К – коли ж це все закінчиться, ви мені поясніть? 
Л – люди ви чи не люди. 
М – мені не подобається ваша підготовка до уроку. 
Н – не треба мене заспокоювати. 
О - о Господи! Знову запізнився! 
П – просто геніально! Ти прийшов на урок. 
Р – розвернись, будь ласка, дошка праворуч. 
С – сядь і не нервуй мене. 
Т – ти ще й куриш? 
У – у кого знову дзвенить мобільний. 
Ф – феноменальна пам’ять. 
Х – хто закинув щоденник на шафу? 
Ц – цікаво, хто бажає розповісти тему. 
Ч – чия шпаргалка, я вас питаю. 
Ш – шикарно виглядає. 
Щ – щоденники на стіл. 
Ь – ( погрожує кулаком) 
Я – я пішла за директором.

Музика 15.  Музика «Ярідну Україну у своїм серці збережу..»

Годинник «Світ художнього слова»

В світ української мови, літератури –

У світ прекрасного зараз ми прибуваємо.

Як не крути, а все ж наша рідна українська мова та література найгарніша у світі. Сьогодні ми це доведемо.

Музика. 15.

Ми будемо пам’ятати простодушні рядки мандрівного поета Григорія Сковороди - "Щастя твоє в тобі самому, і пізнавши себе - пізнаєш усе, не пізнаєш себе - ходитимеш у темряві". 

Тарас Шевченко допомагав вам задуматися над відповідальністю. 
Іван Франко навчав «добру науку переймай», «великі дерева шануй», «старе добро не забувай».

Леся Українка вела до чарівної пущі, щоб знайшли ключі від «Лісової пісні», щоб скрізь, куди б не закинула нас доля, ніжним дотиком струни серце обізвалося: «Для нас у ріднім краю навіть дим солодкий та коханий». 

Панас Мирний, усміхаючись, промовляв до нас: "Козак не без щастя, дівка не без долі».

А Михайло Коцюбинський прочитав «Що записано в книгу життя», і ми, прислухаючись до голосу «Тіней забутих предків», вчилися шанувати її величність Любов. 

      Олександр Довженко навчав із повагою ставитися до людини праці, любити батьків, бабусь, дідусів, сусідів і землю, «яка ніколи не прощає зради»... 

Володимир Сосюра щиро зізнався нам: «Так ніхто не кохав». 

«Нехай і ваша любов чолом сягає неба», а «душа летить в дитинство, як у вирій, бо їй тепло тільки там», - зверталася до нас Ліна Костенко.

Сьогодні ми впевнені, що саме такий колорит української мови та літератури мріяли почути від нас Світлана Богданівна, Галина Семенівна, Жанна Іванівна та Олена Михайлівна. Спасибі Вам.

–А тепер ми хочемо звернутися до вчителів зарубіжної літератури – Губарик Тетяни Миколаївни та Кареби Людмили Сергіївни - ви розвинули в нашій душі поетичність і красу, любов до прекрасного.

Та сьогодні ми хочемо бачити на ваших обличчях тільки посмішки. Зарубіжна література, яка ж вона колоритна!

Музика. 07.

Узбекская басня "Стрекоза и муравей"

Папригуний Стреказа целий лета толко пригаль,

Пиво пиль, нагами дригаль.

 А Мураш завскладом биль.

 Всё в мешках дамой насиль

Чай, урюк, кишь-мишь, хурма...

 Гатавлялься на зима!

Стреказа над ним смеяль,

Пиво пиль, нага балталь.

"Ти смеёшься пачему?" Гавариль Мурашь ему

 "Скора с неб вада летит! Где патом твая сидит?"

 Стреказа "Хаха" запель, Труляля и улетель!

Скора с неб вада пашёль, Стреказа к Мураш пришёль.

 Салям алейкум, ака! Ти пусти мене пака,

 А пака на двор хана Буду я тибе жена!"

 Целий лета толко пригаль? Пиво пиль?

 Нагами дригаль? Не здаровался са мной?

 Так иди вон, песни пой!"

В этом басен смисл есть: Если хочишь викусна есть –

 Лета нада работать, А зима - нага балтать!

Музика.16.  «Тик-так ходики…»

Годинник «Світ точних наук»

А годинник знову йде вперед,

До наук точних нас наближає!

У світ очевидного та неймовірного!

На зупинці годинника «Світ точних наук» ми вітаємо вчителів математики Сержук Світлану Валентинівну, Тіліченко Тетяну Володимирівну, вчителя фізики Соболєва Олександра Олександровича та вчителя інформатики Кулініч Валентину Дмитрівну.

Музика.16.   Виходять випускники.

У мене математика хромає.

Да? А у мене взагалі не ходить. Паралізована на віки вічні.

Саме найкрасивіше число – 486000!

- Чого б це?

- Тому що 90х60х90 = 486000.

- Дівчина, можна ваш номер телефона?

- Ну запам’ятовуй, математик: вісімдесят дев’ять міліардів сто двадцять сім мільйонів сімсот дев’яносто чотири тисячі сто п’ятдесят три.

Сценка. 17.

Музика. 18.  «Старинные часы»

Годинник 6. «Світ чарівництва та мандрів»

 «Світ чарівництва», світ дослідів, великих відкриттів.

В цьому світі проводжають нас чародії, вчителі біології та хімії – Кара Тетяна Миколаївна і Ушакова Людмила Василівна. Орієнтуватися в цьому багатогранному світі нам допомагали вчитель географії та захисту Вітчизни Риков Микола Миколайович, вчителі історії Кучерявий Віктор Борисович та Олена Іванівна.

Світ мандрів! Подій! Чудес! І у нашому музеї теж чудо!

Музика.07.  Заходить випускник.

Представляємо в нашому музеї модель випускника, зробленого у натуральну величину. Такий є у кожній школі. Зовні нічим не відрізняється від звичайного випускника, але внутрішньо…

- Що це по-вашому?

- Голова.

- А що ви знаєте про голову?

- Одна голова добре, а дві краще. Ха-ха, вам і однієї моєї вистачить, щоб у всіх голова пішла обертом.

- Підемо далі. Це два вуха. Навіщо два?

- А щоб в одне влетіло, а в інше вилетіло.

- Очі дані

- Зиркати в інших зошитах. Списав - і порядок.

- Ось це рот. Навіщо? Щоб говорити.

- А я не вивчив, а я зошит забув ... За що два?

- Це руки і ноги, для чого вони потрібні?

- Так от моїх рук і ніг весь клас і вся школа ридають: вибиті стекла, зірвані уроки, відгвинчені ніжки столів і стільців, списані парти, записки на всі боки - все це справа моїх рук.

Ну а головний орган?

- А головний орган. - це попа.

- О, це - багатофункціональна частина тіла. Крім основного призначення, нею думають, нею ж відчувають, через неї проходить виховання, покарання і також приймаються рішення. З неї ростуть ноги, а у деяких навіть руки. На неї шукають пригоди. Цей експонат гідний музею воскових фігур мадам Тюссо.

Музика. 19. «Не думай о секундах свысока…».

Годинник 7. «Поліглотія»

Ми думаєм — проводим час,
Хто похапцем,
А хто — поволі.
А це ж бо час
Проводить нас,
Щоб більше
Не зустріть ніколи.

До відправлення у доросле життя готові ті, хто твердо розуміє, що без знання мов - сьогодні нікуди. У світ поліглотів потрапили ми. Тут нас проводжають вчителі іноземної мови Ковбаса Ольга Григорівна та Цапко Жанна Анатоліївна.

 Ви не повірите, але у нас в гостях і такі чудернацькі гості. І сьогодні саме для вас – номер на біс.  

Номер. 20.

 «Ах мамочка, на саночках»

Музика Номер. 21.

 «А маленькие часики смеются тик-так»

Годинник 8. «Світ здоров'я та праці»

У світі здоров'я та праці зупиняється годинник. В цей світ терпіння і наполегливої праці над собою, світ, де сильна воля до перемоги, проводжали нас вчитель фізичної культури Ольга Олександрівна, вчитель трудового навчання Тетяна Миколаївна, психолог школи Світлана Степанівна, соціальний педагог Ольга Михайлівна, наша медична сестра Тамара Михайлівна і вчитель ОБЖ Наталія Никифорівна.

Музика. 22. «Ни минуты покоя…»

Годинник 9. «Світ турбот і клопоту»

І ось ми в світі тих, хто нас береже! У нашій бібліотеці для нас завжди в потрібний момент стояла на полиці необхідна книга, і оцінка «відмінно» була гарантована. Спасибі нашим Світлані Дмитрівні та Тетяні Олександрівні за це. Ми дякуємо педагогу – організатору Боярчук Світлані Володимирівні та секретарю школи Гнатенко Наталії Валентинівні за те, що їхні турботи не були даремні.

А ще світ турбот та клопоту не обходиться без всього технічного шкільного персоналу. Дякуємо Любов Адамівні, Едуарду Макаровичу, Валерію Вікторовичу та всім техпрацівникам школи, водіям, кухарям. Нехай життя вам посміхається. Ми цього хочемо!

Пісня «Белая сирень». 23.

Музика. 24.  «Календарь…»

Годинник 10. «Світ батога і пряника»

Наш годинник набирає хід. Його стукіт складає колискову мелодію. Мелодію, яку наспівує мама. Ми прибуваємо у світ наших батьків.

Музика. 25.

1

.Сотни лет над Землёй солнце светит, 
Так задумал Всевышний, Творец. 
2.Знаю я, есть на этой планете 
Дом родной, там живут Мать и Отец. 

3.Там окна горят ясным светом, 
В этом доме уютно, светло, 
4.В трудный час я приду за советом, 
Мне от слов ваших станет тепло. 

5.Пусть вас моя жизнь не тревожит, 
Я по светлой дороге иду. 
6.Час придёт, ваша мудрость поможет 
Нашей жизни познать полноту. 

7.А тебя обжигают морозы, 
И дожди застилают пути. 
8.Но не сломят тебя жизни грозы, 
Что дано, ты сумеешь пройти. 

9.Ты наполнишь меня добрым взглядом, 
Приобнимешь, как прежде любя, 
10.Моё сердце всегда с тобой рядом, 
Пусть оно согревает тебя. 

11.Ты, как в юности, смелый и сильный, 
И тебя не изменят года. 
12.Мой Отец, ты родной, ты любимый! 
Каждый день, на всю жизнь, навсегда!

13.Твои локоны ветер июльский ласкает, 
Отливаются светом красивые прядки седин. 
14.Твоё нежное сердце покоя не знает, 
Твои мысли читает лишь Ангел один. 

15. Ты, как прежде, сильна и красива, 
И светла как весенний ручей. 
16. Мама!!! Милая Мама!!! Спасибо!!! 
Ты всегда остаёшься моей! 

17.Я тебе повторять не устану 
О своей бесконечной любви. 
18.Пред тобой на колени я встану, 
Чтобы мудрость твою вознести. 

19.Я твои расцелую ладони, 
Они Вечной Любви — Светлый Храм. 
20.В них Великая сила — бездонная, 
В них молитва Далёким Мирам. 

21.В них дорог и путей направление, 
Шелест нежной листвы тополей. 
22.От невзгод и от бед в них спасение, 
В них просторы бескрайних полей. 

23.Всё, что ты мне дала моя Мама 
До конца буду в сердце нести. 
24.И скажу тебе самое главное: 
Мне такую как ты не найти! 
25.Моя Славная, Милая Мама!!! 
Ты как звёздная вечность свети! 
 

ВСЕ. Много мам на огромной планете, 
Эту жизнь подарили нам вы!!!

Квіти батькам.

Музика. 25. «Присвята батькам».

Виступають батьки.

Музика. 26. «Бьют часы на старой башне…»

Годинник 11. «Інтелект нації»

Друзі! А все ж таки в нашій школі вчителі Найталановитіші! Саме ті люди, які є інтелектом нації.

Така вже доля, вчителю твоя –

Зустрітись, аби згодом попрощатись

Із серця в серце перелить добро.

Дорогі вчителі! У цей казковий вечір нам хочеться подарувати вам по-справжньому казкові подарунки.

- Скриньку добрих побажань, щоб вона завжди була повною! 
- Пташку удачі, щоб вона ніколи не відверталася від вас! 

- Чарівний клубок, який допоможе знайти вірний шлях у чащах педагогічних інновацій. 

- Яблука молодильні, щоб ви завжди залишалися молодими, красивими, енергійними. 
- Золоту рибку, яка виконає всі ваші бажання!

Слухай, це вже все було. Давай знайдемо у нашому музеї щось рідкісне, саме для наших найкращих вчителів.

 
- Ми вас любимо, цінуємо і поважаємо! А чи знаєте ви, шановні гості нашого свята, хто такий учитель?

Учитель - артист, але його слухачі і глядачі не аплодують йому.

Учитель - скульптор, але його праці ніхто не бачить.

Учитель - лікар, але його пацієнти рідко дякують за його лікування і далеко не завжди хочуть вчитися.

Сьогодні ми хочемо, щоб наші подарунки нагадували вам: Ви – найкращі вчителі на планеті!

Музика. 27.

«Спасибі вчителю». Дарують квіти та магнітики вчителям.

Сьогодні ми хочемо звернутися до тих, хто був поряд з нами від 5 до 11 класу. Шановна Ольга Михайлівна! Ви – єдиний вчитель у нашій школі, що був класним керівником аж цілих 9 років, від 1 до 9 класу. Це унікальний випадок. Ви знаєте про це? Майже десятиліття ви були поруч з нами – і коли нам було добре, і коли ми сумували, ви теж були поряд. Спасибі вам за це!

Шановна Світлана Валентинівна! Хоч ви зараз і далеко, але ми знаємо – ви почуєте нас. Цей фінал, як нам здавалося, ніколи не настане, ми всі були занурені у вир шкільного життя, і не помітили того, як опинилися на порозі нового самостійного життя. Ми хочемо висловити вам щиру вдячність за мудрість, чуйність і доброту. Бажаємо вам здоров'я, благополуччя, і звичайно ж, успіхів у житті!

Школа стала для нас другою домівкою. І  тут з нами поруч був чоловік, який допомагав кожному з нас. Ця людина – Ви, Віктор Борисович, наш улюблений класний керівник! Ви – наш мудрець. Вибачте нас за те, що ми не завжди прислухалися до ваших порад, і, робили по-своєму. Адже тим самим ми змушували переживати і хвилюватися ваше добре серце.

Наші любі класні керівники! Сьогодні ми хочемо, щоб ви прийняли від нас цей музичний подарунок.

Музика. 28.  Номер для класних керівників. (Кубики)

Виступ класних керівників.

Музика. 29.  Музика «А я считаю дни до нашей встречи»

Годинник 12, останній. "Радість один за одного".

Давайте разом ще раз згадаємо, як пройшли ці роки! 
Ми прийшли в перший клас. Батьки нами пишаються: такі ми гарненькі, з квітами, стоїмо біля першої вчительки. І тут нам в руки передають шкільний дзвінок. І його звук сповіщає всім, що тепер ми носимо горде звання «школярі». І батьки починають голосно і гордо аплодувати своїм дорогим першокласникам! Покажіть, як ви тоді раділи за нас! (Аплодують батьки.)

Далі ми познайомилися з учителями, слухали їх і дивувалися, скільки вони знають! Від них ми дізналися стільки цікавого! Що не урок, то відкриття! Що не фраза, то мудрість! А за слова «Вітаю вас, діти, з закінченням навчального року!» ми просто готові були їм стоячи аплодувати! (Випускники аплодують вчителям.) 

Праця вчителів не є даремною. Хтось із учнів проявив себе в математиці, хтось в фізкультурі, а когось у школі просто ніколи не забудуть за ... Загалом, ми стали проявляти свої таланти. Вчителі пишалися нами і аплодували нашим успіхам! (Вчителі аплодують випускникам.)

А батьки в честь перемоги в різних конкурсах дозволяли нам влаштувати вечірку. І тут вже ми не могли стриматися, щоб не заплескати в долоні від радості: «Спасибі, мама і тато!» (Діти аплодують батькам.)

Сьогодні ми як ніколи емоційні! І сльози, і оплески - все відразу. Ми - випускники. Батьки нами пишаються, вчителі теж. Ми виходимо зі школи і так хочеться сказати, що ще хоч на хвилинку затримаємось, але вже все – новий старт. І наш годинник починає новий відлік!

 

Музика 30.

Фінал. Пісня «Відірватись від землі» (перероблена)