Сценарій виспупу агітбригади

Сценарій екологічної  агітбригади

«Врятуймо природу разом!»

На сцені декорації предковічного лісу. Звучить ніжна мелодія, вдалині чути спів птахів. Виходить Мавка, яка бачить, як Лукаш намагається від верби відтяти гілку, щоб зробити собі  сопілку.

Мавка  О, не чіпай верби, не рви,

  Бо серце ранити не смієш

  Природі, матері моїй.

Лукаш  Чому ти так наполошилась ?

  Це ж лиш одна зелена гілка,

  І саме з неї та для тебе

  Із дерева загра сопілка.

Мавка  Я б пісню не хотіла б чути,

  Що перш за все згубою стала,

  Хай гілля, а між ним і вітер

Свою мелодію заграло б.

Лукаш Яка ти дивна бо

  Природа на те і є, щоб з неї брати,

  І брать дари її. Для чого ж тоді

  Оці ліси усім нам знати?

Мавка  Природа має душу, любить,

  А ти поранив її серце…

  Не все ж і брати…

  Слово дбати важливішим

  Мені здається.

Лукаш   Ну й як так жити?

  Як у лісі?

  А як же сам прогрес, людина?

  Давно було, що хата в стрісі…

  А нині хмарочосів днина.

Входять Килина та матір Лукаша.

Мати    І знову ти її надибав?

  Що знову кличе у природу?

  А бариші? А наші статки?

Корови, вівці, свині, хатки?

Одно у неї на умі:

Не руш! І не чіпай!

Як ніби з воза впала.

То й не потурай.

Килина   Одно душа у неї.

  А що воно такеє?

Де її знайти?

Того ніхто не знає до пуття .

Й вона - точнісінько дитя.

Мавка  Щоб душу відчувати,

  Треба власну мати.

  І дбати слід про кисень, шар земний,

  А не про статки й хатки.

  Ви гляньте, що зробило людство?

Занедбало свій рідний дім-природу,

На гроші все змінило й бариші.

А як же до душі? Вони без душні…

Й ви , я бачу? Мовчать не можу,

Серце плаче…

Що ж нині маєте усі?

Сміття і знищені ліси.

І океан вже не шумить:

Йому сміття завадить жить.

Про що ви дбаєте? Агов.

І в жилах знов холоне кров…

Лукаш  Я чую вітер. Він приніс мелодію.

• Біда! – кричить…

І вітер ніби хоче жить,

Нести життя, нести любов,

Від подиху спиняє кров.

Щось ми та робимо не те.

Природа скаржиться на те,

Що ми її не цінували,

А з часом зовсім занедбали.

А ви ж, матусю, ізгадайте,

Як під вербою уночі

Від щастя мали ви ключі.

В и і не мріяли про вілли,

Лише кохали серцем милим.

Мавка Усі ми вийшли із природи,

Хоча й не всі цінують це.

І нам здається, що коротке

Життя. Нам вистачить – і все…

А ми забули про нащадків,

І що ж ми залишиш в світі ти?

Хіба важливі будуть статки

Без краплі чистої води?

Лукаш О, Мавко! Знов душа співа,

  Бо в ній загинула зима,

  Зневіра, сон і забуття,

  Вона відроджує життя.

  Вже від сьогодні світ старий

Для мене вмер, його нема.

І повернула до життя мене ти…

І прийшла весна. Надія, віра і любов

Знов повернулися, і знов я чую музику верби:

• О, не вбивай, не руш, не рви!

До Лукаша підходить Мавка. Бере його за руку.

  О, Лукаше! Хай буде знов

  В житті твоєму світла днина.

  Й прокинеться в тобі людина,

  Як дядько Лев, розумна, дужа

  І до природи небайдужа.

  В тобі відродиться душа…

Мати  А каже все вона до ладу,

  Щоб мати щось,

  Так берегти його ж і варто.

  Хай так воно і буде:

  Обачним будь, мій люде,

  Не знищуй, не вбивай

  І про природу добре дбай.

  Тоді й достаток сам прибуде.

Килина  Воно ж усе живе,

  Його оберігай,

  Закони лісу поважай:

  Не руш і не вбивай.

  А там і сам не глянеш,

  Коли багатим станеш.

Разом  Багатство не лише в коморі.

  Воно у небі, на землі,

  Але живим його лиши,

  І болю не завдай нікому.

Мавка з Лукашем беруться за руки і разом говорять

  Усі ми підемо з тобою,

  Природо, матінко моя!

  Бо ти і є саме життя

  Для нас для кожного.

  З тобою всюди і завжди

  Єдині ми.