Сценарій вистави "Чотири сестри"

Чотири сестри

(за мотивами казки Валерія Шевчука)

Дійові особи: Білокоса зима

                         Зеленокоса весна

                         Синьокосе літо

                         Золотокоса осінь

                         Чорний вітер

                         Чорний птах.

                         Автор

Автор: Колись давно, давніше і бути не може, жили на землі чотири дівчини. Були вони чотири красуні, тільки одна мала біле волосся, друга – зелене, третє – синє, а четверта  - золоте. Як ви вже здогадались, це були чотири пори року – Зима, Весна, Літо та Осінь. Були вони дружні нівроку, бо любили одна одну і по черзі сідали вони на трон царювати.

Отак вони й жили у злагоді та мирі, любили одна одну й шанували. І тривало так мільйон років. Але одного разу, коли царювала сестра Зима, сталася дивна подія. Зима тоді обходила свої володіння.

 

(На сцені на троні сидить Зима. Сестри відпочивають. Осінь вишиває. Літо плете вінок. Весна складає у букет квіти. Зима встає з трону і обходить володіння.)

Автор: Де не взявся Чорний вітер, засвистів і випустив Чорного птаха.

 

(Вибігає Чорний Вітер і Чорний Птах. Свистять і кружляють навколо Зими. Чорний птах вдаряє Зиму крильми і накриває її чорною хусткою. Зима хоче подивитися у дзеркало але Птах його розбиває.)

 

СЦЕНА 1

Зима: (сідає на трон) Ой, тривожно мені. Дивний смуток у мені поселився і не знаю, що воно таке…

Птах: Твій смуток має причину. Сестри хочуть тебе зі світу звести. (біля трону шепоче)

Зима: Не кажи нічого проти моїх любих сестер! Не можуть вони замислювати проти мене зла.

Птах: (сміється) А вони замислюють, замислюють. Вони вважають, що вони гарні, а ти гірша за них. Але ти краща за них, краща! Та вони просто заздрять тобі і хочуть тебе прогнати. А ти прожени сестер і побачиш, що тоді станеться!

Зима: Що ж станеться зі мною?

Птах: А станеться те, що ти зробишся ще вродливішою. Забереш у сестер їхню вроду і в чотири рази станеш красивішою!

Зима: В чотири рази красивішою? Це ж чудово! Усі будуть спати, а я – царювати!

                                                    (Прокидається весна)

Весна: Пора мені змінити сестру і почати царювати в світі. Але, що це? Такий холод… Де ж ти, перший провіснику приходу весни, теплий вітерець? Чому не сповіщаєш про мій прихід? Чому налітають холодні вітри?

 

Автор: Весна не розуміє, що відбувається, і тому вирішує йти до своєї сестри – Білокосої Зими.

 

СЦЕНА 2

Весна: Доброго дня, люба моя сестро, от я і прийшла. Чи ж забула ти, сестро, що час мені трон уступити?

Птах: Ну от, моя правда. Вона тебе проганяє.

Зима: (сердито) Хіба ти не бачиш, сестро, що не пора іще тобі?! Прийде час, пущу на трон, а тепер забирайся, коли не хочеш у шматок криги перетвориться!

Птах: Забирайся! Забирайся!

 

(Весна виходить збентежена. Чорний Птах дарує Зимі коштовності)

Весна: Невже я помилилася? Невже надто рано прокинулася?

 

(Весна відходить до свого місця)

Весна: Таки пора мені сісти на трон. Вже час розтанути снігам, зазеленіти травам, прилетіти з вирію птахам.

 

(Весна повертається)

Весна: Доброго дня, люба сестро! Глянь на мене, це ж я, твоя наступниця прийшла!.

Зима: (грубо) Прийшла, то й підеш! Не набридай мені! Хіба не бачиш – царюю я !

Іди геть!

Автор: Весна плачучи, йде від Зими. Назустріч їй -  Літо.

 

СЦЕНА 3

Літо: Чому ти повернулась? Чому не сидиш на троні і не правиш світом?

Весна (зажурено) Не пускає сестра. Щось лихе з нею трапилось. Не знаю, що робити.

Літо: Дивно! Я можу взяти царство тільки з твої рук, а не з рук Зими. Ходімо, сестро. Посидиш хоч тиждень на троні, і я зміню тебе, бо моя вже пора.

Автор: І пішли вони по стежці. Попереду Літо ступало в яскравих шатах, і там, де воно проходило, зацвітала земля.

                                                             СЦЕНА 4.

(Весна і Літо підходять до Зими)

Птах: Не підпускай їх до себе! Жини геть і царюй у білому світі сама.

Зима: Гей, ви! Чого прийшли?! Що задумали супроти мене?

Птах: Лихо задумали, лихо задумали!

Літо: Доброго дня, люба сестро! Чому не даєш Весні прийти на нашу землю, адже незабаром прийде моя черга привити світом?

Зима: Хай та Зелена йде спати, а ти приходь пізніше!

Літо: Але ж, сестро, озирнися навколо. Вся земля снігом та кригою покрита. І не росте на ній ані квіточки!

Зима: А мені що до того! Я царюю, а більше я нічого не хочу знати!

Літо: Ти й себе нівечиш, сестро! (дає дзеркало). На, глянь, що з тобою сталося!

 

(Чорний Птах вихоплює люстерко і розбиває його)

Літо: Отямся, сестро! Ти ж знаєш, що коли Весна засне, не зможу і я прийти на землю.

Зима: А мені що до того? Ідіть геть!

 

(Літо і Весна виходять. Весна засинає)

 

СЦЕНА 5

Автор: Відтоді почала до Білокосої Зими приходити сестра Літо. І ходила вона до неї тричі: в червні, в липні та серпні. Незабаром прокинулася четверта сестра – Золотокоса Осінь.

Осінь: Як довго я спала! Що нового, сестрице, в нашому царстві? Чому ти така сумна?

Літо: Мільйони років жили ми і лиха не знали, а біда прийшла – крига землю покрила, крижаний вітер гуляє. А все це через те, що наша сестра , Зима, глуха та німа стала, нічого не бачить і не чує. А на її плечі Чорний Птах сидить і все щось їй на вухо шепоче.

Осінь: Я ще не зовсім прокинулася, а ти таке страшне оповідаєш. Почекай, отямлюсь й трохи наберуся сил, підемо разом до сестри. Бачу, що зморилася ти, люба сестро. Тобі пора спати, а мені до бою ставати. Що ти мені порадиш?

Літо : (засинаючи) Не втрачай до неї любові… Хай вона гляне в люстерко… Хай сама себе впізнає…

 

(Літо засинає. Осінь збирається до Зими.)

 

СЦЕНА 6

(На троні сидить Зима. Біля неї – Чорний Птах. Осінь підходить до трону.)

Птах: Кланяйся, кланяйся цариці світу!

Осінь: Я не бачу тут цариці світу! Царицею світу має бути моя рідна сестра, молоді і гожа, гарнішої за яку немає у світі. А я бачу тут стару відьмугу!

Птах: Вона гарна! Гарна!

Зима: Сестро, невже ти мене і справді не впізнаєш?!

Осінь: Це не моя сестра! Ти – лиха відьма, яка десь поділа мою красиву Білокосу Зиму. Через те я  й прийшла, щоб викликати тебе на бій, бо хочу визволити свою любу сестру.

Зима: Схаменись, сестро! Це я, я, твоя Білокоса сестра! Поглянь на моє чудове біле лице і на мої білі коси.

Птах: Білокоса гарна, гарна!

Осінь: Ти – не моя сестра. Ти – самозванка, яка десь занапастила мою сестру.

Зима: Забуваєшся, сестро! Не ти мене маєш змінити, а я тебе. Отож іди геть з моїх очей і лягай спати. Це я тобі наказую, володарка світу!

Осінь: Ти не володарка світу! Ти – самозванка! Я прийшла сюди не царювати а визволити свою рідну сестру. Ось, подивись у дзеркало! Впізнаєш себе!

Зима: Але в мене немає дзеркала. Воно розбилося.

Осінь: Чорний Птах розбив твоє дзеркало! Прожени його і я дам тобі інше люстерко.

Птах : Прожени її, прожени її..

Осінь: Всемогутній теплий вітер

Ти літаєш снуєш світом,

Свого брата розбуди, визволи нас із біди.

Хай південний теплий брат птаха покарає

І в північний край далекий його забирає!

(Чорний Птах кидається до Осені, але вона доторкається до нього палицею, і Птах з криком  втікає.)

 

СЦЕНА 7

Зима: Він не зміг тебе перемогти, чому?

Осінь: Бо я прийшла з добром. Мушу розшукати і звільнити свою любу сестру і добрий лад на землі встановити.

Зима: Мала б ненавидіти ти свою білу сестру!

Осінь: Я люблю свою сестру, бо вона ніжна і гарна. Вона приходить мене змінити, коли я втому відчуваю (дає дзеркальце). А тепер глянь на себе!

Зима: (зі страхом) Сестро, моя сестро! Що це за страшна відьмуга на мене дивиться? Я не впізнаю себе!

Осінь: Зійди з трону, втомилася ти. Піди, збуди Зеленокосу Весну, впади до її ніг та попроси вибачення.

Зима: (ледве зводиться з трону). Допоможи мені, сестро! Дай мені руку!

 

(Осінь допомагає Зимі зійти з трону.

Разом вони підходять до Весни.

Весна пробуджується.

Осінь знімає із Зими чорну хустку.

До них підходить Літо.)

 

Автор: Ось так Золотокоса Осінь силою любові врятувала світ від холодної, вічної Зими.

Врятувала людей від  байдужості і егоїзму.

Не тримай у душі своїй зла,
Стережись злого слова сказати.
Злеє слово – біда не мала,
То ж не варто і злоби тримати.

 

Приходить зло лише до злих,
Про те хай кожен пам’ятає,
Той, хто копає яму для других,
У неї сам і попадає.

 

Благаю, люди, схаменіться, 
Забудьте про причини чвар, 
Один одному ви  посміхніться, 
Життя –  то цінніший дар.

 

Цінуйте кожен день і час, 
Любіть усю свою родину,

Хай Бог оберігає  нас

І нашу рідну Україну!

 

Ролі виконували : Білокоса зима- Дарина Шакун

                         Зеленокоса весна- Вікторія Дяченко

                         Синьокосе літо- Катерина Костиренко

                         Золотокоса осінь- Юлія Волос

                       Чорний птах.- Максим Германчук

                         Слова автора читала- Валерія Бондаренко