Сценарій "Виступ агітбригади «РОСИНКА» з проблеми: «Екологія – турбота кожного»

Виступ агітбригади «РОСИНКА» з проблеми:

«Екологія – турбота кожного»

 

 

 

            Зелений привіт! Зелений привіт!

Давайте  усі порятуємо світ!

 

      Бо наша планета не глянець-картинка,

 

           Тут дуже страждають рослинки й тваринки,

 

     Забруднюють води, рубають ялинки,

     Разом:

     Тому б’є на сполох наша  «Росинка».

 

      Ми – сміливі, незалежні, працьовиті,

Любимо красу і в землю щось садити.

 

      І проблеми всі вирішуєм  собором,

А не можемо самі, ідемо вгору.

 

            Наш символ – води первозданна  краплинка,

            В якій чистий Всесвіт. Тому ми «Росинка».

 

            Наш колір улюблений – синьо-зелений,

            Нас дуже тривожить колір  черлений.

 

            Бо це колір крові, страждання і горя,

 Який на землі вже утворює море.

 

       Ми:

Реально  дивимось на екологічні проблеми .

Охороняємо   те, що ще  залишилося.

Озеленюємо наше довкілля.

Сміливо виступаємо проти спалювання листя.

Й віримо, що  нами керує Господь.

Навчаємо менших любити і берегти природу.

Колективно прибираєм територію школи, сільський парк,  лісосмуги.

Апелюємо до влади, до природоохоронних  організацій, до людей.

 

Не руйнуй, але будуй.

 

Не рубай, але саджай.

 

Не сміти, а прибирай.

Разом:

Наш девіз: «Планета – рай!»

 

           А зараз пропонуємо наш метод «прес»  –

Сядемо разом в екологічний експрес.

• Вимирають білі ведмеді, зникають найпоширеніші в світі горобці.
• На землю випадають безперестанку іржаві  кислотні дощі.
• Організм Землі від шлаків потерпає.
• Планета наша алергією страждає.
• Зникає  прісна із джерел вода.
• В Чорнобилі – із радіації роса.
• Урагани, повені, пожежі всю планету потрясають.
• І кити на берег своє тіло викидають.

 

(Виходить Земля (планета) і співає на мотив пісні І.Ніколаєва «П’ять причин»)

Як же лихо це до нас прийшло?

Адже на землі зла не було?

Та я зрозуміла в сяйві днин,

Що на це є в світі п’ять причин.

 

          Приспів:

Перша – це озонові дірки,

Друга – тютюнові це димки,

Третя – то забруднена вода,

Це усього світу  вже біда.

 

А четверта з них – людський прогрес,

Що навів на землю екострес.

П’яту не купить за  бариші,

Це є екологія душі.

Це є екологія душі.

 

Представляємо наскрізь кричущо-злочинний

ХІТ – парад дикості людини:

Ялинка:

 

Врятуйте мене, збережіть для нащадків.

Бо я Новий рік, і Різдво, і колядки.

Сокирою в душу мені не ціляйте,

Прожити у світі, прошу вас, ще дайте.

 

           Бурий ведмідь:

 

           Я бурий ведмідь. Мені Карпати болять.

           Там дачі будують, аж тріски летять.

           Туристи – це добре. Та гори волають,

           Вони первозданність свою вже втрачають.

 

           Чайка:

 

           Я чайка нещасна з протоки  в Керчі,

           В  мазуті тут плавають гори мерців.

           А кримські   ліси від туристів палають,

           Які й краплі совісті зовсім  не мають.

 

            Риба:

 

            Я риба із наших Дністра і Прута,

            В яких проплива кольорова вода.

            Але  кольори всі – для райдуги гоже,

            А  нам синю заводь подай, милий Боже.

 

           Росинка:

 

           Я – просто росинка. Хіба що прозора!

           У мені – таблиця хімічна. Я хвора!

           Літаю я часто між небом й землею,

           Я хочу упасти в долоньку зорею.

 

           Повінь:

 

           Я – повінь, що край ваш увесь потрясла,

           Я – просто стихія, велика біда.

           Та й тут від халатності врятуватись  несила,

           Бо чиясь рука ті  шлюзи відкрила.

 

           Селеві потоки накривають села

           Отака картина в Україні невесела.

           Від  зсувів  грунту будинки пливуть,

           Озера  й дороги під землю ідуть.

 

           Хіба  ще замало нам бід на землі?

           Разом:

           Схаменіться всі: і дорослі, й малі.

 

           Ми всі це знаєм, 

           Воно нам болить,

           Але  виправлятись

           Ніхто не спішить.

 

            Чомусь на сусіда

            Ми завжди киваєм.

            Давайте найперше

            У себе спитаєм:

 

  - Що я для природи

            І світу  зробив,

            Щоби він щасливо,

            Без стресів прожив.

 

  - Чому я смічу?

  - Чому я байдужий?

            - Чому пройшов мимо

  І не надолужив?

 

  - Чому світ для мене –

  Велика дрібниця?

  Чому в мене совість –

  На одиницю?

 

Почуйте нас, молодих, небайдужих,

Природа  дійсно  сильно нездужа.

 

І в тому наша з тобою вина,

Бо ти байдужий, байдужа вона.

Планета, як і життя, єдина,

Разом:

Тому розумною будь, людино!

 

На екологічний суботник мерщій виходи,

Дерево, кущик, квітку сади.

 

Річечки берег почисть від сміття,

Щоб  стала в ній чиста й живая вода.

 

Листя в компостну яму згрібай,

Шкідливі звички геть відкидай.

 

Бо та сигарета, що сунеш в рот,

Коли димить, то міні-завод.

 

А пляшка від пива – осколочна рана.

А їх мільйони. Людині – догана!

 

           Усе, що можеш для природи роби,

Бо скоро зникнуть світанки й  дуби,

 

Бо скоро мутації змінять світ,

Земля звихнеться із своїх орбіт.

 

І катастрофи, такі неминучі,

Планету рідну зовсім замучать.

 

А зараз у нашім меню по порядку

Пропонуємо вам екологічні загадки:

 

Екологічні загадки:

 

Серед літа – дощ і холод лютий,

Взимку – теплосяйні і безсніжні дні,

Що це, друзі, може бути?

 

(Зміни клімату незрозумілі та складні)

 

 

Під горою всякого непотребу підсніжник зник.

 

(Це ж  несанкціонований смітник)

 

Серед людей ні тут, ні там  гармонії нема,

          Природа скрізь самісінька – сама.

Чому проблема ця така трагічна?

 

(Бо це невігластво екологічне!)

 

 

Чиї  це  сторінки волають від болю

І кров’ю багряною рясно покриті,

І бути  тут краще, ніж просто на волі,

 

(В «Червоній книзі»  зникаючих видів)

 

 

«Хоч сокиру вішай на мої хмарки», –

Так припрошують фольклорно смогові дими.

Не суцільне небо в нас, а клаптики й латки,

 

          ( Небезпечні це озонові  дірки)

 

Опустіло місто, тут вітер гуляє,

Зажурилося небо від уранових дум.

Хто трагедії всесвітньої не знає –

Найбільший пам’ятник безгосподарності і горю тут зростає

 

(Це земля, де панує Чорнобильський сум)

 

Закони не кожен у нас поважає,

Бо думає: «Моя хата скраю».

 

І звідси всі біди, отут та причина,

Що наша планета сама-самотинна.

 

Бо ми не шануєм й не відповідаєм,

А потім вже маємо те, що і маєм.

 

Якщо ти землі донька чи син,

 Витвори в душі своїй закон один:

 

           В гармонії з природою живи,

Відповідальність за свої діла неси.

Землі своїй завжди допомагай –

І матимеш тут справжній рай.

 

У перших рядах екологічної варти

Повинна держава наша стояти

 

Закони строгі юридичні

Для всіх хай стануть  знані й звичні.

 

За кожен злочин, за провину

Відповідай сповна чи  підприємство, чи людино.

 

І хай це буде чесно, а не вибірково,

Тоді земля відродиться обов’язково!

 

А тепер,  а тепер для науки й розрядки

Проведемо для вас екологічну зарядку:

(Учасники імітують рухи наступних сентенцій)

 

• Деревце у руки візьми, викопай  ямку, налий води і його посади.

 

• Мішечки у руки мерщій бери

          Й побутові відходи у них склади.

 

           -   Лопату бери і копай, розчищай,

           Річці нове життя давай.

 

• Зранку прокинувся – сонцю всміхнись

І потягнись за природою ввись.

 

-    Браконьєра у лісі ти зупини,

Життя тваринці й рослинці збережи.

 

 

Світ дивиться:

(Учасники представляють малюнки  по одному, повертаючись лицем  до глядачів і коментують)

 

• зникаючі види;
• парниковий ефект;
• глобальне потепління;
• зміна клімату;
• отруєння вод і землі.

Разом:

Це не дрезденський вернісаж, це землі «новий»  макіяж.

 

Світ  хвилюється:

• зелений колір зникає;
• чистих світанків немає;
• тропічні ліси вже рубають;
• пустелі родючі грунти накривають;
• гори сміття  виростають;
• каналізаційні  моря виникають.

          Разом:

          Це – не просто сентенції тихі,

          Це – усепланетарне лихо!

 

          Світ визнає:

• треба світогляд змінити;
• власні потреби обмежити;
• наше довкілля зміцнити;
• за браконьєрами стежити.

Разом:

Світло зелене – благим починанням,

         «Грінпісу» – найкращі наші вітання.

 

Як розквітне смітник,

А пустеля зародить,

Отоді оновиться

Оселя природи.

 

Як цілющим дощем

Лікуватись всі зможуть,

Отоді порадієш

За нас, милий Боже.

 

То ж нехай у природи

Буде добра погода.

 

Хай відродяться знову

Мудре діло і слово.

 

Хай Божисті світанки

Усміхаються зранку.

 

Хай земля процвітає

Й ми живемо, як в раї.

 

(На мелодію пісні «Незакінчений  роман» І.Крутого)

 

Іще не зник вогонь з планети,

О Боже, як же хочеться краси і чистоти!

Але уже пора гукати на-гора     

Відповідальність за усі гріхи.     2 рази

 

             Приспів:

Росинки на трояндах виграють,

Немовби  нам вони нагадують

Чарівний недописаний роман

Про красу на Землі.

Тому давайте вже зупинимось

І разом  всі тепер напишемо

Чарівний екології роман

У своїй душі.

 

2010 рік