Сценарій "З краплинки починається життя"

 Природа унікальна, що й казати,

 Про це повинен знати всяк.

 То ж кожен з нас повинен пам’ятати:

 Зламати легко, відновити ж як?

 

 В природі ми лиш часточки малі.

 Земля не нам належить — ми Землі!

 

Майбутнє планети залежить від нас -

Ви пам’ятайте про це повсякчас.

Плекаймо, любімо її в усі дні.

Не залишаймо її у біді!

 

Сьогодні планета благає, кричить.

А людство не чує, людство мовчить.

Шукає до щастя шляхів легких,

Не знає, не бачить істин простих.

 

З природою жити в гармонії треба,

Щоби над нами всміхалося небо.

Щоб Сонце світило, співали пташки,

Щоб квіти буяли в лісі завжди.

 

Посадим дерева, посієм добро,

Щоб в душах дитячих воно проросло.

Хай буде майбутнє планети красиве,

Хай буде життя на планеті щасливе.

 

 Усі прийшли у світ, щоб жити,

 Великі звірі і малі...

 Людина в світ прийшла — любити,

 Добро творити на землі!

 

Назавжди запам’ятай —

 Бережи свій рідний край!

 Це твоя земля, країна,

 Край батьківський — Батьківщина!

 

Ми вас вітаємо радісно й щиро,

Ми вам даруємо повітря свіжого ковток,

Ми вам бажаємо щастя і миру,

І хай природа усміхається вам кожен крок.

      

 

Мелодія « Дети Земли»

Кожен з нас – це частинка природи,

Все для нас – і повітря, і води.

Тільки ми про це забуваєм,

І багато ресурсів втрачаєм

Через те, що байдужі стали чомусь.

Ми не чуємо голос довкілля.

Бо повсюди лиш злість і свавілля.

Ми не дбаємо про майбутнє,

Не примножуємо набуте,

А для нас для всіх Земля одна.

Приспів:

Люди на Землі,

Дорослі і малі,

Планета – наш спільний дім.

В добрі і чистоті,

Щоб ми всі жили

У світі без війни,

Байдужості і вини,

Щоб майбутнє ми зберегти змогли.

Щоб змінити планету,  почнемо із себе

Лиш в хороше майбутнє повірити треба.

Не побачимо ми як ліс плаче,

Посміхнеться Сонце гаряче

Стане їсти і пити що дітям усім.

Приспів:

Люди на Землі,

Дорослі і малі,

Планета – наш спільний дім.

В добрі і чистоті,

Щоб ми всі жили

У світі без війни,

Байдужості і вини,

Щоб майбутнє ми зберегти змогли.

Люди на Землі,

Дорослі і малі,

Планета – наш спільний дім.

В добрі і чистоті,

Щоб ми всі жили

У світі без війни.

People on the Earth

Keep your souls unclosed

Change the world i`m begging please

Hide away your fears

Skies without a tears

Living lasting peace

Байдужості і вини,

Щоб майбутнє ми зберегти змогли.

У світі без війни.

 

Вода, яка є повсюди – в морях і океанах, на суходолі і в річках, озерах, болотах, водосховищах і каналах, в льодовиках і під землею, і навіть у повітрі, займає ¾ поверхні Землі. Зрештою, ми самі, як і всі живі організми, більш як на половину утворені з води! Без неї не може існувати  життя на Землі.

 

Уявіть собі, як би виглядала наша Земля, якщо б з неї зникла вода. Висохли русла річок, затихли навік джерельця. Ні куща, ні квіточки, жодного живого організму на мертвій Землі. Страшно подумати. Адже вода є обов’язковим компонентом живої клітини. Жоден з живих організмів не може обходитись без води.

 

На перший погляд здається, що запаси води, зосереджені на нашій планеті, невичерпні. Та це не так.  Загальна кількість води, доступної для використання, тобто прісної, становить лише 0,6 % від загального об'єму води планети.

 

Пані та панове! Володар морів та вод нашої планети Посейдон засмучений тим, що підземні води, які наповнюють водою криниці Київщини та напувають усе населення регіону отруюють хімічними відходами та забруднюють пластиковими пляшками та посудом. Він наказує: провести розслідування та покарати винних.

 

Вибігають з пустими пляшками, відрами, чашками.

Горе, горе, біда! Пропала вода! До краплі зникла вода!

Немає ні в кого, ніде, ні краплини!

Доживаємо останні хвилини!

Ка – тас – тро - фа!!!

 

Ні  у відрі, ні в крані, ні в криниці

Не лишилося ні крапельки водиці.

Мабуть наступає кінець світу

Все живе благає: « Пити, Пити!»

 

Невже ми станемо як верблюди -

По крапельці в горбах носити будем

Та будемо Спасителя просити:

« Карай, але, дозволь води напитись?!»

 

Як жарко! Жарко!

 

Поглянь – криниця! А вода в ній, певно – джерельна!

 

 Пам`ятаєш – з давнини,

 Коли  в бій ішли сини,

 Мати їх джерельною водою напувала,

 Тим самим сили їхньої прибувало.

 

Так, недаремно ж говорили в народі: “Де є вода, там   - життя”.

 

А ще казали:  “Буде вдосталь води - не буде ніякої біди”.

 

Біжать до криниці                       (Чути плач)

 

Чуєш, хтось плаче?

                     

(З’являється краплинка)

 

Хто ти?

 

Я – краплинка.

 

  А чого ж ти, краплинко, плачеш?

 

Ой, біда!

 Люди, що це за вода?

Може вам і добре пити,

А мені в ній важко жити:

 Хімікати в ній усі –

У підземній цій воді!

А була ж колись вода

І прозора і смачна…

Люди, трохи совість майте,

 Після себе сміття не лишайте!!

 

А плачу я тому, що моя сестриця захворіла.  Бо ж не можуть краплинки жити в середовищі, де панує бруд і різні небезпечні речовини.

 

На аналіз взяли воду.

Для пояснення народу

Ось такі є результати:

 Аміак  та нітрати,

Солі кальцію й фосфати,

Алюміній і бактерії –

Ось така у воді феєрія.

 

Як же гублять природу всюди

Черстві і бездушні люди,

Про вичерпність водних ресурсів, мабуть, не знають.

Лиш про своє власне задоволення дбають:

Пляшки, відходи – все на землю скидають,

І не знають, що сміття під землю проникає,

А тоді ж вода в криницю потрапляє

І організм наш впевнено вбиває.

 

Одними з найстрашніших домішок для води  є побутове сміття;

 

Ми вас не лякаємо,  але це не дрібнички –

Від цієї отрути, цієї водички,

Хоч як не жахливо, а сталося так –

Вже й діти маленькі хворіють на рак.

 

А ще від вживання отруєної води можна захворіть:

На гепатит, пневмонію і гастрит.

І таку ми воду п’ємо. Як же ми іще живемо?

 

Серед країн Європи Україна є однією з найменш забезпечених водними ресурсами. Багато сіл України втратили власні джерела питної води.

 

На жаль, люди забувають, що навколишнє середовище треба берегти, бо від його стану залежить наше  здоров’я.

 

А що ж роботи?

Де ж води  попити?

Невже загине моя батьківщина,

Де мама і тато, друзі, родина?

 

У вас є можливість все змінити.

 

Як?

 

Подбайте про краплинку, бо з неї починається і джерело, і криниця, і річка.

 

Все – із доброго чи злого –

починається з малого.

Листя виросте з листочка,

з нитки витчеться сорочка.

Хліб – з маленької зернини,

дощ  - із чистої краплини.

Пагорбок стає горою,

А роса стає рікою.

Навіть річечка-ріка

Починається з струмка.

День турботою почнеться,

все  довкола усміхнеться.

Проганяй мерщій дрімоту –

і рукам давай роботу.

І роби невтомно, вміло,

хоч мале, та добре діло.

Очистимо струмки і будуть жити ріки,

 Бо із малих струмків течуть річки великі.

 Вода — це є життя, без неї не прожити.

 Вже час прийшов для нас — природі послужити!

 

Посейдон! Ти чуєш нас? Ми знайшли винних… Це – людська байдужість, нерозуміння законів природи, невдячність. Ми обіцяємо, що житимемо в гармонії з довкіллям, не порушуватимемо законів Землі, дбатимемо про кожну краплиночку такої необхідної, жаданої і корисної, прозорої і чистої води.

 

Чому Бог води нам не відповідає?

 

Відповідає… Нам. Ми його добре чуємо. Щойно Посейдон прошепотів мені, що більше я не хворітиму, тому що є на Київщині люди, які дбають про чистоту води, тобто мого дому.

Я -  Краплиночка маленька,

Сива хмарка – моя ненька.

Громовержець – мій дідусь.

Тут я з радістю лишусь.

Я – Крапелька, Краплиночка!

Дарунок Божий неба.

Мене потрібно берегти,

Мене любити треба.

Прозора, як перлиночка,

Цінуйте мене, люди.

Бо без цілющої води

Життя ніде не буде.

Хай відновляться усюди

Водоочисні споруди.

Буде чистою водичка –

Звеселиться моє личко.

 

Пам’ятайте, люди, назавжди,

Неможливо жити без води.

 

Мелодія «Дмитрівка – село моє»

Тече річка невеличка,

Озеро блищить.

В ріднім краї, де водичка

Нам так любо жить.

Чисту воду треба пити,

Щоб здоров’я не згубити.

Бо життя у нас одне.

Серцю милі і знайомі

Дмитрівські ставки.

Верхнє, Нижнє і Середнє,

Тут зростаєм ми.

Слід водойми захистити,

Щоб край рідний не згубити.

Дмитрівка у нас одна.

Дмитрівка – село моє,

Тут високе чисте небо.

Дмитрівка – село моє.

Іншого мені не треба.

Я вклоняюсь Тобі.

Ти – маленька Україна.

Я – донька, а я – Твій син.

Батьківщино!

Дуже хочеться, щоб радість

Завітала в дім.

Без води ми всі загинем.

Звісно річ у тім.

Пісня в небо хай злітає.

Україну об’єднає.

Чути буде людям всім.