Сценарій "З Україною в серці"

З Україною в серці

 

Учениця 1.

Що то, люди за країна –

Неба синього блакить,

На ланах у серпні жито

Стиглим золотом блищить?

Люди мудрі, працьовиті

У країні тій живуть.

 

На чуже не зазіхають

І свого не віддадуть.

У якій іще країні

Так земля родить охоче?

 

Учениця 2.

Гори є і полонини,

Є моря, річки, ліси…

Загалом, то є країна

Невимовної краси!

Гордо, голосно, дитино,

Ти назви ім’я країни,

У якій, хвалити Бога,

Народився і живеш.

Їй дочкою є чи сином

І, коли ти підростеш,

Будеш їй творити славу,

Розбудовувать державу,

Отже, зветься ця країна,

Незалежна і єдина –

(усі хором) Наша ненька – Україна!

 

Козак І

Ми розповімо вам про історію країни,

Про століття поневолень і роки поневірянь.

Весь цей час ми були разом і єдині,

І буде мир і спокій після тих страждань.

 

Козак ІІ

Ми календар скорботний перегорнем,

Щоб у пам’яті повстали сторінки

Твоїх, країно, поневолень,

Знущань нелюдських, мордувань,ганьби.

 

 

 

Козак ІІІ

Давно-давно країна та була

І  Київською Руссю звалася вона

Була вона могутня та дужа,

До долі інших не байдужа

І цілий світ про неї знав,

Князів тих мудрих поважав.

Розважливо та чесно правили вони

Мудрими й сміливими були в Київській  Русі сини.

 

Князь

 

З ким була дружба, кого тримали у покорі,

Та негаразди були і при своїм дворі.

Князі ж-бо сіяли розбрат:
за трон – брат брату вже не брат .

А тут ще й князь московський каже:

• Я вам усім іще покажу!

Чому дали мені так мало ви землі?

То залишайтеся собі самі!

Я ж віддаляюся, іду я

Хто ще зі мною ? Жити ж краще буде!

По відділялися й пішли…

Аж тут Литва із Польщею прийшли…

Та землі наші знов ділити почали.

Та встановити ще й закони тут свої.

Не до вподоби це народу української землі!

 

Козак

 

Пішли в степ і стали козаками –

Відвоювувати славну Україну – мати!

О,що то за часи настали!

Козаків всі поважати стали.

Чудесні вояки, це вільний люд,

Не було тут поганців і заблуд!

Та незабаром знов Москва прийшла

І в оману наш народ ввела…

Мовляв, допоможу, сестрице, я тобі,

У скрутні твої дні.

Ну, звісно помогла…

І землю, і народ, - усе з собою загребла…

Понищила і козаків –

Могутніх, вільних вояків…

І вбрала Україну в селянське вбрання.

Мовляв, ти – вбога, могутня тепер я!

 

 

 

Січовий Стрілець

 

Та не хотіла країна більше це терпіти –

Ще не перевелися вільні її діти.

В підпіллі тут повстанці виростали

З думками про свободу і звитяжну славу.

То були Стрільці Січові –

Боролися вони заради матінки-землі.

Не забували ми культури, пісень співали

У вирі тих подій свої традиції плекали

І солов’їною щоденно розмовляли.

Сусідка цього знову не стерпіла –

Усіх пригнобити й понищити веліла.

А Січові Стрільці на захист стали

За землю-матінку вони життя віддали…

 

Воїн УПА

 

А там ще війни світові…

Багато згинуло синів Вкраїнської землі.

Та все ж супротив українців не згасав,

І знов повстанців час настав.

Тепер це вже  УПА, вже армія тепер,

Боролася вона за волю, як той лев.

Але всередині розходяться думки:

Піти більш мирним шляхом, чи ризикованим піти?

От в цьому  і біда вся була,

Та лиха доля на короткий час про нас забула!

 

Воїн АТО

 

Не встигли рани погоїтись,

Коли й надалі гинуть наші діти…

Небесна соня ожила

Ридає знищена земля

Палає Київ у вогні

Горять сталеві БТРи

Там на межі передовій

Народ боронять волонтери.

І знов війна…Країну крають,

Ворожі кулі знов співають!

Та не здолати цвіт народу

Не роз’єднати Захід з Сходом,

Ми збережемо Україну

Квітучу, мирну і єдину!

 

 

Січовий Стрілець

Яка ж вона довга в століття, у цілі віки,

Година негоди. Що люд український гнітила,

Із сивої пам’яті сміло ідуть козаки,

А шаблі, мов блискавка, сині жупани, мов крила.

 

Кошовий ( звертається до гурту)

А що, козаки? Дайте слово сказать!

Чи не час до коша козачаток  прийнять?

 

Козаки

Саме час! Саме час! У самий раз!

 

Князь

Одержавши на раді згоду,

Дітей козацького роду

У наше коло викликаю,

Їх перевірити жадаю!

 

Що говорить вам, козак,

Це крилате горде слово?

Чом завжди буває так,

Що світлішає від нього?

 

Усі разом

Козаки – це вільні люди.

Козаки безстрашні всюди.

Козаки – борці за волю,

За народні щастя й долю

 

Козак 1

Козак – чесна, смілива людина,

Найдорожча йому Батьківщина!

 

Козак 2

Козак – слабкому захисник,

Цінити побратимство звик.

 

Козак 3

Козак – усім народом друг,

І лицарський у нього дух.

 

Козак 4

Козак вкраїнську любить мову,

Він завжди здержить своє слово!

 

Козак 5

Козак – це той, хто за освіту,

Хто прагне волі і блакиту!

 

Козак 6

Козак  - герой народу України.

Козакувати – справа не проста.

Коли державу відбудуєм незалежну,

Красою слава запалає золота.

 

Князь

Козацькому гурту ви, бачиться, раді,

Скажіть, чи готові ви жити по правді?

 

Козачата

Готові, так.

І жити чесно будем,

І правил ми козацьких не забудем.

 

Князь

Приймемо до гурту орлят,

Вони ж  бо від сьогодні – козачата.

А на додачу видамо знак,

Хай з козачата виросте козак!

 

Дівчата україночки ( по черзі)

 

1. Козачат усіх щиро вітаємо,

Здоров’я і щастя бажаємо!

 

2. Завжди цінуйте братство і згоду,

Бо ви нащадки козацького роду!

 

3. Чесність виховуй в собі залюбки,

Як це робили колись козаки.

 

4.  Частіше козацькі думи читайте,

Частіше козацьку пісню співайте.

 

Козак

Нехай знає рідна мати-

Вільна Україна,

Козаки ми  ще маленькі,

Зате гідна зміна.

 

 

Козак

Засвистали козаченьки,

Музики заграли,

І парубки з дівчатами

До танку всі встали!

 

Козачата

Україно, земле рідна!

Наша отча сторона.

Обіцяємо:  край наш рідний

Над усе любити.

Рідний народ шанувати

І для нього жити.

 

Козак

Треба швидше підростати

І професію обрати,

Щоб у армії служити

І Вітчизну боронити!

 

За нашу рідну Україну,

Що берегли усі віки –

Низький уклін і тричі «СЛАВА!»

Вам Українські захисники!

 

Воїн УПА

Пам’ятаємо, чиї ми сини,

Коли будні на серці чи свято,

Знову бачиться з давнини

Україна, зажурена мати.

І зруйнована бачить січ,

Де мій пращур лежить серед поля,

А йому похилилась до віч,

Україна, немов тополя.

 

Україна:

Я – Україна!

Вільна і сильна країна!

Досить! Не буду більше наруги терпіти!

Скільки століть я корилась, страждала, поневірялась.

Більше не будуть мене позбавляти віри святої

Давніх традицій, рідної мови, землі моєї!

Я – Україна, земля, що помічена болем,

Птаха, що довго чекала на волю.

Я – Україна, я – єдності вічної мрія.

Мова співуча, любов і надія.

Я – Україна, молитвою Бога вітаю,

Поле широке добром засіваю,

Я – подих життя, земля УКРАЇНА,

Я – ніжна любові зернина.

Я – УКРАЇНА!! Вільна і сильна країна!

 

Діти

Ми, Україну Вітаєм мати,

Хай буде достаток у кожній хаті!

  Хай буде достаток у кожній родині.

На славу велику усій Україні

Хай хліб достигає, хай квітнуть сади,

Любити Вкраїну ми  будем завжди!

 

 Струмок серед гаю, як стрічечка.

На квітці метелик, мов свічечка.

Хвилюють, малюють, квітують поля –

Добридень тобі, Україно моя!

Зацвітає калина,

Зеленіє ліщина,

Степом котиться диво-луна,

Це моя Україна,

Це моя Батьківщина,

Що, як тато і мама, одна.

 

Любі друзі, хоч маленькі,

Ми вже добре проте знаєм,

Що зовемось українці,

Й українських предків маєм.

Батько, мати, брат, сестричка

І всі інші члени роду –

Всі належать до одного

Українського народу. (всі)

 

 Родина, рід – які слова святі!

Вони потрібні кожному в житті.

Бо всі ми з вами гілочки

На дереві, що вже стоїть віки.

 

Донечко, синку, сестрице, братуню,

Дружна,велика, щаслива сім’я!

Таточко, мамочко, бабцю, дідуню,

Мій оберіг і родина моя!

 

Розкажу вам, друзі,  я,

Що таке моя сім’я.

Разом дружно проживаєм

І пісні про це співаєм.

Є в нашій мові прекрасні звертання,

Добрі і щирі, чудові слова.

Тими словами усяк без вагання

Маму найкращу свою назива.

Мамо, матусенько, мамочко, ненько…

Матінко, усміх твій ніжний ловлю.

Мамочко рідна, моя дорогенька,

Я над усе тебе в світі люблю.

 

Мама – всього початок.

Мама – берегиня роду людського.

Скільки тепла і ніжності

Таїть у собі це слово!

 

Мама – найкраща людина у світі,

Знають це всі: і дорослі, і діти.

Горе не ляже на рідний поріг,

Мама не пустить, вона – оберіг!

 

Мати, матінко, матусю,

Мама, мамочка, мамуся.

Називаю тебе я,

Рідна ненечко моя.

 

Підняли мене з колиски

Ніжні руки мами.

Бережуть від горя й лиха

Днями і ночами.

 

Працьовиті та невтомні

Ласкою зігріті.

Руки  мамині для мене

Найсвятіші в світі.

 

Спасибі, спасибі мами,

Що ви тут сьогодні  з нами.

До вас наше перше слово:

Мами, будьте ви всі здорові.

 

Спасибі, що нас так смачно годуєте,

Що так пильно доглядаєте.

Що не стуляючи очей,Недосипаєте ночей.

 

Спасибі вам і за роботу,

За руки ваші і турботу.

За те, що кожен день і час

Ви турбуєтесь про нас.

За доброту, за ніжність до нас

Ми дуже вдячні вам в цей час.

От тому вся дітвора

Бажаєм мамам всім:  ДОБРА.

 

Є в мене найкраща на світі матуся,

За неї до Тебе Пречиста молюся.

Молюся устами, молюся серденьком.

До Тебе, небесна Ісусова ненько.

Благаю у тебе дрібними словами.

Опіки  та ласки для любої мами,

Пошли їй не карби, а щастя  і долю,

Щоб дні їй минали без смутку, без болю.

 

Пісеньку мамі співаю свою,

Маму кохану я дуже люблю.

Мамо моя,  матусенько рідна моя,

Пісню в дарунок несу тобі я.

 

Де можна більше зачерпнуть любові?

Де взяти більше доброти?

Як в материнськім ніжнім слові,

Як з батька щедрої руки.

 

Дорогий, хороший тату  ,

Кращого за тебе не знайти,

Дорогий, хороший рідний тату,

Як чудово, що у нас є ти!

 

Мій любий татусь –

Він найкращий у світі.

І щиро признаюсь,

Хай знають всі діти,

Що я його дуже люблю.

 

Мій рідний татусь

Не спочине й хвилини,

Планує невпинно,

Майструє, щось клеїть.

Працює щоднини

Невтомно і пильно.

 

Мій добрий татусь і задачу розв’яже,

І намалює кумедних звірят.

Ще й найкращі слова

Для матусеньки скаже,

Коли ми ідемо гуляти у парк.

 

Мій татусю рідний,

Завжди будь таким,

Спритним і веселим,

Вічно молодим.

 

  Дуже поважає мій татусь футбол.

Разом із гравцями забиває гол.

То підскоче в кріслі,  то «Ура!» кричить.

Аж на стелі люстра дзвінко дзеленчить.

 

Недарма вважає вся наша сім’я

Що на тата зовні дуже схожий я.

Підросту ще трішки, усього навчусь

І таким завзятим стану, як татусь.

 

Ми тобі складаєм нині

Щире побажання,

Щоб прожив ти многі літа,

Не зазнав страждання.

 

Щоб ти вів нас у люди

Та втішався нами,

Щоб гордитися міг ти своїми

Донями й синами.

 

Що дитині треба?

Дім красивий, білий

І як світлий образ

Мамин погляд добрий .

Й батька дорого

Чути добре слово.

 

Без батьків чого ми в світі варті?

Без маминої ласки і тепла.

Без татової строгості і жарту,

Без свого родинного тепла.

 

Україна

Доки батько живий,

Доки мати жива.

Поспішаймо сказати

Найніжніші слова.

 – Рідна мамо – живи!

• Рідний тато – живи!

Найдорожчі у світі – це ви.

Тільки ви!

 

Щасливий той,

В кого бабуся люба є:

Той біди вже не знає,

Бо бабусенька скрізь дбає.

 

Коли я встаю раненько,

Жде сніданок смачненький,

Мене бабця доглядає,

Гарні пісеньки співає.

 

 

Моя бабуся гарно вишиває.

Дивлюся мовчки на рушник

І чую: гуси зняли крик.

Зозуля в гаю закувала.

Знов чорнобривці зацвіли,

Запахла рута-м’ята.

Цілую мовчки той рушник,

Що бабця вишивала.

 

Ну сумуй, дорогенька,

Що піввіку прожиту,

Що на скроні лягла сивина

Ти для нас найдорожча у світі,

Ти для нас, як і сонце, одна.

 

Милі наші бабусі

Ми вам шану складаєм

І признатися мусим

Що без вас нас немає.

 

 

Ви нас, рідні, пильнуєте,

Нам завжди догоджаєте,

І безмежно нас любите,

Від біди захищаєте.

 

То ж сьогодні ми хочемо

Вам спасибі сказати

За недоспані ночі,

За тривоги багаті.

 

Всім бабусям вдячні діти,

Бо турбуються про нас.

Хочу всіх бабусь на світі

Поздоровити в цей час.

Я до дідуся іду по науку

Діду, дідуню, навчи в світі жить.

Він на голівку кладе сою руку,

Голос сріблястим дзвіночком бринить.

 

Я вітаю свого дідуся

І таке йому кажу: із тобою я дружу.

Ти хороший, ти ласкавий,

Ти привітний, гарний, славний,

Будь здоровий, не хворій,

Дідусенько, рідний мій!

 

Любий, добрий наш дідусю,

Ми твої внучата,

Прибігаємо до тебе

Щастя побажати.

 

Ти нас батькові й матусі

Помагаєш вчити.

Як зростати чесним, добрим,

Як по правді жити.

 

Я твої слова розважні

Пам’ятати буду,

І в житті твою науку

 понесу усюди.

 

Хай тебе в твоїй оцінці

Бог не опускає.

Хай тобі здоров’я гарне.

Й силу посилає.

 

А до того, наш дідусю,

Хай ще на додаток

Гордість маєш ти і втіху

За нас, за внучаток.

 

Дідусь і бабуся у пошані.

Вони – обереги рідні (всі учні).

Всіх онуків міцно люблять,

Наче пташенят голублять.

 

Бабусю шануймо і дідуся,

Матусю любімо і тата.

Нехай родина дружна уся

Буде на радість завжди багата!

 

Хай тішаться внуками бабуся і дід,

Хай тато і мама радіють дитині.

Хай буде, як дуб,  могутній наш рід! (всі)

Хай злагода й мир запанують в родині! (всі)

 

Коли зміцніють крила, щоб літати,

Не забувай про рідних маму й тата,

Сивих бабусю й дідуся.

Та встигни добре слово їм сказати,

Допоки ти живеш у рідній хаті.

 

Ми- українці, нація прадавня,

На цій Землі – багато тисяч літ.

Культурою й традиціями славна,

І багатющий в нас духовний світ.

В нас звичаї свої, неписані закони,

По них пізнає українця вся земля

 

З далекого краю.                              

З далеких світів

Журавлик на крилах

Додому летів,

Минав океан,

Ліси і моря,

Вдивлявсь крізь тумани :

• Чия це земля,

Чиї це долини,

Чиї це луги,

Чию це калину

Гойдають вітри!

Впізнав батьківщину :

• Моя це земля,

Моє тут гніздечко

І мова моя.

 

 

Я – українка !

Горджуся й радію,

Що рідною мовою

Я володію,

Шевченковим словом

Умію писати

 

Слова мелодійні

І вірші складати.

Я – українка!

Живу в Україні ,

На вільній, єдиній

Моїй Батьківщині,

Де все мені в радість:

Ліси і садки.

Озера й річки,

В душі моїй солодко

Грає сопілка,

Бо я з України,

Бо я – українка !

 

 

Кохаю Край свій золотий

Квітучу Україну,

Як хочу я, аби зрости

Вітчизні гідним сином.

Нема ріднішої, повір,

За неї пречудову.

Люби, шануй, піднось до зір

Її пісні і мову.

 

Мова – краса спілкування.

Мова – як сонце ясне.

Мова – то предків надбання.

Мова – багатство моє.

 

Мова – то чиста криниця,

Де б’є, мов сльоза, джерело,

Мова – це наша світлиця.

Вона – як добірне зерно.

 

Мова – державна перлина,

Нею завжди дорожіть.

Без мови немає країни,

Мову, як матір, любіть.

 

Знаю, бо казала мені моя ненька,

Що я українка правдива, маленька.

Знаю, Україна серцю мому мила,

Я по-українськи молитися вчила.

 

 

 

Все, що рідне, хай нам буде

Найдорожче і святе.

Рідна віра, рідна мова,

Рідний край наш над усе! ( всі)

 

Щоб про це ми не забули

Ні на хвилю, ні на мить,

Хай Господь святий із неба

Нас малих благословить.

 

Україна

Учи, дитино, рідну мову, гордися нею і лелій.

А зрадити голубоньку чудову ти навіть в думці не посмій.

Молися нею юними устами – вона твоя, як серце і душа.

Вона від прадіда, від тата і від мами,

Вона – Шевченкова, Франкова, Куліша.

Люби її, як матінку й природу, горнись до неї – ти ж бо її син!

Вона – безсмертя рідного народу, могутній, вічний України дзвін.

 

Дитина

Є у нас єдина рідна Україна. Є на Україні мова солов’їна.

Єднає мова всі народи, що прагнуть щастя і свободи.

Гей, Україно, ненько прекрасна, будь же до всіх справедлива.

Хай тобі світить сонечко ясне, хай будуть   діти щасливі.

Будемо жити, землю любити, як з давнини повелося.

Щоб наша доля нас не цуралась, щоб краще в світі жилося!

 

Князь

Україно! Цвіте вишневий! Щоб ти завжди буяла пишним квітом, я наказую :

Любити і шанувати державні та народні символи!

Всі:

Присягаємо!

Князь

Берегти і збагачувати наш найдорожчий скарб – рідну мову!

Всі

Присягаємо!

Князь

Боротися за свободу своєї держави  !

Всі

Присягаємо!

Князь

Шанувати і прославляти свій рід!

Всі

Присягаємо!

Князь

Передавати нащадкам наші здобутки!

Всі

Присягаємо!