Сценарій загально-шкільного свята "День Перемоги"

Сценарій 73 річниці Перемоги над нацизмом та завершення ІІ Світової війни

Пам'ятаємо. Перемагаємо. Відеоролик до 8-9 травня
Ведучий1:В 2015 році в нашій державі вперше запровадили відзначення 8 травня як дня, коли власне капітулювала нацистська Німеччина. 8 травня – день, визначений указом президента як– День Пам’яті та Примирення, а з 2016 року 9 травня визнано Днем перемоги над нацизмом у Другій Світовій війні. Тому сьогодні демонтувати радянський міф про війну, говорити про неї правду є важливою передумовою перемоги у війні сучасній.

Ведучий2:Враховуючи масштаб втрат, які принесла Друга Світова війна Україні, враховуючи вклад українців у перемогу над нацизмом з’явився новий формат святкування роковин, зв’язаних з цією війною.

Ведучий1: Новим символом пам’яті за загиблими став стилізований червоний мак. Червоний мак є традиційним українським символом, про який співалося в козацьких думах, як про символ пролитої козацької крові. З іншого боку – червоний мак є європейським символом пам’яті жертв першої та другої світової війни.Графічне зображення маку є своєрідною ілюзією: з одного боку воно уособлює квітку маку, з іншого – кривавий слід від кулі.
Ведучий 2: 
Маки червоні - символ Перемоги
Ці квіти - кров загиблих на війні
І матері сіють маки червоні
На могилках своїх юних синів
Ведучий1:

Маки червоні на вітрі палають,
Нам, нагадавши про ті страшні дні,
Маки червоні тихо ридають,
Низько схиливши голівки свої.

Пісня «Маки червоні»

Відеоролик 1

Ведучий1: Так склалося, що в наше неспокійне сьогодення ми, молоде покоління, дуже гостро відчуваємо зв'язок з тими, хто воював у 40-их роках і тими воїнами АТО, які сьогодні воюють за свою державу.

Ведучий2: Це свято ми присвячуємо усім героям, які воювали і тим, хто зараз боронить наші кордони, тим, на кого ми хочемо бути схожими, ким ми пишаємося.

Ведучий1:Ми пишаємося подвигами ветеранів війни, ми пишаємося дітьми війни.

Ведучий2: Ми пам’ятаємо, якою страшною трагедією для нас була друга Світова війна.  Пам’ятаємо, що ця трагедія була настільки масштабна через те, що ми не мали своєї  держави. Ми пам’ятаємо, що агресора зупинили спільними зусиллями об’єднаних націй, які не потакали йому, а дали рішучу відповідь.

Ведучий1: Ми пам’ятаємо, що той, хто захищає свою землю, завжди перемагає. Ця пам'ять робить нас сильнішими. Вона – запорука неминучості перемоги сьогодні.

Ведучий1: Ніколи я не бачила війни.

Й страхіть її не в змозі уявити

Напевно можу знати лиш одне-

Ту мить народ не хоче повторити.

Пісня «Я не видел войны»

Ведучий1:Нелегке наше сьогодення не може заступити радості приходу весни, а разом з нею і Дня Перемоги. Цей день залишиться для нас назавжди затьмареним від гіркоти втрат і осяяний сонцем Перемоги. Його наближували, як могли, люди, котрим було дуже нелегко в ті воєнні літа і яким найважче сьогодні. У довічному боргу наше покоління і перед тими ветеранами війни, кому пощастило пройти через чорнило битв і дожити до світлого Дня Перемоги.

 

Ведучий1:Все менше їх залишається в життєвому строю. Даються взнаки і опалена війною молодість, сирі окопи і бліндажі, голод і холод, хвороби і рани. їхні груди вкриті медалями, на скронях - сивина. Але вони пам'ятають ті страшні часи, хоч часто їм і не хочеться про них згадувати.

Ведучий 1: А ми пам’ятаємо про тих, що безвісти пропали,

 Пам’ятаємо про тих, що не встали як впали. 
Ведучий 2: Пам’ятаємо про тих, що згоріли як зорі,

 Такі чисті і чесні, як повітря прозоре. 
Ведучий 1: Пам’ятаємо про тих, що за правду повстали,

Пам’ятайте про тих, що лягли на заставах. 
Ведучий 2: Пам’ятаємо про тих, що стрибали під танки

Ведучий 1: Є в лісах, є у горах, і є під горою

– Менше в світі могил, ніж безсмертних героїв. 
Ведучий 2: Пам’ятаємо про них і у праці, і в пісні

– Хай відомими стануть всі герої безвісні. 

Пісня «Над землею тумани»

Ведучий1:

Друга Світова війна… Усе далі йдуть у глиб історії її грізні, героїчні роки. Але час не здатен зрадити їхньому забуттю, вивітрити з народної памяті. Пам'ять жива. Вона живе в старих фотографіях і в пожовтілих листах. І в свіжих квітах на могилі невідомого солдата.

Ведучий 2: Пам'ять живе у воєнних фільмах та піснях, слова яких ми знаємо напам’ять, які давно стали частиною нашого життя. Цей живий подих пам’яті ми відчуваємо і сьогодні.   

Ведучий1:

У ті криваві роки фронтові

Бійцям допомагали вижити пісні.

Вони солдат на подвиг надихали,

Вели у бій, в атаку підіймали.

 

Ведучий2:

Коли ж був між боями перекур,

Музиці не потрібно партитур.

Мелодія трьохрядки вмить звучала,

Лилася пісня, що від страху рятувала.

Ведучий1:

Знімалася напруга між боями…

І знов бійці безстрашні і веселі.

Хто заспіває, хто в танок піде ногами,

А хто листа нашвидкуруч напише до оселі.

Ведучий2:Фронтові пісні. Пісні нашої памяті. Ніби короткий солдатський лист, летять вони до нас звідти, з фронтових років,  грізних днів. Фронтові пісні, які пройшли по всіх фронтових дорогах  і зараз звучать у наших серцях.

Пісня «Катюша»

Ведучий 1 Пісні воєнних років! Від найперших залпів і вибухів і до переможного травневого салюту, через усю війну крокували вони в бойовому солдатському строю. Вони ніколи не підуть у небуття, поки їх знають і співають діти.

Ведучий2:

Пройшли солдати немалі дороги

Через бої та смерті пазурі.

Та засвітили сонце перемоги.

І в цьому немалу зіграли роль пісні.

Ведучий1:

Пісні, ті, що обпалені війною

Співають й зараз в переможні дні.

Їх не забуть, як не забуть героїв,

Які життя за мирне небо віддали.

 

 

Ведучий2:

Вони летять, як душі тих героїв,

Що у боях нерівних полягли.

Вони звучать в серцях у нас з тобою,

Бо вдячні їм за перемогу ми.

Пісня «А закаты алые»

 

Ведучий1:

Не пускали мене воювати
Яблуневі, вишневі сади,
Не хотіла і мати пускати,
Але тихо сказала:
-Іди!..
Ведучий2: Подивилась у вічі:
-Бо треба...
Вже по всій Україні гуло,
І, як хмара вечірнього неба,
Серед поля лежало село.
Причувалися стогони й дзвони,
Що віщують навалу біди.
При дорозі джерельце бездонне
Ведучий1: Стукотіло, як серце:
-Іди!..
На шляху шикувались солдати,
На травиці – сльоза чи роса...
І стояла на вигоні мати,
А за нею – поля й небеса

Танець «Мальви»

 

 

Ведучий 1.  Коли мати солдата на війну проводжає,

 усе навкруги на мить завмирає,

 годинник не йде і час зупиняється.

 Ніч та день місцями міняються.

Ведучий 2.  Війна... зловісним смерчем пролетіла звістка,стиснулося від болі материнське серце. добра і  ніжна провела за ворота своїх синів-соколів .

Ведучий 1.  Буде довго ждати, виглядати, молитися тихо. Та візьме на свої худенькі плечі весь тягар війни,  працею своєю невтомною наближатиме день перемоги.

Ведучий 2.  У тривожному чеканні ждали матері повернення своїх синів-соколів.

Ведучий 1.  Ненька рідна зі сльозами на очах,

 Тихесенько так промовляє,

 Низький тобі , сину, уклін!

І мрій сину, усім серцем мрій!

Ведучий 2.   Що додому повернешся ти - живий!

І мрій сину, усім серцем мрій!

Що встане країна з колін!  

І пам’ятай, синку! Пам’ятай!

Ведучий 1.  Ти щосили борись, живи – не вмирай!

Молися, синку! Усім серцем молися!

 І знай, синку! Усім серцем, знай!

 Щосили борись, живи, не вмирай!

Пісня «Мати жде»

Відеоролик «Втрати України»

Ведучий 1:  Війна не мала кордонів. Її жахливі наслідки відчували на собі усі… Та   діти особливо відчували це горе, що принесли їм дорослі.

Ведучий 2: Війна зачепила  усі родини, залишила сиротами і німецьких, і радянських дітей, а вдовами – їх матерів. І кожен солдат хотів жити, виховувати молоде покоління, любити і піклуватися про свою сім ю.

Ведучий 1. Звичайно, історики можуть  порахувати кількість дивізій, які брали участь у тій чи іншій  битві, кількість спалених сіл, зруйнованих міст..

 Ведучий 2. Але вони не можуть розповісти, що відчувала семирічна дівчинка, на очах якої загинула під час бомбардування матір.

 Ведучий 1. Про що думав голодний 10-річний хлопчик у блокадному Ленінграді, коли варив у воді шкіряний черевик, дивлячись на трупи своїх рідних?

Кліп. Вірш про дітей війни
Ведучий 1: Солдати  поверталися додому… Поверталися в рідні краї з важких воєнних доріг!

 Ведучий 2: Як на них чекали! Чекали чоловіка, батька, коханого.

 Ведучий 1: Не всі повернулися з воєнних доріг: чорні хустки печалі ще довго покривали передчасно посивілі голови солдатських вдів.

 Ведучий 2: Скільки їх, молодих, вродливих, убитих горем, залишилося жити в самоті! Ніхто не вів тоді тієї сумної статистики.

 Ведучий 1: Важко їм довелося. Проте так уже влаштоване людське буття: живі мусять жити. І вони жили. Давали лад собі, дітям, господарству.

 Ведучий 2: Про кожну з них можна розповідати не один, а кілька днів підряд. І буде це бентежна повість про невмируще кохання, жіночу вірність, відданість материнському і громадянському обов'язку. 

Ведучий 1: Ой,  літали в небі в парі журавлі,

Та звили гніздечко рано по весні.

Двоє журавляток вивели вони,

Захищав їх батько дужими крильми.

Ведучий 2: 

Разом все літали, в небі, в висоті,

Доглядали діток ніч і день при дні

Та одного разу журавель пропав,

Зосталась журавка й двоє журавлят.

Ведучий 1: 

Плаче журавлиха, все літа, літа

Журавля шукає в полі, де жита

Виглядає милого, щастя – долі жде,

Вірить, що вернеться, вірить – що прийде.

Пісня «Полинова доля»

Ведучий 1: 

Недожиті  життя, недоспівані  пісні, скалічені долі, передчасна  сивина

І  вічний  біль  розлуки   та  втрати – все  це  війна. 

Ведучий 1: 

 Грався з хлопцями я у війну

Мав перемогу в бою не одну.

Навіть незчувся, як день промайнув.

Стомлений, в ліжко упав і заснув.

Ведучий 1: 

Раптом будинок здригатись почав,

З опалу я на подвір’я помчав.

Постріли чути, і щось гуркотить,

Бомба на мене із свистом летить!

Ведучий 1: 

Я припадаю грудьми до землі,

Все потонуло у чорній імлі.

Очі затьмарив пожарища дим,-

Де мої мама і тато, і дім?

Ведучий 1: 

 «Мамо, матусю!»-щосили кричу,

І ніби в провалля глибоке лечу.

З жахом розплющую очі в цю мить-

Рідна матуся над ліжком стоїть.

Ведучий 1: 

Бавляться сонячні зайчики скрізь…

«Синку, сьогодні ти знову підріс!»

Отже, цей жах тільки снився мені?

Отже, війна була тільки вві сні?

Ведучий 1: 

Радість охоплює серце моє.

Знаю – напевно  усі в мене є!

Мама і тата, і друзі мої,

Квіти пахучі й зелені гаї…

Ведучий 1: 

Хай же ніколи не буде війни!

Хочу веселі я бачити сни.

Хочу сміятись, співати пісень,

Хочу, щоб мирним був завтрашній день!

Пісня «Я ненавиджу війну»

Ведучий 1: Тернистим був шлях до Перемоги. Трагічним і неймовірно довгим. Але наш народ залишився незламним у титанічній боротьбі, якій не знала історія. 
 

Ведучий 2: Він боровся і переміг. Переміг, бо вів війну справедливу, за право на життя та майбутнє. 
Ведучий 1: Куди не глянь – сади цвітуть –

 Найкращі в світі самоцвіти.

Нам стелиться весняна путь,

Життя нові бере орбіти. 
Ведучий 2: Весна сурмить у майбуття,

Вигойдує пташок у вітті, -

 Як торжество того життя,

Що мир примножує у світі. 
Ведучий 1: Хай пісня лине в синь небес крилато,

 У мирне небо хай зліта салют.

 День Перемоги – то найкраще свято

 І на землі хай в мирі всі живуть! 
Ведучий 2: Хай пам”ять залишається із нами,

Хоч час спливає швидко, йде від нас.

 То ж дай нам, Боже, іти мирними шляхами

У мирі й щасті жити в добрий час. 

Пісня «Намалюю світ»