Сценарій загальношкільних батьківських зборів

Загальношкільні батьківські збори

Порядок денний:

1. Співпраця школи та сім’ї у вихованні та навчанні учнів. Відповідальність батьків за навчання та виховання дитини.
2. Що допомагає і заважає дитині вчитися?
3. Яке значення в житті дитини займає Інтернет. Мобільні телефони за і проти.
4. Дотримання санітарно – гігієнічних норм в школі.

ХІД ЗБОРІВ

1.                Оголошення теми і мети батьківських зборів.
2.                Вправа «Вітаю Вас»

Мета: познайомити учасників, сприяти згуртованості групи та створенню комфортної атмосфери для успішної роботи.

 Хід проведення

Вчитель пропонує підводитися тих людей, які вважають, що це стосується їх:

- встаньте ті, у кого чорне волосся;

 - встаньте ті, хто має гарну посмішку;

- встаньте ті, хто має доньку;

 - встаньте ті, хто має сина;

 - встаньте ті, хто вважає себе гарною матір’ю

- встаньте ті, хто прийшов сьогодні на нашу зустріч з гарним настроєм і хоче отримати безліч позитивних вражень і корисних порад.

Привітайте один одного оплесками.

Перегляд відео

  Шановні батьки, давайте сьогодні поговоримо про ваших дітей, про те, яку роль у їх вихованні відіграють родина та школа, тому що родина та школа — це два соціальні інститути, від злагодженості дій яких залежить ефективність процесу виховання дитини.

Щоб виростити повноцінну людину, культурну, моральну, творчу, необхідно, щоб вчителі та батьки діяли як союзники. Взаємовід­носини родини і школи важливі не тільки в перші роки перебування дитини в школі, але й у старшому віці, адже саме в школі у дитини з'являється шанс для самовираження, виявлення своїх талантів.

Школа ставить перед собою багато завдань: і виховні, і навчальні, і просвітницькі. Школа може допомогти батькам при вирішенні бага­тьох питань виховання, але вона ніколи не зможе конкурувати з роди­ною. Саме родина є сильним засобом у формуванні особистості дитини.

Якою виросте дитина, визначає її становище у системі сімейних відносин. Положення буває різне: благополучне, коли батьки виявляють розумну турботу про дитину, коли її виховання будується, з урахуванням вікових особливостей дитини; коли не лише турбуються про неї, а й вона турбується про інших; неблагополучним, коли вона розбещена в родині, а потім, нерідко — і деспот родини або вигнанець, росте як трава, або вона «квартирант», якому нема справи до сімейних проблем.

Причини помилок людини і її невдач полягають не в тих обста­винах, які її оточують, а в ній самій. І головна задача для подолання недоліку — перебудова себе, самовдосконалення. Саме ця ідея береться за основу виховної системи школи. Задача вчителів і батьків — допо­могти дитині визнати себе, повірити в самого себе і свої можливості і здібності.

Зрозуміло, що визначена робота відповідальна і складна, досягти позитивних результатів можна лише при взаємодії сім'ї і школи, спів­праці батьків і самих дітей, тому необхідно сформувати принципи взаємодії дорослих і дітей.

Отже, я пропоную сформувати наступні принципи взаємодії.

1. Взаємна повага і довіра.
2. Розумна система доган і позитивне стимулювання — шлях до успі­ху.
3. Заперечення правила: погана оцінка — поганий учень. Віра у творчі сили дитини.

Діти повинні робити те, що хочуть, а хотіти вони повинні того, чого хоче педагог. (Ж.-Ж. Руссо)

ІІ. Усі ми, батьки, бажаємо виростити свою дитину щасливою, розумною, щоб вона обрала правильну дорогу в життя, зуміла самореалізуватися.

      Вдома дитина веде себе по-одному,  а потрапляє у школу, у колектив, тут вона повинна дотримуватися певних правил, виконувати різні вимоги. Це служить вихованню волі, умінню жити серед людей.

Вчителі і батьки прагнуть зробити усе можливе, щоб навчання школярів було успішним, щоб кожна дитина досягла більш високих результатів. Адже навчання – це найважливіший обов’язок дітей.

Батьки повинні проявити інтерес до всіх дітей шкільного дня, до розповіді дитини про те,  що відбувалося в класі, що пояснювали вчителі на уроці, що задали додому, як оцінили роботу учня.

Під час таких бесід батьки бачать, які предмети добре засвоюються,  а які – викликають труднощі у їхньої дитини, і можуть разом з вчителями знайти вихід і допомогти їй.

     Важливою умовою ефективної навчально-виховної роботи з дітьми є співробітництво школи і сім'ї, спрямоване на формування високого рівня педагогічної культури батьків. Особливості взаємин школи із сім’ями учнів регламентуються державними документами. Так, в Законі України «Про освіту» визначені основі права і обов'язки батьків щодо виховання дітей, зокрема, відзначено, що на батьків покладено однакову відповідальність за виховання і розвиток дитини.  Значну роль у вихованні і навчанні школярів варто відвести спільним діям навчального закладу і сім’ї, ефективність яких залежить від особливостей організації роботи з батьками в сучасній школі.

Як два крила у птаха, що допомагають йому вільно літати в безмежному просторі, так сім’я і школа створюють оптимальне навчальне середовище для вільного та повноцінного розвитку особистості школяра.

 

Прочитайте вислів: Хто хоче працювати, шукає можливості, хто не хоче — шукає причини. Е. Маккензі.

Цей відомий афоризм можна перефразувати і для учнів: "Хто хоче вчитися, той шукає можливості, хто не хоче-  шукає причини".

Що з заважає сучасній дитині вчитися? Цікаво почути батьківську думку.

1. Вправа "Калейдоскоп думок"

Мета – активізація учасників шляхом заохочення їхніх роздумів та висловлювань.

Батьки висловлюють власні думки з приводу того, що заважає вчитися їхнім дітям.

Вчитель.  Думки досить цікаві та оригінальні.

Чи цікаво вам почути, як самі учні визначили чинники, які заважають їх вчитися?

У школі серед учнів середніх і старших класів було проведено опитування на дану тематику, і ось які причини переважали:

1. Лінь

Цю причину вказали більшість опитаних учнів

2. Інтернет (соціальні мережі)

Теж досить поширена серед учнів відповідь

3. Комп'ютер і телевізор

Ці технічні засоби названі третиною опитаних учнів.

З 4 по 7 місце вказані такі причини:

4. Телефон

5. Певні риси характеру (неуважність, незібраність, нерішучість)

6. Друзі

7. Надмірні навчальні навантаження

 

Як бачимо у ваших поглядах на дану проблему та відвертих відповідях ваших дітей є багато спільного.

Усі озвучені чинники та деякі інші, які ми ще не згадали, можна об'єднати у дві великі групи: зовнішні і внутрішні.

 

 Виступ психолога.

Вправа "Вирішення життєвих педагогічних ситуацій"

 ІІІ. Діти, як найбільш активна й допитлива аудиторія, часто першими знайомляться з новими технологіями, такими як інтернет, випереджаючи в технічній освіченості батьків. У цьому є позитивний бік: підвищення рівня
ерудиції, формування навичок спілкування з людьми. Але є й негативний: відсутність життєвого досвіду, як правило, підвищує ризик зіткнутися з онлайн-загрозами:

•                 онлайн-насилля;
•                 шахрайство;
•                 порнографія;
•                 отримання особистої інформації з метою злочинного використання
• Що роблять діти та підлітки в інтернеті?
• Спілкуються – знайомляться і шукають нових друзів у соціальних мержах, чатах, беруть участь у дискусіях і віртуальних форумах.
• Навчаються і розвиваються – продивляються контрольні, реферати і курсові роботи, читають новини, підвищують рівень знань, технічної і медійної освіченості.
• Розважаються – грають, слухають музику, дивляться фільми і відеоролики.
• У віртуальному середовищі діти та підлітки прагнуть розслабитися і аб-
  страгуватися від психологічних проблем реального світу, дати вихід емоціям, цікаво провести час.
• Віртуальний ігровий простір дозволяє дітям реалізовувати низку базо-
  вих потреб: у грі, розвагах, досягненні поставленої мети, саморозвитку, розвитку позитивних якостей, сміливості, вмінні долати перешкоди, поразки і невдачі; потреби у повазі та самоповазі, потреби в автономії, у протесті проти існуючих правил, знятті соціальних табу; потреби у домінуванні; потреби в агресії та запобіганні небезпеки тощо.
• За статистикою:
• - Школярів цікавлять такі ресурси Мережі, як YouTube, Google и Facebook, Wikipedia, eBay и MySpace, а також фан-сайти.
• - Хлопчики легше сприймають інформацію, що несуть зображення, а дівчата надають перевагу текстам.
• - Для дівчаток найбільша складність – це навігація сайтів і особливості користування ресурсами інтернет. Хлопчики швидше орієнтуються в ресурсах сайтів і в навігації.
• - Дівчата під час роботи з комп’ютером звертаються за допомогою до дорослих, а хлопчики намагаються самостійно розібратися в проблемі та знайти рішення.
• - Хлопчики віддають перевагу інтернет-магазинам, іграм і «дорослим» ресурсам, а дівчата – музичним сайтам, розважальним ресурсам і сайтам, присвяченим відомим особистостям.
• - До соціальних мереж хлопчики і дівчата виявляють однаковий інтерес.
• - Хлопчики частіше за дівчат відвідують порнографічні сайти і сайти з еротичним змістом.

Дискусія

•                 Чи варто забороняти, чи обмежувати час роботи  дитини за комп'ютером?
•                 Що дає дитині Інтернет?
•                 Чи може комп’ютер замінити книгу?

3.                «Інтернет-галявина».

На кожному столі є зображення квіток з написами дій, чим займаються ваші діти в Інтернеті.

Червоні квіти: розважаються

Оранжеві квіти: спілкуються

Сині квіти: навчаються і розвиваються

І тепер подивимось на нашу “галявину ” - на ній досить багато червоних квітів, а червоний колір — колір застереження, заборони.

Зазвичай, якщо діти продивляються контрольні, реферати і курсові роботи, читають новини, підвищують рівень знань, технічної і медійної освіченості, то вони сконцентровані на процесі навчання і їм не вистачає часу «шукати пригод». Ці учні мають уже перелік безпечних сайтів для навчання, вони інтелектуально розвинені.

Якщо ж діти спілкуються в Інтернеті, то треба правильно обирати об’єкти для спілкування, чи знають діти того, хто по той бік мережі?

Для розваг діти не мають жодних перешкод, вони мандрують мережею безцільно й існує ймовірніть того, що вони натраплять на небезпеку!

Пам’ятка батькам

 - Діти  шкільного віку повинні виходити в Інтернет лише під наглядом до­рослих ще й тому, що їм потрібна допомога під час пошуку сайтів і під час спілкування.

- Навчіть дитину правил конфіденційності і поведінки в Мережі.

- Роз'ясніть дитині, для чого і як правильно створювати ніки (придумані імена).

- Придумайте разом із ди­тиною нік, де не міститься особиста інформація про неї, і безпечний пароль.

- Розкажіть дитині, що в Мережі люди можуть видавати себе за будь-кого, тому слід ставитись обережно до нових віртуальних знайомих і в жодному разі не повідомляти їм ніякої особистої інформації.

- Не дозволяйте дитині користуватися голосовими службами для взаємодії з товариша­ми по мережних іграх.

- Навчайте дитину відрізняти правду від брехні.

- Виявляйте зацікавленість до віртуального життя дитини і не ігноруйте запитання, що вона ставить. Якщо не знаєте відповіді на якісь запитання, можете спільно пошукати їх в Інтернеті.

- Розкажіть дитині про ризики, які вона може зустріти у віртуальному просторі.

- Створіть альтернативні інтереси, обов'язки для вашої дитини: відвідування гуртка за інтересами або спортивної секції; хобі; прибирання своєї кімнати; догляд за тваринами чи кімнатними рослинами; допомога молодшим у виконанні домашніх завдань.

- Користуйтеся програмами батьківського контролю.

- Дитина до 6 років повинна проводити за комп’ютером не більше 10-15хв. і то не щодня. Для дітей 7-8 років обмеження становить 30-40 хв. на день. У 9-11 років можна сидіти за комп’ютером не більше години-півтори в день.

- Важливо, щоб на монітор не потрапляло світло, і не падали відблиски від лампи. Краще розташувати його в кутку, але так, щоб задня поверхня не впиралася в стіну. Але при цьому комп’ютерне місце повинно бути добре освітлене. І частіше провітрюйте кімнату маленького комп’ютерщика.

-Розміри комп’ютерного столу й стільця повинні відповідати зросту дитини. Прослідкуйте, щоб вона рівно тримала спину, не клала ногу на ногу, не занадто перегинала зап’ясток, не задирала голови. Для зручності можна покласти під ноги підставку. Екран потрібно розташувати так, щоб по відношенню до центру дисплея погляд падав трохи зверху вниз, під кутом 10-20°. Перевірте, чи рівно стоїть монітор, чи не доводиться дитині повертатися до нього. Найкраще розташувати монітор на такій відстані, щоб дитина могла торкнутися до нього кінчиками пальців витягнутої руки.

- Крім виконання спеціальної гімнастики, потурбуйтеся про те, щоб, дивлячись у монітор, дитячі очі не страждали від занадто яскравих кольорів екранної картинки. Не полінуйтеся „пограти” з настроювачами монітора, відрегулюйте яскравість і контрастність так, щоб вам було якнайкомфортніше. Якщо у вас не рідкокристалічний монітор, то обов’язково прослідкуйте за тим, щоб частота оновлення екрану була максимальною (не менше 85, а в ідеалі – 100 і більше герц).

Мобільний телефон: за і проти

 Мобільний телефон увійшов в наше життя і нікуди від нього вже не дітися. Хоча напевно, знайдеться чимало противників давати його дітям. Втім, прихильників того, щоб наші підлітки йшли в ногу з часом, теж чимало.

 

 За:

 

• Мобільник купується не дитині, а батькам, які хочуть мати  можливість контролювати свого нащадка. Батькам набагато спокійніше, коли вони знають, що в будь-який момент можуть зв'язатися з дитиною.
• У мобільника є корисна функція нагадування. Якщо дитина незібрана або просто мала і функції самоконтролю у неї ще не розвинуті, мобільник може нагадати дитині про невідкладні справи.

 

• Велика сила телефону - зниження небезпеки для дитини. Якщо батьки навчили в критичних або в екстрених ситуаціях користуватися необхідними номерами, ризик життя дитини значно знижується.

 

• Ще одна функція мобільного - можливість знайомитися одна з одною. Хтось  вигулює разом собак, а для когось приводом для знайомства і спілкування може стати модель телефону.

 

 Проти:

 

• З одного боку мобільний телефон знижує ризик життя, з іншого - підвищує.  Телефон можуть вкрасти, тим більше, що діти люблять хвалитися своїми іграшками, книжками, велосипедами, мобільниками. У даному випадку мобільник - засіб провокації. І чим така провокація може закінчитися - невідомо.

 

• У підлітковій групі мобільник - своєрідний показник соціального статусу. Причому залежить не від власних досягнень дитини в навчанні, спорті чи хобі, а виключно пов'язаний з тим, наскільки багаті його батьки. У такій ситуації може виникнути нездорове змагання між дітьми і поява розбіжностей у родині.

 

• Мобільний телефон - додаткова стаття витрати в сім'ї, особливо якщо  дитина не може контролювати свої розмови.

 

• Мобільник обмежує здібності дитини до адаптації і спілкуванню. Світ  дитини зараз часто звужений навколо комп'ютера, інтернету, мобільного, відпадає потреба виходити на вулицю, найчастіше у нього не з'являється досвіду дружби, спілкування. Виходить, ми ростимо свого роду віртуальних аутистів - відрізані від зовнішнього світу людей.

 

• Може виникнути залежність від мобільника. Дитині здається, що без  телефону він вже не такий цікавий своїм друзям, що його цінність в їхніх очах падає.

 

Отже, визнаємо: мобільники частина нашого життя. І чим далі, тим більше їх буде. Добре це чи погано? Добре, тому що це надійний і все більш доступний засіб зв'язку. А без зв'язку неможливо. Погано, тому що це втома, погіршення пам'яті, підвищення артеріального тиску, безсоння. Порушення серцевої діяльності. Передчасне старіння організму і т.п. Можливо, з вами теж відбувалося наступне: перед сном довго говорили по мобільнику, а потім ніяк не могли заснути, хоча спати дуже хотілося.

 

Що ж робити? Науково - технічний прогрес не зупинити. Ось що радять вчені:

1. Дітям молодше 16 років, вагітним жінкам краще взагалі не користуватися стільниковим зв'язком або обмежити розмови за часом, говорити тільки найнеобхідніше.

 2. Один розмова не повинен тривати більше 3 хв., перерва між дзвінками - 15 хв. Краще писати СМС.

 3. Купувати дорогі телефони, оскільки у них захист краще.

 4. Саме оптимальне придбати навушники і тримати телефон у сумці, оскільки на відстані 30-40 см вплив ЕМП значно менше.

 Прислухаймося до порад вчених. Адже невже наші діти нам дороги менше, ніж в Бангладеш? Невже нас не хвилює власне здоров'я?

 

Виступ лікаря про санітарно гігієнічні норми.

Рефлексія

"Незакінчене речення"

(Учасникитренінгуповинніпродовжитиречення "Сьогодні я дізнався…", "Цікавим для мене було…", "Тепер я знаю…"

Заключне слово вчителя

Наше заняття хотілося б закінчитивідомою притчею.

"Йде перехожий і бачить– люди щосьбудують.

"Щотиробиш?"–запитуєвін одного будівельника.

"Я укладаюцеглини", – відповідає той.

"А ти, щоробиш?"  –запитуєвін другого.

"Я будуюстіну",  – відповідає другий.

"А ти, щоробиш ?"  –запитує він третього.

"Я будую Храм", –відповів робітник.

Коли ми будуємо "дім", у якому буде жити наша дитина, треба піклуватися про якості окремих цеглин і правильність їх укладки. Не треба забувати, щоодночасно ми будуємо Храм йогожиття і долі. І від нас залежить, наскільки цей Храм буде наповнений світлом радості і важливими людськими цінностями".

Пам'ятайте, щодитина — це дзеркало життя своїх батьків. Як у краплі води відбивається сонце, так і в дітях відображається духовне багатство мами й тата. Робіть усе, щоб дитинство й майбутнє ваших дітей було прекрасним.

Любові та взаєморозуміння, успіхів, щастя вам і вашим дітям.