Сценарій загальношкільного заходу на духовну тематику «Святий Угодник Миколай,до діток на свято поспішай!»

Сценарій загальношкільного заходу на духовну тематику

«Святий Угодник Миколай, до діток на свято поспішай!»

 

Дерев’янко Олена, вчитель початкових класів ССЗОШ-І № 23

 

       Добрий день, дорогі гості! Ми, як завжди, раді всіх вас бачити у нас.

         Минув рік і знов до нас прийшла зима. Зима холодна, морозна, але все одно її любе дітвора. А любе, мабуть, тому, що взимку багато свят. І одним із найбажаніших є свято Миколая.

  *** 

Летить сніжок, легенький кружляє,

Безшумно сідає він на все,

І килими біленькі простеляє

Та тільки щастя й радість він несе.

Зійшли хмаринки, небо посиніло,

І сонце ген з-за обрію пливе,

І всюди звеселіло, заіскрило,

Напевно, диво-казка тут живе.

***

Біле поле, біла річка,

Срібно-білий гай.

Йде з небес на білу землю

Святий Миколай.

А з ним янголята

У двори спішать,

Щоб гарні подарунки

Діточкам роздать.

Він ходить від хати до хати,

Питає в мами і тата,

Чи є в них чемна дитина –

Дівчатко мале чи хлопчина.

І для кожного має в торбинці

Найкращі у світі гостинці.

Гей, ви, хлопці та дівчата,

Чи знаєте, що в нас сьогодні

Миколая свято?

***

Ось настав чудовий день,

Повний сонця і пісень,

Показати хочем нині,

Як у нашій Україні

Ми святкуєм Миколая.

І зібрались ми у школі,

В нашім гарнім, добрім колі.

В нашій радісній родині,

Бо велике свято нині.

А чи є між вас, дівчата,

Хто не знає, що за свято,

Може, хлопчики, мовчать,

Бо не знають, що сказать?

____________________________________________________________________________________

 ***

Всі чекають Миколая,

Всі на світі – кожен край,

Та не кожний, мабуть, знає,

Хто ж той добрий Миколай.

Жив колись давно на світі

Десь у Азії юнак…

Роздавав дарунки дітям

Той багатий одинак.

Бідним дітям у потребі

Дарувати він любив.

Аж Господь Вседобрий в небі

Миколая полюбив.

Став Єпископом всезнатним

Миколай, і чемно жив,

Особливої пошани

Він у Бога заслужив.

***

Запитав Господь: - Що хочеш

За свої заслуги ти?

• Хочу, Господи. Я хочу

Раз у рік на землю йти:

Завітати в кожну хату,

Всіх вітати знов і знов.

Чемним дітям роздавати

Подарунки за любов.

І отак щоразу, діти,

Вам щороку Бог дає!

Миколай мандрує світом –

Подарунки роздає!

Він за них не хоче плати,

Лиш, - як то велить Господь, -

Батька, матір шанувати,

Рідну Церкву і народ.

Пісню слави заспіваймо

Щирим серцем нині враз,

Миколая зустрічаймо

В цей святий величний час.

_____________________________________________________________________________________

 ПІСНЯ

1учень

Ставши архієпископом, Миколай продовжував творити діла милосердя. Скривджені долею люди – бідні, сироти, вдови, хворі, старі, немічні – знаходили у нього тепле слово розради.

За його підтримкою будувалися будинки для бідних, школи, лікарні. Жодна дитина з бідної родини не була позбавлена нагоди вчитися; жодному хворому, що не мав чим заплатити за лікування, не було відмовлено.

Приклад свого архіпастиря наслідували й інші єпископи та священики, і Лікія  прославилась по всій Малій Азії як край, де так надзвичайно дбають про знедолених. У той час це було дуже рідкісним явищем.

2учень

Миколай ревно дбав про справедливість між людьми. Коли довідувався, що хтось когось скривдив, несправедливо утискав – архіпастир гостро картав винного і нагадував, що Бог, Який є Найвищою справедливістю, все бачить і не залишить зло непокараним. Він повчав підлеглих єпископів і священників, щоб і вони захищали людей, особливо тих, які самі не могли боронитися.

3учень

325 року імператор Костянтин скликав єпископів усіх Церков світу до міста Нікеї на Перший Вселенський Собор. Христова Церква тоді була вже вільна від гонінь, але над її єдністю у вірі нависла серйозна загроза.

Один з тогочасних пресвітерів, на ім’я Арій, почав навчати, що Христос, Син Божий, не має тієї самої Божественної природи, як Бог Отець, що Він не існував споконвіку разом з Отцем, а був створений ним у часі; отже, з цього мало б виходити, що Христос не рівний Богу Отця. Ця єресь здавалася привабливою християнам, і вони пішли за Арієм.  Захистити істину Віру й усунути загрозу розколу Церкви – це була головна мета Собору.

4учень

Серед єпископів, що прибули до Нікеї на Перший Вселенський Собор, був і архієпископ Міри Лікійської Миколай. Маючи широку освіту, досконало знаючи Святе Письмо і вчення Вселенської Церкви, він був одним з найпалкіших захисників правої Віри. А коли Арій, захищаючи свою єресь, дозволив собі зневажливо висловитись про Христа, архієпископ Миколай не втримався і вдарив єретика по щоці.

5учень

Навіть якщо гнів був справедливим, це не виправдовувало такої реакції з боку архіпастиря Христового, - вирішили отці Собору і покарали Миколая  позбавленням єпископського сану.  Але не на довго. Бо вже тієї ж ночі кілька найвизначніших учасників собору побачили уві сні таку картину: засмучений Миколай стоїть у церкві перед амвоном в одному стихарі з похиленою головою і шепоче молитву. Раптом біля нього з’являються Христос і Божа Мати. Христос подає йому Євангеліє, а Богородиця одягає на нього єпископський омофор.

• Сам Спаситель показав нам, що ревність нашого пастиря в обороні істини переважає його нерозважний вчинок. Повернімо ж йому сан єпископа! – заявили ієрархи наступного дня на Соборі.

6учень

         Отці Першого Вселенського Собору навіки закарбували у Символі Віри істинну науку про Божество Іісуса Христа. Вони засудили єресь Арія, відлучили його та його послідовників від Церкви.

         342 року архієпископ Миколай відійшов до свого Творця. «Дякую Тобі, Господи, за все, - були його останні слова. - В руки Твої віддаю дух свій…».

         Тисячі людей з усієї країни зібралися, щоб провести свого улюбленого архіпастиря в останню земну путь. В їхні молитви, зрошені сльозами жалю з приводу, вплітались слова подяки Господу за те, що Він удостоїв їх великої ласки – бути духовними дітьми й учнями такої великої людини…

         Із смертю архієпископа Миколая не припинилися його добрі діла. Пам’ять про нього продовжує жити  серед народу, надихаючи наслідувати його добрий приклад.

* * *

З давніх-давен Святий Миколай – це правдиве правило віри і образ смирення. Кожна християнська душа любить і звертається до нього зі своїми потребами. Всіх чеснот Миколая Чудотворця не перелічити й не переказати, бо їх – безліч. Серце його відкрите, хто з вірою просить допомоги. Нікому не відмовляє в пораді, всім дарує втіху.

За свою доброту до людей має він Божу нагороду: не один, два свята на рік, Миколи-теплого (22 травня) і Миколи-зимового (19 грудня).

Існує багато рукописних книжок, у яких люди свідчать про дива в їхньому житті.

Спогади про численні чудеса збереглися  в історії. Так, наприклад, ще за часів Ярослава Мудрого один благочестивий мешканець Києва прямував у Вишгород, щоб поклонитися там чудотворній іконі святителя Миколая і святим мощам князів-страстотерпців Бориса та Гліба. З собою в подорож він взяв дружину і дитину.

Їхній шлях пролягав по Дніпру. Вони пливли в човні, що мирно гойдався на хвилях. Молода мати незчулася, як задрімала. Малюк вислизнув з її рук, впав у воду і за мить зник у глибині.

* * *

Невимовним було горе молодих батьків. Обливаючись сльозами, вони благали про допомогу:

• Святий угодниче Божий Миколай, скорий помічнику всім скорботним, сотвори чудо, збережи життя невинному немовляті…

Усю ніч дорогою до міста молилися Богу та святому чудотворцю Миколаю безутішні батьки.

У цей час готуючись до утрені, паламар Софіївської церкви почув плач немовляти. Він

знайшов сторожа:

• Чому ти впустив уночі жінку з дитиною?

Сторож здивувався:

• Двері міцно зачинені на засув, і сюди ніхто не заходив.

Тоді вони обидва, освітлюючи собі шлях свічкою, пішли до церкви. Перед іконою святителя Миколая лежав хлопчик,якого ніби щойно вийняли з води.

Тоді ж батьки немовляти, оплакавши свою втрату, підійшли до Софіївської церкви  й несподівано почули слова паламаря, що стояв біля церковних воріт:

• Напевно, сам Святий Микола Чудотворець витяг з води і приніс сюди дитину.

Вони скоро увійшли в храм і побачили своє дитя живим і здоровим біля ікони його рятівника – святителя Миколая.

Невдовзі все місто знало про чудесний випадок. Щасливі батьки, а з ними і мешканці міста піднесли подячні молитви Богу та Його угоднику святому Миколаю Чудотворцю.

_____________________________________________________________________________________

 ПІСНЯ

***

Сьогодні свято Миколая! Свято нині!

І ми в своїй шкільній родині

Зібралися свято прославляти

І запросить його у кожен дім, у кожну хату.

Святий отче Миколаю,

Ласкою багатий,

Не обійди нас, благаєм,

Зайди в нашу школу.

Ми чекаєм гостинців.

Дарунків чудесних.

А при тім просимо

Ще й дарів небесних.

Дай здоров’я нам кріпкого,

Розуму та волі,

Дай нам миру і спокою

Ще доброї волі!

       Святий Миколай Чудотворець посідає особливе місце в житті українського народу. У народі кажуть: «Немає за нас заступника над Миколу». Багато великих і преславних чудес здійснив цей угодник Божий на землі  й на морі, допомагаючи тим, хто потрапляв у біду, багатьох людей зцілив. Багатьох в убозі й злиднях збагатив, голодним їжу подав і кожному при будь-якій нужді був помічником.

     Ви вже знаєте, що Святий Микола вважається покровителем і заступником усіх дітей. У цей святковий день діти чекають на нього з нетерпінням, ніхто не залишається без подаруночка. Навіть бешкетники їх отримують, адже, вочевидь, вони також зробили хоч один добрий вчинок за цілий рік.

*

Є на світі свят багато

Урочистих, визначних,

Але Миколая свято

Найприємніше із них.

Миколай Святий – не казка,

Це не Дід Мороз, о ні.

Миколайчику, будь ласка,

Ти приходь до мене в сні.

Під подушку я загляну,

Рано вранці посміхнусь.

Подаруночки дістану,

Миколаю поклонюсь.

Подаруночки – це свято,

Та я молю не про те,

Бережи мамусю й татка.

І хай рідний край цвіте.

Люблять діти Миколая,

Шану кожен віддає.

Хто в мольбах його благає,

Всім він поміч подає.

Через нього Божа ласка

З неба сходить до людей,

Миколайчику, будь ласка,

Завітай до всіх дітей.

____________________________________________________________________________________

***

Скоро в наш рідний край

Завітає Миколай,

Привезе в своїй торбинці

Для всіх дітей гостинці.

Я Святого Миколая

У віконце виглядаю,

Жду даруночків, благаю,

Бо я слухав свою маму.

Мій святенький Миколаю,

Приїзди скоріш благаю.

Я до тебе помолюся,

І тихенько пригорнуся.

Щастя дай моїй родині

І коханій Україні.

___________________________________________________________________________________

***

Дітвора, радій, стрибай –

До нас їде Миколай!

Мамі я сказав відразу,

Що до ранку спать не ляжу.

І святого Миколая

У віконце виглядаю.

Знати хочеться мені,

Чи він верхи на коні,

Чи в кареті, чи в ракеті

Мчить, як вихор по планеті.

Вистачає в нього сили

Всім роздать, що заслужили:

Цукерки – чемним дітлахам,

А хворостинки – неслухам.

Стривайте! Ніч, і я не сплю,

Який дарунок зароблю?

***                                         

Ой вже, братику, лягай!

Бо постука Миколай

У віконце, чи у двері

Вже й до нашої оселі,

Подарунки принесе,

Під подушку покладе,

А якщо ми не будем спати,

Миколай не буде знати,

Подарунки дарувать,

Чи лозини залишать?

1.

Сьогодні ми святкуємо День святого Миколая Чудотворця. Цим святом ми вшановуємо його пам’ять.

Саме життя Святого Миколая дає нам важливий урок: бути щирими, лагідними, працелюбними і милосердними.

Тож давайте докладати все своє старання, всі свої труди для того, щоб святе, чисте і добре входило у нашу душу. Аби тільки світло істинної віри опромінювало наш розум, аби щира, гаряча любов до ближніх завжди зігрівала наше серце, а всіма нашими вчинками керувала воля Божа.

2.

Людина – найдосконаліше творіння Боже, вершина створеного світу. Людина створена для щастя і радості існування й покликана виконувати своє призначення у світі – бути добрим і милосердним – не очікувати на винагороду чи подяку.

Мені подобаються слова Паскаля: «чим людина розумніша і добріша, тим більше вона помічає доброти в інших людях.». На мою думку, добро і чуйність, співпереживання і щиросердність, уміння розділити чужий біль, підтримати у скрутну хвилину, розрадити у горі і біді – це те, що робить нас людьми, чим ми відрізняємося від інших істот.

3.

Будьмо щедрі серцем в ім’я добра, людяності, справедливості. Ніколи не втрачаймо віри, самоповаги, навчімося володіти собою. Перш ніж щось сказати погане, згадаймо, що одним словом можна спричинити біду, яку виправити буде важко.

Люди розповідають про жінку, яка прийшла до священика із зізнанням, що очорнила свою сусідку, сказавши про неї неправду односельцям. «Як виправити цю помилку?» - непокоїло жінку. У відповідь священик вивів жінку на подвір’я, взявши із собою велику подушку. Потім він розрізав подушку і пір’я дуже швидко почало розноситися по подвір’ю, а далі вітер поніс його по дорозі. Жінка із здивуванням стежила за цим. Священик повернувся до неї і промовив: «А тепер спробуй зібрати все це пір’я”.

Коли ми погано говоримо про когось, стаємо «проти» цієї людини, ніби спостерігачі, але аж ніяк не носії Божої любові, які зі співчуттям готові допомогти ближньому вийти з проблеми. Слід думати багато, а говорити мало, і перш за все просімо Бога, щоб Він охороняв наші вуста.

_____________________________________________________________________

***

У каждого из нас всегда с собой

Два ангела, невидимые глазу.

Есть справа ангел добрый, слева злой.

Порой по их мы действуем указу.

Бывает с добрым сердцем человек,

Он любит всех, не мыслит дело злое,

Но черный ангел слева вводит в грех

И дело доброе становится бедою…

Тут совесть мучает и капает слеза –

Ну, какже можно было это сделать?

И смотрит понимающе в глаза

Такому человеку ангел белый.

Ведь черного ему не победить,

Борьба добра со злом пребудет вечно.

Лишь совесть нашу ангел может пробудить,

Остановить, когда мы безсердечны.

Два ангела незримо за спиной,

Мы каждого из них способны слушать.

Но что бы в жизни ни было порой

1.

Людина живе серед людей. І я вважаю, що кожен вчинок, кожне бажання позначається на оточуючих. Повинна бути межа між тим, що хочеться, і тим, що можна. Треба перевіряти вчинки, зважаючи, чи не робимо зла іншим.

Робімо ж все так, щоб людям, які нас оточують, було добре. Я думаю, що справжня людина повинна бути чесною, відвертою, щирою, відповідальною. У поєднанні цих рис із вихованістю, тактовністю, чуйністю виявляється наша духовна сила.

2.

Людину в собі треба будувати. Кожен із нас – будівничий, скульптор, який творить самого себе. Ми зобов’язані співпереживати, боліти болями інших людей, насамперед матері, батька, друга, це відповідальність за свої вчинки перед суспільством.

Друзі, поспішаймо робити добро!

Нехай ніколи не затьмарить нашу душу зла справа. Хай тепло наших сердець зігріває всіх: і рідних, і друзів, і навіть незнайомих людей. І тоді настане час, коли ми зможемо сказати: «ми робимо важливу справу – приносимо людям радість!».

3.

Врятує світ краса –

Завжди так говорили.

Тепер врятує світ і доброта.

Бо однієї вже краси занадто мало.

Бо скільки всюди зла –

Людина вже не та.

То ж, люди на Землі,

Спішіть добро творити,

Щоб нам не згаснути у морі зла,

Щоб кожен міг серед краси прожити

У царстві справедливості й добра.

 

 Шановні батьки, дорогі діти та всі присутні, давайте розбудемо у своїх серцях доброту, чуйність, милосердя і готовність своєчасно допомогти тим, хто потрапив у біду. Тож нехай це свято стане для нас сьогодні святом Добра, Милосердя, Прощення і Любові до ближніх. А прикладом у цьому хай нам стане Святий Миколай.

 

 ПІСНЯ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Аня Кудина:

Святий Миколаю! Я тебе чекаю!

Може, знати б ти хотів, що собі бажаю

На свято в дарунок?

Навантажуй клунок.

Перш за все хотіла б лялю.

Найпишнішу в світі кралю.

Потім зайчика м’якого –

Сам вже вибери якого.

Принеси цікаву книжку

Про кота, або про мишку.

Ще б хотіла черевички,

Гарну блузку, дві спіднички,

На голівку – синю стрічку.

А найбільш – малу сестричку.

Любий отче Миколаю!

Я, звичайно, добре знаю,

Що цей список – аж задовгий,

Але ж ти - незмірно добрий…

Принеси мені гостинців,

Ані мало, ні багато –

Так як скажуть мамо й тато.

 

 

*

Сьогодні свято Миколая! Свято нині!

І ми в своїй шкільній родині

Зібралися свято прославляти

І запросить його у кожен дім, у кожну хату.

Святий отче Миколаю,

Ласкою багатий,

Не обійди нас, благаєм,

Зайди в нашу хату.

Ми чекаєм гостинців.

Дарунків чудесних.

А при тім просимо

Ще й дарів небесних.

Дай здоров’я нам кріпкого,

Розуму та волі,

Дай нам миру і спокою

Ще доброї волі!

 

 

 

 

2а клас

Так довго жду на свято Миколая,

Воно най-найжаданіше із усіх!

Я дуже вірю в чудо і бажаю,

Щоб Миколай ступив на перший сніг.

Я відіслав листа йому давно вже,

Присягся бути чемним й чесним я.

Мені він, знаю, з радістю солодощі положе,

Тому вдивляюсь у глибінь вікна.

Я з нетерпінням жду Миколая.

У нього стільки таємниць для нас.

Ніхто ніколи наперед не знає,

З чим і в який він прийде час.

Я так безмежно вірю в Миколая

І знаю, що мій дім він не мине.

Він пам’ятає всіх й хіба що забуває

У свято висварить мене.

 

 

Людина – найдосконаліше творіння Боже, вершина створеного світу. Людина створена для щастя і радості існування й покликана виконувати своє призначення у світі – бути добрим і милосердним – не очікувати на винагороду чи подяку. Безкорисливе добро ніколи не вихваляє себе, не афішує, а втішається тим, що приносить радість і щастя іншим.

Існування добра та зла у світі – це грунт для формування хороших чи поганих звичок. Засвоєння хороших звичок, як наполеглива копітка праця, що потребує старанності, терпимості, витримки. Швидкість вкорінення поганих звичок, їхня шкідливість, наполегливість в боротьбі з ними. Погані звички це прояв гріха.

 

Ми знаємо, що людина грішить думкою, яка є нашим внутрішнім мовленням. Такий гріх, хоч і невидимий, але дуже небезпечний. І якщо людина не бореться з гріховними помислами, вони забруднюють душу людини настільки, що переростають у гріхи ділом і словом.

Мабуть, дехто з вас відчував велику неприємність, коли проти нього грішили в такий спосіб. Подумайте, а чи не доводилося комусь із друзів, близьких, рідних терпіти такі ж неприємності через вас?

 

 

 

 

      В деяких переказах говориться, що Микола піклується не лише про людей, але й про тварин: одного разу застало селянина в лісі ніч. Розпряг він коней, дав їм сіна і бачить – недалеко від нього зібралося багато звірів. Селянин очам своїм не повірив: заєць сидить поруч із вовком і не боїться його. Що за диво? Придивився уважніше – сидить між звірами сива людина і щось розповідає тваринам, а ті уважно слухають. У старій людині впізнав селянин Миколу Угодника.

1.

Під подушкою моєю зранку – подарунки

Татко, ненька? – я міркую. – А  чи це Святенький?»

Мама каже: не вона, а татко – не знає.

Хто ж прийшов вночі до нас? Дива ж не буває.

Я хутесенько у двір. Там слідів немає.

Я – в кімнати, я – під стіл. Кого ж я шукаю?

Усміхається дідусь: «Миколай приходив.

Ти ж до нього все моливсь…»

Ох же був і подив!

Як забув про дивину, чом його проґавив?

Через рік вже не засну, хто би не заставив.

 

 

 

 

Не прячьте доброты своей.

Откройте сердце всем наружу.

Тем, что имеете, щедрей, 

Делитесь, распахните душу.

Дарите только теплоту:

Ребенку, женщине и другу

И отодвиньте пустоту.

Жизнь все вернет сполна по кругу.

К вам возвратятся свет, любовь.

Мечта и счастье к вам вернется

И нежной лаской вновь и вновь

В вас чья-то радость отозвется.

 

Добро творить спеши, мой друг,

И для друзей, и для подруг,

Порою им бывает худо,

Добро твое им будет чудом.

Добро, как Божья благодать,

Спасеньем в жизни может стать.

Друг, не жалей огня души,

Дарить добро всегда спеши.

И слово доброе, и дело

Ты применить сумей умело.

Их не жалей любому дать,

Добром их души исцелять.

Тот, кто добро творить умеет,

Зло сотворить уже не смеет.

Дари, дружок, добро дари,

За все добром благодари.

 

Мені подобаються слова Паскаля: «чим людина розумніша і добріша, тим більше вона помічає доброти в інших людях.». На мою думку, добро і чуйність, співпереживання і щиросердність, уміння розділити чужий біль, підтримати у скрутну хвилину, розрадити у горі і біді – це те, що робить нас людьми, чим ми відрізняємося від інших істот.

 

У чому ж найбільша мета життя? Я гадаю – збільшувати добро в тому, що нас оточує. Велика мета добра починається з малого з бажання добра своїм близьким, але, розширюючись, вона захоплює дедалі ширше коло питань. Це як кола на воді. Але водяні кола, розходячись, поволі зменшуються. Любов же і дружба, які мають багато спільного між собою, розростаючись і поширюючись, знаходять нові сили, стають усе вищими, а людина, їх центр, - мудрішою.

 

Мудрість – це розум, поєднаний із добротою. Розум без доброти – лукавство. Лукавство ж поступово чахне й неодмінно рано чи пізно обернеться проти самого хитруна. Тому хитрість змушена ховатися. Мудрість же відкрита і надійна. Вона не обманює інших і насамперед саму мудру людину. Мудрість дає людині добре ім’я, міцне щастя, щастя надійне, а також спокійне сумління, яке на старість коштовніше за все.

 

Не осуждай – затем, что все мы люди,

Все слабы, немощны, опутаны грехом;

Волнуют страсти наши груди;

В грехе родимся и живем.

Не осуждай… Чтоб ближних быть судьею,

Спроси у совести: ты сам-то лучше ль их?

О брат, кто точно чист душою,

Тот благ к прогрешностям других.

Не осуждай… Ведь слову нет возврата.

Смотри, чтоб – как сказал Спаситель – неравно

Увидишь спицу в глазе брата,

А проглядишь в своем бревно.

Не осуждай – затем, что обличеньем

Не пал бы на тебя тот камень с высоты,

Тяжелый камень осужденья,

Которым в брата бросил ты.

Не осуждай… Не люди злы душою,

А жизнь людей бывает часто зла.

Сперва узнай, какою их стезею

Она к погибели вела.

Не осуждай… Дерзнешь ли поручиться,

Что ты пристрастием не будешь увлечен?

Не осуждай! Ты можешь ошибиться.

Не осуждай! – Не будешь осужден.