Сценарій "Загублена перлина"

 

Діти. Бабусю, бабусю, розкажи нам історію.

Бабуся. Добре, мої хороші, вмощуйтесь  зручніше.

• Чи знаєте ви, що таке перлина?

Діти. Те, що знаходять у морі?

Бабуся. Те, що дуже цінне, особливе…

Діти. Розказуй скоріш.

Бабуся. Ця історія відбулася декілька років тому. В містечку під назвою Хомс жив один чоловік – художник на ім′я Данило. Це був особливий художник. Його картини зображували добро.

Діти. А як це, бабусю?

Бабуся. Не знаю, діточки мої,на жаль, я не бачила цих картин. Та кажуть, малював він добрих людей.

Діти. Бабусю, а як він визначав хто добрий, а хто злий?

Бабуся. Я, думаю, дивився він на вчинки.

Одного разу, під Новий рік, в містечко прийшов незнайомець. Він був дуже непривітним та нахмуреним. Художник, спостерігаючи за ним, дивувався, бо в цьому містечку жили лише щирі люди. Та раптом, в новорічну ніч здійнялася велика заметіль, на небі не було ні одної зірочки – суцільна темрява. Всі дуже хвилювалися – у місті стало тривожно. І це не просто так.  Тієї ночі з міста зникла дорогоцінна перлина, яка допомагала жителям бути щасливими, а разом з нею зник і незнайомець. Всі одразу ж зрозуміли, що в місті щось не так. Кажуть, після тієї новорічної ночі художник пішов блукати по світу, шукаючи перлину. Дуже хотів він її повернути, лишень не знав він що і як робити.

• А зараз мерщій у ліжко! Завтра новорічна ніч, потрібно бути бадьорими і радісними. А раптом, перлина цього царства повернеться до нас(сміється)!

(Бабуся виходить з кімнати.)

Діти. Ми обов′язково відшукаємо цю перлину. Завтра ж зранку відправимося.

Діти. Але куди ж? Ми не знаємо куди іти?

Діти. Я думаю, нам потрібно помолитися, і Бог підкаже куди завтра відправитися?

(Діти схиляються на коліна і моляться. )

Діти.  Дорогий Ісус, допоможи нам відшукати перлину. Амінь!

(На ранок діти відправляються у подорож)

Діти.  Сьогодні мені приснився сон, що ми ідемо по лісу.

Діти. Я думаю, цей сон тобі послав Ісус.

Діти. Я теж так думаю, тому відправляємося у ліс.

(Діти ідуть, змінюються декорації, на сцену виходить ялинка)

Ялинка. Ялиночка – зелена завжди я.

               Росту і знаю все у лісі.

               Зимовий час – чудесная пора,

               Святковий настрій і сніжинки в русі.

               Чому до мене завітали ви сьогодні?

               Невже не знаєте, що скоро Новий рік?

Діти. У нас, ялинонько, до тебе запитання є.

Діти. Чи знаєш ти, де можна тут у вас знайти перлину?

Діти. Кажуть, що перлина ця допомагає бути щасливішими.

Ялинка. Перлина? Ні, не чула я такого. Та знаю я, хто може знати це. Я вам скажу, допоможіть мені лишень. Сніг нападав великий і важко встояти мені. Обтрусіть з моїх гілочок сніжок, і буду дуже вдячна вам тоді.

(Діти допомагають ялинці.)

Ялинка. Ідіть туди, там, бачите, стежина? Вона вас заведе до снігура, який, я думаю, розкаже, де відшукати вам перлину, дітвора.

(Діти відправляються у дорогу, ідучи, вони потрапляють у хуртовину.)

Діти. Що це з нами?

Діти. Я боюся.

Хуртовина. Хуртовина, хуртовина, всіх завію я.

                     Білою периною всіх покрию я.

                     Діточки мої, сніжинки, мов малесенькі пушинки.

                 Вірно служать і працюють, - все у біле замалюють.

                            Сніжинка.

Білесенькі сніжиночки,

Вродились ми з води.

Легенькі, мов пушиночки,

Спустилися сюди.

                           Сніжинка.

 

Ми хмарою носилися

Від подиху зими

І весело крутилися

Метелицею ми.

                              Сніжинка.

Тепер ми хочем спатоньки,

Як дітоньки малі.

І линемо до матінки,

До любої землі…

                              Сніжинка.

Зима! Зима! Усякий знає

Вона холодною буває.

Летять, кружляють, як пушинки,

Легці, білесенькі сніжинки.

                              Сніжинка.

Сипле, сипле, сипле сніг.

Мов метелики сріблисті,

Сніжинки біленькі, чисті

Тихо стеляться до ніг.

Хуртовина. У лісі ми сумуємо, нікого тут немає.

                      Не будем відпускати вас, щоб ви нас розважали.

Діти. Ми дуже поспішаємо, в дорогу вирушаємо,

          Дозволь нам заспівати і вас розеселяти.

Хлопчик. Звідкіль налетіли

                 Стоголосим табуном

                 І розсипалися в полі

                 Над розсипаним зерном.

Дівчинка. Заспівали, задзвеніли,

                  Мов заграли кобзарі…

                 Де взялась весела зграя,

                 Жарогрудні снігурі.

       (Снігурі метушаться, щось шукають.)

Діти. Що трапилося? І що шукаєте ви?

Старший снігур. Я з сім′єю приготували на зиму їжу – грона калини, але налетіла хуртовина, великий вітер розніс її по всьому лісу, допоможіть нам, будь ласка, щоб моя сім′я не залишилася без їжі взимку.

Діти. Звичайно, нам не складно це зробити.

(Діти допомагають.)

Снігур. А як ви потрапили до лісу? Що ви шукаєте?

Діти. Ми в пошуках чарівної перлини. Ялинка розповіла нам, що лише ви у лісі знаєте, де можна відшукати її.

Снігур. Ялинка правильно сказала. Літаю я усюди і бачу все, що відбувається у нашому лісі.  Перлинка ця дорогоцінна і намагалися її знайти багато людей – та їм це не вдавалося. Та бачу я, що ви добрі дітки і підкажу вам куди далі йти.

(Діти знову вирушають в дорогу.)

Автор. Не одне уже століття

              Дуб стояв, простерши віття, -

              Весь в корі, як у броні,

             Трудні роки, ночі, дні.

(Діти підслуховують монолог дуба.)

Дуб. Яка красива зима! Весело і радісно на серці. Думаю, що цей Новий рік принесе усім багато щастя. Тс… хтось іде… Хто це в таку пізню пору? Новий рік вже за годину?

Діти. Доброго вечора, раді вас вітати. Великий шлях пройшли до вас. Шукаємо перлину ми.

Дуб. Це приємно чути. Я бачу, що ви молодці. Адже ніхто ще не знаходив мене. Не проходив той шлях, який пройшли ви.

Діти. Чому?

Діти. Ми пройшли довгий шлях, але якби не Ялинка, Хуртовина із сніжинками та Снігурі, то не знайшли би вас.

Дуб. Відкрию вам велику таємницю: перлину вже зайшли ви.

Діти. Але як, якщо немає її в нас?

Дуб. Якщо придивитися уважно, то вона схована у ваших сердечках.

Діти. І що ж це за така перлина?

(Художник приєднується до розмови.)

Художник.  Я зрозумів, нарешті зрозумів! Перлина добрих справ. І як раніше я цього не бачив. Це правильно, дай відповідь мені?

Дуб. Так, лише навчили діти цьому.

Художник. Я стільки часу блукав, не розуміючи цього…

Діти. (разом) Перлина добрих справ?

Діти. Все зрозуміло.

Діти. Люди перестали бути щасливими, бо не робили добрі справи. Так?

Дуб. Так, саме так!

А ти, художнику, мав зрозуміти, що щастя прийде знов до тебе, лише тоді, коли ти будеш добро творити у житті.

Діти. (до художника). А малювати зможеш знову, і не лише когось, а й свої добрі вчинки.

Художник. Я особливо вдячний вам.

Прийміть від мене цю картину. Коли побачив вас, одразу пригадав своє чарівне, добре місто в якому малював людей!