Сценарій заходу до Дня пам'яті і примирення.

НЕ   ЗАГАСИТИ   ПАМ'ЯТІ   ВОГОНЬ…

МЕТА:виховувати почуття патріотизму, мужність, любов до Батьківщини, пошану до ветеранів Другої світової війни,повагу до свого народу, людяність,чуйність

Весна іде, і переможним кроком

В тюльпановому вічному вогні

Йде травень крізь хвилини, дні і роки,

Несе нащадкам спогади свої.

 

Весна іде квітчасто, гордо, юно,

Як втілення найчарівніших снів.

О весно красна, ти  ще не забула

В історії своїх жахливих днів?

 

Із року в рік часопис віддаляє

Своїх нащадків далі від війни.

І травень знов і знову  нагадає,

Як із життя ішли його сини.

 

Буяють мирно квіти на могилах,

До сонця красного метелики летять.

А ті, кому війна зламала крила,

Священним вічним сном в могилах сплять.

 

    Друга Світова війна почалася 1 вересня 1939 р. з попередньої злочинної змови керівництва двох країн-агресорів - фашистської Німеччини та більшовицько-комуністичного Радянського Союзу. Того вікопомного вересневого дня гітлерівська Німеччина напала на мирну Польщу. Ця іскра швидко перетворювалася у світову пожежу. А вже 17 вересня 1939 року Сталінська радянська імперія  кинулася й собі звіряче шматувати Польщу, до складу якої на той час входили західноукраїнські землі... Побоюючись подальшого наступу сталінської Червоної Армії, Гітлер ударив першим. Сталося це недільного ранку 22 червня 1941 року. У вогняному смерчі Другої Світової війни запала вся Україна...

 

 

 Не пускали мене воювати

Яблуневі, вишневі сади,

Не хотіла і мати пускати,

Але тихо сказала: Іди!..

 

Подивилась у вічі: Бо треба...

Вже на заході грізно гуло,

І, як хмара вечірнього неба,

Серед поля лежало село.

 

Причувалися стогони й дзвони,

Що віщують навалу біди.

При дорозі джерельце бездонне

Стукотіло, як серце: Іди!..

 

На шляху шикувались солдати,

На травиці – сльоза чи роса...

І стояла на вигоні мати,

А за нею – поля й небеса.

 

( пісня „ Степом, степом ”, кліп)

 

    Уже 22 червня, в перші дні нападу гітлерівської Німеччини, фашистська авіація бомбардувала Київ. Тисячі киян пішли до лав Червоної Армії. На початку липня у місті було створено 13 винищувальних батальйонів та 19 загонів народного ополчення загальною кількістю 33 тисячі чоловік. У будівництві оборонних рубежів навколо Києва брало участь близько 160 тисяч жителів міста. Із 7 липня почалася його оборона. Спроба фашистів раптовим ударом захопити столицю України не вдалася.

 

      Під Києвом ворог втратив близько 100 тисяч чоловік. Оборона столиці України тривала понад 70 днів. Для порівняння: Данія захищалася від фашистського нашестя лише 1 день, Бельгія – 19, Франція – 44 дні, Норвегія – два місяці.

 

       Сотні тисяч матерів проводжали своїх синів на фронт. Ішли поети, талановита молодь, вчорашні школярі й школярки, але не всім судилося повернутися до рідної оселі.

 

(Входить мати, на голові у неї чорна хустина) музика фон

 

 Помилуй його, куле, обмини...

Невже тобі так хочеться убити?

Він молодий, не має ще жони,

Лиш Батьківщину вміє він любити

Та батька, матір... Батько на війні –

Обом повоювати довелося...

Ти пролети, свинцева, по стерні,

Зітни при стежці сонях чи колосся.

Ну зачекай... Помилуй... Він іще

Зустріне у житті свою кохану.

Не обминеш, то розсічи плече,

Він у шпиталі вигоїть ту рану...

А куля пролетіла навпрошки,

Не слухала вмовлянь моїх, проклята,

І в саме серце влучила-таки

Ще юного, безвусого солдата.

 

   43 мільйони людей забрала Велика Вітчизняна війна. І це не остаточні підрахунки…. Це важко усвідомити. Смерть однієї людини - це трагедія. А коли мільйони... Загиблим не болить.  У живих продовжують кровоточити рани: у ветеранів, які втратили своїх друзів-однополчан, рідних і близьких, душі, які простріляні похоронками, у рано посивілих дітей війни, які не побачили своїх батьків і пережили пекло окупації.

 

  Пісня «Дети войны» , на її фоні відеоролик з фотографіями дітей тих років

 

      На українських землях війна тривала 1225 днів і ночей, з 22 червня 1941 року по 28 жовтня 1944 року. За роки війни представники України одержали 2,5 млн. орденів та медалей, 2072 українці отримали звання Героя Радянського Союзу.  Страшні сліди залишила війна. Тільки на території України  в руїни і згарища було перетворено 714 міст і 28 тисяч сіл.   334 населені пункти в Україні були спалені фашистами разом зі всіма мешканцями. Найбільшим містечком, знищеним під час війни, стала Корюківка Чернігівської області. За 2 дні із 1300 будинків були спалені 1290, вбито і спалено – 7 тисяч мешканців містечка.  Скільки горя, скільки страждань за цими цифрами.

 

На фоні пісні «Журавли»

- Синочку рідний, чуєш, як курличуть

у синім небі сумно журавлі?

Вони тебе до себе, сину,  кличуть,

А ти лежиш в холодній цій землі.

Голос із зали

- Я чую, мамо, чую,  як співають

мені над Україною пісні.

Ти не журись , я крила розпростаю

І прилечу до тебе  уві сні.

Вкраїнським рушником зітру сльозинку

І поцілую в сивеє чоло...

- О , синку рідний. Мій єдиний сину,

як хороше  б  тоді  мені   було!...

Стоїть старенька мати на могилі,

і , навіть, квіти плачуть мовчазні...

Від сина погляд відвести не в силі.

А син довічно житиме у сні.

Відео з фотографіями жінок – військових. На фоні слова:

 

    У війни не жіноче обличчя… адже скільки жінок, юних дівчат виносили на своїх тендітних плечах поранених, збивали ворожі літаки, були снайперами, виконували чоловічу роботу в тилу ворога.  В різні періоди на фронті зі зброєю в руках воювало від 600 тисяч до 1 мільйона жінок.  З них 80 тисяч  були офіцерами. 87 жінок отримали звання «Герой Радянського Союзу».

Дівчина в сірій шинелі,

В куцих, простих чобітках

Йшла, де взривались шрапнелі,

Йшла з автоматом в руках.

Дівчата в бої йшли крізь ночі,

З калюж умивались дощем,

Їм бачились коси дівочі

Під грізним гарматним вогнем.

Недобрії очі лякали,

І танків боялись в бою.

Але, як мужчини, вмирали,

Землю обнявши свою.

 

    А скільки їх було в партизанських загонах. Вони ходили в розвідку, лікували поранених, забезпечували зв'язок з Великою землею і часто гинули, не проронивши ні слова в руках фашистських катів.

 

    А скільки матерів, сестер, коханих чекали і не дочекалися своїх синів, братів, чоловіків. У народі недаремно кажуть, що час не владний над материнським горем. І скільки б не минуло років і десятиліть від того недільного ранку, коли пролунало страшне слово «війна», вони ніколи не принесуть спокою матерям, діти яких віддали найдорожче – життя у боротьбі з фашистськими загарбниками.

 

Кадри з хроніки . Підписання акту про капітуляцію. На фоні слова:

 

    8 травня 1945 року представники німецького верховного командування підписали в  передмісті Берліна акт про капітуляцію збройних сил фашистської Німеччини. Ворог здався. Переможне завершення ІІ Світової війни значило крах гітлерівського "нового порядку", звільнення поневолених народів Європи, врятування світової культури і цивілізації від фашизму.

 

        День 9 травня став Днем Перемоги, великим святом всього людства.

1418 днів і ночей йшли радянські воїни вогненними дорогами війни. Кожен день, як рік, кожен рік, як століття. Все витримали і перемогли. Перемогли тому, що вели війну вітчизняну, справедливу. Перемогли тому, що відстоювали свою Батьківщину, право на щастя, на життя.

 

Іще тоді нас не було на світі,

Коли гримів салют із краю в край.

Коли засяяв сонцем у зеніті

Великий Травень, переможний Май!

Іще тоді нас не було на світі,

Коли в воєнній  бурі грозовій,

За мир і щастя на усі століття,

Солдати  бій вели, священний бій!

Іще тоді нас не було на світі,

Коли вже Перемогу здобули .

Солдати Травня, слава вам навіки

Навіки слава від людей землі!

 

                                                  (М. Владимов)

 

 

             Страшні сліди залишила Друга Світова війна. За ці роки в Україні загинув кожен шостий громадянин. Хто візьметься підрахувати, скільки вони могли б зробити, скільки б могли пізнати радісних хвилин..

У вогнище війни було втягнуто 67 держав, 80 % населення земної кулі. Друга Світова тривала довгих  б років. Вона пронеслася над величезними територіями Європи, Азії й Африки, охопила простори всіх океанів. У цій війні загинуло близько 60 млн. осіб, не говорячи вже про поранених і тих, хто  пропав безвісти. Лихо й страждання, які пережили люди, незмірні. Війна нагадує про себе тисячами обелісків і братських могил. Вони святиня нашої пам’яті.

 

Пісня «Маки червоні». Фон: відео з фотографіями  прадідусів,прабабусь, що воювали.

   Маки червоні

Розцвітають маки на весні,

Серед поля, наче жар горять

Солов'ї співають жалібні пісні,

Де солдати міцно-міцно сплять.

П-в:-2р.

Маки червоні знов розцвітають,

Пам'ять дідів бережуть

І до вогню, що серця зігріває

Їхні онуки ідуть.

 

Так давно багато літ назад,

Молодими й бравими були

Щоби нашу рідну землю відстоять

В полі, серед маків полягли.

 

 (вихід всього класу із запаленими свічками)

 

(Хвилина мовчання)

 

 

І знов біля братської тихо стою,

І спогад приходить, мов тихе зітхання.

Пливе, наче вічність, здобута в бою,

Хвилина мовчання.

Натягнуті нерви, немов тятива,

Пронизує пам'ять скорбота прощання,

І сумно згасає і тяжко сплива

Хвилина мовчання.

І подвиги мужні, і дружнє плече,

І роки надій, перемог, сподівання.

І серце сльозою нараз опече

Хвилина мовчання.