Сценарій заходу "Крокує свято по Землі"

   Крокує казка по Землі

(Свято Миколая)

Ведуча.

Тихо світлиця іскриться,

Вечір шепоче в вікно…

Діткам тільки не спиться –

Миколая чекають давно.

 

(Марійка читає книжку, Андрійко їй заважає)

Софійка. Юрчику, не заважай.

Софійка. Юрчику, чи ти забув? Сьогодні прийде Миколай.

Юрчик. Ну то й що?

Софійка. А ти подумав, що він тобі принесе?

Юрчик. Мені не знаю. А от тобі, напевно, різку – таку довгу, таку широку.

Софійка. Ну-ну. Дивись, щоб ти не одержав різку. Лягаймо скоріше спати, щоб Миколай до нас прийшов.

 

(Діти лягають спати. Засинають. Софійка прокидається, підходить до вікна, співає)

Ведуча.

Всі чекають Миколая,

Всі на світі - кожний край.

Та не кожний, мабуть, знає,

Хто ж то добрий Миколай.

Жив колись давно на світі

Десь у Азії юнак...

Роздавав дарунки дітям

Той багатий одинак.

Бідним дітям у потребі

Дарувати він любив,

Аж Господь Вседобрий в небі

Миколая полюбив.

Став єпископом всезнаним

Миколай: він чесно жив,

Особливої пошани

Він у Бога заслужив.

Запитав Господь:

- Що хочеш

За свої заслуги ти?

- Хочу, Господи, я хочу

Раз у рік на землю йти:

Завітати в кожну хату,

Всіх вітати знов і знов,

Чемним дітям роздавати

Подарунки за любов.

І отак щоразу, діти,

Вам щороку Бог дає:

Миколай мандрує світом –

Подарунки роздає!

 

(Обертається, дивиться на дітей)

Ведучий.

Ось і заснули малі пустуни,

Тихо стало в оселі,

Гості ж вже он – за ворітьми,

Гості вже стукають в двері.

(заходять чорти)

 

1-й чорт.

Хто живе у цій оселі?

Люди злі, а чи веселі?

Чув я, що у них є дітки,

І що вони роблять збитки.

Я їм різок приволік

Для нечемних добрий лік,

І дівчатам-задавакам,

І хлопцям-розбишакам,

Які не слухають ні мам, ні татусів,

Ні бабусів, ні дідусів.

2-й чорт.

Я, Чорт кучерявенький, маю двоє ріжок,

Хвостик чималенький, цап'ячі ніжки.

Є у мене капелюх-невидюх,

Як затягну на ріжки, стаю дух.

Тоді йду я до діток і веду їх у куток,

А в куточку стиха навчу всякого лиха.

(Виходить Ангел).

1-й ангел (до Чорта).

Згинь, маро, нечаста сило!

Хай живуть тут всі щасливо.

В хаті цій хороші діти,

Добрі, щирі і привітні,

Вміють Бога шанувати, 

Батька й матір поважати.

Хоч маленькі ручки мають,

Але вдома помагають.

Вже стоїть в нас біля хати

І дарунки хоче дати:

У цей вечір зимовий Миколай іде святий.

 

2-й ангел (дивлячись на дітей). Ось ці двоє діток – добрі, чемні, роботящі, треба їм щось подарувати.

2-й чорт. Чемні? Га, га, та! Ось нема ще й годи­ни, як сварилися.

2-й ангел. Жартували, як звичайні малі діти.

2-й чорт. Жартували? А забув, як твій Роман чемненький кинув Софійці в борщ муху?

2-й ангел. Правда, але це тільки дитячі пустощі. А так Юрчик дуже любить свою сестричку і завжди її захищає.

1-й ангел. І чого це ми з вами вирі­шуєм чи заслуговують діти на подарунки? Святий Миколай сам знає, які дітям дати подарунки.

(Чути дзвін).

1-й ангел. Піду зустріну Миколая, він уже близько.

2-й чорт (радіє). Ну, а я лишу їм свій дарунок, аби знали, що був тут і Антипко з пекла родом, що діточок не забуває і про них дбає.

(Кладе кожному різку, а Юрчика тихенько нею стукає і виходить. Юрчик встає, дивиться на різ­ку і будить сестричку).

Софійка. Невже ми заслужили різки?

Юрчик. А я що казав?

Софійка. Мені наснився чорт, який робив капості, може, це його робота?

(З'являється Миколай з Ангелами. Звучить пісня «Ой хто, хто Миколая любить»).

Миколай.

О, як добре бачить вас

В цей святковий добрий час!

Я довго зустрічі чекав

І ваші вчинки споглядав.

Мої слухняні діти.

 

Софійка. Але ж ми отри­мали різки і, мабуть, нам нічому радіти.

Миколай. Я знаю, що інколи ви пустуєте, спе­речаєтеся, але ви й вчитеся і дома допомагаєте, тому я вам у першу чергу віддам подарунки. А різки всім чорт роздає, бо думає, що всі такі, як він.

(Роздає подарунки дітям, які показували сцен­ку. Діти виходять).

 

Ведучий. Святий Миколай, сьогодні тут зібра­лося багато дітей, які хочуть тебе привітати.

Миколай. Я із задоволенням подивлюся і послу­хаю, що приготували мені діти.

Хлопчик.

Сніги покрили поля і гори,

Інеєм блищать і ліс, і гай.

Іде до нас крізь ниви й гори

Святий угодник Миколай.

 

Дівчинка.

Що він несе в своїй торбинці?

Багато гарних забавок

Несе чемненькій він дитині,

А для нечемних – жмут різок.

 

Дівчинка.

Я ляльок багато маю,

Але прошу Миколая,

Щоб приніс мені новеньку.

Кучеряву і гарненьку.

 

Хлопчик.

Я хотів би дві машини

І солодкі мандарини.

 

Дівчинка.

Я у Бога завжди прошу

Не цукерок і не грошей,

А здоров’я мамі й тату,

Миру, щастя в нашу хату.

Слави й волі всій родині,

Нашій рідній Україні.

 

Хлопчик.

Святий, небесний

Отче Миколаю,

До тебе діти прибігають

І просять щиро: «Нас ти не забудь

І в ніч чудес з дарунками прибудь!»

 

Дівчинка.

Святий і добрий Миколаю,

Що нам даси, про це не знаю,

Та просимо тебе одно:

Ти нам в здоров’ї дай зростати.

Завзяття й сили нам надай,

Щасливими усім нам стати

І звеселити рідний край.

 

Дівчинка.

Я, Владико Миколаю,

Мамі завжди помагаю:

Посуд мию, прибираю.

Дома квіти поливаю.

Мами й тата я кровинка –

Справжня, щира українка!

 О, предобрий Миколаю,

Я для тебе заспіваю.

(Номер художньої самодіяльності).

 

 Миколай. Спасибі, молодці!

(У цей час повертається Чорт)

Миколай. Оце тільки тебе мені не вистачало!

1-й чорт. Ну, тоді ти мені допоможи. Так їсти хочеться, що ледь копита тягну.

Миколай. Чим же я можу допомогти?

2-й чорт. Дай нам мішок. Оце б я з'їв - цукерки, марципани, горішки і банани, і яблука, і груші.

Миколай. Я чув, що ти образив моїх діточок і за це отримуй різку сам! (Вручає різку). Поки я ще добрий, то тікай до свого пекла. А то як...

1-й чорт. Зрозумів, два рази не повторюй. (Тікає).

Миколай.

Бачу я, ви добрі діти –

Буде з того Бог радіти!

Хай же вам, мов сонце світить,

Захищає, мов покров,

Божа ласка та любов!

Не за плату-нагороду,

А тому, що чесні зроду,

Що шляхетні, не пусті,

Правді служите святій.

(до ангелів)

Божі слуги, ангелята!

Розвантажуйте санчата,

Розпаковуйте гостинці

Ярославові, Оксанці.

Роздавайте всім, як треба,

Подаруночки із неба.

 

Ведуча.

Дякуємо Тобі, Владико,

За утіху цю велику!

 

Софійка.

Дякуємо Тобі, Святий,

Від  усіх оцих дітей!

 

Юрчик.

Обіцяємо добрими бути,

Слів Твоїх не призабути,

Завжди вчитися охоче,

Бо того Ісусик хоче,

І такими виростати,

Як бажають тато, мати

І увесь наш рідний край!

 

Ангели:

Всім вам Боже помагай!

(роздають подарунки)