Сценарій виховного заходу «Мій рідний край»

Мета: Формування в учнів національної свідомості і людської гідності до рідної землі, рідної мови, свого народу, розуміння своєї причетності до долі України, почуття любові до своєї рідної землі.

Епіграф „Свою Україну любіть, За неї Господа моліть…“

Т. Шевченко

Доброго дня Вам, дорогі гості,  батьки. У цей весняний день вітаємо Вас у нашій школі. За давнім звичаєм благословляємо Вас хлібом-сіллю, і запрошуємо  на слово щире, на бесіду мудру, на свято «Мій рідний край»

Хлопець:   Україно! Ти для мене диво.

І нехай пливе за роком рік.

Буду, мамо горда і вродлива,

З тебе дивуватися повік ,,,

Одійдіте недруги лукаві,

Друзі, зачекайте на путі !

Маю я святе синівське право

З матір’ю побуть на самоті.

Україно, ти моя молитва!

Ти моя розпука вікова…

Громотить над світом люта битва

За твоє життя, твої права.

                                         В.Симоненко.

Дівчина:    Є щось святе в словах “мій рідний край”.

Для мене - це матусі пісня ніжна,

І рідний сад від цвіту білосніжний,

І той калиновий у тихім лузі гай,

Для мене - це твої стежки й мої,

В містах і селах стоптані любов’ю,
                    Й пісень людські прозорі ручаї.
                    Усе, що миле серцю невимовно.

Його історія...В ній стільки гіркоти!

І тим рідніш мені ти, краю рідний,

Що вже назад поламані мости,

І день стає, як райдуга погідний.

                                                    М.Забашта

                       Позивні пісні ”Чом, чом, чом, земле моя...”

Ведуча: Моя Україна  - зоря світанкова,
               Пшеничні лани, голубі небеса,

Її солов’їна калинова мова

Світиться, наче на сонці роса.

Ведучий: О рідна матусю, за правду і волю ,

Справіку моляться твої вуста.

Моя Україна народжена з болю,

Любові та віри Ісуса Христа.

Молитва ”Боже, Господи, Ісусе”

Боже, Господи, Ісусе,

На колінцях я молюся:

Всі гріхи мої прости

І від лиха захисти.

Просвіти моє серденько,

Щоб учились ми гарненько,

І у школі, і удома

Не робили зла нікому.

Щоб матусі помагали

І татуся шанували,

Щоб росли ми всі здорові,

Завжди в мирі і любові.

Ведуча: Ні, немає на світі кращого неба, ніж небо України! Воно благословляє її, береже у віках її материнську любов, тому його ніколи не відділити від рідної матінки-землі.

Ведуча: Подивімось на своє небо і думкою, як у тій чудовій пісні, полиньмо аж до Бога і гляньмо на трепетну землю - і тоді відкриється нам на зелено-блакитному суцвітті планети, край, що нагадує собою серце –Україна.

(Пісня “Люблю тебе“, виконує хор)

Ведуча: Слово Україна можна порівняти, хіба що зі словом  “мати”. Ці два поняття так глибоко вкоренилися  в душу, що їх не розділити, як і душі.

Ведучий: Ні, як немає кращого неба, ніж небо України, так немає кращої землі, ніж наша Україна !

- Що на світі наймиліше?-

 Раз мати спитала.

-Ти, дорога наша мамо!-

Діточки сказали.

-Вам, діточки мої любі,

Ще  о тім би  знати,

Що крім мене, ще і другу

Маму слід кохати.

Бо та друга всім нам мати,

Нас вона повила,

Хлібом, сіллю і водою

Нас вона зростила.

Вірш “Україна”

Ведучий: Кожен з нас любить Україну по-своєму. Як це розуміти? Та дуже просто. Справа в тім, що є різні українці. Одні щиро, від усієї душі проймаються любов’ю до своєї держави, до народу, реальними справами доводять, що вони є справжніми українцями.

Ведуча: Та, на жаль, є такі, які приховують своє жалюгідне єство, накидаючи маску любові до українського народу. Такі українці лише промовляють гасла відданості на користь держави, а насправді думають лише про те, як наповнити власний гаманець грішми за рахунок інших.

Ведучий: Зараз мені хочеться, щоб усі замислилися над тим, для чого ми живемо у цьому світі. Вважаю, що погодитися зі мною, коли скажу, що наше призначення на землі – робити добро один одному, любити ближнього, рідний край, де народилися, свою Вітчизну.

Учні 1-х класів:

1. Де степ широкий, наче море,

     Де дише пахощами гай,

 Де небо зоряне, прозоре –

 То мій, святий, чудовий край.

   2.Де житом ниви зеленіють,

Де пісня жалібна луна,

Де хати в вишниках біліють –

То мила, рідна сторона.

3.Від душі всієї, від всього серденька

   Люблю тебе, рідна Україно-ненько

   Люблю і вас, ниви буйні, колосисті

   І степи, як море синє – розложисті.

4.Люблю і садочки вишневі, цвітучі,

І ріки могутні та бистротекучі,

І ті стародавні високі могили,

Що прадідів кості собою покрили.

Пісня “Чом, чом, чом, земле моя...”

Ведуча: Тернопілля моє, мій рідний краю,

Дідів-прадідів колиско,

Я від землі до небокраю

Тобі вклоняюсь низько-низько.

Ведуча:  Щасливі ми,що народилися і живемо на такі чудовій мальовничій землі, в краю зелених лісів, голубих озер - на славній Тернопільщині. Тут жили наші діди, прадіди, тут живуть наші батьки – тут корінь нашого роду, що сягає сивої давнини. І де б ми не були,скрізь відчуваємо поклик рідної землі, хвилюємося аж до сліз, зачувши пісню про свій край.

Легенда про історію рідного села.

Ведуча:  Рідне село моє. Розквітле, уквітчане... Оксамитно – темними стрічками стеляться городи, подвір’я й будинки потопають у сніжно-білій, незаймано чистій заметілі вишневого квітування.  Село... Багате, щасливе, уквітчане.

Пісня  “Село у долині”

Ведуча:  Весна... Вже сама згадка про неї будить у серці  щімку радість і тривогу. Це і свято оновлення і відродження природи, його відчувають  і по-своєму переживають дорослі і діти, тварини і рослини- усе, що є живого на землі.

Ведучий: Озветься вона червоною калиною в лузі, стрункою тополею в полі, білокорою берізкою, вешневим садочком, солов’їною мовою, пахучістю трав. І де б ви не були,  нехай завжди прилітають до вас лебеді материнства.

Ведуча: Коли проходить весна, кожному з нас здається, що народжується на світ вдруге, що весна ця особлива, краща,ніж були попередні. Бо хіба не зачарує тебе вона, коли слухаєш спів, ніжний, щирий, зворушливий? Вслухаймося в нього  і озветься вона до нас голосом пісні.

(Пісня “Йшла весна здалека...”)

Ведучий: Україна стрічає весну,

Вже земля  пробудилась від сну,

Буйні сходи колишуться в полі,

Гомонять понад шляхом  тополі.

Заспівали в садах    солов’ї...

Ми пісні починали свої.

Виступ фольклорного ансамблю.

Ведуча: Весна! Недаремно вона жіночого роду. Вона - пробудження, початок здійсненя найкращих мрій і сподівань. Вона - наша радість і любов. Весна і жінка, весна і мати - це краса і любов, мир і радість. Це вічність нашого життя.

Ведучий: Швидко мине час, перед нами відкриється широка дорога життя, можливо, дехто і покине  на деякий час батьківський дім. Але де б ви не були,пам‘ятайте: вдома чекають на вас найрідніші люди - ваші батьки, і надіються на старості літ на вашу допомогу і підтримку.

Материнська пісня

Дякую Тобі за наших батьків, та за все те добро, що Ти нам подав через них. Вони виховують нас, навчають любити Твої святі заповіді, не грішити. Ми любимо їх і хочемо завжди шанувати і слухати. А ти, Господе, допоможи нам у цьому  Твоєю ласкою. Благослови їх, Господи, добром, здоров’ям та довгим щасливим життям, хорони від злого, дай їм силу  перемогти всі труднощі, діждатися потіхи від своїх дітей, а по смерті, прийми їх і до небесного царства Амінь!

Ведуча: Батьківщина - це твоє рідне слово. Любов до Батьківщини не можлива без любові до рідного слова. Тільки той може осягти своїм розумом і серцем красу, велич і могутність Батьківщини, хто збагнув відтінки  й пахощі рідного слова, хто дорожить ним, як честю матері як колискою, як добрим ім’ям своєї родини.

Ведучий: Людина, яка не любить мови рідної матері, якій нічого не промовляє рідне слово – це людина без роду і племені. До вашої уваги сценка із п’єси.

                         (Сценка із п’єси М.Старицького “За двама зайцями...”)

Ведуча:Той, хто зневажливо ставиться до рідної мови, не може викликати поваги до себе.

Ведучий: Отож, тепер давайте її знову

Відродим, наче сонячну весну.

Відродим мову Лесі Українки,

Шевченка – сина вільного Дніпра,

Щоб, як тендітна пісня солов’їна,

Звучала й квітла на увесь наш край            “Пісня про мову...”       

                       Вірш

 О, місячне сяйво і спів солов’я,

півонії, мальви, жоржини.

Моря бриліантів, це мова моя,

це мова моєї Вкраїни.

  Яка у ній сила і кличе, й сія,

  яка в ній мелодія лине

  в натхненнях хвилини. О  мово моя,

  душа голосна України!

Це  - матері мова. Я звуки твої

Люблю, наче очі, дитини...

О мово вкраїнська! Хто любить її,

Той любить мою Україну.

(Пісня “Моя Україно”) Вірш Сакалюк Ю. “Україно моя”

Учитель: На завершення я хочу побажати усім Вам справжньої любові до краю, де живете, до України. Хочу, щоб усі Ви вірили в щасливе майбутнє нашої держави. Щоб уміли боротися за її оновлення. А для цього варто вчитися, багато працювати над собою. Тож:

Зростай, дитино на землі своїй,

Мов квітка рання у дощі травневім

І ніжним промінцям радій.

Що на землі дарує сонце дневі.

Радій, як колос  стиглий, наливний

Стрічає руки, що хлібами пахнуть.

Стежина зоряна колобігу надій

Нехай повік в житті твоїм не згасне.

Радій усьому, що Господь дає...

Нехай душа купається в розмаї ...

Народові своєму вірним сином будь,

І знай, що іншої Вкраїни в нас немає!