Сценарій заходу "Пам'яті Небесної сотні..."

Сценарій заходу роковин загибелі Небесної Сотні

 у 10 класі із залученням шестикласників

Виходять двоє дітей (6 класу), тримаючи в руках свічечку, хлопчик запалює, ставлять збоку на підставці  розмовляючи:

Дівчинка: Отче наш, що на небі… Прийми душі їхні в свої святі оселі..

Хлопчик: …душі загиблих за свою землю…

Дівчинка: …душі лицарів Небесної Сотні… Я так мало знаю про них.

Хлопчик: І я небагато. Але здогадуюся, хто знає більше.

Неголосно починає лунати пісня «Доле моя» гурту «Без обмежень» (1 куплет, приспів і програш)

Всі діти ( 10 класу)з портретами героїв Небесної Сотні  повільно рухаються вглиб зали. Підходять, розвертаються обличчями і показують глядачам портрети упродовж 5- 7 секунд. Потім чіпляють портрети на стіну та шикуються у дві групи по три ряди (порядок – шаховий).

1. Це було не так давно. У 2014 році. Ми тоді були п’ятикласниками, які мало розуміли.

2. Батьки прилипали до моніторів і телевізорів, мобільні лихоманило від дзвінків родичам, друзям, знайомим, які були там – у Києві.

3. Так починалася Революція гідності. Вікіпедія визначає ці події як політичні та суспільні зміни, викликані спротивом проти відходу від євроінтеграції, небажання народу перетворитися на одну з колоній Росії.

4. Але ми завжди знали, що йшлося про гідність. Високу цінність вільної особистості у незалежній державі.

Дівчинка: То Небесна Сотня з’явилася саме тоді?

5.Тоді, але трохи згодом. Спочатку були вартові – прості люди, які день і ніч в різний спосіб відстоювали право на гідність для всіх нас. Варто пригадати, як усе відбувалося спочатку.

Демонструється короткий фільм про хронологію подій.

6.Ми варта нічна, ми не віримо вже у дива.
І чай обпікає вуста, але гояться рани.
Казали, чекати морозів опісля Різдва,
Та нас і до того добряче трусило під ранок.

Намети, хоч де ти, ця справа давно не нова:
І можна прикинутись хворим, сліпим і безногим
І можна відсидітись вдома, де рідний диван,
Та ти ризикуєш потому сидіти без нього.

7.І поки ти дивишся шоу: оффлайн чи онлайн
І поки сидиш у зручній комунальній коробці
Це все не про тебе, але про всяк випадок знай:
Що поки ти тиснеш на мишку, тут тиснуть на хлопців

Димлять барикади. І йдуть тисячі громадян
На диво-ялинку, в свята по-спартанськи убрану.
Майдан вимерзає, але не вмирає Майдан.
Скажи, чи чекати тебе на граніті Майдану?

8.Палають серця і стоїть над Грушевського чад
І стяг український під небом тремтить переможно.
А тих, хто із чорних портретів суворо мовчать,
Навіки герої, яких забувати не можна.

Як речі звичайні по-іншому бачаться тут.
І слово просте набуває подвійного змісту.
Вогненні півонії в бочках ночами цвітуть
І чуєш, як грають Шопена твої екстремісти.

9.За правду, свободу, за чесні і рівні права
Виходь у життя і нехай Україна повстане.
Це більше не гра у ретвіти, репости й слова.
Виходь на майдан, за майдан і заради майдану!

І буде штормити, та нас ці вітри не знесуть.
І сніг у мішках, хай би що, до весни не розтане.
Є правда єдина, неписана істинна суть:
Ти крапля, що може зробити нас всіх океаном.

Хлопчик: І все-таки, хто вони – люди, які прибули до Києва в ту криваву зиму?

10. Цілковито різні люди. Єдина властива всім риса – патріотизм – сила, яка тримає народ на своїй землі.
11. Хоча патріот України – то не обов’язково етнічний українець. Наприклад, Сергій Нігоян був вірменином,  Михайло Жиздневський - білорусом. Вони  стали одними з перших героїв Небесної Сотні.

Відео (Нігоян читає Шевченка)

12. Іноді патріот  - юнак, який телефонує мамі, щоб заспокоїти.

13. Лід під ногами кришиться і тріщить. Ти невразливий, це твій природній стан. В правій – бруківка, в лівій – фанерний щит: люди виходять битися за Майдан. Дим від пожежі стелеться в небеса, місто вдихає чортову каламуть. Мамо, не плачте! Мамо, я тут не сам. Нас тут, шаленців, янголи бережуть. Мамо, я усвідомив глобальну річ: рабське життя огидне, неначе твань. Кажуть, у нас тут ніби постала Січ, вся Україна труситься від повстань! Нас тут гартує полум’я і вода, ми приростаєм тілом до барикад. Врешті, ну що нам вдіє оця орда? Ми ж розучились рухатися назад. Нам не забракне мужності або сил – в люті морози тулимось до багать. Мамо, у них в полоні наш Чорновіл. Треба ж комусь іти його визволять...

14. Вони були інженерами, фермерами, науковцями, медиками, заробітчанами, але покинули кожен свою справу і стали на захист незалежності.

15. Не у вишиванках – в куфайках та куртках, не у Верховній Раді – на Грушевського та Інститутській, узявши відпустки, покинувши роботу, сім’ї та теплі оселі – усі ці люди прийшли на захист найдорожчого – своєї землі.
16. Яка іронія долі! На вулиці Михайла Грушевського! Історика, політика й суспільного діяча, якому належить знаменитий вислів «Біда України в тому, що нею керують ті, кому вона не потрібна».
17. Але Грушевський писав і таке: «Я вірю, що українство наше все-таки має в собі стільки стихійної сили, стільки життєвості, що його не заб’єш ніякими теоремами, що воно своєю стихійною силою проб’ється через усякі штучні перешкоди — поки не вб’ємо самі цієї сили нашою апатією, бездіяльністю» .
18. Нас зовсім не мало, нас море, ми сила.
    Ми струмом течемо крізь жили століть.
    Бо наша відвага міцна і стокрила,
    Бо наша надія в майбутнє летить.
    Наш спокій спазмує в щоденних новинах -
    Ми вперто вхопились за ті рубежі,
    Де все ще збережене право людини
    На вольності подих, на світло душі.
    Полічені в сотні земні і небесні,
    Усі ми, усі ми, чи стань, а чи ляж.
    І вкотре приходять до нас наші весни
    Без білого цвіту, один камуфляж.
    Гуртуймося, люди, міцні та стокрилі,
    Нас море, ми сила - великі й малі.
    Рятунок вже поруч, де єдності сила,
    а єдність - то сіль для цієї землі.

19. До голосу Грушевського долучалися в різні часи голоси інших представників української еліти. « Немає нічого страшнішого за необмежену владу в руках обмеженої людини» -  пише Василь Симоненко.
20. «Ніхто нам не збудує держави, коли ми її самі не збудуємо, і ніхто з нас не зробить нації, коли ми самі нацією не схочемо бути» (В’ячеслав Липинський)
21.  «Народ ще тільки осмислює конституційні простори своєї свободи, а уряд уже стріляє.» - передбачав Василь Стус
22.  « А ви думали, що Україна так просто. Україна — це супер. Україна — це ексклюзив. По ній пройшли всі катки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй немає ціни.» (Ліна Костенко)
23. "І прийде час, коли один скаже "Слава Україні! ", а мільйони відповідатимуть "Героям слава!" (Степан Бандера)
24.   «Україна починається з тебе.» (В’ячеслав Чорновіл)
25.  На Майдані були люди з усіх куточків України, які усвідомлювали це. Були й наші земляки: знайомі багатьом люди, рідні, батьки.  (транслюються фото з Майдану)
26.  18–20 лютого Київ тонув у крові. Брутальне побиття сотень людей, десятків журналістів. Поступово ці «штурми та розгони» переросли у велетенські акції спротиву, били дзвони всіх церков, а кожен штурм сприймався в Україні як «боротьба не на життя, а на смерть». 

Демонструється відео

27.   Лави Небесної Сотні поповнили дрогобичани Йосип Шилінг, Олег Уневич та Богдан Вайда(фото).
28. Їхні життя вписані в історію України поряд з сотнею імен побратимів.

29.  Саме зараз доречно вшанувати пам’ять героїв традиційно – хвилиною мовчання. Тож постіймо в тиші, вловлюючи звуки струн власного серця. Бо воно б’ється вільно завдяки цим людям.

(лунає 1 куплет пісні «Плине кача…»або програш з пісні «ОЕ» « Ще мить»)

30.   Шкода, що не існує небесної пошти. Нею можна було б передати привіт від живих. Розповісти, як утік Янукович, як падали пам’ятники Леніну, як люди штурмували міські адміністрації. Врешті, як світ підтримав наше прагнення до змін.
31.  І як повільно ці зміни відбуваються… які метастази пустила корупція…як збідніли українці…
32.  Але ж ні! Така пошта є. На жаль. І далі наші матері та дружини в молитві, в тривогах. А сотню героїв доповнюють доброволці на Донбасі.
33.  Бо свобода вимагає кривавих жертвоприношень у всі часи: козаки, стрільці, Крути, війни та тюрми. Тепер це війна з Росією. І Україна жива лише тому, що у всі часи знаходилися ті, хто платив данину  власним життям.
34.  Не політики чи пристосуванці, а звичайні люди, що вписували молоді життя в абревіатуру АТО в час, коли армії просто не було. Студенти або їхні батьки, програмісти або лікарі, співаки і вболівальники з ультрас.

35. Кава, фейсбук, улюблений джаз,

Пошуки правди, знижок і пульту.

....А під дощами стоїть за Донбас

Хлопчик Андрійко із ультрас.

В шафі - Шевченко, Стус і Вольтер,

Блок, словники, коломийки.

....Знову поїхав на схід волонтер -

Він нагодує Андрійка.

Лаємо Путіна, еСеРеСеР,

Кризу й прихильників культу.

....Десь без бензину стоїть волонтер,

Мерзне хлопчина із ультрас.

Пишемо пости, ставимо «клас»,

Лаємо Раду за бійки.

«Крим – український! А також Донбас!»

…Ти ще не змерз там, Андрійку?

Треба поїхати в Відень чи Львів -

Нерви зведуть до інсульту!

… Скільки ж ти днів не спав і не їв,

Юний хлопчина із ультрас?

Київ живе - ресторани і мийка,

Шопи, салони і бар…

А на Донбасі воює Андрійко -

Ультрас. Дитина. «Айдар».

36. А що ж ми з вами? За ці кілька років нашого життя в країні відбулося стільки змін, що аж дух перехоплює.
37.  Як допомогти нам? Що зробити, щоб припинилася війна і наша держава почала процвітати?
38.  Стати новим майбутнім – тими людьми, які зміцнять країну.

Дівчинка (6 клас). Як же це зробити?

39. Єднатися навколо добрих спільних справ. А ще вчитися, наполегливо працювати, відстоювати свої права та жити так, щоб з висоти небес наша сотня героїв тихо раділа, що недаремно заплатила життям за свободу.

Виконують пісню «Моя країна» «Без обмежень» , гуртуючись у центрі зали.