Сценарій заходу «Поки ми пам’ятаємо – ми непереможні!»

Гімназія № 201 Дніпровського району м. Києва

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  виховнИЙ захІд

“поки ми пам’ятаємо – ми непереможні!”

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

   

Підготували:

Вчитель історії і правознавства

Клавдія Бондаренко

Педагог-організатор

Антоніна Костенчук

 

 

Київ 2026

Сценарій виховного заходу

«Поки ми пам’ятаємо – ми непереможні!»

 

Мета:

формування в учнів почуття гордості за свій народ, який відіграв вирішальну роль у перемозі над нацизмом, та глибоку пошану до сучасних захисників України – воїнів ЗСУ; 

акцентування на нерозривному зв’язку між поколіннями від героїв Другої світової війни до сучасних героїв;

виховання культури пам’яті про всіх загиблих за незалежність та територіальну цілісність України;

формування бажання вивчати своє історичне минуле;

розвиток почуття відповідальності за майбутнє своєї держави, розуміння ціни миру та свободи, а також важливості підтримки армії в тилу;

розвиток критичного мислення, аналіз історичних подій, проведення паралелі між минулим і сьогоденням.

Учасники: учні 5-9-х класів.

Тривалість: 50 хвилин.

Місце проведення: актова зала.

Обладнання: проектор з кіно-фотохронікою, екран, свічка пам'яті, червоні маки на грудях учасників, музичний супровід.

Напередодні заходу: готується актова зала для проведення заходу, виступи учасників.

Хід заходу:

(Лунає урочиста музика. на екрані демонструються кіно-фотохроніка боїв Другої світової та сучасної війн.

До зали заходять директор гімназії з запрошеними ветеранами війни. Вчителі та учні встають та зустрічають їх оплесками. Ветеранам прикріпляють на лацкани червоні маки та дарують квіти.

На сцену виходять три ведучих.)

 

І. ВСТУП

Ведучий 1:

Травень в Україні завжди мав особливий аромат – аромат надії та весняного цвіту. Але вже більше ніж 4 роки цей місяць для нас – це не лише про квіти. 1535 днів – це про горе, пожежі, руїни... Іншими словами – шрами, які залишає історія на тілі нашої землі.

Ведучий 2:

8 та 9 травня – дні, коли світ зупиняється, щоб згадати перемогу над нацизмом. Ми вшановуємо мільйони українців, які в лавах наших та союзних військ, партизанських загонів і підпілля випалювали зло на полях битв та в тилу. Ми кажемо: «Пам’ятаємо!».

 

 

Ведучий 3:

Але сьогодні наше «Пам’ятаємо» звучить інакше. Воно зливається з гуркотом сучасної канонади, свистом ракет, шахедів та бомб. Тепер ми не просто читаємо про війну в книжках, підручниках чи на сторінках мемуарів. Ми кожен день бачимо її своїми очима та відчуваємо своїми тілами та у повітряних тривогах.

Ведучий 1:

Сьогодні ми проводимо паралель незламності. Між тими, хто тримав небо над світом у 1945-му, і тими, хто тримає його сьогодні над Україною. Бо ворог змінив назву, але не змінив своєї жорстокої суті. А український солдат змінив гімнастерку та галіфе на піксель, але залишився таким же вірним своїй землі.

Ведучий 2:

Мета нашої зустрічі – згадати тих, хто зламав хребет нацизму в 1945-му, та підтримати тих, хто нищить ворога сьогодні. Ми вчимося пам'ятати, щоб перемагати.

Ведучий 3:

Над світом знов весна встає,
Та в пам’яті – запеклі битви.
Минуле сили нам дає,
А сьогодення – час молитви.

 

ІІ. «ГЕРОЇ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ» 

Ведучий 1:

Історія – це не цифри. Це обличчя наших героїв. Запрошуємо учнів розповісти про тих, хто боровся з нацизмом.

(На сцену по черзі виходять учні. На екрані демонструються слайди з фотографіями прадідів та архівні фото.)

 

ІІІ. «ГЕРОЇ СУЧАСНОЇ ВІЙНИ»

Ведучий 2:

Естафета героїзму не перервалася. Сьогодні під тими ж тополями, де колись йшли бої з нацистами, стоять наші сучасні титани – воїни Збройних Сил України.

(На сцену по черзі виходять учні. На екрані демонструються слайди з фотографіями героїв сучасної війни.)

 

Ведучий 3:

Ми дякуємо нашим учням за ці історії. Кожна з них – це цеглинка в стіні нашої свободи.

 

Директор гімназії:

Сьогодні серед нас ветерани – люди, чий досвід і мужність є прикладом для кожного з нас. Дорогі наші захисники, ми вдячні вам за кожну хвилину мирного неба. Щиро дякуємо вам за вашу службу. З великою пошаною запрошуємо вас до слова.

 

Ведучий 3:

Сьогоднішні Збройні Сили України – це ті ж самі люди з підручників історії, тільки в пікселі. Вони так само копають окопи, так само рятують побратимів і так само вірять у Перемогу. Вони – плоть і кров тих, хто переміг у 45-му.

Ведучий 1:

Сьогодні ми бачимо неймовірне: онуки переможців нацизму знову змушені захищати свої домівки від "рашизму". Але саме приклад наших предків дає нам силу. Якщо вони вистояли тоді – ми розіб’ємо ворога зараз. Бо правда – за нами!

Ведучий 2:
Не згасне пам’ять, не замовкне слово,
Допоки в серці віра і вогонь.
Ми відбудуєм все життя наново,
З тепла дитячих, лагідних долонь.

 

IV. ХВИЛИНА МОВЧАННЯ

Ведучий 1:

Схилимо голови: перед тими, хто залишився в сирій землі вісім десятиліть тому і перед тими, чиї імена щойно поповнили списки небесного воїнства.

(Хвилина мовчання. Звучить метроном).

 

V. ФІНАЛ: «АККОРД ПЕРЕМОГИ»

Ведучий 2:

Наш захід підходить до кінця, але пам'ять не має терміну придатності. Сьогодні ми зрозуміли головне: Перемога – це не дата в календарі. Це стан душі народу, який відмовляється бути рабом.

Ведучий 3:

Ми не обирали час, у якому жити, але ми обираємо, якими бути в цей час. Бути гідними пам’яті ветеранів 1945-го – значить підтримувати кожного солдата, який зараз у холодному окопі. Значить навчатися, працювати і тримати стрій тут, у тилу.

Ведучий 1:

Ми стоїмо на плечах титанів. Тих, хто вигнав нацистів, і тих, хто зараз виганяє окупантів. І як би важко не було, ми знаємо – ніч найтемніша перед світанком. Наш світанок обов’язково настане.

Ведучий 2:

Друга світова війна закінчилася капітуляцією нацизму. Ми точно знаємо, чим закінчиться ця війна – нашою Перемогою. Бо неможливо перемогти народ, який пам’ятає своїх дідів і пишається своїми братами.

Ведучий 3:

Нехай червоні маки на наших грудях сьогодні будуть знаком не лише скорботи, а й незламної сили. Ми вистояли тоді – ми переможемо зараз!

Разом (усі троє):

Пам’ятаємо минуле! Віримо в ЗСУ! Боремося за майбутнє!

Слава Україні!

(Лунає патріотична пісня у виконанні учнів.

Директор гімназії та ветерани залишають залу. Вчителі та учні проводжають їх оплесками.)