сценарій заходу "Зірки не падають їм з неба, ідуть зірки у небеса"

Про матеріал

Сценарій вечору пам'яті Назарія Яремчука "Зірки не падають їм з неба, ідуть зірки у небеса" містить відомості про життєвий і творчий шлях видатного співака, про роль Народного артиста у розвитку української пісні, його вагомий внесок

Перегляд файлу

«Зірки не падають їм з неба, ідуть зірки у небеса»

(пам’яті Н.Яремчука)

Підготувала Васильєва А.В., вчитель Андріївської СРШ І-ІІІ ступенів

На екрані відео ( під звуки трембіти – види карпат)

Ведуча: Чарівний карпатський край, буковинська земля дала Україні яскраву особистість – це народний артист України Назарій Яремчук.

Викохувався він шелестом букових та смерекових лісів, мелодійним плескотом Черемоша і Прута, дзюрчанням гірських потоків, співом трембіт.

Це був український лелека, що взяв на крила пісні і поніс до людей, у світ.

На жаль, ось уже багато років немає Назарія Яремчука серед своїх дітей та друзів, у дорогих серцю Карпатах, на сценах рідної України та інших країн. Але живе його неповторний голос, звучить його пісня, пам’ятає його вся Україна. Послухаймо його голос.

Звучить фраґмент пісні “ Де смереки стрункі ”

Слайд 2

Так вмів співати тільки він,

Йому смереки кланялись у пояс,

Над горами світились небеса, –

Вслухайтесь в його хорівний голос.

Мовчить Назар і голос України

Змалів, змілів, не так уже промінить,

Змарнів, у нім урвалася струна,

Яку ніяка інша не замінить!..

В цю розкішну весняну пору, коли все навкруг налаштовує на ліричний лад, до нас зі своїми духовними скарбами повертається незабутній Назарій Яремчук.

Слайд 3

Він так співав, що крилами йому став голос,

Який летів до Бога, до небес,

Який кувався у Карпатських хащах,

І був одним із тисячі чудес.

І от сьогодні ми підемо разом з вами

Стежками, де зростав талант,

Де сили черпав, брав снагу Назарій,

Де струни серця грали наче діамант.

Слайд 4

Буковинський соловейко, добрий, щирий, скромний Назарій Яремчук народився в передгір’ї Карпат, на березі швидкоплинного Черемоша 30 листопада 1951 року в селі Рівня Вижницького району. Ріс, як Божий дарунок, допитливим, кмітливим, життєрадісним і завжди співав.

Слайд 5

У житті кожної людини основою буття на землі була, є і буде родина.

Родина Яремчуків. Марія Даріївна і Назарій Танасійович були цікавими і щирими людьми. Батько був старшим від матері на 33 роки, але це не заважало їм розуміти один одного. Усю свою любов, тепло вкладали в діток, а їх було п’ятеро, бо, як самі казали, вони мають виростати добрими людьми.

Батько мав чудовий тенор, співав у церковному хорі, знав кілька мов, цікавився політикою, опікувався сільською громадою.

Мати співала і була змалечку неперевершеною акторкою в народному театрі.

І не дивно, що син почав співати з трьох років.

Ставши дорослим, Назарій писав про них:

Батьки жили у злагоді і мирі

В одному ритмі бились їх серця,

А у скрутні хвилини їм допомагала

Свята любов, якій нема кінця.

Пізніше він скаже слово вдячності батькам за пісню.

Пісня “Батько і мати” (Слайд 6-8)

1 вересня 1959 року Назарій переступив поріг початкової школи, згодом, після смерті батька, продовжував навчання у Вижницькій школі-інтернаті, а потім у Чернівецькому університеті на географічному факультеті.

Жоден вечір у школі не обходився без участі Назарія, неодноразово звучав його голос зі сцени будинку культури.

Слайд 9

На одному із вечорів був присутній керівник ансамблю “Смерічка” Левко Дутківський, який і запросив його у свій ансамбль. Так і розпочалась творча діяльність Яремчука.

Голос Назарія дзвінкий і приємний, він легко вписався в колектив, його полюбили всі.

Слайд 10

Пісні “Смерічки” того часу стали популярними і згодом увійшли до золотого фонду української естради, принесли всесвітнє визнання.

Слайд 11

Першу мистецьку славу принесла пісня “Горянка”. За її виконання Назарій Яремчук був удостоєний звання лауреата Всесоюзного конкурсу “Алло, ми шукаємо таланти”.

Слайд 12

Та найбільше полюбилась всім пісня “Червона Рута”. Під цією ж назвою у 1970 році режисер Роман Олексів зняв у місті Яремча музичну кінострічку. У головних ролях грали 19-річний Назарій Яремчук, Василь Зінкевич, Софія Ротару... Ось і сьогодні немає людини, яка б не знала рядків «Ти признайся мені, звідки в тебе ті чари…»

Пісня “Червона Рута”( Слайд 13-17)

Матері! Така їхня доля: ростити, берегти, проводжати, хвилюватись, чекати і молитись за свою кровиночку. Між мамою і Назаром було особливе єднання.

Слайд 18

А в 1971 році сумна звістка ранила Назарове серце – мами не стало. На жаль, в цей час, він був далеко від дому. А материні уста в останню мить свого життя кликали саме Назара. І полинув у світ крик душі – “Мамо, мамо, вишенько біленька”...

Відео “Чуєш, мамо” у виконанні Н.Яремчука

Я дивлюсь на Вас, мамо:

Забіліли Ви скрушно,

А бачу і нині

Молоду Вашу душу.

Вам вклоняються зорі

Вечорові й ранкові

Ой будьте ж, матусю,

Ви довіку здорові.

А душа Ваша — яблуня золота!

А душа Ваша — явором, як літа!

Бо квітує в ній сонячно доброта!

Бо без Вас світ довколишній — сирота!

Дуже любив співак свою маму Марію, яка померла, коли йому ледве виповнилося 20 літ. «Буде, мамо, наша пісня жити» - пообіцяв він у пісні й доклав усіх зусиль, щоб обіцянка була виконана. Та горе не зламало, а ще більше зміцнило крила карпатського солов’я. Популярність і слава росла з кожною піснею. На Всесоюзному конкурсі “Пісня-71”, “Пісня-72” – Яремчук стає його лауреатом.

Слайд 19

У 1973 році ансамбль запросили на професійну сцену – до Чернівецької філармонії. Голос Назарія мужнів, кристалізувалася самобутня манера виконання. Він учився у всіх, умів поважати кожного в житті, у праці, у пісні, але ніколи не цурався свого. У кожній пісні намагався передати частку своєї душі.

Час – неначе плин води, перегорнемо сторінки його творчості.

Слайд 20

1972 рік – обласна комсомольська премія ім. Кузьми Галкіна, виступ у телепередачі “Сяйво”.

Слайд 21

1978 рік – Назарію Яремчуку присвоєно звання заслуженого артиста України, нагороджено орденом Дружби народів. Йому було тільки 27, а він вже мав звання, до якого люди йшли роками.

Слайд 22

1982 рік – Республіканська премія ім. Миколи Островського.

1984 рік – лауреат Всесоюзного конкурсу до 40-річчя Перемоги.

1985 рік – дипломант ХІІ Всесвітнього фестивалю молоді і студентів у Москві.

1986 рік – нагороджений другим орденом Дружби народів.

Слайд 23

Назарій дуже багато працює – бере участь у гастрольних поїздках по колишньому Союзу, у популярних фестивалях “Київська весна”, ”Московські зорі”, “Кримські зорі”, “Білоруська осінь”, “Білі ночі”...

Скільки країн об'їздив з піснями Назарій , скільком людям подарував щасливі миті душевного спокою, щастя і радості: Монголія, Лаос, Німеччина, Польща, Румунія, Канада, США, Мексика...

Ризикуючи життям він співав на війні в Афганістані, у пеклі Чорнобиля. Саме там він розплачувався за талант і славу.

Слайд 24-25

Звучав його голос і на сценах Сокирянщини, Новодністровська...

Слайд 26 -27

вірш “Спогад” Світлани Мельник

Губилось місто в зелені каштанів,

Весняний вітер в листі пустував.

А він стояв на сцені в Сокирянах –

“Червону Руту” людям дарував.

І сам – такий усміхнений, весняний,

Зорів в очах той неповторний блиск.

Пісні про волю, щастя і кохання

Із уст рікою чистою лились.

Хоч лютий біль жорстокою рукою

Його єство так підло обнімав,

Та він своєю піснею дзвінкою

Той біль в собі так мужньо тамував!

І в 1987 році – найголовніша подія в житті Назарія Яремчука – присвоєння звання “Народний артист України”.

Слайд 28

У 1988 році закінчив навчання на режисерському факультеті Київського інституту культури імені Карпенка-Карого.

У 1993 –94 роках – плідно співпрацює з композиторами та поетами, разом з якими створив кілька десятків нових пісень. Протягом десяти років вів передачі на Чернівецькому телебаченні “Зичимо щастя”, “Призначається побачення”.

Слайд 29-30

«Стожари»

Талант Назарія був багатогранним. Добре грав у футбол, писав вірші. Один із них пропонуємо вашій увазі, написаний у Флориді в листопаді 1993 року.

Дзвінка осінь покотилась

Горами луною,

Ліси в шати зодягнула

Красною рукою.

Розкинула диво-пензлем

Фарби незвичайні,

Килим барвів постелила

Ніжно полум’яний,

Зодягнулась мов та чічка

В дивну позолоту,

Іде осінь по царинах

До вінця в суботу.

Дзвінка осінь на цимбалах

Весіллями грає,

Світ широкий, світ безмежний

Небом обіймає.

Завдяки величезному пісенному таланту Назарій міг успішно працювати і жити в Росії, Канаді, Франції, Англії чи в інших країнах світу. Але нізащо не хотів залишати своє місто. Він був справжнім патріотом Буковинського краю, своєї країни.

За назвами пісень, які виконував, часто отримував друге ім'я – Білий птах, Лелека з України, Ангел, Чорнобривець з Карпат...

Все менше залишалось в нього днів,

Та фінішу свого він не боявся –

Все дужче чарував нас його спів,

І як він мило завжди усміхався.

Вже у квітні 1995 року Назарій знав, що жити йому залишилося близько двох місяців. Та навіть після цього намагався жити так, щоб зробити якнайбільше. Саме в цей час він запланував провести свій ювілейний концерт – у вересні.

25 років творчості – це святе служіння своєму народові, українській пісні.

Назарій спішив жити, спішив співати, спішив робити добро.

Будучи важко хворим, Назарій настирливо готувався до свого творчого звіту, але співати на ньому йому не судилось. На превеликий жаль, важка недуга забрала його від нас. 30 червня 1995 року у Чернівцях о 10 годині 20 хвилин зупинилося серце Назарія Яремчука. Пішов у вічність видатний естрадний співак.

Слайд 31

Вірш “Князеві солоспіву” Георгій Шевченко

Відпалали, відквітли стожари –

Загубився в галактиці звук.

Та куди ж ти, куди ж ти, Назаре

Та куди ж ти спішиш, Яремчук?

Стихла пісня твоя лебедина

І навіки замовкли уста,

Засмутилася вся Україна,

Зажурилися села й міста...

Прощавай ти, наш любий маестро,

Солоспіву великого князь,

Над тобою ридають оркестри,

Над тобою ридають за нас.

Відпалали, відквітли стожари –

Загубився в галактиці звук.

Та куди ж ти, куди ж ти, Назаре

Та куди ж ти пішов, Яремчук?

Плакала, тужила Україна. Ювілейний концерт, присвячений 25 – річчю творчості Н.Яремчука як і було заплановано Назарієм відбувся у вересні в Чернівцях, у Києві, але вже без нього.

Слайд 32

Його самобутній талант обірвався на найвищій ноті. В той сумний день стих шепіт гірських смерічок, низько схилились кремезні дуби, важко зітхнули хвилі Прута, бо з рідних Карпат, з України соловей відлетів назавжди.

Слайд 33

Яка коротка і стрімка дорога,

Як птах зриває пам'ять кожен раз.

Твоя душа вже відійшла до Бога,

А пісня залишилась поміж нас.

І пісня давня знову нас зустріне,

Даль проясніє, стишиться жура,

Бо голос твій взяла собі Вкраїна,

Щоб ним учить нас правди і добра.

Слайд 34

Він назавжди залишився в історії нової України, української культури, як митець і громадянин.

Пісні його звучать і досі,