Сценарій "Зірки мистецтва - жертви СНІДу і наркоманії»

Про матеріал

"Зірки мистецтва -

жертви СНІДу і наркоманії»

(сценарій молодіжної програми для учнів 10-11класів)

Мета: підвести підлітків до розуміння того, що ВІЛ-інфекція, СНІД та наркоманія – це поведінкові ускладнення, запобігти яким можна через формування власних навичок відповідальної поведінки. Формування толерантного ставлення до хворих.

Обладнання: плакати, технічне обладнання для показу слайдів

Епіграфи:

«Люди не народжуються, а стають тими, хто вони є»

(К. Гельвецій)

«Найбільша перемога - це перемога над собою, а найганебніше - це бути переможеним своїми пристрастями» (Демокрит)

«Усуньте хибний спосіб життя - і хвороби зникнуть самі»

(Народна мудрість)

Ведучий1: У далекому минулому страшні епідемії чуми…Але і в наш час існують страшні захворювання, які уносять життя мільйонів людей.

Ведучий2: До вашої уваги пропонуємо нашу молодіжну програму «Зірки мистецтва жертви СНІДУ і наркоманії».

Слайд№1. «Зірки мистецтва - жертви СНІДу і наркоманії»

Ведучий1: Ми присвячуємо її людям мистецтва, які стали Зірками у сьогоденні, але їх зіркове світло швидко згасло, бо у розквіті власних творчих сил вони стали жертвами СНІДу, страшного захворювання або наркотичної залежності.

Ведучий2: Постараємося сьогодні розповісти о деяких з них, відкрити для вас сторінки їх життя і творчості.

Слайд№2. «1 грудня - Всесвітній день боротьби зі СНІДом»

Ведучий1: 1 грудня - Всесвітній день боротьби зі СНІДом. У всьому світі цього дня говорять про СНІД та наркоманію, про те, яку загрозу існуванню людства несе ця глобальна епідемія. Головна мета Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом — звернути увагу суспільства на цю проблему. Виникає запитання, а чи можна контролювати поширення ВІЛ/СНІДу? Від чого це буде залежати?

Ведучий2: Можна згадувати і оплакувати тих, хто вже помер або смертельно хворий, можна говорити про масштаби трагедії і про те, що лише чума ХХ, а тепер вже і ХХI століття загрожує людству…

Ведучий1: У 1981 році мало хто звернув увагу на повідомлення у щотижневому звіті захворювань та смертності, що випускається в Атланті, в якому повідомлялося, що в Лос-Анджелесі 5 молодих гомосексуалістів захворіли рідкісною формою пневмонії і двоє з них померли.

Ведучий2: У наступні декілька тижнів додалися нові факти. У всіх хворих таємничим чином відмовляла імунна система.

Ведучий1: Світ вступив в еру СНІДу. Людство живе у страху перед цією недугою. Цифри про чисельність заражених і хворих усе зростають і стають застарілими вже на момент публікації.

Слайд№3. «Перші випадки СНІДу»

Ведучий2: Перші повідомлення про СНІД з'явилися у період розквіту "сексуальної революції" на Заході (зокрема у США), небувалого розповсюдження статевих збочень.

Ведучий1: Перші випадки СНІДу були зареєстровані в 1981 р. у США. Вважають, що в країну його заніс стюард авіакомпанії "Ейр-Канада" Гаетан Дюга, який здійснював рейси до Нью-Йорка, Лос-Анджелеса та інших американських міст. Він був активним гомосексуалістом, зустрічався зі своїми партнерами в барах, клубах і саунах. Розслідування, яке провели американські лікарі, показало, що він заразив 40 з перших 250 жертв СНІДу в США. Дюга назвали "нульовим" пацієнтом. Він помер у 1984 р. у віці 32 років від саркоми Капоши.

Ведучий2: Хвороба, почавшись з кількох випадків, вже через рік була зареєстрована в 16 країнах у 711 людей, через 5 років - в 113 країнах у 72 504 людей.

Ведучий1: Хвороба зачепила улюбленців долі - всесвітньовідомих представників артистичного бомонду.

Слайд№4. «Перша "зіркова" жертва чуми ХХ століття»

Ведучий2: Лікарі оперативно виявили особливості контингенту хворих: гомосексуалісти, бісексуали, повії, наркомани. Життя, вільне від усяких моральних норм і принципів, не могло не викликати покарання від Природи. І воно настало. Ситуація змінилася після того, як в липні 1985 року помер від СНІДу всенародно улюблений актор Рок Хадсон, ставши першою "зірковою" жертвою цієї чуми ХХ століття.

Слайд№5. «Вокаліст Queen Фредді Меркюрі»

Ведучий1: Найвідомішою жертвою СНІДУ зі світу шоу-бізнесу став, безумовно, Фредді Меркюрі. 20 квітня 1992 року на лондонському стадіоні Уемблі відбувся концерт його пам'яті … Грандіозне шоу - і за "зірковим" складом учасників, де було зібрано 35 мільйонів доларів, які направлено у фонди боротьби з "чумою ХХ століття". Ця подія потрапила до "Книги рекордів Гіннесса".

Ведучий2: «Якщо завтра я умру, мені наплювати, я дійсно все встиг зробити». Ці слова належать відомому музиканту Фредді Меркюрі.

Ведучий1: Народився він 5 вересня 1946 року у Занзібарі , де служив його батько, урядовий чиновник. Хлопчика назвали Фредеріком (Фредерік Булсара - його справжнє ім'я). Дитинство Фредерік провів в Індії, а 1959 року сім'я переїхала до Лондона. У середині 60-х він вступив до коледжу мистецтв "Ілінг" і через чотири роки став дипломованим художником-графіком. Багато і з запалом малював, чим і заробляв собі на життя.

Ведучий2: Меркюрі був творчою людиною. Він захоплювався Лайзою Мінеллі, балетом (кумир - Рудольф Нурієв) і рок-музикою Джиммі Хендрікса (Фредді настільки обожнював його, що їздив на всі концерти, що відбувалися в інших містах Великої Британії).Поступово ці захоплення відсунули на другий план "справу життя" (хоча його вміння художника дуже згодилося пізніше під час оформлення обкладинок до грамплатівок і дизайну сценічного простору). Він вирішив стати чи танцівником, чи рок-музикантом. Друга пристрасть перемогла, і в 1969 році Меркюрі (такий псевдонім він собі вибрав - Меркурій) стає учасником ансамблю "The Smile". У 1970 році назву групи було змінено на гучну і доволі визивну для Великої Британії - "Куїн" ("Королева").

Ведучий1: Група записала 17 альбомів більш або менш вдалих, і що у кожному з них були композиції, які стали тепер класикою: "Богемська рапсодія", "Шоу повинно продовжуватись", "Ми - чемпіони".

Ведучий2: Колись Фредді сказав: "У мене є все, що можна купити за гроші, немає тільки щастя". Ще в 1975 році він створив чудову пісню, назвавши її "Death On Two Legs" ("Смерть на двох ногах"). Він, звісно, і в назву, і в текст вкладав інший зміст композиції, а ніж той, який можна надати їм зараз, коли відомо: його вбив СНІД. Смерть справді з'явилася до нього у вигляді інфікованої людини ("на двох ногах"), тільки не ясно - чоловіка чи жінки, оскільки Меркюрі незадовго до смерті офіційно визнав свою давню схильність до бісексуальних стосунків та наркотиків.

Ведучий1: Світом ходили чутки: Меркюрі серйозно хворий. Багато хто здогадувався на що. Від імені Фредді ці чутки спростовувалися у пресі. І тільки за добу до смерті співак розповсюдив заяву, в якій, не боячись людського осуду, визнав: "Я хочу підтвердити, що в мені СНІД. Мені здалося правильним, що я тримав це в секреті до сьогоднішнього дня, щоб захистити своїх близьких".

Слайд№6. «У 1993 році СНІД убив всесвітньо відомого танцівника Рудольфа Нурієва, якого називали "богом танцю"»

Ведучий2: А зараз розповідь про людину, що протягом майже тридцяти років залишалася у центрі уваги, зачаровуючи публіку своїм мистецтвом. Завдяки йому у балету з'явилися тисячі й тисячі нових прихильників. Йдеться про легендарного Рудольфа Нурієва (кумира Фредді Меркюрі), навіть народження якого 17 березня 1938 року було незвичайним - у поїзді: сім'я політпрацівника Радянської Армії часто переїжджала з місця на місце. Деякий час проживали у Москві, а потім опинилися в Уфі. Саме там Рудольф, якому було 6 років, побачив балет. Він згадував, як "спустилися боги і почали танцювати". З того часу він знав, що буде танцівником.

Ведучий1: Йому було 17 років, коли його зачислили до балетного училища в місті на Неві, тож він почав серйозно займатися балетом у віці, коли навчання звично завершується. Але після закінчення училища у 1958 році його прийняли до трупи Кіровського театру, де із самого початку він танцював сольні партії.

Ведучий2: У 19 років Нурієв уперше побачив в екранізації "Лебединого озера" П. Чайковського провідного західного танцівника, вишуканого датчанина Еріка Бруна. У 1961 р. просить притулку у Франції. Рудольфу 23р. і він навчається у того самого Бруна, який колись зачарував його у "Лебединому озері" своєю майстерністю. Під час зустрічі Ерік зачарував його по-іншому, і вони стали коханцями. Роман Нурієва з Бруном був занадто бурхливим, щоб тривати довго. Але творчі стосунки не припинялися. Кожен залишався постійним викликом іншому. Еріку Бруну виповнилося 58 років, коли у нього виявили рак легенів, від якого він і помер.

Ведучий1: Рудольф був ідолом, але й деспотом. Його гніву страшилися балетмейстери і зірки. У балетній трупі "Опера де Парі", якою Нурієв довгі роки керував залізною рукою, був лише один Бог і хазяїн - він сам, що створював балети виключно по-нурієвськи.

Ведучий2: Рудольфа Нурiєва вразила страшна хвороба — СНІД. За припущеннями, він заразився в лікарні. Нібито одного разу він необачно перебігав дорогу й був збитий автомобілем. Йому перелили кров, яка була зараженою. Нурiєв боровся до останнього, випробовував різноманітні новинки в медицині, постійно спілкувався з людьми, давав уроки.

Ведучий1: Він прожив зі СНІДом 12 років.

Ведучий2: Коли у 1981 році в американській пресі з'явилися перші повідомлення про СНІД, це приголомшило і налякало багатьох друзів і партнерів танцівника. Нурієв не піддався загальній паніці і навіть не намагався змінити свої звички. Через деякий час він все-таки зважився на обстеження і отримав відповідь - це був смертний вирок. Те, що відбувалося потім, можна пояснити лише глибоким відчаєм: приховуючи страшну хворобу, він заразив згубним вірусом десятки своїх партнерів.

Ведучий1: У 1993 році СНІД убив всесвітньо відомого танцівника Рудольфа Нурієва, якого називали "богом танцю". Великий танцівник похований на цвинтарі Сен-Женевьєв де Буа під Парижем. Доля земної людини завершилася, щоб стати легендою століття, що минуло.

Ведучий2: Довгі роки ВІЛ у всьому світі називали хворобою гомосексуалістів, повій, наркоманів та інших соціальних маргіналів. Вважалося, що доброчесний і поважаний громадянин не може "цим" заразитися, тому суспільство вороже ставилося до носіїв вірусу і хворих.

Слайд№7. «Відомий кутюр'є Ів Сен Лоран був хворий на СНІД, але французи не коментують це…»

Ведучий1: Відомий кутюр'є Ів Сен Лоран був хворий на СНІД, але французи не коментують це. У французькій моді кутюр'є був господарем більше 40 років. Його постійні клієнтки – принцеса Монако Стефані та славетні кіноакторки Джина Лолобріджида і Катрін Деньов – дефілювали в його сукнях як в житті, так і на екрані. Ів Сен-Лоран пішов зі світу моди ще 2002-го, продавши свою імперію за мільярд доларів.

Ведучий2: Усі роки модельєр боровся із депресією і схильністю до самогубства за допомогою алкоголю й наркотиків. Упродовж його кар'єри неодноразово з'являлися чутки про смерть маестро і про те, що в нього – страшні хвороби, зокрема, СНІД. Але усе це не шкодило його іміджу. Навпаки – Ів Сен-Лорана називали і називають першим модельєром, кому вдалося зробити високу моду справжнім мистецтвом.

Ведучий1: У Берліні перед музеєм історії природознавства прокладено алею кам'яних плит із вирізьбленими на них прізвищами. І не видно їм ні кінця, ні краю. Назва алеї - "Роздолля роздумів" ("Den Kraum"). Майже щомісяця алея подовжується новими плитами-іменами. Людей, чиї прізвища стоять на кам'яних глибах, поєднує одне - вони досягли успіху (адже серед них музиканти, філософи, художники, танцюристи), але померли від СНІДу: Мішель Фуко, Ентоні Перкінс, Кейт Херинґ, Рок Хадсон, Майлз Девіс, Курт Рааб, Жан-Поль Арон, Хоре Біпек, Віто Руссо, Мішель Гі, Лі Берейс, Арні Зап, Брюс Четвін…

Ведучий2: Наука привчила нас до оптимізму. Є отрута - буде й протиотрута. У випадку зі СНІДом не все так просто: у кінці ХХ століття медицина визнала свою безпорадність. Тож чи не вимремо ми раніше, ніж буде знайдено ліки від СНІДу? Напевно, ні. Людство не загине до останнього представника. Але якщо виживе лише половина, то це буде потрясіння, яке можна порівняти лише з термоядерною війною. На карту поставлено життя людства.

Слайд№8. «Символом боротьби зі СНІДОМ є червона стрічка, жодна акція в цій області не обходиться зараз без неї»

Ведучий1: Символом боротьби зі СНІДОМ є червона стрічка, жодна акція в цій області не обходиться зараз без неї. Ця стрічка як символ розуміння СНІДУ була задумана весною 1991 року. Її ідея належить художникові Франку Муру. Він жив в провінційному містечку штату Нью-Йорк, де сусідня сім'я носила жовті стрічки, сподіваючись на благополучне повернення своєї доньки-солдата з Персидської затоки.

Ведучий2: Стрічки як символ з'явилися вперше під час Війни в Затоці. Зелені стрічки, схожі на перевернену букву «V», стали символом переживань, пов'язаних з вбивствами дітей в Атланті. Художник вирішив, що стрічка могла бути метафорою і для СНІДУ теж.

Ведучий1: І червона стрічка завоювала величезну популярність. Вони все частіше з'являлися на одворотах піджаків, полях капелюхів - скрізь, де лише можна приколоти англійську шпильку. За наступних декілька років, стрічки стали частиною дрес-коду для вибраних не лише на церемоніях Тоні, але і на Оскарі і Еммі також.

Ведучий2: Розповідаючи про СНІД, ми хотіли б розповісти і про його жахливу супутницю – наркоманію.

Слайд№9. «Боб Марлі – зірка рок-музики, жертва наркоманії»

Ведучий1: Боб Марлі – зірка рок-музики, жертва наркоманії.

Дитинство Боба пройшло у ямайських хрущобах для чорних. Він став музикантом під впливом музики ямайських рибалок.

Ведучий2: У житті Марлі був веселою людиною, але пагубна звичка – вживання травки привела його до жахливої хвороби – раку головного мозку. Боб Марлі вмер, але його душа – музичні композиції завжди поряд з нами.

(Звучить ремікс «Sun in shining»)

Слайд№10. «Жертвою наркотиків став визнаний гітарист-віртуоз

Джиммі Хендрікс»

Ведучий1: Жертвою наркотиків став визнаний гітарист-віртуоз Джиммі Хендрікс. Він дійсно сильно зловживав наркотиками. На своїх концертах Хендрікс влаштовував парад безглуздого музикального вандалізму, об'єктом якого була… гітара. За для іміджу він перекушував зубами струни, топтав гітару ногами. Під впливом наркотиків під кінець концертів спалював інструмент. Помер гітарист від передозування.

Ведучий2: Сьогодні, ми згадали яскравих зірок. Їх життя передчасно обірвалося. На жаль, повернути час не можливо, але щоб самому не зробити таку помилку потрібно завжди пам'ятати, що життя одне і потрібно прожити його гідно, щоб одно разу не пошкодувати за невірний поступок.

Слайд№11. Меморіал «Червона стрічка». (Звучить музика «X-Files». У залі затемнення. Учасники запалюють свічки)

Ведучий1: Їх життя передчасно обірвалося. На жаль, повернути час не можливо, але щоб самому не зробити таку помилку потрібно завжди пам'ятати, що життя одне і потрібно прожити його гідно, щоб одно разу не пошкодувати.

Ведучий2: Меморіал «Червона стрічка», розміщений на стіні Інституту епідеміології і інфекційних захворювань ім. Л.В.Громашевского спільними зусиллями UNAIDS в Україні, Посла Доброї Волі ООН з питань ВІЛ/СНІД Валіда Арфуша і скульптора Олега Пінчука. Монумент створювався з метою привернення уваги суспільства до проблеми ВІЛ/СНІД і вираження солідарності з ВІЛ-позитивними людьми. Біля меморіалу бронзової «Червоної стрічки» завжди проходять значущі суспільні акції, покликані підтримати людей, які живуть з ВІЛ/СНІД в Україні.

Ведучий1: Гегель сказав: «Людини – це ніщо інше, як низка вчинків».

Результати боротьби зі СНІДом будуть мізерними, так вважає лікар Рон Байєр із Нью-Йорка, поки люди не припинять легковажно ставитися до статевих зв'язків і поки не буде нанесений удар по наркоманії. Лише це могло б значно загальмувати поширення СНІДу.

Ведучий2: Кожна людина повинна до кінця усвідомити всю небезпеку, яку несе СНІД і зробити все можливе, щоб уберегти себе і своїх близьких від цієї

страшної інфекції,бо СНІД може увійти практично в кожен дім, кожну

сім'ю. Бережіть себе! Дякуємо за увагу!

(Демонстрація кліпу МСТ «1000 свічок»)

Літературні джерела:

1. «Школа проти СНІДУ» - інформаційно-методичні матеріали для класного керівника – Тернопіль: вид. «Мандрівець», 2006;

2. Сценарій "Світло згаслих зірок" Н. Карченя, завідувача відділу культури і мистецтв Волинської обласної бібліотеки для юнацтва;

3. Кліп МСТ «1000 свічок» https://www.youtube.com/watch?v=E9i22CGXJDI;

4. Інтернет: інформація та ілюстрації.

Перегляд файлу

      «Найбільша перемога - це перемога над собою, а найганебніше - це бути переможеним своїми пристрастями»                           (Демокрит)

 

     «Люди не народжуються, а стають тими, хто вони є»

                                                                                          (К. Гельвецій)

 

"Зірки мистецтва -

жертви СНІДу і наркоманії»

(сценарій молодіжної програми для учнів 10-11класів)

http://alnews.com.ua/uploads/article/b7wSTygKX12M.jpg

Мета: підвести підлітків до розуміння того, що ВІЛ-інфекція, СНІД та наркоманія  – це поведінкові ускладнення, запобігти яким можна через формування власних навичок відповідальної поведінки. Формування толерантного ставлення до хворих.

Обладнання: плакати, технічне обладнання для показу слайдів

 

Епіграфи:

«Люди не народжуються, а стають тими, хто вони є»

                                                             (К. Гельвецій)

 

«Найбільша перемога - це перемога над собою, а найганебніше - це бути переможеним своїми пристрастями»                           (Демокрит)

 

«Усуньте хибний спосіб життя - і хвороби зникнуть самі»

                                                                        (Народна мудрість)

 

Ведучий1: У далекому минулому страшні епідемії чуми…Але і в наш час існують страшні захворювання, які уносять життя мільйонів людей.

Ведучий2: До вашої уваги пропонуємо нашу молодіжну програму «Зірки мистецтва жертви СНІДУ і наркоманії».

Слайд№1. «Зірки мистецтва -  жертви СНІДу і наркоманії»

Ведучий1: Ми присвячуємо її людям мистецтва, які стали Зірками у сьогоденні, але їх зіркове світло швидко згасло, бо у розквіті власних творчих сил вони стали жертвами СНІДу, страшного захворювання або наркотичної залежності.

Ведучий2:  Постараємося сьогодні розповісти о деяких з них, відкрити для вас сторінки їх життя і творчості.

Слайд№2. «1 грудня - Всесвітній день боротьби зі СНІДом»

Ведучий1: 1 грудня - Всесвітній день боротьби зі СНІДом. У всьому світі цього дня говорять про СНІД та наркоманію, про те, яку загрозу існуванню людства несе ця глобальна епідемія. Головна мета Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом — звернути увагу суспільства на цю проблему. Виникає запитання, а чи можна контролювати поширення ВІЛ/СНІДу? Від чого це буде залежати?

Ведучий2:  Можна згадувати і оплакувати тих, хто вже помер або смертельно хворий, можна говорити про масштаби трагедії і про те, що лише чума ХХ, а тепер вже і ХХI століття загрожує людству…

Ведучий1: У 1981 році мало хто звернув увагу на повідомлення у щотижневому звіті захворювань та смертності, що випускається в Атланті, в якому повідомлялося, що в Лос-Анджелесі 5 молодих гомосексуалістів захворіли рідкісною формою пневмонії і двоє з них померли.

Ведучий2: У наступні декілька тижнів додалися нові факти. У всіх хворих таємничим чином відмовляла імунна система.

Ведучий1: Світ вступив в еру СНІДу. Людство живе у страху перед цією недугою. Цифри про чисельність заражених і хворих усе зростають і стають застарілими вже на момент публікації.

Слайд№3. «Перші випадки СНІДу»

Ведучий2: Перші повідомлення про СНІД з'явилися у період розквіту "сексуальної революції" на Заході (зокрема у США), небувалого розповсюдження статевих збочень.

Ведучий1: Перші випадки СНІДу були зареєстровані в 1981 р. у США. Вважають, що в країну його заніс стюард авіакомпанії "Ейр-Канада" Гаетан Дюга, який здійснював рейси до Нью-Йорка, Лос-Анджелеса та інших американських міст. Він був активним гомосексуалістом, зустрічався зі своїми партнерами в барах, клубах і саунах. Розслідування, яке провели американські лікарі, показало, що він заразив 40 з перших 250 жертв СНІДу в США. Дюга назвали "нульовим" пацієнтом. Він помер у 1984 р. у віці 32 років від саркоми Капоши.

Ведучий2: Хвороба, почавшись з кількох випадків, вже через рік була зареєстрована в 16 країнах у 711 людей, через 5 років - в 113 країнах у 72 504 людей.

Ведучий1: Хвороба зачепила улюбленців долі - всесвітньовідомих представників артистичного бомонду.

Слайд№4. «Перша "зіркова" жертва чуми ХХ століття»

Ведучий2: Лікарі оперативно виявили особливості контингенту хворих: гомосексуалісти, бісексуали, повії, наркомани. Життя, вільне від усяких моральних норм і принципів, не могло не викликати покарання від Природи. І воно настало. Ситуація змінилася після того, як в липні 1985 року помер від СНІДу всенародно улюблений актор Рок Хадсон, ставши першою "зірковою" жертвою цієї чуми ХХ століття.

Слайд№5. «Вокаліст Queen  Фредді Меркюрі»

Ведучий1: Найвідомішою жертвою СНІДУ зі світу шоу-бізнесу став, безумовно, Фредді Меркюрі. 20 квітня 1992 року на лондонському стадіоні Уемблі відбувся концерт його пам'яті … Грандіозне шоу - і за "зірковим" складом учасників, де було зібрано 35 мільйонів доларів, які направлено у фонди боротьби з "чумою ХХ століття". Ця подія потрапила до "Книги рекордів Гіннесса".

Ведучий2: «Якщо завтра я умру, мені наплювати, я дійсно все встиг зробити». Ці слова належать відомому музиканту Фредді Меркюрі.

Ведучий1: Народився він 5 вересня 1946 року у Занзібарі , де служив його батько, урядовий чиновник. Хлопчика назвали Фредеріком (Фредерік Булсара - його справжнє ім'я). Дитинство Фредерік провів в Індії, а 1959 року сім'я переїхала до Лондона. У середині 60-х він вступив до коледжу мистецтв "Ілінг" і через чотири роки став дипломованим художником-графіком. Багато і з запалом малював, чим і заробляв собі на життя.

Ведучий2: Меркюрі був творчою людиною. Він захоплювався Лайзою Мінеллі, балетом (кумир - Рудольф Нурієв) і рок-музикою Джиммі Хендрікса (Фредді настільки обожнював його, що їздив на всі концерти, що відбувалися в інших містах Великої Британії).Поступово ці захоплення відсунули на другий план "справу життя" (хоча його вміння художника дуже згодилося пізніше під час оформлення обкладинок до грамплатівок і дизайну сценічного простору). Він вирішив стати чи танцівником, чи рок-музикантом. Друга пристрасть перемогла, і в 1969 році Меркюрі (такий псевдонім він собі вибрав - Меркурій) стає учасником ансамблю "The Smile". У 1970 році назву групи було змінено на гучну і доволі визивну для Великої Британії - "Куїн" ("Королева").
Ведучий1: Група записала 17 альбомів більш або менш вдалих, і що у кожному з них були композиції, які стали тепер класикою: "Богемська рапсодія", "Шоу повинно продовжуватись", "Ми - чемпіони".

Ведучий2: Колись Фредді сказав: "У мене є все, що можна купити за гроші, немає тільки щастя". Ще в 1975 році він створив чудову пісню, назвавши її "Death On Two Legs" ("Смерть на двох ногах"). Він, звісно, і в назву, і в текст вкладав інший зміст композиції, а ніж той, який можна надати їм зараз, коли відомо: його вбив СНІД. Смерть справді з'явилася до нього у вигляді інфікованої людини ("на двох ногах"), тільки не ясно - чоловіка чи жінки, оскільки Меркюрі незадовго до смерті офіційно визнав свою давню схильність до бісексуальних стосунків та наркотиків. 

Ведучий1: Світом ходили чутки: Меркюрі серйозно хворий. Багато хто здогадувався на що. Від імені Фредді ці чутки спростовувалися у пресі. І тільки за добу до смерті співак розповсюдив заяву, в якій, не боячись людського осуду, визнав: "Я хочу підтвердити, що в мені СНІД. Мені здалося правильним, що я тримав це в секреті до сьогоднішнього дня, щоб захистити своїх близьких".

Слайд№6. «У 1993 році СНІД убив всесвітньо відомого танцівника Рудольфа Нурієва, якого називали "богом танцю"»

Ведучий2:  А зараз розповідь про людину, що протягом майже тридцяти років залишалася у центрі уваги, зачаровуючи публіку своїм мистецтвом. Завдяки йому у балету з'явилися тисячі й тисячі нових прихильників. Йдеться про легендарного Рудольфа Нурієва (кумира Фредді Меркюрі), навіть народження якого 17 березня 1938 року було незвичайним - у поїзді: сім'я політпрацівника Радянської Армії часто переїжджала з місця на місце. Деякий час проживали у Москві, а потім опинилися в Уфі. Саме там Рудольф, якому було 6 років, побачив балет. Він згадував, як "спустилися боги і почали танцювати". З того часу він знав, що буде танцівником.

Ведучий1:  Йому було 17 років, коли його зачислили до балетного училища в місті на Неві, тож він почав серйозно займатися балетом у віці, коли навчання звично завершується. Але після закінчення училища у 1958 році його прийняли до трупи Кіровського театру, де із самого початку він танцював сольні партії.
Ведучий2: У 19 років Нурієв уперше побачив в екранізації "Лебединого озера" П. Чайковського провідного західного танцівника, вишуканого датчанина Еріка Бруна. У 1961 р. просить притулку у Франції. Рудольфу 23р. і він навчається у того самого Бруна, який колись зачарував його у "Лебединому озері" своєю майстерністю. Під час зустрічі Ерік зачарував його по-іншому, і вони стали коханцями. Роман Нурієва з Бруном був занадто бурхливим, щоб тривати довго. Але творчі стосунки не припинялися. Кожен залишався постійним викликом іншому. Еріку Бруну виповнилося 58 років, коли у нього виявили рак легенів, від якого він і помер.

Ведучий1:  Рудольф був ідолом, але й деспотом. Його гніву страшилися балетмейстери і зірки. У балетній трупі "Опера де Парі", якою Нурієв довгі роки керував залізною рукою, був лише один Бог і хазяїн - він сам, що створював балети виключно по-нурієвськи.

Ведучий2: Рудольфа Нурiєва вразила страшна хвороба — СНІД. За припущеннями, він заразився в лікарні. Нібито одного разу він необачно перебігав дорогу й був збитий автомобілем. Йому перелили кров, яка була зараженою. Нурiєв боровся до останнього, випробовував різноманітні новинки в медицині, постійно спілкувався з людьми, давав уроки.

Ведучий1: Він прожив зі СНІДом 12 років.

Ведучий2: Коли у 1981 році в американській пресі з'явилися перші повідомлення про СНІД, це приголомшило і налякало багатьох друзів і партнерів танцівника. Нурієв не піддався загальній паніці і навіть не намагався змінити свої звички. Через деякий час він все-таки зважився на обстеження і отримав відповідь - це був смертний вирок. Те, що відбувалося потім, можна пояснити лише глибоким відчаєм: приховуючи страшну хворобу, він заразив згубним вірусом десятки своїх партнерів.

Ведучий1: У 1993 році СНІД убив всесвітньо відомого танцівника Рудольфа Нурієва, якого називали "богом танцю". Великий танцівник похований на цвинтарі Сен-Женевьєв де Буа під Парижем.  Доля земної людини завершилася, щоб стати легендою століття, що минуло.

Ведучий2:  Довгі роки ВІЛ у всьому світі називали хворобою гомосексуалістів, повій, наркоманів та інших соціальних маргіналів. Вважалося, що доброчесний і поважаний громадянин не може "цим" заразитися, тому суспільство вороже ставилося до носіїв вірусу і хворих.

Слайд№7. «Відомий кутюр'є Ів Сен Лоран був хворий на СНІД, але французи не коментують це…»

Ведучий1: Відомий кутюр'є Ів Сен Лоран  був хворий на СНІД, але французи не коментують це. У французькій моді кутюр’є був господарем більше 40 років. Його постійні клієнтки – принцеса Монако Стефані та славетні кіноакторки Джина Лолобріджида і Катрін Деньов – дефілювали в його сукнях як в житті, так і на екрані. Ів Сен-Лоран пішов зі світу моди ще 2002-го, продавши свою імперію за мільярд доларів.

Ведучий2: Усі роки модельєр боровся із депресією і схильністю до самогубства за допомогою алкоголю й наркотиків. Упродовж його кар’єри неодноразово з’являлися чутки про смерть маестро і про те, що в нього – страшні хвороби, зокрема, СНІД. Але усе це не шкодило його іміджу. Навпаки – Ів Сен-Лорана називали і називають першим модельєром, кому вдалося зробити високу моду справжнім мистецтвом.

Ведучий1: У Берліні перед музеєм історії природознавства прокладено алею кам'яних плит із вирізьбленими на них прізвищами. І не видно їм ні кінця, ні краю. Назва алеї - "Роздолля роздумів" ("Den Kraum"). Майже щомісяця алея подовжується новими плитами-іменами. Людей, чиї прізвища стоять на кам'яних глибах, поєднує одне - вони досягли успіху (адже серед них музиканти, філософи, художники, танцюристи), але померли від СНІДу: Мішель Фуко, Ентоні Перкінс, Кейт Херинґ, Рок Хадсон, Майлз Девіс, Курт Рааб, Жан-Поль Арон, Хоре Біпек, Віто Руссо, Мішель Гі, Лі Берейс, Арні Зап, Брюс Четвін…

Ведучий2:  Наука привчила нас до оптимізму. Є отрута - буде й протиотрута. У випадку зі СНІДом не все так просто: у кінці ХХ століття медицина визнала свою безпорадність. Тож чи не вимремо ми раніше, ніж буде знайдено ліки від СНІДу? Напевно, ні. Людство не загине до останнього представника. Але якщо виживе лише половина, то це буде потрясіння, яке можна порівняти лише з термоядерною війною. На карту поставлено життя людства.

Слайд№8. «Символом боротьби зі СНІДОМ є червона стрічка, жодна акція в цій області не обходиться зараз без неї»

Ведучий1:  Символом боротьби зі СНІДОМ є червона стрічка, жодна акція в цій області не обходиться зараз без неї. Ця стрічка як символ розуміння СНІДУ була задумана весною 1991 року. Її ідея належить художникові Франку Муру. Він жив в провінційному містечку штату Нью-Йорк, де сусідня сім'я носила жовті стрічки, сподіваючись на благополучне повернення своєї доньки-солдата з Персидської затоки. 

Ведучий2: Стрічки як символ з'явилися вперше під час Війни в Затоці. Зелені стрічки, схожі на перевернену букву «V», стали символом переживань, пов'язаних з вбивствами дітей в Атланті. Художник вирішив, що стрічка могла бути метафорою і для СНІДУ теж.

Ведучий1: І червона стрічка завоювала величезну популярність. Вони все частіше з'являлися на одворотах піджаків, полях капелюхів - скрізь, де лише можна приколоти англійську шпильку. За наступних декілька років, стрічки стали частиною дрес-коду для вибраних не лише на церемоніях Тоні, але і на Оскарі і Еммі також.

Ведучий2: Розповідаючи про СНІД, ми хотіли б розповісти і про його жахливу супутницю – наркоманію.

Слайд№9. «Боб Марлі – зірка рок-музики, жертва наркоманії»

Ведучий1:  Боб Марлі – зірка рок-музики, жертва наркоманії.

Дитинство Боба пройшло у ямайських хрущобах для чорних. Він став музикантом під впливом музики ямайських рибалок.

Ведучий2: У житті Марлі був веселою людиною, але пагубна звичка – вживання травки привела його до жахливої хвороби – раку головного мозку. Боб Марлі вмер, але його душа – музичні композиції завжди поряд з нами.

(Звучить ремікс «Sun in shining»)

Слайд№10. «Жертвою наркотиків став визнаний гітарист-віртуоз
Джиммі  Хендрікс»

Ведучий1: Жертвою наркотиків став визнаний гітарист-віртуоз Джиммі  Хендрікс. Він дійсно сильно зловживав наркотиками. На своїх концертах Хендрікс влаштовував парад безглуздого музикального вандалізму, об’єктом якого була… гітара. За для іміджу він перекушував зубами струни, топтав гітару ногами. Під впливом наркотиків під кінець концертів спалював інструмент. Помер гітарист від передозування.

Ведучий2: Сьогодні, ми згадали яскравих зірок. Їх життя передчасно обірвалося. На жаль, повернути час не можливо, але щоб самому не зробити таку помилку потрібно завжди пам’ятати, що життя одне і потрібно прожити його гідно, щоб одно разу не пошкодувати за невірний поступок.

Слайд№11. Меморіал «Червона стрічка». (Звучить музика «X-Files». У залі затемнення. Учасники запалюють свічки)

Ведучий1:  Їх життя передчасно обірвалося. На жаль, повернути час не можливо, але щоб самому не зробити таку помилку потрібно завжди пам’ятати, що життя одне і потрібно прожити його гідно, щоб одно разу не пошкодувати.

Ведучий2: Меморіал «Червона стрічка», розміщений на стіні Інституту епідеміології і інфекційних захворювань ім. Л.В.Громашевского спільними зусиллями UNAIDS в Україні, Посла Доброї Волі ООН з питань ВІЛ/СНІД Валіда Арфуша і скульптора Олега Пінчука. Монумент створювався з метою привернення уваги суспільства до проблеми ВІЛ/СНІД і вираження солідарності з ВІЛ-позитивними людьми. Біля меморіалу бронзової «Червоної стрічки» завжди проходять значущі суспільні акції, покликані підтримати людей, які живуть з ВІЛ/СНІД в Україні.

Ведучий1: Гегель сказав: «Людини – це ніщо інше, як низка вчинків».

Результати боротьби зі СНІДом будуть мізерними, так вважає лікар Рон Байєр із Нью-Йорка, поки люди не припинять легковажно ставитися до статевих зв’язків і поки не буде нанесений удар по наркоманії. Лише це могло б значно загальмувати поширення СНІДу.

Ведучий2:  Кожна людина повинна до кінця усвідомити всю небезпеку, яку несе СНІД і зробити все можливе, щоб уберегти себе і своїх близьких від цієї

страшної інфекції,бо СНІД може увійти практично в кожен дім, кожну

сім’ю. Бережіть себе! Дякуємо за увагу!

(Демонстрація кліпу  МСТ  «1000 свічок»)

 

 

 

 

 

 

Літературні джерела:

  1. «Школа проти СНІДУ» - інформаційно-методичні матеріали для класного керівника – Тернопіль: вид. «Мандрівець», 2006;
  2. Сценарій "Світло згаслих зірок" Н. Карченя, завідувача відділу культури і мистецтв Волинської обласної бібліотеки для юнацтва;
  3. Кліп  МСТ  «1000 свічок» https://www.youtube.com/watch?v=E9i22CGXJDI;
  4. Інтернет: інформація та ілюстрації.
doc
Додано
31 січня
Переглядів
166
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку