Під звук фанфар на сцену виходять ведучі.

Ведуча

Добрий день, малята!

Любі хлопчики й дівчата.

Ведучий

Добрий день усім, усім!

І дорослим і малим!

Ведуча

Ми зустрілись не дарма!

Казка в гості завіта.

Ведучий

Прошепоче нам на вушко  «Нумо в паровозик ти стрибай!  І в дорогу вирушай!»

Ведуча 

-Ми зіграємо в гру, незвичайну, чарівну. 

Вирушимо до країни, яку ви всі добре знаєте та любите.

В цій країні живуть дуже добрі та чуйні, доброзичливі та мирні мешканці.

 

Гра «Паровозик»

Мета: сприяти запам'ятовуванню імен одне одного і встановленню контакту, виявленню активності.

Хід проведення. Діти сидять у колі.

Ведучий. Зараз пограємо в цікаву гру. А називається вона «Паровозик». Отже, будемо сідати в чарівний паровозик. Спочатку у паровозиків не буде вагонів, і той, кого ми виберемо паровозиком, «їздитиме» по колу зі звуками «чух-чух-чух». Потім «паровозик» засумує і під'їде до будь-якого хлопчика або дівчинки зі словами: «Паровозик чух-чух-чух», — і назве своє ім'я. Та дитина, до якої під'їхав «паровозик», у відповідь називає своє ім'я і стає новим паровозиком, а перший — його «вагоном». Новий «паровозик» разом із вагоном рухається далі по колу, потім під'їжджає до будь-якої дитини зі словами: «Паровозик чух-чух-чух», — і називає своє ім'я та ім'я свого «вагона». 

Методичні рекомендації. Гра триває,  доки «паровозиком» не побувають усі діти.

 

Ведуча

- Тож рушаймо!

 

Ведучий

«Ми їхали, їхали

І по Україні поїхали.

Ух-ух-ух!»

(Діти сідають на місця)

Ведуча

-                  Цю країну ви всі добре знаєте. Це - наша Україна! Красива, неповторна,     вільна         та      непереможна.       З        дивовижними       краєвидами, неповторною культурою та фантастичними казками.

Ведучий

-                  Діти,  ви любите казки? (відповіді дітей).

Ведуча

-         А які українські казки ви знаєте? (відповіді дітей).Ведучий

-         Зараз ми подивимось з вами одну дуже цікаву казку. Тож вмощуйтесь зручніше і гайда дивитись.

Перегляд казки « Жив був пес» https://www.youtube.com/watch?v=0KtPMO0uOhI

Ведуча

-      Ох, цікава казка! Я хочу поставити вам кілька запитань до казки. Кожен, хто знає відповідь, має підняти руку, скласти пальці в кулак і підняти великий палець вгору. Коли я побачу багато піднятих вгору пальців, я почну рахунок: « Один, два, три…». На рахунок «три» ви всі разом маєте прошепотіти мені відповідь.

-      Отже, починаймо!

-      Хто головний герої казки?

«Один, два, три…» ( відповіді дітей) -   Як звали пса?

«Один, два, три….» ( відповіді дітей) - Кого зустрів пес в лісі?

«Один, два, три….» ( відповіді дітей) - Як допоміг вовк псу?

«Один, два, три….» ( відповіді дітей) - Як пес йому за це віддячив? «Один, два, три….» ( відповіді дітей)

-      Чи хочете ви мати собі такого друга пса?

«Один, два, три….» ( відповіді дітей)

 

 

Ведуча

-             Так, пес дійсно хороший друг! У нашого героя є багато братів, і вони хочуть з вами потоваришувати.

 

Ведучий

-             Сідаймо швидше в паровозик і вирушаймо до іншої країни!  

 

Ведуча

«Ми їхали, їхали 

І в Ізраїль приїхали

Ух-Ух-Ух!»

Ведучий

-В Азії, на східному узбережжі Середземного моря, де сонячні промені ласкаво зігрівають море, розташована дивовижна країна, ім’я їй Ізраїль. В цій країні є давнє місто Єрусалим. Якщо ти ще не знаєш — це чудове місто, яке ще називають Святою Землею. Саме на Святій Землі ми отримаємо море обіймів і познайомимося з новими друзями. У цій країні цікава культура, захопливі пісні і танці.

 

Ведуча

-         Діти, спробуйте відгадати загадку.

Всі його люблять, всі його чекають, А хто на нього подивиться – скривиться.

-         Вірно, це сонце. Спробуйте його впіймати.

 

Руханка «Ми - маленькі сонечка»

Ведучий

-                   Я показуватиму відповідні рухи, а ви повинні їх повторити.

Ми маленькі сонечка (долоньки перед грудьми).

Ми прокинулись, піднімаємось над обрієм (розправляємо долоньки).

Ми – всі разом, у нас багато тепла і світла ( руки в кулак).

Ми – велике сонце ( розправляємо руки над головою).

Ми даруємо землі своє тепло.

Ми перетворилися на маленькі сонячні промінчики (махаємо руками).

Ми летимо над морем і все навкруги освітлюємо.

Ми приземлюємось  (присідаємо).

Ми-усміхаємося ( посміхаємось один одному).

 

-                   Діти, закрийте очі. І ось сонячний зайчик заглянув вам в очі. Затримайте їх. Він пробіг далі по обличчю. Ніжно погладьте його долоньками: на лобі, на носику, на ротику, на підборідді, обережно погладжуйте, щоб не злякати, голову, шию, животик, руки, ноги, він забрався вже й за виворіт – погладьте його там. Він не пустунець, він любить і ласкає вас, і ви погладьте і подружіться з ним. Посміхніться йому.

 

Ведуча

-                   Ось ми познайомились з теплим ізраїльським сонцем.

 

Ведучий  

-                   Ой, погляньте, хто це ховається?

 

Хібукі

-           Шалом, шалом!

Привіт друзі!

Познайомимося?

-           Мене звати Хібукі — собака-обіймака.

 

Ведучий

-           Ох, який ти класний! Але чому у тебе сумні очі?

 

Хібукі

-Відповідь проста — мені сумно, коли комусь важко, боляче чи самотньо. Я дуже засмучуюсь, коли бачу, що хтось чинить погано і кривдить інших. Мої сумні оченята говорять про те, що і Хібукі також потрібна підтримка та обійми.

 

Ведуча

-           Придумала! Якщо це будуть твої обійми, то я радо підтримаю тебе!

Домовилися? (Обіймають Хібукі)

 

Ведучий

-           От мені цікаво, як ти з'явився? З чого почалась твоя історія?

 

Хібукі

-Моя історія розпочалася з того часу, коли дітям Ізраїлю потрібно було ховатися у сховища від небезпечних ракет. Їм було дуже страшно. Щоб зменшити цей страх, на допомогу прийшов я — Хібукі собакаобіймака, сміливець, який завжди поруч, коли погано або коли потрібен захист, вірний товариш, який завжди готовий обійняти, коли страшно чи боляче. Зараз я живу майже в кожній оселі Ізраїля.

 

Ведуча 

- Нашу милу, рідну, дивовижну і неповторну  Україну теж спіткала біда. Прийшла війна, тому наші діти потребують підтримки.

 

Хібукі

- Саме тому я привів своїх братів, які дуже хочуть подружитись та  обійняти українських діток. (Роздає іграшки)

 

Ведучий

- Ми зіграємо у гру, в якій ближче познайомимося з Хібукі. Правила дуже легкі, потрібно відтворювати фрази, які ви почуєте.

 

Гра «Я—твій друг»

Мета: знайомство з іграшкою.

Хід проведення. Діти беруть іграшку, дивлячись на Хібукі і повторюють за слова й жести.

Я – твій друг!

 (показують на себе) Ти – мій друг! 

(показують на друга) І навколо друзі!

 (розводять руками в сторони) В мене ніс 

(торкаються до своїх носиків) І в тебе ніс 

(легенько торкаються до носиків друга) Плеснемо в долоні  (плескають у долоні)

В мене щічки  (гладять свої щічки)

В тебе щічки 

(гладять щічки друга) Гарні та гладенькі!

У мене губки солодкі 

(облизують губки язичком)

І у тебе губки солодкі 

(показують на губки друга)

Я тебе люблю (показують на себе)

І ти мене любиш (показують на друга)

Обнімімося, подружімося 

(обіймаються) Я – твій друг! 

(показують на себе) Ти – мій друг!  (показують на друга) Друзі веселенькі

(беруться за руки і кружляють). Я твій друг! І ти мій друг!

Хібукі

-     В моїй країні є чудовий танець, я дуже хочу вас навчити йому. Тому давайте станемо швидше в коло. (Танець)

 

Ведуча

- Ох, закрутило нас! Ей, нам вже час додому, чарівний паровозик ось, ось прибуде.

 

Ведучий

-       Дякуємо тобі Хібукі за чудову мандрівну, цікаву історію та за нових друзів.

 

Хібукі

-       До зустрічі малята!

 

Ведуча

-  Сідаймо швидше в паровозик. 

«Ми їхали, їхали

І додому з Хібукі   Приїхали.

Ух-Ух-Ух!». Ведучий 

-  Діти, тепер у кожного з вас є свій пес Хібукі. З часом ви можете дати йому інакше ім’я, якщо цього забажаєте. 

Нехай він оберігає вас від зла, тривоги та страху.

 

Ведуча

Ми всі добре потрудились,

Гарно грались, веселились.

Вже й прощатися пора:

До побачення!

Всім ура! Ура! Ура!