Вечір зустрічі випускників

«Місце зустрічі – місто дитинства » 2018 рік

 

Фанфари

 Ведучий І: Добрий вечір, дорогі друзі!

Ведучий ІІ: Добрий вечір, шановні гості!

Ведучий І: В останню п’ятницю січня, за доброю традицією, наша школа відчиняє свої двері й з нетерпінням чекає вас, наші дорогі, милі випускники.

Ведучий ІІ: Дійсно, місце зустрічі змінити не можна.

Ведучий І: Місце зустрічі – школа, місто дитинства, де виріс, стежками якого ходив, зустрічався і  дружив, часом потайки від мами й тата.

Ведучий ІІ: І де був щасливим.

Ведучий І: Напевно, так у кожного бувало:

                    Коли вже кличе ніч у снах забутись,

                    Гортаєш пам’ять, згадуєш минуле,

                    В яке з любов’ю хочеться вернутись.

 

Ведучий ІІ: Як білий вальс, думки повільно ллються,

                    Уява вже не може зупинитись –

                    Учитель, школа, діти – всі сміються.

                    І знов в дитинстві мрієш опинитись.

 

Ведучий І: Дитинства місто, добрих снів і ласки,

                    Його сьогодні згадуєш з журбою.

                    Я виріс тут, все ясно без підказки,

                    Навіки ми пов’язані з тобою.

Звучить мелодія пісні «Город детства» П’єха

Ведучий ІІ: Шкільні роки. Дзвінки на уроки та перерви, дорога до школи і додому, п’ятірки, двійки, радощі й печалі.

Ведучий І: Так. А ще зауваження й подяки в щоденнику, шкільні друзі, перше кохання, надії.

Ведучий ІІ: Шкільні роки дитинства й юності летять так швидко й непомітно.

Ведучий І: ось за порогом школи відкривається новий світ, незвіданий, цікавий. Але ще довго згадуватиметься клас, вчителі, шкільні парти, сторінки підручників, друзі.

Ведучий ІІ: І як приємно знову взяти квиток до міста дитинства, де вас любили, де ви вчилися жити, думати, шукати.

Ведучий І: Так приємно сказати знову: «Здрастуй, школо!»

Ведучий ІІ: І сьогодні на побачення зі школою прийшли випускники різних років. Привітаймо їх гучними оплесками та звуком шкільного дзвоника.

Дзвенить дзвінок.

Ведучий І: Пролунав дзвоник – незмінний символ шкільного життя. Його дзвінкий голос нагадав кожному роки навчання, перший дзвінок і перший урок.

Ведучий ІІ: Нагадав про чудовий період життя, куди кожен в глибині душі хотів би повернутися хоч на хвилинку.

Ведучий І: А сьогодні дзвоник скликав ваші серця на зустріч шкільних друзів.

Ведучий ІІ: Право розпочати наш вечір спогадів надається директорці школи Нікуліній Аллі Вікторівні

(Виступ директора)

(Звучать акорди мелодії “Вечер школьных друзей”)

Ведучий І. Прозвучали знайомі акорди, і велика щира радість ожила у цій святковій залі. А це означає лише одне – він знову прийшов, цей довгоочікуваний радісний вечір – вечір зустрічі добрих шкільних друзів.

Ведучий ІІ. Тож, шановні гості, вчителі, учні! Щиро вітаємо вас усіх у цих стінах!

Ведучий І: цього року святкують свій ювілей випускники 1983 року, які 35 років тому закінчили школу.

Ведучий ІІ:  Ми раді вітати випускників 1988 року, які закінчили школу 30 років тому.

Ведучий І: Вітаємо випускників 1993 року, які залишили стіни школи 25 років тому. 

Ведучий ІІ: Щиро вітаємо випускників 1998 року. Вони сьогодні святкують 20-тирічний ювілей

Ведучий І: Сьогодні на нашому вечорі присутні випускники 2003 року. Привітаємо їх оплесками, адже вони 15 років як закінчили школу.

Ведучий ІІ: На вечорі зустрічі випускників  бажаними гостями є випускники 2008 року. Вони святкують десятирічний ювілей.

Ведучий І: Нам також приємно відзначити, що сьогодні у нашій залі присутні  випускники 2013 року, які закінчили школу 5 років тому.

Ведучий ІІ: Ми раді бачити сьогодні у цій залі випускників минулого року. Вони святкують сьогодні річницю дорослого життя. І в них перша зустріч випускників.

Ведучий ІІ. Приємного вам свята, дорогі друзі!

                  Ми  завжди  раді  бачити вас дорогі  випускники,

                  вчителі та всі,   кому не байдужа  сьогоднішня зустріч.

 

Ведучий ІІ.  Тож нехай  голубими птахами у цьому залі злітають сьогодні задушевні, щирі  слова,  струшує  спокій  маревне мерехтіння спогадів, що бентежать  думку, чарують душу, навівають згадку про прожиті роки.

 

Ведучий І: Літа, мов ріки, веснами пливуть,

                    І вороття до них нема ніколи.

                   Торуючи у завтра світлу путь,

                   Не забуваємо своєї школи.

 

Ведучий ІІ: Тому й ідуть до школи залюбки

                    На зустріч з юністю, учителями,

                    Забувши про турботи і роки,

                    Ті, хто були колись випускниками.

 

Ведучий І: І школа зустрічає радо всіх,

                    Вона завжди чекає цього свята.

                    І згадує усіх дітей своїх,

                    Хоч і було у неї їх багато.

 

Ведучий ІІ: Цей вечір зустрічі дарує нам надію

                    І сподівання щирі нам усім,

                    Що ми є дружною єдиною сім’єю,

                    Бо школа наша – це наш другий дім.

Ведучий І: Проходять роки. Учні прощаються зі школою, ідуть у нове життя. Скільки прекрасних справ на рахунку випускників  нашої школи.

Ведучий ІІ: Вони працюють лікарями і вчителями, юристами і бухгалтерами, продавцями і перукарями, будівельниками і механізаторами, водіями і столярами. Ми можемо пишатися, що з випускників, які прийшли на цю зустріч, є багато людей, які знайшли своє місце в житті, стали хорошими спеціалістами і поважними людьми.

Ведучий І: Багато літ, як школа відпустила

                    Вас в самостійне непросте життя,

                    Та гордо ви свої розкрили крила,

                    Бо у дитинство вже немає вороття.

Ведучий ІІ: І хоч у дитинство не повернутися, зате завжди є місце для цікавої зустрічі. І ця зустріч відбувається саме сьогодні.

Ведучий ІІ: Пам’ятають і досі вчителі та батьки, як  весело й дзвінко пролунав перший шкільний дзвінок для наших ювілярів, випускників різних років

Ведучий І: Білі фартушки і широкі білі банти, великі розкішні букети, за якими не кожного можна було розгледіти, схвильовані батьки і , звичайно ж – перші вчителі

Ведуча ІІ:  Бо перший вчитель, як дбайливий садівник

Що прихиляється до гілки,

Перекладає мудрість книг

В дитячі маленькі голівки

 

Ведуча І:    Та ще й настроює серця

                     На щирість, вроду яснооку

                     На все життя аж до кінця –

         Продовження його уроку.

Ведуча ІІ  Йшли роки… Збігали, мов весняні струмочки… Кожний день приносив нове пізнання світу, нові успіхи і радість. Спогади про школу приходять до вас з іменами ваших  вчителів та класних керівників. Ніжні, добрі, щирі – вони були для вас як рідні батьки. З ними ви зросли і  забрали назавжди із собою їхні посмішки, погляди, їхню любов.

Ведучий І: Усе мине, та пам’ять не минає.

                    Тому на зустрічі випускників

                    Хай кожен із присутніх пригадає

                   Тих, хто прийти на зустріч не зумів.

Ведучий ІІ: Вшануймо пам’ять всіх тих, кого вже немає серед живих,  хвилиною мовчання.

(хвилина мовчання)

Ведучий І: Час летить і змінює все, що нас оточує. Життєва дорога людини також мінлива і не передбачувана. Лише фото, на якому зафіксовані найкращі миті юності, залишаються незмінними.

Ведучий ІІ: Шановні випускники, по-різному склалося життя кожного з вас. Десь там, за межами сьогоднішнього вечора спогадів вирує складне і незрозуміле доросле життя. А тут усе залишилося незмінним, простим і зрозумілим. Ось чому попри всі негаразди, як найдорожчий скарб, пам’ять береже чарівну теплу мить, коли єднаються серця, коли вік і посада втрачають свою вагу та значення, коли живе і вічне – велике шкільне братство.

Ведучий І: Молодість  – золота пора життя людини. Попереду ще так багато, але позаду вже пережиті безтурботні хвилини шкільного життя. В минулому веселі дні у студентському гуртожитку, здані вже всі сесії. Самостійне, доросле життя лише ледь проявило свою суворість.

Ведучий ІІ. Є на світі шкіл багато,

                     Але одна найкраща, найрідніша.

                     Щоранку я лечу туди,

                     Де мені затишно і найспокійніше.

 

Ведучий І.  Ми кожен день приходимо до школи,

                     І що не день – то нові відкриття.

                    Для нас ти, школо, стала рідною домівкою,

                    Ти вчила жити і здобувати знання.

 

Ведучий ІІ:

Школа  рідна,  як  світла  мрія

Як  натхнення,  як  пісня  пісень

Ти  у  кроні  сивин  не  старієш

Ти  яснієш,  як  сонячний  день.

 

Ведучий І: Спогади  про  школу  будуть  з  вами  все  життя.  Зворушлива мелодія  шкільного  дзвоника  супроводжуватиме  вас  протягом  багатьох  років.

 

Ведучий ІІ: І  нехай  ця  мелодія  завжди  лунає  золотою  симфонією  у  вашій  душі,  як  відгомін  дитинства,  у  яке  неможливо  повернутись.

Ведучий І: Шановні ювіляри, ми  разом  з  вами побували   в  країні  дитинства  з  вашими  привітаннями,  з  нашими  веселими  піснями та танцями .

Ведучий ІІ: Але  все  гарне  та  приємне,  нажаль  закінчується.

Ведучий І: Шануйтеся, друзі на довгім віку

Ведучий ІІ: Прощайтесь в надії зустрітися знову

Ведучий І: І хай, як сьогодні, завжди вам щастить

Ведучий ІІ: На добру і щиру розмову.

Ведучий І: Шановні  випускники !  Урочиста  частина  нашого  вечора завершена. 

Ведучий ІІ: Далі в програмі зустрічі таке   довгождане   спілкування  зі  своїми   учителями,  однокласниками.

Ведучий І: І пам’ятайте! Ви завжди бажані гості в нашій школі. До нових зустрічей.