«Що таке щастя» (На прикладі повісті Івана Чендея «Іван»)

Про матеріал

Конспект уроку

«Що таке щастя?» (На прикладі повісті Івана Чендея «Іван»). До конспекту уроку додається презентація. Можна використати для проведення уроку позакласного читання у 10-11 класах. Думки із цього твору можуть також слугувати прекрасним прикладом для написання власного висловлювання.

Перегляд файлу

Тема: «Що таке щастя?» (На прикладі повісті Івана Чендея «Іван»)

Мета: ознайомити школярів із творчістю Івана Чендея; здійснити ідейно-художній аналіз повісті «Іван», звертаючи увагу на моральні проблеми, порушені у творі; розвивати навички виразного і вдумливого читання, шліфувати вміння визначати тему та провідну думку твору; виховувати почуття поваги до людини.

Тип уроку:  засвоєння знань і формування вмінь.

Метод: евристична бесіда, міні-дискусія, мультимедійна презентація, метод «Мікрофон».

Обладнання:  портрет Івана Чендея; міні-виставка його літературних творів, мультимедійний проектор.

Міжпредметні зв’язки: образотворче мистецтво, історія.

ХІД УРОКУ

1. Вступне слово вчителя

           Протягом усього розвитку світової цивілізації проблема щастя посідала в ній одне з центральних місць. Що таке щастя взагалі? Якою має бути людська поведінка, чим слід керуватися особистості, аби забезпечити для себе та інших глибоке і тривале щастя?

         Ці запитання в різних формулюваннях ставили собі Будда й Аристотель, Епікур і Спіноза, Микола Реріх і  Григорій Сковорода...

         Проблема щастя в усі часи цікавила й цікавить  не лише філософів, але й письменників, які у своїх творах намагаються по-своєму висвітлити її суть і дати своє пояснення.

          Цю проблему розкрив у своїй повісті «Іван» відомий закарпатський письменник, лауреат Шевченківської премії - Іван Чендей.

І Повідомлення теми, мети уроку.

         (Далі слайд про І.Чендея. Зміст слайду: Іван Чендей народився у селі Дубове на Тячівщині. Першим літературним учителем Івана Чендея була народна творчість казка, легенда, пісня-коломийка. Їх він чув від матері, потім вичитував у журналі «Наш рідний край». Були ще різдвяні вертепи з колядками, похоронні голосіння, ворожіння й заклинання, верховинські весілля… Все це збагачувало уяву, захоплювало, вражало… На час звільнення Закарпаття 1944 від німців, Іван Чендей був учасником літературного  гуртка хустських гімназистів. Головною школою для майбутнього письменника стала праця в обласній газеті «Закарпатська правда», до редакції якої він прийшов у березні 1945 p. Згодом Іван Чендей закінчує Ужгородський університет, Вищі літературні курси в Москві. У 2005 році нашого славетного земляка не стало. Похований Іван Чендей у м. Ужгороді).

                         (Далі слайд про повість І.Чендея «Іван». Зміст слайду:  Повість “Іван” була написана у 1965 році, вона увійшла до збірки «Березневий сніг» (1968). Знайшлися в компартії письменники,  що засудили твір, але партії було цього замало, то ж у рідному селищі Дубовому організували збори, на яких засудили твір від імені народу. Оскільки Іван Чендей не розкаявся в написаному, його виключили з компартії. Заново повість «Іван» побачила світ аж у 1994 р. (книга «Калина під снігом»). Звичайно, в часи горбачовської перебудови Іванові Чендею запропонували поновитися в компартії. Та на це він не купився, був серед організаторів Товариства української мови та Народного руху на Закарпатті).

Вчитель.  Повість «Іван» ґрунтується на реальних подіях, що трапилися в рідному селі Івана Михайловича Чендея. У цьому творі зображено конфлікт між затятим атеїстом і функціонером Іваном Каламарем та священиком Іваном Стахом. Розкрито внутрішній світ Івана, його намагання осмислити питання, чи може себе вважати щасливою така людина, як він.

  •                   Як можемо сформулювати тему та основну думку повісті?
  •                   Які жанри повісті ми знаємо! (соціально-побутова, історична). До якого жанру віднесемо повість «Іван»?

          (Іван Каламар – сільський голова, представник органів влади на селі. Він роздумує над сенсом свого буття. Значить, це соціально-філософська повість)

(Далі слайд про тему, основну думку, жанр повісті І.Чендея «Іван». Зміст слайду:  

Тема: змалювання життя сільського активіста, осмислення ним сенсу людського життя.
Основна думка: засудження людського егоїзму, возвеличення загальнолюдських моральних цінностей.
Жанр: соціально-філософська повість).

          Вчитель. Письменник подає нам хроніку життя простого селянина з карпатських гір, який був народжений і виплеканий у любові й вірі, але чомусь власноруч убив у своїй душі ці головні категорії людського буття. Наше завдання – з’ясувати, чому так сталося. Будучи головою сільради, Іван Каламар відчував себе богом на маленькому клаптику землі, що зветься рідним селом. До певного часу він гадав, що то були його найкращі, найщасливіші дні. «То були дні!.. Івана Івановича всі боялися! Боже праведний! От була жит-туха!» – знову промовив Каламар і погладив собі черево. - До якого газди я тоді не зайшов, усюди мені честь віддавали!»

          Щоб з’ясувати, чи був наш герой щасливою людиною, ми вдамося до  проблемного аналізу твору, з’ясуємо особливості композиції.

  • Із скількох розділів складається повість?
  • Чи можна вважати кожен розділ окремим невеличким твором?
  • Яку символічну роль виконують у творі журавлі?

(Далі слайд про особливості композиції повісті І.Чендея «Іван». Зміст слайду:  

Повість складається із 9  розділів:                                            

1. Курликали журавлі.                    

2. Три Івани.                                       

3. На цвинтарі

4. Багаття дотлівало.                

5. Латка синього неба.                        

6. На хвіртці гуторили старі  бабки.                                                        

7. Де мій Бог.

8. Двоїста музика.

9. Знову курликали журавлі...

Кожен розділ – це окрема новела про епізод  із життя Івана Каламаря. Своєрідним обрамленням твору є символічний образ журавлів).

  Вчитель. Іван Каламар був жорстоким і безжалісним до всіх. Його філософія життя розходилася з поглядами оточення. Для нього не існувало тих загальнолюдських норм і принципів, за якими має жити кожен. У нього була лише впевненість у важливості своєї діяльності для держави й для самого себе. Він навіть не поважав свою дружину. Для Івана дружина – це лише робоча сила, що зобов’язана створювати йому особистий комфорт. І якщо він не б’є її за непослух, то теж лише з прагматичних міркувань. На підставі підібраних цитат зробіть висновок про проблеми, порушені у першому розділі.

 (Далі слайд про розділ «Курликали журавлі». Зміст слайду:  

  •                     "Роби, роби! Бог жінку і створив для того, аби три кути в хаті було кому держати! А мені і так не лихо... Від роботи коні здихають...“
  •                   «Е!.. Ні! Нема дурних! За биту жінку нині треба давати одвіт по всіх станціях, а хвору мусай годувати! Здорова жінка порядок держить коло хати, тому коло здорової ти і сам чоловік!»
  •                   «Твоя мама, прощена би, від живного четверга до світлої воскресної недільки в роті і водички не мала, а жила...»

ПРОБЛЕМИ:

  •                   Взаємовідносини між дружиною та чоловіком
  •                   Нехтування народними звичаями

Вчитель. Досвід показує, що егоїстична орієнтація людини тільки на власні інтереси веде людину не до щастя, а від нього.

           У другому розділі ми дізнаємося, що Іван не тільки не поважає дружину, він не поважає старших себе, що теж суперечить принципам народної моралі.

(Далі слайд про розділ «Три Івани». Зміст слайду:  

Іван Каламар, Іван Стах, Іван Стах (молодший)
          «У казці про Адама і Єву, про Каїна і Авеля, про блудного непоштивого сина була і велика правда! Був закон!.. Було древо пізнання добра і зла... Було "не сотвори собі кумира ні у водах, ні під землею, ні на землі..."

          Ви забули заповідь: "Чти отця свого і маму свою, щоб добре було тобі і щоб жив довгі літа!“

ПРОБЛЕМИ:

  •                   Поважай себе, люби Бога у собі
  •                   Повага до батьків і старших за себе

Вчитель.  Для щастя, ймовірно, необхідно жити "для себе" і разом з тим жити "для інших". У третьому розділі до Івана приходить розуміння того, що він зробив погано, коли зрадив свою першу дружину. Ці слова героя просякнуті щирістю й болем за втраченим щастям.

(Далі слайд про розділ «На цвинтарі». Зміст слайду:  

«Бо доки вона була мені жінкою, я був собі чоловіком!.. Бо 'м її любив твердо... Та був я дурний, як цап, і все мені пішло з полудня!..»

 «Нема гіршої біди, як коли жінка візьметься пити!.. Чоловік ще сяк-так і вип'є, і щось д' хижі принесе!.. А жінка коли вже п'є, то останнє відтягне за брагу!»
«Хрести хрускотіли сухими кістьми й лицарями падали на зелений весняний моріг. Перед Іваном повзла довга чорна тінь - останні промені гасли, бо верховинське сонце ховалося за насуплений похмурий овид.»

   ПРОБЛЕМИ:

Подружня зрада

Проблема пияцтва

Наруга над святинями

Вчитель. Особливе місце займає у творі суперечка між комуністом Іваном Каламарем та священиком Іваном Стахом. Цей конфлікт несе в собі основне ідейне навантаження повісті. Він є тим стрижнем, навколо якого розгортається не лише ідеологічна, а й психологічна, моральна боротьба головного героя зі священиком і з самим собою. Конфлікт між двома Іванами типовий для радянської літератури. Але нетиповим, винятковим було те, що перемагає правда священика, а якщо глибше – духовне начало торжествує над ідеологією.

 (Далі слайд про розділ «Багаття дотлівало». Зміст слайду:  

Кому належать ці слова?

  •                   «Гоп, Іване Івановичу, я кланявся тій печатці, що у тебе була... То була моя хиба.»
  •                   «Ти мене, Іване Івановичу, научив печатці не кланятися! І я перед усім чесним світом кажу: буду кланятися людям!.. Тільки людям!..»
  •                   «Тобі, синку: те, що тобі давалося, - печатка голови сільради з усіма законами, правами і правдами, з усіма поклонами і почестями, з усіма повноваженнями і повновладдями, довіреностями і передовірами, - усе-усе тобі давалося на віру, у борг, з надією на тебе... І знаєш, яка біда тепер сталася? Ти не зміг повернути боргу! І тепер ходиш великим боржником...»
  •                   «А мені не віддаси нічим ніколи. Бо не віддаси і тисячам тих, від кого брав довір'я в кредит!.. Від імені кого тобі давали довір'я в кредит.»

ПРОБЛЕМИ:

  •                   Мораль і влада
  •                   Влада і відповідальність

Вчитель. У цьому актуальність твору у наш час. На жаль, наші можновладці прагнуть тільки влади, проте уникають відповідальності. Настав той момент, коли Іванові треба відповідати за вчинене. Тільки на лікарняному ліжку до героя повісті прийшло справжнє розуміння сенсу життя й помилковості обраного ним шляху, розуміння того, що в природі існує Закон буття, який виявився сильнішим за Каламаря. Порушення цього Закону обертається покаранням.

(Далі слайд про розділ «Латка синього неба». Зміст слайду:  

 «На землі, синку, все живе молиться, бо свій порядок має. Коли ясне сонечко ще спить, моляться солов’ї у верболозі; моляться трави і дерева до неба, моляться корівка й овечка, коли лягають спати; ще і цвіркун уночі цвірінчить, бо і він, небожатко, хоче ясної днини в здоров'ї діждатися...»

  •                   «То, синку, впала кара за якийсь гріх...»
  •                   « Вечір на лице старого упав присмерком, поховав карби й повивав у таємничий, ніким ще не розгаданий цвіт...»

«Дума застигла на високому чолі глибокою печаттю, а дві руки Петра Ясенови тепер лежали, мов спочинок заслужили собі по закону і праву довгих літ.»

  •                   ПРОБЛЕМА:
  •                   Віра та гріх

Вчитель. Автор на прикладі смерті скрипаля показав, що таку легку смерть треба заслужити. І тільки людина, яка має віру і душу заслуговує цього.

(Далі слайд про розділ «На хвіртці гуторили старі бабки». Зміст слайду:  

     «Та смішкувався він, свашко, не просто над святим господом, а над грішними людьми. А то вже, свашко, є неспасенний гріх, і кара за нього - велика...»
   «Ой велика, свашко, велика! Бо хто до людей з холодним серцем і непочтивістю, від того і праведний господь лицем відвертається!»
    «Маєте правду!.. Еге, ще такого не було, аби господь когось палицею приходив бити за гріх. Одному на кару покажеться так, іншому - інак... А Іван, бодай не снився, еге, якого допустився гріха! Пасочки праведні заборонив святити.»

ПРОБЛЕМА:

Що таке гріх?

Вчитель. Давно відомо, що людина часто починає замислюватися над своїм життям тільки в якихось кризових ситуаціях, на межі життя і смерті, аби бодай трохи заспокоїти власне сумління, що життя прожито недаремно. Саме в такі хвилини людина переглядає власне життя, як кіноплівку шукаючи те, за що можна вхопитися, як за рятівну соломинку, те, що може стати підтвердженням недаремності прожитих літ. З Іваном відбулося те саме завдяки підказці лікаря. Письменник подає нам разючу, сповнену психологічної напруги, картину переродження героя, переосмислення ним свого життя. Зрозумівши, що позбувся ноги назавжди й уже ніколи не зможе милуватися рідними карпатськими краєвидами, на повні груди вдихнути запах свіжих трав на полонині, атеїст, «арьол», який літав все вище і вище, раптом упав і перетворився на жалюгідну, безпомічну, безпорадну істоту, сповнену жалощів до самої себе: «Ніжка!.. Де моя ніжка?.. – в гарячковому забутті раптом прошептав Іван Каламар, потягнувся рукою й став обмацувати ліжко, наче тепер шукав безнадійно загублене з дивною крихтою того сподівання, що втрачене поверне, віддасть йому назад».

(Далі слайд про розділ «Де мій Бог?» Зміст слайду:  

  •                   «Коли вам, Іване Івановичу, буде дуже, дуже гірко на серці і тяжко на голові, шукайте найщасливіший день у вашому житті і думайте про нього!"
  •                   «Золото, синку, завжди і всюди блищить! А ця плита коло золота і близько не лежала!»
  •                   «Батько дав мені віжки й батіг у руку, я на коней вйокнув, хвацько хвисьнув кербачем повітря так, що аж стрільнуло. Коні полетіли ще бистріше, я був щасливий...
  •                        - Ото, певно, і був мій найщасливіший у цілому житті день!»  
  •                   «Що за такий великий гріх я скоїв, аби на мене падала така люта і страшна кара?»
  •                   «Каламар вигукнув раптом, спохмурнів увесь, бо здумав, як його люди спершу сахалися, а потім уже обходили стороною. Вдовиця Піковиха Каламаря ніби і не знала од тої днини, в яку поніс з хати машинку; минав Судима після того, коли його протримали цілу добу в льоху сільради одної весни в час державної позички; крізь зуби з ним здоровкався Баганич відтоді, як велів з садиби відрізати для дитячого садка кусень землі…»
  •                   "Не бійтеся, рожном вас чорти пробивати не будуть! Ваш гріх я беру на свою душу і на свого бога!" - потішав я старого, а той: "Ти, синку, мій гріх на свого бога не візьмеш, бо ти ніякого бога не маєш!"-
  •                   «Мала кара за гріх малий, велика - за великий.»
  •                   «А де мій бог? Де мій бог?»

Вчитель. Слова лікаря ніби стали своєрідним ключем, який допоміг Каламарю відкрити для самого себе страшну таємницю власного життя, суть якої полягає в тому, що він так і не зміг пригадати той найщасливіший день, котрий міг би заспокоїти й розрадити, зміцнити душевні сили, бо цього дня в Івановому житті так і не знайшлося, його просто не було. Але ще найстрашнішим виявився той факт, що такий день (і не один) міг мати місце, проте герой щоразу віддаляв його від себе, нищив дріб’язковими бажаннями й потребами. Особливу роль у творі відіграють спогади головного героя, які можна умовно поділити на дві категорії: це спогади громадського діяча й спогади просто людини. І якщо покласти цей вантаж спогадів на терези життя, то спогади просто Івана матимуть найбільшу цінність, оскільки в них особливе місце займає людина, голос її душі, а не поборник ідеї. Повертаючись думками в минуле в пошуках утраченого щастя, Іван Каламар не одразу збагнув, що шукає не там, де мав би шукати, та й взагалі не одразу зрозумів, за що його так покарано. Адже він уважав, що мав правильні життєві орієнтири: «Що за такий великий гріх я скоїв, аби на мене падала така люта і страшна кара? – питав себе Іван Каламар і чув, як тепер усього пробирає пекучим болем особистого невдоволення»

(Далі слайд про розділ «Двоїста музика». Зміст слайду:  

        «То, куме, так по природі і має бути: де чоловік уздрів світ, звідки чоловік пішов топтати - бодай святилася - зелену землицю, звідти його мають понести і в сирий гріб! Я волів би тричі помирати сам, аби 'м не мав тільки один раз ховати сина!..»

        «Кожному, коли приходить на світ, пишеться у книгу, яку буде мати дорогу і рукомесло, які гаразди його стрітять, а біди знайдуть, якої долі буде - щасливої чи нещасної... Ще і смерть йому приписана така, яку собі заслужить... Але я вам кажу по свому дурному розуму: чоловік мав кожен день, всяк час думати і гадати сам, що він несе з собою, що у нього в голові і серці, що він залишить по собі? Бо ще такого не було, аби звікував та на цуратки зносився на цій землі - кожному приходить кінець... І в цьому одному є велика справедливість...»
ПРОБЛЕМА:
Що  людина повинна залишити по собі?

Вчитель. Життя має сенс лише тоді, коли людина знає, заради чого живе, коли має якусь мету й прагне її. Завжди існувало чимало порад і практичних рекомендацій стосовно засобів досягнення щастя.

(Далі слайд про слова польського поета. Зміст слайду:  

 Польський поет XIX ст. Ц. Норвід: «Людина, щоб бути щасливою, має знати: 1) на що жити, 2) для чого жити, 3) за що вмерти. Відсутність однієї з цих складових веде до драми. Відсутність двох – до трагедії».

 Вчитель. Відбувся процес переосмислення життя й очищення свідомості героя. Пошуки Іваном найщасливішого дня у своєму житті результатів не дали, бо ті дарунки, що давала йому доля, він відкидав як зайве, уважаючи, що щастя в іншому. Його проблема полягала в тому, що він не вмів цінувати момент щастя. А коли схаменувся, було вже надто пізно: це й життя з першою дружиною Марійкою: «Я... Я сам убив її!» Це й пошуки малим Іваном золотого каменя, на якому можна було тільки ножі точити, але герой мріяв за нього купити сірих коней у яблуках, які йому потім наснилися. Проте цей сон наповнив дитячу душу щастям: «Ото, певно, і був мій найщасливіший у цілому житті день!»  Отже, щоб бути щасливим, треба жити в гармонії з природою, з самим собою, з людьми.

(Далі слайд про складові щастя. Зміст слайду:  

ЩАСТЯ

  • Жити в гармонії із собою
  • Жити в гармонії з природою
  • Жити в гармонії з людьми

Вчитель. І так ми підійшли до останнього розділу, що має назву «Знову курликали журавлі...»

(Далі слайд про розділ «Знову курликали журавлі...» Зміст слайду:  

  •                    Хто їх навчав цього розуму? Хто їм дорогу показує туди і назад? Хто їм знати дає, коли треба відлітати, а коли треба прилітати?..

     - Природа, свате!.. На землі ще й камінь свій закон має!..
Вчитель. Чи згідні ви з цим твердженням? У чому секрет вашого щастя? (метод Мікрофон»).

На домашнє завдання написати твір «Чи можна вважати Івана Каламаря щасливою людиною?»

 

Проблеми, порушені у творі:

Взаємовідносини між дружиною та чоловіком

Нехтування народними звичаями

Поважай себе, люби Бога у собі

Повага до старших

Подружня зрада

Проблема пияцтва

Наруга над святинями

Мораль і влада

Влада і відповідальність

Віра та гріх

Що  людина повинна залишити по собі?

 

 

docx
Додано
27 лютого 2018
Переглядів
1236
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку