Сцнеарій "Забуттю не підлягає". (Трагедія Бабиного Яру).

           Підготувала вчитель української мови

     і літератури та зарубіжної літератури

            Коваленківської ЗОШ l-ll ст.

            Михальчук А.Б.       

«Забуттю не підлягає»

Завдання заходу для вчителя: подати окремі темні сторінки історії (трагедію Бабиного Яра, події Голокосту) в доступній, «пом’якшеній» формі; розвивати навички логічного мислення, виховувати почуття любові до рідного краю, гуманізм.

   Міжпредметні зв’язки: народознавство – історія - українська література.

Запалюємо свічку.

Вчитель. Сьогодні я запрошую вас на урок життя «Забуттю не підлягає».

Ми згадуватимемо події, про які важко говорити. Проте ми маємо знати про них, згадувати, щоб більше ніколи не повторювати.

На дошці написано:

                                            «Згадати, щоб не повторити»

Вчитель.

               Горить свіча. Сльози гіркі ховає,

               Віск плавиться й повільно вниз стіка.

               Здається, що тих сліз ріка,

               Тече…тече… і краю їй немає.

                                 Горить свіча… повільно догорає.

                                 Що бачила? Чому мовчить?

                                 Мабуть наснилась неприємна мить,

                                 А може щось жахливе знає?

                                                     А.Михальчук

Вчитель. Символом нашого заходу є свічка.

• Як ви вважаєте, що вона  символізує

(учні відповідають)

Учень-народознавець. Свічка дарує тепло, затишок... .Вона символізує світлу віру, благодать Господню, що освічує наш шлях у темряві та показує правильну дорогу. Свічку запалювали при народженні дитини. Свічки готували для молодят(кожному свою) перед весіллям.

Тому, хто йшов в останню путь, в руку теж вкладали свічку. Вважали, що через неї здійснюється зв'язок світу живих із світом померлих.

Сьогодні вона запалена як оберіг, і як спомин про події, що відбувалися в Україні вісімдесят років тому.

Вчитель.

Хочу сказати про ті часи. Але перед початком оповіді прошу звернути увагу на проблемне питання

• Чому плакала свічка в поезії, котру ви слухали?

(Учні зачитують запитання  і думають над відповіддю)

Вчитель. Книга нашої історії досить товста. В ній є сторінки, пронизані здобутками, приємними надбаннями, досягненнями. Але, на жаль, є й страшні сторінки, огорнуті болем, розпачем, стражданням. І, як би важко нам не було, та ми маємо інколи відкривати їх. Мандруючи по минулому, ми маємо повертатися в осмислене  сучасне.

«Хто не знає свого минулого, той не годен свого майбутнього», - писав видатний поет М. Рильський.

(вислів записано на дошці).

• Відкриваємо одну  із таких сторінок -Бабин Яр.

(Розповідь може супроводжуватись показом презентації)

Екскурсовод. Невеличка довідка.

        Бабин Яр-це урочище на північно-західній околиці Києва.

Простягається від Кирилівської вулиці в напрямку вулиці Юрія Іллєнка між Кирилівською  церквою і вулицею Олени Теліги, неподалік розташована залізнична станція Лук’янівка.

Вчитель. Бабин Яр згадується ще як урочище Шалена баба, Бісова баба.

Погодьтесь, дивне поєднання: наявність кореня біс, в одному із варіантів назв місцевості, і  натяку на святість, очищення, прощення. Чи випадковість це?

Чим же жахає нас Бабин Яр?

         У Бабиному Яру з початку XXст. до середини 1930 р. розташовувалися літні військові табори, де проводили тренування курсанти військових училищ і солдати строкової служби. В 1940 р. міська влада оголосила про будівництво там лижної бази. Але лижну базу не побудували. Розпочалася війна з Німеччиною і окупантам теж сподобалася ця місцевість:

по-перше, яр мав довжину 2,5км. і глибину понад 50 м., по-друге, місце малолюдне, по-третє- неподалік залізнична станція. Можна було вигадати «вивіз» людей з метою переселення і вдало замаскувати сліди своїх злочинів, перетворивши Бабин Яр у братську могилу.

        Почалася операція, спрямована на винищення євреїв. Німці вважали їх нижчою расою. Людям казали брати документи, найнеобхідніші речі і збиратися ніби для переселення. Тим, хто не послухає, загрожував розстріл. Дехто переховувався. Таких вишукували і переслідували. Покаранню підлягали і українці, що переховували євреїв.

       Більшість вимушено погоджувалися на переселення. Вони брали речі, цінності, давали сусідам ключі від будинків, щоб ті могли наглянути за майном. Прощалися, сподіваючись зустрітися. Та зустрічей не було. Їх дорога до Бабиного Яру, яку згодом назвуть дорогою смерті, стала дорогою « в один кінець». Масові розстріли почалися орієнтовно 29 вересня 1941 року і тривали ще протягом кількох місяців. Взагалі, масові страти там тривали два роки німецької окупації. Ряди розстріляних поповнили і деякі представники інтелігенції, пацієнти психіатричних лікарень…Загальна кількість жертв сягає, за різними даними від 70 до 200 тис. людей.

        Голокост, як вважають науковці, охоплює три періоди. Але період 1941-1943 нараховує найбільшу кількість жертв. Хоч важко вести подібні порівняння. Адже загибель навіть однієї людини- це трагедія.

         Переслідування євреїв відбувалося не лише в Києві, а й в інших населених пунктах. Зокрема в Бердичеві за роки окупації було знищено приблизно сорок тисяч населення. З них до тридцяти тисяч- євреї.

(відео розмова  з очевидцем)

         Не оминуло лихо і Любарщину. З приходом німецьких військ в 1941 р., в Любарі теж проводилися переслідування євреїв. Спочатку заставляти носити пов’язки, за якими їх відрізняли від інших. Їм заборонялося спілкуватися із «неєвреями». В них забирали особисті речі, примушували важко працювати. Згодом почалися масові розстріли.

Бібліотекар.  Відлуння страшних подій у нашій місцевості…

Вчитель. Відкриємо розділ Народна пам'ять.

        На, щастя, ті жахливі події вже в минулому. Як відгомін жаху залишилися фільми, зняті  на основі історичних хронік, спогадів очевидців.

Створення музеїв та постаментів жертвам Голокосту. Мовчазні постаменти, камінь, занімилий від жаху, нагадують нам про ті страшні події. І стоять вони обабіч доріг, на полях, в містах.  У Києві та ряді інших міст  відкрито пам’ятник жертвам Бабиного Яру. 

(Показ презентації чи фото пам’ятників).

Вчитель.

Вже не плакала свічка, волала.

І просила: “Живим поможіть!

Багатьох тут земля поховала.

Хто живий , не чекайте, біжіть…”

Утікайте із грізного пекла.

Крізь чистилище шлях був у рай,

Зірка в небі від горя померкла,

Ти ж добром всіх полеглих згадай.

                                                       ( Михальчук А. Б.)

Сподіваюся, що сьогодні кожен із вас засвоїв для себе власний урок життя.

Звучить мелодія – реквієм.