Секрети творчих професій: театральний художник. Символізм за межею реальності

План-конспект уроку мистецтва для 9 класу
​Тема уроку: Символізм за межею реальності. Секрети творчих професій: театральний художник.
​Мета уроку:
​Освітня: ознайомити учнів із поняттям символізму в мистецтві та театрі, розкрити специфіку професії театрального художника (сценографа), показати взаємозв'язок літератури, драматичного та образотворчого мистецтва;
​Розвивальна: розвивати асоціативне й критичне мислення, просторову уяву, творчі здібності, навички створення візуальних метафор та ескізів;
​Виховна: виховувати естетичний смак, інтерес до театрального мистецтва, української та світової літературної спадщини, повагу до праці працівників театру.
​Очікувані результати (компетентності):
​Предметні компетентності: учні розуміють суть символізму в мистецтві; знають особливості професії театрального художника; уміють інтерпретувати літературні твори за допомогою візуальних символів.
​Ключові компетентності: вільне володіння державною мовою; уміння вчитися впродовж життя (здатність знаходити нові художні рішення); культурна компетентність (розуміння ролі мистецтва в житті суспільства); соціальна та громадянська компетентності (командна робота під час розробки проєкту).
​Тип уроку: комбінований (з елементами практикуму та творчої майстерні).
Обладнання: мультимедійний комплект, презентація, репродукції полотен символістів, приклади театральних ескізів, папір, олівці, маркери, фарби.
​Хід уроку
​І. Організаційний момент
​Привітання, перевірка готовності учнів до уроку.
​Створення позитивної творчої атмосфери.
​І2. Актуалізація опорних знань
​Запитання до класу: З якими літературними творами шкільної програми ви знайомилися нещодавно? Які образи чи предмети в них виконували роль прихованих знаків, символів (наприклад, драма І. Франка «Украдене щастя», твору Лесі Українки чи класика світової драматургії)?
​Коротке обговорення сили художнього символу.
​ІІІ. Мотивація навчальної діяльності. Повідомлення теми
​Слово «символ» походить від грецького symbolon — умовний знак. Мистецтво символізму намагається зазирнути за межі реальності, побачити невидиме. А хто допомагає перенести цей прихований, метафоричний світ на театральну сцену? Про це ми дізнаємося сьогодні, зазирнувши за лаштунки професії театрального художника.
​IV. Вивчення нового матеріалу
​1. Символізм за межею реальності
​Символізм як мистецький напрям виник наприкінці XIX — на початку XX століття. Його головна мета — вираження не так реального світу, як ідей, інтуїції, таємних станів душі за допомогою символів, натяків та метафор. У театрі символізм вимагає відмови від побутового натуралізму: декорації тут не просто копіюють кімнату чи ліс, а створюють психологічну атмосферу епохи чи душевного стану героя. Тісно пов’язана із символізмом творчість П’єра Пюві де Шаванна (1824-1898), хоч образна конкретність і відточеність малюнка деякою мірою позбавляли його твори витонченості, властивої цьому стилю.

Проте метафоричність перетворювала його картини, за власним висловом митця, «у щось, паралельне натурі». До кращих творів французького живописця належить цикл панно для паризького Пантеону.

Композиція «Свята Женев’єва, яка споглядає Париж» передає дух суворої шляхетності. Фігура святої заворожує ясним і лаконічним, як у статуї, силуетом, а панорама міста з річкою, ваза з квітами на передньому плані підкреслюють декоративність панно.

П'єр Пюві де Шаванн. Свята Женев’єва, яка споглядає Париж

Проаналізуйте композицію і колорит панно. Який настрій у ньому панує?

Пюстав Моро. Гесіод і Муза

Елізабет Сонрель. Хода Флори (фрагмент)

Характер символіки Гюстава Моро (1826-1898) зовсім інший. Він прагнув зображувати персонажів у стані сильної заглибленості в себе. Картина, на його думку, повинна зачаровувати фантастичністю, її краса має давати насолоду. Тому французький живописець звертався до міфологічних образів, застосовував гру світла, намагався вражати орнаментами й іншими декоративними деталями.

У більшості акварелей француженки Елізабет Сонрель (1874-1953) змальовано ідеалізований образ жінки. Її широко відомі у свій час твори на фантастичні сюжети, що належали до символізму і модерну, виставляли в паризьких салонах, репродукували на листівках.

Фантасмагоричні ідеї притаманні графіці й живопису Оділона Редона (1840-1916), творчість якого традиційно поділяється на два періоди: «чорний» і «кольоровий». У графіці «чорного» періоду — моторошних малюнках вугіллям — переважали образи світового зла, кошмари. Найяскравішим їхнім втіленням стало зображення павука з людським обличчям. Роботи «кольорового» періоду полонять вмінням французького митця передавати духовність і чистоту за допомогою яскравих кольорових потоків.

У чому ви вбачаєте незвичність композиції французьких символістів? Порівняйте з картинами бельгійських художників. Спробуйте інтерпретувати їхній зміст і символіку.

Оділон Редон. Натюрморт (зліва). Павук, що плаче (справа)

Полотна бельгійського символіста Жана Дельвілля (1867-1953) сповнені таємниць. Однозначно інтерпретувати їхній зміст не вдалося ані містикам його часу, які сучасним дослідникам. Художник залишив після себе небагато картин, але дуже багато загадок.

Погляди на суспільство, як на маскарад, притаманні бельгійському живописцю Джеймсу Енсору (1860-1949). В оригінальній символіці його картин особливе місце посідають маски, ексцентричні образи.

Жан Дельвілль. Школа тиші

Джеймс Енсор. Енсор з масками (автопортрет, фрагмент)

Яцек Мальчевський. Польський Гектор (автопортрет)

Стиль Яцека Мальчевського (1854—1929), відображає національні особливості символізму в польському живописі. У його майстерно побудованих і багатих за колоритом композиціях історичні персонажі нерідко зображені поряд із фавнами, русалками, янголами. Подобалося художнику малювати себе персонажем картин в алегорично-символічній манері.

У чому незвичність автопортрета Мальчевського?

Символізм по-різному розквітнув у творчості Михайла Врубеля, Миколи Реріха та інших всесвітньо відомих художників.

Складіть міні-розповідь за картиною Реріха, акцентуючи увагу на символізмі грозових хмар, пронизаних сонячним світлом, як боротьби Світла і Темряви.

Микола Реріх. Небесний бій

​2. Секрети творчих професій: театральний художник (сценограф)
​Театральний художник — це співавтор режисера, який проєктує візуальний проспект вистави: декорації, костюми, світлову атмосферу, реквізит.
​Головні завдання сценографа:
​Зрозуміти ідею драматурга та бачення режисера.
​Перетворити сценічний простір на живий символ (наприклад, металеві конструкції можуть символізувати холодний тиск суспільства, а прозорі тканини — крихкість людських стосунків).
​Розробити макети та ескізи, які підкажуть акторам правильний настрій.
​V. Практична робота: «Театральна майстерня»
​Завдання:
Оберіть один із драматичних творів, що вивчалися на уроках літератури (наприклад, драма-феєрія Лесі Українки «Лісова пісня», повість-притча або п'єса класичної драматургії). Уявіть себе театральними художниками.
​Етапи виконання:
​Вибір концепції: Яка головна ідея твору чи внутрішній стан героя має домінувати на сцені?
​Пошук символу: Виберіть ключовий візуальний образ-символ (наприклад, мавка — паросток папороті, що пробивається крізь кригу; родинний дім — зламане дерево тощо).
​Створення ескізу: На аркуші паперу намалюйте ескіз декорації або костюма для однієї з ключових сцен твору, використовуючи колірні та композиційні метафори (темні холодні тони для драматичних моментів, теплі чи яскраві — для кульмінації надії).
VI. Підсумок уроку. Рефлексія
​Презентація учнівських ескізів (мінівиставка «Сцена як простір символів»).
​Коментоване оцінювання робіт.
​Запитання для рефлексії:
​Чим робота театрального художника відрізняється від звичайного живопису?
​Який символ у вашому ескізі найточніше передав дух літературного твору?
​VII. Домашнє завдання
​Доопрацювати створений ескіз (за бажанням оформити в кольорі).
​Підготувати коротке пояснення (на 3–5 речень) до свого ескізу: як обрані вами символи розкривають задум автора п'єси.