20 квітня о 19:00Вебінар: Мобінг (цькування) у педагогічному колективі: ознаки, юридичні аспекти, алгоритм подолання

Сенарій години спілкування"Прийняття християнства в Київській Русі".

Про матеріал

Християнство – одна з давніх світових релігій, яка виникла в І ст. нашої ери в Палестині. Християнами називають усіх послідовників Ісуса Христа. До Києва християнську віру вперше приніс один із учнів Ісуса Христа – Андрій Первозванний.

 

Перегляд файлу



 


Ти чуєш, як шумить Дніпро, 
Як лине пісня солов’їна? 
То все на щастя, на добро 
То наша рідна Україна! 

Доброго дня, шановні учні! Сьогодні ми проводимо захід, присвячений 1025-річчю прийняття християнства в Київській Русі. 

Християнство – одна з давніх світових релігій, яка виникла в І ст. нашої ери в Палестині. Християнами називають усіх послідовників Ісуса Христа. До Києва християнську віру вперше приніс один із учнів Ісуса Христа – Андрій Первозванний. 
 

У мене в руках священна книга – літопис «Повість временних літ», яку написав Нестор Літописець. Що ж сповіщає нам Нестор? 
«Понад морем Руським учив святий апостол Андрій, – починає свою розповідь Нестор. – Він був учнем і послідовником Ісуса Христа. Бог першим покликав його в ряди апостолів. Звідси й ім’я – Андрій Первозванний. Він проповідував християнство в Європі та Азії. Відвідав Андрій і землю, на якій з часом виник Київ. …І в’їхав в устя Дніпра і звідти поплив угору по Дніпру. І сталося, що він затримався на березі біля підніжжя гір і на другий день встав і сказав учням, що були з ним: «Бачите ці гори? На цих горах засіяє Божа благодать: тут має постати великий город і многі церкви Бог має здвигнути». І увійшов на ці гори, благословив їх і хрест поставив, і помолився Богу, зійшов з гори тої, де опісля постав Київ». 
 

Уявіть, що в нас із вами є машина часу, тож зараз ми зможемо переміститися в середньовічний Київ, почути гомін віків, зустрітися з Великим київським князем Володимиром. Але щоб потрапити до «міста Володимира», спочатку нам треба пройти Золотими воротами, «містом Ярослава». Отож спробуємо. 
 

1-й учень: 
Дзвони б’ють. Софія княжа молиться, 
Мідний гук прославши по землі. 
То гучніше на міських околицях 
Молотками дзвонять ковалі. 
 

2-й учень: 
У гарячих горнах криця плавиться, 
Стигне в формах злото і срібло, 
Від давен у Київ-граді славиться 
Нелегке і хитре ремесло. 
3-й учень: 
Весь Поділ під цеховими знаками, 
Стук робочий в кожному дворі, 
Сукновали ген за кожум’яками, 
За чоботарями – гончарі. 


4-й учень: 
Гомін аж на гору котить хвилями, 
Понад валом падає в рови, 
Де боками зблискуючи білими, 
Тереми здіймаються й церкви. 


Учитель: 
Ось нарешті ми біля палацу князя Володимира. Прийшли ми сюди в урочистий день. Бо князь готується прийняти нову віру. Подивімось, як це відбуватиметься. 

Сцена. На троні князь Володимир. 
 

Дружинник: 
Великий княже! Прийшли до тебе болгари, віри магометанської. 
 

Князь: Клич їх до палацу. 
 

Болгарський посланець: 
Вітаємо тебе, Великий Владико Руської землі! Цар наш бажає тобі миру і здоров’я. Віра наша від пророка Мухаммада. Книга священна наша – аль-Кітаб (Коран), у ній вся наша сила і мудрість. Віра наша закликає єдиного бога шанувати, любити свою землю, бути справжнім воїном, шанувати свою родину, працю і закони батьків своїх. 
 

Володимир: 
А що забороняє Ваша віра? 
 

Болгарський посланець: 
Не можна їсти свинини, не можна пити вина. 
 

Володимир: 
Коли на Русі народжується людина, всі за традицією вином цю подію зустрічають. Свято якесь – теж народ любить весілля за столом. В останній путь проводжають померлого чи воїна загиблого – теж добре слово за келихом треба сказати. Буду міркувати про вашу віру, а поки що відпочивайте, славні посли болгарські. 
 

Дружинник: 
Прийшли до тебе, князю, посли німецькі. 
Володимир: 
Вітаю Вас, посланці німецькі! У чому ваша віра? 
 

Німецький посланець: 
Вітаємо тебе, Великий Київський княже. Багато чули ми про твої славні перемоги над лютими варварами. Вітання тобі від Папи Римського, царя над усіма нами. Наша віра – світло, кланяємося Богу єдиному, що сотворив небо, і землю, і зорі, і місяць, і все що дихає. А ваші боги – дерево. 
 

Володимир: 
А яка заповідь ваша? 
 

Німецький посланець: 
Піст, по можливості, а коли хто п’є чи їсть – все на славу божу. Світлий Папа передає тобі княже, якщо ти пристанеш на католицьку віру, то зробить тебе королем руським. 
 

Володимир: 
Батько мій, славний Святослав, і так був королем руським. Здобував собі землі і городи мечем, здобуду й я. Проведіть послів шановних до палацу, а я ще думати буду. 
 

Дружинник: 
Посли до тебе, княже, з самої Хозарії. 
 

Хозарський посланець: 
Вітаємо тебе, Великий княже. Довгий і небезпечний шлях пройшли ми, щоб уклонитися тобі і розказати про нашу віру. Чули ми, що приходили до тебе болгари і німці, і кожний славив віру свою. 
 

Володимир: 
А в чому віра ваша? 
 

Хозарський посланець: 
Віра наша іудейська. Господь зробив нас народом обраним. У містах наших великий спокій, бо поруч стоять синагоги, храми православні і мечеті. А суботу зустрічаємо ми з вином і Бога славимо. 
 

Володимир: 
А де народ ваш живе? 
 

Хозарський посланець: 
Дванадцять колін ізраїлевих розсіяні по землі. 
 

Володимир: 
А нам, русичам, єдина і сильна держава потрібна. Відпочивайте, шановні посли. Проведіть гостей до палацу. А ти, філософе, що скажеш? 
 

Філософ: 
Послухай мене, Великий княже. Був я у греків і дивився, як народ їхній молиться, як церкви їхні золотом сяють. І не розумієш, чи на землі, чи на небі ти перебуваєш. Немає у світі краси такої. Бабцю твою, Ольгу, в народі мудрою називали. Прийняла вона віру христову, православну в Царгороді, бо добре знала: у ній і сила, і правда, і закон великий. Приймеш віру православну, і буде тобі вічне царство і вічне спасіння. 
 

Володимир (устає з трону): 
Люди мої, одвіку ми молилися богам Перуну, Даждьбогу, Велесу й Стрибогу. Але тепер інший Бог дасть нам рятунок – той Бог, що захищає багатого і убогого, князя і смерда. Той Бог, що дарує життя вічне, радість і щастя. Ім’я цьому Богу – Христос. 
 

Учитель: 
Так 988 року Русь стала православною, великою й могутньою країною. І зажила наша держава новим духовним, книжним і яскравим життям. 
 

5-й учень: 
Християнську вніс ти віру 
У народ – мов цвіт обнови. 
Що красив нам нашу землю 
Світлом правди і любови. І побивши печенігів – 
Жив з сусідами у згоді; 
Лад поширював в державі 
І добробут у народі. 

 

6-й учень: 
Ти зібрав всі руські землі 
Від Кавказу по Карпати – 
І від моря аж по Волгу 
Став «Великий» панувати. 
 

7-й учень: 
Ти віддав в громаді владу 
Всім найстаршим громадянам. 
Сам став зверхнім судією 
Й опікуном всім підданим. 
 

8-й учень: 
Всі вдоволені, щасливі. 
А багатство і добро 
Все несе й несе у Київ 
На човнах своїх Дніпро. 
9-й учень: 
Щонеділі виїжджає 
Валка з княжого двора 
З хлібом, салом, м’ясом, медом 
Повна всякого добра. 
«Хто убогий, хто каліка, 
Хто сьогодні ще не їв, 
Йдіть, нещасні, поспішайте, 
Приступайте до возів!» 
 

10-й учень: 
Тихо-мирно дні останні 
Володимир доживав, 
Будував церкви і школи 
І за ладом доглядав. 
 

Учитель: 
І народ за серце й розум 
Свого князя шанував: 
«Красним сонцем» України 
Володимира прозвав. 
І Великий Володимир 
Ще і досі не умер: 
За його думки великі 
Люди борються й тепер. 
 

Учитель: 
Шановні учні, наше свято добігає кінця. Дякую всім за чудову зустріч. Нехай Господь оберігає Вас, Ваші родини, дарує мир та благословення всім нам!


1-й учень: 
Дзвони б’ють. Софія княжа молиться, 
Мідний гук прославши по землі. 
То гучніше на міських околицях 
Молотками дзвонять ковалі. 
 

2-й учень: 
У гарячих горнах криця плавиться, 
Стигне в формах злото і срібло, 
Від давен у Київ-граді славиться 
Нелегке і хитре ремесло. 
3-й учень: 
Весь Поділ під цеховими знаками, 
Стук робочий в кожному дворі, 
Сукновали ген за кожум’яками, 
За чоботарями – гончарі. 


4-й учень: 
Гомін аж на гору котить хвилями, 
Понад валом падає в рови, 
Де боками зблискуючи білими, 
Тереми здіймаються й церкви. 

5-й учень: 
Християнську вніс ти віру 
У народ – мов цвіт обнови. 
Що красив нам нашу землю 
Світлом правди і любови. І побивши печенігів – 
Жив з сусідами у згоді; 
Лад поширював в державі 
І добробут у народі. 

 

6-й учень: 
Ти зібрав всі руські землі 
Від Кавказу по Карпати – 
І від моря аж по Волгу 
Став «Великий» панувати. 
 

7-й учень: 
Ти віддав в громаді владу 
Всім найстаршим громадянам. 
Сам став зверхнім судією 
Й опікуном всім підданим. 
 

8-й учень: 
Всі вдоволені, щасливі. 
А багатство і добро 
Все несе й несе у Київ 
На човнах своїх Дніпро. 
 

9-й учень: 
Щонеділі виїжджає 
Валка з княжого двора 
З хлібом, салом, м’ясом, медом 
Повна всякого добра. 
«Хто убогий, хто каліка, 
Хто сьогодні ще не їв, 
Йдіть, нещасні, поспішайте, 
Приступайте до возів!» 
 

10-й учень: 
Тихо-мирно дні останні 
Володимир доживав, 
Будував церкви і школи 
І за ладом доглядав. 

 

 

 

 


Дружинник: 
Великий княже! Прийшли до тебе болгари, віри магометанської. 

 

Дружинник: 
Прийшли до тебе, князю, посли німецькі. 
 

Дружинник: 
Посли до тебе, княже, з самої Хозарії. 

 

 

 

 


Болгарський посланець: 
Вітаємо тебе, Великий Владико Руської землі! Цар наш бажає тобі миру і здоров’я. Віра наша від пророка Мухаммада. Книга священна наша – аль-Кітаб (Коран), у ній вся наша сила і мудрість. Віра наша закликає єдиного бога шанувати, любити свою землю, бути справжнім воїном, шанувати свою родину, працю і закони батьків своїх. 
 

Болгарський посланець: 
Не можна їсти свинини, не можна пити вина. 


Німецький посланець: 
Вітаємо тебе, Великий Київський княже. Багато чули ми про твої славні перемоги над лютими варварами. Вітання тобі від Папи Римського, царя над усіма нами. Наша віра – світло, кланяємося Богу єдиному, що сотворив небо, і землю, і зорі, і місяць, і все що дихає. А ваші боги – дерево. 
 

Німецький посланець: 
Піст, по можливості, а коли хто п’є чи їсть – все на славу божу. Світлий Папа передає тобі княже, якщо ти пристанеш на католицьку віру, то зробить тебе королем руським. 
 

 

 

 

 

 

 

Хозарський посланець: 
Вітаємо тебе, Великий княже. Довгий і небезпечний шлях пройшли ми, щоб уклонитися тобі і розказати про нашу віру. Чули ми, що приходили до тебе болгари і німці, і кожний славив віру свою. 
 

Хозарський посланець: 
Віра наша іудейська. Господь зробив нас народом обраним. У містах наших великий спокій, бо поруч стоять синагоги, храми православні і мечеті. А суботу зустрічаємо ми з вином і Бога славимо. 
 

Хозарський посланець: 
Дванадцять колін ізраїлевих розсіяні по землі. 
 

 

 

 

 

 

 

 

Філософ: 
Послухай мене, Великий княже. Був я у греків і дивився, як народ їхній молиться, як церкви їхні золотом сяють. І не розумієш, чи на землі, чи на небі ти перебуваєш. Немає у світі краси такої. Бабцю твою, Ольгу, в народі мудрою називали. Прийняла вона віру христову, православну в Царгороді, бо добре знала: у ній і сила, і правда, і закон великий. Приймеш віру православну, і буде тобі вічне царство і вічне спасіння. 
 

 


Князь: Клич їх до палацу. 
 

Володимир: 
А що забороняє Ваша віра? 
 

Володимир: 
Коли на Русі народжується людина, всі за традицією вином цю подію зустрічають. Свято якесь – теж народ любить весілля за столом. В останній путь проводжають померлого чи воїна загиблого – теж добре слово за келихом треба сказати. Буду міркувати про вашу віру, а поки що відпочивайте, славні посли болгарські. 
 

 

 

Володимир: 
Вітаю Вас, посланці німецькі! У чому ваша віра? 
 

Володимир: 
А яка заповідь ваша? 
 

Володимир: 
Батько мій, славний Святослав, і так був королем руським. Здобував собі землі і городи мечем, здобуду й я. Проведіть послів шановних до палацу, а я ще думати буду. 
 

 

 

Володимир: 
А в чому віра ваша? 
 

Володимир: 
А де народ ваш живе? 
 

Володимир: 
А нам, русичам, єдина і сильна держава потрібна. Відпочивайте, шановні посли. Проведіть гостей до палацу. А ти, філософе, що скажеш? 
 

 

 

 

Володимир (устає з трону): 
Люди мої, одвіку ми молилися богам Перуну, Даждьбогу, Велесу й Стрибогу. Але тепер інший Бог дасть нам рятунок – той Бог, що захищає багатого і убогого, князя і смерда. Той Бог, що дарує життя вічне, радість і щастя. Ім’я цьому Богу – Христос. 
 


Ти чуєш, як шумить Дніпро, 
Як лине пісня солов’їна? 
То все на щастя, на добро 
То наша рідна Україна! 

Доброго дня, шановні учні! Сьогодні ми проводимо захід, присвячений 1025-річчю прийняття християнства в Київській Русі. 

Християнство – одна з давніх світових релігій, яка виникла в І ст. нашої ери в Палестині. Християнами називають усіх послідовників Ісуса Христа. До Києва християнську віру вперше приніс один із учнів Ісуса Христа – Андрій Первозванний. 
 

У мене в руках священна книга – літопис «Повість временних літ», яку написав Нестор Літописець. Що ж сповіщає нам Нестор? 
«Понад морем Руським учив святий апостол Андрій, – починає свою розповідь Нестор. – Він був учнем і послідовником Ісуса Христа. Бог першим покликав його в ряди апостолів. Звідси й ім’я – Андрій Первозванний. Він проповідував християнство в Європі та Азії. Відвідав Андрій і землю, на якій з часом виник Київ. …І в’їхав в устя Дніпра і звідти поплив угору по Дніпру. І сталося, що він затримався на березі біля підніжжя гір і на другий день встав і сказав учням, що були з ним: «Бачите ці гори? На цих горах засіяє Божа благодать: тут має постати великий город і многі церкви Бог має здвигнути». І увійшов на ці гори, благословив їх і хрест поставив, і помолився Богу, зійшов з гори тої, де опісля постав Київ». 
 

Уявіть, що в нас із вами є машина часу, тож зараз ми зможемо переміститися в середньовічний Київ, почути гомін віків, зустрітися з Великим київським князем Володимиром. Але щоб потрапити до «міста Володимира», спочатку нам треба пройти Золотими воротами, «містом Ярослава». Отож спробуємо. 
 

Ось нарешті ми біля палацу князя Володимира. Прийшли ми сюди в урочистий день. Бо князь готується прийняти нову віру. Подивімось, як це відбуватиметься. 

 

Так  988  (дев΄ятсот вісімдесят восьмого) року Русь стала православною, великою й могутньою країною. І зажила наша держава новим духовним, книжним і яскравим життям. 
 

І народ за серце й розум 
Свого князя шанував: 
«Красним сонцем» України 
Володимира прозвав. 
І Великий Володимир 
Ще і досі не умер: 
За його думки великі 
Люди борються й тепер. 
 


 


І народ за серце й розум 
Свого князя шанував: 
«Красним сонцем» України 
Володимира прозвав. 
І Великий Володимир 
Ще і досі не умер: 
За його думки великі 
Люди борються й тепер. 
 


 

 

 

 

Ти чуєш, як шумить Дніпро, 
Як лине пісня солов’їна? 
То все на щастя, на добро 
То наша рідна Україна!


1025 -   -річчя

 хрещення

Київської  

Русі


Дружинник

 

Дружинник
 

Болгарський посланець
 


Німецький посланець

Хозарський посланець
Філософ

Князь Володимир


Християнство – одна з давніх світових релігій, яка виникла

в І ст. нашої ери в Палестині.


Християнами називають усіх послідовників Ісуса Христа. До Києва християнську віру вперше приніс один із учнів Ісуса Христа – Андрій Первозванний. 

 

 

 

doc
Додано
4 травня 2018
Переглядів
530
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку