«Сенсорний розвиток, як важлива складова формування особистості дитини

«Сенсорний розвиток, як важлива складова формування особистості дитини»

(консультація з практичними рекомендаціями)

Система сенсорного виховання М. Монтессорі включала поняття “сенсорна культура дитини”. Вона розглядає сенсорний розвиток як важливу складову частину і основу формування особистості: без розвинутих органів чуття не може бути інтелекту і вихованої людини. Чуттєве сприймання є основою розумового і морального життя. Метод М. Монтессорі не просто вказує дитині на якості предметів і явищ навколишнього світу, а дає можливість самостійно набувати знання і відкривати свій внутрішній світ, що значно важливіше, ніж повідомлення з боку дорослих.

У процесі виховання важливо організувати педагогічне “підготовче середовище”, дитина могла виявити можливості власного розвитку через самостійну діяльність. Одним із головних чинників цього середовища виступає дидиктичний матеріал для розвитку фізичних і психічних функцій дитини. Матеріал, розроблений М.Монтессорі, побудований так, щоб розвивати окремі сфери відчуттів, вчити слухати тишу і звуки, розрізняти кольори, форму, вагу та інше.

Цей різноманітний, точно зроблений матеріал фіксує дитячу увагу на певній ізольованій властивості предмета, наприклад:

•                   для об’єму – це циліндри , куби і призми;
•                   для довжини – палиці, поділені на дециметри;
•                   для кольорів – шматочки шоку;
•                   для шумів – циліндричні коробочки із різним вмістом тощо.

Він не лише розвиває органи чуття дитини, а й спонукає до розумової дії, вчить розрізняти, впорядковувати враження з навколишнього світу, крім того дає дитині можливість повторити вправи, посильні для її віку. Вправи з дидактичним матеріалом сприяють також розвитку самовиховання, бо містять у собі контроль можливих помилок: вправляючись, дитина швидко починає помічати свої помилки і, бажаючи їх виправити, досягає правильного вирішення поставленого завдання, а у подальшому вчиться їх попереджати.

Цінність згаданої системи виховання полягає у тому, що дидактичний матеріал у ній – не самоціль, а засіб.

Система сенсорного виховання М.Монтессорі була високо оцінена С.Русовою, яка сама розглядала розвиток органів чуття як перший крок до самостійної свідомості дитини. Проте вона критикувала М.Монтессорі за те, що її матеріал, який розрахований на викликання в дитині процес самонавчання, занадто автоматичний. Він ґрунтується  на технічному перфекціонізмі, що має дати те психічне задоволення, яке виявляється в дитині радістю самосвідомості й свідомості свого інтелектуального поступу. Цей матеріал не пробуджує ні уяви, ні власної творчості дитини. Він занадто штучний, далекий від природи; в ньому мало естетичного елементу. Але він приваблює своєю упланованістю, як і систематичністю, він відповідає вимогам нового виховання тим, що дає дітям повну волю руху, волю вибору заняття, відповідає вимогам кращого розумового розвитку дитини, а особливо зору, слуху, дотику.

Сучасна система сенсорного виховання створена на основі наукових психологічних і фізіологічних даних про розвиток дитини.

Психологічні дослідження свідчать про те, що в дошкільному віці інтенсивно розвиваються всі органи чуття.

Протягом дошкільного дитинства сенсорна культура складається у взаємозв’язку з розвитком мови і мислення. Сприймання є основою, яка живить мислення чуттєвим матеріалом. Мислення також сприяє розвитку сприймання, збагачує його. Відчуття і сприймання носять не пасивний характер, це – особливі дії аналізаторів, спрямовані на обстеження предмета, його якостей і властивостей.

Сенсорний розвиток – це процес засвоєння соціального досвіду, оволодіння системою відповідних еталонів, тобто певних зразків якостей предметів, створених людством у ході суспільно-історичного розвитку.

Еталонами кольору виступають сім кольорів спектра та їх відтінки; еталонами форми – геометричні фігури; величини – метрична система мір та інші. Засвоєння сенсорних еталонів не обмежується дошкільним віком, це досить складний і тривалий процес.

Дослідженнями психологів встановлено періоди засвоєння еталонів у дошкільному віці:

•                   від народження до початку 3-го року життя – передеталонний період, коли дитина відображає окремі особливості предметів, тобто суттєві для безпосереднього використання;
•                   до 5-ти років – період предметних еталонів, коли образи якостей предметів зіставляються з певними предметами;
•                   від 5-ти років і далі – якості предметів набувають еталонного значення: вода холодна, кришка столу прямокутна, лампочка скляна тощо. Це важливий для розвитку дитячого пізнання час, коли дитина починає самостійно узагальнено пізнавати оточуючий світ.

Сенсорний розвиток, який сприяє формуванню повноцінного сприйняття навколишньої дійсності є основною пізнання світу, першою сходинкою якого є чуттєвий досвід. Успішність розумового, фізичного, естетичного виховання значною мірою залежить від рівня сенсорного виховання, від того, наскільки досконало дитина чує, бачить, відчуває навколишнє. Крім того, значення сенсорного виховання полягає в тому, що воно:

•    є основою інтелектуального розвитку дитини;

•    розвиває спостережливість;

•    готує до реального життя;

•    є основою розвитку уяви;

•    розвиває увагу;

•    впливає на розвиток зорової, слухової, образної та інших видів пам’яті.
      Основна проблема сучасних дітей, негативні наслідки якої хотілося б усунути. Це: негативний вплив новітніх технологій на розвиток сенсорних здібностей; заміна безпосереднього контактного сприйняття світу на готові моделі, відповіді. Тому завдання сенсорного розвитку:

•    розвиток у дітей координації дрібних рухів рук і зорового контролю;

•    формування сенсорних еталонів: розпізнання форми, величини, предметів, кольору просторового розміщення;

•    збагачення словника дитини назвами сенсорних еталонів;

•    розвиток розумових здібностей;

•    розвиток зосередженості, уваги, цілеспрямованості, активності, охайності, бережливого користування іграшками.

Під час ознайомлення дітей з розміром формою кольором предметів обов’язково враховується рівень розвитку дітей. Організовувати ігри , заняття необхідно таким чином , щоб вони давали радість і задоволення. І не варто чекати моменту, коли дитині вже не хочеться грати, стане нецікаво. Навпаки, закінчувати гру потрібно, як тільки з’являться перші ознаки зникнення інтересу до неї, але слід пообіцяти, що іншим разом пограємось довше. І малюки з нетерпінням очікуватимуть цей момент. Особливу увагу треба приділяти плануванню індивідуальної роботи з дітьми . Вихователь повинен лише зацікавити і викликати у малюка бажання пограти з дидактичним матеріалом. Якщо дитина відмовляється, то ні в якому разі її не примушую грати. У дошкільній педагогіці дидактичні ігри та вправи з давніх–давен вважались основним засобом сенсорного виховання. На них майже повністю покладається завдання формування сенсорного розвитку дитини: знайомство з формою, розміром, кольором, простором, звуком.

На сучасному стані, коли на основі принципів дидактики дошкільної педагогіки розробляється нова система сенсорного виховання, роль дидактичних ігор та вправ істотно змінюється. Сенсорні дидактичні ігри (як і інші дидактичні ігри) містять, з одного боку, вікові, моральні мотиви, а з іншого принцип добровільності, право самостійного вибору, самовираження.

Функції сенсорних дидактичних ігор та вправ:

•    навчальна, яка спрямована на організацію та подальше вдосконалення досвіду дітей, а також формування в них узагальнених уявлень та засобів дій;

•    розширення практики використання еталонів, у розширенні практичного орієнтування, що спрямована на використання раніш набутих дитиною знань;

•    контроль за станом сенсорного розвитку дітей.
Використання дидактичних ігор є різноманітним :

•    використання як частини заняття;

•    самостійна форма організованого навчання дітей;

•    використання у повсякденному житті

Кожна дидактична гра містить конкретне завдання і, щоб виконати його, потрібно дітям долати труднощі, самостійно діяти з предметами, набуваючи власного досвіду.

Ігрові дії – це дії, що їх виконують діти під час гри. Якщо вони різноманітніші і якщо більше дітей бере участь в грі, тоді й гра цікавіша

Сенсорне виховання — цілеспрямовані педагогічні впливи, що забезпечують формування почуттєвого пізнання й удосконалення відчуттів і сприйняття. Дитина пізнає навколишній світ, а також явища природи, події громадського життя, доступні спостереженню.

Дитина в житті зустрічається з різноманіттям форм, барв та інших властивостей об'єктів, зокрема іграшок і предметів домашнього побуту. Вона знайомиться і з творами мистецтва: музикою, живописом, скульптурою. Малюка оточує природа з усіма її сенсорними ознаками: багатокольоровістю, запахами, шумами.

Навколишня дійсність пізнається через аналізатори. Аналізаторна система інтенсивно розвивається в дошкільному віці, особливо від 2 до 5 років. Необхідно забезпечувати діяльність дітей, що вдосконалює їхні аналізатори. Дуже важливим є формування в дітей уміння слухати, спостерігати, бачити, чути. Для розвитку сенсорних здібностей важливо, щоб діти не тільки одержували відомості про те, що для чого вживається, як це називається, але й збільшували сприйняття цих предметів, випробовували різні відчуття від дотику до них, від дії з ними: переносячи предмети, відчути міру їхньої ваги; беручи їх до рук, відчути й визначити якість поверхні, температуру.
Зовнішні якості й властивості предметів навколишнього світу надзвичайно різноманітні. Кожний сенсорний еталон має своє словесне позначення: міри ваги, міри довжини, колірний спектр, розташування нот на нотному стані, площинні й об'ємні геометричні фігури та ін.

Опанувавши ці еталони, діти будуть співвідносити з ними будь-яку якість, яку вони сприйняли, давати їй визначення. Завдяки цим «одиницям виміру» дитина повніше й глибше пізнає різні властивості конкретних предметів, її сприйняття набуває цілеспрямованого й організованого характеру.

Удосконалювання будь-якої діяльності залежить від рівня сенсорного розвитку дитини. Особливо чітко ця залежність простежується в художній діяльності, у якій потрібний переважний розвиток тих або інших аналізаторів.
Залежно від змісту діяльності, її мотивів змінюються гострота, тонкість відчуттів, оскільки різні ознаки предметів виступають у своєму життєвому значенні. Засвоївши ту або іншу ознаку предмета в одному виді діяльності (наприклад навчилася розрізняти кольори в дидактичній грі), дитина використовує її в інших видах діяльності (малюванні, аплікації й т. ін.).

У розвитку почуттєвого пізнання велике значення має мовлення. Слові дорослого фіксує придбаний дитиною сенсорний досвід, узагальнює йогс Уведення в словник дитини назв різних ознак допомагає розвинути здатніст до порівняння — найважливішої розумової операції. Словесні позначенн ознак і властивостей предметів сприяють осмисленому їхньому сприйняттю чіткому розрізненню.

Отже, сенсорний розвиток дитини, з одного боку, має самостійні значення виразних понять про оточуючий світ, з іншого боку — складає фундамент загального розумового розвитку, що неможливо без опори на повноцінне сприйняття.

Знайомство з формою предметів.

Зразки ігрових завдань:

•                   «Художники». Візьміть яскраву тацю. Тонким рівномірним шаром розсипте по ній дрібну крупу. Запропонуйте дитині провести лінію – «доріжку», намалювати щось ще – «парканчик», «дощик», «хвилі», тощо.
•                   Ґудзикова мозаїка». Підберіть ґудзики різного розміру і кольору. Запропонуйте дитині викласти малюнок – спочатку за зразком, потімсамостійно – «квіточка», «метелик», «сніговик», тощо.

•                   «Крокують наші пальчики». Візьміть решітку для мийки. Запропонуйте дитині вказівним і середнім пальцями, як ніжками,прокрокувати по клітинках. «Ходити» можна спочатку однією рукою, потім іншою, потім двома руками разом.
•                   «Бджілки». Візьміть пельменницю. Поясніть дитині, що її поверхня схожа на бджолині соти. Запропонуйте зробити з вказівного і середнього пальчиків бджілку, що літає над сотами та опускається в них.
•                   «Місимо тісто». Насипте в миску гороху або квасолі. Запропонуйте дитині опустити руки в миску і зобразити, що вона місить тісто.
•                   «Попелюшка». Змішайте разом різні предмети (горох і квасоля, великі і маленькі ґудзики, сині та червоні пробки з пластикових пляшок). Запропонуйте дитині розкласти предмети за певною ознакою.

•                   «Лижники». Дві пробки від пластикових пляшок покладіть на столі різьбою доверху. Це – «лижі». Запропонуйте дитині вказівний і середній палець вставити в них, як ноги, рухатися на лижах.

Ми їдемо на лижах, ми летимо з гори,

Ми любимо забави холодної зими.

Ігри з дрібними іграшками. Шнурівки.

В наш час в мережі торгівлі дитячими іграшками з’явилося досить багато різноманітних ігор та іграшок, які сприяють розумовому розвитку дітей та розвивають їх дрібну моторику. Ці іграшки досить яскаві і тому є цікавими для дітей. Їх можна використовувати під час організації роботи по розвитку дрібної моторики у дошкільників.

Методика організації ігор:

1. Запропонуйте іграшку дитині.

2. Розгляньте її з дитиною , розкажіть як нею можна погратися.

3. Покажіть спосіб виконання завдання.

4. Запропонуйте дитині погратися.

Зразки ігрових завдань:

•                   Складання мотрійок та башточок.
•                   Конструювання із кубиків будиночків, башточок і т.д., спочатку за зразком, потім по пам´яті і довільно.
•                   Розбирання і збирання розбірних іграшок (мотрійок, пірамідок, чашечок, кубиків).
•                   Складання предметних розрізних картинок. Спочатку даються картинки, розрізані на 2 частини, потім на 3 і на 4.Спочатку складають за зразком, далі-по пам´яті.
•                   Складання із паличок, сірників геометричних фігур, зображень, букв.
•                   Обведення контурів предметних зображень.
•                   Розмальовування контурних зображень предметів кольоровими олівцями.
•                   Вирізування кольорових смужок, фігурок по контурам.
•                   Намотування ниток на котушку, клубок.
•                   Розстібання гудзиків, зашнуровування.
•                   Робота з пластиліном(скочування кульок, джутиків, розплющування кульок,  джутиків, самостійна творчість дітей.)
•                   Робота з мозаїкою.