Середньовічні держави кочовиків. Від гунів до монголів

Середньовічні держави кочовиків. Від гунів до монголів

Згадайте…— хто такі номади;— які кочові народи заселяли причорноморські степи в давні часи. Номади – це кочові народи, які ведуть мобільний спосіб життя, постійно переміщуючись з місця на місце. Основні характеристики номадів: Кочовий спосіб життя, який передбачає постійне переміщення з худобою у пошуках пасовищ. Спрощений побут, який не сприяє накопиченню матеріальних цінностей. Основне багатство – худоба. Пріоритети: простір, рух, військова звитяга, численні стада. Характерний матеріально-технічний комплекс: легкий посуд, розбірне житло (юрти, намети), спорядження для верхової їзди. Кочові народи, які заселяли причорноморські степи в давні часи: Кімерійці (IX-VII ст. до н.е.)Скіфи (VII-III ст. до н.е.)Сармати. Готи. Гуни. Авари. Хозари. Печеніги. Торки. Половці

Ранньосередньовічні кочові держави в ЄвропіГуни, як ми пригадуємо, були потужною військовою силою, що загрожувала Римській імперії. Аттіла. Так уявляли гунського правителя середньовічні художники. Під владою Аттіли опинилися різні народи й племена, які проживали від Волги до Рейну. Так само й тодішні мешканці степової України перебували в залежності від гунів. Проте після його смерті держава швидко розвалилася.

Тюркомовні авари, прийшли із Центральної Азії в Європу в V—VI ст. н. е. Вони вдерлися до Північного Причорномор’я, Подунав’я та на Балкани. Візантійська імперія спробувала використати їхню міць для подолання інших племен. У Паннонії наприкінці VI ст. утворився Аварський каганат – племінна імперія на чолі з каганом. Авари переважно займалися перегінним скотарством, тоді як основну кількість коштів і продуктів харчування отримували від поневолених народів або внаслідок військових виправ. Авари здійснили кілька спустошливих походів проти Візантії, але в 626 році зазналивідчутної поразки під Константинополем. Повстання підкорених племен похитнули їхню владу, наприкінці VIII ст. аварів розбив франкський імператор Карл Великий. Руський літописець записав про них вислів: «Загинули, як обри». Цим він натякнув на їхню гординю, яка їх і знищила. Аварський вершник, слов’янський воїн та візантійський скутарій VI-VII ст.,

Іншим народом, який захопив Паннонію, стали угри. Їх рання історія пов’язана з хребтами Уральських гір, звідки вони кочували на південь. Зазнавши поразки від печенігів,угорці на початку ІХ ст. опинилися в Північному Причорномор’ї. Візантійці спробували використати їх у боротьбі проти болгар, проте угри вирушили за Карпати. Пройшовши володіння Русі, вони зайняли «нову батьківщину» у Паннонії – Угорщину. Хоча самі вони назвали її Гунгарією, натякаючи на свої зв’язки з гунами.

Хозари і печеніги. Хозарський каганат сформувався в VII ст. Хозари, як потужний кочовий народ, опанували чималу частину прикаспійських степів, гори і населення Кавказу, землі Центральної Азії, Подніпров’я (зокрема Київ) і Причорномор’я. Поступово вони оселялися в містах, відмовляючись від кочового способу життя. Найбільшим містом і столицею їхнього каганату став Ітіль. Хозари були союзниками Візантійської імперії, частково зазнали її культурного впливу. Близько IX ст. хозарський цар Обадія утвердив у державі юдаїзм, однак представників християнства, ісламу чи навіть язичництва не переслідували. Хозарські золоті прикраси, знайдені в 1912 році біля села Мала. Перещепина на Полтавщині. Хозарський воїн з полоненим

Тюркомовні кочовики печеніги у VIII—IX ст. мешкали біля північного узбережжя Каспійського моря, у межиріччі рік Волги та Уралу. Вони ворогували з Хозарським каганатом, зазнали поразки та переселилися до Північного Причорномор’я. У 1036 р. князь Ярослав Мудрий ущент розбив печенігів. Надалі проблемою для печенігів стали кочовики половці, які почали освоювати Північне Причорномор’я. Рятуючись, печеніги вторглися до меж Візантійської імперії.

Половці та ординціТюркомовні половці мають кілька назв. Європейські хроністи називали їх куманами, східні середньовічні автори – кипчаками. Половецький шолом з личиною. Руські князі здійснили кілька значних військових кампаній проти половців:1093 рік: Битва на річці Стугна, де руські князі Святополк Ізяславич, Володимир Мономах і Ростислав Всеволодович зазнали поразки від половців.1103 рік: Битва на річці Сутінь, де об’єднані сили руських князів під проводом Святополка Ізяславича та Володимира Мономаха здобули перемогу над половцями.1111 рік: Великий похід на половців, який завершився перемогою руських військ у битві на річці Сальниця. Цей похід очолювали Володимир Мономах і Святополк Ізяславич.1185 рік: Похід князя Ігоря Святославича (сепаратний похід сіверських князів проти половців), відомий з “Слова о полку Ігоревім”, який завершився поразкою руських військ.

Після поразки на річці Калка у 1223 році: Частина половців переселилася до Угорського королівства. Більшість половців залишилася на своїх землях, але потрапила під владу Монгольської імперії. Половці були змушені визнати владу монголів і увійшли до складу Золотої Орди

Після монгольського вторгнення 1230—1240 рр. частина половців переселилася до Угорського королівства. Натомість абсолютна більшість Дешт-і-Кипчак стала підвладна Монгольській імперії. Уперше монголів згадують у китайських хроніках Х ст. До 1205 р. Темуджин (у Європі знаний як Чингісхан) об’єднав розрізнені держави (орди). По своїй смерті у 1227 р. Він залишив потужну імперію. До неї входили величезні простори євразійських степів, північний Китай та Середня Азія. Монгольське військо було вишколеним й досвідченим, а сама державна ідея передбачала всесвітнє панування.

Після розгрому половців монголи вийшли до кордонів Русі та почали підкорювати володіння Рюриковичів. 6 грудня 1240 було захоплено та понищено Київ, інші землі також були значно зруйновані. Навесні 1241 р. поразок зазнали угорські тапольські війська. Кочовики дійшли до Адріатичного моря, і лише звістка про смерть верховного хана Угедея змусила їх вернутися. Польща та Угорщина не були включені до складу Монгольської імперії. Натомість руські землі увійшли до складу Золотої Орди – кочової держави монголів у Східній Європі, що проіснувала до 1502 р. Управителями та представниками монгольської влади в руських землях були баскаки. Натомість Рюриковичі ставали залежними від хана, отримуючи особливі дозволи-ярлики на свої володіння. Битва при Мохі 1241 року між угорцями тамонголами, мініатюра, ХІІІ ст.