Середовище існування організмів. Нерівномірність поширення чинників середовища

Середовище існування організмів. Нерівномірність поширення чинників середовища.

Пригадаймо, поміркуймо Як ви розумієте поняття «навколишнє середовище»? Що таке чинники середовища? Як саме чинники середовища можуть упливати на живі організми? Наведіть приклади.

На попередніх уроках ви вже частково знайомились із чинниками навколишнього середовища і знаєте, що до них відносять світло, воду, температуру, повітря тощо. Ці фактори неживої природи впливають на життєдіяльність організмів та визначають формування в них пристосувань до умов, у яких вони проживають, тобто до середовища існування. Отже, середовище існування — це сукупність умов живої та неживої природи, у яких існують організми та які чинять уплив на процеси їх життєдіяльності.

До чинників середовища неживої природи відносять світло, повітря, воду, температуру тощо. А от чинники живої природи — це форми впливу живих істот одна на одну. Для того, аби зрозуміти, як же організми можуть упливати одне на одного, достатньо згадати повчальну історію про те, як Австралія боролася з кроликами.

Як Австралія боролася з кроликами, які захопили континент. Багато хто пам'ятає історію про те, як кролики заполонили Австралію, приносячи чимало проблем сільського господарства і аборигенним видам тварин. Для того, щоб запобігти їх масове поширення, австралійська влада навіть споруджували стіну. Але про те, чим закінчилася ця боротьба з пухнастими звірками, мало кому відомо.

А почалося все з необдуманого вчинку, коли Том Остін, пристрасний любитель полювання, випустив кілька тварин в дику природу, вирішивши, що шкоди від цього не буде ніякого, а він через деякий час зможе на них полювати. Сталося це фатальне подія в 1859 році. Світ диких тварин Австралії досить специфічний. Під впливом тривалої ізоляції на континенті сформувалася особлива екосистема, яка виявилася не готова до тисяч кроликів. Справа в тому, що на більшій частині Австралії немає хижаків, здатних стримувати вибухове зростання популяції будь-яких тварин.

Вже до кінця XIX стали видні результати такого легковажного втручання в природу. Кролики сприяли вимирання кількох десятків видів диких тварин Австралії, а також завдавали серйозної шкоди сільському господарству. Вони подгрызали молоді деревця у садах і поїдали посіви на полях. Кролики також значно знищили природний рослинний покрив, що в умовах посушливого клімату більшості територій призвело до деградації та руйнування ґрунтового шару. До того ж з-за великого поїдання трави вони стали основними конкурентами овець, яких розводили місцеві фермери.

Всі ці явища носили масовий характер, так як чисельність поголів'я переступила за кілька мільйонів особин, а щорічний відстріл 2 мільйонів кроликів ніяк не поліпшував ситуацію. Особливо потерпали від нашестя кроликів виробники сільськогосподарської продукції. На початку XX століття навіть був побудований дротяний паркан на шляху поширення кроликів, але він був з легкістю подолана чудово стрибали і роющими нори звірками.

Тоді австралійцям довелося вдатися до допомоги вчених. У 1950 році фахівці заразили міксоматозу кролів вірусом, який призводив до загибелі європейських кроликів. У перший рік після початку дослідів міксоматоз призвів до загибелі 99,8% від числа заражених кроликів. Але, до нещастя фермерів, на наступний рік смертність впала до 90%, а з часом стабілізувалася на рівні 25%. Це призвело до скорочення кролячої популяції з 600 до 100 мільйонів особин. У що залишилися в живих кроликів виробилася генетична стійкість до вірусу, завдяки чому до 1991 року чисельність популяції відновилася до 200-300 мільйонів.

Незважаючи на всю жалюгідність ситуації з кроликами, вона стала багато в чому повчальною і показала, наскільки погано ми уявляємо собі наслідки втручання в природу. І навіть безневинний, на перший погляд, вчинок може привести до серйозної екологічної проблеми, вирішення якої не знайдено досі.

Аналізуючи цей факт, можна сказати, що середовища існування організмів постійно змінюються. Якщо живі істоти здатні пристосуватися до таких змін, то в них з’являється можливість продовжувати свій історичний розвиток.

Сьогодні існує офіційний список видів, які так і не змогли пристосуватись до змін у природі. Починаючи з 1600 року, вивчаємо живу природ у Землі 63 в Україні зареєстровано близько 400 видів птахів і 108 видів ссавців, які вимерли. Основною причиною їхнього зникнення вважають некотрольоване вирубування лісів, господарську діяльність та забруднення довкілля. Саме тому віднедавна до чинників живої природи почали відносити ще й людську діяльність.

Необхідною умовою середовища існування організмів є наявність потрібних для харчування ресурсів, доступу повітря та сталого режиму коливань температури, освітлення та вологості. Як правило, закономірності розповсюдження представників будь-якого виду залежать від кліматичних особливостей певної частини Землі.

Карта тваринного світу

Якщо переселити типового представника екваторіальних широт у помірний клімат, живий організм загине. Причиною цьому є те, що мешканці екваторіальних широт не пристосовані до значних перепадів температур. Пори року та прослідковуються не чітко. А тому переселення і пристосування таких живих організмів до кліматичних умов нашого регіону є цілком виключеним.

Мешканці ж прохолодніших регіонів, наприклад таких, як у помірному поясі, мають пристосування до сезонного зниження температур. Так, протягом літа бурий ведмідь накопичує жир, що стане джерелом енергії взимку та хорошою ковдрою від лютих морозів. Дерева назиму скидають листя, а їхні хвойні родичі, такі як сосна та ялина,заповнюють свої живі клітини концентрованим цукровим соком. Завдяки цьому рідина в їхніх листочках не перетворюється на лід.

Окрім кліматичних закономірностей, на розповсюдження живих організмів також упливає тиск води, ґрунту чи повітря. Шари життя в океані

В океанічних глибинах існує вертикальне зонування розповсюдження організмів. У верхніх шарах живуть переважно дрібні світлолюбні істоти, які вільно переміщаються за течією води. У середніх шарах зустрічаються здебільшого типові водні мешканці: риби, черепахи, кити та акули. А от життя на великих глибинах під силу лише обмеженій кількості тварин. Такі тварини здатні протидіяти високому тиску, існувати в умовах повної відсутності світла та рослинності.

Поширення життя в ґрунті також нерівномірне. Заселеними є лише його поверхневі шари. На великих глибинах живуть тільки примітивні організми, що не потребують доступу великої кількості повітря. Нижня межа життя в літосфері сягає глибини 2–3 км.

Зміна висот поверхні Землі також є вирішальним чинником у розповсюдженні організмів. Із підняттям угору зменшується атмосферний тиск, а вже на висоті 2000 метрів над рівнем океану повітря є суттєво розрідженим. Саме тому рослинний і тваринний світ із висотою біднішає. І на висоті 20–22 км проходить верхня межа життя.

ВИСНОВОК: Середовище існування — це сукупність умов живої та неживої природи, у яких існують організми та які впливають на процеси їхньої життєдіяльності. Чинники живої природи — це форми впливу живих істот одна на одну. Необхідною умовою середовища існування організмів є наявність потрібних для харчування ресурсів, доступу повітря та сталого режиму коливань температури, освілення й вологості. Крім кліматичних закономірностей, на розповсюдження живих організмів також впливає тиск води, ґрунту чи повітря.

Запитання для повторення 1. Назвіть приклади впливу чинників живої природи на організм. 2. Назвіть верхню та нижню межу біосфери (поширення життя на планеті). 3. Чому з підняттям над рівнем океану різноманітність життя біднішає?

Прочитайте твердження. Позначте «так», якщо твердження правильне, і «ні», якщо неправильне. Життя існує у всіх внутрішніх оболонках Землі. Полярний ведмідь буде комфортно себе почувати в разі зміни середовища існування на більш теплий клімат. З глибиною тиск води зменшується. З висотою атмосферне повітря розріджується. Людина не може впливати на інш організми.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ: УВАЖНО ОПРАЦЮВАТИ ПРЕЗЕНТАЦІЮ.