Серія уроків за темою "Відродження. Мігель де Сервантес. "Дон кіхот" за новою програмою (8 клас)

Тема.

Історія створення роману Сервантеса «Премудрий гідальго Дон Кіхот Ламанчський», його зв'язок з лицарськими романами, пародійний характер.

Мета:

ознайомити учнів із життєвим і творчим шляхом М. Сервантеса; з'ясувати особливості лицарських романів, поняття «пародія»; розвивати навички виразного читання; сприяти вихованню стійкості та незламності як необхідних рис для справжньої людини.

Обладнання:

портрет М. Сервантеса; виставка «Іспанія XVI-XVII ст.» (книги Лопи де Веги, М. Сервантеса, П. Кальдерона, репродукції картин Ель Греко, Веласкеса); словник літературознавчих термінів; тексти роману М. Сервантеса «Премудрий гідальго Дон Кіхот Ламанчський» у перекладі М. Лукаша; слайди «Іспанія. Доба Відродження».

Бесіда на повторення вивченого матеріалу.

         - Який період в історії західноєвропейської культури називається епохою Відродження?

         - У чому полягають особливості цієї епохи?

         - Назвіть відомих вам представників Відродження.

1.

Вступне слово вчителя.

         Південний захід Європи, Піренейський півострів – саме тут розташована дивовижна країна з гордим ім’ям – Іспанія. В цій назві відчувається і лагідний подих Середземного моря, й ритмічний звук кастаньєт, і гордий характер корінного населення – басків. Ця самобутня країна має цікаву історію.

2.

Історична довідка.

         Література Відродження в Іспанії розвивалася в складних, суперечливих умовах. Одні з них сприяли формуванню своєрідних ренесансних явищ у літературі, інші перешкоджали йому.

         Позитивним було те, що в Іспанії, де довгий час велася біротьба проти іноземного (арабського) поневолення , де середньовічні міста досить рано завоювали незалежність, а селяни в ряді областей (Кастилія та інші) не знали кріпосного права, в народі здавна вироблялася висока свідомість власної гідності. Високий рівень народної самосвідомості зумовив велику близькість іспанського гуманізму до фольклору, до художньої творчості свого народу. Разом з названим фактором в Іспанії XVI – початку XVII ст. діяв і інший – протилежний закон. Іспанія була в той час країною з дуже реакційним політичним режимом. Абсолютизм ніс ворожі відносини до міст, що боролися за свої вольності. Він був ворожим буржуазному розвитку, спирався на військову силу середнього дворянства («кабальєро») і на союз з інквізицією, посилено переслідував вільнодумство. Авантюристичною була і зовнішня політика іспанського уряду, що втягував країну у руйнівні війни, які зазвичай закінчувалися поразкою і вели до падіння престижу Іспанії. Грабіж Іспанією територій Нового Світу (у 1492 р.) теж виснажував економіку країни. Проте, навіть за таких несприятливих умов, іспанський гуманізм розвивався і створив великих «художників слова», особливо в області драматургії. Для іспанської літератури раннього Відродження (з XV до середини XVI ст.) характерним насамперед є розвиток народної поетичної творчості у формі романсу: ліро-епічний вірш, в якому відбивалися патріотизм, волелюбність і поетичність народу та гуманістична поезія В.-Л. де Мендоса-Сантільяна, Х. Х. Манріке, Гарсіласо де ла Вега. В області прози «панував» роман лицарський, пасторальний.

         Література зрілого Відродження (до 30-х років XVII ст.), незважаючи на на досить важкі для гуманістів умови, що породили її відому суперечність, характеризується в цілому великою глибиною і реалістичністю. У поезії цього часу новим явищем стало виникнення епічної поеми (Л. Камоенс, А. Ерсилья). Але найбільші досягнення в іспанській літературі були реалізовані в області художньої прози та драматургії, вершинами яких постає творчість Сервантеса і Лопе де Вега.

         Мігель де Сервантес Сааведра (1547 - 1616) – великий іспанський письменник, один із гігантів світової літератури. Багато що з його літературної спадщини знаходить пояснення в біографії митця, овіяної характерним для його епохи духом сміливих пригод (поїздка в Італію, участь у війні проти турків, захоплення у полон алжирськими піратами). Багата і різноманітна літературна спадщина Сервантеса: вірші («Послання да Матео Васкеса» та ін.), драми (трагедія «Нумансія»), прозові жанри: пасторальний і рицарський романи, новелістика. Вінцем творчої діяльності Сервантеса є його безсмертний роман «Хитромудрий гідальго Дон Кіхот Ламанчський» (1605-1615 рр.) – твір складний, глибокий, хоча його глибина, як і роману «Рабле Гаргантюа і Пантагрюель», розкривається перед читачем не відразу. Роман задуманий як пародія на позбавлені життєвого змісту лицарські романи. Автор хотів показати, що надмірне читання таких романів може довести людину майже до несамовитого стану. Однак, чудове знання життя народу і вміння зображувати типові характери дозволили йому створити по-справжньому реалістичний ренесансний роман, в якому опинилися викрита порочність не тільки лицарських романів, але і всієї іспанської «дійсності», і разом з тим були втілені світлі ідеї гуманізму.

3.

Перегляд презентації «Іспанія. Доба Відродження».

4.

Інтерв’ю з письменником

(Мігель Сервантес де Сааведра – людина та митець).

Біографічні відомості життя Сервантеса

         Доля начебто свідомо повстала проти цієї людини від самого народження. Страдницьким було життя Сервантеса: злидні невідступно переслідували його, рана отримана в морській битві, зробила його інвалідом, потім він пережив п’ятирічний полон в Алжирі… Слава прийшла до письменника в 60 років, коли він був «старим солдатом, гідальго, бідняком». Але попри всілякі негаразди Сервантес не втратив гостроти розуму, життєлюбства, оптимізму, любові до людей.

         Народився він 29 вересня 1547 року в містечку Алькала да Енарес у збіднілій дворянській сім’ї. Його батьками були Родріго де Сервантес, лікар, що мандрував країною у пошуках заробітку, та Леонора де Кортинас.

         Десятирічним підлітком Мігель вступив до колегії єзуїтів у м. Вальядолід, а закінчив освіту в Мадриді у відомого педагога-гуманіста Хуана Лопеса де Ойоси, який пізніше став його хрещеним батьком у літературі.

         Завдяки своїм знанням Сервантес потрапив на службу до папського посла Джуліо Аквавіли. Після його смерті Мігель, захоплений патріотичним настроєм і бажанням взяти участь у відсічі турецької агресії, 1570 року вступив до іспанського полку, де служив його брат Родріго. Майбутній письменник виявився мужнім, хоробрим солдатом, він став учасником широко відомої морської битви біля о. Лепанго, коли об’єднані іспано-італійські сили розгромили турецький флот. Під час битви Сервантес був тяжко поранений, увесь рік лікувався, але його ліва рука залишилась паралізованою назавжди.

         1575 року Сервантес залишає військову службу і разом із братом вирішує повернутися на батьківщину. Ті біля берегів Франції галеру «Сонце», на якій вони відпливали з Неаполя, захопили пірати і всіх полонених продали в рабство в Алжир. У Сервантеса були з собою рекомендаційні листи від головнокомандуючого Хуана Австрійського та віце-короля Неаполя на ім’я іспанського короля Філіппа II, які давали надію на одержання королівської пенсії та хорошої посади. Саме ці листи і ввели в оману правителя Алжиру, який вирішив, що перед ним поважна особа, й призначив за нього високий викуп – 500 золотих ескудо. П’ять років родина Сервантесів збирала цю суму й нарешті викупила бранців із полону.

         Та повернення на батьківщину не було радісним. З’ясувалось, що всім байдуже, як живеться заслуженому ветеранові. На мізерні гроші він змушений був годувати велику родину.

         Останні роки життя Сервантеса були надто важкими. Здоров’я його погіршилося, він тяжко пережив загибель брата Родріго, смерть обох сестер. Помер письменник 23 квітня 1616 року. Похований на монастирському цвинтарі в Мадриді.

         Так скінчилося багатостраждальне, але сповнене шляхетності й величі життя письменника.

5.

Слово вчителя.

         Багато довелося пережити Сервантесу. Та нелегке життя навчило його боротися з невдачами, чинити опір негараздам, збагатило досвідом, який втілився в мудрості його творів.

6.

Історія створення роману.

«Народження Лицаря Сумного Образу»

         Найбільшу славу Сервантесу приніс роман «Премудрий гідальго Дон Кіхот Ламанчський». Як стверджують біографи, письменник почав працювати над ним, перебуваючи у в’язниці.

         За офіційною версією, Сервантес опинився за ґратами через розтрату державних грошей. Насправді ж усе було зовсім інакше. Під час поїздки до столиці для здачі звіту Сервантес, знаючи, що дороги були ненадійними, сплатив гроші одному з банків і отримав вексель до Мадрида. Але банк збанкрутував. Завдяки старанням Сервантеса, гроші було поверненою Та вищі чиновники, давно шукаючи привід звільнитися від підозрілого службовця, який пише різні п’єси, звинуватили його в причетності до банкрутства й привласненні державних коштів. Так письменник потрапив до в’язниці. Вірні друзі робили все можливе, щоб звільнити Сервантеса, але їх зусилля виявилися марними. Так, за ґратами, в уяві письменника з’явився Лицар Сумного Образу, дивний і прекрасний Дон Кіхот, якому судилося довге життя й вічна слава.

         Лицарський роман – епічний жанр, розповсюджений у літературі середніх століть. Виник у період розквіту лицарства, уперше – у Франції в середині XII ст. Для цього жанру характерні властивий авантюристичний сюжет, побудований на мандрах, подвигах, пригодах лицаря, елементи фантастики, гіперболи. В Іспанії лицарський роман поширився значно пізніше, в епоху Відродження.

         Роман був задуманий автором як пародія на лицарські романи. На пародійний характер вказує автор у пролозі, говорячи, що єдиним його бажанням було додати загальному глузуванню нерозсудливо брехливі лицарські книги. У них герой жив і діяв в умовному часі і просторі. Головний герой – збіднілий гідальго Алонсо Кихано, що, начитавшись лицарських романів, вирішив стати мандрівним лицарем, щоб захищати знедолених, боротися зі злом, відродити справедливість.

         Жанрова природа твору Сервантеса унікальна. Сервантес зберіг всі формальні основи лицарського роману: високу й шляхетну мету мандрівного лицаря, його пригоди й подвиги, образи зброєносця, Прекрасної Дами. Автор зображує свого героя в конкретних умовах життя Іспанії кінця XVI ст. Це відкриває авторові широкий простір, як для реалістичного зображення життя іспанського суспільства, так і для використання засобів комічного. При збереженні зовнішніх ознак пародії в романі вдало поєднуються риси авантюрних, побутових, філософських романів. Літературознавець Н. Бахтин писав із цього приводу: «На рубежі XVI – XVII століть на дорогу виїхав Дон Кіхот, щоб зустріти на ній всю Іспанію: від каторжника, що йде на галери, до герцога».

         Описуючи мандрівки героя, Сервантес висміює не тільки безглуздість лицарських романів, а й все віджите, несправедливе, що сам спостерігав протягом життя. Об’єктами висміювання стали людський егоїзм, дріб’язковість, практицизм, жорстокість.

         Твір Сервантеса – це ще й теперішня енциклопедія іспанського життя. Двори, млини, палаци, садиби, прочани, каторжники, солдати, корчмарі, розбійники, пастухи – все представлено у романі.

         Фігура Дон Кіхота на тлі такої буденності виглядає одночасно і комічно, і трагічно. Вустами головного героя автор висловлює мрію про незламне прагнення людини до ідеалу, що надає роману філософське забарвлення. Тому роман «Дон Кіхот» - це трагікомічний епос іспанського життя кінця XVI ст.

7.

Виразне читання «Присвяти» до роману «Дон Кіхот» та уривків із «Прологу».

8.

Аналітична бесіда.

         - Як у пролозі автор визначив характер свого твору? (Автор вказує на пародійний характер твору)

         - Підтвердіть це словами з тексту («Єдиним моїм бажанням було віддати на загальний глум нерозсудливо брехливі лицарські книжки.»)

9.

Робота із словником літературознавчих термінів.

Жанр лицарського роману

         Пародія (гр. parodia – «пісня навиворіт, переробка на смішний лад») – один із жанрів художньої культури, власне сатиричний чи гумористичний твір, в якому імітується творча манера письменника задля осміяння її як невідповідної новим мистецьким заходам.

         Лицарський роман – один із основних жанрів середньовічної куртуазної (лицарської) літератури. Виник у період розквіту лицарства у Франції в середині XII ст. Основна мотиви – безмежна сміливість, благородство. На передньому плані – герой-лицар, який здійснює подвиги заради власної слави і возвеличення дами серця. В Іспанії лицарський роман набув поширення значно пізніше, в епоху Відродження, збагатившись її ідеями.

10.

Слово вчителя.

         Розглядаючи «Присвяту» та «Пролог», бачимо, що Сервантес задумав свій твір як пародію на лицарські романи. Пізніше ми дізнаємося, яким чином письменник утілив у життя свій задум.

Бліц-опитування.

         - Назвіть найвідоміших діячів іспанського Відродження.

         - Які, на вашу думку, події з життя Сервантеса вплинули на формування його як письменника?

         - Які твори Сервантеса ви запам’ятали?

         - Згадайте, що називається пародією.

         - Користуючись словником літературознавчих термінів, назвіть елементи лицарського роману.

         Прочитати I, II, III, IV, VIII, XVII, XIX, XXII розділи I частини роману; вміти переказувати прочитане; дібрати цитатний матеріал про подвиги Дон Кіхота.,

Тема.

Поезія та проза в романі М. Сервантеса «Дон Кіхот». Конфлікт між ідеалом і дійсністю – центральна проблема твору.

Мета:

проаналізувати твір з точки зору проблематики; поглиблювати навички самостійної роботи з текстом; працювати над виразним читанням; розвивати аналітичне мислення; засвоїти поняття «конфлікт», «ілюзія»; формувати світогляд школярів.

Обладнання:

тексти твору; тлумачний словник; словник літературознавчих термінів.

Дивовижним у «Дон Кіхоті» видається те, що у ньому відсутня літературність, постійно поєднуються ілюзія та реальність, і це робить книгу такою комічною і водночас поетичною! Якими пігмеями видаються всі інші книги поруч із цією!

Г. Флобер, французький письменник

Вступне слово вчителя.

         Написаний ще наприкінці XVII ст., твір М. Сервантеса привертає увагу сучасного читача. Протягом багатьох століть роман захоплює читачів, породжує дискусії. В чому ж полягає причина його дивовижної довговічності? Спробуємо розібратися в цьому сьогодні.

Робота з епіграфом.

         - Яку оцінку роману дав відомий французький письменник Г. Флобер?

         - У чому, на його думку, полягає незвичайна привабливість твору М. Сервантеса?

1.

Постановка проблемного завдання уроку.

         - Проаналізуйте, як у романі М. Сервантеса «поєднується реальність та ілюзія».

2.

Робота з тлумачним словником.

         Ілюзія (франц. illusion – «помилкове уявлення, омана») – помилкове, що не відповідає дійсності, уявлення про що-небудь.

3.

Бесіда з учнями з елементами дискусії.

Ілюзії Дон Кіхота

Шляхи досягнення ідеалу, що їх обирає Дон Кіхот

         - У полоні якої ілюзії перебуває Дон Кіхот? (Своєї дивної мрії – стати лицарем)

         - Чи можна стверджувати, що лицарство є ідеалом для героя? (Так)

         - Пригадайте, як сформувався цей ідеал. (Прочитавши велику кількість лицарських романів, герой збожеволів. Усі його дії – це вчинки божевільної людини)

         - Які шляхи досягнення ідеалу обирає Дон Кіхот? (На думку героя, це різні битви з чудовиськами, допомога бідним, знедоленим, боротьба зі злом у різних його проявах)

         - Як ви думаєте, чи є мета Дон Кіхота благородною? (Так, адже боротьба зі злом – це вияв гуманізму героя)

         - Подумайте, чи є позитивними результати боротьби героя. (Ні, часто вони мають негативні, навіть трагічні наслідки)

         - Чому благородну мету має виконувати божевільна людина? (Автор прагнув підкреслити неможливість втілення задумів героя. Божевілля набуває символічного характеру й означає, що суспільство ще не здатне створити силу, яка зможе утвердити добро на землі)

         - Подумайте, чому головний герой – людина похилого віку.

4.

Коментар учителя.

Герой М. Сервантеса – старий

         Останнє запитання досить складне. Старість – це завжди мудрість, розсудливість, час аналізу пережитого й підбиття певних підсумків. Люди здатні повчати інших. А от дивацтва в такому віці виглядають досить незвично, а іноді й смішно. Для всього свій час, і не можна повернути минуле. Отже, вік головного героя – художня деталь, яка набуває символічного значення. Його ідея лицарства – героїчна і прекрасна, але вона належить минулому. Кожна епоха має своїх героїв і свої ідеали, які з часом змінюються. Герой М. Сервантеса старий, старі його обладунки, старий кінь, тому що його час минув. Можливо, авторові і шкода цієї романтики, але нічого вічного на землі немає.

5.

Завдання для учнів.

         - Подумайте, в яких вимірах відбувається дія твору. (У двох вимірах: реальному (дійсне життя) та уявному, ілюзорному, яку існує лише в уяві, свідомості Дон Кіхота)

6.

Дослідницька робота.

         - На прикладах розкрийте взаємодію обох вимірів. Пригадайте життя збіднілого гідальго та його мрії про лицарство (частина I, розділи I-II); посвяту в лицарі й реакцію людей, що бачили цю сцену (частина I, розділ III); подвиги Дон Кіхота й реакцію людей на них.

         - Зробіть висновки про те, як люди ставилися до подвигів Дон Кіхота. (Односельці співчували і жаліли героя. Прості люди глузували з нього. Для багатих він був предметом розваг та втіхи)

7.

Проблемне запитання.

         - Чи здатний Дон Кіхот реально оцінити ситуацію? Чому? (Ні, адже він не знає реального життя, не розуміє його законів. Тому герой та люди, що зустрічаються на його шляху, не можуть порозумітися)

8.

Проблемна ситуація.

Постійне змішання в романі ілюзій і реальності

         - За словами Г. Флобера, «ілюзія та реальність постійно змішуються у романі». Яким, на вашу думку, може бути результат цієї взаємодії? (Найчастіше – це конфлікт)

9.

Робота із словником літературознавчих термінів.

         Конфлікт (лат. Conflictus – «зіткнення, сутичка») – зіткнення протилежних інтересів та поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що приводять до активних дій, ускладнення боротьби.

10.

Бесіда з учнями.

         - Чому виникає цей конфлікт? (Тому що благородні наміри, які виникають в уяві, у реальному житті нездійсненні. А самого героя оточення не розуміє)

         - Як ви гадаєте, чи можна запобігти виникненню цього конфлікту? (Мабуть, ні. Оскільки засоби втілення благородних намірів досить безглузді. Герой, не знаючи справжнього життя, прагне жити ілюзією. Але це неможливо. Тому конфлікт весь час загострюється)

11.

Проблемне запитання.

         - Подумайте, чому головний герой роману самотній?

12.

Коментар учителя.

Герой Сервантеса – самотній гуманіст

         Незважаючи на застарілі, на перший погляд, переконання, герой М. Сервантеса випередив свій час. Адже він чесний, благородний, безкорисливий, піклується про людей, бажає їм добра. Однак втілювати шляхетні наміри необхідно іншими методами, яких, на жаль, Дон Кіхот не знає. Та й люди ще не готові їх сприйняти. Їхні душі потрібно відродити, повернути до добра, щоб вони зрозуміли всю глибинну сутність прагнень Дон Кіхота, змогли осягнути їх розумом і серцем. А поки що герой М. Сервантеса – самотній гуманіст.

13.

Творча робота.

         - Знайдіть риси гуманізму в романі (На матеріалі проаналізованих розділів. Особливо слід звернути увагу на розділи XLII-XLIII)

14.

Коментар учителя.

Образ, що викликає багато суперечок

         Високе прагнення до добра, бажання пізнати самого себе, стати Людиною в кращому розумінні цього слова – такі ідеї були характерними для гуманістів епохи Відродження, до яких належав і сам М. Сервантес. Його палке слово вражає людей своєю значущістю змушує замислитися над життям, відроджує бажання наблизитися до ідеалу, змінивши власне буття.

        Дон Кіхот став образом, який викликає багато суперечок. Він має довгу історію тлумачення та переосмислення. Видатний знавець мистецтва Ренесансу М. Бахтін зауважив, що «…тлумачення були необхідним і органічним розвитком цього образу, продовженням закладеної в ньому неперевершеної суперечності». Вже у XVII ст. образ Дон Кіхота починає самостійне життя у творах інших авторів. Лопе де Вега, Кальдерон, Гонгора створюють свої п’єси, використовуючи цей образ для роздумів над долею сучасної їм Іспанії.,

Підсумкова бесіда.

         - Як ви думаєте, що є поезією, а що – прозою в житті героїв роману? (Поезія – це ідеали головного героя, його благородні прагнення, що мають романтичний відтінок. А проза – це дійсність: сіра й буденна, далека від ідеалу)

         - Чи згодні ви з тим, як оцінив роман М. Сервантеса Г. Флобер?

         - Поміркуйте, чи можна говорити про актуальність роману М. Сервантеса у XXI ст. Чому?

         Дати письмову відповідь на запитання «Хто такий Дон Кіхот: благородний лицар чи просто божевільний?» Повторити матеріал з теорії літератури про комічне та його різновиди, пародію. Знайти комічні

ТЕМА:

Обладнання:

тексти роману М. Сервантеса у перекладі М. Лукаша; ілюстрації С. Бродського до твору; ілюстрації учнів до образів Дон Кіхота та Санчо Панси.

Дон Кіхот найпростіший душею і одна з найбільших серцем людина.

Ф. Достоєвський,

 російський письменник XIX ст.

Санчо Панса занадто тверезий, він людина не серця, а вигоди.

Ф. Кривін, російський поет XX ст.

Вступне слово вчителя.

Романтизм і практицизм на сторінках роману Сервантеса

         Що важливіше: розум чи серце? Ця проблема давня, її людство розв’язує протягом багатьох століть. Романтизм і практицизм зіткнулися й на сторінках роману М. Сервантеса. Чому головні герої такі різні? Як вони могли пройти пліч-о-пліч через усі випробування? На ці та багато інших питань ми й повинні відповісти сьогодні.

Робота з епіграфом.

         - Які найголовніші риси вдачі Дон Кіхота відзначає російський письменник Ф. Достоєвський? (Душевна простота і сердечність)

         - Яким бачить Санчо Пансу російський поет Ф. Кривін? (Людиною вигоди)

1.

Постановка проблемного завдань.

Порівняння

Дон Кіхота і Санчо Панса

         - Проаналізуйте образи Дон Кіхота і Санчо Панси. Використайте дібрані цитати.

         - З’ясуйте, чи є герої антиподами.

2.

Робота з текстом. Бесіда з учнями.

         (Розділи VII-IX, частина I)

         - Для чого Дон Кіхот умовляє Санчо Пансу їхати з ним? (Як справжньому лицареві йому був потрібен зброєносець)

         - Зачитайте портретний опис героя.

         - Чим займався Санчо Панса? (Він був звичайним селянином-землеробом)

         - Що приваблювало Санчо Пансу в цій подорожі? (Дон Кіхот дав йому багато обіцянок, серед яких найбільша – губернаторство на одному із завойованих островів)

         - Чому зброєносець їхав на віслюкові? (Він пояснив лицареві, що не може ходити пішки, коня Санчо не мав, тому й осідлав свого віслюка)

         - Який прийом використовує автор, змальовуючи образ зброєносця, і з якою метою? (Прийом комічного, який підсилює комізм подвигів безумного лицаря Дон Кіхота)

         - Як Санчо Панса сприймав подвиги свого хазяїна? (Санчо Панса бачив світ реальним, не зовсім розумів вчинки Дон Кіхота, намагався навіть зупинити його. Однак завжди допомагав своєму хазяїнові)

         - Подумайте, чи можна назвати Санчо Пансу лицарем? (Ні, він раніше навіть нічого не чув про лицарів. Для нього не існує ні лицарських законів, ні лицарського морального кодексу)

3.

Аналіз тексту.

Зміст та сутність розмов Дон Кіхота і Санчо Панса

         (X, XIX, XXI розділи)

         - Проаналізуйте зміст і сутність розмов, що вели Дон Кіхот і Санчо Панса. (Дон Кіхот розповідав Санчо про лицарів. Говорили вони й про буденні справи, у яких Санчо Панса виявляв неабиякий природний розум)

         - Подумайте, яке значення мали ці бесіди для кожного з них. (Герої отримували величезну насолоду, ненав’язливо вчили одне одного)

         - Яку ідею подав зброєносець своєму хазяїнові? (Найнятися служити до імператора, оскільки шукати пригод у безлюдних місцях немає сенсу)

         - Як ви вважаєте, чому саме йому це спало на думку? (Санчо Панса – людина, свідомість якої не було задурманена лицарськими романами. До того ж його кмітливість підказувала, що за вірну службу імператор нагородить свого васала, а подвиги прославить поет. Отже, швидше здійсниться його власна мрія стати губернатором)

         - Як до цього поставився Дон Кіхот? (Він не хотів «ховатися» в замках, оскільки вважав це ганебним для лицарів, адже головне для них – наражатися на небезпеку)

4.

Переказ тексту.

         (Розділи XLII-XLIII)

         - Перекажіть зміст порад, які давав Дон Кіхот своєму зброєносцеві, коли той став губернатором Баратарії.

5.

Дослідницька робота.

Ідеї гуманізму у висловлюваннях Дон Кіхота

         - Проаналізуйте, які нові риси вдачі Дон Кіхота розкрилися в бесідах із Санчо Пансою. (Романтик у розповідях про лицарів, він став серйозним і мудрим, коли давав поради Санчо Пансі. В його словах відчутні ідеї гуманізму, віра в перемогу добра й справедливості, мрії про нормальне людське суспільство)

6.

Проблемна ситуація.

         - Подумайте, чому Санчо Панса назвав Дон Кіхота Лицарем Сумного Образу? (Бо Дон Кіхот мав засмучений вигляд)

         - Чи є в цих словах якийсь сенс? (Мабуть, так. Усе значно глибше. І справа не тільки в зовнішності героя. Деякі його вчинки дійсно викликали сум)

7.

Завдання для учнів.

Головні риси вдачі Санчо Панси

         - Визначте головні риси вдачі Санчо Панси. (Боягуз, жадібний, меркантильний, слабкий, відсутня сила волі, корисливий, прагне до земних насолод, утіх, багатства, але разом із тим має здоровий глузд, природний розум)

8.

Творча робота. Порівняльна характеристика героїв.

         - У чому вбачали герої сенс свого існування?

         - Якою, на вашу думку, була мета вчинків кожного з героїв?

         - Чи однакові їх погляди на походи? (Дон Кіхот захоплювався походами, а Санчо Пансу дратувало те, що їх тільки б’ють, а вони не можуть відповісти тим самим)

         - Знайдіть спільні риси в характерах героїв.

9.

Складання таблиці «Порівняльна характеристика Дон Кіхота та Санчо Панса».

10.

Дослідницька робота.

         - На матеріалі проаналізованих розділів прослідкуйте, чи відбулись які-небудь зміни в образах Дон Кіхота та Санчо Панси протягом твору.

11.

Коментар учителя.

Пізнання життя Дон Кіхотом

         Дон Кіхот пізнавав життя по-своєму. Його слова почали нагадувати мову філософа, мудреця. Хоча це було тільки тоді, коли він говорив про все, крім лицарства. Санчо Панса протягом твору змінюється на краще. Він перший зрозумів згубність ідеалістичних поглядів свого хазяїна, всіляко прагнув повернути його до дійсності. Та разом із тим у результаті спілкування з Дон Кіхотом Санчо Панса пройнявся гуманістичними прагненнями, мріями, ідеями і намагався втілити їх у життя під час свого губернаторства.

12.

Робота з ілюстраціями С. Бродського. Запитання і завдання для учнів.

         - Уважно розгляньте роботи художника.

         - Які моменти з життя М. Сервантеса та його героя зображені на них?

         - Подумайте, який символічний зміст ілюстрації з зображенням того, як герої вирушають у похід. Чому вони змальовані на фоні ґрат? (Ґрати – це умовності реального життя, далекі від романтики. Сонце далеко, але до нього йдуть дві фігури – Дон Кіхот та Санчо Панса. Сподіваємося, що вони туди дійдуть, бо такою була мрія самого автора)

1.

Відповідь учнів на друге проблемне запитання уроку.

         Герої не є антиподами. Дон Кіхот і Санчо Панса потрібні одне одному, бо кожен із них має те, чого бракує іншому. Вони неподільні, як зовнішній і внутрішній вияв одного цілого.

2.

Підсумкова бесіда.

         - Чи згодні ви з висловами Ф. Достоєвського та Ф. Кривіна, що є епіграфами до уроку?

         - Які, на вашу думку, головні риси вдачі героїв?

         - Як ви гадаєте, у чому полягає велич серця Дон Кіхота? (У його високій моральній довершеності, великій духовній силі, безкорисливості, щедрості, доброті, вірності меті)

3.

Коментар учителя.

         - У вірші українського поета Б. Грінченка, присвяченому образу Дон Кіхота, є такі рядки: «Життя його – низка і горя, і мук, / Та іншого він не бажає». Герой залишається вірним ідеї «знищення зла не землі» й готовий служити їй усе життя, незважаючи на кволість і неміч. Образ Дон Кіхота набуває глибокого філософського змісту.

         1) Написати твір-мініатюру «Який шлях у житті обираю я?». Подумати над запитанням: «Якими є дійсність і мрія в романі?».

         2) Підготувати повідомлення: «Образ Дон Кіхота у -музиці;

                                                                                                         -скульптурі;

                                                                                                         -живописі;

                                                                                                         -літературі.»

Тема.

Сміхова стихія в романі М. Сервантеса «Дон Кіхот». «Донкіхотство» як соціально-психологічне явище.

Мета:

з'ясувати роль сміху в романі М. Сервантеса; домогтися засвоєння поняття «вічний образ», «донкіхотство»; розвивати у школярів уміння працювати з науковою статтею, вислуховувати товаришів, аргументувати свою точку зору; виховувати толерантність поведінки під час обміну думками.

Обладнання:

текст роману М. Сервантеса «Дон Кіхот» у перекладі М. Лукаша; словник літературознавчих термінів; індивідуальні повідомлення учнів «Образ Дон Кіхота у різних видах мистецтва»

Бесіда на повторення вивченого.

         - Дайте визначення комічного.

         (Комічне (гр. «komikos» - смішний, веселий) – смішне в житті та мистецтві. Для комічного характерним є зображення різних життєвих невідповідностей, відхилень від норми, суспільних недоліків з позиції високого естетичного ідеалу, який художник має в душі та утверджує в мистецтві)

         - Які різновиди комічного вам відомі? (Гумор, сатира, іронія, сарказм)

         - Пригадайте, що таке пародія.

         (Пародія – один із жанрів художньої літератури, власне сатиричний чи гумористичний твір, в якому імітується творча манера  письменника задля осміяння її як невідповідної новим мистецьким запитам)

         - З якою метою комічне використовується у творах художньої літератури?

         (Письменники використовують цей прийом із метою висміювання деяких вад у житті людей або суспільства в цілому чи показу смішного в житті)

1.

Творче завдання.

         - Перекажіть комічні сцени, які є в проаналізованих розділах роману.

         - Прослідкуйте, де більше комічних сцен: на початку чи наприкінці роману. Як ви гадаєте, з чим це пов’язано?

2.

Коментар учителя.

Комічні сцени в романі

         Комічних сцен більше на початку роману. А потім посилюється серйозність оповіді. Дон Кіхот поступово втрачає риси божевільного й стає мудрою людиною (звичайно, коли він говорить про життя, а не про лицарство). Такий прийом набуває символічного значення: саме життя розбиває ілюзії героя, доводить їх недосконалість.

3.

Запитання до учнів.

         - Який різновид комічного використовує М. Сервантес у своєму романі? (Сатиру)

4.

Дослідницька робота.

         - Спробуйте знайти елементи пародії у творі М. Сервантеса, використовуючи матеріал проаналізованих розділів.

5.

Коментар учителя.

Подих реального життя у творі

М. Сервантеса

         У романі імітується творча манера авторів лицарських романів, у центрі яких обов’язково має бути лицар, що здійснює подвиги в ім’я власної слави та дами серця. Це особливо помітно на початку твору (збирання в похід, пошуки зброєносця, обладунків, дами серця тощо). Але обравши цю канву, М. Сервантес поставив перед собою іншу мету: написати не лицарський роман, а пародію на нього. Саме тому його головний герой такий старий та немічний, він збожеволів від читання лицарських романів, його подвиги безглузді й непотрібні. Щоб уберегти героя (а можливо, й інших людей!), замуровують двері, що ведуть до бібліотеки, багатої на лицарські романи. Але цю дію можна зрозуміти й інакше: подібні твори віджили своє, а в нову епоху – Відродження – на сцену мають вийти інші герої. Тому в роман сміливо вривається подих реального життя з його проблемами, звучать гуманістичні мотиви.

6.

Проблемне запитання.

         - Як ви гадаєте, чому героєм твору став не багатий аристократ, а збіднілий гідальго? (Тому що М. Сервантес засуджує спосіб життя аристократичної верхівки, шукає здоровий глузд в середовищі дрібного дворянства та селян, вважаючи їх ядром нації. Ось чому природним розумом наділений Санчо Панса, а мудрі, філософські поради автор вкладає не в уста багатія, а Дон Кіхота)

7.

Бесіда за прочитаним.

Секрети безсмертності роману

         - Які благородні риси характеру Дон Кіхота викликають симпатію критиків та читачів?

         - Як ви вважаєте, зображення «прози» чи «поезії життя» робить роман безсмертним? («Поезія життя» робить твір безсмертним, адже вона не просто урізноманітнює буденність, а не дає дрібним проблемам панувати над людською душею)

         - Подумайте, у чому полягає «новіший покрій» роману М. Сервантеса. (поглиблення психологізму в зображенні головного героя, наділення його різними рисами (смішними й благородними), зображення реалій життя (буття аристократів і збіднілих дворян, заняття селян, приклади людської доброти й жорстокості, перебування в полоні ілюзій та вірність мрії))

8.

Робота зі словником літературознавчих термінів.

         Вічні образи – це такі образи, які за глибиною художнього узагальнення виходять за межі конкретних творів та зображеної в них історичної доби, містять невичерпні можливості філософського осмислення буття.

9.

Запитання до учнів.

Втілення в образі Дон Кіхота рис людини доби Відродження

         - Як ви вважаєте, що дало підстави віднести образ Дон Кіхота до «вічних»? (В образі Дон Кіхота М. Сервантес відобразив риси людини доби Відродження. Але водночас образ містить глибокі філософські узагальнення. Такі риси характеру Дон Кіхота, як служіння правді, добру, готовність до самопожертви заради високих ідеалів, шляхетність, завжди мали вияв у будь-які часи у різних народів. Усе це й дає можливість вважати образ Дон Кіхота «вічним»),

10.

Презентація учнівських повідомлень «Образ Дон Кіхота у різних видах мистецтва».

11.

Бесіда з учнями з елементами дискусії.

         - Схарактеризуйте образ автора. Яким ви його бачите?

         - У романі 660 героїв. Поміркуйте, яким персонажам симпатизує автор. Чи згодні ви з цим?

12.

Коментар учителя.

         Зі сторінок роману видно, що автор – людина з великим життєвим досвідом, гуманіст за переконаннями, любить людину й прагне донести до читачів свої ідеали. Для цього він обрав образ дивного, але порядного збіднілого гідальго на ім’я Дон Кіхот. Однак цей персонаж не є дзеркальним відбиттям постаті автора. Дон Кіхот, як і його творець, здатний сприймати реалії життя, він розумів, що у світі панують тверезий розрахунок, жадоба збагачення, брехня, лицемірство. Автор знає, що зло не можна знищити розмахуванням меча. Світлі, гуманні ідеали потрібні, але їх треба усвідомлювати й боротися за них слід іншими способами.

13.

Проблемна ситуація.

         - У XIX ст. набуло поширення поняття «донкіхотство». Як ви його розумієте?

         - Як на вашу думку, чи можливе воно у XXI ст.?

14.

Слово вчителя.

         Критики XIX ст. вважали, що поняття «донкіхотство» означало замріяну людину, смішну й незугарну у своїй неспроможності розібратися в реальній ситуації та безсилу виправити її.

1.

Творче завдання.

«Кожна людина

є трохи

Дон Кіхотом»

         - Доведіть або спростуйте думку російського критика В. Бєлінського: «Кожна людина є трохи Дон Кіхотом». (Так, адже високе й духовне повинно бути в кожній людині)

2.

Підсумкове слово вчителя.

         Минають століття, змінюються покоління, а роман славетного іспанця продовжує жити.

         У 1605 році, коли книгу перевидавали у Валенсії, на титульному аркуші з’явилася маленька фігурка вершника, що мчить уперед. Його старий меч готовий до вічної боротьби зі злом. Образ Дон Кіхота живий, і кожне нове покоління намагається зрозуміти його, знайти щось цікаве для себе.

Хто каже, що вмер Дон Кіхот?

Цьому ви, будь ласка, не вірте!

Бо він не підвладний ні часу, ні смерті –

В новий вирушає похід.

(Ю. Друніна)

         Підготуватися до контрольної роботи; узагальнити прочитане та вивчене.