Шедеври архітектури , скульптури , живопису Індії. Індія - країна релігійної толерантності,

Тема уроку. Шедеври архітектури, скульптури, живопису Індії.Індія – країна релігійної толерантності. Сакральна архітектура і скульптура. Велика ступа в Санчі.  Буддійський печерний храм в Аджанті. Комплекс в Кхаджурахо.

Мета: 1) Формувати ключові знання про релігійні вірування індійців, про філософські засади даного культурного регіону, звичаї й винаходи

2) Розвивати вміння аналізувати й порівнювати культурні традиції різних регіонів, самостійне художнє мислення;

3) Виховувати ціннісне ставлення до культурних надбань регіону

                                                       Хід уроку:

1. Організаційний момент

    Культура Індії – одна з найдавніших у світі. Протягом принаймні п’яти тисячоліть Індія виробила і зберегла глибоко оригінальну культуру, що належить  до великих досягнень світової цивілізації. Для Індії характерний полі етнічний склад населення (індуси й індійці). Близько 900 мов побутує в Індії. Державна мова – хінді, друга – англійська. Класичні твори, філософські праці і релігійні тексти написані  санскритом  (давня інд. мова).  Її перші пам’ятки – священні книги - Веди (санскр. – «священні знання») – виникли за тисячоліття до початку нашої ери. У ті часи в Індії створено й всесвітньо відомі поеми «Махабхарата» і «Рамаяна».

2. Мотивація діяльності на уроці

Релігія - дуже багатогранне, розгалужене, складне суспільне явище, представлене різними типами і формами, найпоширенішими з яких є світові релігії, що включають численні напрямки, школи і організації. В історії культури особливе значення мало виникнення трьох світових релігій: буддизму, християнства та ісламу. Ці релігії внесли суттєві зміни в культуру, вступивши в складну взаємодію з різними її елементами і сторонами.

3.Етап засвоєння нових знань

Індія – країна релігійної толерантності. Основні релігії – буддизм та індуїзм, з якими мирно співіснують християнство, іслам та інші вірування.

Буддизм є однією з провідних світових релігій за кількістю прихильників, географічним поширенням і соціально-культурним впливом. Сприймаючись, в основному, «східною» релігією, він стає дедалі популярнішим і впливовішим у західному світі. Це – унікальна світова релігія, хоча вона має багато спільного з індуїзмом – обидві навчають про карму (причинно-наслідкова етика), Буддисти вірять, що кінцевою метою життя є досягнення «просвітлення» в їхньому розумінні.

Засновник буддизму, СіддгартхаҐаутама, народився в королівських володіннях Індії, десь у 600 роках до н.е. Як свідчить легенда, він жив у розкоші, відгороджений від дії зовнішнього світу. Батьки бажали позбавити його впливу релігії й захистити від болю та страждань. Тим не менше, незабаром гармонія в його притулку була порушена – він мав видіннястарця, хворої людини та мерця. Його четвертим видінням був мирний монах-аскет (той, хто заперечує розкіш і зручності). Побачивши спокій монаха, він сам вирішив стати аскетом. Він відмовився від свого життя в багатстві та достатку, прагнучи до просвітлення через аскетизм. Він досяг успіху в цьому виді приборкання плоті та інтенсивній медитації, ставши лідером серед своїх ровесників. Зрештою, його зусилля завершилися останнім актом. Він «побалував» себе мискою рису та сів під фіговим деревом (також званим деревом бодгі), щоб медитувати до тих пір, поки не досягне «просвітлення» або ж загине. Незважаючи на його муки й спокуси, наступного ранку він досяг просвітлення. Таким чином, він став відомий як «просвітлений» або «Будда». Він узяв на озброєння своє новее розуміння і почав викладати своїм братам-монахам, над якими вже здобув значний вплив. П’ять товаришів стали його першими послідовниками.

Отже Ґаутама відкрив? Просвітлення знаходиться «посередині», а не в розкішному блаженстві чи самоприниженні. Також він виявив те, що згодом стало відоме як «Чотири благородні істини»: 1) жити – означає страждати (Дукха); 2) страждання викликане бажанням (Танха або «прив’язаність»); 3) усунути страждання можна, позбувшись будь-якої прив’язаності; 4) це досягається за допомогою благородного восьмиетапного шляху. «Восьмиетапний шлях» полягає в наявності правильних: 1) точки зору; 2) намірів; 3) мови; 4) дій; 5) способу життя (чернецтво); 6) зусиль (спрямовувати енергію належним чином); 7) свідомості (медитації); 8) концентрації. Учення Будди було зібрано в Трипітаку або «Три кошики».
У цих ключових доктринах закладені вчення, спільні з індуїзмом, а саме: реінкарнація, карма, майя та тенденція сприймати реальність пантеїстичною в своїй орієнтації. Буддизм також пропонує складну теологію божеств і піднесених істот. Однак, як і в індуїзмі, у буддизмі складно чітко визначити погляди на Бога. Деякі течії буддизму можуть дійсно називатися атеїстичними, інші можна назвати пантеїстичними, а треті, такі як буддизм «Чисто ї Землі», – теїстичними. Класичний буддизм, однак, не згадує про реальність Вищої Істоти і тому вважається атеїстичним.

Будда ніколи не вважав себе богом або божественною істотою. Навпаки, він вважав себе «провідником» для інших. Лише після смерті деякі з його послідовників присвоїли йому божественний статус, хоча й не всі його учні погодилися з цим. Тим не менше, у Біблії говориться цілком чітко, що Ісус був Сином Бога «І ось, почувся голос з неба: Це є Син Мій Улюблений, Якого Я вподобав»), й щоВін і Бог – єдині Ніхто не може вважати себе християнином, не сповідуючи віру в Ісуса як у Бога.

Індуїзм є однією з найдревніших відомих організованих релігій – її священні писання датуються з 1400 по 1500 рр. до н.е. Він також є однією із найбільш багатогранних і складних релігій, що має мільйони богів. Індуїсти дотримуються широкого спектру ключових вірувань і розділені на багаторізних сект. Хоча це третя за величиною релігія в світі, індуїзм зосереджений, в основному, в Індії та Непалі.

Ключовими текстами індуїзму є Веди (вважаються найважливішими), Упанішади, Махабхарата та Рамаяна. Ці твори містять гімни, заклинання, філософські роздуми, ритуали, вірші й оповідання, на яких індуси засновують свої переконання. Інші тексти, що використовуються в індуїзмі, включають Брахмани,.
Хоча індуїзм часто вважається політеїстичною релігією, що поклоняється близько 330 мільйонам богів, вона також має одного «верховного бога» – Брахму. За їхніми віруваннями, Брахма присутній у кожній частці дійсності та буття всього Всесвіту. Брахма є безособовим і непізнаваним та існує у трьохрізних формах: Брахма-Творець, Вішну-Хранитель і Шива-Руйнівник. Ці «грані» Брахми також відомі багатьма іншими втіленнями кожної із них. Узагальнити індуїстську теологію складно, тому що різні школи індуїзму містять елементи майже кожної теологічної системи. Індуїзм може бути:

1) моністичним – тільки одна річіснує, школи Шанкари
2) пантеїстичним – тільки одна божественна річ існує, тому Бог є ідентичним світу, брахманізм
3) панентеїстичним – світ є частиною Бога, школа Рамануджі
4) теїстичним – лише один Бог, відмінний від творіння, бхакти-індуїзм
Вивчаючи інші школи, можна дійти висновку, що індуїзм також може бути атеїстичним, деїстичнима бо навіть нігілістичним. При такому розмаїтті, включеному в поняття «індуїзм», може виникнути питання про те, що спільного є між ними. Єдиним реальним аспектом є те, чи вважаються священними Веди, чи ні. Якщо так, тоді це індуїзм, і навпаки.
Веди – це більш ніж богословські книги. Вони містять багату та барвисту «тео-міфологію», тобто релігійну міфологію, що свідомо сплітає міфи, теологію та історію для досягнення сюжетної форми релігійних коренів. Ця тео-міфологі янастільки глибоко вкоренилася в історії та культурі Індії, що відкидати Веди означає протистояти Індії. Таким чином, індуїзм відкидає будь-яку система вірувань, яка певноюмірою не охоплює індійську культуру. Якщо система приймає індійську культуру та її тео-міфологічнуісторію, тоді вона може бути прийнята як індуїстська, навіть якщо її теологія є теїстичною, нігілістичною чи атеїстичною. Ця схильність до суперечливості може завести у глухий кут людей із Заходу, які шукають логічну послідовність і раціональну обґрунтованість в їхніх релігійних поглядах. Але слід визнати, що християни не є більш послідовними, коли заявляють про свою віру в Яхве, але відкидають Христа, живучи як практичні атеїсти. Для індуїстів цей конфлікт є справжнім логічним протиріччям. А для християнина це, швидше за все, просте лицемірство.
Індуїзм-(санскр. सनातन धर्म) що в перекладі означає «вічна релігія», «вічний шлях», або «вічний закон») — стародавня національна релігія, яка зародилася близько 2 тисячоліття до н.е.

Індуїзм розглядає людство як щось божественне. Оскільки Брахма присутній усюди, то індуїзм переконаний, що все навкруги – божественне. «Атман» абовласне «я» є одним цілиміз Брахмою. Будь-яка реальність поза Брахмою вважається просто ілюзією. Духовна мета індуїстів – стати єдинимцілиміз Брахмою, покладаючицим край існуванню «індивідуальності» в її ілюзорній формі. Ця свобода називається «мокша». Поки її не досягнуто – за переконаннями індуїстів – вони повторно перевтілюватимуться, аби мати можливість працювати над самореалізацією в напрямку істини (істина полягає в тому, що існуєлише Брахма та нічогоіншого). Перевтілення людини визначається кармою, яка є принципом причини та наслідку, який керується природним балансом. Учинки, скоєні в минулому, впливають і відповідають тому, що станеться в майбутньому, тобто, минулі та майбутні життя є взаємопов’язаними.
Незважаючи на те, щоцелише короткий огляд, нескладно побачити, щоіндуїзмсуперечитьбіблійномухристиянствумайже в усьому. Християнствомаєєдиного Бога, Який є особистістю і Якогоможливопізнати); має один набір Святого Письма; навчає, що Бог створив Землю та все, що на нійвірить, щолюдина створена за образом Божим і живелише один раза такожнавчає, щоспасіннядосягаєтьсялише через Ісуса Христа Індуїзм як релігійна система зазнаєневдачі, оскільки не визнаєІсуса як унікальновтіленоїБоголюдини та Спасителя – єдинедостатнєджерелоспасіння для всього людства.

Джайнізм народився в Індії приблизно в той же період, що і буддизм. Він був встановлений Махавірою (c. 599 — 527 рр. До н.е.) приблизно в 500 р. н.е. Він народився поблизу Патни в тому, що зараз є державою Біхар. Махавіра подібно Будді належала до касти воїнів. Махавіру називали «Джина», що означає великого переможця, і від цього імені було походить назва релігії.

У багатьох сенсах джайнізм схожий на буддизм. Обидва розвивалися як розбіжність до брахманійської філософії, яка була домінуючою в той період на північному сході Індії. Обидва поділяють віру в реінкарнацію, яка врешті-решт призводить до звільнення. Джайнізм відрізняється від буддизму своїми аскетичними віруваннями. Обидві ці релігії підкреслюють ненасильство, але ненасильство є основним ядром джайнізму. Махавіра так само, як Будда, не перший пророк своєї релігії. У джайнізмі, як буддизм, існує віра в реінкарнацію, яка врешті-решт призводить до звільнення. Жодна з цих релігій їх релігійна філософія навколо богослужіння. Але джайнізм відрізняється від буддизму своїми аскетичними віруваннями. Обидві ці релігії акцентують увагу на ненасильстві, але в джайнізмі ненасильство є його основним ядром.

Джайни вважають, що кожна річ має життя, і це також включає камені, пісок, дерева і все інше. Про те, що дерева дихають, стало відомо світові науки тільки з 20 століття. Махавіра, який вважав, що кожна річ має життя, а також вірив у ненасильство, практично не їла нічого, що спричиняє його самоголод до смерті. Махавіра також був надзвичайно аскетичним і ходив зовсім голим через свою відмову від життя. Після багатьох років труднощів і медитацій він досяг просвітлення; після цього він проповідував джайнізм близько 30 років і помер у Паві (також у Біхарі) в 527 році до н.е.

Сикхізм — одна з національних релігій Індії, пошире­на переважно у штаті Пенджаб. Організація сикхів була створена й удосконалена на­ступниками Нанака. Третій Великий гуру — Амар Дас(1552—1573) оголосив владу гуру спадковою І заклав ди­настію правителів Сикхів. П'ятий Великий гуру — Арджуна (1581 — 1606) склав священу книгу сикхів — "Аді Грантх", до якої увійшли афоризми, богословські мірку­вання щодо їх змісту. Оригінал її зберігається у Золотому храмі. Значні реформи в сикхізмі здійснив Десятий гуру — Говінд Сінгх (1675—1708), автор другої священної книги сикхів. У 1699 р. він скликав загальний з'їзд сикхів, на якому було скасовано спадкову владу гуру. Вищим орга­ном влади став з'їзд — община рівних (Хальс). Було про­голошено принципи організації сикхів. Сикхом може ста­ти індієць з будь-якої касти після досягнення семи років, пройшовши посвячення у присутності п'ятьох сикхів. Сикх повинен носити довге волосся, ніколи не стригтися і не голитися, мати кинджал з криці, залізний браслет, но­сити короткі штани і гребінь. Ці правила звуться ''Прави­лами 5 К", бо назва кожного предмета мовою хінді почи­нається з літери UK".

В обрядових трапезах беруть участь усі посвячені, не­залежно від кастової приналежності. Це відмежовує сикхів від індусів. Сикхам дозволено споживати м'ясо, але забо­ронено палити тютюн. Кожен сикх має титул "сінгх", що означає "лев". Сикхи — хоробрі й умілі вояки, серед них багато військовиків.

Общини сикхів дуже згуртовані, підтримують між собою тісні зв'язки. Члени общини сплачують обов'язковий внесок, дотримуються принципу взаємодопомоги.

З XVIII ст. в Пенджабі активізувалася боротьба сикхів проти мусульман. У 1765 р. вони утворили свою державу, яку 1849 р. було ліквідовано внаслідок англо-сикхських війн.

Сикхізм — впливова релігійна течія сучасної Індії (майже 10 млн осіб). Час від часу вони опиняються в епіцентрі релігійних протистоянь в Індії, продовжуючи боротьбу і за політичне відокремлення.

Храми Індії

Релігійні погляди індійців на світ яскраво відобразились у їхньому самобутньому образотворчому мистецтві. Давні уявлення про виникнення та будову Всесвіту, про богів, які його створили, зв'язки та структури, що існують у ньому, пронизують індійське мистецтво крізь віки та династії упродовж усього його існування.

Джерелом наснаги та натхнення для індійських митців була сама природа. Створені руками справжніх митців, ці твори не тільки гармонійно вписувалися у природний ландшафт, а й ставали його невід'ємною частиною.

Коли подорожуєш країнами регіону, уяву вражає велика кількість особливих

архітектурних споруд – ступ. Це – буддійські споруди-релікварії, вмістилища священної мощі, реліквій і «предметів сили».Усередині ступи прикрашено розписами подій із життя Будди або просвітлених майстрів. У центрі споруди розташовано молитовний барабан з мантрами.За легендою, Будда сам визначив форму ступи, перевернувши круглу чашу для збирання податків опуклістю вгору. Так ступа отримала півсферичну форму.Півсфера – символ неба та нескінченності. У буддизмі вона означає нірвануБудди і самого Будду. У центральній частині – уявна вісь Всесвіту, яка нібито з’єднує небо із землею, а також символізує Світове дерево життя. Найстаріша ступа – ступа в Санчі (близько 250 р. до н.е.),побудована за правління Ашоки в 3 ст. до н. е., але в 1 ст. до н.е. розширена і обнесена кам'яною огорожею з 4 воротами. Загальна висота ступив Санчі 10,5 м, а до кінця стрижня 23,8 м, діаметр основи - 32,3 м.

Старовинні ступи були складені з цегли та каменю, це були напів сферичні споруди, позбавлені внутрішнього простору. Ступа будувалася на круглій підставі. Зверхуякої був зроблений круговий обхід. На вершині ступи ставився кубічний божий дім», релікварій з дорогоцінного металу (золота та ін.)Над релікварієм піднімався стрижень, увінчаний перевернутими догори парасольками – символами знатного походження Будди.Ступа Санчі побудована з цегли і зовні облицьована каменем, на який спочатку був нанесений шар обмазки з вигравіруваними рельефами буддійського змісту. Вночі ступа висвітлювалася світильниками.

Увічнення основ буддизму в монументальному мистецтві стало головною метою періодумистецтва Ашоки.Другим видом монументальних культових споруд були стамбхи– монолітні відполіровані кам'яністовпи, звичайно завершені капітеллю, увінчані скульптурою. Стовпи, зведені при Ашоці. Прикрашені буддійськими символами і за своїм призначенням повинні були прославляти державу та пропаганду вати ідей  буддизму.

Стамбхи будували заввишки понад 10 метрів і завершували капітелями зі скульптурними зображеннями тварин. Найвідоміша з них – ЛевовакапітельізСарнатхи (середина II ст. до н. е.). Кажуть, що стовп, який тримавїї, було поставлено на священному місці, гам, де Будда виголосивсвоє перше повчання.Сарнатська капітель зроблена з полірованого пісковика; всі зображення, виконані на ній, відтворюють традиційні індійські мотиви. Тварини на рельєфіпереданіреалістично, їхпозидинамічні і вільні. Фігурилевівнагорікапітелібільшумовні і декоративні. Будучи офіційним символом могутності і царськоїгідності, вони значновідрізняютьсявід рельєфів в Санчі.

Культура Індії не тількиввібраладосягненняінших культур, а сама не меншвіддалаіншимсвітовим культурам. Насамперед, необхідновідзначити, що вся Південно-СхіднаАзіяперейняла велику частинусвоєїкультури з Індії, в цьомурегіонісклалисямогутнідержави з іншими культурами, щозалишилитакіпрекрасніпам'ятникисвоєївеличі, як буддійська ступа Борободур на Явіабошиваїтськіхрами Ангкора в Камбоджі, Весь Далекий Східзобов'язанийІндії буддизмом, якийсприявформуваннюсвоєрідних культур Китаю, Кореї, Японії та Тiбету.

Храми Індії – яскрава візитівка цієї давньої країни. Печерні храми – найстаріші. Коштовними перлинами серед нихє печерні комплекси Аджанти та Еллори, включені до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Ці творіння майстрів, що охороняють цілу скарбницю безцінних мистецьких артефактів з минулого тисячоліття, можна назвати «Лувром» Давньої Індії.

Індійська храмова архітектура вражає її цілісним поєднанням зі скульптурою. Здавна індійські митці намагалися створити у своїй уяві образ всемогутньої Верховної Істоти й утілити його в довговічному матеріалі, наприклад, у камені або кістці. Тому і для художника, і для глядача скульптурні зображення були не лише творами мистецтва, а й утіленням певного божества. Храмовий комплекс, у центрі якого перебувало головне божество, щедро прикрашували багатьма іншими скульптурними зображеннями богіві людей. Їх установлювали у суворій відповідності з існуючою ієрархією пантеону божеств, вони слугували тлом для основної скульптури.

У середньовіччіхрамибудувалисяголовним чином на честь Шиви, Вішну, Брахми, якіскладалиТримурті (виявтриєдностіВерховнихбогівіндуїзму).

У VII ст. на півдніІндії в портовому місті Махабалiпурамі був збудований величезний храмовий комплекс. Цей священний ансамбль розмістився на природному майданчику між горами та океаном і поєднував природні стихії – воду та землю. У нього увійшли печерні храми, 8 невеликих святилиш, вирубаних із суцільної скелі, прибережний храм Шиви, величезний наскельний барельеф «Сходження річки Ганг на землю».

В архітектурі комплексу вирізняються монолітні храми-ратхи, присвячені епічним героям «Махабхарати»: ратхаАрджуни, ратхаБхіми та Інші. Ці маленькі храми чергуються із вирубаними зі скелі величезними фігурами священних тварин: слонів, левів і биків. Тварини, які ніби розгулюють та відпочивають середратх, гармонійно поєднують архітектурні форми з природним ландшафтом.

Кхаджурахо — великий комплекс індуїстських храмів північноіндійського типу з баштами параболічних контурів, збудований між 954 і 1050 роками в індійському штаті Мадх'я-Прадеш, де зараз проживає близько 20 тис. жителів. Зараз збереглося близько 20 з 80-ти храмів, найбільший з яких, Кандар'я-Махадева, був збудований у 9 столітті. Скульптури та рельєфи храмів Кхаджурахо, як і багатьох інших культових споруд Індії, відображають богів, їх оточення, другорядну ритуальну скульптуру, тематичні сюжети, які найчастіше розміщені на платформах та фризах храмів і оточують їх; тварин – реальних і міфічних. Комплекс відомий своїми витонченими скульптурами, що зображають сексуальні сцени з Кама-сутри. Ділянка часто відвідується туристами, а з 1986 року входить до списку Світової спадщини  ЮНЕСКО.

Скульптурне оздоблення храмів Індії вражає витонченою майстерністю.

Храмовий комплекс Мінакши, розташований у місті Мадурай(штат Тамілнад), включає 12 веж. Масштаби і строкатість цієї споруди приголомшують: десятки тисяч кам’яних статуй розфарбовані в усі кольори

веселки, а маківки веж, прикрашені позолотою, буквально горять на сонці.

Уся зовнішня поверхня храмів Хойсала від фундаменту до шпиля покрита скульптурою і різьбленням, не залишаючи місця порожньому простору. Вражає деталізація різьблення: на рельєфі розміром з долонюможна й зараз побачити навіть нігті зображуваних.

Багато тем у храмовій скульптурі Індії пов’язано з жіночими образами,їх можна бачити на стінах, колонах та інших архітектурних частинах.

Зображено різні повсякденні заняття жінок того часу: догляд за дитиною,

нанесення макіяжу, видалення шипа з ноги, зав’язування пояса на талії,миття волосся, гра в м’яч і, звичайно, танці й спокушання. Жінок на багатьох скульптурах зображено майже або повністю роздягненими, бо жіноча нагота та ідеальні пропорції тіла є втіленням краси й чарівності, а також символом продовження роду – що має в індійському суспільстві дуже велику цінність.

З-поміж найвідоміших сучасних споруд Індії – Храм Лотоса та ХрамАкшардхам, розташовані в м. Делі. Храм Лотосапобудовано в 1986 році.Ця будівляявляє собою величезну квітку лотоса з 27 мармурових пелюсток, що розпускається. Храм Акшардхам (2005 р., див. с. 70) створено відповідно до давніх традицій. Усередині храм рукотворно оздоблено білим мармуром, а зовні – рожевим каменем. Ці кольори символізують абсолютну чистоту і мир (білий) та любов до Бога (рожевий).

У штаті Махараштра, всередині прямовисної кручі, що має вигляд підкови, розташувався унікальний буддійський храмово-монастирський печерний комплекс відомий у всьому світі під назвою Аджанта. Починаючи з II ст. до н.е. і аж V в н.е. місцеві ченці висікли всередині скель 29печерних храмів.

За своїм функціональним призначенням печери Аджанта діляться на довгасті молитовні зали (чайтья) і квадратні приміщення, оточені з трьох сторін чернечими келіями (віхара). Деякі віхари замість житлових приміщень містять святилища з розміщеними в них статуями Будди. Зали для церемоніальних молінь прикрашені двома рядами стовпів з апсидою (виступом) в кінці. На гуртожитки монахів у Аджанте припадає 24 печери, інші п’ять мають статус молитовних.

Сьогодні Аджанта є всесвітньо відомим релігійним, культурним та історичним пам’ятником. Ченці покинули її гостинні стінище в VII столітті, коли буддизм в Індії зійшов нанівець. Хвиля релігійних безчинств, що прокотилася в XIII столітті знищила на своєму шляху безліч релігійних святинь, але Аджанта збереглася, завдяки своєму унікальному внутрішньоскельному розташуванню.

На початку XX століття вона булла знову відкрита світу мисливцем на тигрів, англійцем Джоном Смітом. З 1920 року колишній буддійський монастир знаходиться під захистом держави.

На весь світ  Аджанта відома своїми унікальними фресками, що відтворюють сцени з буддійських легенд і суспільну панораму Індіїсвого часу, виражену в образах давніх людей, тварин і рослин. Індійський печерний комплекс відкритий для відвідувань щодня з 9 години ранку.

4. Етап підсумків і висновків.Індійське мистецтво тісно пов'язане з панівними релігійними системами регіону, в першу чергу, з ідеями індуїзму та буддизму. Майже всі його пам'ятки, що дійшли до наших часів, мали релігійний характер: літературні твори, архітектурні, скульптурні, живописні шедеври, навіть славнозвісні індійські танці. Поряд із релігійною основою, мистецтву Індії притаманна яскраво виражена м’якість, плавність, чуттєвість та укорінення в глибоку давнину. Всі художні твори індійського мистецтва відповідають певним художнім стандартам і канонам, які зберігалися поколіннями майстрів у національно-культурній неповторності.

Образні форми архітектури Індії нерозривно пов'язанізі скульптурою. У міфологічних художніх образах народні майстри втілювали буяння природи і свої уявлення про будову Всесвіту.

В індійській архітектурі дуже рано набули розповсюдження основи геометричного планування, яке поєднувалося з загальною мальовничістю та пластичністю композиції, виробилися загальні будівельні засоби, які були закріплені у спеціальних трактатах.

Архітектура Індії значною мірою вплинула на архітектуру Непалу, Індонезії, Камбоджі та інших країн Південної Азії, а також Китаю.

У свою чергу, окремітериторіїІндії на великі історичні періоди підпадали під вплив інших культур (ісламських країн).

5. Підсумки уроку

6. Домашнє завдання - Створити рекламний буклет «Індія чекає вас!» - Уявіть, що ви – менеджер екскурсійного бюро або агент туристичної фірми. Запропонуйте ідею та обґрунтуйте міні-проект ознайомлення сучасних школярів з архітектурою та скульптурою Індійського регіону.