" Шляхи моделювання сучасного уроку з фізики: проблеми, пошуки, знахідки"

 

 

Криворізька загальноосвітня школа – інтернат І – ІІ ступенів № 4

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Доповідь на районний семінар вчителів фізики

 

з теми:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вчитель: Чернявська Сніжана Василівна

 

 

 

 

 

 

 

 

2005 – 2006 нав. рік

 

Зміст  доповіді

 

1. Освіта у ХХІ столітті.

2. Підготовка вчителем до проведення уроку.

2.1. Сучасні тенденції та методики навчання фізики.

2.2. Особливості сучасного уроку.

2.3. Етапи підготовки навчального матеріалу майбутнього уроку.

            2.3.1. Структура навчального матеріалу.

            2.3.2. Моделювання мети уроку.

            2.3.3. Основні типи уроків.

3. Структурні елементи учбового зайняття.

4. Використання комп’ютерних технологій.

              4.1. Напрямки впровадження комп’ютерних технологій.

              4.2. Основні дидактичні частини комп’ютерного уроку.

              4.3. Етапи комп’ютерного уроку.

              4.4. Проектування комп’ютерного уроку.

              4.5. Види уроків з використанням комп’ютера.

              4.6. Види завдань до комп’ютерних моделей.

              4.7. Як проводити перші уроку в комп’ютерному класі.

              4.8. Як підготувати комп’ютерну лабораторну роботу.

                          4.8.1. Комп’ютерна лабораторна робота: Паралельне з’єднання провідників.

                          4.8.2. Комп’ютерна лабораторна робота: Змішане з’єднання провідників.

       4.9. План уроку: ”Віддзеркалення світла”. 8 клас.

       4.10. Проблема здоров’я.

5. Методична розробка уроку з використанням комп’ютерних технологій: „Рух штучних супутників Землі” (9 клас).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Сучасна освіта розглядається в усьому світі як важливий чинник становлення і розвитку особистості, як невід’ємна частина соціокультурного середовища, в якому живе людина. Для того щоб стати повноцінним членом суспільства, їй необхідно, з одного боку, засвоїти його цінності, а з іншого активно створювати для себе потрібні умови для входження в суспільство відповідно до своїх індивідуальних особливостей, світоглядних цінностей та особистої спрямованості.

Як прогнозують учені, ХХІ століття буде століттям розвинених інформаційних технологій, глобальної комп’ютерізації виробництва. Життя вимагає інтелектуально розвиненої особистості і разом із цим толерантної, відкритої до демократичного спілкування й розвитку в національному та міжнародному вимірі. Провідна роль у формуванні такої особистості належить освіті.

Світовими тенденціями сучасного етапу розвитку загальної середньої освіти є такі:

• урахування інтересів і потреб окремого учня та суспільства в цілому;
• максимальний розвиток здібностей дитини, незалежно від соціально-економічного та суспільного статусу її родини, статі, національності, віросповідання;
• виховання громадянина, формування системи цінностей та відношень, які відповідають багатонаціональному суспільству;
• особистісно зорієнтований освітній процес, котрий враховує й розвиває індивідуальні здібності учнів, формує загально навчальні вміння і навички;
• адаптація молоді до умов життя суспільства;
• відкритість освіти, доступність знань та інформації для широких верств населення.

З цих позицій освіта в сучасних наукових дослідженнях трактується як складний соціокультурний феномен, міра залучення особистості до культури, як засіб створення людиною власного образу, неповторної індивідуальності. Освіта – це моральний вигляд людини, який складається під впливом моральних і духовних цінностей, що є здобутком її культурного кола, а також процес виховання, самовиховання, , тобто процес формування вигляду людини

Основоположними принципами освіти ХХІ століття визнано такі:

• навчитися жити разом, розвиваючи знання про інших, про їхню історію, традиції та спосіб мислення; володіти культурою спілкування, сприяти здійсненню сумісних проектів;
• навчитися набувати знання. Необхідним є поєднання широких загальнокультурних знань із можливістю  глибокого опанування певної кількості спеціальних дисциплін. Загальний культурний рівень – це своєрідна перепустка до неперервної освіти, основа, необхідна для того, щоб навчитися протягом усього життя;
• навчитися працювати. Удосконалюватися у своїй професії – набувати компетентності, яка дає можливість справлятися з різними ситуаціями;
• навчитися жити. ХХІ століття вимагає більшої стійкості та здатності до оцінювання, яка поєднується з посиленням особистої відповідальності в рамках реалізації колективних проектів.

Ці ідеї та принципи покладені в основу розробки змісту 12-річної загальної середньої освіти в Україні.

З перетворенням України в самостійну державу виникає необхідність оновлення системи освіти, її докорінне реформування з використанням сучасних досягнень науки та техніки. Це призводить до необхідності відшукання нових шляхів моделювання сучасного уроку з фізики.

2.1. Сучасні тенденції та методики навчання фізики можна представити у вигляді таблиці (дивись таблицю 1)::

 

Фізика – наука природнича, тому вчитель повинен турбуватись про те, щоб кожна дитина усвідомила цілісність світу, природи. Через  фізику – складний предмет – учитель, просто, делікатно, без примусу виховує смак до життя, до прекрасного, неповторного. Для цього він використовує елементи інтеграції знань і зацікавлює таким чином тих учнів, кому до вподоби інші предмети – біологія, географія, література.

Щоб знання не залишалися для учнів мертвим капіталом, їх необхідно перетворити в переконання, тобто у творчу впевненість у своїй правоті, істинності. Формування переконань означає, що здобуті знання забезпечують постійну спрямованість мислення, оцінок, дій дитини згідно з її потребами та інтересами.

 

Однією з найважливіших задач учителя є розробка сценарію навчального процесу (уроку).

Обмірковування уроку – специфічний акт прийняття рішення з конструювання загальної миследіяльнісної моделі взаємодії в ході уроку.

 Під час планування методів проведення уроку необхідно враховувати їх різну результативність (див. таблицю 2).

 

 

Продумування змісту навчального матеріалу майбутнього уроку допомагає вчителю проектувати його вивчення таким чином, щоб охопити всі сторони навчально-виховного процесу. При цьому зміст навчального матеріалу поділяється вчителем на дві частини: необхідний матеріал,  безпосередньо пов’язаний з темою уроку, і матеріал другорядний, котрий вводиться у сценарій уроку з метою посилення розумової активності учнів, виховного впливу на них.

 2.2. Творчий миследіяльнісний  етап потребує від учителя творчого професійного підходу до добирання навчального матеріалу. Для складання будь-якого сценарію вчителю необхідно відібрати з навчального матеріалу такий, за допомогою якого можна успішно формувати в учнів світогляд, інтерес, творчу активність і пізнавальну самостійність.

Організація самого уроку потребує від учителя ретельного й цілеспрямованого добирання інформації, тому що від якості пред’явленого навчального матеріалу залежать результати засвоєння та навченості учнів (дивись таблицю 3)

Усе це розуміння дає дидактична організація сценарію майбутнього уроку.

Чітко розмежуємо проблему на дві взаємодопоміжні частини:

• обміркування уроку, кожного його кроку;
• запис у спеціальному зошиті в тій чи іншій формі сценарію уроку.

Чим вище буде відповідальність між триєдиною метою уроку – змістом навчального матеріалу, методами навчання, формами організації пізнавальної діяльності учнів, - тим ефективніше буде кінцевий результат уроку.

2.3 Перший етап уроку – підготовчий (або етап здійснення прогностичної діяльності).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Наступний – другий – етап має особливу значимість для написання сценарію уроку, моделювання конкретного

навчального матеріалу і відповідного проектування його вивчення. Перший крок для вчителя – добирання навчального матеріалу.

 

2.3.1. Структура навчального матеріалу ( дивись таблицю 4) включає конкретний навчальний матеріал (основний та додатковий) і навчальний матеріал домашнього завдання. Сутність досліджуваного матеріалу пізнається шляхом здійснення зв’язку його з відомими, уже вивченими у процесі інтеграції знаннями.

 

 

2.3.2. Однак зміст освіти вимагає багато компонентів, кількість яких при деталізації можна збільшувати (розширення), а при згортанні скорегувати (звужування).

Добирання навчального матеріалу (у нашій моделі) підкорюється такій логіці: якщо метою навчання є засвоєння понять, законів науки, основ теорії, наукове пояснення фактів, то урок допускає пояснення нового для учнів навчального матеріалу та відповідного добирання й компонування НЗ з опорного, фактичного та навчального пояснювального матеріалу.

2.3.3.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

          Якщо ставиться мета – засвоєння навичок і способів діяльності то вчитель готує урок повторення та закріплення, відбираючи фактичний та додатковий навчальний матеріал, орієнтуючись головним чином на навчальний матеріал домашнього завдання й опорний навчальний матеріал попередніх уроків.

Якщо основна мета навчання – контроль вивченого й засвоєного, то вчитель готує урок опитування та компонує навчальний матеріал для оцінки знань, умінь і навичок, використовуючи вивчений учнями фактичний навчальний матеріал, підбирає відповідний пояснювальний та доповнюючий матеріал.

Дана модель діяльності на етапі добирання навчального матеріалу дозволяє вчителю скомпонувати навчальні завдання з навчального матеріалу (НЗ у РОЗУМ) і вийти на моделювання конкретного змісту у сценарії уроку. У ході подальшої підготовки до уроку на цьому етапі вчитель конкретизує мету майбутнього уроку, визначає навчальне завдання основного навчального матеріалу, допускаючи як результат навчання з боку учнів засвоєння даного знання.

Тому вчитель при підготовці до уроку прогнозує реалізацію поставленої мети, вирішує, чи потрібні навчальні завдання додаткового навчального матеріалу (розширення) чи навчальних завдань з основного навчального матеріалу вийшло багато, і їх необхідно згорнути, скоротити, який навчальний матеріал необхідно вивчити під керівництвом учителя, який – самостійно, який буде використаний для домашнього завдання.

Моделювання навчального матеріалу у сценарії уроку закінчено, учитель у результаті виходить на визначену схему представлення навчального матеріалу в конкретному уроці.

На третьому етапі організація вчителем навчального матеріалу виходить на наступний рівень підготовки уроку – розробки й оформлення сценарію уроку (див. таблицю 7).

Учитель визначає форми подачі навчального матеріалу (лекція, бесіда, гра, практична робота тощо), способи вивчення (діалог, занурення міркування, експеримент тощо), цікаві засоби навчання. Повною мірою тут виявляється вміння вчителя користуватися діяльністю учнів з вивчення навчального матеріалу. Навчальні завдання в навчальному процесі потребують від учня відповісти на запитання, вірішити, працювати біля дошки та в зошиті, з підручником і додатковим навчальним матеріалом у групі й самому.

Четвертий етап. Закінчивши попередню розробку уроку, учитель приступає до оформлення, безпосереднього написання сценарію уроку.

У ході письмового етапу роботи над сценарієм учитель визначає хід, структуру уроку. У залежності від схеми, отриманої при моделюванні навчальних завдань з конкретного навчального матеріалу, учитель використовує той чи інший варіант підструктури уроку (порядок взаємозв’язку та послідовності опитування, вправ, рішення задач, демонстрації досвіду, фільму, завдання на побудову тощо).

У ході написання сценарію уроку вчитель може робити додаткове добирання навчального матеріалу, коректування діяльності (на необхідність такого кроку вказує недостатність або надлишок часу).

На п’ятому етапі реалізується вміння вибирати методичну підструктуру уроку, найбільш відповідну темі уроку й обраних методів, прямо пов’язаних із „перевтіленням” змісту освіти, тобто з його переходом з одних форм в інші (із програм підручника та інших навчальних матеріалів у форму навчальних завдань). Аналізуючи написаний сценарій уроку, думкою „програючи” його, учитель рефлексує, виходить на нову модель наступного уроку. Цей етап характеризує методичну майстерність, професійну компетентність учителя. До цього вміння повинен прагнути кожний педагог. 

 

3.

 

Структурні елементи учбового заняття

ЕТАПИ	Дидактичні завдання|задачі|	Показники реального результату рішення задачі
1. Організація початку|розпочал заняття.	Підготовка учнів до роботи на занятті.	Повна|цілковита| готовність класу і обладнання|обладнання|, швидке включення|приєднання| учнів в діловий ритм.
2. Перевірка виконання домашнього|хатнього| завдання|задавання|.	Встановлення правильності і усвідомленості виконання домашнього|хатнього| завдання|задавання| всіма учнями, виявлення пропусків|прогалин| і їх корекція.	Оптимальність поєднання контролю, самоконтролю і взаємоконтролю для встановлення правильності виконання завдання|задавання| і корекції пропусків|прогалин|.
3. Підготовка до основного етапу заняття.	Забезпечення мотивації і прийняття|прийняття,приймання| учнями мети|цілі|, учбово-пізнавальної діяльності, актуалізація опорних знань і умінь.	Готовність учнів до активної учбово-пізнавальної діяльності на основі опорних знань.
4. Засвоєння нових знань і способів дій.	Забезпечення сприйняття осмислення і первинного запам'ятовування знань і способів дій, зв'язків і відносин в об'єкті вивчення.	Активні дії учнів з|із| обсягом|обсягом| вивчення; максимальне використання самостійності в добуванні знань і оволодінні способами дій.
5. Первинна перевірка розуміння.	Встановлення правильності і усвідомленості засвоєння нового учбового матеріалу; виявлення пропусків|прогалин| і невірних уявлень|вистав,подань,представлень| та їх корекція.	Засвоєння суті|сутності,єства| засвоюваних знань і способів дій на репродуктивному рівні. Ліквідація типових помилок і невірних уявлень|вистав,подань,представлень| у|в,біля| учнів.
6. Закріплення знань і способів дій.	Забезпечення засвоєння нових знань і способів дій на рівні застосування|вживання| в зміненій ситуації.	Самостійне виконання завдань|задавань|, що вимагають застосування|вживання| знань в знайомій і зміненій ситуації.
7. Узагальнення і систематизація знань.	Формування цілісної системи провідних знань по темі, курсу; виділення світоглядних ідей.	Активна і продуктивна діяльності учнів по включенню|приєднань| частин|частки| в ціле, класифікації і систематизації, виявленню внутрішньонаочних|предметних| і міжкурсових зв'язків.
8. Контроль і самоперевірка знань.	Виявлення якості і рівня оволодіння знаннями і способами дій, забезпечення їх корекції.	Отримання|здобуття| достовірної інформації про досягнення всіма учнями запланованих|планерувати| результатів навчання|вчення|.
9. Підбиття підсумків занять.	Дати аналіз і оцінку успішності досягнення мети і намітити перспективу подальшої|наступної| роботи.	Адекватність самооцінки учня|учителя| оцінці вчителя. Отримання|здобуття| учнями інформації про реальні результати навчання|навчання,вчення|.
10. Рефлексія.	Мобілізація учнів на рефлексію своєї поведінки (мотивації, способів діяльності, спілкування). Засвоєння принципів саморегуляції і співпраці|співробітництва|.	Відвертість учнів в осмисленні своїх дій і самооцінці. Прогнозування способів саморегуляції і співпраці|співробітництва|.
11. Інформація про домашнє|хатнє| завдання|задавання|.	Забезпечення розуміння мети|цілі|, змісту|вмісту,утримання| і способів виконання домашнього|хатнього| завдання|задавання|. Перевірка відповідних записів.	Реалізація необхідних і достатніх умов для успішного виконання домашнього|хатнього| завдання|задавання| всіма учнями відповідно до актуального рівня їх розвитку.

 

Сучасний урок неможливо уявити без використання нових досягнень науки і техніки. 

Величезні можливості комп’ютерної техніки, гігантське різноманіття культурної інформації, що надають мільтимедіа бібліотеки та всесвітня мережа Інтернет, сьогодні знаходяться у глибокому протиріччі з існуючою системою навчання, що спирається на обмежене стандартами змісту та традиційну класно-урочну систему.

4.

4.1. Впровадження комп'ютерних технологій у викладання фізики і астрономії йде по декількох напрямах|направленнях|:

1. Використання текстових і графічних редакторів вчителями|учителями| для підготовки різноманітних|всіляких| диференційованих учбових матеріалів і учнями для оформлення результатів своїх учбово-дослідницьких або реферативних робіт.
2. Використання комп'ютера на уроках як технічний засіб навчання|вчення|. |  
3. Використання комп'ютера вчителем|учителем| і учнями для моделювання різноманітних|всіляких| фізичних процесів і явищ.
4. Створення|створіння| в кабінеті фізики комп'ютерної вимірювальної лабораторії для проведення демонстраційного і учнівського експерименту.
5. Використання таких повчальних програм як “Репетитор по фізиці Кирила і Мефодія” і “1С: репетитор” для самостійної роботи школярів, а також діагностики і контролю їх знань.

4.2. Які основні дидактичні частини комп'ютерного уроку?

Це вступ, організаційна частина; актуалізація зон актуального та найближчого розвитку (засвоєних опорних ЗУН); вивчення нового матеріалу (формування нових ЗУН, СНД); закріплення матеріалу - повторення та застосування; контроль засвоєння; корекція; узагальнення; домашнє завдання. Усі дидактичні частини уроку можуть бути комп'ютеризовані (здійснюватися цілком або частково за допомогою та за підтримки комп'ютерних засобів).

 

При використанні нових «комп'ютерних» засобів навчання вчитель перестає бути для учня єдиним джерелом інформації, носієм істини та стає партнером (рис. 1).

Вид комп'ютерного уроку залежить від загальної дидактичної структури уроку; варіанта використання засобів ІКТ; обсягу делегованих комп'ютеру функцій учителя (формули, комп'ютерного уроку); виду використовуваних комп'ютерних засобів (текстові, відео, аудіо).

4.3. Сам же урок, укомпонований у систему якої-небудь педагогічної технології, підвищує ефективність засвоєння навчального матеріалу.

Вивчення (пояснення) нового матеріалу. Учитель не «скасовується», він координує, направляє, керує й організовує навчальний процес, виховує. А «розповідати» матеріал замість нього може
комп'ютер. Звичну чорну дошку заміняє величезний електронний екран. На цьому екрані відбувається за допомогою відео ряду, звуку та тексту віртуальна «подорож за часом і простором»... Багатство
змістовної підтримки робить урок не тільки значно більш засвоюваним, а й незмірно більш захоплюючим.

Первісне ознайомлення з новим матеріалом відбувається фронтально, без комп'ютера або з комп'ютером. Індивідуальне спілкування з комп'ютером має ту перевагу, що лоно інтерактивне (діалог, лекція-бесіда, тренінг, тест, проблематизація, гіпертекст, гипермедіа). Взаємодія здійснюється одночасно по всіх каналах сприйняття «текст-звук-відео-колір».

Закріплення. Основний недолік класичного традиційного уроку – труднощі обліку індивідуальних особливостей засвоєння матеріалу учнями (тендерні розходження, індивідуалізація труднощів матеріалу, темпу засвоєння, типологічних особливостей особистості дитини). Застосування комп'ютера дозволяє або застосувати індивідуальне програмування, розгалужену програму закріплення, або організувати внутрішньокласну групову диференціацію. При цьому структура уроку стає нелінійною.

      Звичайно клас поділяється на три групи:

1) учні з низькою успішністю, не впевнені у своїх знаннях, які не вміють їх застосовувати;

2) учні із середньою та достатньою успішністю, здатні осмислити зв'язки між поняттями та навичками самостійної роботи;

3) учні, які вміють узагальнювати, виділяти головне, відшукувати нешаблонне, раціональне рішення. Кожна група працює за своїм варіантом і своєю програмою.

Одна або дві групи сідають за комп'ютери, із третьою працює вчитель (потім відбувається зміна груп). Частина учнів може освоювати індивідуальні освітні програми.

Комп'ютер дозволяє провести експрес-діатостику засвоєння в залежності від її результатів відповідну корекцію.

Повторення. У першій частині уроку в комп'ютерному варіанті може бути представлене в будь якому форматі (текст-звук-зображення): репродуктивним тестуванням, експериментальними задачами, проблемними ситуаціями, що розвивають іграми тощо. Таким чином, усі учні виявляються включеними в миследіяльність, готовими до сприйняття нового. Вони можуть самостійно ставити цілі, шукати рішення поставленої задачі, творчо працювати, виводити формули, піти у вільну подорож.

При узагальнюючому повторенні для узагальнення та систематизації навчальної інформації використовуються графічні можливості комп'ютера, а для досягнення гарантованих результатів навчання-програми-тренажери.

Контроль навчальних досягнень. Комп'ютерний контроль у порівнянні із традиційним має істотні переваги: ураховується різна швидкість роботи учнів, завдання диференціюються за ступенями труднощів; підвищується об'єктивність оцінки; учень бачить детальну картину власних недоробок; оцінка може видаватися (причому швидко) не тільки по закінченню роботи, а й після кожного питання.

Форми контролю: завдання, задачі, тести (відкриті, закриті), самоконтроль, взаємоконтроль, завдання на репродукцію, застосування, творче застосування, рейтинговий контроль.

Комп'ютер допомагає педагогові в керуванні навчальним процесом, видає результати виконання учнями контрольних завдань з обліком допущених у темі помилок і витраченого часу; порівнює показники різних учнів за рішенням тих самих задач або показники одного учня за визначений час.

      Домашнє завдання. Кожен учень може одержувати відеокліп, з якого він повинен змонтувати свої «відповіді», озвучивши його текстом відповідно до пройденого на комп'ютерному уроці матеріалу. Це документальний комп'ютерний кліп, фільм, чиїм автором стає сам учень.

Усі ці якості визначають багатомірну структуру особливостей комп'ютерного уроку.

 

4.4. Проектування комп'ютерного уроку

Проектування комп'ютерних уроків починається зі складання календарно-тематичного плану вивчення теми (використання засобів ІКТ оптимально розподіляється за всіма уроками).

При цьому враховується зміст досліджуваного матеріалу; основна педагогічна технологія; наявність у школі комп'ютерних, програмних і аудіо - та відеозасобів; психологічні, соціометричні характеристики групи та кожної дитини; необхідність чергування різних типів комп'ютерних засобів тощо..

Для плану конкретного комп'ютерного уроку вчитель:

• складає тимчасову структуру уроку, намічає задачі та необхідні етапи для їхнього досягнення;
• із резервів комп'ютерного забезпечення відбирає найбільш ефективні засоби, розглядає доцільність їхнього застосування в порівнянні із традиційними;
• відібрані матеріали оцінює в часі: їхня тривалість не повинна перевищувати санітарних норм; рекомендується переглянути та прохронометрувати всі матеріали, урахувати інтерактивний характер матеріалу;
• запланувати резерв часу;
• складає    тимчасове     розгорнення (похвилинний план) уроку;
• при    недостатності   комп'ютерного ілюстративного або програмного матеріалу проводить пошук у бібліотеці, Інтернеті або складає авторську програму;
• зі знайдених матеріалів (файлів) складає презентаційну програму. Для цього пише її сценарій. Під час презентації на великому екрані можна з'єднати разом карти та схеми, діаграми та фото, фільми й аудіо записи - усе це при необхідності доповнити підписами та коментарями, виділити шрифтом, кольором і світлом найбільш важливу інформацію. А комп'ютерна «миша» може використовуватися як указка, що звертає увагу учнів на найбільш важливі місця на екрані;
• плануючи досягнення визначених цілей, передбачає їх поетапну та результуючу діагностику. Використання комп'ютера дає можливість підсилити та поглибити контроль. Для цього застосовується ігрова програма або розробляється авторська, котрі також включаються в презентаційну програму.

4.5.

1.Урок рішення задач з|із| подальшою|наступною| комп'ютерною перевіркою.

        Вчитель|учитель| пропонує учням для самостійного вирішення в класі або як домашнє|хатнє| завдання|задавання| індивідуальні завдання|задачі|, правильність рішення|розв'язання,вирішення,розв'язування| яких вони зможуть перевірити, поставивши комп'ютерні експерименти. Самостійна перевірка отриманих результатів за допомогою комп'ютерного експерименту підсилює|посилює| пізнавальний інтерес учнів, робить|чинить| їх роботу творчою, а у ряді випадків наближає її по характеру|вдачі| до наукового дослідження. В результаті багато учнів починають|розпочинають,зачинають| придумувати|вигадувати| свої завдання|задачі|, вирішувати|рішати| їх, а потім перевіряти правильність своїх міркувань, використовуючи комп'ютерні моделі. Вчитель|учитель| може свідомо спонукати учнів до подібної діяльності, не побоюючись|опасаючись|, що йому доведеться|припаде| вирішувати|рішати| "оберемок|ворох,купу|" придуманих|вигаданих| учнями завдань|задач|, на що звичайно не вистачає часу. Більш того|більше того|, складені школярами завдання|задачі| можна використовувати в класній роботі або запропонувати решті учнів для самостійного опрацьовування|проробляти| у вигляді домашнього|хатнього| завдання|задавання|.

 

2. Урок – дослідження.

      Учням пропонується самостійно провести невелике дослідження, використовуючи комп'ютерну модель, і отримати необхідні результати. Тим паче, що багато моделей дозволяють провести таке дослідження буквально за лічені|прочитані| хвилини. Звичайно, вчитель|учитель| формулює теми досліджень, а також допомагає учням на етапах планування|планерування| і проведення експериментів.

 

3. Урок – комп'ютерна лабораторна робота.

Для проведення такого уроку необхідно, перш за все|передусім|, розробити відповідні роздаткові|роздавальні| матеріали, тобто|цебто| бланки лабораторних робіт. Завдання|задавання| в бланках робіт слід розташувати у міру зростання їх складності. Спочатку має сенс запропонувати прості завдання|задавання| ознайомлювального характеру|вдачі| і експериментальні завдання|задачі|, потім розрахункові завдання|задачі| і, нарешті|урешті|, завдання|задавання| творчого і дослідницького характеру|вдачі|. При відповіді на питання або при рішенні задачі учень може поставити необхідний комп'ютерний експеримент і перевірити свої міркування|тяму|. Розрахункові завдання|задачі| учням рекомендується спочатку вирішити|розв'язати| традиційним способом на папері, а потім поставити комп'ютерний експеримент для перевірки правильності одержаної|отриманої| відповіді.

Відзначимо, що завдання|задавання| творчого і дослідницького характеру|вдачі| істотно|суттєво| підвищують зацікавленість учнів у вивченні фізики і є|з'являються,являються| додатковим мотивуючим чинником|фактором|. З вказаної причини уроки останніх двох типів особливо ефективні, оскільки|тому що| учні одержують|отримують| знання в процесі самостійної творчої роботи. Адже ці знання необхідні їм для отримання|здобуття| конкретного, видимого на екрані комп'ютера, результату. Вчитель|учитель| в таких випадках є|з'являється,являється| лише помічником в творчому процесі формування знань.

4.6. В процесі роботи з|із| мультимедійними курсами можуть бути запропоновані наступні|слідуючі| види завдань|задавань| до комп'ютерних моделей:

1. Ознайомлювальне завдання

|задавання|
Це завдання|задавання| призначене для того, щоб допомогти учням зрозуміти призначення моделі і освоїти її регулювання. Завдання|задавання| містить|утримує| інструкції по управлінню моделлю і контрольні питання.

 

2. Комп'ютерні експерименти

Після того, як комп'ютерна модель освоєна, має сенс запропонувати учням 1-2 експерименти. Такі експерименти дозволяють учням глибше вникнути у фізичний сенс|зміст,рацію| того, що відбувається|походить| на екрані.

 

3. Експериментальні завдання

|задачі|
Далі можна запропонувати учням експериментальні завдання|задачі|, тобто|цебто| завдання|задачі|, для вирішення яких необхідно продумати і поставити відповідний комп'ютерний експеримент. Як правило, учні з|із| особливим ентузіазмом беруться за рішення таких задач. Не дивлячись на|незважаючи на| простоту, що здається|видається|, такі завдання|задачі| дуже корисні, оскільки|тому що| дозволяють учням побачити живий|жвавий| зв'язок комп'ютерного експерименту і фізики явищ, що вивчаються.

 

4. Розрахункові завдання|задачі| з|із| подальшою|наступною| комп'ютерною перевіркою

На даному етапі учням вже можна запропонувати завдання|задачі|, які спочатку необхідно вирішити|розв'язати| без використання комп'ютера, а потім перевірити одержану|отриману| відповідь, поставивши комп'ютерний експеримент. При складанні таких завдань|задач| необхідно враховувати як функціональні можливості|спроможності| моделі, так і діапазони зміни числових параметрів. Слід зазначити, що|слід відзначити , що,следует отметить |, якщо ці завдання|задачі| розв'язуються|вирішуються| в комп'ютерному класі, то час, відведений на рішення|розв'язання,вирішення,розв'язування| будь-якого із завдань|задач|, не повинен перевищувати 5-8 хвилин. Інакше, використання комп'ютера стає мало ефективним. Завдання|задачі|, що вимагають тривалішого часу для вирішення, має сенс запропонувати таким, що вчиться для попереднього опрацьовування|проробляти| у вигляді домашнього|хатнього| завдання|задавання| і/або обговорити ці завдання|задачі| на звичайному|звичному| уроці в кабінеті фізики, і лише після|потім| цього використовувати їх в комп'ютерному класі.

 

5. Неоднозначні завдання|задачі|

В рамках|у рамках| цього завдання|задавання| учням пропонується вирішити|розв'язати| завдання|задачі|, в яких необхідно визначити величини двох параметрів, наприклад, у разі|в разі| кидання тіла під кутом|рогом,кутком| до горизонту, початкову швидкість і кут|ріг,куток| кидка, для того, щоб тіло пролетіло задану відстань. При рішенні такої задачі учень повинен спочатку самостійно вибрати величину одного з параметрів з урахуванням|з врахуванням| діапазону, заданого авторами моделі, а потім вирішити|розв'язати| завдання|задачу|, щоб знайти величину другого параметра, і лише після|потім| цього поставити комп'ютерний експеримент для перевірки одержаної|отриманої| відповіді. Зрозуміло, що такі завдання|задачі| можуть мати безліч рішень|розв'язань,вирішень,розв'язувань|.

 

6. Завдання|задачі| з|із| бракуючими даними

При рішенні таких задач учень спочатку повинен розібратися, якого саме параметра не вистачає для вирішення завдання|задачі|, самостійно вибрати його величину, а далі діяти, як і в попередньому завданні|задаванні|.

 

7. Творчі завдання|задавання|

В рамках|у рамках| даного завдання|задавання| учню пропонується скласти одне або декілька завдань|задачі|, самостійно вирішити|розв'язати| їх (у класі або удома|вдома,дома|), а потім, використовуючи комп'ютерну модель, перевірити правильність отриманих результатів. На перших порах це можуть бути завдання|задачі|, складені по типу вже вирішених|розв'язаних| на уроці, а потім і нового типа, якщо модель це дозволяє.

 

8. Дослідницькі завдання|задавання|

Найбільш здатним|здібним| учням можна запропонувати дослідницьке завдання|задавання|, тобто|цебто| завдання|задавання|, в ході виконання якого їм необхідно спланувати і провести ряд|лаву,низку| комп'ютерних експериментів, які б дозволили підтвердити або спростувати певні закономірності. Найсильнішим учням можна запропонувати самостійно сформулювати такі закономірності. Відмітимо|помітимо|, що в особливо складних випадках, учням можна допомогти в складанні плану необхідних експериментів або запропонувати план, наперед|заздалегідь| складений вчителем|учителем|.

 

9. Проблемні завдання

|задавання|
За допомогою ряду|лави,низки| моделей можна продемонструвати, так звані, проблемні ситуації, тобто|цебто| ситуації, які приводять|призводять,наводять| учнів до суперечності|протиріччя|, що здається|видається| або реальна, а потім запропонувати їм розібратися в причинах таких ситуацій з використанням комп'ютерної моделі.

 

10. Якісні завдання|задачі|

Деякі моделі цілком можна використовувати і при рішенні якісних задач. Такі завдання|задачі| або питання, звичайно, краще сформулювати, попрацювавши з|із| моделлю, наперед|заздалегідь|.

        При регулярній роботі з|із| комп'ютерним курсом з|із| придуманих|вигаданих| завдань|задавань| має сенс скласти комп'ютерні лабораторні роботи, в яких питання і завдання|задачі| розташовані|схильні| у міру збільшення їх складності. Розробка лабораторних робіт – заняття достатньо|досить| трудомістке, але|та| саме такі роботи дають найбільший учбовий ефект.

        На жаль, в комп'ютерних курсах відсутня функція збереження|зберігання| числових значень параметрів експериментів, тому у|в,біля| вас не буде можливості|спроможності| підготувати серію дослідів з|із| вибраними вами параметрами і наперед|заздалегідь| записати їх в довготривалу пам'ять комп'ютера, щоб потім показати на уроці. З вказаної причини початкові умови дослідів має сенс підібрати|добрати| наперед|заздалегідь| і записати їх на папері, щоб на уроці не виникало заминок або незрозумілих експериментів. На уроці вам доведеться|припаде| встановлювати вибрані значення параметрів, що при роботі в класі не завжди зручно. Тому, якщо для вас не важливі|поважні| початкові умови хоч би деяких експериментів, то краще залишити їх такими, якими пропонують автори курсу. В цьому випадку, після|потім| відкриття|відчинення| вікна моделі для демонстрації експерименту досить натиснути|натискувати| кнопку «Старт».

При використанні моделей для демонстрації експериментів, постарайтеся задіяти|привабити,залучити,притягати| кого-небудь|абикого| з|із| учнів як помічника, оскільки|тому що|, особливо на перших порах, вам буде достатньо|досить| складно маніпулювати з|із| моделлю і одночасно давати необхідні пояснення класу. Звичайно, необхідно наперед|заздалегідь| підготувати докладний план демонстрацій і пояснити помічнику, що і в який момент від нього буде потрібно. Краще всього дати йому список експериментів з|із| вказівкою початкових умов, тоді він зможе підготувати черговий дослід|дослід|, поки|доки| ви обговорюєте з|із| класом результати попереднього експерименту або яке-небудь|будь-який| інше питання.

І лише після того, як комп'ютерний курс або окремі моделі вами будуть освоєні, має сенс починати|розпочинати,зачинати| працювати в комп'ютерному класі з|із| великою групою учнів.

4.7. Як проводити перші уроки в комп'ютерному класі

Слід особливо відзначити, що на перших уроках в комп'ютерному класі, бажана присутність, особливо протягом перших 10-15 хвилин, вчителя|учителі| інформатики або колеги, знайомого із|із| специфікою комп'ютерного класу. Практика показує, що в класі виникатимуть неполадки навіть, якщо напередодні ви всі перевірили і переконалися в повній|цілковитій| справності устаткування|обладнання| і програмного забезпечення (випробувано|перевірено| не один раз, особливо на відкритих|відчинених| уроках).

У комп'ютерному класі з|із| великою групою учнів|хлопців| краще починати з фрагмента уроку тривалістю не більше 10-15 хвилин. При цьому слід врахувати, що всі правила роботи з|із| курсом, а також завдання|задавання|, які учні будуть повинні виконати, необхідно роз'яснити|роз'ясняти| їм до того, як вони сіли за комп'ютери. Це навіть краще зробити не в комп'ютерному класі, а в кабінеті фізики. Після того, як ваші учні опиняться перед екранами комп'ютерів, спілкуватися з|із| ними буде можливо тільки|лише| індивідуально. Багаторічний|багатолітній| досвід|дослід| показує, що учні|хлопці| так сильно захоплюються роботою (не обов'язково продуктивної), що вчителя|учителі| вони просто не чують, як би голосно|гучно| він до них не звертався|обертався|.

Тільки|лише| після того, як ви проведете декілька фрагментів уроків і на своєму досвіді|досліді| відчуєте основні переваги і труднощі викладання з використанням комп'ютерного курсу|, має сенс спробувати провести повністю урок в комп'ютерному класі. Для цього краще розробити докладний план уроку, а також сформулювати питання і завдання|задавання| до комп'ютерних моделей, які будуть запропоновані учням для вивчення, причому навряд чи доцільно пропонувати для вивчення на одному уроці більше двох моделей. Для того, щоб урок дав максимальний ефект, необхідно питання і завдання|задавання| до моделей наперед|заздалегідь| роздрукувати|друкувати| і роздати учням на початку уроку. На перших порах ви можете роздрукувати|друкувати| завдання|задавання| або бланки лабораторних робіт, які наводяться|призводимо,наводимо| в методичних матеріалах.

При розробці плану уроку необхідно врахувати, що тривалість роботи учнів за комп'ютерами не повинна перевищувати 30 хвилин, оскільки|тому що| вони обов'язково повинні в кінці|у кінці,наприкінці| уроку оформити невеликий звіт (можна у вигляді відповідей на заготовлені вчителем питання) з|із| осмисленням виконаної роботи. Можливо, варто обговорити всією групою основні труднощі і обмінятися думками про отримані результати. Комп'ютерні уроки без вказаної кінцівки, як показує досвід|дослід|, менш ефективні.

Відмітимо|помітимо|, що на перших уроках, можливо, слід виділяти учням час на не заплановані вчителем експерименти. Хай|нехай| вони познайомляться навіть з|із| моделями (адже на перших порах їм все цікаво), що не відносяться до теми уроку, інакше вони обов'язково намагатимуться|пробуватимуть| робити|чинити| це крадькома. Після|потім| цього варто обговорити з|із| учнями наступні|слідуючі| питання:

  Які моделі з їхньої точки зору найцікавіші?

  Що вони дізналися|упізнали,взнали,пізнали| нового, попрацювавши з|із| тією або іншою моделлю?

  Які досліди вони поставили і які при цьому отримали результати?

Мета|ціль| обговорення – показати, що поставити осмислений дослід|дослід| і отримати результат зовсім не просто і тут є чому повчитися. Можливо, навіть має сенс оголосити конкурс на найцікавіший дослід|дослід|. Хай|нехай| учні|хлопці| уволю|досхочу| поекспериментують і освоять інтерфейс курсу. Це вчителю заощадить час на подальших|наступних| уроках.

Іноді|інколи| можна спостерігати, як в комп'ютерному класі вчитель|учитель| намагається|пробує| синхронізувати| роботу дітей, постійно перериваючи їх і повідомляючи, які дії їм слід робити далі. Навряд чи можна назвати|накликати| таку форму проведення уроку ефективної, оскільки|тому що| однією з основних переваг використання комп'ютера в навчанні|вченні| є|з'являється,являється| диференціація і індивідуалізація процесу навчання|вчення|. Хай|нехай| кожен учень виконує своє персональне завдання|задавання|, і в своєму ритмі. При цьому не так вже страшно, що одні учні зроблять більше, а інші менше, важливо|поважно| лише, щоб кожен учень працював в повну|цілковиту| силу і одержував|отримував| від цього задоволення.

Звичайно, якщо ви сміливий і рішучий вчитель|учитель|, то можете відразу спробувати провести цілий урок в комп'ютерному класі. Але|та|, у такому разі|в такому разі|, постарайтеся психологічно підготуватися до того, що урок буде зім'ятий або взагалі зірваний як з технічних причин, так і з причин того, що ні ви, ні ваші учні до такого різкого старту, можливо, опинитеся не готові.

 

4.8. Як підготувати комп'ютерну лабораторну роботу

Якщо після|потім| знайомства з|із| вибраною моделлю і/або роботи по складанню практичних завдань|задавань| до неї у|в,біля| вчителя з'явилося|появилося| бажання|воління| провести цілий урок з|із| її використанням і, найголовніше, одержати|отримати| максимальний учбовий ефект, то вчителю має сенс скласти одну або декілька комп'ютерних лабораторних робіт до цієї моделі. Завдання|задавання| в лабораторній роботі має сенс розташувати у міру зростання їх складності: починаючи|розпочинаючи,зачинаючи| з|із| найпростіших завдань|задавань| ознайомлювального характеру|вдачі| і експериментальних завдань|задач| і закінчуючи завданнями|задаваннями| творчого і дослідницького характеру|вдачі|.

Як приклади|зразки| лабораторних робіт приведена лабораторна робота до моделей «Кола|цепи| постійного струму|току|» і «Віддзеркалення|відображення,відбиття| і заломлення світла». Відмітимо|помітимо|, що нижче приведені два види оформлення комп'ютерних лабораторних робіт:

1. матеріал для учнів, тобто|цебто| без відповідей до завдань|задавань|; передбачається|припускається|, що учні повинні вписати відповіді в спеціально призначені для цієї мети|цілі| місця.
2. матеріал для вчителя|учителя|, в якому, для зручності подальшої|наступної| перевірки, в основному тексті приведені відповіді до всіх питань і завдань|задавань|.

4.8.1. Комп'ютерна лабораторна робота: Паралельне з'єднання|сполучення,сполука| провідників

Варіант 1.

Клас _______________ Прізвище _______________ Ім'я _______________

Практичні завдання|задавання| і питання

1. Відкрийте|відчиніть| в програмі «... |відч» в розділі «Електрика і магнетизм» комп'ютерну модель «Кола|цепу| постійного струму|току|».

2. Зберіть|повизбируйте| на екрані комп'ютера електричне коло|цеп|, що складається з двох паралельно з’єднаних |з'єднаних| резисторів R₁ = 2 Ом і R₂ = 6 Ом, батареї U = 6 В і трьох амперметрів. Амперметри слід підключити так, щоб|так , щоб,таким образом | Ви могли виміряти|виміряти| струм|тік| I₁ (через R₁), струм|тік| I₂ (через R₂), а також I_заг (загальний|спільний| струм|тік| в колі|цепі|).

3. Зміряйте|виміріть| струми|токи| в ланцюзі|цепі|, результати запишіть:

I₁ = __________, I₂ = __________, Iзаг = __________ .

Як Ви думаєте|вважаєте|, який зв'язок між струмом|током| Iзаг і струмами|токами| I₁, I₂?

Iзаг = __________ .

4. Підключіть вольтметри (амперметри не відключати) так, щоб|так , щоб,таким образом | Ви могли зміряти|виміряти| U₁ (напруга|напруження| на R₁), U₂ (напруга|напруження| на R₂), а також Uзаг (загальна|спільна| напруга|напруження| в колі|цепі|).

5. Зміряйте|виміріть| напруги|напруження| в колі|цепі|, результати запишіть:

U₁ = __________, U₂ = __________, Uзаг = __________ .

Подумайте, як зв'язані ці три напруги|напруження|?

Uзаг = __________ .

6. Намалюйте схему електричного кола|цепу|, яке вийшло у|в,біля| Вас на екрані комп'ютера.

7. Визначте, використовуючи закон Ома, загальний|спільний| опір кола|цепу|, тобто двох паралельно з’єднаних |з'єднаних| резисторів:

Rзаг = __________

Порівняйте Rзаг з|із| величинами R₁ і R₂ (вставте знаки порівняння):

Rзаг ____ R₁ і Rзаг____ R₂

8. Відповідайте на питання.
Через який резистор проходить найбільший струм|тік|? Через резистор _____ .
Через який резистор проходить найменший струм|тік|? Через резистор _____ .
Поясніть чому: _________________________________________________

9. Експериментальне завдання|задавання|.
Чи зміниться загальний|спільний| опір кола|цепи| і загальний|спільний| струм|тік| (якщо зміниться то як) якщо до резисторів R₁ і R₂ паралельно підключити резистор R₃ = 8 Ом?
Подумайте над питанням і вставте пропущені слова.
Загальний|спільний| опір кола|цепу| __________, а загальний|спільний| струм|тік| в колі|цепі| __________.
Тепер проведіть комп'ютерний експеримент і перевірте вашу відповідь.

10. Експериментальне завдання|задавання|.
Чи зміниться загальний|спільний| опір кола|цепи| і загальний|спільний| струм|тік| (якщо зміниться то як), якщо до резисторів R₁ і R₂ послідовно підключити резистор R₃ = 2 Ом?
Подумайте над питанням і вставте пропущені слова.
Загальний|спільний| опір кола|__________, а загальний|спільний| струм|тік| в колі|цепі| __________.
Тепер проведіть комп'ютерний експеримент і перевірте вашу відповідь.

11. Вставте пропущені слова.
При паралельному з'єднанні|сполученні,сполуці| двох резисторів, напруга|напруження| на резисторах __________, найбільший струм|тік| йде через резистор з|із| __________ опором, а найменший струм|тік| йде через резистор з|із| __________ опором. Загальний|спільний| струм|тік| в колі |рівний __________ струмів|токів|, що йдуть через включені резистори. Загальний|спільний| опір двох паралельно включених резисторів __________ опори найменшого резистора.

Кількість виконаних завдань|задавань|: ____ Кількість помилок: _____ Ваша оцінка: _____

4.8.2. Комп'ютерна лабораторна робота: Змішане з'єднання|сполучення,сполука| провідників

Варіант 1.

Клас _______________ Прізвище _______________ Ім'я _______________

Завдання|задача|. На ділянку кола|цепу|, що складається з трьох паралельно з’єднаних |з'єднаних| резисторів опором R₁ = 8 Ом R₂ = 4 Ом, і R₃ = 2 Ом і включеного послідовно з|із| ними резистора R₄ = 6 Ом, подається напруга|напруження| 8 В.
Спочатку постарайтеся виконати завдання|задавання| і відповісти на питання, а потім проведіть комп'ютерні експерименти і перевірте ваші відповіді.

Завдання|задавання| і питання до завдання|задачі|

1. Намалюйте електричну схему до завдання|задачі|.

2. Визначте загальний|спільний| струм|тік| в колі|цепі|. Iзаг = 1,12 A.

3. Визначте, через який резистор протікає максимальний струм|тік| і величину цього струму|току|. Максимальний струм|тік| протікає через резистор R₄. Imax = 1,12 A.

4. Визначте, через який резистор протікає мінімальний струм|тік| і величину цього струму|току|. Мінімальний струм|тік| протікає через резистор R₁. Imin = 0,16 A.

5. Визначите, на якому резисторі максимальне падіння напруги|напруження| і його величину? Максимальне падіння напруги|напруження| на резисторі R₄. Umax = 6,72 B.

6. Визначите, на якому резисторі мінімальне падіння напруги|напруження| і його величину? Мінімальне падіння напруги|напруження| на резисторі R₁, R₂, R₃ Umin = 1,28 B.

7. Як зміниться струм|тік| через резистор R₄, якщо з|із| електричного кола|цепу| видалити|знищити,віддалити| резистор R₃? Струм|тік| через резистор R₂ зменшиться, не зміниться, збільшиться. (потрібне підкресліть)

8. Як зміниться струм|тік| через резистор R₁, якщо з|із| електричного кола|цепу| видалити|знищити,віддалити| резистор R₄? Струм|тік| через резистор R₁ зменшиться, не зміниться, збільшиться. (потрібне підкресліть)

9. Як зміниться напруга|напруження| на резисторі R₁, якщо з|із| електричного кола|цепу| видалити|знищити,віддалити| резистор R₄? Напруга|напруження| на резисторі R₁ збільшиться.

10. Як зміниться напруга|напруження| на резисторі R₄, якщо з|із| електричного кола|цепу| видалити|знищити,віддалити| резистор R₂? Напруга|напруження| на резисторі R₄ зменшиться.

11. Величину якого резистора треба зменшити в 2 рази, щоб загальний|спільний| струм|тік| в колі|цепі| збільшився рівно в 2 рази? У 2 рази треба зменшити величину резистора R₄.

12. Величину якого резистора слід зменшити, наприклад в 2 рази, щоб загальний|спільний| струм|тік| в колі|цепі| змінився найменшим чином? Слід зменшити величину резистора R₁.

13. Намалюйте електричну схему з|із| приладами, які підключите так, щоб|так , щоб,таким образом | ви могли виміряти|виміряти| струми|токи| і напруги|напруження|, які необхідні вам для перевірки відповідей.

 

Покажіть схему вчителю|учителю|. Тепер зберіть|повизбируйте| схему на екрані комп'ютера.

Для перевірки відповідей Ви можете скористатися комп'ютерною моделлю «Кола|цепу| постійного струму|току|» .

Якщо результати Ваших розрахунків і експериментів не співпадають|збігаються|, постарайтеся знайти помилки. Якщо помилки знайти не вдається, зверніться по допомогу до вчителя|учителя|.

Кількість виконаних завдань|задавань|: ____ Кількість помилок: _____ Ваша оцінка: _____

4.9.  ПЛАН УРОКУ: «ВІДДЗЕРКАЛЕННЯ|відображення,відбиття| СВІТЛА» 8 клас

Тема уроку: «Віддзеркалення|відображення,відбиття| світла. Плоске дзеркало.»

Цілі уроку:

Наочний|предметний| компонент:

  дати поняття про віддзеркалення|відображення,відбиття| світла і продемонструвати віддзеркалення|відображення,відбиття| світла від дзеркальної перешкоди;

  сформулювати закони віддзеркалення|відображення,відбиття| світла;

  сформувати поняття плоского дзеркала і зображення в плоскому дзеркалі;

  сформувати поняття уявного зображення;

  вивчити способи побудови|шикування| зображень в плоскому дзеркалі при різних відносних положеннях|становищах| об'єкту і дзеркала;

  сформувати практичні навики|навички| по побудові|шикуванню| зображень в плоскому дзеркалі;

  дати приклади|зразки| використання дзеркал в оптичних приладах;

Надпредметний компонент.
Створити умови для того, щоб учні навчилися:

  встановлювати взаємозв'язки в явищах, що вивчаються;

  формулювати емпіричні закономірності;

  висувати гіпотези і перевіряти їх, використовуючи комп'ютерне моделювання;

  робити|чинити| узагальнення.

Особливості організації уроку

Традиційна методика	Із застосуванням IКT технологій
Форма організації уроку
Лекція з|із| елементами бесіди. Усне опитування|опитування|, письмове опитування|опитування|.	Вводно-ознайомлювальна бесіда. Практична робота з|із| елементами комп'ютерного моделювання і дослідження. Виконання комп'ютерної лабораторної роботи. Закріплення матеріалу в ході індивідуального комп'ютерного опиту|опитування|.
Хід навчання|вчення|
Що підносить (пасивний)	Пошуково-дослідницький (активний)
Учбове устаткування|обладнання| і матеріали
Джерело світла, плоскі дзеркала. Демонстраційний прилад для вивчення ходу променів при віддзеркаленні|відображенні,відбитті| від плоского дзеркала.	Мережеві|мережні| версії комп'ютерних програм: «Фізика в картинках» (моделі «Закони віддзеркалення|відображення,відбиття| і заломлення» і «Сферичне дзеркало») або «Відкрита|відчинена| Фізика» (моделі «Віддзеркалення|відображення,відбиття| і заломлення світла» і «Плоске дзеркало»), а також «Активна фізика» (Мінськ) (тема «Віддзеркалення|відображення,відбиття| світла. Плоске дзеркало»).

Нетрадиційні освітні результати, які досягаються при застосуванні|вживанні| інформаційних технологій.

•     учням надається можливість|спроможність| індивідуальної дослідницької роботи з|із| комп'ютерними моделями, в ході якої вони можуть самостійно ставити експерименти, швидко перевіряти свої гіпотези, встановлювати закономірності;
•     учням надається індивідуальний темп навчання|вчення|;
•     учням надається можливість|спроможність| виконати комп'ютерну лабораторну роботу;
•     в результаті: учні набувають|придбавають| навиків|навичок| оптимального використання персонального комп'ютера як повчального засобу|кошти|.
•     вчитель|учитель| дістає можливість провести швидку індивідуальну діагностику результативності процесу навчання|вчення|
•     в результаті: у|в,біля| вчителя|учителя| вивільняється час на індивідуальну роботу з|із| учнями (особливо з|із| тими, що відстають), в ході якого він може коректувати процес пізнання.

 

Етапи уроку

1.   Вводно-ознайомлювальна бесіда. Віддзеркалення|відображення,відбиття| світла, дзеркало, зображення в плоскому дзеркалі. Демонстраційні досліди.
2.   Основна частина|частка|. Дослідження залежності кута|рогу,кутка| заломлення світлового пучка від кута|рогу,кутка| його падіння на межу|кордон| розділу двох середовищ|середи|.

Домінуючий вид діяльності – індивідуальна практична робота з|із| комп'ютерною моделлю явища, проведення комп'ютерного дослідження з метою встановлення закономірностей заломлення світла на межі|кордоні| розділу двох середовищ|середи| (комп'ютерна лабораторна робота з використанням індивідуальних роздаткових|роздавальних| матеріалів).

Проміжне підбиття підсумків: формулювання закону заломлення світла.

3.   Первинне повторення пройденого|минути,спливти| матеріалу. Закріплення матеріалу в ході індивідуального комп'ютерного опитування|опитування|.
4.   Узагальнювальне повторення. Рішення якісних і графічних задач (при бажанні|волінні| учні можуть скористатися комп'ютером для вирішення запропонованих завдань|задач|).
5.   Завершальна частина|частка|. Вчитель|учитель| відповідає на питання учнів, розставляє акценти.
6.   Домашнє|хатнє| завдання|задавання|: теоретичний матеріал по даній темі по підручнику|посібнику|, описати одне-два явища природи, пов'язаних із заломленням світла, привести приклади|зразки| технічних пристроїв|устроїв|, в яких використовується заломлення світла.

4.10. Проблема здоров'я. Використання аудіовізуальних засобів (ТЗН) впливає на оцінювально-мотиваційну сферу особистості. Якщо вони використовуються дуже рідко, то кожне їхнє застосування перетворюється в надзвичайну подію та знову створює в учнів підвищене емоційне зрушення, що заважає сприйняттю та засвоєнню навчального матеріалу. І навпаки, часте їхнє використання призводить до втрати учнями інтересу до них.

Згідно з опублікованими в літературі даними, оптимальна частота та тривалість застосування традиційних ТЗН у навчальному процесі визначаються віком учнів, характером навчального предмета та необхідністю їхнього використання в пізнавальній навчальній діяльності учнів. Для фізико-математичних предметів експериментальне визначена оптимальна частота їхнього використання дорівнює 1:8 (для учнів 15—18-ти років).

Ефективність застосування аудіовізуальних засобів залежить також від етапу уроку. Не слід використовувати їх більше 20-ти хвилин: учні втомлюються, перестають розуміти, не можуть осмислити нову інформацію. Найкраще використовувати ТЗН на початку уроку (5 хвилин — це скорочує підготовчий період з 3 до 0,5 хвилини, а втома та втрата уваги настають на 5—10 хвилин пізніше звичайного), а також в інтервалах між 15, 20, ЗО і 35-ма хвилинами, що дозволяє підтримувати стійку увагу учнів практично протягом усього уроку, тому щоб під час кожного уроку в учнів періодично змінюються характеристики зорового та слухового
сприйняття (їхня гострота, пороги, чутливість), увага, стомлюваність. При монотонному використанні одного засобу вивчення нового матеріалу в учнів уже до 30-ї хвилини виникає позагранічне гальмування, що майже цілком виключає сприйняття інформації. У той же час правильне чергування засобів і методів навчання може це виключити.

При підготовці до комп’ютерних занять учитель переглядає й оцінює всі інформаційні ресурси та дані програми (мультімедіа) продукту, створює авторську навчальну програму з дикторським текстом, музичним супроводом, статистичними ілюстраціями, відео вставками, інтерактивною взаємодією учнів - комп’ютер; із включенням матеріалів з мережі Інтернету (РІОР)