За легендою, у цей день військо давніх русів на чолі з Аскольдом взяло в облогу центр православ'я — Царгород (Константинополь), намагаючись захопити місто. Мешканці столиці Візантії у гарячій молитві звернулись до Богородиці з проханням про порятунок. І Богородиця, за оповідями, явилася перед людьми та вкрила їх своєю покровою (омофором). Після цього вороги вже не могли побачити цих людей. Як вказують деякі джерела, вражений Аскольд та його дружинники прийняли святе хрещення та стали християнами
День захисників і захисниць ― це день, коли ми шануємо і жінок, і чоловіків, які стоять на охороні нашої держави. Це не лише день військових, тому що захищають нашу країну і цивільні люди, і волонтери, і медики. До речі, цьогоріч у серпні Президент України відзначив нагородами навіть дітей, які допомагали дорослим захищати Україну від російської навали.
14-го жовтня 2014-го року в Україні, з метою вшанування мужності і героїзму захисників незалежності і територіальної цілісності України, військових традицій та перемог українського народу, сприяння подальшому зміцненню патріотичного духу в суспільстві і на підтримку ініціативи громадськості, встановлено це нове свято - «День захисника України». У 2021 році переіменували свято День захисника України на День захисників і захисниць.
Віталій Леськов. Про Віталія Леськова згадує класний керівник Ольга Широка. 5 липня …. Цього дня перестало битися серце Леськова Віталія, юного героя-захисника. Дуже важко усвідомлювати, що ця проклята війна забирає найкращих героїв, патріотів, юнаків та дівчат. Ще зовсім недавно він сидів за партою та писав твір про героїв АТО. А сьогодні його вже немає з нами. Віталій навчався у нашій школі з 7 по 9 клас. Він був дуже енергійним, веселим, відкритим і готовим прийти на допомогу. Він був чудовим , надійним другом та дисциплінованим учнем. Друзів у хлопця було багато серед однокласників.. Він був у центрі уваги. А ще він був чуйним та люблячим сином. Він безмежно любив свою матір , яка самотужки його виховувала. Віталік залишиться у моїй пам’яті назавжди таким щирим,відкритим та гордим. У цього хлопця була залізна воля. Він долав перешкоди і йшов вперед , постійно тренувався і досягнув цілей. Він хотів стати справжнім ВОЇНОМ. І він став справжнім воїном-патріотом. ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!!! ВОНИ СТАЮТЬ АНГЕЛАМИ!!!!
Штифлюк Олег Степанович народився 15 серпня 1976 року. Був родом з Новоушиччини. Мешкав у Хмельницькому. Солдат 68-ї окремої єгерської бригади. Воїн загинув 13 травня 2022 року біля села Богояволівка Донецької області.19 травня Олега Штефлюка в останню путь провів Хмельницький. ШТИФЛЮК Олег Степанович, народився 15.08.1976 року в селі Ставчани Новоушицького району. Згодом родина переїхала в місто Кам’янець – Подільський . Навчався в школі № 16. Згодом Олег з мамою переїхав жити на Дальній Схід, , там закінчив школу . був призваний на строкову службу, звідки вступив у Вище Військове Училище . Після закінчення училища був направлений, для проходження служби, у місто Магадан. Мрією було повернутись в Україну, тому при першій можливості повернувся в місто Кам’янець – Подільський. В 2000 році отримав громадянство України. Працював в сфері будівництва. У 2002 році одружився, народилось двоє дітей донька Вікторія, син Максим. В 2012 році переїхав до Хмельницького. В 2014 народилась найменша донька Соломія. Олег жив звичайним розміреним життям, полюбляв риболовлю. Підтримував сімейні традиції. Мріяв про достойне життя для своїх дітей. Після початку повномасштабного вторгнення рф, одразу звернувся до МТЦК та СП, був направлений у рівненську область де формувалась 68 єгерська бригада. Проходив службу на посаді командира роти . Нажаль 13 травня загинув, підчас виконання бойових завдань, біля села Богоявленка Донецької області. Залишились діти , дружина , батько, дві сестри.
Шкринда Андрій Іванович Народився 13 грудня 1978 року в с. Божиківці Деражнянського району Хмельницької області. З 1982 року проживав в м. Хмельницькому. З 1986 до 1993 року навчався в ЗОШ № 25. З 1993 до 1996 року навчався у ВПУ № 25, отримав професію електромонтера. З 1996 до 1998 року проходив строкову військову службу в Збройних силах України. З 1999 до 2001 року працював інкасатором на вокзалі станції Хмельницький Південно-Західної залізниці. З 2002 до 2008 року навчався у Хмельницькому національному університеті «Поділля» (заочна форма навчання), де здобув повну вищу освіту за спеціальністю «Фінанси». З 2010 до 2017 року працював експертом-оцінювачем в ломбарді «Скарбниця». З 07 серпня 2014 до 15 вересня 2016 року був мобілізований в зону проведення АТО/ООС, де проходив службу в лавах прикордонників у Луганській області. З 2017 до 2022 року працював за кордоном. З початком повномасштабного вторгнення повернувся до України та був призваний до лав Збройних сил України, у військову частину А0661 (140-й окремий центр сил спеціальних операцій). З 08 червня 2022 року був переведений у військову частину А7406 стрільцем-зенітником. Загинув 12 серпня 2022 року біля с. Рівнопіль Волноваського району Донецької області, отримавши поранення, несумісні з життям.
Андрій Шкринда. Андрій Шкринда захищав Україну ще з 2014 року. Пішов добровольцем. Згодом повернувся до цивільного життя. Був фаховим електриком. Коли почалося повномасштабне російське вторгнення, перебував за кордоном. Маючи можливість не повертатися, він все одно приїхав та мобілізувався. Воїну було 43 роки.«У нас в батальйоні було троє хмельничан. Андрій приєднався до нас і став четвертим, – згадує ексзаступник 231-го окремого батальйону територіальної оборони Станіслав Корецький. – Наш батальйон тероборони формувався в Дніпрі. Перед тим, як перевестися до нас, він зідзвонювався з командиром роти й казав, що хоче бачити ворога, воювати з ним, а не бути десь у тилу. У бою, в якому Андрій загинув, ворожий танк практично розстріляв його. Наступного дня хлопці помстилися. Але життя Андрію, на жаль, це не поверне». Загинув Герой 12 серпня у Донецькій області. Віддати останню шану захиснику 17 серпня у Хмельницькому прийшли рідні, друзі, побратими, представники місцевої влади. Міський голова Олександр Симчишин, який знав Андрія Шкринду особисто, розповів: «Я його дуже добре пам'ятаю. Пам'ятаю, тому що він був справжньою людиною. У нього були такі цікаві глибокі очі, такі, як от на цьому фото, цікава посмішка. І він був справжнім патріотом. Ми спілкувалися кілька разів, але говорили про Україну, про зміни, про місто, про майбутнє. Він дійсно був не “показушним” патріотом, а справжнім».
Загинув, рятуючи своїх побратимів Пілець Арсеній (батько нашого шкільного психолога Владислава Пільця та вчителя інформатики Мирослава Пільця), загинув офіцер, полковник Олексюк Ігор (рідний брат вчительки інформатики Олексюк Людмили)батько нашої учениці 9-Д класу, Садомський Едуард. племінник нашого робітника Петра Тюха – полковник Руслан Тюх. Герої не вмирають, вони назавжди залишаються в наших серцях. Вічна пам’ять і слава українському воїну, який захищав Батьківщину та кожного з нас!
Разом до ПЕРЕМОГИ! Допомагаємо нашим славним ЗСУ. Наша участь у акціях: Лист з хештегом #листсолдату( https://www.facebook.com/lystsoldatu/) "Окопна свічка" (бляшанки різні, свічки та недопалки свічок, віск, картон гафрований)«Смілива монета!» (збір копійок номіналом 10,50 копійок та 1, 2, 5 грн.)