Наприкінці X — у першій половині XI ст. більшість населення Київської держави була задіяна в сільському господарстві, головним напрямом якого вважалося рільництво. У цій галузі відбулися якісні зміни, що сприяли підвищенню продуктивності праці селян. Почали застосовувати трипільну систему землекористування. Господарі ділили свою ділянку землі на три поля: одне засівали озимими зерновими культурами, друге — яровими, а третє поле не засівали, таким чином даючи землі рік перепочинку, щоб ґрунт відновив свою родючість. Наступного року призначення кожного поля змінювалося. Удосконалювалися й знаряддя обробки землі. Замість рала використовували плуг із металевим ріжучим пристроєм. Під час оранки поля плугом пласт ґрунту підрізався й перевертався. У такий спосіб перерізалося коріння бур'янів (після чого вони гинули), а земля ставала пухкою і краще пристосованою до рільництва. Плуг виявився зручним і для заорювання органічних добрив, які селяни застосовували, прагнучи підвищити врожайність. Конструкція плуга: 1 — гряділь, 2 — чепіги (руків’я), 3 — дошка-полиця, 4 — полоз, 5 — леміш, 6 — чересло, 7 — передок
Світло потрапляло в житло через вікна. Скляні вікна могли придбати лише заможні мешканці міста, а в інших оселях установлювали невеличкі віконця, які затягали обробленими напівпрозорими сечовими міхурами забитої домашньої худоби. Тому в житлах бідняків більшу частину дня панувала темрява. Освітлювальні пристрої (олійні світильники, воскові свічки, лучини) використовувалися в оселі нетривалий час. Люди лягали спати невдовзі після заходу сонця і прокидались удосвіта.
Селяни користувалися нерухомими і рухомими меблями. Нерухомі виробляли під час зведення будинку (лави, посудники, полаті). Удень лави слугували сидінням, а вночі — ліжком. Стіни оселі використовувалися для влаштування різноманітних полиць: посудників, мисників, ложечників, залавників та ін. Окрім цього, інтер’єр житла доповнювався настінними та підвісними гаками, на які вішали одяг і реманент. Столи виготовляли громіздкими. Їх застеляли скатертинами, прикрашеними вишитим орнаментом-оберегом від лихої сили.
Знатні особи вирізнялися своїм одягом. Наприклад, убрання для княжих і боярських родин шили кращі майстри. Використовували тонке сукно, яке привозили із Західної Європи, шовк і парчу – із Середнього Сходу та Візінтії. Знать була основним споживачем тканин, гаптових металевими нитками – золотими та срібнимиr
Значна частина селян виготовляла одяг власноруч. Тканини фарбували природними барвниками. Так, жовтий колір отримували з березової чи вільхової кори або з лушпиня цибулі; зелений – із трави дроку; червоний – із трави материнки тощо. Закріплювали кольори природними кислотами та сіллю – капустяним й огірковим розсолом, сироваткою.
Взуття. Суттєво різнилося селянське й міщанське взуття. Селяни плели личаки з лика (кори) лози, липи, які одягали поверх онуч (клапті тканини, обмотані навколо ніг особливим способом). Міщани личаків не носили, а взували шкіряні вироби: здебільшого це були черевики, чобітки й напівчобітки. Черевики виготовляли з волової та коров’ячої шкіри і прикрашали вишивкою з рослинним або геометричним орнаментом. Чобітки та напівчобітки різнилися висотою халяви. Підошви чобіт виготовляли з товстої волової шкіри й не мали каблука (він з’явився лише в XIV—XV ст.). Чоботи носили заможні люди. Неодмінною приналежністю княжого та боярського вбрання були кольорові (червоні, сині, жовті) чоботи, розшиті перлинами або металевими бляшками.
Прикраси. Довершували вбрання знатних осіб прикраси. Вони постійно змінювались і підбиралися до відповідного парадного одягу. Прикраси відображали соціальний статус їхніх власників (про це свідчить основа, з якої вони виготовлялися: золота, срібна, бронзова, мідна). Найпопулярніші прикраси міщан із середнім статком — браслети, медальйони, пряжки, застібки (фібули) тощо. Люди одягали прикраси переважно на свята та сімейні урочистості.
Відпочинок представників давньоруського суспільства. Відпочивали люди переважно в релігійні свята. У кожній хаті на відповідному місці розміщували предмети релігійного призначення — і християнського (ікони), і язичницького (обереги). До свят сільські й міські родини готували відповідні страви та напої. На міських майданах влаштовували гуляння за участі музикантів і скоморохів (мандрівних акторів). Окрім танців і співів, люди брали участь у різних змаганнях та іграх. Розваги князів і бояр були різноманітніші й відбувалися не тільки у свята. Знать часто влаштовувала бенкети, де веселилася разом зі своїм оточенням. Також полюбляла брати участь у змаганнях на конях, вправлятися зі зброєю та виїжджати на полювання.
Анкета ''Я на уроці'‘Яким ви сьогодні були на уроці: Байдужим,чесним,відвертим,працювитим,неохайний,чемний,точним,зацікавленим,сміливим,соромязливим,упертий,організований,охайним,розумним,нетерпливим,уважним,злим,творчим,допитливим. Гра'' Показуха ''За допомогою міміки і жестів зобразити. Прийом'' Географічна хвиля'' по черзі відповідають на запитання. Дерево ''Асоціації'