Сучасна освіта Житомирщини - 2019

       Номінація: авторські посібники

 

 

 

 

 

 

Тема досвіду: «Система роботи

з обдарованими учнями

під час навчання

української мови і літератури»

 

 

 

Філоненко Людмила Андріївна,

вчитель української мови та літератури

ОНЗ «Городницька ЗОШ І-ІІІ ст.»

Новоград-Волинського району

Житомирської області

Рецензія

на творчу працю «Система роботи з обдарованими дітьми під час навчання української мови і літератури» вчителя ОНЗ «Городницька ЗОШ І-ІІІ ступенів» Філоненко Людмили Андріївни.

 

 Робота написана логічно, з дотриманням всіх необхідних вимог. У вступі висвітлені причини необхідності вивчення даної теми. В основній частині розкрито систему роботи з обдарованими дітьми на уроках української мови та літератури.

 

 Тема досвіду відображає головну думку освіти – виховання цілеспрямованої особистості, яка прагне до максимальної реалізації своїх можливостей, готової до опанування нового досвіду, здатної робити свідомий та відповідальний вибір у різних життєвих ситуаціях.

 

 

 

Рецензенти:

 

Нагірняк Ірина Валеріївна, заступник директора з методичної роботи,

Сагаш Людмила Ярославівна, голова методичного об’єднання вчителів української мови та літератури

 

 

 

Дата     Підпис

       І.В.Нагірняк

       

Л.Я.Сагаш

 

 

 

Анотація

  

Мета роботи: розкрити сутність проблем виявлення, розвитку та адаптації обдарованих дітей, виявлення найбільш талановитих з них, вибір форм і методів роботи з обдарованими дітьми на уроках української мови та літератури.

 

  Практичне значення полягає у впровадженні в шкільну практику розробленої методики системи роботи з обдарованими учнями на уроках української мови та літератури.

 

ЗМІСТ

 

РЕЦЕНЗІЯ……………………………………………………………………

АНОТАЦІЯ…………………………………………………………………..

ВСТУП……………………………………………………………………….

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ СИСТЕМИ РОБОТИ З ОБДАРОВАНИМИ УЧНЯМИ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Визначення понять «обдарованість», «обдарована дитина»

2. Принципи виявлення обдарованих дітей ....................

3. Основні напрями роботи з обдарованим дітьми ................

4. Роль дитини та стосунків батьків у житті обдарованої дитини .....

МЕТОДИКА СИСТЕМИ РОБОТИ З ОБДАРОВАНИМИ
УЧНЯМИ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ ......

1. Форми і методи навчання обдарованих учнів на уроках української мови та літератури………………………………………………………….

2. Позакласна робота з обдарованими учнями ..................

ВИСНОВКИ ............................................

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ......................

   

 

 

 

            

 Першочергове завдання педагога полягає в тому,

                            щоб відкрити у кожній людині творця,поставити

                            його на шлях самостійної,творчої,інтелектуальної

                                          праці.

                                                                                    В.О.Сухомлинський

                                                                                                   

ВСТУП

Актуальність дослідження. Одним із пріоритетних напрямів сучасної світової та української освіти є підтримка та розвиток учнів, що «володіють потенціалом до високих  досягнень      

у силу видатних здатностей». Це відображено в базових державних нормативних документах, як-от:

 

 -  Закон України «Про освіту» (Для  розвитку  здібностей, обдарувань і талантів дітей створюються профільні класи (з поглибленим вивченням окремих предметів або початкової допрофесійної підготовки), спеціалізовані школи, гімназії, ліцеї, колегіуми, а також різні типи навчально-виховних комплексів, об’єднань. Особливо  обдарованим дітям держава надає підтримку і заохочення (стипендії, направлення на навчання та стажування до провідних вітчизняних і закордонних освітніх , культурних центрів) [5];

 

-  Національна доктрина розвитку освіти («Держава повинна забезпечувати: формування в дітей та молоді сучасного світогляду, розвиток творчих здібностей і навичок самостійного наукового пізнання, самоосвіти та самореалізації особистості; створення умов для розвитку  обдарованих дітей та молоді»)[8].

 

  Проблема навчання й виховання обдарованих дітей набула особливого значення в XXI столітті. Помітне прискорення в політичному й інтелектуальному осмисленні соціальних, технічних, економічних і культурних феноменів, характерних для глобалізації, викликало необхідність створення системи підтримки  й захисту  інтересів обдарованих учнів, змінило погляд на підходи до навчання обдарованої молоді.

Сьогодні проблема навчання обдарованих прямо пов’язана з новими умовами й вимогами швидко мінливого світу, що породив ідею організації цілеспрямованої освіти людей, які мають яскраво виражені здібності в тій або іншій галузі знань.

Сучасне суспільство – це суспільство глобальних змін постійної творчої еволюції, на яку впливають механізми, що поєднують макро - (соціальні) фактори і мікро – (індивідуальні) фактори, зовсім непередбачені й найчастіше  кардинально нові. Темп розвитку сучасного суспільства залежить від творчих зусиль особистості, від тих можливостей і здібностей, якими вона володіє. Таким чином, глобалізація стимулює активність особистості, вказує на необхідність підготовки її до майбутнього, ставить нові цілі й завдання перед системою освіти.

 Сучасний науково-технічний прогрес не тільки не зменшує, а, навпаки, збільшує роль творчої активності особистості. Саме в творчості виявляється унікальна потреба людини в пошуку – її принципова ненаситність, бо потреба в пошуку – це потреба в постійній зміні самої людини.

   У зв’язку з цим в усьому світі сьогодні відбувається переосмислення педогогічних цінностей. Так наполегливо шукає «ключі» до творчості сучасна Японія, в якій зараз, як і всюди в світі, потрібна не однолика маса просто здібних людей, а яскраві індивідуальності.

Особливо широкого розмаху ця  робота набула в США. Сучасний рівень економічного й суспільного розвитку  країни  вимагає від фахівців будь-якої сфери діяльності високого професійного рівня [6].

    Питання розвитку творчої особистості набуває особливої уваги в умовах зміцнення та вдосконалення української державності, що зумовлює необхідність підвищення інтелектуального та культурного потенціалу суспільства й удосконалення всіх ланок навчально-виховного процесу.

     Здатність до творчості є однією з найбільш важливих умов для успішного самовираження особистості, її всебічної самореалізації та адаптації в сучасному світі.

 

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ СИСТЕМИ РОБОТИ З ОБДАРОВАНИМИ УЧНЯМИ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Визначення понять «обдарованість», «обдарована дитина»

    Обдарованість – складне, багатогранне явище. На сучасному етапі розвитку науки «обдарованість» переважно розуміється  дослідниками як «потенціал до досягнень на надзвичайно високому рівні в порівнянні з іншими людьми даного віку, навчання й соціального оточення». Обдарованими й талановитими дітьми називають тих, які по оцінці досвідчених фахівців, у силу своїх здібностей демонструють високі досягнення. Вони мають потребу в спеціалізованих навчальних програмах. Перспективи розвитку таких дітей визначаються «рівнем їхніх досягнень і потенційних можливостей в одній або

декількох сферах: інтелектуальних, академічних досягнень, творчого або продуктивного мислення, спілкування й лідерства, художньої й психомоторної

діяльності».

    В педагогіці особливо виділяється такий вид обдарованості, як творча (або              творче              продуктивне              мислення). Американські фахівці (Дж.Рензуллі, Дж.Гілфорд і ін.) думають, що «творчість (креативність) є важливим елементом всіх видів обдарованості, і вони не можуть бути представлені окремо від творчого компонента».

    Психолог Дж.Рензуллі запропонував таке визначення обдарованості: «обдарованість –  результат  сполучення  трьох  характеристик: інтелектуальних

здібностей, творчого підходу й наполегливості». А.Шведел і Р.Стернберг думають, що «обдарованість дорослої людини пов’язана з досвідом раннього дитинства», і пропонують концепцію обдарованості як поступово виникаючої властивості, тим самим і теоретично, і практично «розширюючи» поняття «обдарована дитина».

    С.Марленд запропонував основні категорії обдарованості: «загально- інтелектуальна обдарованість, специфічна обдарованість, перевага дитини займатися якимсь певним видом діяльності, творчість або продуктивність мислення, здатність до лідерства, здатність до виконавських видів діяльності, психомоторні здатності». С.Марленд розрізняє дітей здатних до одного тилу занять і дітей загально обдарованих. Результати вивчення сучасного стану психологічних трактувань феномена «загальна розумова обдарованість» дозволяє в якості основних його характеристик виділити випереджальний  інтелектуальний розвиток і здатність до творчості.

     Виділення багатьох видів обдарованості служить важливій меті - привернути увагу до більш широкого спектра здібностей, які повинні отримати й можливості для розвитку. Розходження між видами обдарованості не можуть розглядатися без урахування мотивації, самооцінки, інших індивідуальних особливостей, від яких залежить реалізація здібностей. Не випадково відзначається, що «обдаровані діти зазнають у школі дискримінацію через відсутність диференційованого навчання, через орієнтацію школи на середнього учня, через зайву уніфікацію програм, у яких погано передбачені або зовсім не враховуються індивідуальні можливості засвоєння знань…».

     Слід розрізняти також обдарованість і прискорення темпів розвитку дитини, яке може виявитися тимчасовим. Така «талановитість» швидко згасає, оскільки відсутній прояв творчого компонента або його розвиток був несвоєчасним. Іноді дитина є носієм «прихованої обдарованості» (відсутність яскраво виражених ознак талановитості), що може бути спричинене негативним ставленням дорослих до успіхів дитини або її побоюванням бути неправильно зрозумілою. Тому в дошкільному дитинстві складно спрогнозувати талановитість, оскільки ознаки обдарованості можуть насправді бути ознаками швидкого темпу розвитку дитини.

   Обдаровані діти наділені високим творчим потенціалом і високим рівнем розвитку здібностей. Здебільшого найважливішими характеристиками обдарованих дітей вважають:

— надзвичайно ранній вияв високої пізнавальної активності й допитливості;

— швидкість і точність виконання розумових операцій, що зумовлене стійкістю уваги та оперативною пам'яттю;

— сформованість навичок логічного мислення;

— багатство активного словника;

— швидкість і оригінальність вербальних (словесних) асоціацій;

— виражена установка на творче виконання завдань;

— розвиток логічного мислення й уяви;

— володіння основними компонентами уміння вчитися.

     Важливою характеристикою обдарованості є креативність — здатність до творчості. Згідно із психологічними дослідженнями основою обдарованості є закладений від народження творчий потенціал, який розвивається впродовж усього життя людини. Він не залежить безпосередньо від рівня розумових здібностей, оскільки діти з високим рівнем інтелектуального розвитку іноді володіють незначним творчим потенціалом.   

       Обдаровані діти часто є оригінальними у поведінці та спілкуванні. Вони використовують особливі способи спілкування з дорослими й однолітками, чутливі до ситуації спілкування, виявляють уміння спілкуватися не лише словесно, а й за допомогою невербальних засобів (міміки, жестів, інтонації тощо), легко вступають у контакт з однолітками, прагнуть до лідерства у спільній діяльності. Обдаровані діти частіше за своїх однолітків обирають роль дорослого в творчих іграх, змагаються з іншими дітьми. Не уникають вони відповідальності, пред'являють високі вимоги до себе, самокритичні; не люблять, коли до них ставляться із захопленням, обговорюють їхню винятковість, талановитість. Ці діти випереджають однолітків у моральному розвитку, активно прагнуть добра, справедливості, правди, виявляють інтерес до всіх духовних цінностей.

       Обдаровані діти – майбутній цвіт нації, інтелектуальна еліта, гордість і честь України, її світовий авторитет, а тому перед кожним педагогічним колективом стоїть завдання спрямоване на забезпечення формування інтелектуального потенціалу нації шляхом створення оптимальних умов для всебічно обдарованої молоді.

2. Принципи виявлення обдарованих дітей

    Основним принципом роботи загальноосвітньої школи є розкриття в процесі навчання дитячої обдарованості. Упровадженню в життя цього принципу сприяє спільна діяльність практичного психолога, педагогів і батьків.

    Зміст роботи з обдарованими дітьми містить низку завдань, а саме: сприяння розвитку кожної особистості; виявлення обдарування дітей і максимальне сприяння їхньому розвитку.

    На першому етапі виявлення обдарованих дітей враховуються відомості про досягнення дитини в певній сфері діяльності, надані батьками й педагогами. Можуть бути використані також результати групових тестувань, соціологічних опитувань. Це дозволить визначити коло дітей, з якими слід проводити поглиблені індивідуальні дослідження. 

    Другий етап можна назвати діагностичним. На цьому етапі проводиться індивідуальне оцінювання творчого потенціалу й особливостей нервово-психічного статусу дитини психологом та вчителями. З огляду на результату першого етапу, обстеження дітей проводяться за допомогою психологічних тестів, залежно від того, який варіант потенційних можливостей переважає. Якщо переважає інтелектуальна сфера й дитина легко навчається, має гостре мислення і допитливість, виявляючи практичну кмітливість, то використовуються методики, спрямовані насамперед на визначення базових,  когнітивних і мовленнєвих параметрів у обдарованих дітей, наприклад, методика «Тест структури інтелекту» Амтхауера тощо.

    У дітей, обдарованих у сфері академічних досягнень, найбільш розвиненими можуть бути окремі здібності до мов і літератури, математики або природознавства. Тому завдання – не тільки визначити рівень загального інтелектуального розвитку дитини,але й дати оцінку типу мислення.

    Діти з творчим і продуктивним мисленням відзначаються незалежністю, розкутістю поведінки, здатністю продуктувати оригінальні ідеї, вмінням знаходити нестандартні рішення, винахідливістю. Таке творче спрямовання обдарованості дітей передбачає оцінювання насамперед їхніх творчих здібностей.

    Контактні, ініціативні, з підвищеною потребою у спілкуванні й лідерстві діти мають високі організаторські здібності. Серед однолітків і дорослих вони почуваються впевнено; однолітки завжди обирають їх на головні ролі в іграх та заняттях. Під час досліджень таких дітей використовуються особистісні методики та соціометрія, наприклад, «Комплексний особистісний соціометричний тест» О. Зварикіна .

    Якщо ж у дитини переважають художні здібності, вона з раннього віку виявляє схильність до малювання або музики, психологічне тестування спрямовується на оцінювання ступеня її емоційної стійкості та рівня невротизму, оскільки така дитина дуже вразлива і потребує індивідуального психологічного підходу.

     Обдарованість у руховій сфері виявляється у високому ступені психомоторних реакцій, спритності, значній фізичній силі, розвитку рухових навичок (біг, стрибки). Діагностика обдарованості у цій сфері проводиться за допомогою методик, що призначені для визначення зорово-моторної координації.

       Багато дітей виявляє високий ступінь обдарованості не в одній сфері, а у декількох. У цьому разі дуже важливо не тільки виявити таку полі-обдарованість, але й удосконалювати, розвивати її.

      На третьому етапі роботи з обдарованими дітьми основну роль повинні виконувати педагоги, завдання яких – формування і поглиблення дитячих здібностей.        

 Розбудова державності в Україні зумовила нові тенденції в розвитку освіти. З’явилася нагальна потреба суспільства у творчих, діяльних, обдарованих, інтелектуально, духовно розвинених особистостях. Кожна дитина по-своєму неповторна. Вона приходить у цей світ, щоб творити своє життя, знайти себе: хтось здібний до музики, образотворчого мистецтва, художньої праці, хтось пише вірші, оповідання. Скільки дітей – стільки і здібностей, які залежать від психолого - фізіологічних особливостей людини, соціального оточення, сім’ї та школи.

3. Основні напрями роботи з обдарованими дітьми

Єдиних рекомендацій щодо навчання обдарованих дітей не існує й не може існувати, адже кожна дитина – унікальна особистість зі своїми перевагами і недоліками. Тому головним є пошук ключа – індивідуального підходу до кожного учня, зокрема учня обдарованого, з вираженою індивідуальністю,               незалежністю [15].

           З обдарованими дітьми, з одного боку, працювати легше, бо вони мають високі розумові здібності, а з іншого, - важче, оскільки ці діти «знають собі ціну», потребують багато уваги, особливого ставлення. До того ж робота з ними вимагає професійних і педагогічних знань від учителя. Адже навчання – процес технологічний, і його, як і на виробництві, легше зіпсувати, порушивши технологію. Шкода від цього може бути величезна, бо «виробом» виступає жива особистість учнів.

 Тому у роботі з дітьми учителю необхідно:

• постійно працювати над вихованням почуттів дітей, особливо обдарованих, вразливих до всього, що стосується їхнього «Я»;
• допомагати обдарованим дітям сформувати адекватну Я – концепцію та самооцінку;
• забезпечувати сприятливу емоційну атмосферу, адже дитина набуває емоційного досвіду в процесі взаємодії з людьми;
• дотримуватися порядку й  дисципліни, обдаровані діти, як і всі інші, мають знати межу припустимої поведінки;
• скеровувати енергію та творчість обдарованих дітей у потрібне русло, щоб їхня праця приносила користь;
• використовувати дослідницький метод (це активізує їхню роботу);
• розвивати здібності дітей, активно використовувати метод самостійного набуття знань;
• привчати обдарованих дітей працювати в колективі, це допоможе їм легше адаптуватися до соціальних умов;
• тісно співпрацювати з батьками обдарованих дітей, щоб розвинути здібності кожної дитини.   

    Одним із важливих напрямів роботи з обдарованими дітьми у школі є постійний психологічний патронаж всіх учасників навчально– виховного процесу, бо тільки у межах психологічного моніторингу, який допомагає здійснювати психологічний супровід у навчанні обдарованих і здібних дітей, педагогічний колектив повинен  вирішувати такі завдання:

• розроблення індивідуальних освітніх маршрутів;
• формування адекватної самооцінки;
• охорона та зміцнення психічного та фізичного здоров’я;
• попередження ізоляції обдарованих і здібних дітей у групі однолітків;
• розвиток психолого–педагогічної компетентності педагогів і батьків обдарованих дітей.

 

Усвідомлюючи, що головною педагогічною метою навчання є залучення обдарованої дитини до неперервного процесу самовдосконалення –  самовиховання, саморозвитку, самонавчання – необхідно:

• визначати варіативну частину робочого плану так, щоб максимально врахувати розвиток обдарованих дітей;
• працювати над створенням комплексу науково – методичних навчальних матеріалів;
• підтримувати педагогічні кадри, які здатні сприяти творчій праці учня, виявляти ініціативу та професійну компетентність у цій галузі педагогічної діяльності;
• розробити систему матеріального та морального заохочення обдарованих учнів та вчителів, які працюють з ними.

Можна зробити висновок, що обдаровані діти – це категорія дітей, які потребують особливого підходу, відповідного виховання, спеціалізованої роботи педагогів та психологів. І вчитель для них повинен бути особливим, обізнаним, готовим, що обдарована дитина може знати навіть більше за нього.

Українська система роботи із обдарованою молоддю також має плідні напрацювання в цьому напрямі, але важливо використовувати досвід зарубіжних науковців та активніше прилучатися до роботи Європейської ради з високих здібностей, яка об’єднує багатьох вчених, що працюють над проблемою ефективної організації роботи з обдарованими дітьми Європи.

Головними способом спостереження обдарованих дітей у процесі вивчення мови і літератури слід визначити такі, як самостійна творча діяльність ( яка передбачає підготовку різноманітних досліджень із мови та літератури, написання творчих робіт різного роду та конкурсна діяльність, написання конкурсних творчих робіт) [19, с.17].

 

4. Роль родини та стосунків батьків у житті обдарованої дитини 

 Першовідкривачами обдарованості дітей є батьки. Вони виконують найголовнішу роль у становленні й розвитку не тільки обдарованості дитини, а її особистості.

 Іноді батьки не зауважують обдарованості своїх дітей або опираються зарахуванню їх до обдарованих («Я не хочу, щоб моя дитина була обдарованою, нехай вона краще буде нормальною»), починають надмірно «експлуатувати» здатності дитини та поміщають її у штучні умови (наприклад, позбавляють можливості спілкуватися з однолітками).

 Усе це лягає додатковим вантажем на плечі дитини, адже в якийсь момент вона сама відкриває свою обдарованість і розуміє, що чимось відрізняється від інших.

 Дуже важливо в цей момент підтримати дитину, показати, що її особливість – це нормально, що вона має на це право і, звичайно, що поза залежністю від того, чи буде вона виявляти свої таланти надалі чи ні, усе одно її люблять.

 Батьківське відкриття обдарованості власної дитини повинно народжувати радісне очікування й готовність вирішувати пов’язані з цим проблеми. Задача полягає в тому, щоб вчасно знайти правильний момент, правильні слова та приклади для дитини, щоб вона мала здорове само сприйняття, тому що уявлення про саму себе – це багато в чому кристалізація того, як на нас реагують інші люди.

 Проведені в Чикаго (1979) дослідження показали, що самооцінка високообдарованих школярів нижче, ніж у третини їхніх однолітків, а соціальна впевненість нижча, ніж у чверті. У зв’язку з цим ще раз хочеться підкреслити, що обдаровані діти більш чуттєві й уразливі в соціальному плані, тому важливо, щоб насамперед батьки формували в них адекватне ставлення до себе.

 В школі дитина може стати відторгненою, тому що однокласники будуть мстити їй за те, що вона розумніша й талановитіша, ніж вони, а в окремих учителів «нестандартна» дитина швидше за все буде викликати роздратування, оскільки вони звикли орієнтуватись на середній рівень. У даному випадку ніщо не зможе замінити батьківської підтримки і заохочення.

 Обдаровані діти мають особливу потребу в розвитку їхньої самостійності, самодисципліни та самоврядування в навчанні, і якщо школа не задовольняє їхніх запитів, то їм доводиться піклуватись про себе самим.

 Отже, батькам необхідно:

• створити безпечну психологічну атмосферу дитині в її пошуках, де вона могла б знайти розраду у випадку своїх розчарувань і невдач;
• підтримувати здібності дитини до творчості й виявляти співчуття до ранніх невдач, уникати негативної оцінки творчих спроб дитини;
• бути терпимими до несподіваних ідей, поважати допитливість дитини, намагатись відповідати на всі запитання, навіть якщо вони здаються безглуздими;
• допомагати дитині формувати її систему цінностей, не обов’язково засновану на її системі поглядів, щоб вона могла поважати себе і свої ідеї поряд з іншими ідеями та їх носіями;
• допомагати дитині задовольняти основні людські потреби, оскільки людина, енергія якої скута основними потребами, рідко досягає висот у самовираженні;
• допомагати дитині долати розчарування й сумніви, коли вона залишається сама в процесі не зрозумілого ровесникам творчого пошуку;
• допомагати дитині цінувати в собі творчу особистість, однак її поведінка не має виходити за межі пристойного;
• не тиснути на дитину в її шкільних справах, але завжди бути готовими прийти на допомогу в разі потреби [10].

Високий батьківський обов’язок – виховати людину, яка була б щасливою і вміла дарувати радість іншим людям, яка приносила б користь своїй Батьківщині.

 «Батько» й «Батьківщина» - слова одного кореня. Мати і батько прилучають дитину до рідної мови, рідної природи, до життя. Головне  – постійно пам’ятати, що діти дивляться на нас, засвоюють нашу поведінку.

 Діти – найцінніше, що є на світі. Вони майбутнє нашого суспільства. Від того, якими виростуть діти, залежить наш завтрашній день [20].

МЕТОДИКА СИСТЕМИ РОБОТИ З ОБДАРОВАНИМИ
УЧНЯМИ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ 

1. Форми і методи навчання обдарованих учнів
на уроках української мови та літератури

Найефективніші сучасні форми та методи роботи з обдарованими дітьми, розкриття потенціалу креативності, а саме:

1. Методи психолого – педагогічного супроводу особистості:

•  метод моделювання проблемно – насиченого виховного середовища;
•  метод стимулювання групової та індивідуальної рефлексії;
•  метод проблемно – конструктивного тренінгу;
•  метод педагогічного сприяння;
•  метод емпіричної акумуляції;
•  метод суб’єкт – суб’єктивного діалогу.

2. Методи суб’єктивної актуалізації:

•  метод перспективного самопізнання;
•  метод групового прогнозування;
•  метод інтерактивної взаємодії;
•  метод проектування особистісних досягнень;
•  метод евристичних досліджень;
•  метод продуктивної самореалізації. [2, с.73].

 

Робота з обдарованими дітьми вимагає належної змістової наповненості занять, зорієнтованості на новизну інформації та різноманітні види пошукової, розвиваючої, творчої діяльності. Вона під силу висококваліфікованим, небайдужим до свого предмета та учнів учителям.

 Розвиток дитячої обдарованості є пріоритетним напрямком освітньої моделі онз «Городницька ЗОШ І-ІІІ ст.»

Усі ми: і батьки, і вчителі – знаємо, що скільки дітей – стільки і здібностей, які залежать від єдності і гармонії багатьох чинників: психолого-фізіологічних особливостей, соціального оточення, сім’ї та школи – як соціального інституту. Тому головною метою діяльності педагогічного колективу школи є створення якомога сприятливіших умов для забезпечення високої якості навчання і виховання.

У школі ведеться облік обдарованих дітей та їх досягнень.  Багато обдарованих дітей є переможцями  предметних олімпіад, конкурсів, турнірів. Заслуговує на увагу робота з обдарованими учнями учителів української мови та літератури.

Для реалізації пізнавальних можливостей учнів передбачається оновлення змісту освіти й використання інноваційних технологій, що дають можливості розвитку обдарованості.

Формами роботи є групові та індивідуальні заняття на уроках і в позаурочний час, факультативи. Зміст навчальної інформації доповнюється науковими відомостями, які можуть одержати в процесі виконання додаткових завдань у той же час, що й інші учні, але за рахунок вищого темпу обробки навчальної інформації.

Серед методів навчання обдарованих учнів мають переважати самостійна робота, пошуковий і дослідницький підходи до засвоєних знань, умінь і навичок. Домашні завдання повинні мати творчий, диференційований характер.

Вище перелічені аспекти доповнюються системою позакласної та позашкільної роботи, виконання учнем поза навчальних завдань, участь у тематичних масових заходах, оглядах – конкурсах, зустрічах. Індивідуальні форми позакласної роботи передбачають виконання різноманітних завдань, участь в очних і заочних олімпіадах, конкурсах на кращу науково-дослідницьку роботу.

Вчителі повинні послідовно стежити за розвитком інтересів і нахилів учнів.

Зокрема, на уроках української літератури використовую такий алгоритм роботи з обдарованими учнями:

1. План роботи.
2. Опрацювання критичного матеріалу:

              -  вивчення біографії письменника;

         -  складання хронологічної таблиці життєвого і творчого шляху   

            письменника;

         -  добирання цікавого матеріалу, фактів;

         -  написання реферату.

3.  Вивчення творчості письменника:

    -  ознайомлення з текстовим матеріалом;

    -  аналіз прочитаного твору;

    -  порівняльна характеристика образів героїв твору;

    -  виписування цитат до образів;

    -  аналіз використаних описів у творі;

    -  аналіз художніх засобів, використаних у творі.

4. Ознайомлення з іншими творами письменника.

5. Виконання творчих завдань:

   -  складання кросвордів до творчості письменника;

   -  складання кросвордів до вивчених творів;

   -  створення презентації творів письменника;

   -  складання питань до художнього твору, до вірша;

   -  складання тестів.

6.  Опрацювання матеріалу з теорії літератури.

7. Виконання практичних завдань з теорії літератури (наведення прикладів з різних творів).

8.  Написання творів, есе тощо за творчістю вивченого письменника.

9.  Захист творчої роботи.

       Щоб розвивати в учнів уяву та фантазію, здатність створювати яскраві образи, пропоную метод ейдетики (запам’ятовування через образи, асоціації й відчуття).

На уроці з української мови у п’ятому класі застосовую такий вид роботи «Запам’ятай слова». Диктую учням десять слів, а діти їх запам’ятовують:

         Школа, земля, вікно, осінь, трава, дерево, килим, книга, сніг, сонце.    

Пропоную поставити цифру 1 і записати слова по порядку. Подивитись на дошку і запам’ятати слова, які записані на ній. Поставити цифру 2 і записати ці слова.

На уроці з української літератури в 11 класі, вивчаючи роман Юрія Яновського «Вершники», учні знайомляться з репродукцією картини Сальвадора Далі  «Передчуття громадянської війни» і висловлюють свої думки про те, які асоціації виникають у них із новелою «Подвійне коло».

           Важливою формою роботи на уроці є проблемні запитання. При вивченні різних тем з предмету підбираю запитання, на які учень у підручнику готової відповіді не знайде. При цьому для правильної відповіді йому потрібно ще застосувати знання з раніше вивчених розділів. Ще в запитанні якась проблемна ситуація, розв’язати яку потрібно неординарним способом.

На уроці у 9 класі «Проблема влади і державності в романі – хроніці 
П. Куліша «Чорна рада» ставлю ситуативне завдання.

Уявіть собі: ви радник гетьмана Сомка. Що б  ви йому порадили:

а) при підготовці до виборів;

б) у разі перемоги гетьмана;

в) у разі поразки.

Опрацьовуючи роман В. Підмогильного «Місто», пропоную учням вирішити проблему  «Степан Радченко – завойовник міста чи його жертва?»

Учні складають порівняльну таблицю

                                   Степан Радченко

 

                                    

         Завойовник Жертва                                                                                                    Досягає матеріального добробу-     …та не має поруч коханої жінки,близької

 ту (квартира,гроші,одяг )…                людини,кому можна вилити душу.                                             

 

Отримує гарну посаду,…                  …та не має справжніх друзів.

 

Стає відомим письменником…       …за рахунок одного оповідання,а повість 

                                                               так і не написана.

 

Навчився гарних манер, вміє         … але це лише маска,під якою все прорахо-

«подати» себе у товаристві,…            вується наперед.

 

          Учні висловлюють свої міркування, дають відповіді на проблемне питання.

          Важливою формою роботи на уроці є використання алгоритмів. Пропоную алгоритм «Написання и та і у словах іншомовного походження»

        1.Визначити слова іншомовного походження, з'ясувати їх значення.

        2.Чи стоїть контрольна орфограма на початку слова або в кінці?

                  так                                            ні

 

  пиши -і- 

        3.Чи має власна географічна назва в основі слова звукосполучення  -ри -,

-аба-, кінцеві –ика- та –ида-?

                  так                                            ні     

                    

              пиши –и-

        4.Чи стоїть контрольна орфограма після приголосних (особливо після шиплячих та д, т ,ц ) перед наступнип приголосним .

                  так                                             ні

                                                                                                                                       

             пиши -и-                                          пиши - і-

         Цікавим методом роботи на уроці є побудова гіпотез. Учні висувають власні гіпотези щодо вирішення наукового завдання, роблять свої припущення. Цей вид роботи особливо ефективний на уроках у старших класах.

      Важливу роль у роботі з обдарованими дітьми відіграє інтерактивне навчання: «запитання – відповідь». Для цього клас ділиться на кілька груп. Кожна група одержує завдання прочитати текст з підручника і поставити запитання до нього. Коли учень замислюється над постановкою запитання, то в його уяві має бути варіант відповіді. Це розвиває логічне мислення. Такий вид роботи сприяє тому, що відповідь породжує нове запитання.

Готуючись до уроків української мови, опираюсь на алгоритм.

1. Самоосвіта вчителя.
2. Детальне вивчення програми.
3. Складання плану роботи з обдарованою дитиною.
4. Вивчення недоліків у навчанні.
5. Поглиблене вивчення теоретичного матеріалу.
6. Виконання практичних завдань за вивченим матеріалом.
7. Самостійне опрацювання додаткових джерел.
8. Виконання творчих завдань:

•       складання ребусів;
•       складання кросвордів;
•       складання цікавих завдань;
•       складання тестових завдань.

9. Виконання завдань з розвитку мовлення:

•       написання лінгвістичних казок;
•       написання творів різних типів;
•       складання творчих завдань з розвитку мовлення;
•       складання діалогів.

10.  Створення презентації з теми.
11.  Аналіз виконаної роботи, усунення помилок, наведення власних прикладів.

На уроках української мови застосовую технології диференційованого навчання. При вивченні у 6 класі теми «Прикметник як частина мови», починаючи з першого уроку, використовую пам’ятки з поняттями і правилами. Їх використання дає змогу дозувати допомогу учням під час виконання завдань. Роботу з пам’ятками організовую за такими етапами:

• знаходження у пам’ятці правила, необхідного для пояснення правильного виконання завдання;
• розв’язання завдання із застосуванням пам’яток з поняттями і правилами;
• розв’язання завдання без застосування пам’яток.

Обдаровані діти працюють в індивідуальній формі, у разі потреби звертаються до пам’ятки і виконують завдання:

 - доведіть, що одне зі слів у поданих нижче словосполученнях є прикметник. Запишіть свої міркування.

Рання осінь, безкраї степи, холодний дощ.

      -  до поданих прикметників доберіть і запишіть синоніми. Прикметники якої групи не утворюють синонімічні ряди? Відповідь обґрунтуйте.

Бадьорий… . Сміливий… . Жовтий… . Осінній… .

• до незмінюваних слів беж, бордо, маренго доберіть з поданих нижче складні прикметники, які пояснювали б їх значення. Запишіть з ними словосполучення .

Зелено-коричневий, чорний із сірим відтінком, блакитно – синій, світло - коричневий із жовтим або сірим відтінком.

Часто на уроках впроваджую такі форми, як практикум, конференція, навчальна гра. Спрямовую учнів на виконання завдань творчого характеру: складання мовної казки, створення поезії, написання творів різних типів, складання творчих завдань з розвитку мовлення, створення презентацій.

Ось зразок пейзажного етюду учениці 11 класу Коваленко Роксолани на тему «Музика осіннього дощу»:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Я чую музику осіннього дощу. Золотом поблискують алеї, в різнобарвні шати вбралися гаї. В серпанкових світанках скупані жоржини, затьмарюють свідомість своїм чарівним ароматом. Я йду парком, і крок за кроком мене поглинає ця жовтогаряча панна – Осінь. Легенький вітерець лоскоче пожовтілі клени, і сонце грайливо всміхається мені. Та раптом вітер набирає сили, піднімає вгору вже подекуди опале листя і кружляє його в осінньому танку. Красуні – берізки тріпочуть гілочками в такт, і могутні велетні  дуби наспівують тихеньку осінню мелодію. Сонце ховає свої теплі промінці за могутні плечі темно – сірих  хмар, а ті вже важко повисли над голівками струнких тополь.

А ось і перші краплини затріпотіли по грайливих листочках, почали лоскотати золоті вуста дерев. Дощ свіжим подихом обвіяв кожен кущик, і кожна рослинка цього замріяного парку вдячно п’є небесну воду.

Я піднімаю парасольку, і дощик дзвінко вистукує по ній свою осінню пісню. Я зупиняюсь, прислухаюсь. Десь недалеко шумить Случ. Дощ напуває її, і ріка стрімголов мчить вдаль, постукуючи об каміння та цілуючи звивисті береги. Риба одна за одною вистрибує з води,щоб упіймати свіжу дощову краплинку, і повертається назад у чарівні річкові глибини.

Хто б міг подумати,що мелодія осіннього дощу настільки чарівна  й багатогранна. Її не сміє порушити ні шум машин, що ідуть по шосе, ні тупотіння заклопотаних людей, які все біжать і біжать кудись. У кожного свої проблеми і турботи, ніхто не має часу на прості життєві радощі. Я йду поміж цим натовпом, і мені стає сумно. Сумно за те, що майже нікому оцінити цю красу. Адже час настільки швидкоплинний, все дуже швидко змінюється, і наше завтра ніколи не буде схожим на наше сьогодні. Можливо, завтра вже не буде так гарно, так милозвучно, так приємно. А вони все біжать, біжать… Людям байдуже, що надворі золота красуня – осінь, що дерева вже вдягли найкраще вбрання, що журавлі в небі вже курличуть свою останню пісню, що жоржини в садах, умившись дощем, стали пахнути ще п’янкіше. Іноді нам варто звертати увагу на такі дрібнички. Адже прекрасне поряд, просто треба вміти розгледіти і відчути його. Можливо, варто зупинитись і прислухатись?..

А я йду далі, радісна й щаслива, тому що бачу цю осінню вроду, тому що чую музику дощу.

 

На уроці у шостому класі за темою «Навчальний усний твір –оповідання за жанровою картиною» пропоную учням виконати творче завдання:

- продовжити речення, використовуючи опорні слова та словосполучення,образні вислови.

1. Перед нами березовий гай….

2. Автор картини знайомить нас із….

3. Художник вдало дібрав….

2. Позакласна робота з обдарованими учнями

Мій багаторічний досвід позакласної діяльності зі школярами дає право сказати, що обдарованими учні самі по собі не стануть: такими їх роблять вчителі. А починати потрібно з того, що зацікавити дітей своєю ідеєю, спонукати дитину повірити в кінцевий результат.

Часто на факультативні заняття з української мови та літератури приношу газети, в яких є цікаві матеріали про життя учнів, зустрічі, поїздки. Читаю учням замітки дітей з інших міст і сіл, час від часу повторюючи, що в газету може написати кожен, хто захоче, а я допоможу. Учні починають писати простенькі замітки - розповіді про цікаві заходи у школі, про своїх батьків, бабусь, дідусів.

Уже давно спостережено, що хороший учитель передає свої знання іншим, кращий – учить, а найкращий спонукає до творчості. Тому з молодими обдарованими треба працювати так, щоб допомогти їм розкрити свої творчі здібності, таланти. В Сухомлинський велику увагу в навчальному процесі приділяв творчості. У своїй книжці «Серце віддаю дітям» він писав: «Творчість відкриває в дитячій душі ті куточки, в яких дрімають джерела добрих почуттів». Педагог уважав, що поетична творчість – це найвища сходинка культури мовлення, і намагався до творчої праці прилучити кожного учня
[21, с.11].

На факультативних заняттях з української мови і літератури використовую методичні рекомендації провідних методистів, вчителів. Залучаю обдарованих дітей відвідувати ці факультативи. Учні тут вчаться складати вірші. Ведемо журнал «Проба пера». Пропоную перші вірші моїх учнів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Моє село

З далеких гір тече ріка,

Через долину край села,

Через ліси, посеред круч,

А назва їй - бурхлива Случ,

 

В мій рідний край тече вона,

Трохи спокійна і сумна.

Несе прозорую водицю

В село, що зветься Городниця.

 

Моє село з усіх боків

Ліс зелененький обступив.

Там щовесни цвітуть сади,

А в них співають солов'ї.

 

Вже двісті років у селі

Працюють наші "гончарі".

Лікарня й церква є у нас,

Й у серці в нас живе Тарас.

 

І зачаровують усіх

Світ ніжних зір вночі ясних.

І місяць шле проміння нам,

Що все спада, як жовтий крам.

 

Люблю своє село за те,

Що тут щасливий люд живе.

Люблю за річку і за ліс,

Тому що саме тут я зріс.

 

Куди б не їхав ти, згадай,

Що є у тебе рідний край.

І повернешся знов туди,

Де народився й виріс ти.

Павловська Юлія, 10 клас

 

 

 

 

Моя Городниця

 

На Поліссі є куточок,

Чарівний прекрасний він,

Є і річка, й ліс, горбочок,

Не потрібно навіть змін.

 

Все ж найбільшою красою

В Городниці річка є.

Наша Случ, ніби косою,

Берегами кудись в'є.

 

Городниця всіх миліша

Навіть в люті холоди,

Й веселіша, й чарівніша,

Не зрівнять ні з чим її.

 

В Україні славу мають

Наші жителі й завод.

Міцний посуд виробляють,

Не рівнять до всіх робіт.

 

Комар Діана,

9 клас

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Моє селище

 

Зелені поля,

Квітучі гаї -

Це все рідні землі мої.

Біленькі хати в квітучих садах -

Я часто їх бачу у себе у снах.

Між хат пробігає чудова ріка.

Під назвою Случ - усім дивина.

Несе свої води у різні села,

Вода в ній тече прозора, ясна.

Усі ці гаї і поля, і хати

Близькі моєму серцю ці рідні краї.

Яковчук Анна , 8 клас

 

 

ВИСНОВКИ

Таким чином, одним з найважливіших компонентів, що сприяють створенню і підтримці на високому рівні науково-технічного, політичного, культурного й управлінського потенціалу країни, є налагоджена система пошуку і навчання обдарованих індивідуумів. Формування інтелектуальної еліти, яка, власне кажучи, задає темп розвитку науки, техніки, економіки, культури, визначає ефективність цього розвитку.

Головним напрямом розвитку сучасної школи є загальнодержавна програма пошуку, практичної діагностики, навчання, виховання і розвитку обдарованих дітей, націлена на підготовку творчої людини, талановитих фахівців і плідного їх використання. Виховання і навчання обдарованих дітей ‒ важке і широкомасштабне завдання.

Увага до обдарованої дитини не повинна вичерпуватися лише періодом її навчання. Досвід показує, що значні труднощі обдаровані люди переживають і в періоді професійного самовизначення, і надалі, у самому процесі творчості. Іншими словами, таланту потрібна постійна турбота всього суспільства.

Отже, найважливішими принципами, що забезпечують методологічну надійність умов розвитку обдарованості, є чинники їх народності та природовідповідності. Суб'єктна теорія, суб'єктний підхід щодо вивчення творчості, здібностей, обдарованості таїть у собі ще багато нез'ясованого. Потребують свого розкриття різні за своїм характером зв'язки між неусвідомлюваною та усвідомлюваною інформацією про власне "Я", специфіка суб'єктної детермінації мотивів творчості на різних вікових етапах, а також висвітлення методологічних концепцій тих авторів, які внесли свій вклад у розкриття закономірностей розвитку людської психіки і разом з цим поглибили уявлення про первісні джерела детермінації розвитку здібностей.

Гармонія здібностей і діяльності людини досягається за умови, по-перше, свободи вибору діяльностей, по-друге, вибору діяльності відповідно з покликанням.

Виявлена на підставі даного методу структура комунікативних установок конкретного суб'єкта дає можливість оцінювати ступінь його соціальної адаптації, рівні зрілості його особистості, ступені і форми конфліктності чи успішності-неуспішності в тих чи інших професіях, співвідношенні раціонального й емоційного начал, альтруїстичності тощо.

У інтелектуально обдарованих школярів пізнавальна потреба спрямована на досягнення результату, а у творчо обдарованих ‒ на сам процес пізнання [2].

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.        Бєлова Є.С. «Обдарованість малюка: розкрити, зрозуміти, підтримати».  - М; 1998. – 289с.
2.        Вєтрова О.Д. Сучасні форми і методи роботи з обдарованими дітьми /О.Д.Вєтрова // Наук.зап. спсихолого – педагогічні науки / Ніжин. держ. ун – т ім. М.Гоголя. – 2012. –№3. – С.73-75
3.        Виховна робота з обдарованими дітьми. З досвіду роботи/ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://liceymilicii.edu.kh.ua/.../ 3%20досвіду%20роб…
4.        Екземплярський В. М. Проблема шкіл для обдарованих. ‒  М., 1977. 
5.        Закон України «Про освіту»/[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/go/1060-12.
6.        Інноваційні підходи до навчання обдарованих дітей за кордоном./[Електронний ресурс].– Режим доступу: http://refs.co.ua/65133-Innovacionnye podhody k
7.        Клименко В.В. Психологічні тести таланту. -  Харків, 1996. 
8.        Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті/[Електронний ресурс].– Режим доступу: http://univd.edu.ua/index.php?id=99&lan=ukr
9.        Обдарована дитина / за ред. О.М. Дьяченко. – М., 1997.
10.   Обдаровані діти: психологічні проблеми розвитку, навчання й виховання/[Електронний ресурс].– Режим доступу: http://ru.osvita.ua>...> Методкабінет> Психологія
11.   Психологія обдарованості: від теорії до практики / за ред. Д.В. Ушакова. – М., 2000. 
12.   Психологія обдарованості дітей і підлітків./ за ред. Н.С. Лейтеса. ‒
    М., 1996. 
13.   Психологія обдарованості дітей і підлітків. / за ред. Н.С. Лейтеса. ‒
    М., 2000.
14.   Робоча концепція обдарованості./ за ред.. В.Д. Шадрикова. -  М., 1998. 
15.   Розвиваємо обдарованість. Організація роботи вчителя з обдарованими дітьми Методичний посібник –2013.-32 с.
16.   Савенков А.І. Дитяча обдарованість: розвиток засобами мистецтва. –
    М., 1999. 
17.   Савенков А.І. Обдаровані діти в дитячому садку та школі. – М., 2000.
18.   Тераса Ж.К. Надобдарована діти. ‒ М., 1999. 
19.   Федоренко В. Методичні рекомендації щодо організації та проведення роботи з обдарованими школярами в процесі вивчення української (рідної) мови в загальноосвітніх навчальних закладах/ Валерій Федоренко// Вивчаємо українську мову та літературу. – №10(158). – 2008. – С. 17.
20.   Формування психолого – педагогічної культури батьків. Сучасні форми взаємодії з батьками обдарованих учнів/ [Електронний ресурс].– Режим доступу: http://zavuch.at.ua/load/...29-1-0-140
21.   Шевченко Ж. Використання елементів вирішування в роботі з обдарованими дітьми / Жанна Шевченко// Дивослово. – №11. – 2009. – С.11.