Урок літератури рідного краю

Тема.  Рідна Радехівщина та весняна природа у картинах

     Форма проведення:              літературна арт-кав’ярня

Мета (українська література): формувати ціннісне ставлення до природи (увести учнів у світ природи, відтворений у творчості поетів-земляків, розвивати вміння бачити й цінувати красу рідного краю; виховувати любов і бережне ставлення до природи, пошану до митців свого краю); формувати комунікативну та мовну компетентність (удосконалити навички виразного читання)

 Мета (образотворче мистецтво): вчити підбирати кольорову гаму для передачі стану та настрою в природі; закріпити техніку виконання малюнку графічно, живописно; формувати вміння передавати простір, вчити підбирати кольорову гаму для передачі стану та настрою в природі, створювати пейзаж за уявою; розвивати творчі здібності, зорову пам'ять , естетичний смак, почуття прекрасного, уяву, мислення; допомогти дітям відчути тісний зв'язок між образотворчим мистецтвом та поетичним словом.

Обладнання : проєктор, виставка збірок, картин, малюнків, мольберти, акварельні фарби, гуаш, пензлики різної товщини, олівці, гумки.

Тип уроку: комбінований

Вид уроку: бінарний урок української літератури та образотворчого мистецтва

Методи та прийоми: вправа «гронування», естетотерапевтичні технології (кольоротерапія, аромотерапія, музикотерапія)

 

Хід уроку

І. Організаційний момент

- Діти, сьогодні ви та наші гості завітали до літературної арт-кав’ярні, де познайомитесь із творчістю поетів Радехівщини, відтворите поетичне слово у художній майстерні під пахощі кавових зерен. Сьогодні урок незвичайний, нетрадиційний, тому що урок проводитимуть два вчителі – вчитель української літератури та вчитель образотворчого мистецтва.

 

 

 

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

- Діти, дайте відповідь на таке питання: за що ми любимо рідний край, чому бережемо та цінуємо його. Які слова пов’язані з рідним краєм. (На дошці написано «Рідний край». Вправа «Гронування»).

- Кого ви знаєте з поетів Радехівщини?

 - Хочу зауважити, що нам зовсім не потрібно шукати коштовні перлини літератури далеко. Художній дивосвіт поруч. Усе те, про що  пишуть нам наші поети дуже близьке.

Ми завжди поєднуємо поетичне слово та художній смак, тому ….

ІІІ. Оголошення теми та завдань уроку

- Тема нашого уроку:  «Рідна Радехівщина та свято весняної природи». Познайомимося зі завданнями нашого уроку (кожен вчитель зачитує завдання)

Завдання уроку:

• познайомитися з творчістю поетів  Радехівщини;
• повторити художні засоби;
• удосконалити навички виразного читання;
• навчитися створювати пейзаж за уявою;
• відображення поетичного слова на малюнку;

• презентація проєктної роботи

IV. Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу

Вчитель української літератури:

-  Зараз я вас познайомлю з творчістю поетами нашого рідного краю

(ПРЕЗЕНТАЦІЯ поетів Радехівщини)

• Краса природи завжди надихає поетів писати. Читаючи вірші, ми насолоджуємось палітрою художніх засобів. Пригадаємо, які художні засоби ви знаєте?
• -Кожен із вас підготував по одній поезії поетів нашого краю.
• Наведіть приклади художніх засобів.
• Справжній поет, як художник – у кількох рядках змусить читача відчути аромат бузку після дощу, почути хрускіт снігу під ногами, захопитися танцем осіннього листя чи мимоволі замружитись від сліпучого зимового сонця. І Галина Романівна вам у цьому допоможе.
• Подивіться, уважно на екран, що ви бачите…(репродукції картин художника)
• Можливо, хтось знає, хто є автором цих картин?
• Що ви знаєте про цього художника?
•  Як одним словом можна назвати ці роботи?
•  Що таке пейзаж?
• Яких художників-пейзажистів ви знаєте?
• Нехай ваші очі вчаться вбирати красу, а душа переповнена любов’ю, добротою, світлом, не може мовчати, вона звертається до поезії, музики, фарб, пензля і починає творити красу. А краса живе у всьому!

На землі і в небесах

І щоб ви були щасливі

Вчіться бачити красу…

Вчіться слухати і чути

Пташку  в хорі веснянім

І для себе світ відкрити

І себе знайти у нім.

• Як гадаєте, що означає дивитись і бачити? Чи тотожні ці поняття? Давайте зараз перевіримо чи вмієте ви бачити душею… Заплющіть очі і пошепки скажіть весна…Якою уявляте весну? Як поети змалювати весну у своїх віршах?
•  Якими б кольорами передали ці почуття? Чому?
• Палітра дозволяє нам  змішувати фарби і утворювати нові кольори.  І зараз ці поетичні рядки перенесемо на ескіз (заздалегідь підготовлений). 

Практична діяльність

Звучить мелодія (Вівальді, Пори року. Весна) Учні малюють.

Кожен представляє свою роботу (читає чотири рядки до малюнку).

Вчителі прикріпляють мішечок з кавовими зернами до підготовленої роботи

Підведення підсумків уроку

• От і зачиняється наша Літературна арт-кав’ярня.

На початку уроку ми визначали завдання нашого уроку. Чи здійснилися ваші очікування?

 

Вчитель укр.л-ри. Розливалися в Літературній арт-кав’ярні поетичні ріки,

прозвучали гучно вірші малі і великі,

на рівні високому ви працювали,

про любов до рідного краю ви розповідали.

 

Вчитель обр.м-ва. Дякуємо вам, гості та учні, за слово гаряче,

За ніжну душу та любов дитячу.

Нехай ваше слово звучить, не змовкає,

Та рідну Радехівщину завжди прославляє.

 

Додаток 1.

Лес Гук

А десь під снігом вже встає весна,

Земля промерзла очі відкриває,

Радіє сонцю і теплу вона,

Весняну пісню вітер починає.

Притихлий ліс підспівує йому,

Вже пролісок збудився несміливо.

Тендітний, ніжний – він почув весну

І розпускає пелюстки красиві.

Пливе над лісом аромат п’янкий.

Іде весна – та хто ж її не хоче!

І світ такий чудовий навкруги,

І вітерець легесенько лоскоче….

Вона вже близько – рання, запашна,

Барвиста, тепла, наче дивна казка!

І в наші сни також іде Весна,

А з нею – у душі тепло і ласка.

 

Михайлина Гудзінська

Мете, хурделить березень завзятий,

Крадеться промінь теплий до вікна,

Дрімають в заметілях білі хати,

У перший місяць зраджена весна.

Розчарувались котики вербові,

Кришталиками сивими дзвенять,

Розкритися весні були готові,

Від подиху холодного тремтять.

Зимі ніяк не хочеться прощатись:

Із березнем гуляють до пори.

Та силою з весною не змагатись,

Коли вже світла навкруги!

 

Михайло Костів

Нам календар уже весну приніс,

Й  щось таємниче у серця вселилось.

Життєві сили додались в беріз

І ті бруньки в небо задивились.

Хоч вітер ще і снігу намете,

І хмари в небі сонце заховають.

Та вже природа ждатиме гостей,

Що із країв південних прилітають.

А де до сонця вгріється земля,

Враз світ здивують проліски чудові!

А там вже спів долине іздаля,

Бо жайвори й шпаки напоготові…

Весни початок й прикрість принесе,

І це ми знаєм, так завжди буває.

Та все ж вона нам у серця несе.

Любов і радість, що у нім палають.

 

Любов Микитюк

Під промінням ласкавого сонця

Заіскрилась алмазом роса,

Заблищали, як очі, віконця,

Затремтіла в берізки коса.

Стрепенулися трави, листочки

І росою умились зі сну.

А ромашки в біленьких сорочках

Задивилися в далеч ясну.

Від краси у раю цім зеленім

Перехоплює подих на мить.

Усміхаються квіти до мене,

Ніби шепчуть: «любити, любить».

 

Галина Свічановська

Та перша гроза, як Божа роса,

Пробуджує все до нового життя.

Ніщо не може цей процес зупинить,

Бо вже увертюра в природі звучить.

Травичка, яка ще дрімає під снігом,

Бруньки на деревах, бруньки на кущах

Чекають, коли вже нарешті Маестро

Чарівною паличкою дасть їм той знак.

Щоб разом, всі дружно під музику вітру,

Під стукіт краплин весняного дощу,

До нового світла, яскравого сонця

Збудитися врешті від довгого сну.

 

Михайлина Гудзінська

Чого до березня вчепилась?

Чом забираєш не своє?

Така байдужа, не змінилась,

Весні спокою не даєш:

Ховаєш погляд в хмарку сиву,

Голосиш вітром невпопад,

Коли земля чекає зливу,

Ти посилаєш снігопад.

Вже птахи з вирію вертають

І сонця промінь – як струна.

Невже не жаль, що замерзають?

І звідки в тебе стільки зла?..

Берізки міряють сережки,

Запнулись в білі фартушки,

Змережать вишеньки мережки

Без тебе, Зимо, залюбки!

Лети, спіши, поки є сила,

Бо спалить крила небокрай!

Весна тобі усе простила,

Цвісти її не заважай.