В українських легендах, а особливо в народному живописі, часто зображається образ козака Мамая — захисника українського народу, мандрівника, воїна, мудреця тощо. За народними переказами, він мав дар зцілювати хворих і ходити по воді, тому прості люди шанували його як святого і вішали в хаті його зображення поряд із образами інших святих.
Народного героя малювали не в запеклій сутичці з ворогом, а під час перепочинку, спокійним і замріяним. Та за цим зовнішнім спокоєм криються його глибокі душевні переживання. Чимало років він уже не розлучається із шаблею, боронячи батьківщину від ворогів. А коли випадає вільна хвилина, сяде під дубом, покладе поряд зброю і самій лише бандурі (кобзі), «подрузі вірній», розкаже у співі про свої тужливі думи.