Словник біологічних термінів і понять "Тема 5. Адаптації"

Тема 5. Адаптації                                                                   Біологія, 11 клас

Словник біологічних термінів і понять

Адаптаціогенез (від лат. adaptatio – пристосування і грец. генезис – походження)– процес формування нових пристосувань або удосконалення існуючих до певних умов існування завдяки зміні генетичної структури популяції під дією еволюційних чинників.

Адаптація (від лат. adaptatio – пристосування) – загальна властивість усіх біосистем щодо формування й розвитку нових біологічних ознак відповідно до змін умов навколишнього середовища.

 Адаптивна радіація – еволюційний процес виникнення в межах певної систематичної групи форм, пристосованих до різних умов існування.

Адаптивний потенціал (від лат. potentia – сила) – міра пристосувальних можливостей виду в мінливих умовах довкілля.

 Адаптивні біологічні ритми – це регулярні зміни життєдіяльності біологічних систем, що збігаються за періодом із зовнішніми геофізичними циклами.

 Аероби - організми, здатні існувати лише в кисневому середовищі.

 Аеробіонти (від грец.  – аерос - повітря, біонтос – той, хто живе) – організми, які населяють наземно-повітряне середовище.

 Анаероби – організми, які здатні жити й розвиватися в безкисневому середовищі.

 Анемохорія – розселення за допомогою повітряних течій.

 Бентос - рослинні й твариноподібні організми, які живуть на ґрунті та в ґрунті морських і прісних водойм.

 Біологічний годинник – здатність організмів реагувати на плин часу.

 Водне середовище існування - абіотичне середовище існування, основним ресурсом якого є вода.

 Гігрофіли - екологічна група видів, які пристосовані до життя в умовах високої вологості.

 Гідробіонти - морські та прісноводні організми, які постійно живуть у водному середовищі.

 Гомойотермія (від грец. гомойос – однаковий, термо – тепло) - це стратегія виживання організмів зі сталою температурою тіла, яка не залежить від температури зовнішнього середовища, а залежить від тепла, що утворюється всередині.

 Гостальне середовище існування ( від англ. host – господар) – це біотичне середовище існування, пов’язане з ресурсами живого організму.

 Ґрунтове середовище існування – це абіотично-біотичне середовище, умови існування якого визначаються верхнім родючим шаром суходолу.

 Едафобіонти  (від грец. едафон - ґрунт), або геобіонти, -  мешканці ґрунтового середовища існування.

 Екологічна ніша – це просторове й функціональне місце виду (організмів, популяції) в екосистемі, що визначається їхнім біотичним потенціалом і сукупністю чинників довкілля, до яких він пристосований.

Екологічна пластичність виду – здатність організмів виду до існування в певному діапазоні значень екологічного чинника.

Екологічно непластичні види – види з вузьким діапазоном екологічної пластичності до чинників середовища.

Екологічно пластичні види – види, які можуть виживати в широкому діапазоні змін умов існування.

 Ектопаразити – види, що оселяються на поверхні тіла хазяїна або в його порожнинах, пов’язаних з зовнішнім середовищем.

 Ендопаразити – види, що населяють клітини, тканини, внутрішні органи та порожнини тіла хазяїна.

 Етологічна (поведінкова) терморегуляція – регуляція температури тіла через прояви поведінки.

 Життєва форма рослин – зовнішній вигляд рослинних організмів, що відображає їхню пристосованість до умов середовища існування.

 Життєва форма тварин – група особин, що мають подібні морфологічні пристосування в однаковому середовищі.

 Коадаптація – взаємопристосування різних видів у процесі спряженої еволюції до нових умов існування.

 Коеволюція (від лат. со – разом та evolution – розгортання), або спряжена еволюція, або коадаптивна еволюція, - еволюційна взаємодія організмів різних видів, які не обмінюються генетичною інформацією, але об’єднані тісними екологічними зв’язками.

 Коменсалізм - форма симбіозу, за якої один із симбіонтів отримує користь від сумісного існування, не завдаючи шкоди іншому.

 Кріофіли - екологічна група видів, які спеціалізовані до життя в холодних умовах..

 Ксерофіли - екологічна група видів, які пристосовані до місцеіснувань зі зниженою вологістю.

 Мутуалізм – форма симбіозу, за якої співіснування є корисним та обов’язковим для обох симбіонтів.

 Надпаризитизм – форма симбіотичних відносин, за якої певні паразити паразитують на або в тілі інших паразитів.

 Наземно-повітряне середовище існування – абіотичне, найрізноманітніше за своїми умовами існування середовище, основним ресурсом якого є повітря.

 Нейстон - сукупність організмів, які живуть на межі водного та повітряного середовищ

 Нектон - сукупність активно плаваючих організмів, які мешкають у водній товщі, можуть активно протидіяти течії та переміщуватись на значні відстані.

 Необов’язковий (факультативний) паразитизм - форма паразитизму, коли паразит лише інколи заражає якогось хазяїна.

 Обов’язковий (облігатний) паразитизм – форма паразитизму, коли один організм обов’язково розвивається тільки на якомусь одному хазяїні.

 Онтобіонти – мешканці гостального середовища життя.

 Паразит – організм, який живе на поверхні або в органах і тканинах інших видів організмів і використовує їх як джерело поживних речовин та місце проживання.

 Паразитизм - форма симбіозу, за якої один із симбіонтів отримує користь від сумісного існування і завдає шкоди іншому.

 Паразитоїди – види, які відкладають свої яйця в личинки комах або проникають в їхнє тіло, після чого ці організми гинуть, не досягнувши зрілого стану.

 Перекривання екологічної ніші – це параметр, що характеризує використання видами (популяціями, організмами) одних і тих самих ресурсів середовища і характер конкуренції між ними.

 Планктон - сукупність організмів, які дрейфують у товщі води та не можуть активно протистояти течіям.

 Пойкілотермія (від грец. пойкілос – мінливий, термо - тепло) – це стратегія виживання організмів з несталою температурою тіла, що змінюється залежно від температури зовнішнього середовища і залежить від тепла, що надходить ззовні.

Постадаптації - – еволюційні зміни організмів, що удосконалюють існуючі пристосування даного виду до вже освоєних ним умов існування.

Преадаптації – еволюційні зміни, що забезпечують появу нових пристосувань за участі сформованих структур організмів у змінених умовах існування.

 Ресурси середовища існування – сукупність природних чинників, що використовуються в разі потреби для життєдіяльності організмів.

 Середовище існування – це природні процеси й тіла, з якими організми різних видів під час свого життя перебувають у прямих або непрямих взаємовідносинах.

 Симбіоз (від грец. симбіозис - співжиття) – явище закономірного співжиття організмів різних систематичних груп.

 Стаціонарні паразити – види, які характеризуються тривалим або постійним перебуванням паразита на хазяїні й наявністю багатьох взаємних пристосувань.

Стратегія адаптацій організмів – певний загальний напрям формування пристосувань організмів різних видів, що забезпечує їхнє існування в часі.

 Терморегуляція (від грец. термо – тепло і лат. regulo - впорядковую) – сукупність фізіологічних процесів, що підтримують температуру тіла організму відмінною від температури навколишнього середовища.

 Термофіли - екологічна група видів, які живуть в умовах постійно високих температур.

 Тимчасові паразити – види, які вступають в контакт з хазяїном тільки під час живлення.

 Умови існування – компоненти середовища існування, що впливають на організми і визначають їхні життєві прояви.

 Фізична терморегуляція – сукупність фізичних процесів, спрямованих на зміну рівня тепловіддачі.

 Фотоперіодизм – реакція організмів на співвідношення тривалості дня і ночі, що проявляється в періодичній зміні процесів життєдіяльності.

 Хазяїн – організм, який є середовищем існування для інших організмів.

 Хімічна терморегуляція – сукупність хімічних процесів для активного збільшення теплоутворення у відповідь на зниження температури середовища.

 Ширина екологічної ніші – параметр, який визначають за діапазоном дії будь-якого екологічного чинника в межах угруповання та оцінюють шляхом порівняння екологічної ніші інших видів (організмів, популяцій).