"Соціалізація молодшого школяра шляхом розвитку пізнавальних інтересів на уроках читання"

СОЦІАЛІЗАЦІЯ МОЛОДШОГО ШКОЛЯРА

ШЛЯХОМ РОЗВИТКУ ПІЗНАВАЛЬНИХ ІНТЕРЕСІВ

НА УРОКАХ ЧИТАННЯ

Вступ.............................................................................................................................3

Розділ I. Теоретичні засади формування пізнавального інтересу в учнів початкової школи...................................................................................................... 7

1.           Загальне поняття про пізнавальний інтерес.................................................................................................................7
2.           Психолого-педагогічні аспекти формування пізнавального інтересу у молодших школярів ...................................................................................... 10

Розділ II. Формування пізнавального інтересу в учнів початкової школи на уроках читання.......................................................................................................... 13

2.1. Умови та засоби формування пізнавального інтересу на уроках читання.......................................................................................................................13

2.2.  Розвиток навички читання як виду мовленнєвої діяльності....................................................................................................................20

2.3. Читання – невід’ємна складова успішного навчання у школі..................26

Висновки....................................................................................................................31

Список використаної літератури..............................................................................32

Додатки ......................................................................................................................33

1.      Уроки літературного читання із застосуванням технології «Кластера».......................................................................................................33
2.      Вірш про Кривий Ріг.......................................................................................41

Вступ

Розпочався новий етап  в історії початкової освіти – стартувала ключова реформа МОН України «Нова українська школа».

Метою початкової освіти, за програмою НУШ, є всебічний розвиток дитини та її здібностей, таланту, формування ключових компетентностей, умінь, що відповідають як індивідуально-психологічним, так і віковим фізіологічним особливостям та потребам кожного вихованця. Також є важливою робота над формуванням в учнів системи цінностей, навичок самостійності, творчості.

Сучасний освітній процес вимагає від учителя нового підходу до навчальної діяльності, вибору таких форм і методів, які б сприяли розвитку і вихованню особистості учня.

Сьогодні зміст освіти вдосконалюється, увага акцентується на розвитку творчих здібностей учнів, корекції емоціонально-вольової сфери дитини, а тому на зміну традиційним приходять новітні технології.

У XXI ст. проблеми формування читацьких інтересів і потреб як засобів пізнання світу та самопізнання особистості на уроках літературного читання є актуальним. Водночас, соціологічні дослідження дають підстави констатувати загальне падіння читацької культури учня, зниження інтересу до літератури, а, отже, негативні тенденції емоційного розвитку дитини.

Серед причин, що спричинили розвиток негативних явищ, можна виділити захоплення комп’ютерними технологіями, Інтернетом і відсутність комплексної програми розвитку читацької культури особистості.

Казкотерапевтичні методики дозволяють створювати психологічні та дидактичні казки, сценарії, мультфільми, де постійним діючим елементом чарівних казок є функцій діючих осіб, незалежно від того, де, коли, та як вони виконуються.

У новій українській школі перед педагогами стоїть завдання пошуку нових нестандартних форм взаємодії з учнями з метою підвищення продуктивності навчального процесу, розвитку творчих здібностей та формування інтересу до творчої діяльності.

Духовне відродження українського народу неожливо уявити без впливу художньої літератури на формування національної самосвідомості, бо саме література є одним із активних чинників суспільного виховання – совісті, моралі, загальнолюдських цінностей, інтелігентності.

Зміни в усіх сферах нашого життя безпосередньо впливають і на літературну освіту школярів. Інакше й бути не може, адже література – це відображення життя людини та суспільства з усіма складнощами і проблемами. Однак, щоб література здійснювала свою виховну роль, треба виробити у людини вміння читати художні твори, належним чином сприймати дійсність, відображену в художній формі, сформувати прагнення брати приклад з позитивних героїв.

Сьогодні перед педагогами стоїть завдання: побудувати навчально-виховний процес таким чином, щоб розвивати в учнів пізнавальний інтерес, вміння самостійно поповнювати свої знаня, орієнтуватися в потоці наукової і політичної інформації. Зрозуміло, що це не може бути досягнуто без правильно організованої і серйозно поставленої роботи учнів з перших днів навчання з книгами із доступного кола читання, бех виховання в дітей бажання і звички у вільний час звертатись до книги, читати ті, які підходять саме конкретній дитині, а не комусь іншому. Тільки тоді книга дозволить читачу «доторкнутися» до минулого і майбутнього, прийняти його чи відкинути, трансформувати в особистісне переживаня. Саме вона допоможе дитині задуматись над собою, усвідомити свої сильні і слабкі сторони, свої потреби і прагнення.

Потрібно пам’ятати настанови українського педагога В.О.Сухомлинського про те, що «читання як джерело духовного багатства не зводиться до вміння читати, з цього вміння воно тільки починається. Дитина може читати вільно, безпомилково, але книжка не стане для неї тією стежкою, що веде до вершини розумового, морального, естетичного розвитку».

Зміст і методика предмета «Читання» мають величезний потенціал для інтелектуального і творчого розвитку дітей засобами художнього слова. Хоча уміння читати розвивається на всіх уроках і в життєвих ситуаціях, однак лише на уроках читання воно є об’єктом цілеспрямованого, системного опрацювання, що дозволяє умінню стати повноцінною навичкою, яка є інтсрументом неперервної освіти людини упродовж життя.

У Державному стандарті початкової загальної освіти освітня галузь «Мови і література» представлена цілісно. «Читання» в ній виступає окремо як літературний компонент, що є невід’ємною складовою навчання української мови. Він грунтується на особливостях мовленнєвого розвитку молодших школярів, урахування іхніх пізнавальних потреб та на основі тематично-жанрового, художньо-естетичного та літературознавчого принципів.

Особливе значення має змістовна лінія «Робота з дитячою книжкою. Позакласне читання», яка реалізується через систему спеціальних занять. Особливість таких занять полягає в тому, що вони покликані формувати у школярів спеціальні уміння самостійно і продуктивно працювати з дитячими книжками, різними за типом видання, обсягом, жанровим, тематичним спрямуванням; іншими джерелами друкованої продукції для знаходження потрібної інформації; уміння орієнтуватися у світі книжок і вибирати їх для задоволення власних пізнавальних потреб, читацьких інтересів.

Обізнаність у доступному колі читання розширює сферу пізнавальних інтересів школярів. Бажання прочитати книгу, яку вибрав сам, вміння користуватися нею розширює творчу уяву дитини, привчає думати про книги і їх героїв, про тих, хто пише книги, про людей, про своє місце серед них.

Тому незаперечним є той факт, що виховання в учнів любові до книги, вироблення в них глибоких як читацьких, так і пізнавальних інтересів – одне з головних завдань, яке необхідно розв’язати на сучасному етапі реформи загальноосвітньої школи.

Виходячи з вищесказаного, на мій погляд, дана проблема  «Формування читацьких інтересів – ефективний засіб соціалізації школяра» є актуальною сьогодні, коли батьки, вчителі відзначають, що учні стали менше читати, частина з них вважає читання «непродуктивною тратою часу», пропонує процес читання якось механізувати, надає перевагу екранізованим версіям творів.

Розділ I. Теоретичні засади формування пізнавального інтересу

в учнів початкової школи

1.           Загальне поняття про пізнавальний інтерес

У загальній спрямованості особистості інтерес є її інтелектуальною та емоційною реакцією на явища дійсності, що сприяє духовному збагаченню людини, здоровій інтелектуалізації будь-якої діяльності.

В дійсності інтерес виступає перед нами:

•          і як збудник активності особистості, під впливом якого всі психічні процеси протікають інтенсивно і напружено, а діяльність стає захоплюючою і продуктивною;
•          і як особливе, вибране відношення до навколишнього світу, до його об’єктів, явищ, процесів  [5;5].

Так, Рубінштейн С.А. визначає інтерес як вибрану спрямованість людини, її уваги, думок, помислів.

Особливою і важливою областю феномена «інтерес» являється пізнавальний інтерес. Пізнавальний інтерес стосується різних областей пізнавальної діяльності. Він може бути широким, розмитим, зосередженим на одержанні інформації взагалі, на пізнання нового про різні сторони предметного світу і заглиблення у визначену область пізнання, в її теоретичні основи, в її істотні зв’язки і закономірності.

У вітчизняній психології загальна теорія пізнавального інтересу представлена у працях Рубінштейна С.А., Мясіщева В.І., Ананьєва Б.Г., Щукіної Г.І., Божович Л.І. та ін.

Психологія розрізняє поняття інтересу як спрямованості на предмет і поняття нахилу як спрямованості на діяльність. Застосовуючи до пізнавального інтересу такі розбіжності слід мати на уяві, що будь-який інтерес в його розвинутому вигляді, а особливо пізнавальний, не споглядальний, а продуктивний, тобто пов’язаний не тільки з предметогм, але і з діяльністю.

Дійсно, можна під впливом естетичного, художнього інтересу часто відвідувати театр, бути активний глядачем, але не мати нахилу грати на сцені. Інтерес і нахил в цій області і більшості людей не співпадає, тільки частина з них стає акторами. Однак і інтерес до театру веде за собою визначену діяльність – діяльність глядача, інтерес до книг тягне за собою діяльність читача, яка збагачує особистість.

Пізнавальний інтерес може набути характеру нахилу, якщо людина посилено і систематично займається визначеним видом діяльності, надає перевагу цьому виду дільності перед іншою. Якщо, нарешті, вона пов’язує з ним життєві плани. Проте в реальних умовах шкільного навчання далеко не кожен до цього прагне і зовсім не обов’язково добиватись того, щоб кожен школяр мав нахил займатися лише визначеною областю знань. Ця лінія скоріше всього пов’язана з теоретичними, а потім з професійними інтересами.

Пізнавальний інтерес не завжди і не обов’язково розвивається в нахил. Цінність його для розвитку особистості полягає в тому, що пізнавальна діяльність в даній області під впливом інтересу до неї активізує психічні процеси особистості, приносить їй глибоке інтелектуальне задоволення, відповідний емоційний підйом. Тобто пізнавальний інтерес виступає як важливий мотив активності людини, її пізнавальної діяльності.

Своєрідність же пізнавального інтересу полягає в складному пізнавальному відношенні до світу предметів, явищ, знань про них, до наукових областей. Це відношення виявляється в поглибленому вивченні, в постійному і самостійному добуванні знань з галузі, яка цікавить, в активному і діяльному накопиченні для цього способів, в настирливому подоланні труднощів, які лежать на шляху оволодіння знаннями і способами їх одержання [5;12].

К.Д.Ушинський, Б.Г.Ананьєв вказували, що пізнавальний акт, який здійснюється під впливом пізнавального інтересу від початкового етапу до завершення необхідним результатом, являє собою своєрідний рух, що супроводжується вольовою спрямованістю, подоланням малих і великих труднощів. Найбільш характерними для пізнавального інтересу вольовими проявами слід вважати ініціативу пошуку, самостійність добування знань, постановка завдань на шляху пізнання.

Пізнавальний інтерес може мати різний рівень розвитку, але, як вважає Г.Щукіна, існують наступні стадії розвитку пізнавального інтересу:

•          зацікавленість;
•          допитливість;
•          теоретичний інтерес.

Виходячи з вищесказаного, я вважаю, що пізнавальний інтерес являє собою сплав важливих для розвитку особистості психічних процесів і дані сторони пізнавального інтересу складають не його частини, а єдине взаємопов’язане ціле.

Отже, пізнавальний інтерес – це вибіркова напрвленість особистості, спрямована на область пізнання і процесу оволодіння знаннями.

2.           Психолого-педагогічні аспекти формування

пізнавального інтересу у молодших школярів

Пізнавальні інтереси значно впливають на інтенсивність розвитку особистості. Ефективність даного процесу підвищується, якщо пізнавальні інтереси розвивати з молодшого шкільного віку. Ще К.Д.Ушинський відмітив, що необхідно пам’ятати, що важливо передати учню не ті чи інші знання, але розвинути у нього бажання та здібність самостійно, без учителя отримати нові знання.

Дитина реалізує свій пізнавальний інтерес у процесі основної діяльності, тому що найсильнішим мотивом у навчанні є саме пізнавальний інтерес, котрий активно взаємодіє із системою ціннісних орієнтацій, цілями, результатами діяльності, відображає всі складові особистості: інтелект, волю, почуття [7;132]. Оскільки пізнавальний інтерес зумовлює загальну тенденцію звертати увагу на певні об’єкти і явища навколишнього світу з метою їх пізнання або на виконання певного виду діяльності, то він впливає на всі без винятку психічні процеси, спрямовуючи їх у потрібне русло. Йдеться, насамперед, про увагу до об’єкта інтересу, яка з фізіологічного погляду пояснюється виникненням у корі великих півкуль головного мозку осередку оптимального збудження. Відомо, що в стані зацікавленості дитина засвоює швидко і ґрунтовно.

Різноманітні аспекти формування пізнавальних інтересів досліджували Л.Виготський, О.Дусавицький, О.Киричук, Н.Морозова, Г.Щукіна та ін. Значення інтересу в навчально-виховному процесі розкривається у працях Н.М.Бібік , О.Я Савченко, М.В.Савчин, О.В.Скрипченко  та ін.

Дослідники підкреслюють, що виховання активного ставлення до знань, науки взагалі й до навчальної діяльності зокрема неможливе без розвитку допитливості, потягу до знань, інтересу до пізнання. Суворі, категоричні вимоги, покарання, адміністративні заходи безсилі, якщо в дитини немає потреби навчатися, якщо пізнавальна діяльність для неї позбавлена життєвого змісту.

Про важливість пізнавального інтересу в процесі навчання учнів вказували Я.А.Коменський І.Песталоці, А.Дістервег, К.Д.Ушинський та ін.

Пізнавальний інтерес активізує всі психічні процеси людини, на високому рівні розвитку, збуджує до постійного пошуку. Розумова діяльність під впливом такого  інтересу стає дедалі зосередженішої, з’являються роздуми, що спонукають певні дії.

Пізнавальний інтерес розглядають як основний мотив навчальної діяльності, як індивідуальну цінність кожного учня, пов’язану з його особистісним смислом. Школяру цікаво «пізнавати нове», «бачити свій рух в пізнанні», «проникати в науку».

О.Савченко зазначає, що пізнавальний інтерес – це прагнення до знань, що виявляється в активному ставленні учня до пізнання сутнісних властивостей предметів і явищ дійсності [9 ;107].

Головна функція пізнавального інтересу полягає в тому, щоб зблизити учня з учінням, заохотити так, щоб учіння для нього стало бажаним, потребою, без задоволення якої нереальне його благополучне формування.

Пізнавальний інтерес має пошуковий характер, підвищує можливості розумового розвитку учня, сприяє усвідомленій самостійності, викликає продуктивну роботу, змінює способи розумової діяльності і є умовою розвитку творчої особистості.

Пізнавальний інтерес починається з елементарної цікавості. Потім він може перерости в звичку до систематичної праці. Але ця звичка може бути сформована при наявності системи впливу на учня всіма можливими засобами в середині школи, позашкільних закладів, сім’ї.

Наявність в учнів постійного інтересу до навчання створює умови, за яких їх внутрішні зусилля погоджуються з зовнішніми діями вчителя, що забезпечує оптимальний рівень активності в навчальній пізнавальній діяльності учнів.

Л.В.Артемова справедливо зазначає: «Щоб навчання було легким і бажаним, важливо пропонувати такий зміст знань, який дитина на даному етапі розвитку своєї психіки може сприйняти найбільш оптимально – зацікавлено, з найменшими труднощами» [7;7]. Тобто важливим є вплив пізнавального інтересу на результативність навчання в початкових класах.

На мій погляд, стійкий пізнавальний інтерес – це ознака готовності дитини до навчання в школі. Маючи сформовані пізнавальні інтереси, дитина буде успішно навчатися, в неї з’явиться зацікавленість до навчальної діяльності. У школі така дитина поглиблює і розширює свої пізнавальні інтереси. У неї виникає бажання змістового і досконалого вивчення певних навчальних дисциплін, коли матеріал виходить за межі навчального.

Отже, я вважаю, розвиток психологічних чинників навчальної успішності молодших школярів залежить від ефективності розвитку їх пізнавальниї інтересів.

Розділ II. Формування пізнавального інтересу

в учнів початкової школи на уроках читання

2.1. Умови та засоби формування пізнавального інтересу

на уроках читання

Одним з головних завдань навчання в початковій школі є формування у дітей уміння читати. І хоча зусиль у цьому напрямку додається чимало, результати не можна назвати задовільними, так як педагогічна практика показує, що в дітей у початкових класах навичка читання формується недостатньо повноцінно. Це призводить до того, що школярі зазнають суттєвих труднощів при роботі з вербальною інформацією, що вимагає великої напруги їх інтелектуальних сил, і у них поступово зникає інтерес до самого процесу читання.

Досвід моєї роботи свідчить, щоб формувати в сучасних учнів пізнавальні інтереси на уроках читання, необхідно всебічно вивчити їх та проаналізувати засоби, які б були більш доцільними у формуванні інтересу до пізнання.

У процесі вивчення процесу розвитку пізнавального інтересу у дітей на уроках читання, за допомогою анкетування, бесід, виконання різноманітних завдань та вправ, які несли пізнавальне навантаження та потребували розумових зусиль для їх виконання, я поділила клас на три групи:

I група – це діти, які проявляють тільки зацікавленість. Цей рівень прояву пізнавального інтересу має нестійкий, ситуативний характер і визначається наступними ознаками: учнів притягає зовнішня сторона вивчення предмету, вони не прагнуть до самостійного нагромадження знань, мають низький рівень усвідомленості матеріалу; негативно ставляться до робіт творчого характеру, не цікавляться результатами своєї діяльності, в додатковій літературі бачать лише інтересні факти і яскраві ілюстрації.

II група – це діти, які проявляють зацікавленість в поєднанні з допитливістю, характерними ознаками для них є: поява бажання краще розібратися в предметі, що вивчається, зрозуміти його сутність, призначення; вони активні на уроці, задають запитання, з задоволенням виконують додаткові завдання, читають додаткову літературу. Проте допитливість не поширюється на весь навчальний предмет. При вивченні іншої теми, інтерес до предмету може пропасти.

III група дітей (найсильніші діти класу) – це діти, що мають стійкий глибокий пізнавальний інтерес, при якому учень розуміє структуру, логіку предмета, методи пошуку і доказу нових знань, його захоплює сам процес добування нових знань, самостійне розв’язання проблем надає задоволення.

Читання, робота з книжкою – важливі засоби пізнання молодшими школярами навколишнього світу. Чим більше дитина читає, тим краще розвивається її пізнавальна діяльність. Знання стають багатшими, різнобічними, повнішими.

Тому створюю на уроці читання певні умови для учнів щодо формування пізнавального інтересу, а саме:

•          надаю можливість для учнів проявити розумову самостійність і ініціативу;
•          використовую активні методи навчання, проблемні запитання, створюю ситуації творчого пошуку розв’язання завдань;
•          веду навчання на високому, але посильному рівні труднощів; використовую різноманітний навчальний матеріал і прийоми роботи;
•          застосовую емоційно забарвлене, живе слово педагога.

Я вважаю, що для підтримки пізнавальних інтересів надзвичайно важливо стимулювати емоції, інтелектуальні почуття школяра. Їх потужним джерелом є емоційність навчального змісту.

Досвід моєї роботи свідчить, що урок читання не є для школярів улюбленим. Приваблюють дітей важка математика, українська мова з її вправами, інших – фізкультура та малювання. Лише кілька учнів у класі поставлять на перше місце уроки читання. Причина цього, на мій погляд – діти люблять працю, справжню роботу. Вони ще не цілком усвідомлюють потребу у плідній праці. Але виконана робота приносить школяреві задоволення, зміцнює почуття власної гідності, самоповаги.

Завжди і всі зайняті роботою на улюбленому уроці. Цього не скажеш про читання. Придивімося: один читає вголос, інші без почуття відповідальності слухають вже знайомий текст. Немає цього почуття і при читання мовчки: завдання легке або, якщо важче, без конкретних вказівок до правильної організації розумової праці для його виконання. З переказом виступлять в кращому разі 3-4 учні. У бесіді вчитель, зізнаємося, спирається частіше на успішних учнів. Та й інші моменти уроку недостатньо організують працю учня. У школяра немає усвідомлення свого зростання.

Як дитина сприймає зміст оповідання, казки, вірша, реагує на нього, емоційно позначається на весь її життєвой досвід. Переді мною гостро постало питання зробити урок читання улюбленим для дітей, вдосконалити його, щоб він приносив радість пізнання і задоволення. Щоб кожна нова зустріч з літературним твором стала напруженою роботою розуму і почуттів.

Відомо, що приємніше вчити тих, хто хоче вчитися, хто відчуває задоволення від навчальної праці, проявляє інтерес до знань. І навпаки, важко вчити тих, хто не відчуває бажання пізнавати нове; хто дивиться на навчання, на школу як на важкий тягар і чинить опір старанням вчителя.

Сформувати інтерес учня до читання – значить, перш за все забезпечити хорошу сформованість самого уміння читати. Як відомо, в процесі читання прийнято виділяти дві взаємопов’язані сторони: технічну, тобто швидкість, правильність і якість озвучування букв, і смислове, тобто розуміння змісту прочитаного.

Тому, головний напрямок моєї роботи на уроках читання спрямовую на навчання діяльним відносинам з твором. Кожен момент спілкування з текстом намагаюсь перетворити на цікаву розумову працю і викликати емоційні почуття читача і, в кінцевому рахунку, вчити вдумливому читанню. Допомогти кожному школяреві яскраво уявити про що йдеться у творі, пережити подій, що трапляються з персонажами, і запропонувати дитині самій стати «автором» прочитаного твору: змінити початок, придумати продовження, скласти свою казку чи оповідання.

З метою розвитку пізнавальних інтересів учнів застосовую на уроці найрізноманітніші засоби та прийоми інтелектуальної діяльності. При цьому враховую вікові особливості учнів, рівень розвитку мислення, загальну теоретичну і практичну підготовку та індивідуальні особливості. Чим молодший вік учнів, тим цікавішим має бути саме завдання, бо це полегшить її виконання, навчить краще працювати.

Стимулювати активність пізнавального інтересу як і саму пізнавальну діяльність дозволяють нестандартні уроки з використанням новітніх технологій. Характерною рисою таких уроків є інформаційно-пізнавальна система навчання, оволодіння готовими знаннями та пошук нових даних, розкриття внутрішньої сутності явищ та об’єктів через змагання, дискусію тощо. Такий урок дає можливість вчителю організувати діяльність класу таким чином, щоб учні мали змогу працювати самостійно. А керівник направляє діяльність дітей, забезпечуючи необхідними дидактичними матеріалами. Такі уроки сприяють стимуляції пізнавальної активності, самостійності та ініціативності школярів, розвиває їх творчу діяльність. І тоді навчання спрямоване на підвищення якості знань, формування цілеспрямованості, працьовитості, потрібних у житті навичок та вмінь.

Практика переконує, що читацький інтерес успішно розвивається там, де навчання не зводиться до викладу готових істин, а активізує пізнавальну діяльність здобувачів освіти, ставить їх перед необхідністю шукати відповідь на певне запитання. Завжди пожвавлює навчальний процес і активізує клас ігрові моменти. Особливо першокласників, де гра – провідний вид діяльності дошкільника, не втратила свого значення і в початкових класах.

Гра – найпривабливіший метод навчання молодших школярів, який відповідає їх віковим особливостям. В ігровій діяльності діти вчаться та набувають уміння працювати самостійно, розв’язувати поставлене завдання, шукають різні способи його розв’язання. Виникає інтерес та бажання набувати нові знання, удосконалюється пам’ять, увага. В процесі гри дитина не помічає, що вчиться, пізнає нове, запам’ятовує, набуває запас уявлень і понять, поширює свій дитячий досвід. До активної пізнавальної діяльності, в такий спосіб, долучаються навіть сором’язливі учні.

 Відомими є ігри, в основі яких лежить впізнавання творів за окремими малюнками чи уривками, постановка і розгадування «хитрих» питань за прочитаними книгами, відгадування літературних героїв, прізвищ письменників, назв книг і творів, складання літературних ігор за принципом «чого не вистачає». В процесі літературних ігор такого виду розвиваються інтелектуальні, моральні, вольові риси особистості, проявляється і удосконалюється кругозір, активізуються задатки та здібності.

Систематичне створення ігрових ситуацій, використання дидактичних ігор під час проведення уроків з літературного читання підвищує ефективність формування пізнавальних інтересів учнів. Такі ігри дають змогу індивідуалізувати та диференціювати роботу на уроці, давати посильні завдання кожному учню, максимально розвиваючи їх здібності. Різноманітні ігрові дії, за допомогою яких розв’язується те чи інше пізнавальне завдання не тільки підтримують, а й посилюють інтерес учнів до предмета.

Так, під час ознайомлення з буквами, доцільно використовувати віршовані загадки. Наприклад,

Акула мама у панамі

читає казку в океані,

її допитливе маля

читає ... (азбуку) щодня.

Виконання різноманітних за змістом та формою творчих завдань, безперечно, є одним з дієвих засобів формування та розвитку пізнавальних інтересів учнів на уроках літературного читання. Пропоную завдання з опорою на міжпредметні зв’язки, які відкривають для учня можливість проявити свої знання і вміння в найбільш цікавій області.

1. Метод «Коло ідей».

•          Про що, на вашу думку, йтиметься у вірші «Упертий цапок»?
•          Прочитайте вірш, чи підтвердилися ваші припущення?

2. Стратегія «Сітка Елвермана».

ТАК     Проблема     НІ

    Чи добре, що цапок упертий?

В групах діти проводять дискусію. Вони можуть вільно висловлювати свої думки чи змінити думку та перейти в іншу групу.

3. Вправа «Зміни час».

•                      Змініть час описуваної події (зима, весна, літо, осінь). Що міг робити цапок?

4. Вправа «Фантазування».

•                      Уведіть нового героя у зміст вірша. Пофантазуйте, що він робитиме?

5. «Сенкан».

Бегемот

Великий, мокрий.

Пливе, їсть, охороняється.

Бегемоти живуть стадами.

Гіпопотам.

6. Хвилинка фантазії.

•          Продовжіть казку: «Бегемотик прибіг до річки, а вода висохла...»

7. Технологія «2-4-всі разом»

Бегемот (який?) великий, мокрий, незграбний, агресивний, річковий, повільний.

8. Гра «Утвори слово».

Берег, герой, вулиця, вокзал.

9. Гра «Юні поети».

Добери риму до слова «мавпенятко»: курчатко, телятко, пташенятко, зернятко.

10. Ейдотехнічна вправа.

•          Перекажіть текст від свого імені.

11. Метод «Скрайбінгу».

Учень читає скоромовку, учитель ілюструє її малюнками тварин.

Учитель читає текст, учні кольоровими олівцями малюють прослухане.

12. Малюнковий «скрайбінг».

Учень читає вірш, інший показує малюнки.

У процесі виконання подібних завдань виникає інтерес до практичних занять на уроці і поступово він переходить в інтерес до інтелектуальної роботи, потрібної для її виконання, до самого змісту пізнавальної діяльності.

Впровадження інтеракцій у навчальну діяльність учнів створює комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свій успіх, інтелектуальну спроможність. Така організація дозволяє максимально залучити всіх учнів, активізувати їх до різних видів роботи.

Молодші школярі полюбили такі інтерактивні методи як «Мікрофон», «Незакінчене речення», «Асоціативний кущ», які надають можливість кожному учневі відповісти на питання або висловити свою думку, не переживати за те, що ти дав неправильну відповідь, бо критика неприпустима.

Після проведення таких уроків змінилося відношення  учнів до уроків літературного читання, значно зросла техніка читання та активність й емоційність сприйняття матеріалу, рівень сформованості пізнавального інтересу школярів.

2.2.  Розвиток навички читання як виду мовленнєвої діяльності

Соціально успішною є особистість, яка хоче і вміє вчитись упродовж усього життя, вміє знаходити інформацію, сприймати, працювати з нею, осмислювати, аналізувати, класифікувати, сублімувати власні думки, творити, різнобічно розвиватись.

А це можливо за необхідної умови – здатності працювати, навчатися самостійно. «Для формування у молодших школярів уміння вчитись необхідно забезпечити комплекс умов: стимулююче навчальне середовище, сприятливе родинне виховання ... і цілеспрямоване керівництво формуванням цих складників уміння вчитися», - наголошує О.Я.Савченко.

Сьогодні значну частину вільного часу наших дітей забирають смартфони, телепередачі, музика. Коли і що вони читтають? Чи хоч вряди-годи залишаються наодинці з наймудрішим порадником, найщирішим другом – книгою? Відповіді на ці запитання, на жаль, невтішні. Втрачаючи читача, ми нищимо духовність народу. Що ж робити? Як навчити учня вдумливо, творчо, виразно читати і глибоко розуміти прочитане?

Працюючи в школі не перший рік, я побачила, що головне задання учнів початкової школи – навчитися умінню читати. Чим раніше дитина оволодіє технікою читання, тим легше їй вивчати всі інші предмети, передбачені програмою.

Перед собою я поставила за мету підвищити рівень розвитку навички читання учнів молодшого шкільного віку шляхом розвитку пізнавального інтересу. Це можливо за виконання таких завдань:

• підвищення рівня розвитку читацьких інтересів та мотивації учнів до навчання;
• формування навички швидкісного та виразного читання;
• формування вміння орієнтуватися в тексті та розуміти прочитане;
• виховування ціннісного ставлення учнів до книги як джерела самостіного здобуття знань.

Як же зберегти книгу – скарб думки і мудрості, як зробити зустріч з нею радісною і бажаною для кожної дитини? Вчити цього ми маємо змалечку в школі та вдома. Маємо так навчати, щоб викликати у дитини природну зацікавленість і потребу у читанні, як потребу у спілкуванні. Адже читання – це одне з основних джерел знань. Важливо вміти швидко оперувати великою кількістю інформації, з-поміж усього вибирати основне, найцінніше, а отже бути справжнім читачем.

Предмет читання є провідним у навчанні та вихованні учнів початкових класів. Дитина має оволодіти читацькими та мовленнєвими навичками та уміннями, способами роботи над текстом, дитячою та навчальною книгою, бути готовим до навчання у середній ланці школи на основі розвиненого у неї інтересу до читання, книжки.

Вже з перших кроків навчання школярі мають усвідомити, що читати – це означає думати, прагнути усвідомити матеріал. Інакше читання перестає бути читанням у повному розумінні цього слова.

Звичайно, я прагну навчити дітей не лише механічного проговорювання відомого тексту. Адже діти розуміють текст під час першого слухання, як правило, поверхнево. Воно потребує уточнення, поглиблення. Та якою б важливою не була ця робота, ми не повинні забувати, що основне у читанні – усвідомлення невідомого тексту.

Є різні способи зацікавити дітей читанням нового твору. Наприклад, розповідаю епізод або читаю уривки з нього. Ефективним є й такий спосіб:  після підготовчої роботи починаю читати текст. Зацікавивши учнів, пропоную їм самостійно продовжити читання.

Які вимоги ставлю до матеріалу, що пропоную учням для самостіного першого читання? Насамперед, він має бути цікавим для них. Особливо бажані так звані гостросюжетні твори, зокрема, казки. Захоплюючими бувають не лише художні твори, а й майстерні науково-публіцистичні. Вони теж добре сприймаються дітьми.

В.Сухомлинський наголошував, що вкрай необхідно привчати дітей самостійно спілкуватися з книжкою, прагнучи до роздумів, міркувань. Ще потрібно дітям розповісти, що читати можна вголос та мовчки. До засобів виразного читання належать темп і тон. Твори розповідного характеру читаються повільним темпом, ліричні твори – більш прискореним. Залежно від змісту твору темп читання може змінюватися у процесі читання і одного якогось твору. Формуванню навички виразного читання сприяє використання на кожному уроці пам’ятки. В навчальний процес вводжу різні інноваційні технології. Свої уроки планую так, щоб дитина почувалася на уроці рівноправною з учителем. Разом з дітьми моделюю життєві ситуації, використовую рольові ігри. Своє завдання як учителя початкових класів вбачаю у створенні умов для розкриття та розвитку пізнавального інтересу творчої особистості молодшого школяра. Застосовуючи інтерактивні технології навчання читання, дотримуюсь таких підходів щодо організації уроку:

• спираюся на дитячий досвід і мінімальні базові знання  з теми за допомогою обговорення міні-проблеми, анкетування, вступної бесіди;
• створюю умови для поділу класу на групи. Кожна група висуває свого лідера, який керує роботою групи;
• спонукаю замислитися над матеріалом, підштовхую дітей до створення власної оригінальної версії, до самостійності;
• створюю на уроці атмосферу співробітництва учителя і учнів, емоційне піднесення, почуття розкутості.

На уроках  використовую систему різноманітних вправ та прийомів, які допомагають подолати труднощі під час читання. Зокрема, пропоную такі.

1. Вправи на розвиток дихання та постановку артикуляції.

1. На одному диханні прочитати кілька слів з вказівкою місця, де набрати повітря, у різному темпі, з різною силою голосу.
2. Систематичне промовляння скоромовок у різному темпі, промовляння чистомовок.

Чі-чі-чі – котик на печі.

Ач-ач-ач – летить пугач.

Ча-ча-ча – вкусити калача.

3. Під час перевірки домашнього завдання на знайомому тексті проводжу розчитування: по вертикалі, діагоналі, справа наліво, у темпі скоромовок, у нормальному темпі, виразно.
4. Читання гнізд споріднених слів.

ліс

ліси

лісок

лісова

лісник

лісочок

5. Читання різних структурних слів.

весело

сонечко

листок

співали

вишні

2.  Вправи на розвиток антиципації (вміння передбачати).

У процесі читання зір забігає наперед, готуючись до наступного сприйняття. Чтець може здогадуватися, яке слово йде далі, передбачити його. Наприклад, загадки чи віршики, у яких слід додати риму. Гра «Морська хвиля змила слово..»:

Діти, звісно, вчаться в ... ,

а комбайн працює в ... .

Ми лікуємось в ... .

Ліки беремо в ... ,

а книжки в ... .

3.               Розвиток оперативної пам’яті. Ці вправи впливають на формування навичок правильного свідомого та шкидкого читання.

Вправа «Знайди пеньок» (слово показую на декілька секунд):

КИТ
КИТ
КІТ
КИТ

4.              Вправи на подолання регресії. Читаючи текст, учні зустрічаються з важкими словами, втрачаючи час, логічний зв’язок слів.

Так при виконанні вправи «Буксир» школярі читають за вчителем, парами; один читає, а інший веде указкою вперед на одне слово.

5.                 Вправи на вироблення навички швидкочитання.

Дітям подобаються такі вправи. Вони із задоволенням їх виконують і продовжують цю роботу вдома.

Читання «хвилею»: учні читають текст і за сигналом вчителя змінюють швидкість.

Звичайно за один урок всі ці вправи і прийоми читання застосовувати неможливо, тому добираю більш вдалі та доцільні для окремо взятого уроку. Продовжую прищеплювати любов до книжки, бажання читати. Для цього використовую «Гілочку росту», яка є в кожного учня.

10 – 12 б. – високий рівень

7 – 9 б. – достатній рівень

4 -  6 б. – середній рівень

1 – 3 б. – початковий рівень.

Останнім часом стали популярними мультимедійні уроки. Практика показала, що результативність формування читацького інтересу підвищиться, якщо на класному та позакласному читанні застосовувати фрагменти навчально-пізнавальних мультфільмів «Уроки тітоньки Сови», «Золотий глобус», «Твої веселі друзі звірята», науково-популярні фільми. Такі уроки урізноманітнюють процесс сприймання інформації, роблять урок яскравішим і насиченим.

З моєї точки зору, для формування читацьких інтересів важливим є пошукова та інформаційна функція, що надає інтернет. Комп’ютер природно вписується в життя школи і є ще одним ефективним технічним засобом, за допомогою якого можна значно урізноманітнити процес навчання. І я зробила певні висновки, що учнів привертає новизна проведення мультимедійних уроків. Вони завжди різні, цікаві, захоплюючі, приховують у собі безліч таємниць. Під час таких уроків учні виявляють цікавість до матеріалу, що вивчається. Тому застосування інформаційних технологій у початковій школі створює широкий спектр можливостей для реалізації пізнавального інтересу, розвитку творчості, формування образного мислення та виховання любові до рідного краю і всього того, що нас оточує.

Головне в моїй роботі, я вважаю, справжній тісний контакт педагога і учнів, який ґрунтується на глибокій повазі до особистості дитини, а не формальні, поверхневі стосунки. Кожний учень має знати, що його люблять, що це не залежить від його вчинків, якості роботи, настрою вчителя.

3.           Читання – невід’ємна складова успішного навчання у школі

Формування читацької компетентності молодших школярів передбачає різні види завдань на перечитування, розуміння, відтворення і зміни текстів, залежно від мети опрацювання, їх жанру, обсягу, складності. У цьому процесі важливо зберегти інтерес до читацької діяльності та пізнавальну активність кожного школяра. Адже ефект новизни сприймання змісту нового твору є короткочасним.

У процесі календарно-тематичного планування я завчасно передбачаю в системі уроків використання різних методів і прийомів інтерактивного навчання, щоб підживлювати інтерес і пізнавальну активність дітей упродовж усієї теми розділу, щоб віднайти найбільш адекватні навчальні ситуації для їх застосування.

Коло методів, прийомів, ситуацій, які передбачають інтерактивну взаємодію, досить широке. Зокрема:

• ігрові ситуації і завдання;
• аналітичне і прогностичне читання («вичерпування смислів»);
• інсценізація за прочитаним;
• парна і групова робота в великих і малих групах;
• гра «мікрофон» - швидке і коротке висловлювання своєї думки;
• складання сенканів, асоціативних кущів;
• рефлексивні судження учнів щодо процесу і результатів своєї діяльності (індивідуальні, у парі, у групі).

Наприклад, проводжу літературну експедицію до шкільної чи дитячої міської бібліотеки з метою знаходження книжок, журналів за темою розділу або для узагальнюючого  уроку. За книгами, зібраними під час такого заходу, у класі створюю виставку книжок, яку діти презентують по-різному. Ця виставка також активно використовується протягом вивчення теми (розповіді дітей, есе, малюнки за прочитаними творами, складання анотацій).

Підкреслюю важливість застосування інтерактивних методів і прийомів у системі уроків літературного читання. Їх основні функції: розвивати пізнавальний інтерес, вчити кожну дитину активно і вільно мислити на уроці, набуваючи досвід навчальної співпраці. Різноманітність організаційних форм, що передбачає активність навчальної взаємодії учнів, дозволяє організувати на уроках багаторазове продуктивне перечитування текстів, зберігаючи  інтерес учнів до цієї діяльності, поглиблюючи їх розуміння.

У кожній родині батьки мріють, щоб діти були успішними у навчанні, спілкуванні серед однолітків, перемагали у конкурсах, олімпіадах. Така успішність багато в чому залежить від того, що і скільки читає дитина. Отже, дитяче читання можна по праву назвати інтелектуальним ресурсом країни, вжливим потенціалом ерудованої нації.

Як відомо, чи найважливішу роль у навчанні  відіграє правильно організований пізнавальний процес. Якщо він відповідає особливостям психічної діяльності кожного учня, то створюються сприятливі умови для успішного сприймання та засвоєння матеріалу. Інакше виникає суперечність між навчанням і рівнем розвитку.

Індивідуального підходу потребують усі діти. Не можна орієнтуватися на якогось середнього учня і через це обмежувати пізнавальну діяльність іншого, котрий має порівняно низький рівень логічного мислення, колом завдань, що ґрунтуються лише на наочному сприйманні матеріалу. Доцільно, не нехтуючи певний час такими вправами, ставити дедалі складніші завдання, які б стимулювали розвиток пізнавального інтересу учнів.

Те саме слід сказати і про роботу зі здібними школярами. Серед них є такі, хто ще не привчився до розумової праці, і якщо не давати їм певного інтелектуального навантаження, то вони можуть спинитися серед так званих середняків. Насамперед, потрібно індивідуалізувати пізнавальну діяльність школярів на уроці, виконання домашніх завдань та позакласної роботи.

Я намагаюся організувати індивідуальну роботу з вихованцями за принципом педагогічного передбачення. Перед вивченням нового матеріалу визначаю, який особистий досвід слід використати, аби кожен школяр успішно виконав пізнавальні завдання. Підготувавши вихованців до сприймання нових знань, організую самостійну роботу. Пізнавальне завдання ставлю до всього класу одне, але способи та прийоми розв’язання – індивідуальні, залежно від рівня знань, умінь і навичок учнів. Прагну вести учнів від репродуктивної (відтворювальної) діяльності до творчої. Людина розвивається тільки в діяльності, й усі пізнавальні здібності особистості, всі позитивні риси характеру з’являються у дитини лише тоді, коли вона виявлятиме й удосконалюватиме їх самостійно. Розвиткові самостійності учнів у навчально-виховному процесі сприяє їх активна пізнавальна діяльність. Хочеться порадити: давайте поживу не тільки для розуму дитини – нахай частіше в неї будуть зайняті руки. В.О.Сухомлинський з цього приводу зауважував: «... розвиток мислення дитини на кінчиках її пальців». На глибоке переконання педагога, краса, багатство, відтінки і пахощі слова відкриваються у поетичній мові народної казки, пісні, співанці, прислів’ях і приказках, легендах і билинах. Рідне слово – найкращий учитель, що відчиняє двері у новий, ще не пізнаний світ. На переконання В.О.Сухомлинського, мова – духовне багатство народу. Він прагнув до того, щоб це життєдійне джерело – багатство рідної мови – було відкрите для дітей з перших кроків їхнього шкільного життя.

Можливості літературного читання в мовленнєвому розвитку молодших школярів важко переоцінити. Адже література занурює учнів у стихію рідного слова, ознайомлює їх із творами золотого фонду культури, вчить сприймати художнє слово. Спілкуючись з художніми творами, дитина висловлює свої емоції, пізнає закономірності літератури як мистецтва слова, розширює та поглиблює свої уявлення про дійсність, вчиться висловлювати свої почуття.

Читання – це особливий засіб художньо-естетичного пізнання світу молодшимим школярами. Урокам літературного читання у початковій школі належить надзвичайно важлива роль у формуванні особистості молодшого школяра. Робота над художніми творами різних жанрів збагачує учнів знаннями, які пробуджують їхні почуття, викликають бажання стати кращими, зробити щось добре, формують особистість. За допомогою художніх творів є можливість значно підвищити ефективність формування у дітей естетичних почуттів, смаків, ідеалів. Разом з тим, зустріч із справді прекрасним приносить не лише почуття милування і заспокоєння. Краса – це заклик жити та діяти, ставати кращими, добрішими.

Дуже важливим, на мою думку, є те, що завдяки створенню на уроці доброзичливої атмосфери, забезпеченню учням бадьорого настрою, у молодших школярів поступово виховується бажання вчитися. Надзвичайно великий виховний потенціал мають уроки літературного читання, на яких вивчаються українські народні казки про тварин. Специфіка таких казок – в особливостях фантастичного вимислу, в якому образ тварини сприймається як алегоричне зображення людини. У таких казках все зрозуміло, вони містять багато відповідей на духовні запити дитини. В них відчувається рух, енергія, чимало смішного, різко розмежовані позитивні та негативні герої. В.Сухомлинський звертав увагу на те, що казка оволодіває почуттям молодшого школяра, бо через неї учень пізнає світ не лише розумом, а й серцем. Кожен учень активно відгукується на події казки, висловлює своє ставлення до добра і зла, розуміє подію лише тоді, коли вона втілена в яскравих образах. Казка – благородне і нічим не замінне джерело виховання любові до Вітчизни. Почуття, породжені казкою, такі самі яскраві, як емоції дитини.

Існує думка, що однією з проблем сучасної школи є те, що діти не читають і не хочуть читати. Така тенденція в подальшому породжує суперечність між потребами держави в освічених людях і тотальним зниженням читацької активності. Не будемо вдаватися до з’ясування причин кризи читання, проте однією з них часто наводять саме перевагу в сучасному житті (зокрема і дитини) аудіовізуальних засобів масової комунікації – телебачення, комп’ютерів, смартфонів, планшетів. Тож одним зі способів залучення до процесу читання дитини в школі та в позанавчальний час може бути інтеграція інноваційних технологій в освітній простір. Такою інновацією для початкової школи став буктрейлер. Оскільки буктрейлер передбачає яскраву та образну розповідь про книгу, то в його основі має бути інтрига: зацікавити книгою та спонукати дитину до читання. Особливо, це стосується учнів молодшої школи, де відбувається становлення дитини як читача. Освітня функція буктрейлеру спрямована на популяризацію літератури серед дітей, яким варто допомогти «відчути радість читання, навчити сприймати за допомогою слова розумне, добре і вічне, зробити так, щою потреба у читанні була складовою їхнього духовного життя».

Читання літератури у ранньому віці сприяє кращому засвоєнню інших навчальних предметів і розвитку творчих здібностей дитини. Читання – це складний процес, у якому беруть участь зір, мислення, мовлення, пам’ять, сприйняття, уява, слух (під час читання вголос та прослуховування аудіофайлів). Для того, щою діти успішно навчилися читати, необхідно, щоб тексти з читання відповідали віковим особливостям учнів, підбір яскравих творів із малюнками для формування реального мислення, текстів із малюнками, сюжети навчального характеру для морального виховання. Отже, читання ми розглядаємо як невід’ємну складову успішного навчання у школі. Дуже важливо, прищепити молоді кільтуру читання.

 Я переконана, що формування особистості починається саме в початковій школі з уміння слухати, читати, що забезпечує подальший інтелектуальний розвиток дитини. Тому, на мою думку, потрібно починати заохочувати дітей до читання з молодших класів. Для професійного розвитку людини, її соціалізації та успішної реалізації громадянина у суспільстві важливо розвивати в учнів навички читати у школі  та в позашкільній діяльності й отримувати задоволення від читання.

Висновки

Пізнавальні інтереси відіграють роль цінного мотиву діяльності у становленні особистості.Успішність навчальної діяльності багато в чому залежить від самостійної роботи дитини, її активності, зацікавленості у досягненні результату. Хороші досягнення є результатом пошукової, творчої, самостійної пізнавальної діяльності школярів.

Пізнавальний інтерес підвищує можливості розумового розвитку учня, є умовою розвитку творчої особистості. Я вважаю, розвиток психологічних чинників навчальної успішності молодших школярів залежить від ефективності розвитку її пізнавальних інтересів. Для підтримки яких надзвичайно важливо стимулювати емоції, інтелектуальні почуття. Їх потужним джерелом є емоційність навчального змісту.

Я продовжую працювати над тим, щоб кожна нова зустріч дитини з літературним твором стала напруженою роботою її розуму і почуттів. Отже, розвиток психологічних чинників навчальної успішності школярів залежить від ефективності розвитку її пізнавальних інтересів.

Кожен момент спілкування з текстом на уроці я намагаюся перетворити на цікаву розумову працю і викликати емоційні почуття читача, і в кінцевому результаті навчити вдумливому читанню. Метою початкової освіти за програмою НУШ є формування читацької компетентності учнів, яка є базовою складовою комунікативної і пізнавальної компетентностей, ознайомлення учнів з дитячою літературою як мистецтвом слова. Особливо актуальною є робота саме над формуванням та удосконаленням читацької компетентності.

Ще В.О.Сухомлинський радив: «Навчіть усіх дітей читати так, щоб вони вміли читаючи думати й думати, читаючи».

Список використаної літератури

1. Державний стандарт початкової загальної освіти, затверджений постановою кабінету міністрів України 21 лютого 2018 року № 87.
2. Досяк І.М. Нестандартні уроки з використанням інноваційних технологій. 1-4 класи. – Х.: Вид. група «Основа», 2007.
3. Василь Сухомлинський. Я розповім вам казку... Філософія для дітей. Василь Сухомлинський: уклад. Сухомлинська О.В. – Х.: ВД «Школа», 2016. – 576 с.
4. Закон України «Про освіту» 2017.
5. Застосування інтерактивної методики «Крокування картиною на уроках розвитку зв’язного мовлення». / Шевченко Н. Журнал «Початкова школа», - К.: Початкова школа, №12, 2012.
6. Ісаєва О.О. Про сучасного читача: що відбувається з книгою на сучасному етапі / О.О. Ісаєва // Шкільна бібліотека. – 2014. – №3. – С.13-17
7. Качак Т. Б. Українська література для дітей: підручник / Тетяна Качак. – К.: ВЦ «Академія», 2016. – 352 с.
8. Концепція «Нова українська школа» http://mon.qov.ua 2020 16/12/05 konszepezija.pdf
9. Левківський Л.В. Історія педагогіки: навч. посібник. – К., 2016. – 189 с.
10. Навчальне видання «Читаю сам» 1 клас / упорядник В.О.Мартиненко. – Тов «АВДІ», 2017.
11. Нова українська школа: порадник для вчителя / Під заг. ред. Бібік Н.М. – К.: ТОВ «Видавничий дім» «Плеяди», 2017. – 206 с. – с. 16.
12. Пометун О., Пироженко Л. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання / О.Пометун, Л.Пироженко. – К.: А.С.К., 2016.
13.  Пономарьова К.І. Українська мова. Буквар (частина 1-2: Підручний для учнів першого класу. ЗЗСО // К.І.Пономарьова. – К.: УОВЦ «Оріон», 2018. – 128 с. : іл.
14.  Про роботу з Букварем нового видання. / Вашуленко М., Вашуленко О. Журнал «Початкова школа». – К.: Початкова школа, №8, 2018.
15.  Робота з дитячою книжкою та інформацією в 1 класі / автори-упорядники Петрик О.В., Акопян А.В. – Запоріжжя: Ніка – принт, 2015. – 68 с.
16. Савченко Ю.Ю. Розвиток емоційного інтелекту учнів молодшого шкільного віку. / Освіта та розвиток обдарованої особистості, №12, 2014.
17.  Сухомлинський В.О. Сто порад учителеві / В.О.Сухомлинський. – К.: Рад. шк., 1988. – 310 с.
18.  Типові освітні програми для закладів загальної середньої освіти. 1-2 класи. Закон України «Про освіту». Державний стандарт початкової освіти. – К.: ТД «Освіта – Центр плюс», 2018. – 240 с.
19.  Хилинець В. // Педагогіка і психологія. – 2010. - №4. – С. 15-24
20.  Явоненко М. Розвиток уяви та літературних здібностей дитини // Початкова школа, - 2003.- №3 - с. 16-17

Додатки

Додаток 1

Уроки літературного читання із застосуванням технології «Кластера»

Якщо знання – це новий капітал,

то інновації – нова валюта.

Кевін Келлі

Прагнення зробити навчання цікавим, інтерактивним, залучити учнів до творчої пізнавальної діяльності, розвинути критичне мислення – ось головна ідея кожного сучасного педагога.

Справжній учитель знає, сеільки сил докладає, поки урок не вийде вдалим. Адже саме він є мірилом учительського інтелектуального багатства, показником ерудиції, його руху в ногу з часом.

У сучасних умовах найбільшої переавги набувають інтерактивні технології. «Якщо знання - це новий капітал, то інновації – нова валюта», - говорив Кевін Келлі.

Керуючись досвідом вітчизняних науковців та зарубіжних колег, їхніми досягненнями в новому підході до навчання дітей, ми не повинні стояти осторонь. А маємо брати собі на озброєння найсучасніші методи, способи, вправи, що випрвдали себе.

Цікавим, інноваційним прийомом розвитку інтелектуальних і творчих умінь є складання кластера на уроках літературного читання, природознавства, основ здоров’я. Термін «кластер» (з англійської «cluster» - рій, ґроно, грудка, накопичення). В центральному овалі розміщено ключове слово, поняття, фраза, в додаткових – слова, що розкривають значення головного. За допомогою кластера можна в систематизованному вигляді показати значні обсяги інформації (ключові слова, ідеї тощо). Прийом може бути використаний на будь-якому етапі уроку.

Етап виклику

На цій стадії учні висловлюють і фіксують усі знання за темою, а також усі асоціації та припущення. Тут кластер – стимулювальний компонент пізнавальної діяльності молодших школярів, що мотивує до роздумів до початку вивчення нової теми.

Етап осмислення

На цій стадії прийом кластера дасть змогу структурувати навчальний матеріал, поліпшити якість його засвоєння.

Етап рефлексії

Ця стадія узагальнення здобутих знань і умінь, що допоможе систематизувати кластер.

                  Алгоритм складання кластера

1. Прочитати текст і визначити в ньому великі та малі смислові одиниці.
2. У прямокутних рамках, або на дошці, на чистому аркуші записати ключове слово, що є «серцем» теми.
3. Навколо кожної рамки («у гілочках») коротко вписати відомості, що відповідають смисловим блокам, виражають ідеї, факти та відповідають темі.
4. Встановити зв’язки між окремими блоками і «гілочками» кластера, з’єднати їх стрілками.
5. Після обговорення доповнити кластери новими «гілочками».

Таким чином створюється своєрідна «планета». Навколо «супутників» «планети» з’являються ще менші «супутники», менш значні одиниці інформації, що повніше розкривають тему і розширюють її логічні зв’язки.

Як скласти кластер на уроці: поради та рекомендації

Це метод самостійної роботи учнів. Щоб цей прийом став технологічним, достатньо двічі-тричі провести подібну роботу. Учні із задоволенням складають кластери. Над питанням, що не встигли розглянути на уроці, можна попрацювати вдома.

Складаючи «ґроно», не бійтеся висловлювати всі свої припущення, факти і фіксувати все, що спадає на думку на рівні асоціації. Адже в ході роботи все неправильне і неточне можна виправити або доповнити. Учні можуть дати волю уяві, фантазії та інтуіції, працюючи до тих пір, поки не вичерпаються ідеї. Не потрібно турбуватися через наявність значної кількості смислових ланок на схемі. Кластер на тему, що сама по собі велика, і повинен бути досить великим. Головне – знайти якомога більше логічних зв’язків між блоками. На етапі аналізу роботи все систематизується і стане на свої місця.

Пропоную до прикладу фрагменти складання кластера на уроках літературного читання в 3-му класі (II семестр) відповідно до календарного планування за підручником О.Я.Савченко. Їх можна використовувати як додаток до свого конспекту, використовуючи кластер вибірково в кожному розділі.

Урок. Ми в театрі. Наталя Забіла «У дитячому театрі»

Робота проводиться на етапі мотивації навчальної діяльності.

•   Послухайте вірш і скажіть, чим є для вас театр. Хто з вас бував у театрі?

Затихнув гомін.

В залі згасло світло,

і, враз заполонивши всі чуття,

розсунулась завіса...

І розквітло життя – мов казка,

і казка – мов життя.

Відкритими очима і серцями

поринули в ту казку глядачі,

всім помислом за дією йдучи.

•          Складіть кластер до слова театр.

Висновок. Театр – це безліч сподівань і нездійсненних побажань. Відвідуйте театри, цінуйте прекрасне.

 Театр

              актори

 Урок. Вступ до розділу «Байки». Що таке байка, і хто такий байкар? Леонід Глібов «Лебідь, Щука і Рак».

Робота проводиться на етапі мотивації навчальної діяльності.

•          Відгадайте загадки.

1. Він не ходить, а задкує,

Рибка з нього, знай, кепкує.

Має клешні той дивак.

Здогадалися? Це ... (рак).

2. Не дрімають карасі,

Знають добре геть усі:

Стерегтись потрібно злюки,

Хижої, страшної ... (щуки).

3. Мов знак запитання став,

Повільно озером поплив,

Умить піднявся – летить у небі

Ширококрилий, білий ... (лебідь).

•          Де ми можемо зустріти цих героїв? (На озері, біля води).

Сладіть кластер:  1 група – зі словом щука;

    2 група – зі словом  лебідь;

    3 група – зі словом  рак.

Висновок. Чи була єдність між героями байки Л.Глібова?

 Урок. Леся Українка «Мамо, іде вже зима»

Робота проводиться на етапі актуалізації опорних знань.

•       Відгадайте загадки.

•   Бідовий хлопчина

 В сірій сорочині

 По дворах стрибає,

 Крихти збирає. (Горобець)

•   Птах оцей червоногрудий

 Не лякається простуди. (Снігур)

•   Сама невеличка, має білі щічки,

 Сірі лапки, чорну шапку,

 Фартушок жовтенький,

 Голосок тоненький.

 Та ця пташка невеличка

 Називається ... (синичка).

•       Що ви можете сказати про цих птахів? Як вони зимують?
•       Складіть кластер до теми зимуючі птахи.

Урок. Вступ до теми «Прозові твори». Людина красна не словами, а добрими ділами. В.Сухомлинський «Красиві слова і красиве діло»

Робота проводиться на етапі мотивації навчальної діяльності.

•       Промовте скоромовку.

Ти – вухатий, я вухатий

В мене хата, ти  - без хати...

                   Л. Куліш-Зіньків

1-ша група.Скласти кластер до слова хатина. Що ви знаєте про цю будівлю?

2-га група. Яке явище природи спіткало хлопчиків під час прогулянки? (Захмарило, й пішов дощ.)

•       Відгадайте загадку.

• Він скрізь: у полі і в саду.

А в дім не попаде.

І я тоді лиш з дому йду,

Коли він вже не йде. (Дощ)

•                 Складіть кластер до слова дощик.

Урок. Приятеля легше знайти, ніж зберегти.  В.Сухомлинський «Кінь утік»

Робота проводиться на етапі сприймання та усвідомлення нового матеріалу.

•          Прочитайте мирилку.

Через тин вишня похилилася.

А дружка з дружкою посварилися,

Тобі яблучко, мені грушечка,

Не сварімося, моя душечко!

•          Складіть кластер до слова дружба.

Висновок. Не той друг, хто медом маже, а той хто правду каже.

•          Який висновок ви зробили про героїв твору?

Урок. Все так цікаво навкруги. Олег Буцень «Наше відкриття»

Робота може проводитися на етапі актуалізації опорних знань.

•          Про яке відкриття може йтися у цьому творі? Промовте скоромовку.

Мурашка, мурашка.

Садовая кашка,

Дай мені кваску,

А я тобі – медку. (Про мурах)

•          Складіть кластер зі словом мураха.

Висновок.  Ось повзе мурашка, ось хлюпоче річка.

  Не зривай ромашку, не топчи травичку!

  Знай, бо це не мода, це життя потреба.

  Нас віта природа чистим, синім небом!

Урок. Життєвий і творчий шлях Ярослава Стельмаха. Я.Стельмах «Ловись, рибко!» (уривок з повісті «Найкращий намет»)

Робота може проводитися на етапі актуалізаціх опорних знань.

•          Хто з вас бував на рибалці?
•          Складіть кластер до слова риболовля.
•          Які висновки ви зробили після читання твору?

Урок. Вступ до розділу «Тарас Шевченко: сторінки життя і творчості». Тарас Шевченко «Не цурайтесь того слова ...»

Робота проводиться на етапі актуалізації знань.

•          Прочитайте вірш.

Щовесни, коли тануть сніги,

І на рясті просяє веселка,

Повні сил і живої снаги

Ми вшановуєм пам’ять ... (Шевченка)

•          Запишіть кластер до слів Т.Г.Шевченко.

Висновок. Пам’ятайте великого Кобзаря!

  І мене в сім’ї великій,

  В сім’ї вольній, новій,

  Не забудьте пом’янути

  Незлим, тихим словом.

Отже, використання на уроках технології кластера, або «ґрона», дає можливість проявити себе, висловити свою думку, а також надає простір для творчості.

У цілому нетрадиційні методи навчання, що активно використовуються в освітньому процесі, сприяють підвищенню мотивації учнів, дарують відчуття власної волі, формують обстановку взаємовигідного співробітництва.

Додаток  2

Вірш про Кривий Ріг

Неблизька до Хортиці дорога,

Неблизька й від січі у віки.

Заїжджали до Кривого Рогу

Українські браві козаки.

 А в Кривого Рога

 Хата гостям рада.

 Не журися – веселися

 Козацька громада.

 А в Кривого Рога

 Солодке мед-пиво,

 Нехай стелиться на Січ

 Дорога щаслива.

Хлопці розпрощалися із ланом,

Забажали волі, як орли.

Напували коні в Саксагані,

А самі гуляли і пили.

 Пригощав їх широко і щедро

 Кривий Ріг, в минулому козак.

 Так, що танцювали навіть верби

 З козаками весело гопак.

Виїжджали гості на світанні,

Вдячні за мед-пиво і за хліб.

Захмеліли всі від пригощання,

Від пісень, що кликали в похід.

 Їхали під сонцем і зірками,

 До світої волі і добра.

 Їм стелилась доля рушниками,

 Від Кривого Рогу до Дніпра.