СОЦІАЛЬНА СТРУКТУРА НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІV–ХV СТ

СОЦІАЛЬНА СТРУКТУРА НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ У 14-15 СТОЛІТТІ

Стани — великі соціально-правові групи людей, що різнилися між собою спадковим, закріпленим у законах становищем у суспільстві, певними правами, привілеями та обов’язками. Українське суспільство у ХІV–ХV ст.{93296810-A885-4 BE3-A3 E7-6 D5 BEEA58 F35}ПРИВІЛЕЙОВАНІНАПІВПРИВІЛЕЙОВАНІНЕПРИВІЛЕЙОВАНІ{93296810-A885-4 BE3-A3 E7-6 D5 BEEA58 F35}ШЛЯХТАДУХОВЕНСТВОМІЩАНИСЕЛЯНИ{93296810-A885-4 BE3-A3 E7-6 D5 BEEA58 F35}КНЯЗІПАНИЗЕМ*ЯНИБОЯРИ“ЦЕРКОВНІ ЛЮДИ”ПАТРИЦІАТБЮРГЕРСТВОПЛЕБССЛУГИДАННИКИТЯГЛОВІ

Привілейовані стани суспільства1. Князі(шляхта)«княжата головні»не підлягають місцевій владі, входять до великокнязівської ради, а у військові походи ідуть зі своїми загонами під родовими гербами«княжата повітові»підпорядковуються місцевій владі, а у військові походи дуть у складі повітового ополчення. 2. Пани (шляхта ) заможна знать, яка не мала князівських титулів, але вирізнялася давністю роду, вотчинним (спадковим) землеволодінням і певними привілеям.3. Зем’яни (шляхта)Були залежними від князів і панів, а свій статус і спадкове землеволодіння здобули за військову (боярську) службу. 4. Бояри (шляхта)Були службовцями, що виконували різноманітні доручення, та «панцирними слугами», які особисто відбували військову службу. Бояри походили від селян-слуг, володіли удільними землями, користуючись ними за умови виконання своєї служби.{93296810-A885-4 BE3-A3 E7-6 D5 BEEA58 F35}Магнати – найбільші землевласники

Напівпривілейований стан суспільства(міщани)Патриціатнайзаможніша частина міщанства, що складалася з найбагатших і найвпливовіших купців, ремісників-майстрів2. Бюргерствосередня частина міщанства, яку становили цехові майстри і торговці середнього достатку3. Плебсдрібні ремісники, торговці й інші жителі міст.

Непривілейований стан суспільства(Селяни)1. Слуги. Особисто вільні селяни, які перебували на службах, отримуючи за це земельні наділи та звільнення від повинностей.2. Данники. Особисто вільні та економічно незалежні селяни-общинники, які сплачували державі данину (чинш) натурою або грішми3. Тяглові Селяни, які не мали власної землі та вели господарство на земельних ділянках, що належали державі або землевласникам. За користування землею вони відпрацьовували трудову повинність зі своїм тяглом (робочою худобою). Були як особисто вільні, так і закріплені до своїх наділів тяглові селяни.

Життя панівних веств суспільства. Шляхта — привілейований панівний стан у Польщі, Угорщині, Литві, на українських та білоруських землях, що в ХІV–ХVІІІ ст. входили до складу Польського королівства, Великого князівства Литовського. Головним обов’язком шляхти була військова служба за власний кошт і сплата невеликого грошового збору. Шляхтич входив до шляхетської корпорації (об’єднання), що вирішувала різні питання життя повіту, міг бути обраним до повітових органів влади і сейму. Шляхта мала широкі привілеї в торгівлі та землекористуванні. У суді слово шляхтича не потребувало доказів. У Литовському статуті (1529р.)— збірнику законів Великого князівства Литовського було записано, що імунітетні грамоти шляхтичів не потрібно щороку підтверджувати. Також статут гарантував шляхті, що її не можна карати без суду.. Умовно шляхту можна поділити на три основні групи — дрібна шляхта, середня шляхта й магнати.

Духовенство. До панівної верстви населення також належала частина духовенства — вищі ієрархи (митрополит, єпископи, ігумени тощо), спосіб життя і доходи яких не поступалися шляхетським. Крім того, більшість із них були вихідцями зі шляхетських родин.

Князь Костянтин Острозький. Наймогутнішим князівським родом були Острозькі. За родовими переказами, вони були нащадками князя Данила Романовича (Галицького). Найвідомішим представником родини Острозьких був Костянтин Іванович (приблизно 1463–1530 рр.) — Великий гетьман Литовський (головнокомандувач литовських військ впродовж 26 років)Загалом у володінні гетьмана перебувало понад 30 міст і містечок, а також більш ніж 500 сіл. Йому належало понад 40 тис. селян-чоловіків. До самої смерті він захищав Православну церкву від наступу католицизму. Як писав про нього відомий російський історик М. Карамзін, він був «братом росіян у церкві, але страшним ворогом на полі битви». Найвідомішою перемогою князя була битва під Оршею 1514 р.

Церковне життя у другій половині ХІV–ХV ст. Приєднання Галичини до Польщі призвело до насильницького насадження католицизму. Користуючись підтримкою польської влади, сюди рушили католицькі місіонери1375 р. Папа Римський задовольнив прохання польського уряду про заснування в Галичині католицької митрополії (архієпископства). Польський король Казимир ІІІ домігся від константинопольського патріарха згоди на відновлення окремої Галицької православної митрополії (1371 р.). Проте вона проіснувала лише до 1410 р., коли була підпорядкована київському митрополиту.1458 р. відновлено Київську («Литовську») митрополію, яка остаточно відокремилася від Московської та безпосередньо була підпорядкована константинопольському патріархові. Київська митрополія керувала діяльністю десяти єпископств, розташованих на українських та білоруських землях.