Соціально – психологічні явища у військовому колективі – групі.

РОЗДІЛ Соціально – психологічні явища у військовому колективі – групі.

МАТЕРІАЛ ДО УРОКУ

ТЕМА: КОЛЕКТИВНІ ВЗАЄМОВІДНОСИНИ

Основні завдання ліцеїстам.

Знати: в чому полягає морально-психологічне явище, структуру взаємовідносин у колективі (міжособистісні, міжгрупові, між групою та особистістю).

Характеризувати: структуру взаємовідносин у військовому підрозділі при виконанні вимог статутів (статутні, нестатутні, позастатутні).

ПЛАН

1. Структурно-функціональна модель розвитку взаємовідносин в колективі.
2. Рівень розвитку колективу:

Перший рівень – ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЯ.

Другий рівень – СОЦІАЛЬНИЙ КОНГЛОМЕРАТ.

Третій рівень – ДЕФЕРЕНЦІЙОВАНА ВЗАЄМОДІЯ. Четвертий рівень – ІНТЕГРАЦІЇ.

3. Модель формування колективу, як організації.
4. Рівні якісних перемін – суть гуманізації, зв’язок соціальних організацій.
5. Складіть тезовий план конспект за темою. Пройдіть тест.

1. Структурно-функціональна модель розвитку взаємовідносин в колективі.

Група стає колективом, коли отримує власну соціальну організацію. У всякій соціальній організації можна виділити три елементи: ПОЗИЦІЇ, НОРМИ, ОРГАНИ. В колективі виділяються дві взаємодіючі підсистеми:

1.                     Самоорганізація (саморегуляція): цілеспрямована з певними повноваженнями органів управління. Механізм саморегуляції, як правило, опирається на природні структури спілкування людей.
2.                     Інституціональна, соціальна організація відрізняється тим, що опирається на спеціально створені структури колективу. Більш широкою системою, наприклад державою (підтримується політичними, економічними, юридичними та ін. засобами). 

Група стає колективом у результаті не тільки встановлення інституціональної організації, а також вдосконалення її соціально-психологічних ознак. Коли вона проходить ряд станів розвитку від нижчого рівня (дифузної групи) до високоорганізованого колективу. Діагностика розвитку групи, як колективу здійснюється на основі спеціально розроблених прийомів (рівнів). 

За висновками дослідників, кожна соціальна організація має початок співіснування. Процес розгортання структурної визначеності організації відбувається шляхом змістовного оформлення конкретних фаз, етапів та стадій розвитку ведучих до рівня переміни якісних прикмет. 

2. Рівень розвитку колективу.

Кожна організація проходить 4-рівня внутрішніх якісних прикмет: 

1.    Індивідуалізація суб’єктів управлінської діяльності. 
2.    Соціального конгломерат та взаємовідношень. 
3.    Диференціація способів взаємодії. 
4.    Інтеграція зусиль спеціальних підсистем. Всім цим рівням відповідають соціальнопсихологічні признаки.

1. Перший рівень – ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЯ (професійна адаптація).

А) взаємодія суб’єктів, у рамках сформованих зв’язків та відносин, домінують суб’єктивно окремі погляди, судження та мотиви діяльності;

Б) міжособисті зв’язки формуються на базі харизматичних особливостей;

В) ведучі критерії оцінки та аналіз результатів, змін в сторону бюрократичних технологічно обмежених установок управлінських структур.

2. Другий рівень – СОЦІАЛЬНИЙ КОНГЛОМЕРАТ.

А) домінують процеси групової структурної реалізації, що обмежуються вузько професійними рамками примітивних інтересів;

Б) органи самоврядування знаходяться в зачатковому стані;

В) цінності та ідеали, використання традицій епізодично-вибіркові та безсистемні.

3. Третій рівень – ДЕФЕРЕНЦІЙОВАНА ВЗАЄМОДІЯ.

 А)  вимальовуються  три  групові  форми  координації  діяльності  постійно

диференційованих структурних відносин спеціальних організацій;

Б) поглиблюється спеціалізація технічно-економічних, соціально-технологічних і культурно-історичних зв’язків поміж підсистемами організації;

В) формуються перехідні форми групових і колективних органів самоуправління організованими соціальними структурами;

Г) розширюється сфера духовних зв’язків, зростає роль морально-етичних критеріїв оцінки групових і колективних дій;

Д) профсоюз – приймає контури нормативно-ціннісного регулятора, соціальний фундамент якого опирається на традиції, звичаї та норми суб’єкта управління. 

4. Четвертий рівень – ІНТЕГРАЦІЇ.

А) стабілізуються зв’язки поміж елементами підсистем і системами соціальної організації на принципах діалектики відносин поміж загальними, особливими та одноразовими інтересами і цінностями;

Б) механізми регуляції поміж слоями груп, колективами носять характер інтегративнорефлекторних самоорганізацій;

В) розширюється сфера впливу та збільшується сила виховного впливу;

Г) профсоюз – збагачується духовним життям суб’єктів управління, які все в більшій ступені стають здібними цілеспрямовано перемінювати та переформовувати засоби виробництва та (матеріально) духовно-побутові послуги суспільної діяльності;

Д) зміна організацією вертикального рівня якісних перемін проходить шлях переходу та універсалізації зв’язків і відношень між елементами, компонентами та підсистемами;

Ж) на цьому рівні інтереси, цінності та сприйняття окремих груп, колективів чи то інститутів співвідносяться з критеріями оцінки, що випливає з світогляду. В його основі лежить облік проблем і тенденцій розвитку планети, включену в систему космічних зв’язків і залежностей.

Цей процес забезпечується шляхом переривчатих – послідовних просувань по шляху переборювання замкнутості одноразових, особливих, загальних і навіть всеохоплюючих інтересів. Сутність яких за кінцевим підсумком розкривається мірою осягнення характеру універсалізації зв’язків, відношень, залежностей, інтересів і здібностей; кожної з одиниць соціально цілого, що розкривають свій зміст, через міру осмислення його частковості та обмеженості.

3. Модель формування колективу, як організації.

Модель формування організації може бути представлене різними рівнями:

4. Рівні якісних перемін - суть гуманізації, зв’язок соціальних організацій.

Засобами виконання організаторської діяльності по переводу закладу з одного рівня розвитку на більш високий можуть бути:

А) АДМІНІСТРАТИВНІ ДІЇ, що виражають суть відповідності загальним нормам і правилам.

Б) ІНТЕЛЕКТУАЛЬНІ ДІЇ, що знаходяться на визначному рівні сформованості:

1.                     КОЦЕПТУАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ – являються цілеспрямовані інтелектуальні дії, які забезпечують те чи інше розуміння суті викладених у системі поглядів, що являє собою індивідуальну основу розвитку того чи іншого закладу по відношенню до загально державних норм.
2.                     ПРОГРАМНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ – складається в цілеспрямованій інтелектуальній діяльності, направленій на прикриття реального уявлення. Що передбачає хід розвитку закладу, розкритий у основних задачах та принципах реалізації.
3.                     ПЛАНУВАННЯ – являє собою направленість інтелектуальних дій на розкриття раніше наміченої системи заходів, що передбачає порядок, послідовність і строки виконання робіт, операцій і т.п. об’єднаних загальною ціллю.
4.                     ЗАХОДИ ВИКОНАННЯ –є направленість адміністративних дій на узгодженість між реальним розвитком подій та програмно – плановим забезпеченням.