Сонце. Сонячна система

Тема: Сонце. Сонячна система. Сонце – джерело світла і тепла на Землі.

Мета: узагальнити ісистематизувати знання учнів про Всесвіт, продовжити формувати вміння учнів працювати з підручником, контурною картою; розглянути Сонце як найближчу зорю, сформувати уявлення про Сонячну систему.

Унаочнення : атлас – хрестоматія, фотографія Сонця.

Хід уроку:

І. Організаційний момент.

ІІ. Актуалізація опорних  знань і навичок.

У зошитах заповнити таблицю:

Шлях людства до космічного простору:

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів.

IV. Сприйняття та засвоєння учнями нового навчального матеріалу.

Перiод обертання Сонця навколо центру Галактики біля 200 млн рокiв. Вiк Сонця — ок. 5 · 10⁹ рокiв. Ефективна температура поверхнi Сонця визначається згiдно з законом випромiнювання Стефана-Больцмана, за повним випромiнюванням Сонця, дорiвнює 5770 К (5497° C). Маса Сонця приблизно в 332000 разів більша від маси Землі. Сила тяжіння Сонця – основна сила, що зумовлює рух планет навколо нього. Обертання Сонця навколо осі вiдбувається в тому ж напрямку, що й обертання Землi. Уважають, що Сонце обертається як тверде тiло . Лiнiйна швидкiсть обертання на екваторi Сонця — близько 2000 м/сек.            

Внутрiшня будова Сонця визначена в припущеннi, що вона є сферично симетричним тiлом i перебуває в рiвновазi. Уважають, що вмiст водню в Сонці за масою біля 70%, гелiю юіля 27%, вмiст усiх iнших елементiв біля 2,5%. На пiдставi цих припущень обчислено, що температура в центрi Сонця становить 15 · 10⁶ К, густина близько 1,5 · 10⁴ кг/м³, тиск 3,4 · 10¹⁶ н/м² (ок. 3 · 10¹¹ атмосфер). Вважається, що джерелом енергiї, котра поповнює втрати на випромiнювання i пiдтримує високу температуру Сонця, є ядернi реакцiї, що вiдбуваються в надрах Сонця. Середня кiлькiсть енергiї, вироблювана всерединi Сонця, становить 1,92 ерг/м·сек. Внутрішню частину Сонця складає ядро, де внаслідок термоядерних реакцій, зароджується енергія. Температура в області ядра становить близько 15 млн. ^оС. Далі розташовані конвективна зона, фотосфера, хромосфера, товщиною 10-15 тис. км, з поверхні якої в космічний простір викидається енергія у вигляді протуберанців. Протуберанці відлітають від Сонця на віддаль до 160 000км. Температура поверхні Сонця сягає 6000^оС. Загальні розміри Сонця вражаючі. Його діаметр у 109 разів перевищує діаметр Землі і складає 1 млн. 392 тис. км. За висловом російського географа Чижевського – «Земля знаходиться в обіймах Сонця».

Сонячна корона — зовнiшня й найбiльш розрiджена частина сонячної атмосфери, що простирається на кілька (бiльш 10) сонячних радiусiв. Загальна форма корони змiнюється з фазою циклу сонячної активностi: в роки мiнiмуму корона сильно витягнута вздовж екватора, в роки максимуму вона майже сферична. У бiлому свiтлi поверхнева яскравiсть сонячної корони в мiльйони разів менші за яскравість центру диска Сонця. Свiтiння її утворюється в основному внаслідок розсiювання фотосферного випромiнювання вiльними електронами. Практично всi атоми в коронi iонiзованi. У сонячнiй коронi генерується радiовипромiнювання Сонця в метровому дiапазонi та рентгенiвське випромiнювання, що пiдсилюється в багато разiв у активних областях. Як продемонстрували розрахунки, сонячна корона не перебуває в рiвновазi з мiжпланетним середовищем. З корони в мiжпланетний простiр поширюються потоки часток, які утворюють сонячний вiтер.

Часто у фотосферi спостерiгаються сонячнi плями i факели. Сонячнi плями — це темнi утворення, що складаються, як правило, з бiльш темного ядра (тiнi) й навколишньої його пiвтiнi. Дiаметри плям досягають 200 000 км. Iнодi пляма буває оточеною свiтлою облямiвкою. Зовсiм маленькi плями називаються порами. Час життя плям — вiд декiлькох год до декiлькох міс. Звичайно плями утворять групи, що за своїм магнiтним полем можуть бути унiполярними, біополярними та мультиполярними, тобто такими, ща утримують багато плям рiзної полярностi, часто об'єднаних загальною пiвтiнню. Групи плям завжди оточенi факелами i флоккулами, протуберанцями, поблизу їх iнодi вiдбуваються сонячнi спалахи, й у сонячнiй коронi над ними спостерiгається утворення у вигляді променiв шоломiв, опахал — усе це разом утворює активну область на Сонці.           Середньорiчна кількість плям, які спостерiгаються, й активних ділянок, а також середня площа, займана ними, змiнюється з перiодом близько 11 рокiв. Це — середня величина, тривалiсть же окремих циклiв сонячної активностi коливається вiд 7,5 до 16 рокiв. Найбiльша кількість плям, одночасно видимих на поверхнi Сонця, змiнюється для рiзних циклiв бiльш нiж у два рази. Очевидно, плями являють собою поглиблення у фотосферi, а густина речовини в них менша за густину речовини у фотосферi на тiм же рiвнi.

В активних ділянках Сонця спостерiгаються факели — яскравi фотосферні утворення, видимi в бiлому свiтлi переважно поблизу краю диска Сонця. Звичайно факели з'являються ранiше за плями й iснують певний час пiсля їхнього зникнення. Площа факелових ділянок у кiлька разiв перевищує площу вiдповiдної групи плям. Кiлькiсть факелів на диску Сонця залежить вiд фази циклу сонячної активностi. Максимальний контраст (18%) факели мають поблизу краю диска Сонця, але не на самому краї. У центрi диска Сонця факели практично не видимi, контраст їх дуже малий. Смолоскипи мають складну волокнисту структуру, їхній контраст залежить вiд довжини хвилi, на якiй проводяться спостереження. Температура смолоскипiв на кiлька сотень градусiв перевищує температуру фотосфери, загальне випромiнювання на 1 см² перевищує фотосферное на 3–5%. Середня тривалiсть їхнього iснування — 15 сут, але може досягати майже 3 міс.

Завдяки стискуванн., центральний згусток почав випромінювати енергію, тобто світитися. Частина туманності, віддалена від протосонця, сконденсувалася в окремі скупчення – протопланети. Сонце, оточене системою протопланет, стиснулося до сучасних розмірів і досягло теперішнього рівня випромінювання. Планети набули нинішніх розмірів і обрисів. Остаточно сформувалися їх орбіти та супутники.

Сонце – єдине джерело світла і тепла в Сонячній системі, основа життя на Землі. Сонце є в кiнцевому рахунку джерелом усiх видiв енергiї, які використовує людство (крiм атомної енергiї). Це — енергiя вiтру, води, котра падає, енергiя, що видiляється при згоряннi всiх видiв пального. Дуже рiзноманiтний вплив сонячної активностi на процеси в атмосферi, магнiтосферi i бiосферi Землi. Земля розташована від Сонця на такій відстані, що вода на ній перебуває в стані рідини. Унікальне поєднання температури, світла, наявності води  вможливило зродження і розвиток життя на нашій планеті. Під дією сонячного світла в рослинах відбувається процес фотосинтезу. Побічним продуктом фотосинтезу є кисень. У результаті фотосинтезу утворилася на Землі киснева атмосфера.

V. Закріплення нового матеріалу

1. Що є центром Сонячної системи?

2. На якій відстані знаходиться Сонце від Землі?

3. Що ви запам’ятали про будову Сонця?

4.  Чому Сонце – єдине джерело світла і тепла в Сонячній системі?

VІ. Домашнє завдання.

 § 18, вивчити матеріал про Сонце, прочитати Сторінку ерудита стр.69