СПІВОЧІ НАВИЧКИ І ВМІННЯ

СПІВОЧІ НАВИЧКИ І ВМІННЯ

Співацька постава

На заняттях співами діти можуть сидіти або стояти. Необхідно стежити, чи правильно вони тримають корпус, голову, як відкривають рот.

Дошкільники 5-6 років повинні сидіти прямо, не торкаючись спинки стільця: в такому положенні найкраще функціонує основний дихальний м’яз – діафрагма. Діти 3-4 років можуть сидіти, спираючись на спинки стільців, руки – на колінах, ближче до корпусу. Голову тримають прямо, не напружуючи і не витягуючи шиї.

Діти розучують пісні завжди сидячи (їм важко довго стояти). Вивчені твори можна співати стоячи: в такому положенні дихальні м’язи (навіть у дітей 3-4 років) працюють краще, і звучання пісні помітно поліпшується. Голову необхідно тримати прямо, руки опущені вздовж тулуба, ноги – разом, або одну ногу трохи виставляють уперед.

Вокальні навички. Звукоутворення

Дошкільники повинні співати природним звуком, без крику і напруження. Музичний керівник добивається, щоб звучання дитячого голосу було високим, світлим, легким, «політним», дзвінким, спокійним та наспівним.

Правильне співоче звукоутворення залежить від протяжності, наспівності звука. Дошкільники, особливо молодшого віку, часто не співають, а просто вимовляють слова «говірком». Цього допускати не можна. Завдання музичного керівника – вчити дітей протягувати окремі звуки і не «ковтати» кінці музичних фраз.

Дихання

Велике значення для протяжності співу мають також правильне дихання і вокальна дикція. Дошкільники повинні вміти дихати під час співу нормально. Інтенсивно, своєчасно робити вдих та видих повітря. Діти молодшого віку мусять брати дихання, не розриваючи слів, старші діти – після музичної фрази.

Тривалість видиху у дітей старшої та підготовчої до школи груп – 3-5 секунд, у дітей молодшої та середньої – 1-1,5 секунди.

Уміння правильно дихати в значній мірі сприяє поліпшенню якості звука, від цього залежить виразність співу.

На музичних заняттях звичайно не даються спеціальні вправи для розвитку дихання. Діти виконують їх під час ранкової гімнастики. Але якщо дитина, співаючи, дихає неправильно, музичний керівник повинен допомогти їй виправити ці недоліки.

У дошкільників, особливо молодших, дихання коротке й поверхове.

Дикція

Розвиваючи правильну дикцію дошкільників, необхідно добиватися активної, рухливої роботи артикуляційного апарата, наспівного, округлого звучання голосних, чіткої вимови приголосних, правильної вимови літер і слів.

Пісня складається з двох основних компонентів – мелодії і тексту. Її зміст дитина усвідомлює завдяки словам, дикція відіграє в цьому велику роль. Погана вимова значно утруднює сприймання тексту або зовсім позбавляє можливості зрозуміти його. Ось чому розвиток правильної вокальної дикції дуже важливий при навчанні співів. Це один з аспектів роботи над виразним і красивим виконанням пісні.

Чітка дикція, правильне утворення голосних і приголосних залежить від активної діяльності артикуляційного апарату. Тому при вимовлянні приголосних звуків потрібно слідкувати за положенням губ, язика, піднебіння, нижньої щелепи.

Вокальна дикція відрізняється від розмовної тим, що голосні звуки співаються протяжно. Вони становлять основу вокального інтонування.

Правила вокальної дикції такі:

- наголошені голосні не змінюються (як пишуться, так і вимовляються), наприклад, «корова», «в лісі», «зима»;

- ненаголошені голосні під час співу (на відміну від розмовної мови) також не змінюється.

Такі помилки роблять найчастіше діти молодшого віку, бо не завжди розуміють текст пісні. Музичний керівник мусить розкрити дітям значення слів і навчити правильно їх вимовляти під час співів.

Велике значення мають також приголосні. Чітка вимова приголосних перед наступними голосними забезпечує правильне формування голосних звуків. Коли вони вимовляються неясно, спів стає невиразним. Це також впливає на чистоту інтонації.

У відповідності з мелодичною виразністю треба підкреслювати голосом логічний акцент, наголос. Наприклад, виконуючи пісню «Ой весела дівчинка Оленка» (муз. А. Філіпенка, сл. Н. Кукловської), треба окремо виділяти центральний мелодичний і смисловий наголос, що падає на голосну «є».

Вироблення правильної вокальної дикції сприяє художньому, виразному виконанню пісень.

Хорові навички. Чистота інтонації (стрій)

Чистота інтонування – це правильне відтворення звуковисотного малюнку мелодії.

І старші, і молодші дошкільники здатні правильно інтонувати мелодію, якщо вони добре її  засвоїли і мають розвинутий музичний слух і голос.

Чистота інтонації значною мірою залежить від наявності музичних даних.

Причини нечистого співу:

-  відсутність координації між слухом і голосом.

-  погано розвинений музичний слух.

-  хвороба голосового апарату.

-  низький тон розмовної мови дошкільника (в основному хлопчиків). Необхідно наполегливо працювати над подоланням цих недоліків.

Ансамбль (злагодженість)

Ансамбль (в перекладі з франц. – злитість). Спів у колективі вимагає уміння слухати одне одного, не викрикувати. Треба домагатись, щоб діти починали і закінчували пісню одночасно. Велике значення для виховання ансамблю має й а капельний спів (без супроводу). Такий спів можна починати з молодшої групи.

Висока художня вартість, виховна цінність і доступність для сприймання і виконання – ось основні вимоги до дитячого репертуару.

Пісня має бути засобом музичного виховання і навчання в дитсадку. Вибираючи пісню, слід враховувати її виховний потенціал, ступінь складності виконання, відповідність змісту пісні віку та інтересам дітей, її вплив на розвиток співочих умінь та навичок.

Треба пам’ятати, що характерна особливість мислення і пам’яті в дошкільному віці – їх образний, наочно-дійовий характер. Уявлення відрізняється великою яскравістю, жвавістю. Діти можуть глибоко переживати події, про які йдеться у пісні. Це треба враховувати при підборі репертуару. Улюблені пісні малят – сюжетні, з яскравими, влучно змальованими образами.

Текст пісень повинен бути зрозумілий дітям і неважкий для вимови, мовні звороти – звичні, чіткі, без будь-якої двозначності.

Зважаючи на уповільнений характер сприймання і виконання пісень дітьми молодшого дошкільного віку, слід добирати для них мелодії в повільному темпі. Малят стомлюють довгі музичні фрази.

Найзручнішою для дитячого виконання є мелодія, в якій чергуються звуки різної тривалості. Мелодію, що знижується до кінця такту, співати легше. Утруднюють виконання  часті і різкі стрибки вгору і вниз. Треба також пам’ятати, що якщо діти яскраво  уявляють події, про які співається в пісні, супроводжують співи мімікою, жестами, то це набагато підвищує ефективність запам’ятовування.