Спортивно-пізнавальне свято "День морозива"

Спортивно-пізнавальне свято

для учнів 4-х класів

ДЕНЬ МОРОЗИВА

Підготувала Тарасова О.Ю.,

вихователь ГПД ПШ №28

м. Суми

Ведучий. Коли на вулиці спека, а в роті сухо, так хочеться чогось холодненького й солоденького! Морозива, наприклад. Морозива, морозива і тільки морозива. Тоді прислухайтесь до народної думки, яку я висловлю вам від імені всього народу: хочеш морозива - їж морозиво! Отака-то мудра думка.

Що ти говориш? Мама грошей на морозиво не дає? Мовляв, це для горла небезпечно?... А ти скажи їй... А ти скажи... От спочатку послухай, що я зараз розкажу тобі, а потім вже можеш повторити все це мамі.

Ще у давні часи за жаркої погоди люди шукали порятунку від спеки в освіжаючих напоях та інших холодних продуктах. У Стародавньому Китаї застосовували сніг для приготування смачних страв. Китайці змішували шматочки льоду, апельсиновий сік і плоди шипшини, отримуючи охолоджені або заморожені фруктові соки. Згодом цей рецепт перейняли у китайців індійці, перси та араби.

А серед європейців першими цінителями морозива стали греки, котрі влітку клали лід у воду, вино, молоко і освіжалися цим первісним «морозивом» у спеку. Олександр Македонський дуже погано переносив спеку, тож не дивно, що під час походів до Індії та Персії він залюбки сприйняв звичай тамтешніх мешканців уживати охолоджені ласощі. Особливо смакувала йому солодка суміш фруктів з медом, для охолодження якої використовували лід.

Проводиться естафета "Кинь шматочок льоду у склянку".

Потрібно за допомогою двох паличок перенести кубик "льоду" від старту до фінішу і кинути його у відро.

Ведучий. З Греції охолоджені напої потрапили до Риму. У стародавніх рукописах говориться, що раби рили спеціальні колодязі, в яких берегли від сонця тонни криги, котра йшла на приготування солодощів. Раби також збирали в горах сніг і зберігали його у велетенських ямах або підвалах, обшитих деревом. Перед приходом гостей сніг змішували з медом, подрібненими плодами та сиропом. З альпійських глетчерів сніг доставляли до Риму естафетою. Якщо через вину бігуна сніг танув, йому загрожувала смерть.

Проводиться "Естафета рабів".

На відстані від лінії старту розташовано по два манежі для кожної команди - один з м'ячами, другий порожній. Гравці взувають "чоботи - швидкоходи" (великі валянки), їм зв'язують руки і вони повинні перенести м'яч із одного манежу в інший.

Ведучий. І араби, які захопили Сицилію, вміли готувати морозиво. Вони голками проколювали шкаралупу яєць, виливали вміст, а замість цього наливали суміш з приємним запахом. Клали таке яйце на ніч у сніг - і морозиво готове.

Проводиться естафета "Закинь яйце у сніг".

На відстані 3-4 м від лінії старту кладуть парасольку ручкою догори. Задача кожного гравця - кинути тенісний м'яч так, щоб він залишився всередині парасольки. Спочатку м'яч кидають просто в парасольку, а потім - з відскоком від підлоги. При підведенні підсумків враховують кількість м'ячів, що залишилися в парасольці.

Ведучий. Гіппократ рекомендував морозиво своїм пацієнтам, вважаючи, що «заморожений крем» «підносить дух і поновлює життєві соки». От молодець був той Гіппократ, правильно все розумів - так мамі і скажи, так і передай - хай не шкодує грошей на морозиво для тебе.

Але історія така дивна річ, що все найприємніше забувається. От і про морозиво на довгі віки забули. Тільки в ХШ столітті знаний венеціанський мандрівник Марко Поло привіз на батьківщину із східних країн секрет виготовлення штучного льоду, котрий розкрили йому китайські кулінари. Отак і розпочався італійський «морозяний бум». Всі були в захопленні від морозива, і воно стало однією з найвишуканіших страв італійської кухні.

Чотири сотні років після цього, рецепти морозива зберігались у суворій таємниці, як у нас ракетне паливо. Якщо хтось хотів стати кулінаром, то передусім мав дати клятву, що нікому не розголосить таємницю морозива, в іншому випадку це загрожувало кухарю стратою.

Проводиться естафета "Клятва кулінара".

На середині дистанції перед кожною командою стоїть стілець із одягом (фартух і ковпак), а в кінці - порожній стілець. Гравці по черзі підбігають до першого стільця, одягають форму, біжать до другого стільця і, ставши на нього, вигукують: "Клянусь!". На зворотному шляху гравці знімають форму.

Ведучий. У Франції моду на морозиво ввела Катерина Медічі. Та невдовзі французький кухар, запрошений до англійського двору, вигадав рецепт виготовлення морозива з молока й вершків. Проте досить довго ця десертна страва залишалася привілеєм виключно царських осіб та знаті - бо коштувала надто дорого.

Проводиться естафета "Весела доярка".

Запрошуються капітани команд і два помічника. Дві гумові рукавички наповнюють водою і міцно зав'язують. Потім перевертають пальцями догори, щоб не витікала вода, і проштрикують голкою отвори в кожному пальці. За сигналом ведучого помічники беруть рукавички, і гравці починають "доїти корову", тобто стискувати рукавички, щоб потекла вода. Хто швидше подоїть свою корову - той і переможець.

Ведучий. А досяжним для всіх морозиво стало завдяки сицилійцю Франческо Прокопів ді Колтеллі. Мені здається, треба поставити йому мармуровий пам'ятник. Так от, у 1660 році ді Колтеллі здобув стародавній секрет, вивіз його за кордон і відкрив у Парижі крамницю з морозивом. До речі, ця крамниця існує до нашого часу, називається «Кафе», але продають там саме морозиво. Будете у Парижі - передавайте вітання. Саме у тій крамниці і почали вперше виготовляти морозиво за допомогою охолоджуючої рідини з льоду та солі.

Парижани навдивовижу швидко оцінили цю смакоту - я їх розумію. І невдовзі в Парижі склалася перша корпорація морозивників. Називали їх тоді на французький манер «лимонадьє». А ще через шість років у Франції було понад 200 фабрик по виготовленню морозива, які поставляли цю смакоту до королівського двору і в будинки знаті.

Надзвичайній популярності морозива сприяла ідея італійця Тортоні вкладати десерт у вафельні стаканчики. Я таке теж люблю. Вафельні стаканчики можу їсти навіть без морозива. А ви? Тоді пропоную наступний конкурс.

Проводиться естафета "Вафельна вежа".

Команди отримують вафельні стаканчики і будують з них піраміду. Хто швидше впорається.

Ведучий. Ще трохи історії. Видатним любителем морозива був Наполеон Бонапарт. Росію йому, правда, завоювати не пощастило, проте коли він відбував заслання на острові Святої Єлени, то якась англійка надіслала імператору свої рецепти і морозивницю для приготування цього десерту.

У Парижі морозиво називалося «парфе», в Італії - «кассате» і «граммолате», в Китаї - «пінго». Цей червоненький шматочок льоду можна купити і сьогодні у будь- якому китайському місті. А у Відні можна було замовити морозиво, посипане кавою або молочним шоколадом.

Припало до смаку воно й американцям. Перша фабрика, що виробляла морозиво, відкрилася в Балтіморі. Джордж Вашингтон особисто готував його на своїй фермі і почав виробляти машинки для морозива - морозивниці. Тож нічого дивного, що невдовзі він став першим президентом США - я б теж проголосував за такого президента!

Проводиться естафета "Голосування".

Команди отримують ракетки з воланом. Завдання: подолати полосу перешкод, утримуючи "бюлетень для голосування" на ракетці. Перешкоди: пройти по лаві, піднятися на стілець, пролізти під мотузкою. В кінці дистанцій закинути "бюлетень" у корзину - "проголосувати". Передати ракетку наступному гравцеві.

Ведучий. А винахід морозивниці належить американці Ненсі Джонсон. Це був простий пристрій: жерстяний посуд, наповнений відповідною сумішшю, занурювався у дерев'яне відерце з шматочками льоду та солі. Під час обертання на його стінках утворювалися кристалики криги, завдяки яким маса замерзала.

У 1876 році німець Карл Лінде збудував перше морозильне приміщення. А італієць Маркіані у 1903 році запропонував двоколісні візки для продажу морозива на

вулиці.

Проводиться естафета "Візки з морозивом".

Завдання: подолати дистанцію на триколісних велосипедах, обминаючи розставлені на ній кеглі.

Ведучий. А французи скоро будуть відзначати незвичний ювілей - 70-річчя винаходу морозива «ескімо». Саме француз Шарль Жерве, який у ті далекі роки займався виготовленням сирів, здійснив поїздку до Америки і познайомився з технологією виготовлення фруктового американського морозива. Отоді й спало йому на думку, що непогано було б залити батончик морозива шоколадом і насадити його на паличку. Спочатку нове морозиво не мало спеціальної назви. Продавалося воно в одному з нечисленних тоді в Парижі кінотеатрів, де доволі довго показували фільм про Арктику і про ескімосів. Невдовзі той кінотеатр набув популярності серед мешканців французької столиці, а морозиво з легкої руки паризьких жартівників почали називати «ескімо-пай» - що означає «ескімоський пиріжок». А ще за кілька років на вулицях Москви, Києва, Харкова з'явилися оголошення: «Тільки тут ви дізнаєтесь, що таке ескімо-пай! Таємницю буде розкрито!». Морозиво на паличці, обгорнене у сріблясту фольгу, справило враження. Та невдовзі від «ескімоського пиріжка» залишилось тільки коротке «ескімо».

Проводиться "Естафета з ескімо".

Гравці кожної команди розбиваються на пари. їм зв'язують ноги (праву того гравця, який стоїть зліва, і ліву - того, що стоїть справа). Перша пара долає дистанцію, бере велику бутафорську порцію ескімо і передає її наступній парі, яка повертає морозиво на місце.

Ведучий. На жаль, я не маю статистики вживання «солодкого льоду» в Україні - певне, наші батьки потурбувалися, щоб діти не знали розмірів щорічної «порції» кожного школяра. Проте у СІЛА, приміром, кожний американець з'їдає за рік по 10 кг морозива. А у північних штатах країни, в середньому, на кожного мешканця припадає аж по 22 кг на рік! Саме цю цифру і пропоную навести мамі, коли вона знову не дасть грошей на морозиво!

До речі, друзі, скільки часу потрібно вам, щоб з'їсти порцію морозива? Запитання це не випадкове, оскільки в деяких країнах проводяться турніри з морозива. Приміром, чемпіоном Ізраїлю став Ярон Екол, який проковтнув за 90 секунд 1,5 кг морозива. І на ангіну не захворів! Щоправда, до світового рекорду йому ще далеко: 16 липня 1986 року в Нью-Йорку якийсь Тоні Даудсвелл проковтнув 1530 грамів за 31, 67 секунди.

Правда, я не розумію, яке задоволення можна отримати від морозива, проковтнувши його майже цілком. Чи не краще робити це не поспішаючи, насолоджуючись, у компанії з друзями. Так, як це зробимо зараз ми з вами.

(Діти пригощаються морозивом.)